Документ № 111192775

Справа № 991/3097/23

Провадження № 1-кп/991/49/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

19 травня 2023 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 52022000000000310 від 14.10.2022 за обвинуваченням:

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженого у м. Буринь, Буринського району, Сумської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України);

- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, народженого у м. Суми, Сумська область, проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Історія провадження

07 квітня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000310 від 14.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

Підготовче судове засідання у справі призначалось на 26.04.2023, 19.05.2023.

Відповідно до статей 314 і 315 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) в підготовчому судовому засіданні на обговорення учасників судового провадження поставлені питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта (ч. 2 ст. 314 КПК України) та вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду (ч. 2 ст. 315 КПК України).

Крім того, в порядку ч. 3 ст. 315 КПК України в підготовчому судовому засіданні поставлено на вирішення питання щодо зміни і скасування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме скасування арешту майна та зміну запобіжних заходів обвинуваченим.

2.Щодо клопотання про скасування арешту майна

26 квітня 2023 року до початку підготовчого судового засідання до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_9 про скасування арешту майна, а саме мобільного телефону Apple Iphone 12 Pro IMEI НОМЕР_1 чорного кольору з сім-картою мобільного оператора Vodafone НОМЕР_2, арешт якого був накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.10.2022 у справі № 991/4698/22 з метою збереження речового доказу та проведення експертного дослідження вилученого майна.

В обґрунтування клопотання захисник зазначає, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні вже завершено, всі необхідні експертні дослідження проведені, та обвинувальний акт передано до суду, тому потреба в подальшому застосуванні арешту мобільного телефону відпала.

В судовому засіданні 19.05.2023 захисник ОСОБА_9 вказав, що вилучений і арештований телефон є засобом зв`язку для обвинуваченого, а через завершення експертного дослідження подальша потреба в його арешті відпала.

Захисники ОСОБА_8 ОСОБА_10 та обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтримали вказане клопотання.

Прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання, вказала, що цей телефон може бути предметом дослідження як речовий доказ в цьому кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Мотиви суду при вирішенні клопотання про скасування арешту майна

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.10.2022 у справі № 991/4698/22 з метою забезпечення збереження речових доказів для проведення експертного дослідження, пов`язаного з подоланням систем логічного захисту накладено арешт, зокрема, на мобільний телефон Apple Iphone 12 Pro IMEI НОМЕР_1 чорного кольору з сім-картою мобільного оператора Vodafone НОМЕР_2 шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування таким майном.

В цій ухвалі слідчим суддею, серед іншого, зазначено, що вказаний мобільний телефон був вилучений в обвинуваченого під час проведення 15.10.2022 обшуку його робочого місця, а саме кабінету № 11, який знаходиться у буд. № 21 по вул. Троїцькій у м. Суми.

Постановою детектива від 16.10.2022 телефон, з поміж іншого майна, визнано речовим доказом в кримінальному провадженні відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки при його огляді виявлено відомості, які можуть мати значення для даного кримінального провадження щодо спілкування з особами у період часу фіксування вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, цією ухвалою зобов`язано орган досудового розслідування письмово повідомити Вищий антикорупційний суд про призначення та/або закінчення експертного дослідження виученого майна та/або його повернення володільцю.

Згідно із ч. ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, та п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Абзацами 1-3 ч. 3 ст. 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 2 цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із наведених вище норм, кримінально-процесуальним законодавством передбачено лише дві виключні підстави для скасування арешту майна: (1) арешт накладено необґрунтовано, (2) відпала потреба в його застосуванні.

Дослідивши клопотання про скасування арешту майна разом із доданими до нього матеріалами, суд вважає, що в цьому випадку наявне пропорційне втручання в право власності законного власника майна внаслідок обґрунтованого накладення слідчим суддею арешту телефону як заходу забезпечення кримінального провадження відповідно до статті 98 КПК з метою збереження речових доказів для проведення експертного дослідження, пов`язаного з подоланням систем логічного захисту. Таким чином, суд встановив обґрунтованість накладення такого арешту. Більше того, на необґрунтованість його накладення не посилається і захисник у своєму клопотанні, який лише зазначає про відсутність потреби в подальшому застосуванні арешту майна.

