- Головуючий суддя (ВАКС) : Хамзін Т.Р.
Справа № 991/1785/23
Провадження 1-кп/991/30/23
УХВАЛА
02 червня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 лютого 2022 року за № 52022000000000041 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
25.04.2023 обвинувачений ОСОБА_6 подав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
02.06.2023 обвинувачений ОСОБА_6 подав додаткове обґрунтування клопотання про повернення обвинувального акта.
1. Обґрунтування клопотання
В обґрунтування вимоги про повернення обвинувального акта обвинувачений ОСОБА_6 навів такі аргументи:
- обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК України. Обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що означеною нормою передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин. Але всупереч означеній нормі обвинувальний акт не містить посилання на укладені із ОСОБА_8 цивільно-правові документи, на підставі яких був наявний не відображений у декларації борг станом на 01.01.2020. Також в обвинувальному акті міститься посилання на звернення ОСОБА_8 до суду із позовом про стягнення заборгованості, але не відображено, що цей позов стосується саме невиконання зобов`язання за договором позики;
- в обвинувальному акті неправильно зазначено місце його затвердження. На аркуші 6 обвинувального акта зазначено, що документ підписано та затверджено прокурором 24.02.2023 у приміщенні НАБУ за адресою: м. Київ, вул. Сурикова, 3, але на аркуші 1 зазначено, що обвинувальний акт затверджено 24.02.2023 за адресою: м. Київ, вул. Ісаакяна, 17. Вважає, що означене є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону;
- реєстр матеріалів досудового розслідування складений із порушенням ч. 2 ст. 109 КПК України, а саме: у пункті 50 розділу проведених процесуальних дій зазначено «Протокол допит» без вказівки на прізвище, ім`я та по-батькові особи, без вказівки на процесуальний статус особи, без зазначення дати та часу процесуальної дії;
- обвинувальний акт не вручався обвинуваченому, матеріали кримінального провадження не містять розписку про його вручення ОСОБА_6 . Обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що посилання прокурора про відмову у отриманні ним обвинувального акта є недостовірними, оскільки він не відмовлявся отримувати обвинувальний акт, а лише просив відкласти проведення цієї процесуальної дії до вирішення слідчим суддею заяви про відвід прокурора та до залучення захисника;
- частиною 1 ст. 293 КПК України встановлено, що саме прокурор зобов`язаний під розписку надати підозрюваному обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. Всупереч цій нормі обвинувальний акт із реєстром матеріалів досудового розслідуванням надіслано на адресу підозрюваного не прокурором, а детективом.
2. Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали клопотання про повернення обвинувального акта та просили його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 зазначила, що обвинувальний акт відповідає всім вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України. В обвинувальному акті відображені увесь обсяг обставин, що були встановлені у ході дізнання, наявна правова кваліфікація інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
Щодо тверджень обвинуваченого про допущення порушень в частині зазначення місця складення та затвердження обвинувального акта зазначила, що на першому аркуші зазначена адреса робочого місця прокурора. Натомість місцем безпосереднього вчинення процесуальної дії - складення, затвердження та вручення обвинувального акта є адреса Національного антикорупційного бюро України і ці відомості коректно відображено в обвинувальному акті.
Твердження обвинуваченого про те, що йому не вручено обвинувальний акт вважає безпідставними. Зазначила, що на відповідному відеозаписі, що був досліджений судом, зафіксовано, що ОСОБА_6 відмовився від отримання обвинувального акта. За фактом відмови складено обвинувальний акт. Направлення обвинувального акта із матеріалами дізнання на поштову адресу підозрюваного є формальною дією, що не суперечить ст. 293 КПК України.
3. Оцінка та мотиви суду
Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування (ч. 4 ст. 110 КПК України).
Вимоги до обвинувального акта передбачені ст. 291 КПК України.
За змістом цієї статті обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором.
Згідно з ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив (ч. 3 ст. 291 КПК України).
До обвинувального акта серед іншого додається реєстр матеріалів досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування (ч. 4 ст. 291 КПК України).
Главою 25 КПК України визначено особливості досудового розслідування кримінальних проступків.
Зокрема, частиною 5 ст. 301 КПК України визначено обов`язок прокурора забезпечити надання особі, яка вчинила кримінальний проступок, або її захиснику, потерпілому чи його представнику копій матеріалів дізнання шляхом їх вручення, а у разі неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, зокрема шляхом надсилання копій матеріалів дізнання за останнім відомим місцем проживання чи перебування таких осіб. У разі відмови вказаних осіб їх отримати чи зволікання з отриманням вказані особи вважаються такими, що отримали доступ до матеріалів дізнання. Про відмову від отримання копій матеріалів дізнання чи неотримання таких копій складається відповідний протокол, який підписується прокурором та особою, яка відмовилася отримувати, або прокурором, якщо особа не з`явилася для отримання копій матеріалів дізнання.
