- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 991/4344/23
провадження №11-сс/991/384/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2023 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
підозрюваного ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2023 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2023 року частково задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 липня 2023 року включно з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 40 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107 360 000 (сто сім мільйонів триста шістдесят тисяч) грн., із покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків.
Перевіривши наявність Рішення Вищої ради правосуддя № 494/0/15-23 від 18 травня 2023 року, яким надано згоду на утримання під вартою судді Верховного Суду ОСОБА_5, а також набуття останнім статусу підозрюваного,слідчий суддя дійшов висновку про можливість розгляду клопотання та вирішення питання щодо можливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
При ухваленні судового рішення слідчий суддядійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин таризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК, а саме - переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, ризику знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення, які на переконання слідчого суддісвідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження, проте визначений розмір заставиє розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною і необґрунтованою, постановленою без врахування аргументів сторони захисту, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою в задоволенні клопотання детектива відмовити в повному обсязі, у разі ж, якщо колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу - застосувати до підозрюваного будь-який інший більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема особисте зобов`язання, або ж домашній арешт за місцем проживання.
В обґрунтування апеляційної скарги та письмових доповнень до неї захисник посилався на невідповідність клопотання детектива вимогам КПК, якене містить викладу фактичних обставин та конкретної кваліфікації кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5, посилання на ризики є формальним, обґрунтування неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів відсутнє.
Зазначаючи про необґрунтованість висунутої ОСОБА_5 підозри, захисник звертав увагу на недостатність доказів для підозри, її неконкретність, в тому числі в частині формулювання кваліфікації про «створення» організованої групи та «керівництва» нею.
На переконання захисника мала місце провокація злочину, при цьому жодна із обставин, на які посилалась сторона обвинувачення, не знайшла свого підтвердження, як і існування об`єктивної сторони складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Посилаючись на судову практику захисник наводив доводи щодо відсутності складу кримінального правопорушення за ст.368 КК,оскільки прийняття рішення, за сприяння у прийнятті якого підозрюваний начебто отримав неправомірну вигоду, віднесено до виключної компетенції колегії суддів Верховного Суду як колегіального органу, ОСОБА_5 не був уповноважений одноособово приймати таке рішення у справі.
З урахуванням викладеного, захисник стверджував, що надані у клопотанні матеріали кримінального провадження не містять доказів у тому обсязі, щоб переконати стороннього спостерігача про вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а відтак слідчий суддя не мав достатніх підстав для висновку щодо обґрунтованості підозри, що є порушенням вимог щодо обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.
Наведені в апеляційній скарзі і доводи щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування передбачених ст.177 КПК ризиків, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала необхідність обрання запобіжного заходу, щодо непомірності визначеного розміру застави та можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Зазначено про порушення норм КПК, що регламентують порядок надання дозволу та проведення невідкладних обшуків, проведених за місцем проживання та роботи ОСОБА_5, його затримання та особистого обшуку, як особи, яка має статус адвоката, та на яку поширюються всі професійні права та гарантії адвокатської діяльності, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що зумовлює очевидну недопустимість отриманих доказів.
Крім того, вважаючи вказану ухвалу слідчого судді незаконною, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 також звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою на розсуд суду обрати щодо ОСОБА_5 інший запобіжний захід, не пов`язаній з триманням під вартою.
В апеляційній скарзі та письмових доповненнях до неї захисник також наводив доводи щодо необґрунтованості підозриза кваліфікуючою ознакою вчинення злочину організованою злочинною групою з числа суддів Верховного Суду, відсутності існування встановлених слідчим суддею ризиків та непомірного розміру визначеної застави.
Так,на думку захисника, враховуючи особу його підзахисного, спосіб та образ життя, трудову й службову діяльність, в тому числі на керівних посадах вищого судового органу України, стійкі соціальні зв`язки, наявність постійного місця проживання тощо відсутня потреба в застосуванні до ОСОБА_5 виняткого запобіжного заходу.
Об`єктивних даних щодо можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на учасників кримінального провадження або чинити на них тиск чи у інший спосіб перешкоджати досудовому розслідуванню стороною обвинувачення при розгляді клопотання не надано.
Наразі майновий стан ОСОБА_5 не дозволяє сплатити заставу у розмірі 107 360 000 грн., тому покладення на нього непомірного обов`язку щодо внесення суми застави, якої в нього немає і немає звідки взяти, являє собою порушення права на справедливий суд.
Позиції учасників судового провадження.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники в судовому засіданні підтримали подані ними апеляційні скарги та просили задовольнити їх у повному обсязі з зазначених у них підстав, окремо зазначивши, що помірним для підозрюваного розміром застави є встановлений в межах п.3 ч.5 ст.182 КПК.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційні скарги захисників без задоволення.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданих апеляційних скарг, вислухавши позицію підозрюваного та його захисників, заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційних скарг, колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
Так, з наданих суду матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та надані стороною захисту характеризуючі ОСОБА_5 відомості, його майновий стан та стан здоров`я, з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється особа, відомості про нього в їх сукупності з урахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, обставини його вчинення за пред`явленим повідомленням про підозру.
