Документ № 111292806

справа № 991/2154/23

провадження №11-сс/991/237/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 березня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52022000000000439,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000439 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК.

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) про арешт належного ОСОБА_5 майна, вилученого 07 березня 2023 року при проведенні обшуку.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 березня 2023 року вказане клопотання прокурора задоволено, накладено арешт на вилучений при проведенні обшуку мобільний телефон, накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Вимоги апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною, необґрунтованою та належним чином невмотивованою, адвокат ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді від 15 березня 2023 року про арешт майна, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

В обґрунтування апеляційній скарзі представник посилався на невідповідність вилученого телефона критеріям речових доказів, відсутність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК, зауважуючи при цьому на недоведеність об`єктивної сторони як складової частини складу кримінального правопорушення. Наведена у правовій кваліфікації інформація, на підтвердження якої стороною обвинувачення долучено докази, не може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Накладення арешту здійснено без дотримання засад розумності та співмірності, а також без врахування наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, слідчим суддею допущено порушення порядку розгляду клопотання, зокрема, щодо здійснення розгляду в закритому судовому засіданні, участі детектива НАБУ при розгляді та невідповідності журналу судового засідання вимогам законодавства.

Позиції учасників судового провадження.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, пославшись на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Власник майна, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності власника майна ОСОБА_5 .

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності, за вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст. 94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

З матеріалів судового провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000439 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК, щодо можливої розтрати службовими особами комунального некомерційного підприємства «Санаторій медичної реабілітації «Глорія» Запорізької обласної ради (далі - КНП «СМР «Глорія»), за ймовірною попередньою змовою із службовими особами Запорізької обласної ради та службовими особами ТОВ «Медгарант» та ТОВ «Циммер медізин сістем Україна» грошових коштів, шляхом здійснення закупівлі медичного обладнання для санаторного закладу охорони здоров`я, вартість якого може бути завищена, за відсутності реальної потреби та необхідності.

На підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 лютого 2023 року в межах вказаного кримінального провадження, 07 березня 2023 року при проведенні обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, детективами НАБУ виявлено та вилучено мобільний телефон Redmi 9, на який оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 15 березня 2023 року накладено арешт.

Як вбачається із змісту останньої, слідчий суддя дійшов висновку про те, що досліджені під час судового засідання матеріали свідчать про відповідність вилученого майна визначеним ст.98 КПК критеріям речових доказів, оскільки містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, накладення арешту забезпечить запобіганню можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворювання, відчуження.

Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження №52022000000000439.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення представника власника майна, прокурора, дослідивши надані матеріали, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в ухвалі від 15 березня 2023 року щодо накладення арешту на майно, виходячи з наступного.

Положеннями ст.170 КПК передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, ухвалою слідчого судді від 20 лютого 2022 року надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5, з метою відшукання речей та документів, пов`язаних з підготовкою та здійсненням закупівель медичного обладнання КНП «СМР «Глорія», укладенням та виконанням відповідних договорів, внесення до них змін, зокрема, мобільних терміналів, планшетів, комп`ютерів, які належать або використовуються ОСОБА_5, планшетів, комп`ютерної техніки, ноутбуків, флеш-накопичувачів, компакт-дисків, жорстких дисків, які зберегли на собі сліди імовірного вчинення кримінального правопорушення, зокрема розтрати коштів КНП «СМР «Глорія», за допомогою яких обговорювались імовірно злочинні дії, готувались вимоги до предметів закупівель та які дають можливість встановити схему взаємодії, зокрема контакти та спілкування між учасниками імовірного кримінального правопорушення.

Наявність підстав для вилучення мобільного телефону, зазначеного в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, вбачається із відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 07 березня 2023 року, згідно з яким в ході проведення обшуку виявлено річ, на відшукання якої надано дозвіл ухвалою слідчого судді. При цьому, слідчим суддею враховано доводи прокурора про необхідність проведення експертного дослідження щодо виявлення у вилученому телефоні видаленої інформації, у тому числі стосовно спілкування осіб, причетних до вчинення злочину, обговорення злочинних планів та намірів, реалізації домовленостей щодо вчинення злочину.

