- Головуючий суддя (ВАКС) : Білоус І.О.
Справа № 991/1537/22
Провадження 1-кп/991/14/22
УХВАЛА
Іменем України
05 червня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
Головуючої судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4
за участі:
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000001981 від 21 червня 2017 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Потсдам, Німеччина, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Лубни, Полтавської обл., який проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1.Зміст клопотання та позиції учасників судового провадження
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_6 . Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ОСОБА_6 обвинувачується в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великих розмірах для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме вчиненні фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209КК України.
Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6, на переконання прокурора ОСОБА_5, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 серпня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_6 змінено запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покладено на обвинуваченого наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-яких питань із обвинуваченим ОСОБА_7 та свідками ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 ; носити електронний засіб контролю.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 жовтня 2022 року строк дії зазначених обов`язків продовжувався до 14 грудня 2022 року, ухвалою від 13 грудня 2022 року - до 14 лютого 2023 року, а ухвалою від 08 лютого 2023 року - до 09 квітня 2023 року, а ухвалою від 07 квітня 2023 року - до 08 червня 2023 року.
Необхідність подальшого продовження обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, прокурор обґрунтовує продовженням існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, здійснення незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду прокурор ОСОБА_5 обґрунтовує тим, що випадок такого переховування мав місце на етапі досудового розслідування, внаслідок чого на той час підозрюваного ОСОБА_6 постановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 04 березня 2022 року було оголошено в розшук. На етапі судового розгляду вказаний ризик, на переконання прокурора ОСОБА_5, продовжує існувати та обґрунтовується тяжкістю інкримінованого ОСОБА_24 злочину та законодавчими особливостями призначення покарання за вчинення корупційних злочинів; наявністю кримінального провадження № 42018000000002490 від 11 жовтня 2018 року, у якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України; наявністю фінансової спроможності утримувати себе під час переховування від суду, що підтверджується частими виїздами ОСОБА_6 за межі України, наявністю у власності обвинуваченого автомобіля та можливістю використовувати автомобіль, що належить іншій особі; наявністю широкого кола знайомих серед представників влади та правоохоронних органів, які можуть сприяти ОСОБА_6 у залишенні території України.
Існування ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні прокурор ОСОБА_5 обґрунтовує вже здійсненими під час досудового розслідування спробами ОСОБА_6 надавати усні накази, вказівки свідкам та контролювати їх виконання; наявністю в обвинуваченого фінансової можливості впливати на свідків шляхом їх підкупу. Окрім того, з окремими свідками та з обвинуваченим ОСОБА_25 . ОСОБА_6 має приятельські стосунки, що може спонукати обвинуваченого до висловлення ним прохання надати неправдиві показання. Саме тому прокурор наполягав на тому, що ризик впливу на свідків зберігається до моменту безпосереднього отримання та дослідження судом їх показань.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_6 вживав заходів конспірації та приховування свого місцезнаходження, а також свого реального майнового стану; під час досудового розслідування ОСОБА_6 не виконував процесуальні обов`язки підозрюваного, зокрема він та його захисники зволікали при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, відмовились підтверджувати факт надання їм доступу до матеріалів досудового розслідування; перебуваючи за кордоном на стадії досудового розслідування, обвинувачений не повідомляв детектива, прокурора чи суд про своє місцезнаходження.
До ОСОБА_6 застосовано найбільш м`який запобіжний захід - особисте зобов`язання, водночас продовжують існувати ризики, які були встановлені судом при обранні запобіжного заходу, а тому продовження строку дії процесуальних обов`язків дозволить підтримати належну процесуальну поведінку обвинуваченого й надалі.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримав з підстав, викладених у ньому.
Захисник ОСОБА_8 надала суду письмові заперечення на клопотання прокурора, зі змісту яких вбачається, що, на думку сторони захисту, твердження прокурора про переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від слідства та його неодноразові виїзди за межі України не можуть бути сприйняті судом як доказ перешкоджання кримінальному провадженню з огляду на те, що про кожний випадок зміни обвинуваченим місця перебування сторона захисту повідомляє суд. Також захисник ОСОБА_8 пояснила, що її підзахисний жодного разу не змінював місце свого проживання, а виїзди за кордон здійснював на законних підставах після скасування обов`язку здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон.
