Документ № 112457539

Справа № 591/5513/16-к

Провадження 1-кп/991/102/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів Першої судової палати у складі:

Головуючої судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5,

за участі:

прокурорів ОСОБА_6, ОСОБА_7,

обвинуваченого ОСОБА_8,

його захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10,

обвинуваченого ОСОБА_11,

його захисників ОСОБА_12, ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 42016200350000037 від 27 квітня 2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Тула, росія, українця, громадянина України, зареєстрованого та такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, в силу дії ст. 89 КК України не судимого, такого, що не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра, пенсіонера,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України,

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Суми, українця, громадянина України, зареєстрованого та такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, адвоката, раніше не судимого, такого, що не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України,

У С Т А Н О В И В :

1.Історія провадження

Згідно з обвинувальним актом, котрий надійшов до суду 08 жовтня 2019 року із Зарічного районного суду м. Суми в порядку, передбаченому пп. 4 п. 20-2 Розд. ХІ «Перехідні положення» КПК України, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 обвинувачувались у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Зокрема, ОСОБА_8 органом досудового розслідування обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме, одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе, за вчинення дій в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням.

ОСОБА_11 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме, в одержанні за попередньою змовою групою осіб, одна з яких є службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе, за вчинення дій в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднаному з вимаганням.

Під час судового розгляду цього кримінального провадження прокурором було змінено обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_11, у зв`язку з чим 14 вересня 2022 року до суду найшов обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням.

2.Формулювання обвинувачення, яке суд уважає доведеним

Так, відповідно до рішення Битицької сільської ради Сумського району Сумської області VII скликання від 09 листопада 2015 року «Про підсумки виборів, визнання повноважень та реєстрацію депутатів Битицької сільської ради та сільського голови» на підставі інформації голови Битицької сільської виборчої комісії та відповідного рішення виборчої комісії ОСОБА_8 визнано обраним Битицьким сільським головою.

04 січня 2016 року розпорядженням Битицького сільського голови ОСОБА_8 № 02 ОСОБА_11 прийнято з 04 січня 2016 року на посаду начальника юридичного відділу Битицької сільської ради Сумського району Сумської області, про що внесено відповідний запис до його трудової книжки.

В один із днів квітня 2016 року ОСОБА_14, здійснюючи пошук вільних земельних ділянок для зайняття сільськогосподарською діяльністю, зокрема, пов`язаною з вирощуванням волоських (грецьких) горіхів, прибув до приміщення Битицької сільської ради Сумського району Сумської області, що розташоване за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Битиця, вул. Сумська, 96, де зустрівся з раніше знайомим йому ОСОБА_8, який на той час обіймав посаду Битицького сільського голови. Під час розмови ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_8 про свої наміри займатись сільськогосподарською діяльністю та запитав про наявність вільних земельних ділянок на території Битицької сільської ради орієнтовною площею близько 50 га і можливість їх отримання у користування з цією метою (зазначене підтверджується наступними доказами: показаннями обвинуваченого ОСОБА_8 (п. 4.1.1. цього вироку), показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 (п. 4.1.2. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_14 (п. 4.2.1. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_15 (п. 4.2.2. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_16 ( п. 4.2.3. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_17 (п. 4.2.14. цього вироку), повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 27 квітня 206 року (п. 4.3.1. цього вироку).

У ході розмови у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 шляхом зловживання довірою останнього (зазначене підтверджується наступними доказами: показаннями обвинуваченого ОСОБА_8 (п. 4.1.1. цього вироку), показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 (п. 4.1.2. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_14 (п. 4.2.1. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_15 (п. 4.2.2. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_16 ( п. 4.2.3. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_18 (п. 4.2.9. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_19 (п. 4.2.10. цього вироку), протоколом за результатами негласної слідчої (розшукової) дії (далі - НСРД) - контролю за вчиненням злочину від 12 травня 2016 року (п. 4.3.5. цього вироку), договором переуступки права оренди земельної ділянки від 12 травня 2016 року (п. 4.3.29. цього вироку), договором про управління спадщиною від 31 березня 2016 року (п. 4.3.30. цього вироку), відповіддю Битицької сільської ради на адвокатський запит від 16 лютого 2017 року № 60/02/17 (п. 8.1.9. цього вироку).

Використовуючи давнє знайомство та довірливі стосунки, усвідомлюючи відсутність у ОСОБА_14 достатніх знань та практичного досвіду сільськогосподарської діяльності і землекористування в цій сфері, ОСОБА_8, діючи з корисливих мотивів, зловживаючи довірою ОСОБА_14, повідомив останньому, що на території Битицької сільської ради Сумського району Сумської області наявні вільні земельні ділянки орієнтовною площею близько 50 га, які придатні для вирощування волоських (грецьких) горіхів і можуть бути передані йому в користування. Однак для цього ОСОБА_14, зі слів ОСОБА_8, повинен був, окрім офіційних платежів, сплатити йому грошові кошти в сумі з розрахунку 200 дол. США за кожен переданий у користування гектар землі. ОСОБА_14 на цю пропозицію погодився (зазначене підтверджується наступними доказами: показаннями свідка ОСОБА_14 (п. 4.2.1. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_15 (п. 4.2.2. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_16 ( п. 4.2.3. цього вироку), повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 27 квітня 2016 року (п. 4.3.1. цього вироку), протоколом за результатами НСРД - контролю за вчиненням злочину від 12 травня 2016 року (п. 4.3.5. цього вироку).

Водночас ОСОБА_8, діючи з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 в особливо великих розмірах, повідомив останньому, що на території Битицької сільської ради Сумського району Сумської області наявні й інші земельні ділянки орієнтовною площею близько 600 га, які за такої ж умови сплати ОСОБА_8 грошових коштів у визначеному розрахунку, тобто 200 дол. США за 1 га земель, також можуть бути надані ОСОБА_14 в користування для вирощування сільськогосподарської продукції. (зазначене підтверджується наступними доказами: показаннями обвинуваченого ОСОБА_8 (п. 4.1.1. цього вироку), показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 (п. 4.1.2. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_15 (п. 4.2.2. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_16 ( п. 4.2.3. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_18 (п. 4.2.9. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_19 (п. 4.2.10. цього вироку), договором переуступки права оренди земельної ділянки від 12 травня 2016 року (п. 4.3.29. цього вироку), договором про управління спадщиною від 31 березня 2016 року (п. 4.3.30. цього вироку), відповіддю Битицької сільської ради на адвокатський запит від 16 лютого 2017 року № 60/02/17 (п. 8.1.9. цього вироку), копіями судових рішень у справі № 920/482/18 (п. 8.1.24. цього вироку).

При цьому ОСОБА_8 усвідомлював відсутність у нього повноважень як Битицького сільського голови одноособово прийняти рішення щодо передачі ОСОБА_14 земельних ділянок у користування, і відсутність повноважень Битицької сільської ради щодо розпорядження вільними земельними ділянками, розташованими за межами населеного пункту, про які йшла мова у розмові із ОСОБА_14 . Проте ці відомості ОСОБА_8 навмисно приховав від ОСОБА_14 (зазначене підтверджується наступними доказами: показаннями свідка ОСОБА_15 (п. 4.2.2. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_20 (п. 4.2.4. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_21 (п. 4.2.11. цього вироку).

У подальшому ОСОБА_8, усвідомлюючи неможливість одноособово реалізувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 в особливо великих розмірах, вирішив залучити до скоєння кримінального правопорушення юрисконсульта Битицької сільської ради ОСОБА_11 (згідно кадрової документації Битицької сільської ради - начальник юридичного відділу), який мав вищу юридичну освіту і міг справити на ОСОБА_14 враження людини, яка розуміється в питаннях отримання права користування земельними ділянками на території Битицької сільської ради (зазначене підтверджується наступними доказами: показаннями обвинуваченого ОСОБА_8 (п. 4.1.1. цього вироку), показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 (п. 4.1.2. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_14 (п. 4.2.1. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_15 (п. 4.2.2. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_16 ( п. 4.2.3. цього вироку), протоколом за результатами НСРД - контролю за вчиненням злочину від 12 травня 2016 року (п. 4.3.5. цього вироку).

У ході розмов ОСОБА_8 створював хибне враження у ОСОБА_14, що саме від нього, тобто ОСОБА_8, залежить прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування. ОСОБА_8 достеменно знав, що питання надання у користування фізичній чи юридичній особі земельної ділянки державної форми власності, розташованої за межами населеного пункту, не належить до компетенції Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області, а такі рішення можуть бути прийняті лише Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області. Однак, зловживаючи довірою ОСОБА_14, цю інформацію ОСОБА_8 від нього приховав (зазначене підтверджується наступними доказами: показаннями свідка ОСОБА_14 (п. 4.2.1. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_15 (п. 4.2.2. цього вироку), протоколом за результатами НСРД - контролю за вчиненням злочину від 12 травня 2016 року (п. 4.3.5. цього вироку), договором про управління спадщиною від 31 березня 2016 року (п. 4.3.30. цього вироку).