Водночас, в судовому засіданні з`ясовано, що згідно з позицією прокурора даний телефон сторона обвинувачення планує дослідити під час подальшого судового розгляду в комплексі з іншими процесуальними документами - протоколом огляду цього телефону, проведеною комп`ютерною експертизою тощо. Таким чином, цей речовий доказ буде предметом дослідження під час судового розгляду по суті. Відтак, станом на зараз наявна потреба в його арешті та відсутні правові підстави для його скасування, тому суд відмовляє у задоволенні відповідного клопотання.

3.Щодо клопотань про зміну обвинуваченим запобіжних заходів

26.04.2023 до суду надійшло клопотання від захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного cуду від 17 жовтня 2022 року у виді застави у сумі 744300,00 грн, з покладенням низки процесуальних обов`язків (вх. № 15038). 18 жовтня 2022 на виконання ухвали суду заставодавцем ОСОБА_10 внесено відповідні грошові кошти на рахунок Вищого антикорупційного суду. Захисник просить змінити запобіжний захід у виді застави на особисте зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених статтею 194 КПК України та повернути заставу заставодавцю.

В обґрунтування свого клопотання захисник посилався на ті обставини, які, на його переконання, обумовлюють можливість зміни запобіжного заходу щодо його підзахисного, а саме: 1) непідслідність кримінального провадження Національному антикорупційному бюро України (НАБУ) та Спеціалізованій антикорупційній прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП); 2) закінчення досудового розслідування та направлення обвинувального акта до суду, і, як наслідок, відсутність ризику переховування та незаконного впливу на свідків. Крім того, захисник просив врахувати скрутний майновий стан обвинуваченого.

На переконання захисника наведені ним факти, з урахуванням позитивної характеристики ОСОБА_7 та його особистих якостей, свідчать, що подальше застосування застави як запобіжного заходу, буде необґрунтованим, оскільки його належна процесуальна поведінка та виконання процесуальних обов`язків в майбутньому можуть бути забезпечені шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, такого як особисте зобов`язання.

У клопотанні захисник звернув увагу на те, що розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді ОСОБА_7, перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відповідно становить 300 прожиткових мінімумів. У разі, якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу у виді застави на особисте зобов`язання, просить зменшити розмір застави до законодавчо встановленої межі для тяжких злочинів, тобто до вісімдесяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 тис 720 грн.

В цей же день, 26.04.2023 до суду надійшло клопотання від захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного cуду від 17 жовтня 2022 року у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави в сумі 780000,00 грн (вх. № 15008). Зазначена сума грошових коштів 18.10.2022 була внесена на відповідний рахунок, і ОСОБА_6 звільнено з під варти та покладено ряд обов`язків. Таким чином, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 202 КПК України з 19.10.2022 вважається, що до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Захисник просить змінити запобіжний захід у виді застави на особисте зобов`язання та повернути заставу заставодавцям.

Обґрунтовує своє клопотання: 1) належною процесуальною поведінкою свого підзахисного, 2) тим, що розмір застави для ОСОБА_6 є непомірним, так як грошові кошти, що були внесені як застава, отримані у борг іншими особами, які необхідно повернути саме ОСОБА_6 найближчим часом; 3) ризики переховування, незаконного впливу на свідків та ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, втратили свою актуальність у зв`язку з направленням обвинувального акта до суду.

