- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 991/4432/23
провадження №11-сс/991/417/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2023 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 травня 2023 року про арешт майна,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК.
До Вищого антикорупційного суду надійшло, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) клопотання детектива НАБУ про арешт майна - мобільного телефону iPhone 13, вилученого у ОСОБА_5 при проведенні обшуку 15-16 травня 2023 року за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 травня 2023 року вказане клопотання детектива задоволено, накладено арешт на зазначений в клопотанні мобільний телефон iPhone 13 шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження, накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Вимоги апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, які її подала.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її постановленою з порушенням вимог КПК, представник ОСОБА_5 (особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт) адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення слідчого судді від 30 травня 2023 року про арешт майна, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволення клопотання детектива.
В обґрунтування апеляційної скарги та доповнень до неї особа посилається на відсутність та ненадання детективом будь-яких доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для арешту тимчасово вилученого майна та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні, в тому числі оскільки ОСОБА_5 не має відношення до обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.
На переконання адвоката, слідчий суддя мав відмовити у задоволенні клопотання, оскільки до нього не додано постанову про проведення невідкладного обшуку, копію клопотання про надання дозволу на проведення обшуку та ухвалу слідчого судді про результати його розгляду, а також постанову про визнання вилученого майна речовим доказом.
Також, на думку адвоката мало місце порушення процесуальних строків, визначених ч.5 ст.171 та ч.6 ст.173 КПК щодо звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна та постановлення ухвали слідчим суддею за наслідками розгляду такого клопотання.
Позиції учасників провадження.
Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвокат ОСОБА_6, в судовому засіданні подану ним апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката без задоволення.
ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду не з`явився, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив, у зв`язку з чим суд, з урахуванням позиції присутніх учасників провадження, згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
З матеріалів провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК, зокрема, щодо можливого одержання учасниками організованої групи неправомірної вигоди за прийняття судового рішення у судовій справі №910/15551/20, що перебувала на розгляді Великої Палати Верховного Суду.
15-16 травня 2023 року в межах вказаного кримінального провадження при проведенні обшуку (санкціонованого ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2023 року) за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, детективами НАБУ виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone 13, s/n НОМЕР_1, модель MLNC3J/A, ІМЕІ1 - НОМЕР_2, ІМЕІ2 - НОМЕР_3, на який оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 30 травня 2023 року накладено арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження.
Як вбачається із змісту останньої, слідчий суддя, врахувавши правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, дійшов висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів за ст.98 КПК, можливість використання наявних у вилученому телефоні відомостей для встановлення обставини участі інших осіб в протиправних діях, що є предметом розслідування в цьому кримінальному провадженні, підтвердження зв`язку між ймовірно причетними особами, встановлення додаткових важливих обставин для цього кримінального провадження, зокрема, детального механізму злочину, враховано призначення постановою детектива від 23 травня 2023 року комплексної судової експертизи вилученого телефону.
Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для задоволення клопотання детектива про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження №52023000000000202.
При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, доводи та обґрунтування заперечень прокурора, дослідивши матеріали провадження, на які посилалась сторона обвинувачення, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 30 травня 2023 року, щодо накладення арешту на вилучене майно, виходячи з наступного.
У відповідності до положень п.1 ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК).
За ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
За приписами ч.1 ст.173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, ухвалою слідчого судді від 18 травня 2023 року, постановленою в порядку ч.3 ст.233 КПК, детективам НАБУ надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_9 та перебуває у користуванні судді ОСОБА_5, з метою відшукання та вилучення мобільного телефону iPhone 13, s/n НОМЕР_1, модель MLNC3J/A, ІМЕІ1 - НОМЕР_2, ІМЕІ2 - НОМЕР_3 .
