Документ № 112308549

Справа № 991/392/23

Провадження 1-кп/991/6/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

його захисників-адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8,

спеціаліста ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5, про продовження строку тримання під вартою стосовно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Прип`ять, Чорнобильського району, Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52022000000000242 від 05.09.2022,

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження №52022000000000242 від 05.09.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України.

07.07.2023 до суду надійшло клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав подане ним клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 на шістдесят днів, просив його задовольнити, зазначив, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України, тобто у пропозиції службовій особі, яка займає особливе відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Ухвалою Вищого антикорупційного суду 20.10.2022 щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави, та у разі внесення застави покладено на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України. В подальшому такий строк було неодноразово продовжено. Так, хвалою суду від 19.05.2023 ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів та визначено заставу у розмірі 40 млн. грн.

Прокурор зазначив, що строк, продовжений ухвалою колегії суддів від 19.05.2023, закінчується 17.07.2023, однак на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв`язку з наведеним прокурор просив продовжити тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на шістдесят днів із альтернативою внесення застави у розмірі 40 000 000,00 грн, з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Прокурор зауважив, що процесуальна поведінка обвинуваченого, в тому числі в іншому кримінальному провадженні, свідчить про те, що інші, більш м`які, ніж тримання під вартою, запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тому відмова у продовженні тримання під вартою ОСОБА_6, з урахуванням характеристик обвинуваченого та обставин вчинення кримінального правопорушення, матиме негативні наслідки для судового розгляду.

Захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні та в письмових запереченнях просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів із визначенням застави у розмірі 40 000 000,00 грн та водночас просили зменшити ОСОБА_6, з урахуванням його характеризуючих даних та належної процесуальної поведінки, розмір застави до 10 000 000,00 грн., який вважали достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України. Зазначили, що доданими до клопотання прокурора доказами спростовується версія сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України. Окрім того, ризики, на які прокурор посилається у клопотанні, є необґрунтованими та недоведеними. Зауважили, що відомостей про порушення ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків стороною обвинувачення не надано. Окрім того, в умовах введення воєнного стану мінімізувалися ризики перетину державного кордону особами призивного віку, що свідчить про надуманість доводів сторони обвинувачення про ймовірність зникнення ОСОБА_6 . До того ж ОСОБА_6 здав на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон прокурору ОСОБА_5, що свідчить про те, що ОСОБА_6 не має на меті переховуватися від суду, так як вину свою у вчиненні злочину не визнає та бажає довести невинуватість в ході судового розгляду.

Про відсутність ризику переховування від правоохоронних органів та суду свідчить, в тому числі, і наявність у ОСОБА_6 міцних соціальних зав`язків. Зокрема він має двох неповнолітніх дітей, які мають стійкий емоційно-психологічний зв`язок із батьком та потребують постійного батьківського піклування. Сторона захисту наполягала на необхідності врахування того, що ОСОБА_6 раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, до того ж тривала трудова діяльність ОСОБА_6, у тому числі на керівних посадах, його репутація, позитивні характеристики свідчать про стійкі соціальні зв`язки, що як наслідок, нівелює доводи сторони обвинувачення про ймовірність вчинення інших кримінальних правопорушень. Поряд з цим сторона захисту зазначила, що ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні також не підтверджений належними доказами та ґрунтується лише на припущеннях. Окрім того, стороною обвинувачення не доведено наявність підстав вважати, що ОСОБА_6 намагався вплинути на свідків задля зміни ними показань. Так, в матеріалах справи відсутні будь-які заяви від свідків чи інші докази про вплив чи ризик впливу по відношенню до свідків з боку ОСОБА_6 чи за його завданням з боку третіх осіб. Поряд з цим захисники зазначили, що прокурором наведено абстрактні доводи на підтвердження ймовірності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, при цьому не зазначено, яким саме чином обвинувачений може впливати на хід розгляду справи. Не надано доказів на підтвердження ймовірності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення. Захист наголосив, що будь-яких даних на підтвердження можливості ОСОБА_6 переховуватись від суду, впливати на учасників кримінального провадження або чинити на них тиск, чи у інший спосіб перешкоджати судовому розгляду стороною обвинувачення при розгляді клопотання не надано, як і не обґрунтовано неможливість застосування до ОСОБА_6 інших, більш м`яких запобіжних заходів. ОСОБА_6 має гарну репутацію та позитивно характеризується, має вищу освіту, отримав науковий ступінь кандидата економічних наук із спеціальності «Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) та в подальшому здобув науковий ступінь доктора технічних наук, захистивши дисертацію за спеціальністю «Прикладна геометрія, інженерна графіка», має численні нагороди за видатні досягнення в будівельній галузі. Починаючи з 2013 року, здійснює матеріальне забезпечення Спортивно-реабілітаційного клубу сидячого волейболу для інвалідів « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та збірної України; протягом 2014-2015рр. за ініціативи та сприяння ОСОБА_6 були проведені роботи з покращення матеріально-технічної та навчальної бази ІНФОРМАЦІЯ_3 ; у 2017 році ОСОБА_6 за рахунок власних коштів зробив значний вклад у будівництво недільної школи на території Деміївської церкви з навчанням дітей іконопису, церковному хору тощо; отримав вдячність від дитячого фонду «Щасливі долоні» за надання благодійної допомоги для дітей- сиріт.