Також ОСОБА_8, зловживаючи довірою ОСОБА_14, повідомив про свою готовність підписати документи, які нададуть ОСОБА_14 право користування іншими земельними ділянками загальною площею близько 600 га. Водночас, маючи на меті створити враження у ОСОБА_14 про вигідність їхніх домовленостей, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_14, що у майбутньому з`явиться можливість збільшити площу земельних ділянок для зайняття сільськогосподарською діяльністю (зазначене підтверджується наступними доказами: показаннями свідка ОСОБА_14 (п. 4.2.1. цього вироку), договором про управління спадщиною від 31 березня 2016 року (п. 4.3.30. цього вироку).

04 травня 2016 року на виконання попередніх домовленостей ОСОБА_14 прибув до Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області, де біля адміністративної будівлі управління сів до салону автомобіля Volkswagen Transporter, у якому знаходились ОСОБА_8 та ОСОБА_11 (зазначене підтверджується наступними доказами: показаннями свідка ОСОБА_14 (п. 4.2.1. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_15 (п. 4.2.2. цього вироку).

У подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_14, у супроводі ОСОБА_15, направились до службового кабінету в.о. начальника Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області ОСОБА_20 (зазначене підтверджується наступними доказами: показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 (п. 4.1.2. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_14 (п. 4.2.1. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_15 (п. 4.2.2. цього вироку).

12 травня 2016 року ОСОБА_14, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 зустрілись на території готельно-ресторанного комплексу «Здибанка». Під час зустрічі ОСОБА_11, реалізуючи спільний із ОСОБА_8 злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 в особливо великих розмірах шляхом зловживання його довірою, передав останньому підготовлені ним проекти Договору переуступки права оренди земельної ділянки від 12 травня 2016 року між ТОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет» (орендар) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_14 (новий орендар) з додатком щодо земельних ділянок загальною площею 221,6881 га та Договору управління спадщиною від 31 березня 2016 року між Битицькою сільською радою (установник управління) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_14 (управитель) з додатком щодо земельних ділянок загальною площею 417,54 га (зазначене підтверджується наступними доказами: показаннями обвинуваченого ОСОБА_8 (п. 4.1.1. цього вироку), показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 (п. 4.1.2. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_14 (п. 4.2.1. цього вироку), договором переуступки права оренди земельної ділянки від 12 травня 2016 року (п. 4.3.29. цього вироку), договором про управління спадщиною від 31 березня 2016 року (п. 4.3.30. цього вироку).

При цьому ОСОБА_11 і ОСОБА_8 усвідомлювали, що вони не були наділені жодними повноваженнями діяти від імені ТОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет» та укладати від його імені будь-які договори та розуміли, що заміна в даному випадку орендаря земельної ділянки новим орендарем можлива лише за згодою орендодавця, якої не було (зазначене підтверджується наступними доказами: показаннями обвинуваченого ОСОБА_8 (п. 4.1.1. цього вироку), показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 (п. 4.1.2. цього вироку), відповіддю Битицької сільської ради на адвокатський запит від 16 лютого 2017 року № 60/02/17 (п. 8.1.9. цього вироку).

Окрім того, ОСОБА_11 і ОСОБА_8 усвідомлювали, що вирішення питання про доцільність укладання договору управління спадщиною належить до компетенції органу місцевого самоврядування, тобто Битицької сільської ради, а не одноособово Битицького сільського голови. Більш того, правовідносини управління спадщиною передбачають право особи, яка управляє спадщиною, на плату за виконання своїх повноважень, а не навпаки, як це передбачалось проектом договору. Проте і ця інформація навмисно була прихована від ОСОБА_14 (зазначене підтверджується наступними доказами: показаннями обвинуваченого ОСОБА_8 (п. 4.1.1. цього вироку), показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 (п. 4.1.2. цього вироку), протоколом за результатами НСРД - контролю за вчиненням злочину від 12 травня 2016 року (п. 4.3.5. цього вироку), договором переуступки права оренди земельної ділянки від 12 травня 2016 року (п. 4.3.29. цього вироку), договором про управління спадщиною від 31 березня 2016 року (п. 4.3.30. цього вироку).

Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_11, діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, використовуючи давнє знайомство ОСОБА_8 і ОСОБА_14, усвідомлюючи відсутність у ОСОБА_14 відповідної освіти, достатніх знань та практичного досвіду сільськогосподарської діяльності і землекористування, зловживаючи довірою останнього, використали проекти Договору переуступки права оренди земельної ділянки від 12 травня 2016 року та Договору управління спадщиною від 31 березня 2016 року для введення в оману останнього та створення у нього враження про можливість набуття ним права користування земельними ділянками на підставі цих документів (зазначене підтверджується наступними доказами: показаннями обвинуваченого ОСОБА_8 (п. 4.1.1. цього вироку), показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 (п. 4.1.2. цього вироку), договором переуступки права оренди земельної ділянки від 12 травня 2016 року (п. 4.3.29. цього вироку), договором про управління спадщиною від 31 березня 2016 року (п. 4.3.30. цього вироку), відповіддю Битицької сільської ради на адвокатський запит від 16 лютого 2017 року № 60/02/17 (п. 8.1.9. цього вироку).

Цього ж дня, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 прибули до приміщення ПАТ КБ «ПриватБанк», де прослідували до кімнати для переговорів для перевірки та перерахунку грошових коштів (зазначене підтверджується наступними доказами: показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 (п. 4.1.2. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_14 (п. 4.2.1. цього вироку), протоколом за результатами НСРД - контролю за вчиненням злочину від 12 травня 2016 року (п. 4.3.5. цього вироку).

ОСОБА_14 дістав та передав ОСОБА_8 і ОСОБА_11 несправжні (імітаційні) засоби на загальну суму 2 млн. 525 тис. грн., що становило особливо великий розмір, проте останні не змогли ними розпорядитись з причин, що не залежали від їхньої волі, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_11 були затримані працівниками правоохоронних органів на підставі ст. 208 КПК України (зазначене підтверджується наступними доказами: показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 (п. 4.1.2. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_14 (п. 4.2.1. цього вироку), показаннями свідка ОСОБА_22 (п. 4.2.6. цього вироку), протоколом за результатами НСРД - контролю за вчиненням злочину від 12 травня 2016 року (п. 4.3.5. цього вироку), протоколом огляду місця події від 12 травня 2016 року (п. 4.3.15. цього вироку), імітаційними засобами на суму 2 525 000 грн (п. 4.3.16. цього вироку).

Отже, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме, закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах;

ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме, закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

3.Обставини, які суд уважає недоведеними

Суд уважає, що стороною обвинувачення належними, допустимими та достатніми доказами не доведено факт зустрічі 30 квітня 2016 року ОСОБА_8, ОСОБА_14 та ОСОБА_11 у приміщенні Битицької сільської ради Сумського району Сумської області, що розташоване за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Битиця, вул. Сумська, 96, під час якої ОСОБА_8, реалізовуючи спільний із ОСОБА_11 злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, переконавшись у тому, що ОСОБА_14 не змінив намір отримати в користування земельну ділянку орієнтовною площею близько 50 га для вирощування волоських (грецьких) горіхів і згоден заплатити за це, окрім офіційних платежів, грошові кошти із розрахунку 200 дол. США за 1 га земель, повідомив ОСОБА_14, що за клопотанням Битицької сільської ради йому буде надана в користування земельна ділянка на території Битицької сільської ради, яка перебувала у розпорядженні територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру).

Окрім того, перед судом не доведено, що 03 травня 2016 року об 11 год. 13 хв. у приміщенні Битицької сільської ради Сумського району Сумської області відбулась зустріч ОСОБА_14, ОСОБА_8 у присутності землевпорядника Битицької сільської ради ОСОБА_15, в ході якої ОСОБА_8 (1) знову підтвердив у ОСОБА_14 бажання останнього отримати в користування земельні ділянки загальною орієнтовною площею 650 га для зайняття сільськогосподарською діяльністю і згоду заплатити за це, окрім офіційних платежів, грошові кошти із розрахунку 200 дол. США за кожен гектар землі; (2) повідомив, що за попередніми підрахунками ОСОБА_14 буде надано в користування для вирощування волоських (грецьких) горіхів 47 га земель, за що він ( ОСОБА_14 ) має сплатити 9 400 дол. США, при цьому ОСОБА_8 допустив можливість ОСОБА_14 сплатити частинами грошові кошти за отримання права користування іншими земельними ділянками загальною площею 600 га; (3) надання ОСОБА_14 копій своїх особистих документів для підготовки працівниками Битицької сільської ради раніше анонсованого ОСОБА_8 клопотання органу місцевого самоврядування на адресу територіальних органів Держгеокадастру про надання ОСОБА_14 земельної ділянки у користування, а також складання інших документів, які б підтверджували право ОСОБА_14 на землекористування.