Статтею 314 КПК України передбачено право суду повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України. При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 520/8135/15-к).
З огляду на викладене, підставою для повернення обвинувального акта має бути невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити згідно з вимогами КПК України. При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджатимуть повноцінному судовому розгляду.
Дослідивши зміст обвинувального акта, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його повернення, у тому числі з підстав, наведених обвинуваченим у відповідному клопотанні.
Суд вважає, що обвинувальний акт відповідає формальним вимогам ст. 291 КПК України, під час його вручення сторона обвинувачення дотрималася вимог КПК України.
Твердження сторони захисту не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання та оцінки обвинувального акта та способів його вручення вимогам законодавства.
Так серед іншого сторона захисту зазначала про те, що в обвинувальному акті неправильно зазначено місце його затвердження. Проте із змісту обвинувального акта та пояснень прокурора, наданих у судовому засіданні чітко вбачається, що обвинувальний акт підписано та затверджено прокурором 24.02.2023 у службовому кабінеті № 413а у приміщенні Національного антикорупційного бюро України, за адресою: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3. Водночас, адреси зазначені на першому аркуші обвинувального акта є адресою робочого місця прокурора. З огляду на те, що процесуальна дія - підписання та затвердження обвинувального акта відбулася за адресою місцезнаходження органу дізнання, відмінність у зазначенні адрес є цілком логічною.
Необґрунтованими є також твердження сторони захисту про невідповідність обвинувального акта положенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Суд зазначає, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17).
Саме прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом (п. 15 ч. 2 ст. 36, ч. 2 ст. 337, ст. ст. 338, 339, 340 КПК України).
Отже, формулювання обвинувачення та спосіб викладу фактичних обставин кримінального правопорушення належить до повноважень прокурора. Прокурор доводить перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України). В свою чергу обвинувачення є твердженням про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Вказані положення кримінального процесуального закону свідчать про те, що в обвинувальному акті задача прокурора полягає у наведені обставин та даних, які б давали уявлення про те, яке кримінальне правопорушення було вчинено, за яких обставин, якою особою, в чому воно полягало. Всім цим обставинам прокурор надає кримінально-правову кваліфікацію.
Суд вважає, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні відповідає законодавчим вимогам, оскільки чітко і у достатній мірі інформує обвинуваченого про обставини та характер інкримінованого йому кримінального правопорушення та забезпечує можливість реалізації права на захист.
Неконкретизованість у реєстрі матеріалів досудового розслідування однієї процесуальної дії, відсутність дати та часу її проведення не є підставою для повернення обвинувального акта.
Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акта прокурору.
Крім того, недоліки, про які зазначила сторона захисту, жодним чином не перешкоджають повноцінному судовому розгляду та можуть бути з`ясовані та усунені під час судового розгляду.
Як на підставу для повернення обвинувального акта обвинувачений послався на невручення йому обвинувального акта із реєстром матеріалів досудового розслідування, матеріалів дізнання та відсутність розписки про вручення вказаних матеріалів.
Проте до обвинувального акта долучено розписку із застереженнями прокурора, протокол від 24.02.2023 та флеш-носій micro-SD. У вказаних документах зафіксовано факт відмови ОСОБА_6 від отримання обвинувального акта із реєстром матеріалів досудового розслідування.
У судовому засіданні 06.03.2023 досліджено відеозапис вручення ОСОБА_6 обвинувального акта та матеріалів дізнання. На відеозаписі зафіксовано, що на пропозицію прокурора отримати обвинувальний акт та матеріали дізнання, ОСОБА_6 фактично відмовився отримувати вищевказані документи, наводячи різні аргументи, які унеможливлюють проведення цієї процесуальної дії.
Отже, твердження обвинуваченого про невручення йому обвинувального акта та матеріалів дізнання є безпідставними, а відсутність у цьому випадку розписки про отримання обвинувального акта не є підставою для його повернення.
Обвинувачений ОСОБА_6 також посилався на те, що обвинувальний акт всупереч ч. 1 ст. 293 КПК України направлений йому неуповноваженою особою, а саме детективом, а не прокурором.
Але це твердження обвинуваченого є необґрунтованим, оскільки вищевказана норма закріплює обов`язок прокурора одночасно з переданням обвинувального акта до суду під розписку надати його копію підозрюваному.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що саме прокурор намагалася вручити ОСОБА_6 обвинувальний акт, але той відмовився від його отримання. У зв`язку із цим обвинувальний акт із реєстром матеріалів досудового розслідування та матеріалами дізнання направлено поштою.
Здійснення цих дій саме детективом не є порушенням вимог КПК України, у тому числі ст. 293 КПК України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта.
Керуючись статтями 291, 293, 301, 369, 372, 376 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 лютого 2022 року за № 52022000000000041 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3