Окрім того, ОСОБА_6 здійснює волонтерську діяльність, за що неодноразово отримував подяки від: командира добровольчого формування № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4, начальника штабу військової частини НОМЕР_2, начальника медичної служби в/ч НОМЕР_3 підполковника ОСОБА_10, командира навчальної медичної роти майора ОСОБА_11, командира 12-ого батальйону ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_12, командира військової частини НОМЕР_4 підполковника ОСОБА_13, начальника Управління державної охорони України генерал - полковника ОСОБА_14, т.в.о. командира військової частини НОМЕР_5 підполковника ОСОБА_15, командира 2-ого окремого танкового батальйону майора ОСОБА_16, т.в.о. командира батальйону ПП В/Ч НОМЕР_6 ОСОБА_17 . Надавав неодноразову допомогу: КНП «Вишгородська центральна районна лікарня» Вишгородської міської ради, Бородянському психоневрологічному інтернату, Департаменту охорони здоров`я Київської обласної військової адміністрації КНП Київської обласної ради «Обласне психіатричне-наркологічне медичне об`єднання», Центру надання соціальних послуг Томашківської сільської ради, Іванківської селищної ради, КНП «Київська обласна дитяча лікарня» Київської обласної ради, Центру надання соціальних послуг Томашківської сільської ради №35.

Окремо захисники ОСОБА_6 просили врахувати стан здоров`я обвинуваченого. Починаючи з 2001 ОСОБА_6 проходив обстеження та отримував медичну допомогу в Державній установі «Інститут нейрохірургії імені акад. А.П. Ромоданова НАМН України», тож існує велика ймовірність рецидиву захворювання, повернення його клінічних проявів. Лікування ОСОБА_6 проводив завідувач відділення функціональної нейрохірургії Державної установи «Інститут нейрохірургії імені акад. А.П. Ромоданова НАМН України» ОСОБА_9 . За результатами проведеної 05.07.2023 ним на території ДУ «Київський слідчий ізолятор» медичної консультації ОСОБА_6 складено медичний висновок/заключення щодо стану його здоров`я. Як вбачається зі змісту даного заключення, у ОСОБА_6 виявлено діагноз гіперкінетичний синдром Туретта зі складними, множинними моторними та епізодичними вокальними тіками, епізодичними компульсіями, помірними психоемоційними розладами та рекомендовано відновлення прийому медичних препаратів під наглядом психіатра та кардіолога, нейропсихологічна підтримка під наглядом нейропсихолога, обмеження фізичного, психоемоційного навантаження, контроль за допомогою лабораторних та інструментальних досліджень.

З огляду на зазначене, сторона захисту заявила клопотання про допит в судовому засіданні спеціаліста - доктора медичних наук, завідувача відділення функціональної нейрохірургії Державної установи «Інститут нейрохірургії імені акад. А.П. Ромоданова НАМН України» ОСОБА_9, як лікаря, який проводив медичну консультацію та обстеження ОСОБА_6 .

