- Головуюча суддя (ВАКС): Широка К.Ю.
Справа № 991/196/20
Провадження № 1-кп/991/75/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
14 червня 2023 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції із застосуванням власних засобів зв`язку), ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
обвинувачених ОСОБА_12, ОСОБА_13, (у режимі відеоконференції зі Львівським апеляційним судом ), ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (у режимі відеоконференції із застосуванням власних засобів зв`язку),
представника потерпілого ПАТ «НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_16,
представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження ОСОБА_17 (у режимі відеоконференції із застосуванням власних засобів зв`язку)
представника власника майна ОСОБА_18,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_18, поданого в інтересах власника майна ОСОБА_19 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000547 від 12.06.2018, яке об`єднано з кримінальним провадженням № 52018000000000856 від 06.09.2018 за обвинуваченням:
- ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Новосілки Бережанського району Тернопільської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України (КК України);
- ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився в м. Львові, проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України;
- ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився м. Луцьк, проживає за адресою: АДРЕСА_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3, ст. 28 ч. 2, ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України;
- ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився в с. Любомиль Любомильського району Волинської області, проживає за адресою: АДРЕСА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, Керуючись статтями 174, 372, 376 КПК України, суд,
ВСТАНОВИВ:
1. Зміст і обґрунтування поданого клопотання
29 травня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_18 в інтересах власника майна (третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт) ОСОБА_19 про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 52018000000000547 від 12.06.2018, яке було об`єднано з кримінальним провадженням № 52018000000000856 від 06.09.2018.
В обґрунтування клопотання вказує, що 12.03.2019 за місцем проживания ОСОБА_19 по АДРЕСА_5 під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва у справі № 760/6249/19 проведено обшук та вилучено ноутбук Acer Aspire 57506 чорного кольору, серійний номер LXRMUOCO341312B4BB1601 із зарядним пристроєм.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20.03.2019 у справі № 760/7592/19 накладено арешт на вищезазначене майно, яке належить на праві власності ОСОБА_19 . Як зазначає представник заявника, із 20.03.2019 до теперішнього часу минуло більше ніж чотири роки. Таким чином, сам по собі ноутбук як об`єкт матеріального світу не становить інтерес для сторони обвинувачення, а інформація, яку він містить, вже отримана в результаті проведення експертного дослідження і перебуває у володінні сторони обвинувачення, відповідно може бути використана без вищезазначеного ноутбука. Тож
Таким чином, оскільки необхідна інформація вже зафіксована у відповідних процесуальних документах (висновках експертів, протоколах огляду) та носіях (дисках), то фактично досягнуто цілі арешту - проведення експертного дослідження. Кримінальне провадження передано до суду з обвинувальним актом, відбувається непропорційне обмеження права власності володільця майна, який не має статусу а ні підозрюваного, а ні обвинуваченого у цьому чи інших, пов'язаних з ним кримінальних провадженнях, що у своїй сукупності свідчить про те, ще для подальшого застосування цього заходу забезпечення відпала потреба.
2. Позиція учасників в судовому засіданні
В судовому засіданні заявник підтримала своє клопотання з підстав, заявлених у ньому. Вказала, що арешт ноутбука накладено з метою проведення експертного дослідження, наразі обвинувальний акт щодо розгляду цього кримінального провадження вже направлений до суду. Інформація, отримана за результатами експертного дослідження вже зібрана, зафіксована у відповідних процесуальних документах, і оцінена стороною обвинувачення. Таким чином, ціль арешту - проведення експертного дослідження ноутбуку досягнута і у подальшому його застосуванні відпала потреба.
Захисники ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 підтримали вказане клопотання, просили скасувати арешт. Узагальнена позиція захисників зводиться до того, що вся необхідна інформація вже знята, необхідні експертизи проведені, захист не ставить під сумнів виявлену і скопійовану інформацію, а арешт цього майна є тривалим по часу та надмірним.
