Документ № 111396610

Справа № 991/392/23

Провадження 1-кп/991/6/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2023 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

його захисників-адвокатів ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5, про продовження строку тримання під вартою стосовно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Прип`ять, Чорнобильського району, Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52022000000000242 від 05.09.2022,

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження №52022000000000242 від 05.09.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України.

19.05.2023 до суду надійшло клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав подане ним клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 на шістдесят днів, просив його задовольнити, зазначив, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України, тобто у пропозиції службовій особі, яка займає особливе відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду 20.10.2022 щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави та у разі внесення застави покладено на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України. В подальшому такий строк було неодноразово продовжено. Так, хвалою суду від 31.03.2023 ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів та визначено заставу у розмірі 80 млн.грн. Прокурор зазначив, що строк, продовжений ухвалою колегії суддів від 31.03.2023, закінчується 29.05.2023, однак на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

У зв`язку з наведеним прокурор просив продовжити тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на шістдесят днів із альтернативою внесення застави у розмірі 80 000 000 грн, з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Прокурор зауважив, що процесуальна поведінка обвинуваченого, в тому числі в іншому кримінальному провадженні, свідчить про те, що інші, більш м`які, ніж тримання під вартою, запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тому відмова у продовженні тримання під вартою ОСОБА_6, з урахуванням характеристик обвинуваченого та обставин вчинення кримінального правопорушення, матиме негативні наслідки для судового розгляду.

Захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні та в письмових запереченнях просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Зазначили, що доданими до клопотання прокурора доказами спростовується версія сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України. Окрім того, ризики, на які прокурор посилається у клопотанні, є необґрунтованими та недоведеними. Зауважили, що відомостей про порушення ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків стороною обвинувачення не надано. Окрім того, в умовах введення воєнного стану, мінімізувалися ризики перетину державного кордону особами призивного віку, що свідчить про надуманість доводів сторони обвинувачення про ймовірність зникнення ОСОБА_6 . ОСОБА_6 здав на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон прокурору ОСОБА_5, що свідчить про те, що ОСОБА_6 не має на меті переховуватися від суду, так як вину свою у вчиненні злочину не визнає та бажає довести невинуватість в ході судового розгляду. Також, про відсутність ризику переховування від правоохоронних органів та суду свідчить в тому числі і наявність у ОСОБА_6 міцних соціальних зав`язків. Зокрема він має двох неповнолітніх дітей, які мають стійкий емоційно-психологічний зв`язок із батьком та потребують постійного батьківського піклування. Сторона захисту наполягала на необхідності врахування того, що ОСОБА_6 раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, до того ж тривала трудова діяльність ОСОБА_6, у тому числі на керівних посадах, його репутація, позитивні характеристики, свідчать про стійкі соціальні зв`язки, що як наслідок, нівелює доводи сторони обвинувачення про ймовірність вчинення інших кримінальних правопорушень. Поряд з цим сторона захисту зазначила, що ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні також не підтверджений належними доказами та ґрунтується лише на припущеннях. Окрім того, стороною обвинувачення не доведено наявність підстав вважати, що ОСОБА_6 намагався вплинути на свідків задля зміни ними показань. Так, в матеріалах справи відсутні будь-які заяви від свідків чи інші докази про вплив чи ризик впливу по відношенню до свідків з боку ОСОБА_6 чи за його завданням з боку третіх осіб. Поряд з цим захисники зазначили, що прокурором наведено абстрактні доводи на підтвердження ймовірності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, при цьому не зазначено, яким саме чином обвинувачений може впливати на хід розгляду справи. Не надано доказів на підтвердження ймовірності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення. Захист наголосив, що будь-яких даних на підтвердження можливості ОСОБА_6 переховуватись від суду, впливати на учасників кримінального провадження або чинити на них тиск, чи у інший спосіб перешкоджати судовому розгляду стороною обвинувачення при розгляді клопотання не надано, як і не обґрунтовано неможливість застосування до ОСОБА_6 інших, більш м`яких запобіжних заходів.