Поряд з цим захисники та обвинувачений додали, що визначений в ухвалі від 19.05.2023 розмір застави, встановити який наразі просить прокурор, є непомірним для ОСОБА_6, а додані до клопотання прокурора відомості про наявність грошових коштів та майна ОСОБА_6 є не актуальними, оскільки на належне обвинуваченому та його сім`ї майно накладено арешт ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.10.2022 у справі №991/4859/22, яка ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.11.2022 залишена без змін. Зазначені обставини унеможливлюють отримання вартісного еквіваленту нерухомого майна для внесення застави за рахунок його продажу. Тож сторона захисту вважає, що обраний ОСОБА_6 розмір застави 40 000 000 грн є явно непомірним для обвинуваченого, що підтверджується неможливістю внесення таких коштів та фактичним перебуванням обвинуваченого у слідчому ізоляторі. На підставі наведеного захисники просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 . Водночас сторона захисту вважала доцільним зменшити ОСОБА_6 розмір застави до 10 000 000,00 грн, який є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Спеціаліст ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_18 йому відомий. Він спостерігався в Інституті нейрохірургії по документах з 2001 року. На той час спеціаліст не був знайомий з ОСОБА_6 . По документах вже тоді був встановлений діагноз гіперкінетичний синдром Туретта. Його лікування в той час здійснював професор ОСОБА_19, який помер в 2011 році, з того часу спеціаліст очолив це відділення. Захворювання синдром Туретта доволі специфічне, нечасте, воно спостерігається 3-4 випадки на 10 000 населення і характеризується спершу - руховими розладами, невимушеними, випадковими, непередбачуваними, мимовільними посмикуваннями голови, шиї, тулубу і вокальними тіками, коли людина наприклад покашлює, а друге і основне, що структура цього захворювання - це нейропсихічні розлади, частіше це обсесивно компульсивний синдром та синдром нав`язливих станів. Тобто у людини виникають думки, розлади, спонукання до вчинення дій, вона, розуміючи, що це парадоксальні неправильні дії, тому щоб зняти тривожність робить якісь механічні рухи. Захворювання має ремітуючий характер, може прогресувати, потім може бути ремісія, покращення стану. Основний аспект лікування у всьому світі зараз полягає у забезпеченні соціальної адаптації таких пацієнтів, забезпечення психо-емоційних умов, це первинний метод лікування. Якщо він не допомагає, тоді застосовується медикаментозна терапія, зокрема застосування серйозних нейролептиків, антипсихотичних препаратів на тривалий прийом. Якщо і це не допомагає, тоді підключаються лікарі, тобто нейрохірургічне лікування, специфічні види операцій, в Україні вони проводяться тільки в клініці, де працює спеціаліст. Є два види хірургії - це операції «деструкції» та операції «нейростимуляції». Спеціаліст зазначив, що при такому виді він робив тільки операції «деструкції». В світі перевага йде до «нейростимуляції», тому що після «нейростимуляції» можна виправити стан, після «деструкції» виправити нічого не можна. ОСОБА_20 до спеціаліста привів академік ОСОБА_21, оскільки він знав, що спеціаліст цим займається. І вони познайомились безпосередньо десь весною 2019 року. Тоді захворювання прогресувало, були виражені симптоми та вирішувалось питання щодо хірургічного лікування. З огляду на те, що у спеціаліста не було досвіду проведення операцій «нейростимуляції», тому вони шукали клініки, які мали значний досвід у проведенні таких операцій. Спеціаліст зауважив, що це дуже вузька галузь нейрохірургії. В подальшому було знайдено лондонську клініку, яка проводить такі операції, це Королівський госпіталь. Восени 2019 року вони поїхали туди на консультацію, де ОСОБА_6 порекомендували новий вид лікування, медикаментозний, а у випадку, якщо він не допоможе, повертатися до нейрохірургічного лікування. Призначили психотропний препарат. Це досить серйозний нейролептик, який має відповідні побічні реакції, зокрема на серцево-судинну систему та може призвести до порушення ритму серця, а відповідно до інструкції - навіть до раптової зупинки серцевої діяльності, до тромбоемболії, тому таке лікування повинно бути під регулярним наглядом невролога, кардіолога. Це лікування було призначене, ОСОБА_6 певний час його приймав, було помірне покращення.