З протоколу огляду від 08 березня 2023 року вбачається, що оглядом телефонної книги встановлено, що в мобільному телефоні міститься номер мобільного телефону, підписаний «Глорія», однак історія дзвінків із вказаним абонентом відсутня, що може свідчити про її видалення. Оглядом вмісту телефону виявлено документи, які стосуються діяльності КНП «СМР «Глорія», а саме проекти договорів, проекти оголошення про проведення спрощеної закупівлі, а також медико-технічні характеристики обладнання, яке в подальшому закуплялось санаторієм, проект договору про закупівлю КНП «СМР «Глорія» у ТОВ «Медгарант» магнітно-резонансного томографа, проект договору про закупівлю КНП «СМР «Глорія» у ТОВ «Циммер медізін сістем Україна» реабілітаційного обладнання.

Постановою детектива НАБУ від 08 березня 2023 року вищевказаний мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні як такий, що містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема відомості щодо обставин проведення закупівель медичного обладнання КНП «СМР «Глорія», тобто стосується обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.

В обґрунтування клопотання прокурор просив накласти арешт на майно з метою збереження речових доказів на підставі ч.2 ст.170 КПК та звернув увагу на процесуальну необхідність у застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки відомості, що міститься у вилученому пристрої, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у ході досудового розслідування. Також мотивував необхідністю проведення експертного дослідження вилученого мобільного телефону.

Колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про відповідність вказаного майна критеріям, зазначеним у ст.98 КПК та доцільність накладення на нього арешту з огляду на існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація, яка міститься на вказаному мобільному телефоні, може бути використана як доказ під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, зокрема обставин виконання об`єктивної сторони кримінального правопорушення; кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення та зв`язків між такими особами, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК.

З урахуванням викладеного колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо безпідставності та необґрунтованості накладення арешту на майно.

Тимчасове накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого всупереч доводам апеляційної скарги колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Відносно відсутності у матеріалах доданих до клопотання про арешт майна відомостей про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення за описаних прокурором обставин слід зазначити наступне.

За загальним правилом, закріпленим у п.1 ч.3. ст.132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, деякі спеціальні норми КПК прямо передбачають правову залежність між існуванням обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості та підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Зокрема, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину (ч.1 ст.154 КПК), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації (ч.4. ст.170 КПК), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч.5 ст.170 КПК), домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч.2 ст.181 КПК), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як… (ч.2 ст.183 КПК).

Колегія суддів звертає увагу, що умова накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів за положеннями ч.3 ст.170 КПК не містить таку вимогу її застосування як оголошення підозри у кримінальному провадженні певній особі, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна або вчиненням кримінального правопорушення будь-якого ступеня тяжкості. Про доведеність існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення може свідчити сам факт здійснення за певними фактичними обставинами досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР, та відповідні матеріали цього провадження, у зв`язку з чим слідчий суддя на підставі описаних у клопотанні обставин кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження та за своїм внутрішнім переконанням правомірно дійшов обґрунтованого висновку, що за описаних фактичних обставин могло бути вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК.

Не залишилась без оцінки суду та обставина, що стороною обвинувачення не повідомлялось про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень ОСОБА_5 .

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3,4 ч.2 ст.170 цього Кодексу).

За положеннями п.3,4 ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як зазначалось раніше, задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя дійшов висновку про можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та необхідність накладення арешту на майно саме з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, здійснення повідомлення чи не повідомлення про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень у цьому кримінальному провадженні (зокрема ОСОБА_5 ) не має значення при вирішенні слідчим суддею питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Також, враховуючи стадію кримінального провадження та суть розглянутого слідчим суддею клопотання, колегія суддів відхиляє доводи представника щодо неправильності кримінально-правової кваліфікації та відсутності складу кримінального правопорушення як передчасні, оскільки на стадії досудового розслідування суд, навіть оцінюючи обґрунтованість підозри особи, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті.

Разом з цим колегія констатує наявність недоліків, про які зазначає представник в апеляційній скарзі, щодо ведення журналу судового засідання в частині невідображення часу початку та закінчення судового засідання, безпідставності зазначення в оскаржуваній ухвалі відомостей про те, що детектив НАБУ вимоги клопотання підтримав та просив задовільнити. Проте, такі недоліки не є грубим порушенням норм КПК та не впливають на висновки суду щодо наявності підстав для накладення арешту на майно.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності. Доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності особи завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, обґрунтованих доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені, при цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими представником під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 березня 2023 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ _____________ ______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3