- Головуючий суддя (ВАКС) : Дубас В.М.
Справа № 991/1551/19
Провадження 1-о/991/5/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд (ВАКС) колегією суддів у складі
головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
заявника ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_5
про перегляд за виключними обставинами ухвали ВАКС від 01.04.2021 про закриття кримінального провадження №42018000000002019 від 17.08.2018 щодо обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 «Декларування недостовірної інформації» Кримінального кодексу України (далі КК)
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий опис судового провадження.
07.11.2019 до ВАКС надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42018000000002019 від 17.08.2018 щодо обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК «Декларування недостовірної інформації».
Ухвалою ВАКС від 24.11.2020 закрито кримінальне провадження №42018000000002019 від 17.08.2018 на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) внаслідок прийняття рішення Конституційного Суду України (КСУ) від 27.01.2020 №13-р/2020, яким статтю 366-1 КК визнано неконституційною і такою, що втрачає чинність із дня ухвалення цього рішення, й також вирішено питання щодо долі речових доказів.
Ухвалою Апеляційної палати (АП) ВАКС від 02.03.2021 скасовано ухвалу ВАКС від 24.11.2020 та призначено новий розгляд у ВАКС кримінального провадження від 17.08.2018 №42018000000002019.
Ухвалою ВАКС від 01.04.2021 закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК кримінальне провадження №42018000000002019 від 17.08.2018 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК «Декларування недостовірної інформації», та вирішено питання щодо долі речових доказів.
Ухвалою АП ВАКС від 27.05.2021 частково задоволено апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5, змінено ухвалу ВАКС від 01.04.2021 шляхом виключення з мотивувальної частини останнього абзацу сторінки 6 ухвали, а в решті ухвалу ВАКС від 01.04.2021 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) від 09.07.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника, який діяв в інтересах ОСОБА_5, на ухвалу ВАКС від 01.04.2021 та ухвалу АП ВАКС від 27.05.2021.
31.03.2023 до ВАКС надійшла заява ОСОБА_5 (далі заявник) про перегляд за виключними обставинами ухвали ВАКС від 01.04.2021 про закриття кримінального провадження №42018000000002019 від 17.08.2018.
Відповідно до частини 3 статті 35 КПК на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023 для розгляду вищезазначеної заяви визначено колегію суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_9 і ОСОБА_3 . У зв`язку із перебуванням судді ОСОБА_9 у довготривалій відпустці на підставі розпорядження керівника апарату ВАКС від 04.04.2023 №73ав та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 для подальшої участі визначено суддю ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 04.04.2023 відкрито провадження за заявою та призначено судове засідання на 10.04.2023 з перервами до 15.05.2023, 23.05.2023, 12.07.2023.
Ухвалою суду від 15.05.2023 задоволена заява про поновлення пропущеного строку подання заяви про перегляд за виключними обставинами ухвали ВАКС від 01.04.2021, яка залишена без змін ухвалою АП ВАКС від 16.06.2023.
2. Короткий виклад заяви та позиції учасників судового провадження в засіданні.