На запитання суду спеціаліст додав, що це захворювання відноситься до нейропсихічних захворювань і по класифікації знаходиться між захворюваннями - розлади поведінки та розлади психіки та емоцій. Захворювання має ремітуючий перебіг, тому передбачити його розвиток неможливо. В структурі цього захворювання є психоемоційні розлади та рухові розлади. Зазначив, що призначену ОСОБА_6 дозу було зменшено вдвічі через наявність побічних реакцій. Вказав, що 05.07.2023 він вперше консультував ОСОБА_6 в умовах слідчого ізолятору. Раніше до нього ні обвинувачений, ні захисники з цього приводу не зверталися. Запит до Інституту щодо проведення такої консультації надійшов приблизно за пару тижнів до самої консультації.

На запитання суду спеціаліст відповів, що за 2023 рік це було перше звернення в інтересах ОСОБА_22 щодо проведення консультації з ним, можливо такі запити були ще, але спеціаліста не було повідомлено про це. Уточнив, що до нього адміністрація Інституту звернулась вперше з цього питання, чи були звернення до Інституту раніше, йому не відомо та він не знає чи ще хтось, окрім нього консультує ОСОБА_6 .

На запитання суду спеціаліст зазначив, що є медична документація з 2001 року, за 2019 рік щодо звернення за консультацією до провідних світових неврологів, які займаються даною патологією, є медичне заключення спеціаліста від 05.07.2023 - це все щодо синдрому Туретта.

На запитання суду, яким чином це захворювання впливає на психічну діяльність, спеціаліст відповів, що це нейропсихічне захворювання. Додав, що ліки, які були рекомендовані ОСОБА_6, можливо приймати без нагляду лікаря, але це небезпечно, оскільки є ризик тих ускладнень, про які спеціаліст повідомляв раніше, особливо щодо впливу на серцево-судинну систему. На запитання чи є інші аналоги таких препаратів зазначив, що є інші препарати та інші методики, які теж мають свої плюси та мінуси, однак саме це лікування було визначене ОСОБА_6 та дало певний позитивний ефект, оскільки інше було неефективним.

На запитання захисника, які наслідки можуть настати, якщо не здійснювати лікування, спеціаліст пояснив, що захворювання може або ж залишитися на такому рівні, на якому воно є, або ж стан може загострюватися та симптоми можуть бути дуже вираженими, пацієнти не можуть управляти своїм тілом, тут немає прогностичного критерію. Єдине, що можна сказати, що чим кращі психологічні умови для таких пацієнтів, тим вірогідність поганого прогнозу менша.

На запитання прокурора спеціаліст пояснив, що дійсно він їздив до Лондона на консультацію разом із ОСОБА_6, на той час у нього були виражені моторні симптоми - тіки полі сегментарні, тобто задіяна голова, тіло, плечі та була вокалізація, тобто це покашлювання, посмикування. Ці симптоми були практично постійно. Лікування, яке було призначене, контролювалось спеціалістом і по телефону, і шляхом проведення декількох консультацій, а потім під кінець 2019 року це вже було неможливо. Спеціаліст додав, що дозування препарату було зменшене, бо були побічні ефекти, вони були зафіксовані зі слів пацієнта. Зауважив, що при виникненні побічних ефектів є два шляхи - або зменшення дозування, або відміна препарату. Був зафіксований лише один побічний ефект - в`ялість, сонливість, зі сторони серцево-судинної системи ніяких побічних ефектів зафіксовано не було, тому було зменшено дозування. Спеціаліст додав, що після консультації в умовах слідчого ізолятору, спеціалістом були встановлені моторні множинні дистонічні тіки верхніх кінцівок, більше лівої, а також голови і шиї, епізодичні моторні тіки супроводжуються вокальними тіками та стереотипними повторюваннями рухів, про що він зазначив у своєму заключенні від 05.07.2023.

На запитання прокурора спеціаліст відповів, що ця стадія не включає необхідності оперативного втручання. У 2022 та у 2021 рр. ОСОБА_6 до нього за консультацією не звертався, можливо вони по телефону говорили, однак напевне спеціаліст не може пригадати. Зазначив, що на даний час ОСОБА_6 необхідне медикаментозне лікування, про що спеціалістом зазначено в заключенні, саме тим препаратом, в мінімальній дозі. Цей препарат випускається у формі таблеток. На запитання прокурора чи його можливо приймати в умовах слідчого ізолятору спеціаліст зазначив, що будь-які таблетки можливо приймати будь-де.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, пояснення спеціаліста, дослідивши доводи клопотання прокурора та долучені до нього матеріали, а також заперечення сторони захисту, дійшов наступних висновків.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).

