- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 991/4354/23
провадження №11-сс/991/379/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2023 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
підозрюваного ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
прокурора ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2023 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2023 року частково задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13 липня 2023 року включно з визначенням застави у розмірі 80 000 000 (вісімдесят мільйонів) грн., із покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків.
При ухваленні судового рішення слідчий суддя вказала на доведеність стороною обвинувачення доводів щодо необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахувала наявність обґрунтованої підозри, доведеність стороною обвинувачення наявності ризиків того, що підозрюваний зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, встановлений розмір застави забезпечуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігатиме існуючим ризикам та не є явно непомірним для підозрюваного, проте застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, яка не переконання сторони захисту не відповідає вимогам законності та суперечить вимогам чинного кримінального процесуального законодавства, захисники підозрюваного ОСОБА_5 адвокати ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 звернулись з апеляційною скаргою, за якою просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою клопотання прокурора задовольнити частково та визначити помірний розмір застави не більше 1160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційної скарги захисники наводять доводи щодо помилкового висновку слідчого судді про обґрунтованість підозри у викладеній стороною обвинувачення редакції, наявності ризиків та розміру застави, яка вважається помірною.
Судом залишено поза увагою доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, оскільки не взято до уваги інкримінування ОСОБА_5 не того злочину, який він міг вчинити. В обґрунтування зазначеного доводу захисники вказують, що у діях ОСОБА_5 може вбачатись інший склад кримінального правопорушення, який слід кваліфікувати за ч.4 ст.369 КК, що не є особливо тяжким злочином, а саме як надання службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. За вказаних обставин обґрунтованість підозри в частині правильності кваліфікації дій особи впливає на вирішення питання визначення розміру застави відповідно до положень ст.182 КПК.
Наведені в апеляційній скарзі і доводи щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, передбачених ст.177 КПК, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала необхідність обрання запобіжного заходу. Слідчий суддя безпідставно не взяла до уваги можливість нівелювання усіх зазначених в оскаржуваному рішенні ризиків покладанням обов`язків, визначених ст.194 КПК, та не дотрималась вимог КПК щодо забезпечення застосування до ОСОБА_5 належної правової процедури (обрання більш м`якого запобіжного заходу або визначення помірного розміру застави за відсутності обґрунтованої підозри та достатніх доказів того, що особа вчинятиме визначені ст.177 КПК дії на шкоду кримінальному провадженню).
Також захисники не погоджуються з розміром визначеної слідчим суддею застави, яка є завідомо непомірною для підозрюваного, оскільки судом не враховано дані про реальні доходи особи та необґрунтовано визначено заставу у розмірі понад встановленому законом без зазначення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її необґрунтованою, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 також звернулась з апеляційною скаргою, за вимогами якої просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник наводить доводи щодо необґрунтованості підозри, відсутності існування встановлених слідчим суддею ризиків та непомірного розміру визначеної застави.
Так, слідчою суддею ретельно не перевірено обґрунтованість як самої підозри, так і усіх доказів, на які посилається орган досудового розслідування, не враховано доводи сторони захисту щодо провокації підозрюваного до вчинення злочину.
На переконання захисника висновок слідчого судді про відсутність у ОСОБА_5 міцних соціальних зв`язків на території України, через те, що він офіційно не одружений, не має дітей, має батьків, які не працюють, однак у них є також дочка, є неправомірним та таким, що не може підтверджувати будь-які ризики. Слідчий суддя вийшла за межі повідомлення про підозру, вдалась до описання своїх внутрішніх припущень, які не підтверджуються абсолютно жодними доказами, вказавши про можливі випадки сприяння в одержанні суддями неправомірної вигоди та наявність у ОСОБА_5 інших, одержаних у такий спосіб доходів, що можуть зберігатись в іншому місці, зазначивши про можливість переховування від органу досудового розслідування та безпідставно визначивши непомірний розмір застави.
Висновки слідчого судді щодо оцінки майнового стану батьків ОСОБА_5 на підставі інформації про останні роки, не враховуючи попередні роки, в які батьки ОСОБА_5, мали можливість заощаджувати свої кошти, сторона захисту вважає не лише не коректними, а й очевидно незаконними по відношенню до ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Висновок щодо наявності ризику впливу на свідків та експертів не підтверджено належними і допустимими доказами, наявність інших ризиків обґрунтована лише припущеннями.
Слідчим суддею не враховано те, що розмір застави визначений таким чином, що унеможливлює його виконання і тому ніяким чином не може бути альтернативним запобіжним заходом.
Також апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, пропущеного у зв`язку знеобхідністю часу для прийняття рішення про формування позиції, підготовки та подачі апеляційної скарги.
Позиції учасників судового провадження.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники адвокати ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в судовому засіданні апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у них підстав.
Прокурор ОСОБА_10 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційні скарги захисників без задоволення.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданих апеляційних скарг, вислухавши позицію підозрюваного та його захисників, а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційних скарг, колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотрималась вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
Так, з наданих суду матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та надані стороною захисту характеризуючі ОСОБА_5 відомості, його майновий стан, з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється особа, відомості про нього в їх сукупності з урахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, обставини його вчинення за пред`явленим повідомленням про підозру.
