- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
Справа № 991/5786/23
Провадження 1-кп/991/75/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2023 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченої ОСОБА_6,
її захисників - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання захисників обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору у межах кримінального провадження №52023000000000137 від 27.03.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження №52023000000000137 від 27.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
У підготовчому судовому засіданні захисниками обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокатами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 заявлено спільне клопотання про повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків.
Клопотання обґрунтоване тим, що на підставі даного обвинувального акта неможливо призначити судовий розгляд, так як він не відповідає вимогам КПК України, зокрема, не містить належним чином сформульованого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення. Так, в обвинувальному акті зазначено, що неправомірну вигоду ОСОБА_6 отримала за винесення рішення про стягнення з відповідача грошових коштів на користь позивача, однак, детективу було достеменно відомо, що відповідач з позивачем ніколи не був знайомий, не укладав з ним жодних договорів та не отримував від нього будь-яких коштів, а підписи від імені відповідача сфальшовано. Відтак, за твердженням захисників, у розділі виклад фактичних обставин обвинувального акта детектив умисно не відобразив усі фактичні обставини справи, насамперед, що стосується відсутності жодних цивільно-правових відносин між позивачем та відповідачем, як підстави звернення до суду, що свідчить про провокацію злочину.
Виходячи із наведеного, захисники зазначають, що виклад фактичних обставин, які прокурор вважає доведеними, кваліфікація вчиненого і формулювання обвинувачення в обвинувальному акті не є повним, всебічним і об`єктивним відображенням подій, що не дозволяє суду визначити межі судового розгляду щодо обвинуваченої та призначити провадження до розгляду.
Крім того, в порушення п.6 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт не містить відомостей про обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання.
На підставі зазначеного, захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_7 клопотали про визнання вказаних недоліків обвинувального акта суттєвими, що унеможливлює призначення судового розгляду в кримінальному провадженні, у зв`язку з чим обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.
Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала заявлене захисниками клопотання.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акта, зазначивши, що викладене формулювання обвинувачення відповідає вимогам ст.291 КПК України. Зауважила, що виклад фактичних обставин в обвинувальному акті є виключною дискрецією сторони обвинувачення, а обставини, на які посилається захист, щодо наявності ознак провокації надання неправомірної вигоди, не є підставою для повернення обвинувального акта, оскільки встановити їх наявність/відсутність можна лише при дослідженні наданих доказів.
Заслухавши думки учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для розгляду клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Вичерпний перелік вимог, які ставляться до обвинувального акта, наведений у ст.291 КПК України, згідно з якою обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.
Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування;
2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Інші норми КПК України не містять вимог до змісту та форми обвинувального акта.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Отже, із вищенаведеного випливає, що з огляду на засади законності та диспозитивності, суд на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України вправі ухвалити рішення про повернення обвинувального акта лише за умови, що він не відповідає вимогам, встановленим ст.291 КПК України.
У свою чергу, особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі. Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі. Дослідження обвинувального акта під час підготовчого судового засідання спрямоване виключно на встановлення відповідності його форми і змістовного наповнення вимогам ст.291 КПК України, та відсутності в ньому положень, що суперечать одне одному, усунення яких є неможливим в процесі повноцінного судового розгляду.
Оскільки п.3 ч.3 ст.314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов`язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК України, без усунення яких даний акт неможливо призначити до розгляду.
Проаналізувавши викладені у клопотанні захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 недоліки обвинувального акта суд приходить до наступних висновків.
Так, колегією суддів встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки містить відомості, що передбачені п.1-9 ч.2 ст.291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
В обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які сторона обвинувачення (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які, як стверджує сторона обвинувачення, були вчинені ОСОБА_6, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
При цьому, визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються в обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень слідчого/прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності лише давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. У свою чергу, суд шляхом дослідження представлених сторонами доказів приходить до висновку про відповідність чи невідповідність викладеної в обвинувальному акті позиції підтвердженим обставинам справи. Проте, така компетенція суду з`являється вже під час судового розгляду кримінального провадження.
Посилання ж захисників на не відображення в обвинувальному акті обставин, які свідчать про наявність в діях особи, яка звернулася із заявою про кримінальне правопорушення, ознак провокації злочину, на підтвердження чого сторона захисту зазначає про відсутність між позивачем (особою, яка звернулася із заявою про кримінальне правопорушення) та відповідачем будь-яких цивільно-правових відносин, як підстави звернення до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою, підлягає встановленню колегією суддів виключно шляхом безпосереднього дослідження доказів, наданих сторонами кримінального провадження, та не свідчить про формулювання обвинувачення не в повному обсязі.
У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 у справі №273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Більше того, хоча визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочину в обвинувальному акті належить до повноважень прокурора, однак, зміст та спосіб викладення вказаних обставин повинні давати можливість обвинуваченій в повному обсязі розуміти суть висунутого проти неї обвинувачення, що є необхідним для підготовки до захисту.
Так, про обізнаність обвинуваченої із суттю обвинувачення повинні свідчити не лише наявність в тексті обвинувального акта правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, а й описової частини обвинувального акта, в якій простою та зрозумілою для обвинуваченої мовою повинні зазначатися деталі вчинення злочину та інші обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Необхідність зазначати повну та детальну інформацію щодо пред`явленого обвинувачення є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
Колегія суддів вважає, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні відповідає вказаним вимогам, оскільки у достатній мірі інформує обвинувачену про обставини та характер інкримінованого їй кримінального правопорушення та забезпечує можливість реалізації права на захист, у тому числі й доведення перед судом невинуватості обвинуваченої.
Сторона захисту під час судового розгляду зможе самостійно обстоювати правову позицію щодо наявності ознак, притаманних провокації злочину, та надати суду відповідні докази, як це передбачено правилами ст.22 КПК України.
Щодо посилання захисників на не зазначення в обвинувальному акті, всупереч вимогам п.6 ч.2 ст.291 КПК України, обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, то із обвинувального акта (стор. 8) вбачається, що обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_6 під час досудового розслідування не встановлені, тобто детективом фактично дотримано вимог п.6 ч.2 ст.291 КПК України.
Водночас, з огляду на ч.1 ст.65 КК України вбачається, що встановлення обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, має значення для їх врахування при призначенні судом покарання. При цьому рішення щодо визнання окремих обставин такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, не має ставитись у залежність від наведених в обвинувальному акті обставин, які, на думку слідчого/прокурора, пом`якшують чи обтяжують покарання. Більше того, суд позбавлений можливості на стадії підготовчого судового засідання з`ясовувати наявність таких обставин, а також перевіряти їх доказами, оскільки вказане може бути здійснено лише на відповідній стадії судового розгляду.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що повернення обвинувального акта прокурору з описаних вище підстав, на які посилається сторона захисту, призведе до порушення засад змагальності та може бути розцінене як втручання суду у формулювання висунутого прокурором обвинувачення, що є виключною прерогативою останнього.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що стороною захисту не наведено, а судом не встановлено невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, яка б слугувала беззаперечною підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.291, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання захисників про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному проваджені №52023000000000137 від 27.03.2023, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3