В протоколі від 15 травня 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за річчю з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, зафіксовано, що готівкові грошові кошти у сумі 1 348 800 доларів США (далі - Об`єкт) станом на 20год. 30хв. 03 травня 2023 року розподілені на тринадцять частин. Цього ж дня, тобто 03 травня 2023 року о 21год. 00хв. зазначені грошові кошти переміщені до квартири за адресою: АДРЕСА_2, де о 21год. 02хв. одержані ОСОБА_10 та перебували всередині квартири до 09год. 28хв. 04 травня 2023 року. Після чого, 04 травня 2023 року о 09год. 29хв. Об`єкт переміщений з вказаної квартири до автомобіля чорного кольору «Mercedes-Benz S500 4matic» з встановленими на ньому державними номерними знаками НОМЕР_4, а в подальшому о 09год. 33хв. переміщений на територію Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул.Пилипа Орлика, 4. 12 травня 2023 року о 16год. 10хв. Візуальним спостереженням за Об`єктом встановлено, що по вул.Липська у м. Києві здійснює рух автомобіль «Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_5 і частина від Об`єкта може перебувати в цьому автомобілі під керуванням судді ККС ВС ОСОБА_5, який в цей же день о 16 год.35 хв. припаркував вказаний транспортний засіб на автостоянці за адресою: АДРЕСА_3 . В подальшому частина Об`єкта спостереження могла бути переміщена до житлово квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, наявність підстав для вилучення мобільного телефону як речі, зазначеної в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, вбачається із відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 15-16 травня 2023 року, в якому зазначено про те, що в ході проведення обшуку здійснено огляд, зокрема, мобільного телефону iPhone 13, s/n НОМЕР_1, модель MLNC3J/A, ІМЕІ1 - НОМЕР_2, ІМЕІ2 - НОМЕР_3, в якому наявні чати з видаленими повідомленнями в месенджерах для обміну інформацією «Viber» та «Telegram», у зв`язку з чим детективом прийнято рішення про його вилучення з метою проведення експертного дослідження для виявлення та відновлення видалених файлів.
В обґрунтування клопотання про накладення арешту на телефон детектив звернув увагу на процесуальну необхідність проведення експертного дослідження. Так, постановою від 23 травня 2023 року призначено комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експертизу пристрою (мобільного телефону), вилученого в ході проведеного обшуку в рамках даного кримінального провадження, для проведення якої вирішено надати експерту об`єкт дослідження.
Колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про відповідність вказаного майна критеріям, зазначеним у ст.98 КПК та доцільність накладення на нього арешту з огляду на існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація яка міститься у вилученому мобільному телефоні, може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та забезпечить виконання завдань, визначених ст.2 КПК.
З приводу зазначених адвокатом порушень процесуальних строків, визначених ч.5 ст.171 та ч.6 ст.173 КПК щодо звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна та постановлення ухвали слідчим суддею за наслідками розгляду такого клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
За приписами ст.116 КПК строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.
Положеннями ч.6 ст.173 КПК визначено, що ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
Як вбачається із протоколу, проведення обшуку закінчено 16 травня 2023 року о 06 год 34 хв., враховуючи положення ч.5 ст.171 КПК із клопотанням про арешт майна детектив повинен був звернутися протягом 48 годин, тобто не пізніше 06 год. 34 хв. 18 травня 2023 року. Проте за матеріалами провадження з вказаним клопотанням детектив звернувся 18 травня 2023 року о 13 год. 26 хв., що підтверджується поштовою відміткою ТОВ «Нова Пошта», тобто з порушенням процесуального строку, зазначеного в ч.5 ст.171 КПК.
Адвокат під час розгляду клопотання слідчим суддею звертав увагу на пропуск строку, встановленого КПК для звернення із клопотанням про арешт майна. З цього приводу слідчий суддя зазначив, що вилучення вказаного детективом майна відбулось в ході проведення обшуку від 16 травня 2023, з клопотанням про його арешт детектив звернувся засобами поштового зв`язку 17 травня 2023 року, що підтверджується відомостями товарно-накладної Нової Пошти №10021964306. Таким чином, слідчим суддя констатував дотримання детективом вимоги щодо строку звернення із відповідним клопотанням, та відхилив доводи представника майна про пропущення строку.
Разом з цим, колегія суддів, вважає слушними посилання адвоката на пропуск детективом строку, встановленого КПК для звернення із клопотанням про арешт майна.
Як вбачається з матеріалів провадження, орган досудового розслідування дійсно не забезпечив подання у встановлений строк клопотання про арешт майна (подане/прибуло до відділення 18 липня 2023 року о 13 год. 26 хв.).