Також належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджено факт заволодіння 04 травня 2016 року ОСОБА_11, котрий діяв за попередньою змовою з ОСОБА_8, з корисливих мотивів, грошовими коштами ОСОБА_14 в сумі 1000 дол. США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 04 травня 2016 року складало 25 200 грн 91 коп., як частковою оплатою за одержання ним права користування земельними ділянками площею 47 га.

Окрім того, не є доведеним факт написання 04 травня 2016 року ОСОБА_14 у кабінеті в.о. начальника Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області ОСОБА_20 заяви Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування орієнтовною площею 47 га для облаштування горіхового саду за рахунок земель, які розташовані за межами населених пунктів на території Битицької сільської ради Сумського району Сумської області, та долучення до неї (до заяви) супутніх документів, у тому числі клопотання Битицької сільської ради від 04 травня 2016 року № 215, підписаного ОСОБА_8 .

Суд також уважає, що стороною обвинувачення належними, допустимими та достатніми доказами не доведено факт передачі ОСОБА_14 ОСОБА_8 і ОСОБА_11 грошових коштів у сумі не менше 2 500 тис. грн, оскільки ОСОБА_14 передавав імітаційні засоби на загальну суму 2 млн 525 тис. грн. Зазначене встановлено на підставі дослідження судом протоколу огляду місця події від 12 травня 2016 року (том 2 арк. 207-211) та речових доказів - імітаційних засобів на загальну суму 2 млн. 525 тис. грн у судовому засіданні 07 жовтня 2020 року (том 7 арк. 134-139).

4. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд встановив, що пред`явлене обвинувачення доведено (за винятком обставин, викладених у п. 3 цього вироку).

Незважаючи на невизнання своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_8 і ОСОБА_11 повністю, суд, дослідивши докази сторони обвинувачення та сторони захисту, уважає, що винуватість обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, доведена наступними доказами поза розумним сумнівом.

4.1. Показання обвинувачених

4.1.1. ОСОБА_8 під час допиту в суді зазначив, що визнає та підтверджує лише висновок прокурора про те, що вони із ОСОБА_11 діяли без використання наданої їм влади або службового становища, а їх умисел був спрямований не на отримання ними, як посадовими особами, неправомірної вигоди. Водночас ОСОБА_8 не визнає, що його умисел був спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 в особливо великих розмірах шляхом зловживання довірою останнього.

Показання ОСОБА_14 ОСОБА_8 уважає неправдивими, а встановлені на їх підставі обставини - недостовірними. При цьому обсяг наданих показань ОСОБА_14 позбавляє захист можливості самостійно їх перевірити та спростувати, не сприяв цьому і суд, відмовивши стороні захисту у задоволенні клопотань, які були спрямовані на перевірку таких показань головного свідка сторони обвинувачення, у тому числі й стосовно існування інвестора, готового вкласти кошти в сільськогосподарську ініціативу ОСОБА_14 - великої київської фірми, що свідчить про небажання суду повністю та всебічно з`ясовувати всі обставини у справі та є порушенням права ОСОБА_8 на справедливий суд.

ОСОБА_8 також звернув увагу суду, що правоохоронні органи, які здійснювали досудове розслідування та процесуальний нагляд до передачі цієї справи до НАБУ, не мали на те законних повноважень, не були зацікавлені у встановленні істини у справі, в тому числі його ( ОСОБА_8 ) дійсних намірів та характеру його дій.

Таким чином, заявляючи про вчинену відносно ОСОБА_8 провокацію злочину, він та його захисники мали на увазі, що проведене досудове розслідування мало на меті лише притягнення його до відповідальності за той чи інший злочин, кваліфікацію його дій за ознаками більш тяжкого злочину, збір і фіксацію виключно тих доказів, які підтверджують його вину, у тому числі, шляхом підробки та спотворення таких доказів. На підтвердження своєї позиції ОСОБА_8 зазначив про внесення недостовірних відомостей прокурорами до протоколу огляду місця події від 12 травня 2016 року в частині кількості імітаційних засобів у сторону їх збільшення; огляд 16 травня 2016 року вилучених під час огляду місця події грошових коштів слідчим без понятих і відеофіксації, внаслідок чого кількість виявлених у пакеті імітаційних засобів перевищила кількість упакованих у цей пакет імітаційних засобів; відображення в матеріалах НСРД не всіх розмов ОСОБА_8 з ОСОБА_14, що свідчить про монтаж та підробку матеріалів проведених відносно нього НСРД тощо. Таким чином допущена неповнота, необ`єктивність та упередженість досудового розслідування, умисна підробка доказів вини ОСОБА_8, що останній і вважає провокацією.

Щодо зловживання ОСОБА_8 довірою ОСОБА_14, звернув увагу суду, що у ОСОБА_14 не було і не могло бути довіри до нього, якою він міг би зловживати, оскільки вони з ОСОБА_14 не є і ніколи не були друзями, хоча й були давно знайомі, не підтримували спілкування між собою. А коли за ініціативою ОСОБА_8 . ОСОБА_14 були зруйновані плани щодо його бізнесу з виробництва деревного вугілля, у ОСОБА_14 відносно нього сформувалася негативна упередженість та підстави для помсти.

ОСОБА_8 також звернув увагу суду, що у ОСОБА_14 був відсутній інтерес до обробляння землі та необхідні для цього знання, у тому числі, й у сфері особливостей нормативно-правового регулювання земельних питань. Водночас, такі знання були у інвесторів, яких ОСОБА_14 залучав, про що останній зазначав під час зустрічей із ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 оцінював, чи може він довірити ОСОБА_14 ресурс громади, від ефективності використання якого залежало наповнення сільського бюджету, виплата зарплат, реалізація різних програм і його особистих передвиборчих обіцянок. Адже він знав і розумів, що ОСОБА_14 не мав достатньо своїх фінансових ресурсів, досвіду та знань, техніки та людей для обробітку землі, у зв`язку з чим, ОСОБА_8 остерігався, що буде втрачено посівний сезон, земля простоюватиме, заросте бур`яном, а за підсумками року за користування землею ОСОБА_14 не сплатить нічого до бюджету села.

Така перспектива ОСОБА_8 категорично не влаштовувала, про що він говорив ОСОБА_14 . Водночас ОСОБА_14 його запевняв, що на горіховий сад і на 600 га знайшов інвесторів, які все знають та вміють обробляти землю. При цьому ОСОБА_14 відмовлявся викликати цих інвесторів, підтвердити свої слова іншим способом він також не міг. На записах НСРД часто потрапляли його, ОСОБА_8, запитання щодо інвесторів разом з відмовами ОСОБА_14 на них відповідати.

Грошові кошти, які інвестори мали одразу вкладати у посівну, і стали для ОСОБА_8 єдиним фактором, який підтверджував слова ОСОБА_14 і впливав на готовність ОСОБА_8 з ним співпрацювати, саме тому, дійсну наявність коштів у ОСОБА_14 . ОСОБА_8 повинен був перевірити.

Якщо припустити, що весною 2016 року ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_14 неправдиву чи не всю правдиву інформацію відносно тих чи інших механізмів отримання земельних ділянок у користування, то необхідно враховувати, що тоді він і сам сприймав багато питань і процесів інакше, ніж зараз. Уважав невірною оцінку його дій через ретроспективу інформації та подій, які стали відомі або відбувалися у подальшому. Як і тоді, так і до теперішнього часу ОСОБА_8 впевнений, що запропонована ОСОБА_14 процедура отримання земельних ділянок у користування призвела б до досягнення озвучених ним цілей і не протирічила б законодавству. Окрім того, з ОСОБА_14 спілкувалися також і інші особи щодо земельних питань, у тому числі, ОСОБА_23, ОСОБА_24, які не давали йому інших роз`яснень, ніж ОСОБА_8 .