Щодо тривалого ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, то захисник ОСОБА_8 наголосила, що зволікання з ознайомленням з матеріалами досудового розслідування не є перешкоджанням кримінальному провадженню, а чинний КПК України передбачає механізми реагування сторони обвинувачення на таке зволікання шляхом встановлення строку на ознайомлення, у зв`язку з чим уважала відповідне твердження прокурора безпідставними.
Окрім того, захисник ОСОБА_8 навела доводи на спростування тверджень прокурора про переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та оголошення його в розшук як доказу ймовірного в подальшому переховування від суду. Зокрема, позиція сторони захисту полягає в тому, що обвинувачений ніколи не переховувався від органу досудового розслідування, оскільки не змінював місця свого проживання та контактного номера телефону. Окрім того, 25 лютого 2022 року ОСОБА_6 отримав зброю та приступив до виконання завдань з оборони України від збройної агресії російської федерації, при цьому він знаходився у м. Києві та Київській області. Жодних повісток про виклик від прокурора обвинувачений ОСОБА_6 не отримував та в подальшому самостійно з`явився до органу досудового розслідування.
Також, захисник ОСОБА_8 зазначила, що обвинувачений ОСОБА_6 активно допомагав та продовжує допомагати Збройним Силам України, передаючи їм необхідні матеріальні цінності (автомобілі, засоби захисту, боєприпаси тощо).
До того ж, захисник послалась на наказ Міністерства інфраструктури України «Про заходи щодо забезпечення міжнародних автомобільних перевезень в умовах правового режиму воєнного стану» від 27 липня 2022 року № 566, відповідно до якого ОСОБА_6 включений до переліку водіїв підприємств, які здійснюють вантажні автомобільні перевезення, для надання можливості виїзду за межі України в умовах правового режиму воєнного стану строком на три календарних місяці.
Захисник наполягала на тому, що в цьому кримінальному провадженні 16 червня 2021 року закінчились строки досудового розслідування, у зв`язку з продовженням таких строків неуповноваженою особою (Генеральним прокурором, а не слідчим суддею) отже обвинувачення пред`явлено поза межами такого строку, що є підставою не лише для відмови в задоволенні клопотання прокурора, але й для закриття кримінального провадження.
Не доведено, на думку захисника ОСОБА_8, також обґрунтованість самого обвинувачення, адже ті матеріали, на які посилається в своєму клопотанні прокурор ОСОБА_5, не підтверджують вину її підзахисного у вчиненні інкримінованого діяння. Окрім того, з матеріалів клопотання прокурора не вбачається, за яких обставин, коли, в якому місці, від кого та в якому розмірі обвинувачений ОСОБА_6 отримав неправомірну вигоду для себе.
Необґрунтованим захисник ОСОБА_8 уважала також посилання прокурора на існування ризику переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 на перший виклик постійно з`являється до суду.
Безпідставним, на переконання захисника ОСОБА_8, є посилання прокурора на наявність кримінального провадження № 42018000000002490 від 11 жовтня 2018 року, у якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України, як на підставу існування ризику переховуватись від суду, оскільки зазначене провадження було зарите ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 28 березня 2023 року у справі № 463/4460/22.
Щодо спростування наявності ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, захисник зазначила, що наведені в клопотанні прокурора обґрунтування є виключно припущеннями сторони обвинувачення, які не підтверджені належними доказами.
Стосовно обов`язку носити електронний засіб контролю захисник відмітила, що уже 10 місяців відповідний засіб не застосований до її підзахисного у в`язку з його відсутністю у правоохоронних органів, тим не менше, обвинувачений ОСОБА_6 належним чином виконує процесуальні обов`язки, покладені на нього законом і судом, а отже в подальшому продовженні обов`язку носити електронний засіб контрою немає потреби.
Обвинувачені ОСОБА_26 і ОСОБА_7, а також захисник ОСОБА_9 підтримали заперечення захисника ОСОБА_8 .