Проте суд звертає увагу, що відмова в задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК (ч.1 ст.173КПК).
Як зазначалось раніше, при вирішенні питання про арешт майна, яке має значення для виконання завдань кримінального провадження, слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч.2 ст.173 КПК).
Таким чином, такої підстави для відмови в арешті майна як пропущення строку звернення з клопотанням КПК не передбачено ні серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів (чи навіть з інших підстав), ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт.
Отже, сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає завданням кримінального провадження. Вказане обумовлюється тим, що порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна не позбавляє таке майно доказової (у разі його арешту як речового доказу) чи забезпечувальної (при забезпеченні цивільного позову чи можливої конфіскації) «сили» в кримінальному провадженні, тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.
Колегія суддів також зазначає, що сплив процесуального строку виконання обов`язку вжиття заходів до збереження майна не припиняє необхідності виконати цей обов`язок стороною обвинувачення і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов`язкової дії. Аналогічна правова позиція щодо правових наслідків пропуску строку виконання обов`язку детально висвітлена в постанові ККС ВС від 08 квітня 2020 року у справі №263/15845/2019.
Тобто, з одного боку порушення передбаченого ч.5 ст.171 КПК строку є юридичним фактом, з яким закон пов`язує припинення режиму тимчасового вилучення майна (ст.169 КПК «Припинення тимчасового вилучення майна»), встановлює обов`язок негайно повернути майно особі, в якої воно було тимчасово вилучене, а з іншого - не є підставою для відмови в арешті майна. Така суперечність, на переконання суду, вирішується наступним чином.
Правові інститути тимчасового вилучення майна та арешту майна є пов`язаними, але відносно автономними, з різними цілями та правовими наслідками, вони стосуються різних аспектів процесу доказування.
Правове значення встановленого законодавцем строку, визначеного як «протягом 48 годин після вилучення майна» (абз.2 ч.5 ст.171 КПК) для звернення із клопотанням про арешт майна полягає в тому, що законодавцем презюмується достатність цього часу для сторони обвинувачення, щоб визначитись з приналежністю майна, наявністю достатніх підстав для його арешту та підготувати відповідне мотивоване клопотання з одного боку, та встановлено такий нетривалий проміжок часу втручання у право власності особи (тимчасове позбавлення її правомочностей володіння та користування) в інтересах кримінального провадження, протягом якого можливе утримання майна особи в силу закону, без вмотивованого рішення суду, для вирішення його подальшої долі слідчим, прокурором (у разі бездіяльності, нереалізації обов`язку звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про арешт такого майна) або слідчим суддею, судом з урахуванням належності, вагомості такого майна (речей) для досягнення завдань кримінального провадження.
Таким чином, положення ч.5 ст.171 КПК у взаємозв`язку із положеннями ч.1 ст.169 КПК визначають лише тривалість законного перебування (утримання) чужого майна (вилученого в результаті обшуку) в розпорядженні сторони обвинувачення (слідчого, прокурора). Будь-яке подальше перебування (поза межами встановленого процесуального строку та часу, необхідного для негайного повернення), утримання такого майна слідчим, прокурором є таким, що не має правових підстав та є втручанням в право власності особи, якій належить це майно, без законних на те підстав.
У той же час, вказані порушення речових прав не можуть перешкоджати досягненню цілей й завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Адже головним призначенням кримінального провадження як процесуального зводу норм є ефективна реалізація матеріально-правових норм кримінального права. Своїм завданням КК має правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ст.1 КК).
Таким чином, норми КПК щодо правового режиму, тривалості, припинення тимчасового вилучення майна функціонально призначені перш за все для вирішення цивільно-правових аспектів такого тимчасового вилучення та встановлення обов`язку щодо негайного повернення майна законному його володільцю у разі пасивності, незацікавленості сторони обвинувачення у його використанні для вирішення завдань кримінального провадження.