Щодо договору переуступки права оренди земельної ділянки від 12 травня 2016 року, укладеного між ТОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет» (орендар) та ФОП ОСОБА_14 з додатком щодо земельних ділянок загальною площею 221,69 га ОСОБА_8 зазначив, що ні він, ні ОСОБА_11 не володіють відомостями про укладення цього договору з порушенням вимог діючого цивільного і господарського законодавства України чи про його удаваність. Отримавши від представників ТОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет» підписаний з їх сторони договір, ОСОБА_8 був впевнений, що договір повністю відповідає вимогам законодавства України, а підстав уважати інакше в нього не було.

Щодо договору управління спадщиною від 31 березня 2016 року, укладеного між Битицькою сільською радою (установник управління) та ФОП ОСОБА_14 (управитель) з додатком щодо земельних ділянок загальною площею 417,54 га, ОСОБА_8 зазначив, що його було підготовлено за аналогією з іншими договорами, які укладалися попереднім головою Битицької сільської ради з ТОВ «ЛСК-11» та Фермерським господарством «Битицьке», а також аналогічним договорам, які укладалися іншими органами місцевого самоврядування у Сумській області.

ОСОБА_8 також пояснив, що часто використовував словосполучення «оренда землі», маючи на увазі як договори оренди землі, так і договори управління спадковим майном чи інші договори, відповідно до яких земля передавалася у користування, за що здійснювалась оплата. При цьому він не мав жодного злочинного умислу з метою введення когось в оману. Це таке спрощене сприйняття ним відповідних правовідносин.

Окрім того, ОСОБА_8 надав пояснення щодо оплати договору управління спадщиною, так згідно з ч. 3 ст. 1285 ЦК України особа, яка управляє спадщиною, має право на оплату за виконання своїх обов`язків. Але при цьому цивільне законодавство передбачає принцип свободи договору, який означає, що сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту та вимог розумності і справедливості.

Щодо питання про те, чи міг ОСОБА_8 укласти договір на управління спадщиною без рішення сесії сільської ради, він звернув увагу суду на положення ч. 1 ст. 1285 ЦК України, яка передбачала, що такий договір укладає відповідний орган місцевого самоврядування. Положення про те, що питання управління спадщиною відносяться до компетенції сільських, селищних, міських рад за місцезнаходженням такої ділянки, були внесені до кодексу тільки наприкінці 2016 року.

Крім того, згідно з положеннями п. 43, п. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачена процедура затвердження місцевою радою договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради. Іншими словами, спочатку укладається договір, а потім він затверджується на сесії сільської ради.

ОСОБА_8 також звернув увагу суду, що згідно з обвинувальним актом у новій редакції загальна площа земельних ділянок, які мав намір отримати ОСОБА_14, складала 639,29 га або 47 га плюс інші, водночас це суперечить версії обвинувачення про його умисел на заволодіння грошовими коштами в сумі 120 000 дол. США, оскільки із розрахунку 200 дол. США за 1 га він мав би мати намір заволодіти сумою 137 246 дол. США.

Щоб у подальшому уникнути невірного трактування його показань ОСОБА_8 скористався своїм правом та відмовився від відповідей на запитання прокурора.

На запитання захисника ОСОБА_12 про те, в який час він дізнався, що грошові кошти, про які йдеться в обвинувальному акті, належать ОСОБА_14, ОСОБА_8 відповів, що у ОСОБА_14 взагалі грошей не було, він виступав як представник певної фірми, яка і була готова вкласти свої гроші.

На запитання головуючої ОСОБА_8 відповів, що він відносився до ОСОБА_14 як до посередника щодо вирішення питання про користування землею. І сам ОСОБА_14 говорив, що він є представником, і будуть гроші київської фірми чи ще чиїсь. Коли вони зустрілися у ресторані «Здибанка», ОСОБА_14 сказав: «Та ось привезли кияни гроші». ОСОБА_8 тоді сказав ОСОБА_14 : «Добре, поїхали до банку класти гроші».

Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_8 суд приходить до висновку, що зміна обвинувачення прокурором в суді є реалізацією його дискреційних повноважень, а тому відхиляє доводи ОСОБА_8 стосовно відсутності підстав для такої зміни у цьому провадженні.

Обставини стосовно намірів отримання ОСОБА_14 в користування цегляного заводу, які не були реалізовані, не підтверджують і не спростовують обставин, які суд уважає доведеними у цьому кримінальному провадженні. Їх оцінка в контексті виникнення у ОСОБА_14 упередженого ставлення до ОСОБА_8 та, як наслідок, подальше ймовірне вчинення ним провокації злочину, надана судом в п. 9 цього вироку. З огляду на зазначене, необґрунтованою є позиція ОСОБА_8 щодо вираження провокації у формі порушення правил підслідності та отримання доказів сторони обвинувачення неуповноваженим органом, упередженість такого органу та його намір у будь-який спосіб притягнути ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності.

Водночас, суд уважає обґрунтованою позицію ОСОБА_8 щодо недопустимості доказів, визначених у п. 4.3.17. - 4.3.19, 4.3.22. - 4.3.28., 4.3.31. цього вироку як таких, що отримані з порушенням правил підслідності неуповноваженим органом, оцінка таких доказів надана у вказаних пунктах вироку, у зв`язку з чим суд уважає недоведеними окремі обставини, викладені прокурором при формулюванні обвинувачення (абз. 1-3 п. 3 цього вироку).

Окрім того, суд критично оцінює позицію ОСОБА_8 щодо розбіжностей суми імітаційних засобів, зафіксованих в протоколі огляду місця події від 12 травня 2016 року та в протоколі огляду вилучених під час огляду місця події грошових коштів від 16 травня 2016 року, як доказу провокації злочину, упередженості органу досудового розслідування та процесуального керівника з огляду на те, що допущена помилка під час обрахунку імітаційних засобів та при складанні вказаних процесуальних документів без наявності інших доказів не свідчить про упередженість чи необ`єктивність органу досудового розслідування. Водночас, суд ураховує, що стороною обвинувачення не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт передачі ОСОБА_14 . 12 травня 2016 року ОСОБА_8 і ОСОБА_11 грошових коштів, оскільки під час дослідження обставин справи та перевірки їх доказами встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_11 передавались імітаційні засоби. Суд також уважає обґрунтованою позицію ОСОБА_8 щодо розбіжностей у сумах імітаційних засобів, оскільки, під час безпосереднього дослідження судом таких засобів встановлено їх суму 2 млн 525 тис. грн. (п. 4.3.16. цього вироку).

Посилання ОСОБА_8 на відсутність у нього та у ОСОБА_11 умислу на заволодіння чужими грошовими коштами шляхом зловживання довірою та пов`язані з цим доводи щодо наміру ОСОБА_8 лише переконатись у фактичній наявності коштів у ОСОБА_14 спростовуються наявними в справі доказами у їх сукупності, а також наступним. Довіра у ОСОБА_14 до ОСОБА_8 та ОСОБА_11 виникла в процесі досягнення між ними взаємної згоди щодо домовленості, відповідно до якої ОСОБА_8 та ОСОБА_11 зобов`язувались забезпечити виділення ОСОБА_14 землі для його потреб, а ОСОБА_14 зобов`язувався сплатити за таке виділення грошові кошти. Подальші дії ОСОБА_14 свідчать, що сумнівів у виконанні ОСОБА_8 та ОСОБА_11 своїх обов`язків згідно їх домовленості у ОСОБА_14 не було, про що свідчить передача ним 12 травня 2016 року ОСОБА_8 та ОСОБА_11 імітаційних засобів у сумі 1 525 000 грн.

Більше того, ОСОБА_8 як представник місцевої влади користувався вотумом довіри, який жителі територіальної громади висловили йому на виборах, віддавши за нього як за кандидата на посаду Битицького сільського голови свої голоси. Також, як убачається із наданих стороною захисту доказів, зокрема численних нагород та подяк у зв`язку з належним виконанням ОСОБА_8 професійних обов`язків протягом трудової діяльності (том 12, арк. 137-178), останній сприймався жителями громади як професіонал в сфері здійснення сільськогосподарської діяльності, а тому його рішення та дії, в тому числі й у сфері земельних відносин, сприймалися жителями громади, а також ОСОБА_14, як такі, що вчиняються у встановленому законом порядку. Відповідно, довірою користувався і призначений ОСОБА_8 на посаду начальника юридичного відділу Битицької сільської ради Сумського району Сумської області - ОСОБА_11, який був адвокатом. Таким чином, усвідомлюючи, що їх рішення та дії завідомо сприймаються оточуючими як такі, що вчинені відповідно до закону, ОСОБА_8 та ОСОБА_11, зловживаючи такою довірою, вчинили всі дії, необхідні для заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 в особливо великих розмірах. Посади, які обіймали ОСОБА_8 та ОСОБА_11, коло їх посадових обов`язків, професійний шлях свідчили про розуміння ними процедур надання у користування земель, що мають різний правовий статус, та усвідомлення, що прийняття рішення про надання у користування земель державної форми власності, земель приватної форми власності - паїв, що перебували у користуванні в ТОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет», а також земель, що складались із невитребуваних та неуспадкованих паїв померлих громадян, які не вступили у право власності на ці паї, та які перебували в управлінні ТОВ «ЛСК-11», знаходиться поза межами повноважень сільського голови.