Доводи сторін при розгляді питання про зміну запобіжних заходів

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 підтримав клопотання про зміну запобіжного заходу з підстав зазначених у клопотанні. Вказав на те, що розмір встановленої застави перевищує допустимий розмір застави, передбачений КПК України для осіб, обвинувачених у тяжкому злочині в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і є непомірним для ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника, пояснив, що розмір встановленої застави є непомірним для його родини. Вважає, що ризики, які були встановлені під час обрання йому запобіжного заходу втратили свою актуальність після направлення обвинувального акта до суду. Пояснив, що працюючи на посаді слідчого, йому заборонено під час дії правового режиму воєнного стану залишати територію Сумської області без дозволу керівництва. Виконуючи обов`язки, які встановлені слідчим суддею, він здав свій закордонний паспорт до Державної міграційної служби України. Крім того, він жодним чином не впливав на свідків під час досудового розслідування, таких спроб органом досудового розслідування встановлено не було, також не має наміру знищувати чи спотворювати речі та документи, що мають значення для встановлення обставин. А з направленням обвинувального акта до суду, цей ризик взагалі втратив актуальність.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 підтримав клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 . Вказав, що застосований розмір застави перевищує максимально рекомендований КПК. Прокурором не доведено, що розмір застави повинен бути значно перевищений.

Підтримав своє клопотання про зміну запобіжного заходу у виді застави на особисте зобов`язання у відношенні ОСОБА_7 з підстав зазначених у клопотанні. Додатково пояснив, що заставу за підозрюваного ОСОБА_7 вніс його захисник адвокат ОСОБА_10 . Вважає, що розмір застави є непомірним для обвинуваченого. Крім того на майно ОСОБА_7 накладено арешт, тому і наявність у власності певних активів, не можуть забезпечити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Пояснив, що із закінченням досудового розслідування, передачі обвинувального акта до суду, встановлені ризики зменшились. Розмір застави для його родини є непомірним.

Прокурор заперечувала проти задоволення клопотань сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу. Вказала на те, що більшість ризиків, які були встановлені під час застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не припинили існувати. Саме встановлений розмір суми застави забезпечує належну процесуальну поведінку обвинувачених. Частково погодилась зі стороною захисту обвинуваченого ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що ризик щодо знищення чи спотворення будь-який речей та документів, які мають значення у кримінальному провадженні, припинив існувати у зв`язку з надходження обвинувального акта до суду.

Заставодавець ОСОБА_10 зазначив про те, що частково внесені кошти у якості застави є його власними коштами та коштами його батьків. Але значна частина внесених коштів зібрані колегами - адвокатами. Під час застосування запобіжного заходу на судовому засіданні був присутній голова Ради адвокатів в Сумській області, який заявляв клопотання про те, щоб взяти ОСОБА_7 на поруки.

Мотиви суду при вирішенні питання про зміну запобіжних заходів

Запобіжний захід є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання (стаття 201 КПК України).

Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Так, ч. 1 ст. 194 КПК України встановлює, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Перелік підстав для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту не передбачений кримінальним процесуальним законом, а ст. 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами може бути суттєва зміна обставин, які було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, зокрема, змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Суд зазначає, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення або скасування, оскільки строк дії цього запобіжного заходу в ухвалах суду не зазначено, а тривалість в часі запобіжного заходу без врахування обставин справи в конкретному випадку може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Судом встановлено, що 17.10.2022 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 744300,00 грн та покладено ряд обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України (справа 991/4726/22, провадження 1-кс/991/4745/22). 18 жовтня 2022 на виконання ухвали суду заставодавцем ОСОБА_10 внесено відповідні грошові кошти на рахунок Вищого антикорупційного суду.

17.02.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів в сумі 780000,00 грн (справа 991/4725/22, провадження 1-кс/991/4744/22) Зазначена сума грошових коштів 18.10.2022 внесена на відповідний рахунок заставодавцями, і ОСОБА_6 було звільнено з під варти із покладенням обов`язків, передбачених п.1, 2, 3, 4, 8, 9 ч.1 ст.194 КПК України.