При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, заяви №12244/86, 12245/86, 12383/86, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).
Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо необґрунтованості висунутої ОСОБА_5 підозри, колегією суддів встановлено таке.
Детективами Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 ч.4 ст.368, ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.4 ст.368, ч.4 ст.369 КК.
Як вбачається з повідомлення про підозру ОСОБА_5 підозрюється в пособництві в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, за наступних ймовірних обставин.
За версією слідства, будучи суддею та Головою Верховного Суду, усвідомлюючи, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики, здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, у ОСОБА_14 виник злочинний умисел, направлений на систематичне одержання ним та іншими суддями Верховного Суду неправомірної вигоди за прийняття ними судових рішень.
Розуміючи, що перегляд судових рішень у Верховному Суді, як суді касаційної інстанції, здійснюється колегіально, що унеможливлює одноособове скоєння ним кримінальних правопорушень, у невстановлений досудовим розслідуванням час, утворив та очолив організовану групу з числа суддів Верховного Суду, які погодились за неправомірну вигоду ухвалювати судові рішення на користь наперед визначених осіб.
З метою приховування своєї та інших суддів Верховного Суду протиправної діяльності, ОСОБА_14 залучив до складу організованої групи довірених йому осіб: адвоката ОСОБА_5 та приватного нотаріуса ОСОБА_15 .
З метою реалізації злочинного умислу, направленого на систематичне одержання неправомірної вигоди суддями Верховного Суду за ухвалення судових рішень, ОСОБА_14 як організатор організованої групи розподілив ролі між її учасниками таким чином.
ОСОБА_14 як організатор організованої групи відповідав за такі дії: здійснення комунікації між всіма членами організованої групи; погодження кандидатур осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення з наперед визначеним результатом; визначення розміру неправомірної вигоди та порядку її розподілу між всіма членами організованої групи; безпосереднє одержання від ОСОБА_15 неправомірної вигоди, раніше наданої особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді; передання неправомірної вигоди, раніше одержаної від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, іншим суддями Верховного Суду.
ОСОБА_5, діючи під прикриттям адвокатської діяльності, повинен був: підшукувати осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення з наперед визначеним результатом; одержувати від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду для Голови та суддів Верховного Суду; у разі необхідності укладати з особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, що надають неправомірну вигоду, необхідні документи про надання юридичних або інших послуг для створення видимості законності одержання грошових коштів та приховування протиправної діяльності; утримувати (переховувати) протягом визначеного членами організованої групи строку неправомірну вигоду у таємному місці (сховищі) для зменшення ризиків викриття правоохоронними органами; передавати одержану від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду ОСОБА_15 для її подальшої передачі безпосередньо ОСОБА_14
ОСОБА_15, діючи під прикриттям нотаріальної діяльності, повинен був: підшукувати осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення з наперед визначеним результатом, одержувати від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду для Голови та суддів Верховного Суду, сприяти ОСОБА_5 в утримуванні (переховуванні) протягом визначеного членами організованої групи строку неправомірну вигоду у таємному місці (сховищі) для зменшення ризиків викриття правоохоронними органами; одержувати від ОСОБА_5 раніше надану особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду та передавати її безпосередньо ОСОБА_14 .
На цей час невстановлені судді Верховного Суду, залучені до організованої групи, повинні були: одержувати безпосередньо від ОСОБА_14 раніше надану особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду; ухвалювати у справах, що перебувають у них на розгляді, судові рішення на користь осіб, які надали неправомірну вигоду.
При цьому всі члени організованої групи повинні були діяти з дотриманням суворих заходів конспірації, які б мінімізували загрозу викриття правоохоронними органами.
Таким чином, за версією слідства, ОСОБА_14 створив організовану групу, у діяльності якої у різні періоди часу брали участь не менше трьох осіб, що попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання з єдиним планом, відомим всім учасникам групи, та розподілом їхніх функцій, спрямованих на досягнення цього злочинного плану, готували і вчиняли корупційні кримінальні правопорушення.
Так, 19 січня 2023 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду прийнято до розгляду справу №910/15551/20 за касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року та Компанії «Ferrexpo AG» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2022 року, від 23 червня 2022 року, від 29 червня 2022 року, від 29 серпня 2022 року, від 30 серпня 2022 року та від 08 вересня 2022 року. Розгляд вказаної справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 15 березня 2023 року.
У період з 15 лютого 2023 року по 06 березня 2023 року у бенефіціарного власника компанії «Ferrexpo AG» ОСОБА_16 виник злочинний умисел, направлений на надання суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірної вигоди за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_16 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
У вказаний період, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_16 доручив своїй довіреній особі - директору з безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_17 зустрітись з ОСОБА_5, який, як було відомо ОСОБА_16, мав сталі позаслужбові зв`язки з Головою Верховного Суду ОСОБА_14 та іншими суддями Верховного Суду, та з`ясувати щодо можливості посприяти у наданні неправомірної вигоди суддям Верховного Суду за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_16 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
06 березня 2023 року, ОСОБА_17 зустрівся з ОСОБА_5 та у присутності ОСОБА_15 повідомив про готовність ОСОБА_16 надати неправомірну вигоду суддям Верховного Суду за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_16 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування вищевказаної постанови.