2.1. В заяві зазначено, що ухвалою ВАКС від 01.04.2021 в справі №991/1551/19 закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК кримінальне провадження №42018000000002019 від 17.08.2018 щодо обвинувачення заявника у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 «Декларування недостовірної інформації» КК.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 08.06.2022 в справі №3-р(II)/2022 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4 частини 1 статті 284 КПК, на підставі якої було закрито вищезазначене кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_5, тому заявник вважав, що таке кримінальне провадження щодо нього повинно бути закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК, а саме у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, й відтак просив: 1) прийняти цю заяву про перегляд ухвали ВАКС по справі №991/1551/19 від 01.04.2021 за виключними обставинами; 2) поновити ОСОБА_5 строк на подання заяви про перегляд ухвали ВАКС по справі №991/1551/19 від 01.04.2021 року за виключними обставинами у зв`язку із пропущенням його з поважних причин, а саме перебування на лікуванні за межами України у зв`язку із травмами, отриманими під час проходження військової служби по мобілізації, пов`язаними із захистом Батьківщини; 3) заяву ОСОБА_5 про перегляд ухвали ВАКС по справі №991/1551/19 від 01.04.2021 за виключними обставинами - задовольнити; скасувати ухвалу ВАКС по справі №991/1551/19 від 01.04.2021 та ухвалити нову ухвалу, якою кримінальне провадження від 17.08.2018 №42018000000002019 щодо обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 «Декларування недостовірної інформації» КК, закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, що обґрунтовувалось зокрема таким:
«07.11.2019 до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України (нині Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - САП ОГП) надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 17.08.2018 №42018000000002019 щодо обвинувачення ОСОБА_5, (далі - ОСОБА_5, Обвинувачений) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК «Декларування недостовірної інформації».
01.04.2021 ухвалою Вищого антикорупційного суду по справі №991/1551/19 (далі - Ухвала) задоволено клопотання прокурора про закриття кримінального провадження та закрито на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КПК кримінальне провадження від 17.08.2018 №42018000000002019 щодо обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 «Декларування недостовірної інформації» КК.
При цьому, захисники під час розгляду вказаного клопотання заперечували проти його задоволення, зазначивши, що визнання статті 366-1 КК неконституційною та її подальше скасування в КК має правовим наслідком ухвалення судом виправдувального вироку, який повинен мати реабілітуючий характер, а відтак наполягали на подальшому розгляді справи, вважаючи, що обвинувачений має право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також вони зазначили, що тривале кримінальне переслідування- через .широке висвітлення у ЗМІ завдало шкоди репутації обвинуваченого, а закриття кримінального провадження ухвалою ВАКС від 24,11.2020 жодним чином, не сприяло її відновленню, а також не сприятиме відновленню репутації і-закриття кримінального провадження даною колегією суддів. Крім того, обвинувачений та його захисники заперечили- проти можливості звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 366-1, яка належала до нетяжких злочинів, за епізодами декларування недостовірної інформації за 2015, 2016, 2017 роки в зв`язку із закінченням строків давності у три роки відповідно до статті 49 КК та відповідного закриття кримінального провадження, наполягаючи на подальшому судовому розгляді справи…
У Рішенні КСУ від 8 червня 2022 року № 3-р(ІІ)/2022, Суд дійшов висновку, що пунктом 4 частини першої-статті 284-Кодексу, за яким кримінальне провадження закривають у. разі, якщо .«набрав, чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою», відтворено конституційно обумовлену підставу для закриття такого провадження, яка відповідає фундаментальним принципам зворотної дії в часі більш м`якого кримінального закону та nullum crimen, nulla poena sine lege. Ураховуючи невідворотні негативні наслідки для репутації, честі та гідності особи внаслідок закриття стосовно неї кримінального провадження за нереабілітаційною підставою, визначеною оспорюваним приписом статті 284 Кодексу, Конституційний Суд України вважає, що словосполука «вчинене особою», яка міститься в цьому приписі, фактично вказує на беззаперечну винуватість такої особи у вчиненні діяння, яке до його декриміналізації вважалось кримінальним правопорушенням. Тим самим на законодавчому рівні уможливлено порушення презумпції невинуватості особи, оскільки, декриміналізація діяння не спростовує причетності такої особи до вчинення кримінального правопорушення в минулому та не усуває закономірних загроз її репутації/честі та гідності, та визнав таким, що не відповідає, Конституції України (є неконституційним), пункт 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Крім цього, відповідно до правової позиції Верховного Суду, зокрема викладеної в Постанові ККС від 25.02.2021 у справі №332/2858/14-к (провадження №51-5921 км 18), закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України дійсно не тягне для обвинуваченої особи кримінально-правових наслідків, оскільки кримінальна відповідальність за відповідні дії фактично перестає існувати. Тобто суть закриття провадження в такому випадку виключає можливість саме кримінального переслідування обвинуваченої особи. Однак таке закриття не є реабілітуючою обставиною у площині інших суспільно-правових відносин, оскільки особа за вказані дії може бути притягнута до іншого виду юридичної відповідальності, зокрема до цивільної, дисциплінарної, адміністративної. Тоді як виправдування особи за дії, що викладені в обвинувальному акті та які їй ставились у вину, з огляду на положення ст. 61 Конституції України виключає можливість повторного притягнення її до кримінальної відповідальності, оскільки особа визнається такою, що не вчиняла кримінально караних дій, тобто вважається, реабілітованою. Таким чином, скасування кримінальної відповідальності за діяння, фактично констатують відсутність у діях особи ознак кримінального правопорушення.