В подальшому, ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду покладені обов`язки щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 неодноразово продовжувалися, зокрема ОСОБА_7 востаннє - ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10.03.2023 до 11.05.2023 (справа № 991/2051/23, провадження 1-кс/991/2083/23), та ОСОБА_6 ухвалою від 10.03.2023 до 11.05.2023 (справа № 991/2049/23, провадження 1-кс/991/2081/23).

На час розгляду клопотань сторони захисту про зміну запобіжних заходів у виді застави на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строк дії визначених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обов`язків закінчився. Сторона обвинувачення не зверталась до суду про їх продовження. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Таким чином, на день розгляду клопотань про зміну запобіжних заходів у виді застави на особисте зобов`язання до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 продовжує діяти запобіжний захід у виді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно до вимог ч. 5 ст.194 КПК України зобов`язує обвинувачених прибувати за кожною вимогою до суду.

Стосовно зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 .

Однією з підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 на твердження його захисника, є порушення підслідності цього кримінального провадження і, як наслідок, наявність необґрунтованості підозри ОСОБА_7 .

У цьому кримінальному провадженні 07 квітня 2023 року обвинувальний акт направлено до суду. Тож ОСОБА_7 та ОСОБА_6 набули статус обвинувачених, а кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового провадження. Тож питання допустимості доказів через можливе порушення підслідності є предметом судового розгляду і не може впливати на питання щодо обґрунтованості підозри.

Суд зазначає, що такі доводи сторони захисту зводяться до порушення порядку проведення досудового розслідування, що прямо впливає на визнання зібраних доказів недопустимими з урахуванням вимог статей 86, 87 КПК України, а оцінка доказам буде надана судом на іншій стадії судового провадження.

З урахуванням викладеного, суд не приймає наведені вище підстави, як обґрунтування для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 .

В контексті твердження сторони захисту про відсутність ризиків суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, прокурором було доведено існування трьох ризиків: 1) переховуватись від органів досудового розслідування та\або суду; 2) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; 3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При розгляді клопотання про продовження строку дії обов`язків ОСОБА_7 ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10.03.2023 у справі № 991/2051/23 було встановлено продовження існування ризиків того, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливатиме на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не був доведений прокурором. Таким чином, на момент розгляду клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу встановлено продовження існування двох ризиків.

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_7 інкриміновано вчинення тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, зокрема за ч. 3 ст. 368 КК України на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Зазначене покарання, в разі винесення обвинувального вироку, повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України. Такі обставини самі по собі можуть свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Таке твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений. Так, у випадку визнання обвинуваченого винними, розуміючи невідворотність призначеного покарання, яке пов`язане виключно з реальним і тривалим його відбуванням, ОСОБА_7 зможе переховуватися від суду, маючи достатній рівень матеріального забезпечення (є адвокатом та займає посаду керівника АО «ЛАБАРУМ»). У зв`язку з наявністю діючого паспорта громадянина України для виїзду за кордон, навіть з урахуванням оголошеного воєнного стану, така можливість залишається доступною для багатьох, тож ОСОБА_7 може залишити територію України. Таким чином, ризик переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати.

Ризик незаконного впливу на свідків на переконання суду є таким, що не припинив свого існування. Обвинувачений повністю ознайомився з матеріалами кримінального провадження, що передувало надходженню обвинувального акта до суду, тож він обізнаний про повний обсяг і зміст показань осіб, що допитувалися у цьому кримінальному провадженні, їх анкетні дані та встановлені обставини. Сторона обвинувачення під час підготовчого судового засідання подала список означених свідків, про допит яких вони клопочуть перед судом. Наразі заявлені стороною обвинувачення свідки судом не допитані. Вказане, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 95 КПК України, актуалізує ризик незаконного впливу на свідків на стадії судового розгляду з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань під час досудового розслідування.

Стосовно зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 .