При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).
Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо необґрунтованості висунутої ОСОБА_5 підозри, колегією суддів встановлено таке.
Детективами Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.4 ст.368, ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.4 ст.368, ч.4 ст.369 КК.
Як вбачається з повідомлення про підозру ОСОБА_5 підозрюється в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, за наступних обставин.
За версією слідства, будучи суддею та Головою Верховного Суду, усвідомлюючи, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики, здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на систематичне одержання ним та іншими суддями Верховного Суду неправомірної вигоди за прийняття ними судових рішень.
Розуміючи, що перегляд судових рішень у Верховному Суді як суді касаційної інстанції здійснюється колегіально, що унеможливлює одноособове скоєння ним кримінальних правопорушень, у невстановлений досудовим розслідуванням час, утворив та очолив організовану групу з числа суддів Верховного Суду, які погодились за неправомірну вигоду ухвалювати судові рішення на користь наперед визначених осіб.
З метою приховування своєї та інших суддів Верховного Суду протиправної діяльності, ОСОБА_5 залучив до складу організованої групи довірених йому осіб - адвоката ОСОБА_10 та приватного нотаріуса ОСОБА_11 .
З метою реалізації злочинного умислу, направленого на систематичне одержання неправомірної вигоди суддями Верховного Суду за ухвалення судових рішень, ОСОБА_5 як організатор організованої групи розподілив ролі між її учасниками таким чином.
ОСОБА_5 як організатор організованої групи відповідав за такі дії: здійснення комунікації між всіма членами організованої групи; погодження кандидатур осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення з наперед визначеним результатом; визначення розміру неправомірної вигоди та порядку її розподілу між всіма членами організованої групи; безпосереднє одержання від ОСОБА_11 неправомірної вигоди, раніше наданої особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді; передання неправомірної вигоди, раніше одержаної від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, іншим суддями Верховного Суду.
ОСОБА_10, діючи під прикриттям адвокатської діяльності, повинен був: підшукувати осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення з наперед визначеним результатом; одержувати від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду для Голови та суддів Верховного Суду; у разі необхідності укладати з особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, що надають неправомірну вигоду, необхідні документи про надання юридичних або інших послуг для створення видимості законності одержання грошових коштів та приховування протиправної діяльності; утримувати (переховувати) протягом визначеного членами організованої групи строку неправомірну вигоду у таємному місці (сховищі) для зменшення ризиків викриття правоохоронними органами; передавати одержану від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду ОСОБА_11 для її подальшої передачі безпосередньо ОСОБА_5
ОСОБА_11, діючи під прикриттям нотаріальної діяльності, повинен був: підшукувати осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення з наперед визначеним результатом; знайомити осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду, з ОСОБА_10 для подальшого обговорення між ними умов передачі неправомірної вигоди для Голови та суддів Верховного Суду; сприяти ОСОБА_10 в одержанні від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду для Голови та суддів Верховного Суду; сприяти ОСОБА_10 в утримуванні (переховуванні) протягом визначеного членами організованої групи строку неправомірну вигоду у таємному місці (сховищі) для зменшення ризиків викриття правоохоронними органами; одержувати від ОСОБА_10 раніше надану особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду та передавати її безпосередньо ОСОБА_5 .
На цей час невстановлені судді Верховного Суду, залучені до організованої групи, повинні були: одержувати безпосередньо від ОСОБА_5 раніше надану особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду; ухвалювати у справах, що перебувають у них на розгляді, судові рішення на користь осіб, які надали неправомірну вигоду.
При цьому всі члени організованої групи повинні були діяти з дотриманням суворих заходів конспірації, які б мінімізували загрозу викриття правоохоронними органами.
Таким чином, за версією слідства, ОСОБА_5 створив організовану групу, у діяльності якої у різні періоди часу брали участь не менше трьох осіб, що попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання з єдиним планом, відомим всім учасникам групи, та розподілом їхніх функцій, спрямованих на досягнення цього злочинного плану, готували і вчиняли корупційні кримінальні правопорушення.
Так, 19 січня 2023 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду прийнято до розгляду справу №910/15551/20 за касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року та Компанії «Ferrexpo AG» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2022 року, від 23 червня 2022 року, від 29 червня 2022 року, від 29 серпня 2022 року, від 30 серпня 2022 року та від 08 вересня 2022 року. Розгляд вказаної справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 15 березня 2023 року.
У період з 15 лютого 2023 року по 06 березня 2023 року у бенефіціарного власника компанії «Ferrexpo AG» ОСОБА_12 виник злочинний умисел, направлений на надання суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірної вигоди за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_12 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
У вказаний період, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_12 доручив своїй довіреній особі - директору з безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_13 зустрітись з ОСОБА_10, який, як було відомо ОСОБА_12, мав сталі позаслужбові зв`язки з Головою Верховного Суду ОСОБА_5 та іншими суддями Верховного Суду, та з`ясувати щодо можливості посприяти у наданні неправомірної вигоди суддям Верховного Суду за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_12 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
06 березня 2023 року, ОСОБА_13 зустрівся з ОСОБА_10 та у присутності ОСОБА_11 повідомив про готовність ОСОБА_12 надати неправомірну вигоду суддям Верховного Суду за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_12 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування вищевказаної постанови.