Поряд з цим захисники та обвинувачений додали, що визначений в ухвалі від 31.03.2023 розмір застави, встановити який наразі просить прокурор, є непомірним для ОСОБА_6, а додані до клопотання прокурора відомості про наявність грошових коштів та майна ОСОБА_6 є не актуальними станом на день розгляду клопотання. Доводи прокурора про те, що у власності обвинуваченого перебувають 6 земельних ділянок, садибний житловий будинок, домоволодіння, автомобілі Land Rover Range Rover та Меrcedes-Веnz S 560, він є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Укрбуд Девелопмент», до того ж обвинуваченому на праві спільної сумісної власності належить придбане дружиною в період шлюбу майно - п`ять земельних ділянок, два садових будинки, автомобіль Меrcedes-Веnz S 500 та частка 25% в статутному капіталі ТОВ «Фірма «Ексімгруп Лімітед» у розмірі 1 130 500 гривень, є неспроможними, оскільки на вказане майно накладено арешт ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.10.2022 у справі 991/4859/22, яка ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.11.2022 залишена без змін. Зазначені обставини унеможливлюють отримання вартісного еквіваленту нерухомого майна для внесення застави за рахунок його продажу. Тож сторона захисту вважає, що обраний ОСОБА_6 розмір застави 80 000 000 грн є явно непомірним для обвинуваченого, що підтверджується неможливістю внесення таких коштів та фактичним перебуванням обвинуваченого у слідчому ізоляторі. Поряд з цим захисники зазначили, що розташування захисних споруд на території слідчих ізоляторів не передбачено. Тому фактично у випадку обстрілу, бомбардування, інших небезпечних факторів, які є можливими під час воєнних дій, які тривають на території України, жоден із ув`язнених та засуджених, які утримуються у слідчих ізоляторах, не є захищеними від впливу цих факторів та відповідно жодним чином не дотримуються їх гарантії щодо права на життя. Таким чином, незабезпечення державою гарантій права на життя ОСОБА_6, на погляд сторони захисту, є суттєвими для зміни запобіжного заходу останньому в умовах воєнного стану в Україні. На підставі наведеного захисники просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 . Водночас сторона захисту вважала доцільним зменшити ОСОБА_6 з урахуванням його характеризуючих даних, належної процесуальної поведінки, розмір застави до 7 000 000грн, який є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання прокурора та долучені до нього матеріали, а також заперечення сторони захисту, дійшов наступних висновків.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).

Відповідно до вимог ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Згідно з положеннями ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Тобто вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до п.п.1-5 ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора (ч.4 ст.176 КПК України). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. п. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, підозрюваного, обвинуваченого (п.п.1-12 ч.1 ст.178 КПК України).

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України. Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч.ч.1,3 ст.183 КПК України).

Згідно із п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1 ст.194 КПК України).

Відповідно до вимог ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Таким чином, з огляду на положення ч.3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду, за результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У Вищому антикорупційному суді перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №52022000000000242 від 05.09.2022.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України, яке відностться до тяжких злочинів відповідно до вимог ч.5 ст.12 КК України.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження.

В свою чергу, метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, вирішуючи питання продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановленні при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, яке інкриміноване ОСОБА_6, а саме вчинення кримінального правопорушення, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої, при цьому, вказаний злочин відповідно до ст.12, примітки до ст.45 КК України класифікується як тяжке кримінальне правопорушення та відноситься до корупційних злочинів, а також даних щодо належності на праві власності обвинуваченому та членам його родини нерухомого та рухомого цінного майна, суд вважає, що ці обставини можуть спонукати його до вчинення спроби ухилитися від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тож ризик переховування від суду є ймовірним.