2.Оцінки та мотиви суду
Заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 194 КПК України обов`язки покладаються на обвинуваченого у випадку, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, ризиків кримінального провадження та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто, вирішуючи питання про продовження строку дії обов`язків, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ураховуючи, що в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_6 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, то як при постановленні ухвали Вищого антикорупційного суду від 16 серпня 2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 змінено запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов`язання та покладено на обвинуваченого процесуальні обов`язки, так і під час продовження строку дії таких обов`язків судом встановлено наявність наступних ризиків: ризику переховування обвинуваченого від суду, ризику здійснення незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні, ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Суд, перевіряючи, чи не змінились зазначені ризики та чи не з`явились нові, ураховує наступне: законодавчі особливості притягнення до відповідальності за вчинення корупційного кримінального правопорушення; наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 фінансових можливостей для виїзду за кордон та перебування там протягом певного часу; необхідність допиту свідків на стадії судового розгляду; наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 знайомих серед посадовців різного рівня влади в силу посади, яку він обіймав раніше - начальника Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції України. У зв`язку з викладеним, суд констатує, що на момент розгляду клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, зазначені в ухвалах суду від 16 серпня, 13 жовтня, 13 грудня 2022 року, 08 лютого 2023 року та 07 квітня 2023 року ризики продовжують існувати. При цьому судом не встановлено доказів того, що вказані ризики зменшились.
Санкція ч. 1 ст. 209КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна, а санкція ч. 4 ст. 368 КК України - позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Інкриміновані ОСОБА_6 злочини відповідно до примітки до ст. 45 КК України віднесено до корупційних. При цьому КК України на даний час виключено можливість застосовувати до осіб, якими вчинені корупційні злочини, положень щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Отже, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення питання, що стосується продовження запобіжного заходу.
При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками, зокрема і суворістю передбаченого покарання, цей ризик є достатньо високим.
Також, ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення ЄСПЛ у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Ураховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченому правопорушень, а також особу обвинуваченого ОСОБА_6, зокрема його обізнаність в юридичних аспектах здійснення провадження у кримінальних справах, ураховуючи його роботу на посаді начальника департаменту Національної поліції України, незастосування до нього відповідних обов`язків може сприяти настанню тих негативних для кримінального провадження наслідків, ризик існування яких встановлено судом. Водночас належне виконання ОСОБА_6 своїх процесуальних обов`язків суд пов`язує саме з ефективністю застосованого запобіжного заходу.
Суд також висновує, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками можливого вчинення обвинуваченим відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин, суд уважає обґрунтованим та доведеним продовження існування зазначених в клопотанні прокурора ОСОБА_5 та підтверджених ухвалами Вищого антикорупційного суду від 13 жовтня 2022 року, від 13 грудня 2022 року, від 08 лютого 2023 року та від 07 квітня 2023 року ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
До обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано найбільш м`який запобіжний захід, а тому суд не вирішує питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Беручи до уваги наведені вище ризики, що можуть спричинити настання негативних наслідків для розгляду цього кримінального провадження, суд уважає за доцільне встановити максимальний строк дії обвинуваченому ОСОБА_6 процесуальних обов`язків - два місяці.
Щодо заперечень захисника ОСОБА_8 проти обов`язку носити електронний засіб контролю через фактичну відсутність такого засобу, суд їх не бере до уваги з огляду на те, що прокурором доведено наявність ризиків, які є підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 відповідного обов`язку, а неможливість його реалізації в даний момент не є підставою для скасування обов`язку носити електронний засіб контролю.
Суд також відхиляє посилання захисника ОСОБА_8 на закінчення строку досудового розслідування у цьому провадженні, з огляду на те, що відповідна оцінка таким доводами була надана при постановленні попередніх ухвал про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії обов`язків, а жодних нових доводів сторона захисту не навела.
Крім того, застосований до обвинуваченого запобіжний захід жодним чином не перешкоджає йому виконувати свої професійні обов`язки та займатися волонтерською діяльністю, про що свідчать багаточисельні повідомлення про виїзд ОСОБА_6 до інших міст України та за кордон, які містяться в матеріалах кримінальної справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків обвинуваченому ОСОБА_6 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 177, 178, 194, 369, 372, 376 КПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000001981 від 21 червня 2017 року,- задовольнити.
2.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину України, уродженцю м. Потсдам, Німеччина, раніше не судимому, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, строк дії обов`язків, покладених ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 серпня 2022 року, до 06 серпня 2023 року, а саме:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування з будь-яких питань із обвинуваченим ОСОБА_7 та свідками ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 ;
-носити електронний засіб контролю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуюча суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3