Документ № 111581304

Справа № 991/3960/23

Провадження №11-сс/991/401/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

підозрюваної ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор»),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України в межах кримінального провадження №62022000000000144 від 13 березня 2022 року, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 травня 2023 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.05.2023 відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_5 на повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КПК України. Рішення мотивовано тим, що захисником не доведено необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_6 підозри, а матеріали провадження вказують на можливу причетність ОСОБА_6 до інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Не погоджуючись з даним рішенням, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, захисник ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить:

-оскаржувану ухвалу скасувати;

-постановити нову ухвалу, якою повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КПК України, від 03.11.2022 скасувати. Зобов`язати уповноважену посадову особу Офісу Генерального прокурора вчинити дії щодо виключення з ЄДРДР відомостей про дату час повідомлення про підозру.

Захисник вважає, що повідомлення про підозру фактично зводиться до опису службових обов`язків ОСОБА_6 та процесу погодження значних господарських зобов`язань в Міністерстві економіки України, що виключає наявність кримінально караних діянь в діях підозрюваної, відтак суд не надав належної оцінки доводам захисника про відсутність складу кримінального правопорушення. Судом не надано оцінки тому, що протягом тривалого часу досудового розслідування детективом не встановлено коли мала місце змова і чи взагалі вона була між ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, та іншими невстановленими особами на розтрату грошових коштів ДП «Укрпатент». Стверджує, що повідомлення про підозру або інші процесуальні документи сторони обвинувачення не містять доказів чи відомостей стосовно обміну інформацією щодо незаконного заволодіння 250 млн. грн. державних коштів між ОСОБА_6 та іншими підозрюваними, відсутні відомості щодо обговорення ролей, наміру у розтраті коштів. Зазначає, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 взагалі не знайомі, жодного разу не бачилися та не спілкувалися. Судом не враховано, що мобільний телефон ОСОБА_6 не містить відомостей щодо спільних зустрічей, листування чи іншого спілкування між підозрюваними щодо узгодження своїх дій з метою розтрати майна ДП «Укрпатент». Стверджує, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки в переданих їй документах був наявний лист Міністерства оборони України стосовно необхідності закупівлі балістичних жилетів, а тому підозрювана діяла в межах своєї компетенції на підставі ст. 13 Закону України «Про оборону України», ст. 417 Господарського кодексу України. Окрім цього, протягом 2021-2022 років іншими посадовими особами Міністерства були погоджені значні господарські зобов`язання інших державних підприємств на підставі такого ж пакету документів, який був переданий ОСОБА_6 для погодження ДП «Укрпатент», а саме супровідний лист та проект договору. Наявність в позаробочий час печатки Міністерства у ОСОБА_6 обумовлено проставленням її на документах з приводу видачі ліцензії на експорт контрольованих речовин та передачі їх на підпис першому заступнику міністра - ОСОБА_11 . З огляду на це, у діях ОСОБА_6 відсутні ознаки попередньої змови чи пособництва, її дії це виключно виконання підозрюваною своїх однотипних та регулярних службових обов`язків.

Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату та час, в судове засідання не з`явився. Подав заперечення на апеляційну скаргу та просив розглянути її за його відсутності, що, згідно ст.405 КПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та підозрюваної, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили задовольнити її в повному обсязі, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено слідчим суддею, 03 листопада 2022 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 за ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні №62022000000000144 від 13 березня 2022 року, яке в той же день було вручено ОСОБА_6 . Органом досудового розслідування встановлено, що у період часу з травня по 15 червня 2022 року, знаходячись у м. Києві, виконувач обов`язків державного секретаря Міністерства економіки України ОСОБА_6, діючи з прямим умислом, з корисливим мотивом та метою, за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та іншими невстановленими на даний час особами, виконуючи роль пособника, а саме: затвердивши фінансовий план ДП «Укрпатент» на 2022 рік (змінений), проставивши на ньому відтиск гербової печатки Міністерства економіки України, підготувавши та підписавши наказ виконувача обов`язків державного секретаря Міністерства економіки України про надання згоди ДП «Укрпатент» на вчинення значного господарського зобов`язання № 1520-22 та дату 07.06.2022, а також передавши їх ОСОБА_8, сприяла останньому в розтраті грошових коштів ДП «Укрпатент» в сумі 250 991 939, 68 грн на користь БО «Подих милосердя», що спричинило ДП «Укрпатент» матеріальну шкоду в розмірі 250 991 939, 68 грн, яка у більше ніж у 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто в особливо великих розмірах.

Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що підозрюваний, його захисник чи законний представник на досудовому провадженні може оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Під час перегляду оскаржуваної ухвали Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду встановлено, що слідчим суддею при розгляді скарги захисника ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, в повній мірі дотримані вищевказані вимоги кримінального процесуального Закону.

Як встановлено слідчим суддею та підтверджується матеріалами справи на даному етапі кримінального провадження є докази, які об`єктивно відображають зв`язок підозрюваної ОСОБА_6 з кримінальним правопорушенням, яке їй інкримінується, та є достатніми для подальшого розслідування з метою висунення обвинувачення або спростування такої підозри. Колегія суддів погоджується з таким висновком та зазначає, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин (ймовірність вчинення кримінального правопорушення конкретною особою). Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення («Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Слідчий суддя на стадії досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для складання та направлення обвинувального акту до суду, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що таких доказів достатньо для повідомлення про підозру. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з формулюванням кваліфікації злочину. Однак, як правильність кваліфікації інкримінованого злочину, так і доведення вини чи невинуватості відбувається на стадії розгляду кримінального провадження по суті судом першої інстанції.

Щодо доводів захисника про ненадання слідчим суддею оцінки діям ОСОБА_6, а відтак і відсутності складу кримінального правопорушення. З оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчим суддею оцінені дії ОСОБА_6 в контексті погодження значного господарського зобов`язання, яке потягло за собою розтрату державних коштів у сумі понад 250 млн грн. Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що згідно чинного законодавства, у тому числі статуту ДП «Укрпатент», останнє не може надавати благодійну пожертву, а відтак значне господарське зобов`язання щодо неї теж не могло бути погоджене ОСОБА_6 навіть за наявності листа та проекту правочину.

Так, згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» благодійник - дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності. Частиною 1 ст. 6 цього ж закону визначено, що благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що благодійником, тобто особою, яка передає пожертву, може бути лише фізична або юридична особа приватного права, до яких ДП «Укрпатент» не відноситься. Ані форма власності, ані положення статуту підприємства, з урахуванням навіть п. 5.1 статуту (право укладати договори та вчиняти інші правочини згідно із законодавством), не дають можливості ДП «Укрпатент» укладати правочини в якості надавача пожертви. Зокрема, п. 4.13, 5.2, 6.3, 6.8, 6.13, 9.5 Статуту передбачають обов`язок використання доходів (прибутку) підприємства виключно на його утримання, реалізацію мети та напрямів діяльності підприємства в сфері інтелектуальної діяльності, заборону на нецільове використання бюджетних коштів. ОСОБА_6, маючи більше 20 років досвіду на посаді керівника юридичного департаменту Міністерства економіки України, до сфери управління якого належить ДП «Укрпатент», не могла не усвідомлювати, що погодження такого значного господарського зобов`язання, яке мало наслідком зміну фінансового плану державного підприємства за 2022 рік на суму 250 991 939,68 грн, навіть за умови воєнного стану, не є законним, адже це, зокрема, суперечить статутним цілям і завданням підприємства. З огляду на зазначене, доводи захисника про відсутність ознак пособництва та виконання підозрюваною виключно своїх повсякденних службових обов`язків колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи таке не вбачається.

Колегія суддів також відхиляє доводи захисника про погодження інших значних господарських правочинів державних підприємств в період з 01.09.2021 по 31.08.2022 з таким самим пакетом документів, як і подані ДП «Укрпатент» в якості підтвердження їх достатності в звичайній практиці Міністерства економіки України за аналогічних умов. Слідчим суддею дані матеріали досліджено та встановлено, що за погодженням правочину пожертви зверталося лише ДП «Укрпатент». ДП «Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», ДП «Поліграфічний комбінат «Україна», Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», ДП «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та специфікації», ДП «Державний інститут по проектуванню підприємств гірничорудної промисловості «Кривбаспроект», ДП «Чернігівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», ДП «Тернопільстандартметрологія», АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації та сертифікації» дійсно зверталися до Мінекономіки за погодженням значних господарських зобов`язань, однак, вони стосувалися виключно забезпечення діяльності таких державних підприємств і жоден із них не звертався за погодженням правочину пожертви, зокрема у період після 24.02.2022, що унеможливлює їх застосування в якості доказу сталої практики погодження таких договорів.