У період з 06 по 09 березня 2023 року ОСОБА_5 та ОСОБА_15 довели до відома ОСОБА_14, який входив до складу колегії суддів Великої Палати Верховного Суду, яка розглядала справу №910/15551/20, про готовність ОСОБА_16 надати неправомірну вигоду за скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
У свою чергу ОСОБА_14 як організатор організованої групи, надав вказівку ОСОБА_5 та ОСОБА_15 повідомити ОСОБА_16, що за необхідні останньому рішення, він має надати ОСОБА_14 та іншим суддям Верховного Суду неправомірну вигоду у розмірі 1 800 000 доларів США. При цьому ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_5 та ОСОБА_15, що свою частину неправомірної вигоди вони мають визначити самостійно.
Отримавши погодження ОСОБА_14, ОСОБА_5 і ОСОБА_15 довели до відома про вказане ОСОБА_16, та повідомили про необхідність надати неправомірну вигоду у загальному розмірі 2 700 000 доларів США.
При цьому ОСОБА_5 і ОСОБА_15 домовились між собою, не доводячи це до відома ОСОБА_14, що ОСОБА_16 має надати в якості неправомірної вигоди 2 700 000 доларів США, з яких 1 800 000 доларів США будуть передані ОСОБА_14 та іншим суддям Верховного Суду, 900 000 доларів США будуть розподілені між ОСОБА_5 та ОСОБА_15 особисто.
10 березня 2023 року ОСОБА_5, діючи з відома та узгоджено з ОСОБА_14, повідомив ОСОБА_16, що судове засідання у справі №910/15551/20, призначене на 15 березня 2023 року, буде перенесено на іншу дату для надання останньому можливості зібрати та передати всю суму неправомірної вигоди.
У свою чергу ОСОБА_14, діючи спільно з іншими суддями Верховного Суду з числа членів організованої групи, забезпечив перенесення судового розгляду справи №910/15551/20 на 19 квітня 2023 року.
За вказівками ОСОБА_14, ані сам ОСОБА_5, ні його юридична компанія не повинні були приймати участь у судовій справі №910/15551/20, з метою приховування злочинної змови ОСОБА_14 та інших суддів Великої Палати Верховного Суду з ОСОБА_16 .
17 березня 2023 року ОСОБА_5 повторно повідомив ОСОБА_16 про необхідність завчасного, до 19 квітня 2023 року, надання неправомірної вигоди для суддів Великої Палати Верховного Суду.
У період часу з 10 березня по 19 квітня 2023 року ОСОБА_16 частинами передав ОСОБА_5 в якості неправомірної вигоди 2 600 000 доларів США.
Отримані від ОСОБА_16 грошові кошти ОСОБА_5 спочатку зберігав у власному офісі за адресою: АДРЕСА_1, а в подальшому перемістив їх для зберігання до індивідуального сейфу в спеціальному сховищі орендованому у відділенні №963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6.
Отримавши від ОСОБА_16 грошові кошти, ОСОБА_5 повідомив про це ОСОБА_14 та 19 квітня 2023 року судді Великої Палати Верховного Суду, у тому числі ОСОБА_14, винесли постанову у справі №910/15551/20, якою, зокрема: касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» та Компанії Ferrexpo AG задоволені частково; постанова Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі №910/15551/20 скасована; рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі №910/15551/20 змінено в мотивувальній частині, в іншій частині залишено в силі.
01 травня 2023 року ОСОБА_14 надіслав ОСОБА_15 повідомлення, в якому надав вказівку поділити отриману від ОСОБА_16 суму неправомірної вигоди наступним чином: 10 пакетів сформувати по 100 000 доларів США, 2 пакети по 150 000 доларів США та один пакет - 50 000 доларів США, а решту суми, тобто 450 000 доларів США, на певний час залишити на зберіганні у ОСОБА_5 та ОСОБА_15 .
02 травня 2023 року ОСОБА_5 та ОСОБА_15 діючи на виконання вказівок ОСОБА_18, забрали у відділенні №963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, з індивідуального сейфу в спеціальному сховищі, орендованого ОСОБА_5 неправомірну вигоду, надану ОСОБА_16 для Голови та суддів Великої Палати Верховного Суду та в цей же день, знаходячись в офісі за адресою: АДРЕСА_1, сформулювали 10 пакетів з неправомірною вигодою у загальному розмірі 1 348 800 доларів США (замість необхідних 1 350 000 доларів США, внаслідок помилки при підрахунку), де і продовжили зберігати.
03 травня 2023 року ОСОБА_15, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_14, забрав з сейфу офісу вищевказані грошові кошти та доставив їх до квартири за місцем проживання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_2, де передав їх особисто ОСОБА_14 .