Аналогічного висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного суду в постанові від 03 березня 2021 року, прийнятій у справі №127/11849/15-к, у якій суд зазначив, що наявність цивільно-правових відносин між обвинуваченим та потерпілим, що були закріплені у правочині, можуть бути частиною реалізації умислу особи на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою та не виключають можливості кваліфікації діяння особи як шахрайства за наявності складу цього кримінального правопорушення. Принциповим у цьому питанні є встановлення і доведення поза розумним сумнівом, що особа, умисно, з корисливих мотивів заволодіваючи чужим майном або набуваючи права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, зокрема й беручи на себе при цьому певні зобов`язання, одразу не мала наміру їх виконувати, використовуючи певні правовідносини як спосіб реалізації умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою.

Про наявність у ОСОБА_8 та ОСОБА_11 умислу на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 свідчить те, що усвідомлюючи неспроможність відповідно до закону прийняття ОСОБА_8 одноособового рішення про надання в користування ОСОБА_14 земельних ділянок, що мали різний правовий статус, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 вчиняли всі необхідні дії для формування у ОСОБА_14 хибного враження про наявність у ОСОБА_8 відповідних повноважень шляхом: (1) проведення неодноразових зустрічей ОСОБА_8 із ОСОБА_14, іноді за участю ОСОБА_15 та ОСОБА_8, на яких обговорювалось питання виділення ОСОБА_14 земельних ділянок у користування та жодним чином не порушувалось питання відсутності у сільського голови таких повноважень; (2) передачі 12 травня 2016 року ОСОБА_11 . ОСОБА_14 проекту Договору переуступки права оренди земельної ділянки від 12 травня 2016 року між ТОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет» (орендр) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_14 (новий орендар) з додатком щодо земельних ділянок загальною площею 221,6881 га та проекту Договору управління спадщиною від 31 березня 2016 року між Битицькою сільською радою (установник управління) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_14 (управитель) з додатком щодо земельних ділянок загальною площею 417,54 га, які останній підписав; (3) відвіданням 04 травня 2016 року ОСОБА_8, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 службового кабінету в.о. начальника Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області ОСОБА_20 ніби-то для подання документів щодо виділення ОСОБА_14 земельних ділянок; (4) наданням ОСОБА_8 . ОСОБА_14 вказівки 12 травня 2016 року наступного змісту: «Добре, поїхали до банку класти гроші», після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_11 в приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк» вчинили закінчений замах на заволодіння грошовими коштами, переданими ОСОБА_14, на загальну суму 2 млн. 525 тис. грн.

4.1.2. ОСОБА_11 при допиті в якості обвинуваченого пояснив, що з ОСОБА_8 познайомився приблизно у 2012-2013 роках, у період перебування його на посаді радника голови Сумської обласної державної адміністрації. Після обрання ОСОБА_8 сільським головою Битицької сільської ради останній запропонував ОСОБА_11 посаду юрисконсульта Битицької сільської ради. З січня 2016 року він розпочав роботу на цій посаді.

Окрім того, 29 жовтня 2013 року ОСОБА_11 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

З ОСОБА_14 ОСОБА_11 познайомився наприкінці зими - на початку весни 2016 року під час того, як ОСОБА_14 намагався отримати у користування колишній завод на території Битицької сільської ради для виготовлення деревного вугілля. Однак, громада села виступила проти цього рішення і його було скасовано.

ОСОБА_11 також зазначив, що у лютому - березні 2016 року ОСОБА_8 на одній з нарад поставив до відома працівників сільської ради про необхідність збільшення доходної частини бюджету Битицької сільської ради шляхом ревізії діючих договорів та перегляду їх умов, з метою збільшення податку за користування земельними ділянками. Виконання цього завдання ОСОБА_8 доручив ОСОБА_11 .

27 квітня 2016 року ОСОБА_11 не мав розмови з ОСОБА_8, під час якої вони б обговорювали питання про заволодіння коштами ОСОБА_14 . Цього дня, коли ОСОБА_14 з`явився до приміщення Битицької сільської ради, ОСОБА_8 сказав йому, що ОСОБА_14 цікавить питання оренди земель сільськогосподарського призначення, не вдаючись у деталі. У кабінеті сільського голови с. Битиця ОСОБА_11 показував за власною ініціативою ОСОБА_14 на карті, що висіла на стіні, земельні ділянки, які могли привабити потенційного орендаря. Водночас, після дослідження судом відео просив звернути увагу, що коли в село Битиця разом з ОСОБА_14 приїхав спеціаліст нібито з київської фірми для перевірки якості земель, показував йому земельні ділянки для потенційного користування не він, а ОСОБА_25 .

ОСОБА_11 розумів, що мова йде про залучення, як говорив ОСОБА_8, інвестора для засівання сільськогосподарських земель. І це зрозумів не тільки він, а й інші працівники сільської ради, оскільки мета неодноразових візитів ОСОБА_14 до сільської ради ні від кого не приховувалася, та усі знали, що ОСОБА_14 хоче отримати землі в оренду.

Також ОСОБА_11 у своїх показаннях звернув увагу суду, що Битицька сільська рада мала право розпоряджатися землями державної і комунальної форми власності за результатом проведеного аукціону. Оренда земель приватної форми власності могла відбутися лише на підстави договору з власниками земельних ділянок, тому ОСОБА_11 уважав висунуте йому обвинувачення таким, що суперечить повноваженням юрисконсульта сільської ради. ОСОБА_11 також звернув увагу суду, що ОСОБА_8 не міг одноособово розпоряджатись землею, яка знаходилась в адміністративних межах села. Рішень сесій Битицької сільської ради щодо надання ОСОБА_14 у користування земельних ділянок також не виносилось.

Щодо 30 квітня 2016 року, то лише після ознайомлення під час судового розгляду у Зарічному районному суді м. Суми, який розглядав цю справу по суті до передачі за підсудністю до Вищого антикорупційного суду, з відеозаписом він вперше побачив розмову з приводу користування землею між ОСОБА_14, ОСОБА_8 та ОСОБА_15 на ґанку перед входом у приміщення сільської ради, але участі у цій розмові він не приймав. Він не пам`ятає, щоб ОСОБА_8 говорив в його присутності з приводу клопотань Битицької сільської ради до Держгеокадастру Сумського району, керівником якого на той час працювала мати ОСОБА_26 . Але він точно пам`ятає, що текст такого клопотання він не готував.

Обвинувачений також зазначив про обставини зустрічі 04 травня 2016 року між ним, ОСОБА_8, ОСОБА_15 та ОСОБА_14 біля приміщення Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області. До змісту розмови, яка відбувалась між вказаними особами, ОСОБА_11 не прислухався, оскільки сидів на передньому сидінні разом з водієм, а ОСОБА_8, ОСОБА_15 та ОСОБА_14 сиділи в салоні автомобіля. ОСОБА_14 передав ОСОБА_11 конверт. ОСОБА_11 наголосив, що кошти, які знаходились у конверті в розмірі 1000 дол. США йому не призначалися. Уважає, що це підтверджується розмовою від 05 травня 2016 року, яка відбувалася у кабінеті Битицького сільського голови, при якій були присутні ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, в ході якої ОСОБА_8 зазначив, що: «Ни мне, ни моим ребятам ничего не причитается» (тобто з тієї 1 000 дол. США), при цьому рукою показуючи на ОСОБА_15, ОСОБА_16 та на нього. Після передачі йому конверта ОСОБА_8 сказав ОСОБА_11, щоб той залишив конверт у себе. У подальшому ОСОБА_8, ОСОБА_15 та ОСОБА_14 разом пішли у приміщення Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області, а ОСОБА_11 залишився чекати їх в автомобілі. Після виходу з приміщення всі вони роз`їхались по своїх справах. ОСОБА_11 розумів, що передані в автомобілі кошти йому не належать, тому не витрачав їх та зберігав за місцем проживання. Під час обшуку його житла 12 травня 2016 року добровільно видав гроші працівникам прокуратури.