У той же час, не може залишатися поза увагою суду, що Указом Президента України №64/2022 на території України починаючи з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Вартим уваги є і те, що ОСОБА_6 має досвід перетину державного кордону, у тому числі виїзд за межі України у вересні 2022 року, тобто під час дії правового режиму воєнного стану. Також, з огляду на умови, які існують в Україні, є можливість нелегального перетину обвинуваченим кордону, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати державний кордон у місцях ведення активних бойових дій. Тому доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 здав на зберігання паспорт для виїзду за кордон прокурору, з огляду на наведені вище обставини, не беруться колегією суддів до уваги та не спростовують твердження прокурора про ймовірність ризику переховування від суду. Окрім того належна процесуальна поведінка ОСОБА_6 не гарантує відсутність наміру переховування в майбутньому.

З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що ОСОБА_6 має досвід перетину державного кордону, в тому числі під час дії режиму воєнного стану, володіє значними майновими активами, існує ймовірність притягнення його до кримінальної відповідальності з призначенням покарання у виді реального позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років (може бути призначене за злочин, передбачений ч.4 ст.369 КК України, у вчиненні якого він обвинувачується), тож колегія суддів погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який існував на час застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу та на час розгляду цього клопотання не зменшився, а доводи захисту в цій частині вважає непереконливими.

Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі обвинуваченого ОСОБА_6 з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду.

В той же час продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки станом на час розгляду клопотання прокурора в ході судового розгляду свідки безпосередньо судом не допитані.

Не може залишатися поза увагою те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Таким чином, факт направлення обвинувального акта до суду та призначення судового розгляду не зменшує ризик можливого незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, а навпаки збільшує вірогідність його настання внаслідок обізнаності обвинуваченого з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів свідків з наданими показаннями та наближенням стадії допиту свідків.

Стосовно ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином суд погоджується з доводами прокурора щодо того, що ОСОБА_6 має особисті, ділові та бізнес зв`язки, які він може використати для того, щоб перешкоджати кримінальному провадженню.

В той же час не може залишатися поза увагою суду те, що ОСОБА_6 є обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.4 ст.369, ч.3 ст.209, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, в іншому кримінальному провадженні №42017000000004969. На переконання суду, вказані обставини можуть свідчати про існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наведені вище обставини свідчать про наявність ризиків того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Судом також враховано наявність обставин, які відповідно до вимог ст.178 КПК України, повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зокрема, вік та стан здоров`я обвинуваченого, його репутацію, відсутність судимостей, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, наявність утриманців, позитивні характеристики.

Поряд з цим суд враховує і те, що у кримінальному провадженні №42017000000004969 від 11.12.2017 щодо ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави у сумі 80 000 000,00 гривень, яка однак не забезпечила виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків, у зв`язку із чим частина застави звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Захисники у судовому засіданні просили врахувати, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, його спосіб та образ життя, тривалу трудову діяльність, у тому числі на керівних посадах, репутацію, стійкі соціальні зв`язки, сімейний стан (розлучений), наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей та постійне місце проживання у м. Києві, позитивні характеристики.

Враховуючи надані захисниками характеризуючі матеріали стосовно ОСОБА_6, встановлену наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, та вважає обґрунтованою необхідність у продовженні обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою.

Таким чином, на переконання суду, запобігти існуючим ризикам неможливо шляхом застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів. Разом із цим, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд, керуючись ч.3 ст.183 КПК України, вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави.

Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч.4 ст.182 КПК України).

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч.5 ст.182 КПК України).

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки та не була завідомо непомірною для обвинуваченого, що призведе до неможливості виконання застави.

При визначенні розміру застави прокурор просив врахувати, що у власності обвинуваченого ОСОБА_6 перебувають 6 земельних ділянок, садибний житловий будинок, домоволодіння, автомобілі Land Rover Range Rover та Mercedes-Benz S 560; він є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Укрбуд Девелопмент», чистий прибуток якого за 2021 рік склав понад 28 млн грн, вартість активів складає 6 млн грн; обвинуваченому на праві спільної сумісної власності належить придбане дружиною - ОСОБА_11 в період шлюбу майно - п`ять земельних ділянок, два садових будинки, автомобіль Mercedes-Benz S 500, частка 25% в статутному капіталі ТОВ «Фірма «Ексімгруп Лімітед» у розмірі 1 130 500 гривень.

