- Головуючий суддя (ВАКС) : Мойсак С.М.
Справа № 991/1926/23
Провадження 1-кп/991/33/23
УХВАЛА
Іменем України
19 липня 2023 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянувши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження № 52021000000000335 від 29.06.2021 на підставі ст. 49 КК України за епізодом скоєння ОСОБА_6 23.03.2021 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні№ 52021000000000335 від 29.06.2021 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
Під час судового розгляду захисником ОСОБА_8 заявлено клопотання про закриття кримінального провадження № 52021000000000335 від 29.06.2021 на підставі ст. 49 КК України за епізодом скоєння ОСОБА_6 23.03.2021 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
Позиція сторони у судовому засіданні
Захисник ОСОБА_8 просив задовольнити клопотання. Додаткових пояснень не надав.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав подане клопотання, просив його задовольнити. Повідомив, що обізнаний з процесуальними наслідками закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Свою вину не визнавав, проте просив закрити кримінальне провадження.
Захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_7 просили задовольнити клопотання.
Прокурор ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання. Зауважив, що це право обвинуваченого. Будь-яких правових перепон для відмови у задоволенні клопотання він не вбачає.
Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотання про закриття кримінального провадження
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з приписами закону України про кримінальну відповідальність одним із видів звільнення особи від кримінальної відповідальності є звільнення у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України).
З аналізу законодавства, що регулює питання звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили. Закінчення цього строку є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
У залежності від ступеня тяжкості злочину, а також виду кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, ст. 49 КК України передбачає диференційовані строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
За правилами ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, належить до категорії проступків.
За змістом п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе ніж обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минули два роки. У разі ж вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, строк давності складає три роки.
За правилами ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Таким чином, для визначення строку давності за проступком, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, встановленню судом підлягає санкція, чинна на момент вчинення обвинуваченим діяння, яке йому інкримінується.
Як свідчить обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52021000000000335 від 29.06.2021, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що ним як суб`єктом декларування 23.03.2021 умисно внесені завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік. При чому такі відомості відрізнялися від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Крім цього, за змістом обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що ним як суб`єктом декларування 17.02.2022 умисно внесені завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік. При чому такі відомості відрізнялись від достовірних на суму від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Тобто ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні двох фактів декларування недостовірної інформації, перший вчинено 23.03.2021, а другий - 17.02.2022. Водночас питання щодо закінчення строків давності стороною захисту було порушено тільки щодо першого факту. У зв`язку з цим колегія суддів має з`ясувати питання щодо закінчення строків давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за обвинуваченням в умисному внесені 23.03.2021 завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік.
Станом на 23.03.2021, тобто на день, який в обвинувальному акті зазначений як час вчинення першого факту декларування ОСОБА_6 недостовірної інформації, санкція ч. 1 ст. 366-2 КК України передбачала покарання у виді штрафу від двох тисяч п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Вказані види покарань є менш суворими ніж обмеження волі, а тому строк давності у цьому випадку згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України складатиме два роки.
За таких обставин визначений приписами п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України дворічний строк сплинув 23.03.2023. При цьому колегією суддів не встановлено обставин, які можуть бути підставою для зупинення чи переривання перебігу строків давності.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
З огляду на зазначене, зважаючи, що строк давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за фактом декларування ним недостовірної інформації 23.03.2021 закінчився 23.03.2023, враховуючи позицію обвинуваченого, який наполягав на його звільненні, а також усвідомлення останнім правових наслідків такого звільнення, Суд доходить висновку про необхідність звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України. При цьому, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України наслідком звільнення особи від кримінальної відповідальності є закриття судом кримінального провадження за фактом декларування ОСОБА_6 недостовірної інформації 23.03.2021.
Враховуючи, що сторонами не надано відомостей про процесуальні витрати, які вони понесли у зв`язку із розглядом цього кримінального провадження, судом це питання не вирішується.
На підставі наведеного та керуючись статтями 12, 49 КК України, статтями 284, 285, 286, 350, 372 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження № 52021000000000335 від 29.06.2021 на підставі ст. 49 КК України за епізодом скоєння ОСОБА_6 23.03.2021 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
Звільнити ОСОБА_6, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності в частині обвинувачення в умисному внесені 23.03.2021 завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрити кримінальне провадження № 52021000000000335 від 29.06.2021 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, в частині обвинувачення в умисному внесені 23.03.2021 завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3