Щодо подій, які відбувалися 12 травня 2016 року, ОСОБА_11 зазначив наступне. Приблизно об 11 год 30 хв він разом з ОСОБА_8 приїхали до кафе «Здибанка». Там їх чекав ОСОБА_14 . Після дослідження судом відеозапису звернув увагу суду, що на відео видно, що як він окрім технічних питань передачі ОСОБА_14 на підписання проєктів договорів та зазначення місць, де потрібно поставити підписи, жодної участі в розмові не приймав.

Щодо виготовлення цих договорів ОСОБА_11 повідомив, що зразки всіх діючих договорів на користування земельними ділянками зберігались на робочому комп`ютері сільської ради. ОСОБА_11 відомо, що договір на управління спадщиною укладався між колишнім головою Битицької сільської ради ОСОБА_27 та ТОВ «ЛСК-11». Є рішення сесії Битицької сільської ради, яким договір управління спадщиною було розірвано. На сесії сільської ради ОСОБА_8 взяв на себе обов`язок шукати нового інвестора і сільська рада підтримала цю позицію сільського голови. Тому ОСОБА_11 взяв існуючий зразок договору та лише відкоригував його в частині нових умов. Зокрема договір між Битицькою сільською радою і ТОВ «ЛСК-11» він змінив лише в частині назви - з ТОВ «ЛСК-11» на ФОП ОСОБА_14 і передав цей проєкт землевпоряднику сільської ради ОСОБА_15 для того, щоб він підготував перелік земельних ділянок, які перебували в управлінні спадщиною. Сам договір на управління спадщиною від 31 березня 2016 року він створювати не міг з тієї причини, що попередньо до початку його роботи на посаді юрисконсульта Битицька сільська рада укладала договори аналогічного змісту, як і 31 березня 2016 року. Єдиними відмінностями у договорах є додатки - списки неуспадкованих паїв, які готував ОСОБА_23 як землевпорядник, оскільки така інформація була лише у нього. Також ніякого умислу на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 у нього не виникало і виникнути не могло у зв`язку із тим, що до договорів він ніякого відношення не має. Жодна із земельних ділянок, які зазначені у договорах, йому не належить.

Щодо ТОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет» він стверджує, що не готував, не підписував та не скріплював печаткою цього товариства проєкт договору, який він передав ОСОБА_14 12 травня 2016 року для підписання, водночас уважає, що і прокурор не довів належними доказами його причетність до підготовки проєкту вказаного договору. Припускає, що два примірника цього договору для передачі на підпис ОСОБА_14 йому передав землевпорядник ОСОБА_25, але з плином часу він напевно стверджувати не може. Такий договір йому міг надати і бухгалтер ОСОБА_16, але це лише припущення.

ОСОБА_11 нікого з посадових осіб чи працівників ТОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет» не знає та не знав. Не міг цей договір підготувати і ОСОБА_8, оскільки це не його справа. Для того, щоб проєкт договору від імені ТОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет» передати ОСОБА_14 на підпис, вступати у попередню змову з ОСОБА_8 не потрібно. ОСОБА_8 достатньо було дати відповідну вказівку будь-якому підлеглому, оскільки майже всі працівники сільської ради знали, що ОСОБА_8 шукає інвестора для обробки сільськогосподарських земель, і для всіх, у тому числі для нього, це була законна діяльність, для якої попередня змова не була потрібна.

Подальшої участі у розмові між ОСОБА_8 та ОСОБА_14 у кафе «Здибанка» не приймав. Як вбачається з відеозапису, його увага розосереджена, він дивиться по сторонах і всім своїм видом показує, що йому не цікавий зміст їхньої розмови.

Просив звернути увагу суду на відеозапис подій біля кафе «Здибанка» в тій частині, коли ОСОБА_8 та ОСОБА_14 обговорюють, куди їхати з грошима: в офіс чи в банк. Його при цій розмові не було, а коли він підійшов, то ОСОБА_8 сказав йому, що вони підуть у банк. Він навіть не цікавився у ОСОБА_8, для чого їхати та з якого питання, бо стиль управління у ОСОБА_8 такий, що він дає підлеглим вказівки, що робити, і без пояснень, для чого це необхідно робити. ОСОБА_8 сказав, що подальші розпорядження будуть надані там.

До приміщення ПриватБанку вони зайшли разом, оскільки в автомобілі ОСОБА_11 було жарко сидіти. Всередині банку, перебуваючи в окремій кімнаті, ОСОБА_14 виклав гроші на стіл. Після цього всередину увірвалися працівники прокуратури та відбулось затримання ОСОБА_8 і ОСОБА_11 .

З дослідженого судом відеозапису затримання його та ОСОБА_8 видно, що спочатку ОСОБА_11 не розумів, що він затриманий, і лише через деякий час ОСОБА_28 заявив, що його також затримано. Потім з ним, здебільшого, спілкувалися без протоколу прокурори військової прокуратури ОСОБА_28 та ОСОБА_29 . Вони пропонували дати йому викривальні для ОСОБА_8 свідчення, якими він міг би підтвердити, що ОСОБА_8 отримав хабар, взамін на це ОСОБА_11 обіцяли, що він у справі залишиться свідком. Ці розмови відбувались без складання протоколів та без участі адвоката.

Порадившись з адвокатом, він вирішив дати свідчення, що він нібито здогадувався про ймовірну протиправну поведінку ОСОБА_8 . У подальшому, після передачі справи від військової прокуратури до НАБУ, він дав показання детективу ОСОБА_30 про те, що попередні його показання були надані під тиском військової прокуратури, і він відмовився від них.

Обвинувачений ОСОБА_11 також звернув увагу суду на відсутність доказів попередньої змови між ним і ОСОБА_8 щодо заволодіння коштами ОСОБА_14, як про це зазначено в обвинувальному акті. Так, проаналізувавши надані прокурором докази до суду, звернув увагу, що до 04 травня 2016 року взагалі не згадується його прізвище ні у заявах, ні у поясненнях ОСОБА_14, ні у рапортах оперативних співробітників СБУ чи військової прокуратури. Вперше його прізвище як особи, яка нібито вступила у попередню змову з ОСОБА_8, але не на заволодіння коштами ОСОБА_14, а неправомірну вигоду від ОСОБА_14, згадується лише 04 травня 2016 року, тобто після подій, які мали місце біля приміщення Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області. Разом з ОСОБА_14 до керівника Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області пішли ОСОБА_8 та син керівника цього управління - ОСОБА_23 .

Уважає, що стороною обвинувачення так і не було доведено, у чому був сенс для ОСОБА_8 залучати ОСОБА_11 до заволодіння коштами ОСОБА_14, проєкти договорів на управління спадщиною були у сільській раді до його працевлаштування, в яких йому необхідно було тільки змінити прізвища потерпілих і додатки.

Додатково відмітив, що ОСОБА_8 не було ніякого сенсу втягувати ОСОБА_11 у ймовірну змову, оскільки він і так був його підлеглим і виконував будь-які вказівки щодо можливого юридичного забезпечення діяльності Битицької сільської ради, її посадових осіб чи виконавчих органів. Вказівки ОСОБА_8 щодо питання можливого виділення земельних ділянок ОСОБА_14 були звичайними, законними, відповідали його повноваженням, і у нього, ОСОБА_11, не виникало сумніву у їх діях. Прохання ОСОБА_14 щодо можливого виділення йому земельних ділянок у користування не відрізнялися якимись особливостями. У нього, як у сторонньої особи, не виникло враження, що його слова носять протиправний характер. ОСОБА_14 був для нього черговим відвідувачем зі своїми питаннями, які він адресував до Битицької сільської ради.

ОСОБА_11 повідомив суду, що довірливих стосунків між ним та ОСОБА_14 не було. До подій 04 травня 2016 року він бачив ОСОБА_14 декілька разів, коли він приїздив на зустріч із ОСОБА_8 . При цьому жодної вимоги від ОСОБА_11 про надання йому або будь-якій іншій особі грошових коштів не надходило.

Крім того, ОСОБА_11 просив суд звернути увагу на те, що у ОСОБА_14 взагалі не було особистих коштів, оскільки у першому випадку він зазначав, що кошти на горіховий сад надасть чеський партнер, а на засівання земель у зазначених договорах - київська фірма, від якої приїздили представники та яка сама приймала рішення про укладення або не укладення зазначених вище договорів. Також він звернув увагу на дуже дивне поводження ОСОБА_14, який говорив йому, що має партнера, який йому довіряє, що готовий передати йому під чесне слово значну суму коштів, пов`язаних з придбанням горіхового саду, оренди землі, оплати праці найманих працівників мінімум на три роки до отримання першого врожаю, та не поїхав до нього у Чехію, а поїхав в Угорщину із значно нижчим рівнем життя і рівнем оплати праці. У зв`язку із чим, у нього виникло питання, чи був насправді партнер, або все це вигадка.