Щодо невідповідності висновку суду про наявність у ОСОБА_6 печатки Мінекноміки з 06.06.2022 по 07.06.2022 як підтвердження завчасно спланованих послідовних дій учасників кримінального правопорушення. Слідчим суддею встановлено, що нагальної необхідності у видачі ліцензій саме 07.06.2022 матеріалами не підтверджено, як і не містять матеріали власне доказів виданих ліцензій за період 06.06.2022 - 07.06.2022, які, зі слів захисту, погоджувала ОСОБА_6 . Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки на це вказують й інші обставини справи. Зокрема, відсутність в той період заступника Міністра економіки України ОСОБА_12, який займається питаннями ліцензійної діяльності; відсутністю вказівки ОСОБА_11 готувати ліцензії за його підписом, оскільки саме він виконував обов`язки тимчасово відсутнього ОСОБА_12, а також відсутність у нього на розгляді підготовлених ОСОБА_6 ліцензій. Всі ці обставини у своїй сукупності дають суду підстави вважати, що перебування печатки у ОСОБА_6 в цей період було зумовлено не терміновою видачою ліцензій, а саме спланованими діями учасників, відтак висновки слідчого судді в цій частині є обґрунтованими.

Колегія суддів вважає вірними висновки слідчого судді про ймовірне існування попередньої домовленості, охопленої єдиним умислом та розподілом ролей між учасниками та неможливість реалізації такого плану без будь-кого з підозрюваних з урахуванням посадових обов`язків кожного з них. Зокрема, доводи захисника про відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про домовленості, розподіл ролей, обговорення розтрати державних коштів, про знайомство ОСОБА_6 з ОСОБА_10, а відтак відсутність змови та умислу в діях ОСОБА_6, колегія суддів відхиляє. На даному етапі кримінального провадженні триває досудове розслідування, в ході якого встановлюються обставини кримінального правопорушення, відшуковується його предмет - розтрачені державні кошти. З метою збереження таємниці досудового розслідування, забезпечення досягнення мети і виконання завдань кримінального провадження, детектив, прокурор не зобов`язані відкривати та надавати наразі всі наявні у них докази задля здійснення ефективного слідства. Обставини кримінального провадження свідчать, що розтрата понад 250 млн грн з рахунку державного підприємства потребувала участі певного кола суб`єктів з розподілом ролей. Зокрема, особа, яка володіла предметом злочину; особа, яка надала законності пожертви державним підприємством; особа, яка уповноважена на здійснення перерахунків державних коштів; особа, яка може отримати та спрямувати на рахунки підконтрольних підприємств предмет розтрати. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 не відбулося б без участі будь-кого із зазначених осіб з належними їм посадовими обв`язками. Організація кримінального правопорушення та узгодження дій може відбуватися не лише безпосередньо шляхом домовленостей між кожним із співучасників, а й шляхом спілкування кожного окремо з одним, відомим кожному з них, що й забезпечує в кінцевому рахунку досягнення спільного для всіх співучасників злочинного умислу. Таким чином, не обізнаність ОСОБА_6 з іншими підозрюваними, зокрема з ОСОБА_10, не є переконливим доводом захисту в контексті відсутності співучасті та узгоджених дій, а відтак і мети та умислу на вчинення злочину.

Колегія суддів також вважає безпідставним доводи захисника про наявність непрочитаного на електронній пошті ОСОБА_6 листа від ОСОБА_8 як підтвердження її необізнаності з його змістом та заперечення узгодженості дій. Функціонал поштових ресурсів, зокрема, і Gmail дозволяє вже прочитані (відкриті) електронні листи переводити в статус непрочитаних. Така обставина виключає абсолютний характер відповідного доводу захисника, адже наступні дії ОСОБА_6 з погодження значного господарського зобов`язання вказують на протилежне.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчим суддею досліджено та надано належну оцінку доводам захисника про неповне встановлення обставин перерахування та відшукання грошових коштів у розмірі 250 млн грн., які є предметом даного кримінального правопорушення. Встановлено обставини перерахування, накладення арешту та його зняття з коштів, що становлять предмет даного кримінального правопорушення. Колегія суддів погоджується, що наразі триває досудове розслідування, в ході якого підлягають з`ясуванню зазначені захисником обставини, а предмет розтрати - віднайденню. Однак, з урахуванням наявних в матеріалах справи відомостей, такі доводи захисника не спростовують факту події, про яку зазначено в повідомленні про підозру від 03.11.2022 та причетність до такої події ОСОБА_6 .

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, відображених в оскаржуваній ухвалі, повідомлення про підозру вважає обґрунтованим наявними в матеріалах провадження відомостями, достатніми для повідомлення особі про підозру.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість і вмотивованість оскаржуваного рішення та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 42, 276-278, 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 травня 2023 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_6 межах кримінального провадження №62022000000000144 від 13 березня 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3