Відповідно до вимог ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Згідно з положеннями ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Тобто вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до п.п.1-5 ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора (ч.4 ст.176 КПК України). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. п. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, підозрюваного, обвинуваченого (п.п.1-12 ч.1 ст.178 КПК України).

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України. Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч.ч.1,3 ст.183 КПК України).

Згідно із п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1 ст.194 КПК України).

Відповідно до вимог ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Таким чином, з огляду на положення ч.3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду, за результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У Вищому антикорупційному суді перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №52022000000000242 від 05.09.2022.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів відповідно до вимог ч.5 ст.12 КК України.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження.

В свою чергу, метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, вирішуючи питання продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, яке інкриміноване ОСОБА_6, а саме вчинення кримінального правопорушення, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої, при цьому, вказаний злочин відповідно до ст.12, примітки до ст.45 КК України класифікується як тяжке кримінальне правопорушення та відноситься до корупційних злочинів, а також даних щодо належності на праві власності обвинуваченому та членам його родини нерухомого та рухомого цінного майна, суд вважає, що ці обставини можуть спонукати його до вчинення спроби ухилитися від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тож ризик переховування від суду є ймовірним.

Вартим уваги є і те, що ОСОБА_6 має досвід перетину державного кордону, у тому числі виїзд за межі України у вересні 2022 року, тобто під час дії правового режиму воєнного стану. Також з огляду на умови, які існують в Україні, є можливість нелегального перетину обвинуваченим кордону, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати державний кордон у місцях ведення активних бойових дій.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 здав на зберігання паспорт для виїзду за кордон, не спростовують ймовірність ризику переховування від суду. Окрім того, належна процесуальна поведінка ОСОБА_6 не гарантує відсутність наміру переховування в майбутньому.

Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що ОСОБА_6 має досвід перетину державного кордону, в тому числі під час дії режиму воєнного стану, володіє значними майновими активами, існує ймовірність притягнення його до кримінальної відповідальності з призначенням покарання у виді реального позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років (може бути призначене за злочин, передбачений ч.4 ст.369 КК України, у вчиненні якого він обвинувачується), колегія суддів погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який існував на час застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу та на час розгляду цього клопотання не зменшився.

Водночас продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки станом на час розгляду клопотання прокурора в ході судового розгляду свідки безпосередньо судом не допитані. Варто додати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України). Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Таким чином, факт направлення обвинувального акта до суду та призначення судового розгляду не зменшує ризик можливого незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, а навпаки збільшує вірогідність його настання внаслідок обізнаності обвинуваченого з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів свідків з наданими показаннями та наближенням стадії допиту свідків.

Стосовно ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином суд погоджується з доводами прокурора щодо того, що ОСОБА_6 має особисті, ділові та бізнес зв`язки, які він може використати для того, щоб перешкоджати кримінальному провадженню.

В той же час не може залишатися поза увагою суду те, що ОСОБА_6 є обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.4 ст.369, ч.3 ст.209, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, в іншому кримінальному провадженні №42017000000004969. На переконання суду, вказані обставини можуть свідчати про існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наведені вище обставини свідчать, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Судом також враховано наявність обставин, які відповідно до вимог ст.178 КПК України повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зокрема, вік та стан здоров`я обвинуваченого, його репутацію, відсутність судимостей, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, наявність утриманців, позитивні характеристики.

Так, зокрема судом враховані пояснення спеціаліста ОСОБА_9, надані в судовому засіданні, щодо необхідності проходження ОСОБА_6 медикаментозного лікування, з огляду на наявне у нього захворювання.

Вартим уваги є те, що спеціаліст не підтвердив звернення до нього ОСОБА_6 протягом 2021-2022 років, незважаючи на призначене йому медикаментозне лікування, починаючи з 2019 року. У 2023 році перше звернення з метою обстеження ОСОБА_6, за результатом якого ОСОБА_9 складене медичне заключення, відбулось лише 05.07.2023.