Окрім того, в своїх показання ОСОБА_11 зазначив про допущені в ході здійснення досудового розслідування порушення норм процесуального закону, зокрема:

1.при затриманні ОСОБА_11 порушено гарантії здійснення адвокатської діяльності, оскільки воно відбулось за відсутності представника ради адвокатів;

2.після затримання прокурор ОСОБА_28 здійснював на ОСОБА_11 психологічних тиск для того, щоб ОСОБА_11 дав викривальні покази щодо обставин отримання ОСОБА_8 неправомірної вигоди;

3.повідомлення про підозру, на думку ОСОБА_11, відбулось неналежним суб`єктом - слідчим ОСОБА_31 без відповідного доручення Генерального прокурора або його заступника, як того вимагає ч. 2 ст. 481 КПК України;

4.при проведенні обшуку житла порушено гарантії здійснення адвокатської діяльності, оскільки цю слідчу дію проведено без участі представника ради адвокатів, якого не було завчасно повідомлено про необхідність прибути;

5.огляд місця події проведено в окремій кімнаті приміщення банку з обмеженим доступом без попереднього судового дозволу;

6.порушення підслідності справи, оскільки більшість доказів під час досудового розслідування зібрано не детективами НАБУ, а слідчими і прокурорами військової прокуратури;

7.кількість імітаційних засобів, вручених ОСОБА_14 та виявлених на місці огляду, суттєво відрізнялась;

8.при проведенні щодо ОСОБА_11 . НСРД слідчим суддею дозвіл на ці дії не надавався.

Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_11 суд ураховує зазначені ним факти порушення вимог кримінального процесуального закону та визнає затримання ОСОБА_11 таким, що здійснено з істотним порушенням прав і свобод людини і громадянина (п. 4.3.14 цього вироку).

Посилання ОСОБА_11 щодо здійснення на нього тиску після затримання та надання ним викривальних показів щодо ОСОБА_8 судом відхиляються як такі, що не стосуються предмету доказування у цьому кримінальному провадженні. Суд при ухваленні вироку ураховує лише ті показання, які ОСОБА_11 надав суду безпосередньо.

Щодо повідомлення про підозру, яке, на думку ОСОБА_11, було здійснено з порушенням КПК України, не уповноваженим суб`єктом, суд відхиляє зазначені доводи як такі, що не підтверджуються наявними в справі доказам, а оцінку повідомленню про підозру суд надає в п. 4.3.23. цього вироку.

Доводи ОСОБА_11 щодо порушення гарантій адвокатської діяльності при проведенні обшуку у нього вдома, суд уважає слушними, а протокол обшуку житла ОСОБА_11 таким, що складений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Оцінку належності та допустимості протоколу обшуку житла ОСОБА_11 судом надано в п. 4.3.19. цього вироку.

Зауваження ОСОБА_11 стосовно проведення огляду місця події в окремій кімнаті з обмеженим доступом без попереднього дозволу власника суд відхиляє як необґрунтовані з огляду на те, що кімната для переговорів у банку не була приміщенням з обмеженим доступом та, відповідно, для проведення огляду у ній не потрібен був дозвіл власника або ухвала слідчого судді, а проведенням в ньому такої слідчої дії як огляд місця події не було допущено втручання в приватне життя чи в приватне володіння будь-якого. Більш детально ці та інші аргументи сторони захисту оцінені судом при наданні оцінки протоколу огляду місця події в п. 4.3.15. цього вироку.

Доводи сторони захисту щодо порушення підслідності у цьому провадженні та відсутності дозволу слідчого судді при проведенні НСРД щодо ОСОБА_11, наявності розбіжностей в кількості вручених ОСОБА_14 та вилучених на місці події імітаційних засобів, а також інші аргументи сторони захисту ОСОБА_11 будуть враховані судом під час оцінки доказів у цьому провадженні на предмет їх допустимості.

Посилання ОСОБА_11 на відсутність між ним та ОСОБА_8 попередньої змови на заволодіння коштами ОСОБА_14 в особливо великому розмірі шляхом зловживання довірою останнього суд відхиляє, виходячи з наступного. Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06 листопада 2009 року визначено, що злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Окрім того, згідно усталеної практики Верховного Суду, співучасть у вчиненні злочину передбачає: об`єднання окремих зусиль кожного співучасника у взаємообумовлену спільну діяльність усіх співучасників; те, що вчинюваний співучасниками злочин є єдиний для всіх; спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату злочину; причинний зв`язок між діяннями всіх учасників і загальним злочинним результатом. Спільна участь у вчиненні злочину може проявитися як у дії, так і в бездіяльності. Головною рисою спільної дії (бездіяльності) співучасників є те, що дії (бездіяльність) кожного з них є складовою частиною загальної діяльності з вчинення злочину. Вони діють разом, роблячи свій внесок у вчинення злочину. Дії (бездіяльність) кожного із учасників за конкретних обставин є необхідною умовою для вчинення злочинних дій (бездіяльності) іншим співучасником та настання спільного злочинного результату (постанова ККС ВС від 10 листопада 2022 року справа № 639/552/19, провадження № 51-1113 км 22); домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір (постанова ККС ВС від 27 жовтня 2022 року справа № 332/3717/18, провадження № 51-641ск22, постанова ККС ВС від 22 вересня 2022 року справа № 552/3757/20, провадження № 51-5908 км 21).

Отже, існування попередньої змови між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 підтверджується узгодженістю їх дій, що мало зовнішній вияв у здійсненні спільної діяльності без надання будь-яких вказівок один одному щодо подальших дій: (1) ОСОБА_8 пропонував ОСОБА_14 взяти в оренду земельні ділянки площею близько 600 га, натомість ОСОБА_11 показував ОСОБА_14, коли той прийшов до Битицької сільської ради 27 квітня 2016 року, на карті земельні ділянки, які могли б його привабити як потенційного орендаря; (2) подіями, що відбулись 12 травня 2016 року, зокрема на території готельно-ресторанного комплексу «Здибанка», а саме: підписанням під час зустрічі ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 підготовлених ОСОБА_11 договорів; отриманням ОСОБА_8 та ОСОБА_11 у кімнаті для переговорів ПАТ «КБ ПриватБанк» несправжніх грошових коштів (імітаційних засобів) у сумі 2 525 000 грн.

4.2. Показання свідків

4.2.1. Свідок ОСОБА_14 під час допиту в суді зазначив, що знайомий з обвинуваченим ОСОБА_8 дуже давно, приблизно з 1990-х років. Їх знайомство відбулось під час спільної роботи на одному із підприємств. Після того, вони тривалий час не спілкувались. Знову зустрілись у період перебування ОСОБА_8 на посаді сільського голови Битицької сільської ради.

Свідок зазначив, що на початку 2016 року у ОСОБА_14 з`явився намір вирощувати грецький горіх на території Сумської області для подальшого продажу урожаю за кордон. На той час він здійснював господарську діяльність як фізична особа - підприємець (далі - ФОП). Ідея почати вирощувати та продавати грецький горіх виникла після того, як у лютому-березні 2016 року до нього зателефонував давній знайомий, який на той час мешкав у Чеській Республіці, і повідомив про вигідну пропозицію щодо реалізації урожаю горіха за кордон. З цією метою, ОСОБА_14 задля отримання кращого урожаю почав підшукувати земельну ділянку зі підходящим складом ґрунту для вирощування горіху з урахуванням кліматичних умов.

У другій половині квітня ОСОБА_14 звернувся до голови Битицької сільської ради ОСОБА_8 з проханням допомогти знайти земельну ділянку для подальшого отримання її в оренду, розуміючи, що той обізнаний у питанні земельних правовідносин, і, у разі необхідності, зможе надати йому допомогу. Зі слів ОСОБА_14, його вразило те, що під час першої зустрічі у квітні 2016 року ОСОБА_8 не намагався відмовити від наміру зайнятись вирощуванням горіху, а навпаки пообіцяв допомогти в отриманні земельної ділянки в оренду. ОСОБА_8 повідомив, що на території Битицької сільської ради є земельна ділянка площею приблизно 50 га, але для того, щоб отримати її в оренду необхідно сплатити 200 дол. США за кожний га землі. ОСОБА_8 про необхідність сплатити цю суму вперше повідомив ОСОБА_14 у приміщенні Битицької сільської ради, коли саме не пам`ятає.

ОСОБА_14 в суді також зазначив, що не планував орендувати велику площу землі, оскільки не мав досвіду ведення сільськогосподарського господарства, та розумів, що для початку йому вистачить 50 га.