Таким чином, 03 травня 2023 року ОСОБА_14 одержав для себе та інших суддів Верховного Суду першу частину неправомірної вигоди в сумі 1 348 800 доларів США (замість необхідних 1 350 000 доларів США внаслідок помилки при підрахунку), що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 03 травня 2023 року складало 49 323 727 грн. 68 коп.
08 травня 2023 року ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_15 про передачу частини неправомірної вигоди, одержаної від ОСОБА_16, іншим суддям Великої Палати Верховного Суду та надав вказівку передачу йому другої частини неправомірної вигоди у розмірі 450 000 доларів США 15 травня 2023 року.
15 травня 2023 року ОСОБА_15 забрав у відділенні № 963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, з індивідуального сейфу в спеціальному сховищі решту неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, раніше одержаної від ОСОБА_16, та близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_15, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_14, доставив другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США до квартири за місцем проживання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_2, де передав їх особисто ОСОБА_14 .
Таким чином 15 травня 2023 ОСОБА_14 одержав для себе та інших суддів Верховного Суду другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 15 травня 2023 року складає 16 455 870 грн.
Під час обшуку 15 травня 2023 року квартири за місцем проживання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_2, виявлено та вилучено 450 000 доларів США, що цього ж дня були передані ОСОБА_15 .
Під час обшуку 15-16.05.2023 службового кабінету ОСОБА_14 у приміщенні Верховного Суду, розташованого за адресою: м. Київ, вул. П. Орлика, 8, у сейфі виявлено та вилучено 548 700 доларів США з числа тих, що були передані ОСОБА_15 03 травня 2023 року.
16 травня 2023 року заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_19 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.28 ч.4 ст.368 КК, копію якого того ж дня вручено ОСОБА_5 .
Повідомлення про підозру містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 . Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.
На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 сторона обвинувачення серед іншого надала:
- протокол огляду від 16 травня 2023 року, в якому зафіксовано процес огляду Єдиного реєстру судових рішень щодо стану розгляду судової справи №910/15551/20;
- протокол від 28 квітня 2023 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу (далі - ОРЗ) - аудіоконтроль особи відносно ОСОБА_15, в якому зафіксовано результати прослуховування змісту розмов ОСОБА_15 з імовірно ОСОБА_5, в тому числі щодо обставин передачі ОСОБА_5 та одержання ОСОБА_14 неправомірної вигоди;
- протокол від 01 травня 2023 року за результатами проведення ОРЗ - аудіоконтроль особи відносно ОСОБА_5, в якому зафіксовано його розмови в публічно недоступному місці - робочому кабінеті, яким він користувався на той час, а саме: завуальована розмова 17 березня 2023 року ОСОБА_5 імовірно з ОСОБА_16, зі змісту якої вбачається наявність обґрунтованих підстав припустити, що розмова стосується саме обставин розгляду судової справи №910/15551/20, перенесення судового розгляду на 19 квітня 2023 року у Верховному Суді, зацікавленість суддів Великої Палати Верховного суду у прийнятті ними судових рішень; обговорення 01 квітня 2023 року між ОСОБА_5 та імовірно ОСОБА_16 щодо кількості наданих останнім через довірених осіб грошових коштів ОСОБА_5 для подальшої передачі Голові Верховного Суду ОСОБА_14 та іншим суддям Верховного Суду за прийняття у справі №910/15551/20; обговорення 24 квітня 2023 року між ОСОБА_5 та імовірно ОСОБА_16 щодо позитивного рішення, прийнятого на користь останнього у справі №910/15551/20; обговорення 01 травня 2023 року між ОСОБА_5 та імовірно ОСОБА_15 щодо розподілу неправомірної вигоди на частини (пакети), які необхідно надати ОСОБА_14 ;
- протокол від 15 травня 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі НСРД) - контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту;
- протокол від 15 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - спостереження за річчю з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів спостереження за готівковими грошовими коштами у сумі 1 348 800 доларів США;
- протокол від 16 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи відносно ОСОБА_14 ;
- протокол від 16 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту;
- протокол від 15 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних інформаційних систем відносно ОСОБА_15 ;
- протокол від 16 травня 2023 року обшуку робочого кабінету Голови Верховного Суду ОСОБА_14, при проведенні якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 548 700 доларів США, з числа тих, що були передані ОСОБА_15, та ймовірно є частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_14 03 травня 2023 року, а саме: 50 000 доларів США купюрами по 100 доларів США, що знаходились у чорному сміттєвому пакеті, серії та номери яких повністю співпали із вказаними у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 03 травня 2023 року; 498 700 доларів США купюрами по 100 доларів США, зв`язаних резинками для грошей в стопки переважно по 10 000 доларів США, перші купюри зі стопок яких співпали із вказаними у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 03 травня 2023 року;
- протокол від 16 травня 2023 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_14, при проведенні якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 450 000 доларів США, які ймовірно є частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_14 15 травня 2023 року;
Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення.
Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності ОСОБА_5 до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними матеріалами.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи щодо неправильності кримінально-правової кваліфікації, зазначеної в повідомленні про підозру.