Поряд з цим заслуговують на увагу доводи сторони захисту про те, що на належне ОСОБА_6 майно, в тому числі, яке належить йому на праві спільної сумісної власності із дружиною, яке було придбане нею в період шлюбу - накладено арешт ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.10.2022 у справі 991/4859/22, яка ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.11.2022 залишена без змін. Зазначені обставини унеможливлюють отримання вартісного еквіваленту нерухомого майна, внаслідок його продажу.

У той же час ОСОБА_6 є бенефіціарним власником ТОВ «Укрбуд Девелопмент», чистий прибуток якого за 2021 рік склав 28 000 000 грн та є фактичним контролером ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД», що не виключає ймовірності отримання доходів від діяльності вказаних товариств.

Поряд з цим варто зауважити, що в рамках даного кримінального провадження до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою ухвалою слідчого судді від 20.10.2022, з одночасним визначенням розміру застави в сумі 260 000 000 грн. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.11.2022 ухвалу слідчого судді від 20.10.2022 скасовано в частині визначення розміру застави та у цій частині постановлено нове рішення, яким визначено розмір застави ОСОБА_6 у сумі 100 000 000 грн. В подальшому ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.12.2022 продовжено строк тримання ОСОБА_6 під вартою та визначено заставу у розмірі 100 000 000 гривень, та у разі внесення застави покладено на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Згідно з ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07.02.2023 продовжено строк тримання ОСОБА_6 під вартою та визначено заставу у розмірі 85 000 000 гривень та у разі внесення застави покладено на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України. Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28.02.2023 ухвала суду від 07.02.2023 залишена без зміни.

31.03.2023 ухвалою Вищого антикорупційного суду продовжено строк тримання ОСОБА_6 під вартою та визначено заставу у розмірі 80 000 000 гривень та у разі внесення застави покладено на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Колегія суддів враховує, що розмір застави, визначений попередніми ухвалами суду, в тому числі ухвалою від 31.03.2023, до цього часу за обвинуваченого не внесений, що вказує на те, що такий розмір застави є явно непомірним для ОСОБА_6 .

За наведених обставин суд приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_6 заставу у меншому розмірі, ніж заявлено прокурором САП ОСОБА_5, однак при цьому, доцільно визначити заставу в розмірі, що перевищує зазначені ст.182 КПК України межі.

Застосовуючи до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід, суд приходить до висновку, що він не може бути завідомо непомірним для нього та повинен надавати можливість внести таку заставу, тому варто виходити із можливості внесення такої застави.

Сторона захисту просила визначити обвинуваченому заставу в розмірі 7 000 000 грн.

Проте такий розмір застави, на думку колегії суддів, не здатний забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків, так як розмір застави має надавати впевненість у тому, що така застава зможе забезпечити присутність обвинуваченого на судовому розгляді, тобто має бути достатнім стримуючим фактором, щоб загроза її втрати утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Тож за урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання прокурора обставин, колегія суддів приходить до переконання, що застава у розмірі 40 000 000 грн зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та вбачаються підстави вважати не є непомірною для нього.

Водночас суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_6, у разі внесення застави, обов`язки, що передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого (детектива включеного до слідчої групи у кримінальному провадженні), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива включеного до слідчої групи у кримінальному провадженні), прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,7,177, 193-197, 199, 331, 372, 376,392-395 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою на шістдесят днів у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», тобто до 17 липня 2023 року включно.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу у розмірі 40 000 000,00грн. (сорок мільйонів) гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_2 .

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, а саме:

- прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;

- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого (детектива включеного до слідчої групи у кримінальному провадженні), прокурора або суду;

- повідомляти слідчого (детектива включеного до слідчої групи у кримінальному провадженні), прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;

- утримуватись від спілкування з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого в разі його звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави, визначити до 19.07.2023.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 .

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити обвинуваченому, захисникам, прокурору для відома та направити керівнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягає апеляційному оскарженню.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3