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, прокурором було доведено існування трьох ризиків: 1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; 2) ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

У своєму клопотанні захисник, як на підставу для зміни запобіжного заходу, посилається на відсутність трьох ризиків, які попередньо були озвучені прокурором під час розгляду слідчим суддею клопотання про продовження дії обов`язків ОСОБА_6 . Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.03.2023 у справі № 991/2049/23 про продовження дії строку обов`язків ОСОБА_6 було встановлено продовження існування двох ризиків: 1) переховування від органу досудового розслідування та суду; 2) незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Ризик щодо знищення та спотворення речей чи документів прокурором не був доведений. Таким чином, на момент розгляду клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, продовжують існувати два ризики.

На думку суду, вага вказаних існуючих ризиків залишається актуальною на теперішній час.

На переконання суду ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду продовжує існувати. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких корупційних злочинів, передбачених. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

Порівнюючи обставини станом на зараз та ті, що були станом на момент попереднього розгляду питання про обрання запобіжного заходу, очевидно, що залишається фактор тяжкості кримінального правопорушення і суворості покарання за нього, з урахуванням корупційного складу такого злочину. Важливим аспектом є те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК України не передбачено (ст. 69, 75 КК).

ОСОБА_6 працював і працює на теперішній час в правоохоронних органах, а тому має знайомих серед службових осіб правоохоронних органів в різних областях України, обізнаний з умовами роботи таких органів та засобами конспірації. Враховуючи неконтрольованість частини кордону території України, а також наявність дійсного до 02.08.2031 року паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_3 від 02.08.2021, орган видачі 5926 ), суд вбачає можливість обвинуваченого ОСОБА_6 виїхати за межі України та на непідконтрольні їй частини.

Також на переконання суду ризик незаконного впливу на свідків є таким, що продовжує існувати. Оцінюючи ризик впливу на свідків, суд бере до уваги встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Ураховуючи викладене, суд уважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.

Висновки суду при зміні обвинуваченим запобіжних заходів

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов`язаний, зокрема, оцінити в сукупності всі обставини, що стосуються справи (тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинувачених, міцність соціальних зв`язків, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів та інші обставини, передбачені п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Разом з тим, суд вважає, що продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України стосовно обвинувачених, дій до яких вони можуть вдатись у зв`язку з обвинуваченням у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що їм загрожує, у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу, що є більш жорстким, аніж особисте зобов`язання. Суд вважає, що доцільним у такому випадку буде запобіжний захід у вигляді застави.

При цьому необхідно враховувати майновий стан обвинувачених та не допускати встановлення такого розміру застави, що є заздалегідь непомірним для цих осіб та призводить до неможливості виконання застави. Розмір застави визначає ступінь суворості даного запобіжного заходу, а при його визначенні враховуються об`єктивні й суб`єктивні критерії. Основною метою застави є гарантування виконання особою своїх процесуальних обов`язків. У цьому випадку важливим є співвідношення розміру застави, який було обрано обвинуваченим, та реального впливу такої застави, наслідків її внесення для них.

Як було встановлено раніше, на час розгляду клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу у виді застави на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, строк дії визначених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обов`язків, закінчився. Сторона обвинувачення не зверталась до суду про їх продовження. Враховуючи дискреційні повноваження сторони обвинувачення у цій частині, можливо констатувати, що сторона обвинувачення, не звертаючись про продовження дій покладених обов`язків, оцінила вірогідність існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та прийняла рішення про їх зменшення.

Суд звертає увагу на те, що обвинуваченими належним чином виконувались процесуальні обов`язки протягом усього часу з дня набуття статусу підозрюваних. Під час перебування кримінального провадження у суді, обвинуваченими не було порушено обов`язку прибувати за кожною вимогою до суду. Практика Європейського суду з прав людини передбачає у разі належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, пом`якшувати умови обмеження прав та свобод людини, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу.