Обвинувачені ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтримали клопотання про скасування арешту.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання заявника та зазначив, що потреба у застосуванні такого заходу забезпечення ще не відпала, оскільки на ноутбуці, який є речовим доказом, міститься інформація щодо обсягу фактичних закупівель природного газу ТОВ «Енергія-Новояворіськ». У випадку безпосереднього дослідження доказів у сторона обвинувачення планує використовувати вказані докази - носії інформації, зокрема цей ноутбук. Всі речі, які не мали доказового значення для цього кримінального провадження були повернуті їх власникам.
Представник потерпілого заперечувала проти задоволення клопотання, вказала, що його скасування є передчасним.
3. Встановлені обставини та мотивація суду
Суд, проаналізувавши клопотання представника заявника, з`ясувавши думку учасників в судовому засіданні, виходить з такого.
12 березня 2019 року детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) провели обшук за адресою: АДРЕСА_5, виявлено і вилучено майно, яке належало заявнику, а саме ноутбук Acer Aspire 57506 чорного кольору, серійний номер LXRMUOCO341312B4BB1601 із зарядним пристроєм.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20.03.2019 у справі № 760/7592/19 (провадження 1-кс/760/4383/19) накладено арешт на вилучене під час обшуку майно: ноутбук Acer Aspire 57506 чорного кольору, серійний номер LXRMUOCO341312B4BB1601 із зарядним пристроєм шляхом заборони користування і розпорядження цим майном.
Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, та п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається, в тому числі, з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України). У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (тобто критеріям доказу) (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешт майна, допускається тільки у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням, зокрема, іншого власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба (абзац 2 частини 1 статті 174 КПК України).
Тож ст. 174 КПК України передбачено лише дві виключні підстави для скасування арешту майна: (1) арешт накладено необґрунтовано, (2) відпала потреба в його застосуванні.
Щодо обґрунтованості накладання арешту
Як зазначено слідчим суддею, арешт майна накладений із забороною користуватися та розпорядження цим майном з метою забезпечення збереження речових доказів та є необхідною умовою для проведення експертного дослідження.
Накладення арешту на майно є тимчасовим позбавленням прав на нього у зв`язку з тим, що відповідні речі містять відомості, які мають значення для кримінального провадження. Відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження. З урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні станом на час накладення арешту на майно потреби досудового розслідування виправдовували саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження. Беручи до уваги викладене вище, колегією суддів не встановлено необґрунтованість накладення арешту. Крім того, про таку необґрунтованість не заявляв і представник володільця майна.
Щодо потреби в подальшому застосуванні арешту
Таким чином, для скасування арешту суду необхідно встановити, що відпала подальша потреба в його застосуванні для збереження його як речового доказу, оскільки вказаний арешт був накладений з саме такою метою.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Речові докази як матеріальні об`єкти можуть бути використані прокурором в судовому провадженні для підтримання обвинувачення шляхом доведення тих обставин, які сторона обвинувачення вважає необхідними.
Так, відповідно до статті 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ч. 3 ст. 26 КПК України).
Визначення обсягу доказів, якими прокурор має намір доводити свою позицію перед судом, визначення виду заходів забезпечення, спрямованих на їх отримання чи збереження, відноситься до його повноважень. Отже, він може визначати чи має арештоване майно доказове значення в суді при розгляді кримінального провадження і може використовувати або не використовувати таке майно як речовий доказ, що виключно в останньому випадку матиме наслідком відсутність потреби для його подальшого збереження.
В судовому засіданні прокурор зазначив, що ноутбук сторона обвинувачення планує використовувати під час подальшого судового розгляду, тому цей речовий доказ буде предметом дослідження під час судового розгляду по суті, що зумовлює необхідність продовження дії арешту, накладеного з метою збереження речового доказу.
За наведених обставин та виходячи із фактичних даних, враховуючи можливу необхідність досліджувати вказане майно в подальшому під час судового розгляду по суті, суд не вбачає підстав для скасування раніше накладеного арешту у вказаному кримінальному провадженні на ноутбук, що належить ОСОБА_19 .
Керуючись статтями 174, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_18, поданого в інтересах власника майна ОСОБА_19 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/7592/19 від 20.03.2019 на ноутбук Acer Aspire 57506 чорного кольору, серійний номер LXRMUOCO341312B4BB1601 із зарядним пристроєм - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_3 ОСОБА_2