Правові наслідки можливих порушень процесуальних строків, про які йдеться, на переконання колегії суддів, лежать в площині матеріально-правової юридичної відповідальності (наприклад, цивільно-правова відповідальність за утримання відповідного майна без законних на те підстав або у разі втрати чи знищення речового доказу (ч.4 ст.100 КПК), дисциплінарна відповідальність прокурора, слідчого за неналежне виконання службових обов`язків, кримінальна відповідальність у разі наявності відповідних підстав тощо).
Крім цього, вирішення слідчим суддею, судом питання про арешт майна, яке було правомірно тимчасово вилучене, при порушенні строку звернення слідчим, прокурором із клопотанням про арешт, відбувається в період часу, коли режим тимчасового вилучення припинився (п.3 ч.1 ст.169 КПК).
Таким чином, вирішення питання щодо арешту майна залежить від того, чи має воно значення для досягнення завдань кримінального провадження, а не від того, чи своєчасно звернувся слідчий, прокурор з відповідним клопотанням до слідчого судді.
Зазначена позиція узгоджується з усталеною практикою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (ухвали від 05 грудня 2019 року у справі №991/1463/19; від 16 грудня 2019 року у справі №991/1463/19; від 02 лютого 2022 року у справі №991/416/22; від 05 червня 2023 року у справі №991/4336/23).
Поряд з цим, колегія суддів не приймає до уваги долучену детективом до матеріалів клопотання копію експрес-накладної №10021964306 від 17 травня 2023 року ТОВ «Нова Пошта», як доказ своєчасного звернення з клопотанням до слідчого судді, оскільки остання не містить підпису відправника, печатки представника ТОВ «Нова Пошта».
Також слушними є посилання адвоката на розгляд клопотання слідчим суддею з порушенням строку, встановленого ч.6 ст.173 КПК, однак, у даному випадку розгляд слідчим суддею клопотання про арешт поза межами визначених вказаною нормою строків обумовлений необхідністю завчасного повідомлення учасників про дату та час розгляду клопотання, а також з підстав задоволення клопотання детектива про відкладення призначеного на 22 травня 2023 року судового засідання, проти задоволення якого представник особи не заперечував.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону щодо строків розгляду клопотання про арешт майна, однак, враховуючи обставини справи, вважає, що ці порушення здійсненні з метою дотримання прав учасників провадження та не є істотними, оскільки не впливають на правильність та обґрунтованість судового рішення.
Щодо недолучення до клопотання про арешт майна постанови про проведення невідкладного обшуку, копії клопотання про надання дозволу на проведення обшуку та ухвали слідчого судді про результати його розгляду, а також постанови про визнання вилученого майна речовим доказом, про що вказує в апеляційній скарзі представник, колегія суддів зазначає, що положення ч.6 ст.132, ст.171 КПК, котрі передбачають вимоги до клопотання про арешт майна та додатків до нього, не зобов`язують долучати зазначені ним документи при подачі клопотання про арешт майна до суду.
Разом з тим, за ч.3 ст.110 КПК рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2023 року детективам НАБУ надано дозвіл на проведення обшуку, отже посилання представника на відсутність постанови детектива про прийняття рішення про проведення невідкладного обшуку є безпідставними, оскільки КПК не передбачає необхідність для прийняття такої постанови як підстави для проведення невідкладного обшуку.
Так само, нормами КПК не передбачено обов`язку слідчого (детектива) приймати рішення про визнання речовими доказами у формі постанови.
Враховуючи наведене, твердження представника щодо обов`язкової наявності постанов при розгляді слідчим суддею клопотання про арешт майна не ґрунтуються на вимогах КПК, а відсутність таких постанов не впливає на висновки за наслідками розгляду клопотання.
Не залишилась без оцінки суду та обставина, що ОСОБА_5 не має відношення до обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.
Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3,4 ч.2 ст.170 цього Кодексу).
За положеннями п.3,4 ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як зазначалось раніше, задовольняючи клопотання детектива, слідчий суддя дійшов висновку про можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та необхідність накладення арешту на майно саме з метою забезпечення збереження речових доказів, а відтак здійснення повідомлення чи не повідомлення про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень, зокрема ОСОБА_5, не має значення при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею із вказаною метою.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності. Доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особами, які подали апеляційні скарг, не надано та під час розгляду останніх не встановлено.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 травня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3