У цьому випадку необхідно також врахувати, що обвинувачений ОСОБА_7 перебуває у зареєстрованому шлюбі з особою, яка має 3 групу інвалідності (т. 1 а. с. 155), має на утримання двох малолітніх дітей (т. 1 а.с. 157-158) та непрацездатну матір похилого віку. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4, виданого 25.06.2015, ОСОБА_7 має статус учасника бойових дій (т.1 а.с. 159), є діючим адвокатом, який позитивно характеризується (т.1 а.с. 162-163). В судовому засіданні було встановлено, що значну суму коштів, які були внесені у якості застави, зібрали адвокати Сумської області.

Обвинувачений ОСОБА_6 має на утриманні неповнолітню дитину (т. 1 а.с. 110). З наданих стороною захисту документів встановлено, що грошові кошти у якості застави за ОСОБА_6 було внесено заставодавцями ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 . Ці грошові кошти відповідно до розписок були заставодавцями позичені у борг у інших осіб. Хоча сплата заставодавцем коштів в якості застави за підозрюваного або обвинуваченого є актом добровільної волі такої особи, а вимоги заставодавця до підозрюваного або обвинуваченого щодо повернення з будь-яких причин сплачених в якості застави за нього коштів не є обставиною, що може стати підставою для зміни запобіжного заходу, суд враховує поточний майновий стан як обвинуваченого так і заставодавців. Наразі обвинувачений не обіймає керівних посад, працює на посаді слідчого в Головному управлінні Національної поліції в Сумській області, його доходи відповідно до наданих відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2022 рік не є значними (т. 1 а.с. 108-109). З пояснень в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_6 випливає, що наразі у заставодавців ОСОБА_11, яка офіційно працевлаштована в ТОВ «Гранд», але не отримує доходу, ОСОБА_12, який не працевлаштований взагалі, наявне скрутне матеріальне становище. Позичені гроші заставодавцями, повинен віддавати сам обвинувачений.

Судом встановлено, що з плином часу ризики у цьому кримінальному провадженні щодо обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 продовжують існувати, але на мінімальному рівні. На переконання суду, обраний щодо обвинувачених запобіжний захід у вигляді застави, буде співмірним з існуючими ризиками, та буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної їх процесуальної поведінки. Відсутність з боку обвинувачених будь-яких порушень чи створення перешкод для кримінального провадження, за умови застосування до них запобіжного заходу, сумлінне виконання ним покладених обов`язків, не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику. Втім, з урахуванням зазначених обставин, дослідивши докази, які були надані сторонами на підтвердження матеріального стану обвинувачених, інших особистих обставин, суд вбачає, що залишення поточного розміру застави буде непропорційним тягарем для родин обвинувачених.

Суд вважає, що застава у розмірі двохсот двадцяти чотирьох розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, зможе забезпечити ними виконання своїх процесуальних обов`язків та буде найбільш пропорційним заходом в цілому.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стороною захисту частково надано докази, які обумовлюють зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7, застосованого ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.10.2022 у справі № 991/4726/22, та обвинуваченому ОСОБА_6, застосованого ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.10.2022 у справі № 991/47265/22 в частині зменшення розміру застави. Тому клопотання сторони захисту підлягають частковому задоволенню. При цьому суд враховує побажання обвинуваченого ОСОБА_12 в частині першочергового повернення коштів заставодавцю ОСОБА_12 .

4.Щодо заявлених у підготовчому судовому засіданні скарг і заперечень

В рамках підготовчого судового засідання захисники ОСОБА_8, ОСОБА_9 подали та підтримали в судовому засіданні наступні скарги і заперечення на рішення сторони обвинувачення та слідчого судді, які не можуть бути оскаржені на етапі досудового розслідування в порядку ч. 2 ст. 303 та в порядку ч. 3 ст. 309 КПК України:

-скаргу захисника ОСОБА_8 на бездіяльність прокурора, яка полягала у не визначеності підслідності у кримінальному провадженні. В цій скарзі захисник просить суд, скасувавши відповідну постанову прокурора, зобов`язати його визначити підслідність у кримінальному провадженні № 52022000000000310 від 14.10.2022 за слідчими Державного бюро розслідувань;

-заперечення захисника ОСОБА_9 на протокол затримання обвинуваченого ОСОБА_7 ;

-заперечення захисника ОСОБА_9 на протокол обшуку від 15.10.2022 та ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.10.2022 у справі № 991/4699/22 про надання дозволу на проведення обшуку;

-заперечення захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 1629 від 14.10.2023.