Згідно з відповіддю спеціаліста, наданою прокурору, стадія захворювання, яка виявлена у ОСОБА_6, не включає необхідності оперативного втручання.

У той же час із наданих спеціалістом пояснень колегією суддів не встановлено обставин, які б унеможливлювали проведення медикаментозного лікування ОСОБА_6 через його перебування в умовах слідчого ізолятору.

Згідно з поясненнями та медичним заключенням вбачається, що з огляду на наявність ризику побічних реакцій при прийомі медичного препарату, рекомендовано регулярний нагляд невролога, кардіолога та інших спеціалістів. Однак доказів неможливості проведення таких обстежень в умовах слідчого ізолятору суду не надано. Навпаки встановлено об`єктивну можливість здійснення обстеження обвинуваченого, в тому числі і вузькопрофільними спеціалістами, навіть в умовах слідчого ізолятору, що і було здійснене 05.07.2023 спеціалістом - завідувачем відділення функціональної нейрохірургії Державної установи «Інститут нейрохірургії імені акад. А.П. Ромоданова НАМН України» ОСОБА_9 .

Таким чином, захисниками не доведено, що тримання ОСОБА_6 в умовах слідчого ізолятору може негативно вплинути на поточний стан здоров`я та нести реальну загрозу для його життя.

Захисники у судовому засіданні просили врахувати, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, його спосіб та образ життя, тривалу трудову діяльність, у тому числі на керівних посадах, репутацію, стійкі соціальні зв`язки, сімейний стан (розлучений), наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей та постійне місце проживання у м. Києві, позитивні характеристики, волонтерську діяльність.

Враховуючи надані захисниками характеризуючі матеріали стосовно ОСОБА_6, встановлену наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, та вважає обґрунтованою необхідність у продовженні обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою.

Таким чином, на переконання суду, запобігти існуючим ризикам неможливо шляхом застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів. Разом із цим, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд, керуючись ч.3 ст.183 КПК України, вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави.

Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч.4 ст.182 КПК України).

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч.5 ст.182 КПК України).

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки та не була завідомо непомірною для обвинуваченого, що призведе до неможливості виконання застави.

При визначенні розміру застави прокурор просив врахувати, що у власності обвинуваченого ОСОБА_6 перебувають 6 земельних ділянок, садибний житловий будинок, домоволодіння, автомобілі Land Rover Range Rover та Mercedes-Benz S 560; він є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Укрбуд Девелопмент», чистий прибуток якого за 2021 рік склав понад 28 млн грн, вартість активів складає 6 млн грн; обвинуваченому на праві спільної сумісної власності належить придбане дружиною - ОСОБА_23 в період шлюбу майно - п`ять земельних ділянок, два садових будинки, автомобіль Mercedes-Benz S 500, частка 25% в статутному капіталі ТОВ «Фірма «Ексімгруп Лімітед» у розмірі 1 130 500 гривень.

Заслуговують на увагу доводи сторони захисту про те, що на належне ОСОБА_6 майно, в тому числі, яке належить йому на праві спільної сумісної власності із дружиною, яке було придбане нею в період шлюбу - накладено арешт ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.10.2022 у справі №991/4859/22, яка ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.11.2022 залишена без змін.

Поряд з цим прокурор зауважив, що ОСОБА_6 є бенефіціарним власником ТОВ «Укрбуд Девелопмент», чистий прибуток якого за 2021 рік склав 28 000 000 грн та є фактичним контролером ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД», що не виключає ймовірності отримання доходів від діяльності вказаних товариств.

На противагу сторона захисту зазначила про відкриття відносно даного суб`єкта господарювання провадження у справі про банкрутство (справа №910/14968/22), введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_24 . Захисники зауважили, що на даний час триває розгляд конкурсних вимог кредиторів, заявлених у розмірі 3 811 118 660,52 грн, наявне у боржника нерухоме майно перебуває під арештами та податковою заставою,окрім того стосовно нерухомого майна ініційовано ряд судових спорів.

