- Головуючий суддя (ВАКС) : Мовчан Н.В.
Справа № 991/4643/23
Провадження 1-кс/991/4663/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2023 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, детектива ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
УСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому представник просить скасувати арешт, накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 20.07.2022 у справі № 991/2505/22 у межах кримінального провадження № 52019000000001110 від 10.12.2019, майна, власником якого є ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.07.2022 у справі № 991/2505/22 накладено арешт на нерухоме майно, власниками якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а саме: квартиру у місті Дніпро, три легкові автомобілі та причіп для човну.
Представник стверджує, що арешт на майно накладено необґрунтовано, оскільки слідчий суддя не дослідив чи надано слідством відповідному майну процесуальний статус доказу, чи надано докази ризиків знищення або пошкодження майна.
Так, майно, на яке накладено арешт, не має відношення до кримінального провадження № 52019000000001110 від 10.12.2019, зокрема, воно набуте у власність задовго до настання подій, що є предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. За грошовою оцінкою майно є набагато більшим ніж, нібито, завдана ОСОБА_6 шкода. ОСОБА_5 не є учасником кримінального провадження та не пов`язана із ним, а ОСОБА_6 орган досудового розслідування звинувачує у діях, що він не вчиняв.
Разом з цим, відсутні будь-які ризики знищення, пошкодження або зникнення майна, а подальше накладення арешту обмежує права власника майна. Досудове розслідування затягується навмисно, про що свідчить відсутність будь-яких дій слідчий органів.
У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_3 клопотання підтримала, просила задовольнити, з викладених у ньому підстав. Додатково пояснила, що у додатках до матеріалів клопотання про арешт майна відсутнє свідоцтво про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ; розгляд клопотання відбувся із порушенням строку, визначеного ч. 1 ст. 172 КПК України; квартира у місті Дніпро та причіп для човну належать ОСОБА_5 на праві приватної власності.
Детектив ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував. Повідомив, що санкції статей кримінального закону, інкриміновані ОСОБА_6, передбачають міру покарання у виді конфіскації. Діючим законодавством не передбачено процедури відокремлення органом досудового розслідування частки підозрюваного на майно, яке належить йому на праві спільної сумісної власності подружжя.
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням, зокрема, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України).
Отже, підставою для скасування арешту, у порядку ст. 174 КПК України, є відсутність потреби в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення або необґрунтованість його застосування. Водночас, доведення цих обставин, враховуючи вимог ст. 22 КПК України, покладається на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту майна.
Під час розгляду клопотання встановлено, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000001110 від 10.12.2019, у межах якого ОСОБА_6 12.07.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4, 5 ст. 191 КК України.
У межах цього кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.07.2022 у справі № 991/2505/22, накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_5, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер № 15549412101); легковий автомобіль марки та моделі «LAND ROVER RANGE ROVER» державний номер НОМЕР_1 2013 року випуску VIN НОМЕР_2 ; легковий автомобіль марки та моделі «MERCEDES-BENZ S 500L» державний номер НОМЕР_3 2015 року випуску НОМЕР_4 ; легковий автомобіль марки та моделі «LAND ROVER RANGE ROVER VELAR» державний номер НОМЕР_5 2021 року випуску VIN НОМЕР_6 ; причіп для човну ПГМФ 8902-к державний номер НОМЕР_7 2006 року випуску VIN НОМЕР_8 .
Віповідно до мотивувальної частини ухвали слідчого судді від 20.07.2022 правовою підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_5 є забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, передбаченого санкцією ч. 5 ст.191 КК України. Слідчий суддя врахував, що майно набуте ОСОБА_7 є їх спільною сумісною власністю, яка не поділена на частки, дійшов висновку про накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_5 як цілісний об`єкт спільної сумісної власності подружжя, оскільки слідчий суддя не наділений правом визначати конкретну частку власності кожного із подружжя. Зазначив також, що ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку.
З огляду на положення п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, змісту та суті конфіскації майна як покарання, визначених ст. 59 КК України, та принципу індивідуалізації покарання, закріпленого у ст. 65 КК України, арешт може бути накладений на майно, власником якого є підозрюваний, у даному провадженні - ОСОБА_6 .
Одночасно з цим слід враховувати, що відповідно до положень Цивільного та Сімейного кодексів України особа може бути власником (співвласником) майна, хоча при цьому не бути його титульним власником.
Так, враховуючи положення ст. 368 ЦК України та ст. 60, 61, 70 СК України, а також факт перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі з 09.06.2007 по теперішній час, ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності також належить майно, набуте ОСОБА_5, починаючи з вказаної дати.
Представник у судовому засіданні, посилаючись на відсутність у додатках до матеріалів клопотання про арешт майна, за результатами якого постановлено ухвалу від 20.07.2022, копії свідоцтва про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, не спростувала факт укладення 09.06.2007 шлюбу між ними.
У судовому засіданні встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2, належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі договору дарування серія та номер 414, виданого 01.03.2013, що підтверджується Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна.
З огляду на встановлені обставини, враховуючи положення ст. 57 СК України, згідно із якою особистою приватною власністю дружини є, зокрема, майно, набуте нею на підставі договору дарування, а також те, що арешт майна з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання передбачає можливість накладання арешту виключно на майно підозрюваного та не передбачає можливості арешту майна інших осіб, наявні підстави для висновку про відсутність правових підстав для арешту зазначеної квартири.
У судовому засіданні досліджені Витяги з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, згідно яких за ОСОБА_5 зареєстровані такі транспортні засоби:
LAND ROVER RANGE ROVER VELAR, 2021 року випуску, дата державної реєстрації 18.12.2021;
LAND ROVER RANGE ROVER, 2013 року випуску, дата державної реєстрації 25.04.2013;
ПГМФ 8902-к, 2006 року випуску, дата державної реєстрації 18.11.2006;
MERCEDES-BENZ S 500L, 2015 року випуску, дата державної реєстрації 10.02.2016.
Однак, надані Витяги не містять відомостей про дату набуття права власності на ці транспортні засоби ОСОБА_5, а тому не спростовує обствини, встановлені слідчим суддею при вирішенні питання про накладення арешту на ці транспортні засоби.
Доводи представника про те, що майно, на яке накладено арешт, за своєю грошовою оцінкою є набагато більшим, ніж завдана ОСОБА_6 шкода, слідчий суддя вважає безпідставними, оскільки кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Посилання представника про порушення слідчим суддею строку розгляду клопотання про арешт майна спростовуються дослідженими у судовому матеріалами, зокрема, копіями: клопотання про арешт майна з відміткою про надходження до Вищого антикорупційного суду 18.07.2022 та ухвалою слідчого судді, постановленою за результатами його розгляду 20.07.2022, тобто у межах строку, передбаченого ч. 1 ст. 172 КПК України.
Разом з цим, слід зауважити, що під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду апеляційної інстанції, а вирішує питання щодо обґрунтованості накладення арешту на майно з урахуванням нових доказів, які надаються слідчому судді під час розгляду клопотання та які не були відомі слідчому судді під час накладення арешту на майно.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що представник частково довела наявність правових підстав, визначених ст. 174 КПК України, для скасування арешту майна, тому клопотання належить задовольнити частково.
Керуючись ст. 2, 7, 174, 309, 372, 376 КПК України слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити клопотання частково.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.07.2022 у справі № 991/2505/23, на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15549412101).
Відмовити у задоволенні іншої частини клопотання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1