Проаналізувавши доводи скарг і заперечень сторони захисту, заслухавши думки учасників справи в судовому засіданні, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частина 2 статті 303 КПК України закріпила право сторони захисту на стадії підготовчого провадження подавати скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які не могли бути предметом оскарження під час досудового розслідування. Також згідно з ч. 3 ст. 309 КПК України заперечення на інші ухвали слідчого судді, що не підлягають оскарженню, можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Оцінюючи доводи, викладені у скаргах і запереченнях сторони захисту, колегією суддів не встановлено в них жодних питань, не вирішення яких під час підготовчого засідання перешкоджало б призначенню кримінального провадження до судового розгляду.

За своєю суттю зазначені у скаргах і запереченнях аргументи впливають на допустимість доказів, які мають відношення до доведення остаточної винуватості або невинуватості обвинувачених. Їх вирішення в обов`язковому порядку тягне за собою необхідність дослідження матеріалів кримінального провадження, що на стадії підготовчого судового засідання не допускається, оскільки відповідно до статей 314, 315 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд не уповноважений здійснювати дослідження та оцінку доказів. Крім того, положеннями ч. 4 ст. 291 КПК України заборонено надання суду до початку судового розгляду інших документів ніж обвинувальний акт та додатки до нього.

За таких обставин, під час підготовчого судового засідання протокольною ухвалою суду вони були долучені до матеріалів судового провадження, а оцінка викладеним доводам буде надана судом під час судового розгляду по суті у порядку, встановленому статтями 89, 94 КПК України.

5.Оцінка та висновки суду щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта та вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду

Дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, колегія суддів дійшла таких висновків.

За змістом ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 468-475 КПК України; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п. п. 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України; 3) повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України; 4) направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

За наслідками підготовчого судового засідання колегією суддів встановлено, що угода про визнання винуватості до суду не надходила, про її укладення суд не повідомляли і сторони кримінального провадження. За таких обставин підстави для прийняття судом рішення, передбаченого п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.

Підстав для закриття кримінального провадження судом не встановлено, а відповідне клопотання стороною захисту не заявлялось.

Питання відповідності обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України досліджувалося судом під час розгляду клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору. За наслідками розгляду такого клопотання постановлена ухвала від 26 квітня 2023 року, якою встановлено, що підстав для прийняття рішення про повернення обвинувального акта прокурору у відповідності до ст. 314 КПК України, судом не встановлено.

Питання підсудності кримінального провадження № 52022000000000310 від 14.10.2022 вирішено в ухвалі суду від 26 квітня 2023 року, де зазначено про предметну підсудність цього провадження Вищому антикорупційному суду, оскільки встановлено, що наявна обов`язкова умова, передбачена п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України та дотримано вимоги ст. 33-1 КПК України.

Крім того, сторона захисту самостійно зверталась до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду для визначення підсудності цього кримінального провадження за Ковпаківським районним судом м. Суми, ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2023 року відмовлено у задоволені такого клопотання.

Таким чином, судом першої і апеляційної інстанції встановлена підсудність цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду.

Таким чином, відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Судом встановлено, що обвинувальний акт містить відомості, передбачені пунктами 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, до нього надано додатки, передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України.

З метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду (ч. 1 ст. 314-1 КПК України).