Також варто зазначити, що. Касаційним кримінальним судом Верховного Суду розглянуто справу №522/20468/17 на кримінальне провадження №42017160000000762 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, .передбаченого ст. 366-1 КК України. У цій справі Ухвалою суду першої інстанції обвинуваченого звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 366-1 КК, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України. Так, у справі №522/20468/17 ККС ВС ухвалено постанову від 28.09.2022 року, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки що Законом №1074-ІХ (набрав чинності 30 грудня 2020 року) виключено з КК ст. 366-1 «Декларування недостовірної інформації» і втрата чинності законом про кримінальну відповідальність, який ранїше визнавав це діяння кримінальним правопорушенням, робить подальше кримінальне провадження безпредметним, а Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2022 року № 3-р(И)/2022, яким визнано неконституційним п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК, не містить домінант які унеможливлюють застосування інших положень ч. 1 ст. 284 КПК у їх взаємозв`язку із приписами ч. 7 цієї статті закону, що визначають порядок заверщення кримінального провадження, колегія суддів уважає, що кримінальне провадження щодо ОСОБА 1 підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, що узгоджуєть ся з положеннями статей 2, 5 КК.
Отже, правова позиція Верховного, суду прямо вказує на те, що кримінальні провадження за ст. 366-1 КК, закриті на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із декриміналізацією діяння, підлягають закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. При цьому під час закриття кримінального провадження №42018000000002019 відносно ОСОБА_5 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України як сам Обвинувачений, так і його захисники заперечували проти цього і наполягали на тому,-що в діях Обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення.
У зв`язку із вищевикладеним, кримінальне провадження №42018000000002019 підлягає закриттю у .зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_5 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення».
2.2. Заявник ОСОБА_5, його захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримали подану заяву та просили її задовольнити. Також обвинувачений ОСОБА_5 подав письмові пояснення, сутність яких зводилась до необґрунтованості кримінального провадження №42018000000002019 від 17.08.2018 щодо його обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК.
Прокурор ОСОБА_8 в судових засіданнях заперечував проти задоволення поданої заяви.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Пункт 24 частини 1 статті 3 КПК містить визначення терміну «судове провадження», а саме це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини 10 статті 31 КПК, незалежно від того, у якому складі розглядалося кримінальне провадження, перегляд судового рішення в суді першої або апеляційної інстанції за виключними обставинами здійснюється колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів, а у Верховному Суді - у складі Великої Палати.
Частиною 5 статті 33 КПК визначено, що кримінальне провадження за виключними обставинами здійснюється з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини 3 статті 459 цього Кодексу, судом, який ухвалив рішення, що переглядається, а з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 459 цього Кодексу, - Великою Палатою Верховного Суду.
Частиною 1 статті 459 КПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 459 КПК виключною обставиною зокрема визнається встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.
Згідно із статтею 460 КПК учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.
Пунктом 1 частини 5 статті 461 КПК визначено, що заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини 3 статті 459 цього Кодексу, - протягом тридцяти днів із дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.
Відповідно до частини 4 статті 466 КПК, суд має право не досліджувати докази щодо обставин, що встановлені в судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими або виключними обставинами, якщо вони не оспорюються.