У період з 06 по 09 березня 2023 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 довели до відома ОСОБА_5, який входив до складу колегії суддів Великої Палати Верховного Суду, яка розглядала справу №910/15551/20, про готовність ОСОБА_12 надати неправомірну вигоду за скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
У свою чергу ОСОБА_5 як організатор організованої групи, надав вказівку ОСОБА_10 та ОСОБА_11 повідомити ОСОБА_12, що за необхідні останньому рішення, він має надати ОСОБА_5 та іншим суддям Верховного Суду неправомірну вигоду у розмірі 1 800 000 млн. доларів США. При цьому ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що свою частину неправомірної вигоди вони мають визначити самостійно.
Отримавши погодження ОСОБА_5, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 довели до відома про вказане ОСОБА_12, та повідомили про необхідність надати неправомірну вигоду у загальному розмірі 2 700 000 млн. доларів США.
При цьому ОСОБА_10 і ОСОБА_11 домовились між собою, не доводячи це до відома ОСОБА_5, що ОСОБА_12 має надати в якості неправомірної вигоди 2 700 000 доларів США, з яких 1 800 000 доларів США будуть передані ОСОБА_5 та іншим суддям Верховного Суду, 900 000 доларів США будуть розподілені між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 особисто.
10 березня 2023 року ОСОБА_10, діючи з відома та узгоджено з ОСОБА_5, повідомив ОСОБА_12, що судове засідання у справі №910/15551/20, призначене на 15 березня 2023 року, буде перенесено на іншу дату для надання останньому можливості зібрати та передати всю суму неправомірної вигоди.
У свою чергу ОСОБА_5, діючи спільно з іншими суддями Верховного Суду з числа членів організованої групи, забезпечив перенесення судового розгляду справи №910/15551/20 на 19 квітня 2023 року.
У період часу з 10 березня по 19 квітня 2023 року ОСОБА_12 частинами передав ОСОБА_10 в якості неправомірної вигоди 2 600 000 доларів США.
Отримавши від ОСОБА_12 грошові кошти, ОСОБА_10 повідомив про це ОСОБА_5 та 19 квітня 2023 року судді Великої Палати Верховного Суду, у тому числі ОСОБА_5, винесли постанову у справі №910/15551/20, якою, зокрема: касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» та Компанії Ferrexpo AG задоволені частково; постанова Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі №910/15551/20 скасована; рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі №910/15551/20 змінено в мотивувальній частині, в іншій частині залишено в силі.
01 травня 2023 року ОСОБА_5 надіслав ОСОБА_11 повідомлення, в якому надав вказівку поділити отриману від ОСОБА_12 суму неправомірної вигоди наступним чином: 10 пакетів сформувати по 100 000 доларів США, 2 пакети по 150 000 доларів США та один пакет - 50 000 доларів США, а решту суми, тобто 450 000 доларів США, на певний час залишити на зберіганні у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
03 травня 2023 року ОСОБА_11, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_5, забрав з сейфу офісу вищевказані грошові кошти та доставив їх до квартири за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, де передав їх особисто ОСОБА_5 .
Таким чином, 03 травня 2023 року ОСОБА_5 одержав для себе та інших суддів Верховного Суду першу частину неправомірної вигоди в сумі 1 348 800 доларів США (замість необхідних 1 350 000 доларів США внаслідок помилки при підрахунку), що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 03 травня 2023 року складало 49 323 727 грн. 68 коп.
08 травня 2023 року ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_11 про передачу частини неправомірної вигоди, одержаної від ОСОБА_12, іншим суддям Великої Палати Верховного Суду та надав вказівку передачу йому другої частини неправомірної вигоди у розмірі 450 000 доларів США 15 травня 2023 року.
15 травня 2023 року ОСОБА_11 забрав у відділенні № 963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, з індивідуального сейфу в спеціальному сховищі решту неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, раніше одержаної від ОСОБА_12, та близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_11, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_5, доставив другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США до квартири за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, де передав їх особисто ОСОБА_5 .
Таким чином 15 травня 2023 ОСОБА_5 одержав для себе та інших суддів Верховного Суду другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 15 травня 2023 року складає 16 455 870 грн.
Під час обшуку 15 травня 2023 року квартири за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, виявлено та вилучено 450 000 доларів США, що цього ж дня були передані ОСОБА_11 .
Під час обшуку 15-16 травня 2023 року службового кабінету ОСОБА_5 у приміщенні Верховного Суду, розташованого за адресою: м. Київ, вул. П. Орлика, 8, у сейфі виявлено та вилучено 548 700 доларів США з числа тих, що були передані ОСОБА_11 03 травня 2023 року.
16 травня 2023 року заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_14 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28 ч.4 ст.368 КК, копію якого того ж дня вручено ОСОБА_5 .
Повідомлення про підозру містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 . Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.