Так, на переконання сторони захисту, за умови доведення винуватості злочинних дій ОСОБА_20, у діях останнього може вбачатись інший склад кримінального правопорушення, а не злочин, який йому інкримінується, оскільки ОСОБА_5 діяв безпосередньо в інтересах бенефіціарного власника компанії «Ferrexpo AG» ОСОБА_16, а не в інтересах інших осіб, які причетні до отримання неправомірної вигоди, а відтак його дії слід кваліфікувати за ч.4 ст.369 КК, а саме як надання службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, ймовірно і за іншими кваліфікуючими ознаками, визначеними у цій статті, за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Водночас, як убачається з протоколу за результатами проведення ОРЗ - аудіоконтролю особи відносно ОСОБА_5 від 01 травня 2023 року (а.с.42 т.3), в якому зафіксовано розмову 13 березня 2023 року підозрюваного імовірно з ОСОБА_21 у робочому кабінеті ОСОБА_5, вбачається як узгодженість дій співрозмовників, так і бажання спільного виконання таких дій спрямованих на регулярне отримання ОСОБА_14 неправомірної вигоди з використанням останнім займаної посади - «Это ж мы под него все делаем и делали. Не под меня и не под тебя, а под него», «Та он боится эту махину, ты просто, ты понимаешь какая это махина влияния?», « Да, короля делает свита».
Крім того, у протоколі за результатами проведення НСРД - аудіо,- відеоконтролю особи відносно ОСОБА_14 від 16 травня 2023 року (а.с.141 т.3) відображено розмову 08 травня 2023 року ОСОБА_14 з ОСОБА_22, під час якої ОСОБА_14 в завуальованій формі цікавиться чи в повному обсязі ОСОБА_22 з ОСОБА_5 отримали від ОСОБА_16 свою частину неправомірної вигоди, а також ОСОБА_14 підтверджує отримання ним своєї частини неправомірної вигоди та уточнює розмір залишку другої частини неправомірної вигоди у розмірі 450 тис. доларів від загальної суми та узгоджує час, коли йому буде зручно її отримати, а саме: ОСОБА_14 запитав: «Вы ж там по Ж. себе с ОСОБА_24 собрали? Правильно все? Все нормально?.. Он рассчитался с вами, закрылся?.. Ну вы себе взяли уже? Правильно?», на що ОСОБА_22 відповів, що так. Окрім того, ОСОБА_22 зазначив: «1 350 там… Ты получил, да? И еще осталось 450, да?», що ОСОБА_14 підтвердив. Далі ОСОБА_22 уточнив, коли передати другу частину неправомірної вигоди, на що ОСОБА_14 відповів: «Ну, давай не сейчас. Я еще с теми, с тех еще всех несколько человек не закрыты. Вот я думаю, что в пятницу…»
З огляду на викладене, відомості, що містяться в зафіксованих розмовах підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити протиправні дії саме в інтересах отримувача неправомірної вигоди за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, а тому підозра на даному етапі є обґрунтованою.
Колегія суддів зазначає, що слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom від 28 жовтня 1994 року) суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Відповідно до змісту ст.368 КПК питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Зазначені стороною захисту доводи щодо неправильної кваліфікації, є передчасним та необґрунтованими.
Також колегія суддів вважає, що з наявних матеріалів на даному етапі не вбачається очевидних ознак провокації, на яку посилалась сторона захисту, оскільки не повідомлено будь-яких доводів, які би свідчили про наявність прихованих мотивів ОСОБА_15 або ж його залежності від правоохоронних органів та активну роль останніх. А тому цим аргументам захисту має надаватись оцінка за результатами всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, на підставі оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, про що обґрунтовано зазначила слідчий суддя в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів відхиляє твердження сторони захисту щодо недопустимості доказів доданих стороною обвинувачення до клопотання, виходячи з наступного.
Так під час апеляційного розгляду захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 стверджувала про недопустимість доказів, а саме протоколів за результатами ОРЗ та НСРД через ненадання стороною обвинувачення відповідних ухвал слідчого судді про надання дозволу на здійснення ОРЗ та НСРД.
Відповідно до ч.1 ст.84 КПК, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Так, положеннями статті 86 КПК визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Абзацом шостим ч.3 ст.184 КПК передбачено, що до клопотання про застосування запобіжних заходів додаються, зокрема копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Тобто на сторону обвинувачення покладено обов`язок надати документи та матеріали кримінального провадження в тому обсязі, який, на переконання цієї сторони, є необхідним і достатнім для підтвердження викладених у клопотанні доводів, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. На прокурора, слідчого не покладено обов`язку додавати до клопотання усі зібрані ними під час досудового розслідування докази та матеріали, які безпосередньо не стосуються вирішуваного питання. Те, що сторона обвинувачення не надала разом із копіями протоколів про результати проведення ОРЗ та НСРД копій ухвал слідчих суддів, якими були надані дозволи на ії проведення, не призводить безумовно до визнання недопустимими таких протоколів як доказів на стадії досудового розслідування. У доданих до клопотання детектива копіях відповідних протоколів у вступній частині кожного з них зазначено про те, що негласна дія була проведена на підставі певної ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду із вказівкою дати ухвали, її вихідний номер. Відсутність в матеріалах провадження копій ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення ОРЗ та НСРД не доводить те, що їх взагалі не існує.