Частиною 1 статті 467 КПК визначено, що суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.
За правовою природою процедура перегляду судових рішень за виключними обставинами не є повторним розглядом справи за сутністю, повторною апеляцією чи касацією, не передбачає повторного встановлення фактичних обставин кримінального провадження, та під час її здійснення суд перевіряє винятково наявність виключних обставин, передбачених КПК, на які посилаються учасники судового провадження, та оцінює вплив таких обставин на правильність судового рішення, щодо перегляду якого подана відповідна заява.
3.2. Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України (КСУ) від 08.06.2022 в справі №3-р(II)/2022 ухвалено таке:
«1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
2. Пункт 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, визнаний неконституційним, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
3. Верховній Раді України привести нормативне регулювання, встановлене пунктом 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, що визнаний неконституційним, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
4. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Рішення Конституційного Суду підлягає опублікуванню у «Віснику Конституційного Суду України».
09.06.2022 на офіційному веб-сайті КСУ оприлюднено це рішення Другого сенату КСУ від 08.06.2022 в справі №3-р(II)/2022 (за посиланням https://ccu.gov.ua/docs/5083).
Статтею 147 Конституції України встановлено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень i висновків.
Згідно зі статтею 151-1 Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Статтею 91 чинного Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 92 того ж Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено, що юридичну позицію Конституційний Суд викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку. Юридична позиція Суду може міститися в ухвалах про відмову у відкритті конституційного провадження у справі та про закриття конституційного провадження у справі, постановлених Сенатом чи Великою палатою. Конституційний Суд може розвивати і конкретизувати юридичну позицію Суду у своїх наступних актах, змінювати юридичну позицію Суду в разі суттєвої зміни нормативного регулювання, яким керувався Суд при висловленні такої позиції, або за наявності об`єктивних підстав необхідності покращення захисту конституційних прав і свобод з урахуванням міжнародних зобов`язань України та за умови обґрунтування такої зміни в акті Суду.
В пункті 4 рішення КСУ від 14.12.2000 №15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) зокрема зазначено, що додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто рішення КСУ загалом належить сприймати як загальнообов`язкові правові акти, які діють на усій території України та є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами права.
Також, у пункті 3 рішення КСУ від 19.04.2000 № 6-рп/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) зокрема зазначено, що відповідно до положення частини першої статті 6 кодексу злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час його вчинення. За змістом частини другої зазначеної статті закон, що усуває караність діяння або пом`якшує покарання, має зворотну дію в часі. Приписи цих норм Кодексу кореспондуються з положеннями статті 58 Конституції України. Зворотна дія кримінального закону означає поширення його на осіб, які вчинили діяння до набрання чинності таким законом. Зіставлення положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та статті 6 Кодексу дає підстави дійти висновку, що виключно кримінальними законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.
В пункті 4 рішення КСУ від 26.01.2011 №1-рп/2011 (справа про заміну смертної кари довічним позбавленням волі) зокрема зазначено, що Конституційний Суд України виходить з того, що в частині четвертій статті 5 Кримінального кодексу 2001 року йдеться про можливість його зміни тільки іншим законом про кримінальну відповідальність, а не Рішенням Конституційного Суду України, який повноважний лише визнавати неконституційними положення закону про кримінальну відповідальність. Як зазначив Конституційний Суд України у справі про зворотну дію кримінального закону в часі, «зіставлення положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та статті 6 Кодексу дає підстави дійти висновку, що виключно кримінальними законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи» (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000). Висновок про те, що скасування або пом`якшення кримінальної відповідальності особи здійснюється саме законами, ґрунтується, зокрема, на положеннях Кримінального кодексу України, відповідно до якого поліпшення правового становища особи, яка вчинила злочин, здійснюється згідно із законом, що пом`якшує покарання, нововиданим законом (частина друга статті 6, частина третя статті 54 Кодексу 1960 року), законом про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, санкцією нового закону (частина перша статті 5, частина третя статті 74 Кодексу 2001 року).