Поряд з цим варто зауважити, що в рамках даного кримінального провадження до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою ухвалою слідчого судді від 20.10.2022 з одночасним визначенням розміру застави в сумі 260 000 000 грн. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.11.2022 ухвалу слідчого судді від 20.10.2022 скасовано в частині визначення розміру застави та у цій частині постановлено нове рішення, яким визначено розмір застави ОСОБА_6 у сумі 100 000 000 грн. В подальшому ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.12.2022 продовжено строк тримання ОСОБА_6 під вартою та визначено заставу у розмірі 100 000 000 грн, та у разі внесення застави покладено на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07.02.2023 продовжено строк тримання ОСОБА_6 під вартою та визначено заставу у розмірі 85 000 000 грн та у разі внесення застави покладено на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України. Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28.02.2023 ухвала суду від 07.02.2023 залишена без зміни.

31.03.2023 ухвалою Вищого антикорупційного суду продовжено строк тримання ОСОБА_6 під вартою та визначено заставу у розмірі 80 000 000 гривень та у разі внесення застави покладено на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

19.05.2023 ухвалою Вищого антикорупційного суду продовжено строк тримання ОСОБА_6 під вартою та визначено заставу у розмірі 40 000 000 гривень та у разі внесення застави покладено на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України

Колегія суддів враховує, що розмір застави, визначений попередніми ухвалами суду, в тому числі ухвалою від 19.05.2023, до цього часу за обвинуваченого не внесений, що вказує на те, що такий розмір застави може бути непомірним для ОСОБА_6 .

Водночас не може залишатися поза увагою те, що найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований до ОСОБА_6 ще 20.10.2022 та з того часу він безперервно утримується в слідчому ізоляторі.

Тож вартим уваги є і факт тривалого невнесення застави в раніше визначеному розмірі.

Окрім того, нових вагомих доказів щодо обґрунтування майнового стану ОСОБА_6 на рівні, що дозволяє йому внести заставу в раніше визначеному обсязі, суду не надано.

Колегія суддів враховує висновки, викладені в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.05.2023 у справі №991/3711/23, а саме необхідність враховувати факт незмінності обсягу та якості доказів майнового стану підозрюваної особи у контексті імовірнісного характеру висновків, на яких базувалась оцінка при прийнятті попередніх судових рішень, з урахуванням тривалого невнесення застави.

За наведених обставин суд приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_6 заставу у меншому розмірі, ніж заявлено прокурором САП ОСОБА_5, однак при цьому, доцільно визначити заставу в розмірі, що перевищує зазначені ст.182 КПК України межі.

Застосовуючи до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід, суд доходить висновку, що він не може бути завідомо непомірним для нього та повинен надавати можливість внести таку заставу, тому варто виходити із можливості внесення такої застави.

Сторона захисту просила визначити обвинуваченому заставу в розмірі 10 000 000,00 грн.

Проте такий розмір застави, на думку колегії суддів, не здатний забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків, так як розмір застави має надавати впевненість у тому, що така застава зможе забезпечити присутність обвинуваченого на судовому розгляді, тобто має бути достатнім стримуючим фактором, щоб загроза її втрати утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Тож з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання прокурора обставин колегія суддів приходить до переконання, що застава у розмірі 20 000 000,00 грн зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та вбачаються підстави вважати такй розмір помірним для обвинуваченого.

Водночас суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_6, у разі внесення застави, обов`язки, що передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за вимогою до прокурора та суду; не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_7, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Поряд з цим, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому обов`язок, передбачений п.2 ч.5 ст.194 КПК України, саме в такій редакції: «не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду», з огляду на місце реєстрації адресою: АДРЕСА_1 та місце проживання ОСОБА_6 та його родини за адресою: АДРЕСА_2 .

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,7,177, 193-197, 199, 331, 372, 376, 392-395 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою на шістдесят днів у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», тобто до 08 вересня 2023 року включно.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу у розмірі 20 000 000,00грн. (двадцять мільйонів) гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_8 .

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за вимогою до прокурора та суду;

- не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;

- утримуватись від спілкування з ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_7, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого в разі його звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави, визначити до 11.09.2023.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 .

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити обвинуваченому, захисникам, прокурору для відома та направити керівнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягає апеляційному оскарженню.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3