На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 сторона обвинувачення серед іншого надала:
- протокол огляду від 16 травня 2023 року, в якому зафіксовано процес огляду Єдиного реєстру судових рішень щодо стану розгляду судової справи №910/15551/20;
- протокол від 28 квітня 2023 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу (далі - ОРЗ) - аудіоконтроль особи відносно ОСОБА_11, в якому зафіксовано результати прослуховування змісту розмов ОСОБА_11 з імовірно ОСОБА_10, в тому числі щодо обставин передачі ОСОБА_10 та одержання ОСОБА_5 неправомірної вигоди;
- протокол від 01 травня 2023 року за результатами проведення ОРЗ - аудіоконтроль особи відносно ОСОБА_10, в якому зафіксовано його розмови в публічно недоступному місці - робочому кабінеті, яким він користувався на той час, а саме: завуальована розмова 17 березня 2023 року ОСОБА_10 імовірно з ОСОБА_12, зі змісту якої вбачається наявність обґрунтованих підстав припустити, що розмова стосується саме обставин розгляду судової справи №910/15551/20, перенесення судового розгляду на 19 квітня 2023 року у Верховному Суді, зацікавленість суддів Великої Палати Верховного суду у прийнятті ними судових рішень; обговорення 01 квітня 2023 року між ОСОБА_10 та імовірно ОСОБА_12 щодо кількості наданих останнім через довірених осіб грошових коштів ОСОБА_10 для подальшої передачі Голові Верховного Суду ОСОБА_5 та іншим суддям Верховного Суду за прийняття у справі №910/15551/20; обговорення 24 квітня 2023 року між ОСОБА_10 та імовірно ОСОБА_12 щодо позитивного рішення, прийнятого на користь останнього у справі №910/15551/20; обговорення 01 травня 2023 року між ОСОБА_10 та імовірно ОСОБА_11 щодо розподілу неправомірної вигоди на частини (пакети), які необхідно надати ОСОБА_5 ;
- протокол від 15 травня 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі НСРД) - контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту;
- протокол від 15 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - спостереження за річчю з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів спостереження за готівковими грошовими коштами у сумі 1 348 800 доларів США;
- протокол від 16 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи відносно ОСОБА_5 ;
- протокол від 16 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту;
- протокол від 15 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних інформаційних систем відносно ОСОБА_11 ;
- протокол від 16 травня 2023 року обшуку робочого кабінету Голови Верховного Суду ОСОБА_5, при проведенні якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 548 700 доларів США, з числа тих, що були передані ОСОБА_11, та ймовірно є частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_5 03 травня 2023 року, а саме: 50 000 доларів США купюрами по 100 доларів США, що знаходились у чорному сміттєвому пакеті, серії та номери яких повністю співпали із вказаними у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 03 травня 2023 року; 498 700 доларів США купюрами по 100 доларів США, зв`язаних резинками для грошей в стопки переважно по 10 000 доларів США, перші купюри зі стопок яких співпали із вказаними у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 03 травня 2023 року;
- протокол від 16 травня 2023 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_5, при проведенні якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 450 000 доларів США, які ймовірно є частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_5 15 травня 2023 року;
Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення.
Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності ОСОБА_5 до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними матеріалами.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо неконкретності підозри в частині формулювання кваліфікації про «створення» організованої групи та «керівництва» нею, виходячи з наступного.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчим суддею зазначено мотиви, з якими погоджується колегія суддів Апеляційної палати, щодо необґрунтованості заперечень сторони захисту, на які вона також посилалась в апеляційних скаргах, про неконкретність підозри в частині пред`явленої підозри у керівництві організованої групи.
Слідчим суддею враховано початкову стадію досудового розслідування, а також те, що зібрані у ході його здійснення відомості вказують на наявність ознак можливої відповідної ролі ОСОБА_5 . При цьому, слідчий суддя відзначив, що зафіксовані відомості дають підстави вважати, що підозрюваним здійснювалися дії організаційного характеру у формі віддання наказів, давання доручень, застосування заходів впливу на інших імовірних учасників об`єднання, зокрема суддів Великої Палати Верховного Суду, характер та спосіб такого впливу, а також точний обсяг ролі кожного із співучасників може бути встановлений лише в ході всебічного та повного досудового розслідування, яке наразі перебуває на початковій стадії.
За таких обставин, позиція сторони захисту та зазначені доводи не спростовують висновку слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 .
Суд відхиляє аргументи захисту щодо недопустимості доказів, на підставі яких слідчим суддею становлено доведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
Стверджуючи про недопустимість доказів, сторона захисту посилалась на грубе порушення ч.3 ст.233 КПК щодо невідповідності проведених обшуків критеріям невідкладності, а також порушення гарантій адвокатської діяльності, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при проведенні таких обшуків та затримання підозрюваного.
Так, положеннями статті 86 КПК визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Вимогами абз.6 ч.3 ст.184 КПК встановлено необхідність надання до клопотання про застосування запобіжних заходів зокрема копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Тобто на сторону обвинувачення покладено обов`язок надати документи та матеріали кримінального провадження в тому обсязі, який, на її переконання є необхідним і достатнім для підтвердження викладених у клопотанні доводів, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч.1 ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, зокрема, докази, що були отримані шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося (постанова ВП ВС від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17, провадження №13-3кс22).
Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя дійшов висновків, з якими погоджується колегія суддів, про те, що відсутність представника ради адвокатів регіону під час проведення обшуку та затримання не свідчить про очевидну недопустимість результатів таких слідчих дій.
Під час апеляційного розгляду на підставі наданих стороною захисту пояснень колегією суддів встановлено, що при проведенні обшуку не вилучались речі і документи, що можуть мати відношення до адвокатської діяльності ОСОБА_5, а інші докази не є такими, що зібрані у результаті можливого ознайомлення детектива з матеріалами адвокатської діяльності ОСОБА_5 .
В аспекті викладеного доводи сторони захисту про порушення прав ОСОБА_5 як особи на яку поширюються гарантії адвокатської діяльності, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за наведених обставин є неспроможними.
Також не погоджуючись з доводами сторони захисту щодо невідкладності проведених обшуків, колегія суддів зауважує, що під час кримінального процесу вживаються всі можливі заходи для того, щоб речові докази не зазнали будь-якого впливу, особливо з боку зацікавлених осіб. Ці заходи включають несподівані обшуки, невідкладне фіксування доказів під час огляду місця події, детальні правила збереження речових доказів і навіть тримання особи під вартою для перешкоджання впливу на докази. Більше того, закон навіть передбачає кримінальну відповідальність за приховування слідів злочину. Мету убезпечення речових доказів від впливу особи має й поверхневий огляд особи негайно після її затримання (постанова ККС ВС від 04 травня 2023 року у справі №750/8641/20).
Невідкладність проведення обшуків була предметом судового контролю, адже згідно з ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 травня 2023 року подані в порядку ч.3 ст.233 КПК клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_14 задоволені частково, надано дозволи на проведення обшуків робочого кабінету Голови Верховного Суду ОСОБА_5, а також квартири, що перебуває у його користуванні, з метою відшукання та вилучення зазначених в ухвалах грошових коштів та мобільних телефонів.
Відхиляючи доводи захисника щодо недопустимості долучених до клопотання доказів як отриманих без достатніх правових підстав для проведення невідкладних обшуків, колегія суддів виходить з того, що оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини, а їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами. Однак, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доказів, здобутих при проведенні обшуків, так само як і безпідставність їх проведення, а тому остаточну оцінку зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час або за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.
Також колегія суддів вважає, що з наявних матеріалів на даному етапі не вбачається очевидних ознак провокації, на яку посилалась сторона захисту, оскільки не повідомлено будь-яких доводів, які би свідчили про наявність прихованих мотивів ОСОБА_11 або ж його залежності від правоохоронних органів та активну роль останніх, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваному рішенні. А тому, цим аргументам захисту має надаватись оцінка під час судового провадження на підставі дослідження всіх наявних матеріалів кримінального провадження.
З урахуванням зазначеного, підстав, передбачених ст.ст.87-89 КПК щодо визнання доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу копій документів недопустимими доказами під час розгляду апеляційних скарг не встановлено, а тому на стадії досудового розслідування зазначені стороною захисту доводи колегія суддів вважає передчасними, а відповідні вимоги щодо визнання доказів недопустимими такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, мотивуючи необґрунтованість повідомленої підозри через відсутність в діях підозрюваного ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 КК, а саме об`єктивної сторони злочину, сторона захисту стверджувала, що кваліфікація дій службової особи за ст.368 КК виключається, якщо дії, за сприяння у вчиненні яких вона отримала неправомірну вигоду, належать до виключної компетенції колегіального органу. На переконання захисту саме такого висновку щодо дій службової особи колегіального органу дійшов Касаційний кримінальний суду Верховного Суду (далі - ККС ВС) у постанові від 13 січня 2021 у справі 243/1573/17 (провадження №51-4962км20) та цю обставину неможливо виправити подальшим ходом досудового або судового слідства, пред`явленням нових доказів.
Відповідно до змісту ст.368 КПК питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Водночас, як вбачається з вказаної постанови ККС ВС від 13 січня 2021 року, в наведених у ній мотивів відсутній зазначений стороною захисту висновок, та залишаючи рішення судів без змін, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій саме про недоведеність, що в діянні особи є склад інкримінованого кримінального правопорушення. Зазначена постанова не може бути прикладом для порівняння, оскільки вона не містить висновку про правильне чи неправильне застосування норми закону про кримінальну відповідальність
Також суд приймає до уваги висновки, викладені в постанові ВСУ від 25 квітня 2013 року у справі №5-5кс13 (обставини якої на думку колегії суду можуть бути релевантними до цього провадження) та постанові ВСУ від 13 листопада 2014 року у справі №5-20кс14.