Аналогічні положення встановлені статтями 4 та 5 чинного КК 2001 року щодо чинності та зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.
Частина 1 статті 5 чинного КПК 2012 року визначає що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Статтею 284 КПК визначено вичерпний перелік випадків, за яких закривається кримінальне провадження та провадження щодо юридичної особи, й зокрема, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
З вищенаведеного випливає, що підставою для втрати чинності законом у цілому або його частинами є як визнання єдиним органом законодавчої влади - Верховною Радою України - такого закону або його окремих положень такими, що втратили чинність, так й визнання їх такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні - Конституційним Судом України. У обидвох випадках наслідками є втрата законом чи його частиною чинності, тому втрата чинності законом (чи частини закону) внаслідок визнання їх неконституційними є тотожною набранню чинності законом, яким скасовується кримінальна відповідальність.
Разом з тим, рішення КСУ не можуть мати зворотної (ретроспективної) дії у часі, яка реалізується виключно через зміну чи скасування визнаних неконституційними норм шляхом прийняття Верховною Радою України відповідного закону.
3.3. В даному випадку внаслідок ухвалення рішення Другого сенату КСУ від 08.06.2022 в справі №3-р(II)/2022 не відбулось скасування норми, яка передбачала кримінальну відповідальність, шляхом прийняття закону Верховною Радою України, а мала місце втрата чинності визнаного неконституційним пункту 4 частини 1 статті 284 КПК з 09.09.2022, яка є нормою кримінального процесуального права.
Згодом Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» від 01.12.2022 №2810-IX, який набрав чинності 29.12.2022, у КПК імплементовані висновки рішення Другого сенату КСУ від 08.06.2022 в справі №3-р(II)/2022.
Так, зокрема із статті 284 КПК виключено пункт 4 частини 1 та її доповнено пунктом 4-1 такого змісту: «4-1) втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння»; також частину 2 доповнено пунктом 1-2 такого змісту: «1-2) з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини 1 цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою»; у частині 4 в абзаці 2 цифру «4» замінено цифрами «4-1» ; в абзаці третьому слова «крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї частини" замінити словами "крім випадку, передбаченого абзацом четвертим або п`ятим цієї частини»; після абзацу 4 доповнено новим абзацом такого змісту: «Закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, здійснюється прокурором, якщо підозрюваний проти цього не заперечує. За відсутності згоди підозрюваного кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених главою 36-1 цього Кодексу»; частину 7 доповнено абзацом 4 такого змісту: «Ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини 1 або пунктом 1-2 частини 2 цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу», а також доповнено КПК главою 36-1 «Кримінальне провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність», яка містить статті 479-1 та 479-2.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №4819/49/19 наведено така правова позиція щодо застосування норм права:
«Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у ст. 91 Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України». Окрім цього у ст. 97 цього Закону визначено, що КСУ у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
Рішенням КСУ у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 150 Конституції України, а також ч. 2 ст. 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа № 1-31/2000) визначено, що рішення КСУ мають пряму дію.
Таким чином, аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.
Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
Встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням (п. 9.9 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 922/1391/18)».
3.4. Щодо тверджень заявника щодо необхідності скасування ухвали ВАКС від 01.04.2021 як постановленої за нереабілітуючою підставою та постановлення нової ухвали за реабілітуючою підставою, суд зазначає, що в ухвалі ККС ВС від 09.07.2021 (якою відмовлено у відкритті касаційного провадження) зокрема зазначено таке:
«Твердження в касаційній скарзі про порушення судами першої та апеляційної інстанцій приписів статей 6, 13 Конвенції є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на нормах Конституції України та кримінального процесуального законодавства. Доводи сторони захисту фактично зводяться до тверджень про порушення судом презумпції невинуватості та закриття кримінального провадження з нереабілітуючої підстави, що унеможливлює відшкодування шкоди, заподіяної у зв`язку з необґрунтованим притягненням до кримінальної відповідальності та в цьому контексті - незаконним переслідуванням.