Щодо можливості складення досудової доповіді в цьому кримінального провадження, то відповідно до ч. 2 ст. 314-1 КПК України досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, а ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

Відповідно до статті 12 КК України дії обвинувачених кваліфікуються як тяжкі злочини, оскільки передбачають основне покарання у виді позбавлення волі не більше ніж на десять років. Нижня межа санкції злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України складає п`ять років позбавлення волі, а нижня межа санкції злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України складає чотири роки позбавлення волі. Таким чином, наявна умова, встановлена статтею 314-1 КПК України для складення досудової доповіді відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

За таких обставин, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, а також, у випадку визнання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 винуватими, прийняття судового рішення про міру покарання, суд доручає Філії Державної установи «Центр пробації» за місцем проживання обвинувачених скласти досудові доповіді відносно них. При цьому, досудова доповідь не може використовуватися у кримінальному провадженні як доказ винуватості у вчиненні злочину (ч. 5 ст. 314-1 КПК України).

За відсутності обставин, які б перешкоджали призначенню кримінального провадження до судового розгляду, колегія суддів відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 314 КПК України вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52022000000000310 від 14.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та перейти до вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду.

Перелік питань, вирішення яких необхідне для призначення судового розгляду, закріплений у ч. 2 ст. 315 КПК України. За змістом вказаної норми суд, з метою підготовки до судового розгляду, визначає дату та місце проведення судового розгляду; з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.

За наслідками підготовчого судового засіданні колегією суддів не встановлено підстав, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, для ухвалення рішення про здійснення усього судового провадження у закритому судовому засіданні. Питання про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні сторони кримінального провадження не порушували. За таких обставин, з метою забезпечення гласності та відкритості судового провадження, судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні із забезпеченням повного його фіксування за допомогою технічних засобів.

При вирішенні питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, суд враховує, що за змістом ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених КПК України. З огляду на відсутність потерпілого, цивільного позивача, судовий розгляд необхідно здійснювати за участі прокурора, обвинувачених та їх захисників. При цьому з огляду на вимоги п. 1 ч. 12 ст. 31 КПК України кримінальне провадження належить здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.

Щодо виклику свідків питання буде вирішено в порядку ст. 349 КПК України. Будь-яких інших клопотань, передбачених пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 315 КПК України, від учасників судового провадження не надходило.

З урахуванням викладеного вище та керуючись статтями 314-316, 371, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд в кримінальному провадженні № 52022000000000310 від 14.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України на 24 травня 2023 року на 12:00 год. в приміщенні Вищого антикорупційного суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 42-А.

Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні колегією суддів у складі: головуючої судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_14 та ОСОБА_3 за участю уповноваженого прокурора, обвинувачених та їх захисників. Щодо виклику конкретних свідків питання буде вирішено в порядку ст. 349 КПК України.

Клопотання захисника ОСОБА_8, подане в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, про зміну запобіжного заходу у виді застави на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, задовольнити частково.

Зменшити обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.10.2022 (справа № 991/4725/22) до двохсот тридцяти чотирьох розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 601 648 (шістсот одна тисяча двісті шістнадцять) гривень.

Частину застави в розмірі 178 784 (сто сімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні повернути заставодавцю ОСОБА_12 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 ).

Клопотання захисника ОСОБА_9, подане в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, про зміну запобіжного заходу у виді застави на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, задовольнити частково.

Зменшити обвинуваченому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.10.2022 (справа № 991/4726/22) до двохсот тридцяти чотирьох розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 601 648 (шістсот одна тисяча двісті шістнадцять) гривень.

Частину застави в розмірі 143 084 (сто сорок три тисячі вісімдесят чотири) гривні, що були внесені згідно з квитанцією від 18.10.2022 № 635Т004З08, повернути заставодавцю ОСОБА_10 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ).

Клопотання захисника ОСОБА_9 про скасування арешту майна залишити без задоволення.

Доручити Філії Державної установи «Центр пробації» в Сумській області за місцем проживання обвинувачених скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, та відносно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 впродовж 20 (двадцяти) днів з дня отримання ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.

Головуюча суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_14 ОСОБА_3