Так, Верховний Суд України раніше зазначав про те, що за нормативних приписів заборони одержувати незаконну винагороду, визначення яких міститься у статті 368КК, випливає, що представник влади, одним із яких є суддя, обіймаючи посаду голови суду, не вправі одержувати будь-якої винагороди у зв`язку зі здійсненням своїх службових повноважень. Це законодавче положення передбачає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає у тому разі, коли особа, яка дає хабар (неправомірну вигоду) службовій особі, зокрема голові суду, усвідомлює, що дає його саме такій особі, й у зв`язку із можливостями цієї посади, а особа, яка одержує незаконну винагороду (неправомірну вигоду), розуміє (не може не розуміти) значимість займаної нею посади, її статусність та можливості; вагомість цієї посади у сприйнятті хабародавцем (надавачем неправомірної вигоди), мету, яку переслідує останній, та його віру в те, що ця мета буде досягнута завдяки можливостям посади, яку обіймає хабароодержувач (отримувач неправомірної вигоди). Відповідно до ст.39 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова Верховного Суду наділений рядом повноважень, природа та сукупність яких позиціонує його як керівника інституції і визначає його першість в ієрархічній структурі цієї інституції. Повноваження такої посади, а також її можливості усвідомлювалися як особою яка обіймала цю посаду, так і особами, які звертались до неї. Водночас, ОСОБА_5, якщо одержував неправомірну вигоду, не міг не розуміти, що грошові кошти надаються за те, що він використає можливості своєї посади. Посилання на невчинення будь-яких дій в інтересах надавача неправомірної вигоди, не виключає наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 КК, оскільки ці дії знаходяться поза межами об`єктивної сторони цього злочину.
Таким чином, зазначені стороною захисту доводи щодо відсутності в діях підозрюваного ОСОБА_5 об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст.368 КК, є передчасними, ґрунтуються на помилковому трактуванні судової практики, а тому є необґрунтованими.
За таких умов, всупереч доводам апеляційних скарг захисників, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, в тому числі розсекречені матеріали проведених ОРД та НСРД, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри,- з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо існування ризиків, можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу та необхідності врахування матеріального становища особи при визначенні розміру застави, суд зазначає наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні,перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
Так, суд в межах доводів апеляційних скарг перевіряє висновки слідчого судді щодо наявності таких ризиків: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінальне правопорушення.
Суд погоджується із мотивами ухвали слідчого судді щодо встановлення зазначених ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, в той же час стосовно доводів апеляційних скарг щодо їх необґрунтованості зазначає наступне.
Щодо наявності ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, особливо підвищує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначена обставина може свідчити про можливість особи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у рішенні «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria) від 26 червня 2001 року, §80, 81, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак, тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув`язнення.
Відтак, тяжкість можливо скоєного злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
Так, слідчим суддею взято до уваги обставини затримання ОСОБА_5 одразу після ймовірного вчинення ним розслідуваного злочину, а саме - після передачі йому грошових коштів, що може спонукати підозрюваного до втечі, враховуючи вагомість доказів, зібраних проти нього та обставини виявлення його ймовірної причетності до злочину.
Також, слідчий суддя врахував високий майновий стан як самого підозрюваного ОСОБА_5, так і його близьких осіб, наявність нерухомого та рухомого майна, значних грошових заощаджень, які на переконання суду, є достатніми для фінансового забезпечення підозрюваного під час можливого його переховування.
Крім того слідчим суддею взято до уваги перебування членів сім`ї за кордономта неодноразові перетини підозрюваним кордону, в т.ч. і в період воєнного стану, що свідчить про наявність та можливість проживання закордоном; тісні професійні та соціальні зв`язки, в т.ч. з працівниками державних та правоохоронних органів, які можуть бути використані з метою ухилення від кримінальної відповідальності та уникнення контролю у пунктах пропуску через державний кордон при спробі виїзду за межі України.
На переконання колегії суддів зазначені обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваногота тяжкість можливого покарання в сукупності дають суду підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження цього ризику.
Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею враховано ту обставину, що за версією слідства, підозрюваний є організатором розслідуваних злочинів та керував діями інших співучасників, узгоджував дії з іншими залученими особами, що дає підстави вважати про наявність можливостей для зміни чи знищення наявних у таких осіб документів; станом на розгляд вказаного клопотання не відшукано та не виявлено частину неправомірної вигоди, яку ймовірно передано ОСОБА_5, а тому існують ризики перетворення, знищення чи приховування таких коштів, які є важливими доказами у цьому кримінальному провадженні.
Зважаючи на те, що місцезнаходження ідентифікованих грошових коштів в розмірі близько 450 000 доларів США на даний час органу досудового розслідування невідоме, на переконання колегії суддів наявні підстави вважати, що ОСОБА_5 може вживати всіх заходів для приховування, обміну цих грошових коштів з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності та здобуття доказів органом досудового розслідування, а також про достатню вірогідність вчинення підозрюваним дій, що будуть спрямовані на їх знищення, приховання або спотворення, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.
