- Головуючий суддя (ВАКС) : Сікора К.О.
Справа № 991/5197/23
Провадження № 1-кс/991/5218/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про відвід прокурора ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 грудня 2016 року за № 42016000000003949,
В С Т А Н О В И ЛА :
І. Суть заяви про відвід
14 червня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшла заява захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про відвід прокурора ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 грудня 2016 року за № 42016000000003949, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
Відвід обґрунтований тим, що заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 постановою від 03 березня 2023 року продовжив строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до 12 місяців, тобто до 09 липня 2023 року.
На думку адвоката, зазначена постанова є незаконною, оскільки прокурор не мав права ухвалювати таке процесуальне рішення. Крім того, прокурор не мотивував необхідність продовження строку, зокрема, не зазначив, у чому саме полягає виняткова складність цього кримінального провадження. Захисник звернув увагу правову позицію Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, наведену у постанові від 31 жовтня 2022 року у справі № 753/12578/19, якій суперечить винесена постанова.
Наведені обставини, на думку адвоката ОСОБА_4, викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора та є підставою для його відводу.
ІІ. Позиція учасників провадження
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 підтримав заяву про відвід з наведених у ній мотивів.
Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення відводу, оскільки за своєю суттю вона є незгодою з ухваленим прокурором рішенням. Також прокурор звернув увагу, що ОСОБА_6 не належить до групи прокурорів, що виключає можливість його відведення від участі у кримінальному провадженні. Крім того, прокурор ОСОБА_3 навів доводи на обґрунтування законності постанови про продовження строку досудового розслідування.
Заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 направив слідчому судді заяву про розгляд заяви про відвід без його участі. Від надання пояснень з приводу заявленого відводу відмовився.
ІІІ. Оцінка та висновки слідчого судді
3.1. Дослідивши заяву про відвід та надані матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Прокурор, як один з учасників кримінального провадження, що належить до сторони обвинувачення, реалізує функції прокуратури, передбачені ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, зокрема, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в суді, а тому його об`єктивність є неодмінною передумовою забезпечення права на справедливий суд.
Гарантії неупередженості прокурора під час здійснення ним своїх повноважень, реалізовані в положеннях ч. 1 ст. 36 КПК України, за змістом яких прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, та положеннях ст. 77 КПК України, які виключають участь прокурора у кримінальному провадженні за наявності підстав, які можуть викликати обґрунтований сумнів в його неупередженості.
З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити відвід прокурору. Варто підкреслити, що ч. 5 ст. 80 КПК України визначає, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто, заявляючи відвід прокурору, особа повинна не просто декларувати сумнів у неупередженості прокурора, а зазначити конкретні обставини, які його викликають, який вплив ці обставини мають на об`єктивність прокурора, та підтвердити їх належними доказами.
Необхідність доведення підстав для відводу також випливає з практики ЄСПЛ, який зазначав, що відсутність упередженості або прихильності презюмується, поки не надано доказів протилежного. При встановленні неупередженості думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об`єктивно обґрунтованим (рішення у справах «Білуха проти України», «Веттштайн проти Швейцарії», «Мікалеф проти Мальти»).
Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, за якими критеріями має встановлюватися неупередженість прокурора, як ключова складова цього інституту кримінального процесуального права. Лінгвістичний підхід дозволяє визначити її як синонім об`єктивності, тобто надання оцінки фактам та вчинення дій щодо них виключно на підставі їх правової природи за відсутності особистих та позапрофесійних мотивів.
Системний аналіз норм ст. 77 КПК України дозволяє визначити упередженість як зацікавленість службової особи у певних результатах процесуальних дій чи рішень, які вчиняються цією особою. При цьому ця зацікавленість має носити особистий характер, тобто створювати конфлікт публічних і приватних інтересів прокурора, або інтересів його близьких родичів чи інших осіб, і вона повинна мати ступінь, здатний вплинути на об`єктивність прокурора при прийнятті ним рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Водночас упередженість прокурора, яка може бути викликана особистими мотивами, необхідно відмежовувати від його професійної зацікавленості у розгляді кримінального провадження, яка є проявом реалізації ним функцій прокуратури.
3.3. Оцінка доводів сторони захисту
Єдиною обставиною, яка, на думку адвоката ОСОБА_4, свідчить про упередженість прокурора ОСОБА_6, є ухвалення ним рішення про продовження строку досудового розслідування.
Водночас, оцінка законності та обґрунтованості зазначеного рішення прокурора перебуває поза межами компетенції слідчого судді під час розгляду заяви про відвід. У зв`язку з викладеним, слідчий суддя не надає оцінку доводам захисника ОСОБА_4 та прокурора ОСОБА_3, наведеним на обґрунтування (не)законності зазначеної постанови, та не робить жодних висновків щодо додержання порядку її ухвалення, наявності для того повноважень, її вмотивованості та відповідності нормам кримінального процесуального закону. Адвокат ОСОБА_4 визнав динамічність судової практики з цього питання, тобто наявність відмінних позицій в оцінці таких процесуальних рішень, отже відсутні підстави допускати очевидну незаконність постанови чи ухвалення її у позапроцесуальний спосіб, що могло б бути приводом для певних сумнівів в неупередженості прокурора.
Незгода сторони захисту з ухваленим прокурором рішенням має втілюватися в його оскарженні в порядку ст. 303 КПК України, обґрунтуванні його незаконності під час оцінки його наслідків у передбачених законом випадках та реалізації інших процесуальних прав у межах обстоювання своєї позиції. У всякому разі незгода сторони захисту з ухваленим прокурором рішенням не може бути витлумачена як підстава для його відводу.
Правовий інститут відводу є механізмом, спрямованим на забезпечення виконання прокурором своїх професійних обов`язків об`єктивно, неупереджено та без будь-яких форм дискримінації. Цей інститут не є інструментом усунення прокурора від участі у кримінальному провадженні з мотивів незгоди сторони захисту з його позицією, ухваленими ним рішеннями чи здійсненими процесуальними діями. Вочевидь, використання цього інституту з такою метою суперечитиме його правовій природі та становитиме порушення засади змагальності кримінального процесу.
Слідчий суддя не вважає обґрунтованими доводи прокурора ОСОБА_3 щодо неможливості відводу прокурора ОСОБА_6 з огляду на те, що він не входить до складу групи прокурорів. Пункт 15 ч. 1 ст. 3 КПК України однозначно визначає прокурора як особу, яка обіймає посаду, передбачену ст. 15 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень. Посада прокурора ОСОБА_6 належить до кола таких посад (п. 4-1 зазначеної норми), а продовжував строки досудового розслідування він, за твердженням прокурора ОСОБА_3, виключно у межах своїх повноважень.
У всякому разі наявність підстав, передбачених ст. 77 КПК України, ставитиме під сумнів об`єктивність та неупередженість прокурора під час ухвалення процесуальних рішень, а отже, покладає на прокурора обов`язок заявити самовідвід або є підставою для його відводу слідчим суддею. Разом з тим, необґрунтованість цих доводів прокурора ОСОБА_3 не впливає на остаточні висновки слідчого судді.
Враховуючи, що заява адвоката ОСОБА_4 не створює підстав для обґрунтованих сумнівів в неупередженості прокурора ОСОБА_6 та не містить відомостей, які свідчать про існування у нього особистої заінтересовані в результатах кримінального провадження, у задоволенні відводу слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 77, 81, 372 КПК України, слідчий суддя,
П О С Т А Н О В И Л А :
У задоволенні заяви захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про відвід прокурора ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 грудня 2016 року за № 42016000000003949, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1