Відхиляючи такі доводи сторони захисту колегія суддів виходить з того, що оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини, а їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами. Однак, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість зазначених доказів, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.
За таких умов, всупереч доводам апеляційних скарг захисників, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, в тому числі розсекречені матеріали проведених ОРЗ та НСРД, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри,- з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшла до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо існування ризиків, можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу та необхідності врахування матеріального становища особи при визначенні розміру застави, суд зазначає наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні,перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
В межах доводів апеляційних скарг суд перевіряє висновки слідчого судді щодо наявності таких ризиків: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні; знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінальне правопорушення.
Суд погоджується із мотивами ухвали слідчого судді щодо встановлення зазначених ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, в той же час стосовно доводів апеляційних скарг щодо їх необґрунтованості зазначає наступне.
Встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч.5, ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, особливо підвищує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначена обставина може свідчити про можливість особи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у рішенні «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria) від 26 червня 2001 року, §80, 81, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак, тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув`язнення.
Відтак, тяжкість можливо скоєного злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
Так, слідчим суддею взято до уваги обставини запровадження на території України правового режиму воєнного стану з встановленням певних обмежень для перетину Державного кордону військовозобов`язаних чоловіків, які відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21 жовтня 1993 року, Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 поширюються на підозрюваного. Наведена обставина не виключає можливості нелегального перетину кордону ОСОБА_5, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється. Тобто в умовах, що складись на даний час в Україні, у підозрюваного збільшуються можливості для ухилення від органу досудового розслідування та суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати його поведінку та місцезнаходження, а також державний кордон у місцях активних бойових дій, що в свою чергу підвищує ризик втечі підозрюваного на тимчасово окуповану територію України чи територію інших держав.
Також, слідчим суддею враховано майновий стан як самого підозрюваного ОСОБА_5, так і його близьких осіб, наявність нерухомого та рухомого майна, значних грошових заощаджень, які на переконання суду, є достатніми для фінансового забезпечення підозрюваного під час можливого його переховування. Незважаючи на обтяження договорами іпотеки/позики частини нерухомості обвинуваченого (іпотекодержателем яких виступає мати підозрюваного - ОСОБА_12 ), що позбавляє можливості відчужити, зазначене майно може бути передано у платне користування іншим особам.
Слідчим суддею вірно зауважено, що рівень статків підозрюваного є значно вищим, аніж офіційно відображений та повідомлений ним в судовому засіданні, оскільки під час обшуку 16 травня 2023 року офісних приміщень юридичної фірми «ОСОБА_5 та партнери» виявлено та вилучено 737 090 доларів США, що не були ідентифіковані як предмет неправомірної вигоди, але ураховуючи обставини ймовірного отримання частини неправомірної вигоди можуть бути перетвореною частиною останньої.
При наданні оцінки зазначеному ризику переховування правомірно враховано стан здоров`я, вік, професійну діяльність підозрюваного, який є адвокатом, працює доцентом кафедри в одному з вузів столиці, позитивно характеризуючі особу відомості, участь у благодійній діяльності та здійснення волонтерської діяьності тощо, проте наведені обставини дійсно не нівелюють зазначеного ризику.
Наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваного та тяжкість можливого покарання в сукупності дають суду підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшла висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження цього ризику.
Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею враховано, що отримані органом досудового розслідування відомості, характер кримінальних правопорушень, що розслідуються вказують на високий рівень підготовки та конспіративності ймовірних співучасників вчинення злочину, у тому числі підозрюваного ОСОБА_5 ; вживались заходи щодо унеможливлення виявлення кримінального правопорушення, що вказує на високий рівень підготовки ймовірних співучасників до вчинення злочину, а відтак, ускладнює встановлення усіх обставин вчинення кримінального правопорушення задля виконання завдання кримінального провадження; попередньо ідентифіковані кошти не були віднайдені під час обшуку за місцем проживання та в офісі адвокатського об`єднання ОСОБА_5, які за версією слідства отримав ОСОБА_5 як частину отриманої від ОСОБА_16 неправомірної вигоди.
Враховуючи зазначене підозрюваний ОСОБА_5, володіючи інформацією про кримінальне провадження відносно нього, обставини, які є предметом доказування у кримінальному провадженні, може безперешкодно знищити, сховати інші речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшла висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.
В обґрунтування наявності ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні слідчий суддя звернула увагу зокрема на те, що у межах досудового розслідування здійснюється перевірка обставин імовірного вчинення інших кримінальних правопорушень організованою ОСОБА_14 групою, а тому ОСОБА_5 може впливати на причетних до цього осіб з метою уникнення притягнення до відповідальності за іншими діяннями, а так само і встановлених уже наразі співучасників, зокрема, ОСОБА_14 . При цьому у даному кримінальному провадженні може бути проведена низка експертиз, на висновки за результатами яких сторона обвинувачення може покликатись під час судового розгляду в обґрунтування обвинувачення, а тому існує й ризик незаконного впливу на експертів у цьому кримінальному провадженні.