В обґрунтування наявності ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні слідчий суддя звернув увагу зокрема на те, що інкримінований підозрюваному злочин ймовірно вчинений ним у співучасті, в якому він був організатором і виконував активні дії, у зв`язку з чим він може координувати дії та показання інших співучасників або вчиняти вплив на інших осіб щодо змісту, характер та обсяг їх показань та процесуальної поведінки. При цьому у ході досудового розслідування існує імовірність залученості або обізнаності великої кількості осіб, які на цій стадії досудового розслідування не допитані, однак їм можуть бути відомі обставини розслідуваного злочину.
Наведене дає підстави обґрунтовано припускати про наявність можливої координації та взаємозв`язків між підозрюваними, при цьому інші можливі співучасники можуть розробляти та узгоджувати спільні заходи щодо здійснення впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи наведене колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що ОСОБА_5, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, може здійснювати на них вплив з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої участі у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності.
З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.
Також суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний, з огляду на його посаду та тривалий досвід роботи, має тісні зв`язки серед службових осіб різних правоохоронних та інших державних органів, відповідний авторитет серед суддів та працівників суду, а тому може опосередковано здійснювати тиск на представників сторони обвинувачення та суд з метою незаконного впливу на перебіг досудового розслідування та прийняття процесуальних рішень.
Разом з тим слідчий суддя правомірно зауважив, що обставини та характер вчинення розслідуваних злочинів, зафіксовані факти конспірації у телефонних розмовах та використання іноземних номерів, вказують про високий рівень підготовки та конспіративності дій співучасників, що підтверджує схильність та здатність, зокрема і підозрюваного ОСОБА_5 приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами.
Отже, на переконання колегії суддів висновок слідчого судді щодо наявності вказаного ризику є обґрунтованим.
В обґрунтування наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення слідчий суддя взяв до уваги зафіксовані відомості під час проведення НСРД, зокрема щодо імовірного впливу на інших посадових осіб та можливість вчинення інших корупційних злочинів у складі організованої групи.
Водночас, слідчим суддею критично оцінено можливість вчинення підозрюваним злочинів з метою покращення свого фінансового становища, оскільки такі твердження сторони обвинувачення є занадто абстрактними та неконкретизованими, у зв`язку з чим були відхилені.
Суд погоджується з такими висновками слідчого судді та зауважує що хоч ці обставини не є свідченням винуватості, проте в контексті зазначеного значно підвищують ймовірність вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень.
Таким чином доводи, на які посилалась сторона захисту щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності ризиків, не спростовують високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, того що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК, і на які вказували детектив та прокурор. Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про неврахування майнового та сімейного стану підозрюваного, відсутність в матеріалах клопотання доказів, що підтверджують наявність встановлених слідчим суддею ризиків, на цьому етапі досудового розслідування вказаних висновків слідчого судді не спростовують.
Також, всупереч доводам сторони захисту, при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, надав належну оцінку в сукупності всім обставинам, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбаченим ст.178 КПК, та дійшов обґрунтованого висновку, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Отже, перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.
Не залишилась без оцінки суду і позиція сторони захисту щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.
На переконання слідчого судді досліджені під час судового засідання ризики з урахуванням особистих характеристик підозрюваного свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
Колегія суддів зазначає, що ймовірно вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення за ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, у якому він підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні передбачені ч.1 ст.177 КПК ризики, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.1-5 ч.1 ст.177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні цього питання суд виходить з того, що інші менш суворі запобіжні заходи не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного з огляду на обставини та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, встановлені ризики.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим ризикам.
Суд також звертає увагу, що в цьому провадженні тримання під вартою підозрюваного не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.
Так, відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Як встановлено вище, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні у особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п.3 ч.5 ст.182 КПК розмір застави щодо нього за загальним правилом мав би визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, відповідно до ч.5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Як вбачається з клопотання, сторона обвинувачення просила застосувати до підозрюваного альтернативний запобіжний захід із можливістю внесення застави у розмірі 55 900 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 150 млн. 35 тис. 600 грн.
В обґрунтування зазначеного розміру застави детектив посилався на позицію ЄСПЛ зазначену в рішенні «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року, зазначав про значну кількість нерухомого та рухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_15 та його дружини, згідно відомостей про доходи ОСОБА_5 та його дружини, принаймні з 2017 року їх загальний дохід складає більше 30 млн грн. і ці доходи більш ніж покривають розмір застави.
При визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя виходив із наданих сторонами відомостей про майновий стан підозрюваного та його близьких, відшукання значної суми грошових коштів за місцем роботи (у сейфі робочого кабінету), які не є попереднього ідентифіковані та імовірно не є предметом неправомірної вигоди, у сумі 1 105 000 доларів США, 1 700 євро, а також про імовірну передачу через інших осіб грошових коштів членам родини за кордон. Також враховано, що розслідуваний злочин, до якого ймовірно причетний підозрюваний, та обставини його вчинення, створили високі репутаційні ризики як для держави на міжнародній арені у період захисту держави від збройної агресії, так і для судової системи загалом, оскільки ставить під загрозу розвиток правової практики. Більше того, встановлені в ході розгляду клопотання відомості, значно знижують рівень довіри суспільства до суддів та ставить під сумнів незалежність та доброчесність представників судової гілки влади в Україні.