Натомість, за ч. 1 ст. 62 Конституції України, частинами 1, 2, 5 ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Крім того, частинами 1, 2 ст. 2 КК встановлено, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Отже, відповідно до положень ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КК, частин 1, 2, 5 ст. 17 КПК, в контексті закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК в підготовчому судовому засіданні оскарженою ухвалою Вищого антикорупційного суду, ОСОБА_5 є невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК, оскільки вину ОСОБА_5 не було встановлено у порядку, передбаченому КПК, обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, а само кримінальне провадження, з огляду на декриміналізацію інкримінованого йому діяння, визнано безпредметним і закрито судом. Встановлювати винуватість чи невинуватість особи у вчиненні діяння, не передбаченого чинним КК як кримінальне правопорушення, суд повноважень не має, оскільки це суперечить завданням кримінального провадження, що визначені статтею 2 КПК.
Колегія суддів вважає безпідставними також доводи касаційної скарги про порушення презумпції невинуватості оскарженими судовими рішеннями.
Презумпція невинуватості вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону, про що свідчить усталена практика Європейського суду з прав людини в справах («Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п. 37; «Нераттіні проти Греції» (Nerattini v. Greece), п. 23; «Діду проти Румунії» (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88; «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).
Натомість оскаржені судові рішення не містять в своєму змісті думок суду чи тверджень про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та не містять жодної обставини для припущення, що суд розглядає його як особу, винувату у вчиненні кримінального правопорушення.
Доводи сторони захисту про те, що закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК є його закриттям з нереабілітуючої підстави не засновані на законі. Доводи фактично зводяться до того, що в Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відсутня така підстава для відшкодування шкоди як закриття кримінального провадження у зв`язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
Колегія суддів враховує, що КПК та КК не визначають поняття «реабілітуючої» та «нереабілітуючої» підстав закриття кримінального провадження, які є доктринальними поняттями в кримінальному процесуальному праві.
В цьому кримінальному провадженні, з огляду на викладене вище, відсутні підстави стверджувати про його закриття з нереабілітуючої підстави».
3.5. З огляду на вищенаведене, суд вважає, що ухвала ВАКС від 01.04.2021, яку просив переглянути за виключними обставинами заявник, постановлена із застосуванням чинних на той час норм КПК щодо закриття кримінального провадження, така оскаржувалась як в апеляційному, так й в касаційному порядку, проте не була скасована, й відтак набула законної сили з 27.05.2021, тому з цієї дати відсутні правовідносини між державою та ОСОБА_5 стосовно його обвинувачення за статтею 366-1 КК, й, окрім того, така ухвала не встановлює факту наявності чи відсутності події кримінального правопорушення та винуватості чи невинуватості особи. Посилання ж заявника на постанови ККС ВС від 25.02.2021 у справі №332/2858/14-к та від 28.09.2022 в справі №522/20468/17 суд вважає нерелевантними, оскільки такі стосуються інших обставин, ніж мали місце у даному випадку.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_5 про перегляд за виключними обставинами ухвали ВАКС від 01.04.2021 про закриття кримінального провадження №42018000000002019 від 17.08.2018 щодо обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 «Декларування недостовірної інформації» КК.
Керуючись статтями 31, 33, 369-372, 459-467, 532 КПК, суд
ПОСТАНОВИВ:
Залишити без задоволення заяву ОСОБА_5 про перегляд за виключними обставинами ухвали ВАКС від 01.04.2021 про закриття кримінального провадження №42018000000002019 від 17.08.2018.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її проголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали проголошений 17.07.2023.
Головуючий суддя ОСОБА_1 Суддя ОСОБА_2 Суддя ОСОБА_3 ____________________________________________________________________________