Наведені слідчим суддею і доводи, що після ознайомлення з матеріалами справи та цього клопотання детектива, підозрюваному стануть відомі анкетні дані свідків та експертів, а тому з метою уникнення покарання, підозрюваний зможе вчиняти дії, спрямовані на примушення свідків та експертів до зміни показань чи до відмови від їх надання, а також узгодження позиції із іншими підозрюваними.
До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходила із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК). Поряд з цим, за змістом ч.11 ст.615 КПК як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи наведене колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що ОСОБА_5, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, може здійснювати на них вплив з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої участі у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності.
З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшла висновку про наявність на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.
Також суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний має широке коло зв`язків серед службових осіб різних судових, правоохоронних та інших державних органів, користуючись якими може опосередковано здійснювати тиск на представників сторони обвинувачення та суд з метою незаконного впливу на перебіг досудового розслідування та прийняття процесуальних рішень.
Разом з тим слідчий суддя правомірно зауважила, що інкримінований підозрюваному злочин вчинений ним у співучасті з іншими особами, у тому числі досі не встановленими суддями ВС, які одержали частину неправомірної вигоди, ОСОБА_5 може координувати свою процесуальну поведінку з такими особами, іншим підозрюваним, таким чином, перешкоджаючи кримінальному провадженню, задля уникнення кримінальної відповідальності.
Отже, на переконання колегії суддів висновок слідчого судді щодо наявності вказаного ризику також є обґрунтованим.
В обґрунтування наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється слідчий суддя взяла до уваги зафіксовані відомості під час проведення НСРД, зокрема щодо можливого систематичного скоєння тяжких та особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень, пов`язаних з наданням/одержанням неправомірної вигоди, зловживанням впливом, при розгляді та ухваленні судових рішень не тільки у ВС, а й в інших установах під час проваджень.
Водночас, слідчою суддею зазначались обставини погодження ОСОБА_14 підшукування ОСОБА_5 нових судових справ, що перебувають на розгляді у ВС для їх вирішення за неправомірну вигоду, зокрема, в інтересах ОСОБА_16 . При цьому зазначені факти вказують, що ОСОБА_5, спільно з іншими учасниками організованої групи може вдатись до вчинення нових кримінальних правопорушень, пов`язаних з одержанням неправомірної вигоди, а також продовжити вчинення кримінального правопорушення, зокрема, надання сприяння суддям ВС, які входили до складу організованої групи, перелік яких наразі не встановлений, в отриманні неправомірної вигоди за прийняття рішень в інших судових справах.
Таким чином доводи, на які посилалась сторона захисту щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності ризиків, не спростовують високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, того що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК, і на які вказували детектив та прокурор. Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про неврахування майнового та сімейного стану підозрюваного, відсутність в матеріалах клопотання доказів, що підтверджують наявність встановлених слідчим суддею ризиків, на цьому етапі досудового розслідування вказаних висновків слідчого судді не спростовують.
Також, всупереч доводам сторони захисту, при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, надала належну оцінку в сукупності всім обставинам, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбаченим ст.178 КПК, та дійшов обґрунтованого висновку, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Отже, перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.
Не залишилась без оцінки суду і позиція сторони захисту щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.
На переконання слідчого судді запобігти встановленим ризикам, можливо шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому встановлені ризики не нівелюються тим, що підозрюваний раніше не судимий, доказів притягнення до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні чи застосування стосовно нього раніше запобіжних заходів у розпорядженні слідчої судді немає. Водночас, відомостей про наявність тяжких хронічних захворювань, які б перешкоджали триманню його під вартою, слідчій судді не надано, станом на день вирішення клопотання йому виповнилось 37 років.
Крім того слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного, зокрема, дані про освіту, науковий ступінь, волонтерську, благодійну діяльність, підтримку Православної церкви України, інші наведені у цій ухвалі дані про підозрюваного, що однак не нівелює встановлені слідчим суддею ризики.
Колегія суддів зазначає, що ймовірно вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення за ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, у якому він підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні передбачені ч.1 ст.177 КПК ризики, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції також використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.1-5 ч.1 ст.177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні цього питання суд виходить з того, що інші менш суворі запобіжні заходи не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного з огляду на обставини та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, встановлені ризики.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим ризикам.
Суд також звертає увагу, що в цьому провадженні тримання під вартою підозрюваного не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.
Так, відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Як встановлено вище, ОСОБА_23 підозрюється у вчиненні у особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п.3 ч.5 ст.182 КПК розмір застави щодо нього за загальним правилом мав би визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, відповідно до ч.5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Як вбачається з клопотання, сторона обвинувачення просила застосувати до підозрюваного альтернативний запобіжний захід із можливістю внесення застави у розмірі 37 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 100 млн 113 тис. 200 грн.