Вказане, на переконання слідчого судді, свідчить про виключність обставин справи, а тому розмір застави може перевищувати межі, встановлені законодавцем.
Враховуючи обставини можливого вчинення злочину, який інкримінується підозрюваному, суму обумовленої неправомірної вигоди, імовірне залучення до вчинення злочину інших суддів Великої Палати Верховного Суду, особу підозрюваного, на якого покладається обов`язок дотримуватися найвищих вимог стосовно доброчесності, а також факти віднаходження великої суми незадекларованих грошових коштів, високий рівень встановлених ризиків, слідчий суддя визначив, що заставу слід встановити у розмірі 40 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107 360 000 гр., що з урахуванням майнового стану підозрюваного та його індивідуальних обставин зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється непомірним для нього.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо виключності випадку, яка обумовлюється самими обставинами можливого вчинення особливо тяжкого злочину, що на даний час відповідають стандарту доведення «обґрунтована підозра», розміром неправомірної вигоди та значним майновим становищем підозрюваного.
Разом з цим, відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
На переконання суду слідчий суддя при визначенні розміру застави не навів мотивів можливості внесення підозрюваним застави в розмірі 107 360 000 грн., а лише констатував надзвичайні ризики, пов`язані з обставинами можливого вчинення кримінального правопорушення, актуальність проблематики боротьби із корупцією та навів свої роздуми з цього приводу. Суд погоджується з такими твердженнями слідчого судді, але сама по собі констатація наявності такої проблематики, без врахування обставин конкретної справи та особистої ситуації підозрюваного, не є та не може бути єдиним чинником визначення розміру застави.
Так, під час апеляційного розгляду встановлено, що частина нерухомого майна, на наявність якої посилалась сторона обвинувачення та враховано слідчим суддею при визначенні розміру застави, не належить дружині підозрюваного. Так відповідно до наданої стороною захисту інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо реєстрації за ОСОБА_16 речових прав відсутні.
Крім того, відповідно до наявної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно все належне ОСОБА_5 майно, на яке посилається сторона обвинувачення в обґрунтування майнового стану підозрюваного та яке також враховано при обґрунтуванні слідчим суддею помірності визначеного розміру застави, арештоване і за його рахунок він не має можливості внести заставу.
За встановлених обставин, з урахуванням вимог ч.4 ст.182 КПК колегія суддів дійшла висновку про необхідність встановлення застави у меншому, ніж визначеному слідчим суддею розміру як альтернативного запобіжного заходу. При цьому суд враховує наступне: відомості про відшукання значної суми грошових коштів за місцем роботи (у сейфі робочого кабінету) підозрюваного, які не є попереднього ідентифіковані та імовірно не є предметом неправомірної вигоди у сумі 1 105 000 доларів США, 1 700 євро; хоч зазначені грошові кошти вилучені при проведенні обшуку, однак ці обставини, а саме наявність такої кількості грошових коштів, розумне походження яких стороною захисту не надано, суд враховує в контексті значного обсягу вчинюваних підозрюваним фінансових операцій; відомості про імовірну передачу через інших осіб грошових коштів членам родини за кордон; відомості декларації, особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, згідно якої ОСОБА_5 володіє грошовими активами в сумі 383 417 грн, 265 тис. доларів США, 33 989 доларів США, які не були віднайденні при проведенні обшуків за місцем роботи та проживання підозрюваного; сторона захисту не надала докази значного погіршення майнового стану підозрюваного з 2021 року, коли він в останнє декларував дані про свій майновий стан; розмір неправомірної вигоди в сумі 1 798 000 доларів США, яку за версією сторони обвинувачення отримав підозрюваний, частину з якої в розмірі близько 450 тис. доларів США не віднайдено.
Із урахуванням наведеного колегія суддів з огляду на початковий етап досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 75 млн грн. Такий розмір застави на думку колегії суддів зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та з урахуванням вищевказаних обставин не є непомірним для особи підозрюваного.
В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Суд погоджується з доводами сторони захисту щодо визначення слідчим суддею застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі, який є завідомо непомірним для підозрюваного.
Зважаючи на наведене, колегією суддів вбачається, що вищевказані істотні порушення слідчого судді перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення за наслідкам розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу в частині визначення розміру застави.
Відповідно до вимог ч.3 ст.407 КПК за результатами апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
З урахуванням зазначеного, оскільки колегія суддів визнала обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню вимоги апеляційних скарг сторони захисту в частині визначення застави як альтернативного запобіжного заходу у меншому розмірі, суд погоджується з доводами про невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому відповідно до положень ч.1 ст.409 КПК ухвала слідчого судді у вищевказаній частині підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, за якою клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити частково, визначити підозрюваному ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 75 млн грн., в іншій частині оскаржуване рішення слідчого судді колегія суддів вважає за необхідне залишити без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 404, 405, 407, 409, 412, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги захисників задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати в частині визначення підозрюваному ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 40 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107 360 000 (сто сім мільйонів триста шістдесят тисяч) гривень.
У цій частині постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 75 000 000 (сімдесят п`ять мільйонів) гривень.
В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2023 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3