В обґрунтування зазначеного розміру застави детектив посилався на позицію ЄСПЛ зазначену в рішенні «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року, зазначав про значну кількість нерухомого та рухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_5, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела доходів, ОСОБА_5 у 2020 році отримав дохід в розмірі понад 9 млн грн., у 2021 році - понад 14 млн грн., а в 2022 році - понад 13 млн грн. Крім того, під час обшуку 16 травня 2023 року офісних приміщень юридичної фірми (ОСОБА_5 та партнери» виявлено та вилучено 737 090 доларів США, які на детектива відображають фінансові можливості підозрюваного.
При визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя врахувала, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, а також розмір доходу, отриманого внаслідок можливого вчинення кримінального правопорушення в якому він підозрюється. Також враховано, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, за умови його доведеності, має особливу суспільну небезпеку, позаяк стосується участі у створеній Головою ВС організованій групі та в таких умовах пособництві в одержанні ним та іншими суддями ВС неправомірної вигоди.
Вказане, на переконання слідчого судді, свідчить що застава у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначено ч.5 ст.182 КПК, яка може бути встановлена особі, яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків. А тому заставу належить призначити у розмірі, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи майновий стан підозрюваного, у сукупності з обставинами ймовірного вчинення кримінального правопорушення, даними про його особу, встановленими ризиками, слідчий суддя визначила, що обґрунтованим розміром застави є 80 млн грн., саме такий розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_5 та разом з покладеними на нього обов`язками забезпечуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігатиме існуючим ризикам.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо виключності випадку, яка обумовлюється самими обставинами можливого вчинення особливо тяжкого злочину, що на даний час відповідають стандарту доведення «обґрунтована підозра», розміром неправомірної вигоди та значним майновим становищем підозрюваного.
На переконання суду слідчий суддя при визначенні розміру застави ґрунтовно визначила розмір застави та зазначила мотиви можливості внесення підозрюваним застави в призначеному понад 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб розмірі - на виконання приписів ч.4 ст.182 КПК обґрунтовано взято до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, спричинену шкоду, встановлені ризики в сукупності з майновим станом підозрюваного та близьких осіб, особистими даними тощо, у зв`язку з чим визначено заставу як альтернативний запобіжний захід в розмірі 80 000 000 (вісімдесят мільйонів) гривень.
Правомірно враховано, що за обставинами провадження ОСОБА_5 мав одержати частину наданої ОСОБА_16 неправомірної вигоди загалом у сумі 2 700 000 доларів США, з яких 1 800 000 доларів США призначалась Голові ВС та суддям ВС, а решта мала бути розподілена між ОСОБА_5 та ОСОБА_15, при чому за матеріалами клопотання є підстави вважати про ймовірне отримання останніми своєї частини в сумі не менше 375 000 доларів США.
Існують обґрунтовані підстави вважати і щодо отримання підозрюваним певних сум коштів за ймовірно надане ним сприяння у вирішенні справ на користь інших осіб у державних органах та установах, Верховному Суді тощо, про що свідчать такі його висловлювання під час розмови з імовірно ОСОБА_16 «Мінус п`ятдесят, тому що п`ятдесят пішло на Верховний Суд… по іншій справі», «П`ятнадцять… Я займався з п`ятнадцять. Потім місяць ми мучились, мучились, мучились, так. І я переконав, що краще зі мною… І людина відмовилась від ста… на минулому тижні вже було засідання… І ви виграли…» / «Вони хочуть 300 за закриття справи, туди входить прокуратура, експертиза і вони».
Зважено взято до уваги слідчим суддею і матеріальний стан підозрюваного та його близьких осіб, які є власниками значної кількості об`єктів нерухомості - квартир, будинків, земельних ділянок та нежитлових приміщень, транспортних засобів, обставини наявності грошових коштів у значних розмірах та їх віднайдення під час проведення обшуків.
Стосовно доводів сторони захисту щодо неможливості визначення розміру застави у твердій грошовій сумі, а не у прожиткових мінімумах для працездатних осіб слід зазначити, що за положеннями ст.182 КПК розмір застави як запобіжного заходу визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, при цьому положення п.1-3 ч.5 ст.182 встановлюють у розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб саме межі визначення розміру застави (з урахуванням можливої періодичної зміни/перегляду даної величини), проте жодною нормою чинного кримінального процесуального законодавства не передбачено обов`язку визначення слідчим суддею, судом застави виключно у такому пропорційному кількісному відображенні прожиткових мінімумів без встановлення розміру у твердій грошовій сумі, як і не зазначено про неможливість встановлення застави лише у такому грошовому значенні.
Таким чином, правомірно визначений слідчим суддею розмір застави у 80 млн. грн. з огляду на вищевикладене, в супереч доводам сторони захисту, не є завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_5 . Надані стороною захисту, в тому числі під час апеляційного розгляду, відомості щодо матеріального становища підозрюваного та висловлені в судових засіданнях відповідні доводи вищевказаних висновків не спростовують.
В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційних скаргах та висловленими стороною захисту під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 404, 405, 407, 409, 412, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання захисника ОСОБА_8 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.
Поновити захиснику ОСОБА_8 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2023 року.
Апеляційні скарги залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2023 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3