Вибираючи сорти рослин грецького горіху, ОСОБА_14 знайшов декілька фермерських господарств, розташованих на території м. Львова та у Дніпропетровській області, які вирощували для подальшої реалізації саджанці цієї культури. У подальшому, під час спілкування з представниками цих господарств, свідок зрозумів, що для кліматичних умов Сумської області підходять лише саджанці, які вирощуються у фермерському господарстві, розташованому в Дніпропетровської області.

ОСОБА_8 під час подальших зустрічей, повідомив ОСОБА_14, що у нього на території сільради є значно більше вільних земельних ділянок, площа яких становить близько 600 га та запропонував надати йому їх в оренду на тих же умовах - 200 дол. США за кожний га землі.

ОСОБА_14 спочатку відмовився від цієї пропозиції, оскільки не був готовим обробляти таку велику площу землі. Але у подальшому, під час спілкування з раніше знайомим представником фірми, яка займалась сільським господарством (назву не пам`ятає), з`ясував, що це досить вигідна пропозиція. Через певний проміжок часу ОСОБА_14 стало відомо, що запропоновані ОСОБА_8 600 га розташовані не в одному місці, а складаються з трьох окремих земельних ділянок.

Під час перемовин ОСОБА_14 з представниками цієї агрофірми, її спеціалісти приїжджали на територію Битицької сільської ради задля того, щоб взяти зразки ґрунту і визначити його придатність для вирощування сільськогосподарських культур.

ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_14, що для нього буде краще, якщо право оренди на ці земельні ділянки він оформить на своє ім`я. Причину такої пропозиції свідок не пам`ятає.

Під час допиту в суді, ОСОБА_14 повідомив суду, що із ОСОБА_11 його познайомив ОСОБА_8 у кінці травня 2016 року, незадовго до подій інкримінованого злочину. Це знайомство відбулось у приміщенні Битицької сільської ради. Під час першої зустрічі ОСОБА_8 представив ОСОБА_11 як юриста Битицької сільської ради та повідомив, що до його повноважень входить готувати документи для оформлення права оренди на зазначені вище земельні ділянки.

Загалом спілкування з ОСОБА_8 щодо оренди земельних ділянок відбувалось протягом двох-трьох тижнів. Точну кількість зустрічей у цей період свідок не пам`ятає. ОСОБА_8 у розмовах повідомляв, що він зацікавлений у наповнені бюджету села коштами, отриманими від користування земельних ділянок.

ОСОБА_14 також повідомив, що першу частину грошей у розмірі 1 000 дол. США як аванс за оренду земельної ділянки для вирощування горіху орієнтовною площею 50 га він передав ОСОБА_8 на початку травня 2016 року. Ці гроші були передані в автомобілі «Volkswagen Тransporter» біля будинку районного управління Держгеокадастру. ОСОБА_14 за вказівкою ОСОБА_8 віддав ці гроші в руки ОСОБА_11, який мовчки їх взяв. Тому, ОСОБА_14 був впевнений, що ОСОБА_11 обізнаний у намірах ОСОБА_8 щодо отримання неправомірної вигоди. У цей час в автомобілі окрім ОСОБА_14 знаходились водій автомобіля, а також, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та землевпорядник Битицької сільської ради (прізвище не пам`ятає).

Про зустріч в управлінні Держгеокадастру домовлявся ОСОБА_8 . Перебуваючи в приміщенні цього управління, ОСОБА_14 і ОСОБА_8 зайшли в один із кабінетів (який саме не пам`ятає). Там він надав паспорт для виготовлення копії та написав заяву про надання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 50 га. Одночасно з цим ОСОБА_8 подав письмове клопотання про надання ОСОБА_14 в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 50 га, підписане ним як головою Битицької сільської ради.

ОСОБА_14 суду також повідомив, що другу частину грошей у розмірі 2,5 млн грн він передав ОСОБА_8 і ОСОБА_11 12 травня 2016 року як плату за надання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 600 га. Гроші, які ОСОБА_14 передав ОСОБА_8 і ОСОБА_11 у цей день, були купюрами по 500 гривень. На той час 2,5 млн грн в еквіваленті становило 100 000 дол. США. ОСОБА_14 в суді також повідомив, що крім цих грошей він мав ще передати ОСОБА_8 2,5 тисячі дол. США, але не встиг, оскільки відбулось затримання обвинувачених. Передача 2,5 мільйонів гривень 12 травня 2016 року відбулась в кімнаті для VIP-клієнтів у приміщенні одного із відділень «ПриватБанку» в м. Суми (адресу не пам`ятає). ОСОБА_14 не пам`ятає, чи брали ОСОБА_8 і ОСОБА_11 в руки гроші. Перебуваючи в цій кімнаті, вони звернулись до працівника банка для того, щоб їм надали спеціальний прилад для перерахунку коштів, але працівник банку відмовив, оскільки такий прилад у них не працював. Одразу після цього працівники правоохоронних органів затримали ОСОБА_8 і ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_14 суду також повідомив, що 12 травня 2016 року перед передачею грошей, вони з ОСОБА_8, перебуваючи в кафе «Здибанка», підписали договори про користування земельними ділянками. Предмет цих договорів полягав у наданні свідку у користування не витребуваних і не успадкованих паїв, а також, у переуступці права користування землею. При цьому ОСОБА_14 зазначив, що один із підписаних ним договорів був датований заднім числом. Із них, два договори підписали ОСОБА_14 і ОСОБА_8, а третій підписав ОСОБА_14 і на цьому договорі вже був підпис директора фірми «ЛСК» (повну назву не пам`ятає). ОСОБА_8, підписуючи договір переуступки права користування землею, говорив, що договір оренди цієї ділянки він не буде продовжувати з попереднім користувачем. Присутній при цьому ОСОБА_11 роз`яснив ОСОБА_14, який саме договір і де потрібно підписати. Крім цього, свідок повідомив суду про свою впевненість, що ОСОБА_11 був обізнаний про наміри ОСОБА_8 отримати неправомірну вигоду, оскільки виконував всі його доручення, не перепитуючи про обставини та подальші дії. Про намір везти гроші у відділення ПАТ «ПриватБанку» для того, щоб їх перерахувати, було озвучено ОСОБА_14 в кафе «Здибанка».

Перелічені вище договори для підпису ОСОБА_14 в кафе «Здибанка» привезли з собою ОСОБА_8 і ОСОБА_11 . Реквізити для цих договорів ОСОБА_14 надав ОСОБА_11 напередодні. Після підписання, ОСОБА_14 передав договори у цей же день працівникам СБУ.

Крім цього, свідок у своїх показаннях зазначив, що розумів незаконність вимоги ОСОБА_8 та усвідомлював, що 200 дол. США за кожний гектар землі при оформленні оренди було неправомірною вигодою. ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_14, що 200 дол. США за кожний гектар при оформленні оренди землі це нормальна ціна, оскільки скрізь вимагають по 400 дол. США за гектар. Після цієї розмови ОСОБА_14 вирішив звернутись у правоохоронні органи з відповідною заявою про злочин. Він також зазначив, що з приводу вимагання ОСОБА_8 грошей, він мав громадянську позицію та розумів свою відповідальність у разі надання ним неправомірної вигоди. Свідок також повідомив суду, що не розумів, за що він повинен сплатити ці кошти, оскільки був обізнаний про своє право на отримання землі у користування на законних підставах. Спочатку, коли він звернувся до ОСОБА_8 з проханням надати в оренду землю, то не передбачав, що так складуться обставини, думав, що ОСОБА_8, як сільський голова, буде зацікавлений, щоб на території сільської ради створювались нові робочі місця та покращувалась інфраструктура.

Заяву про злочин ОСОБА_14 подав працівнику СБУ ОСОБА_185. У кінці квітня 2016 року при подачі цієї заяви ОСОБА_14 надав пояснення про зміст розмов і обставини спілкування з ОСОБА_8 . Після цього працівники СБУ порадили свідку заздалегідь їх попереджати про кожну зустріч з обвинуваченими та поводити себе так, начебто нічого не сталось.

Відповідаючи на запитання сторони захисту, ОСОБА_14 повідомив, що під час першої зустрічі ОСОБА_8 зазначив про необхідність сплати 200 дол. США за кожний гектар, як про оплату за прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки. При цьому пояснив, що вказана сума зазначена зі знижкою, оскільки в інших селах вона становить 400 дол. США.

ОСОБА_14 також розумів, що це не офіційна плата за оренду земельної ділянки, а також, те, що цю суму необхідно передати особисто ОСОБА_8 за прийняття ним позитивного рішення. Свідок також зазначив, що спершу планував отримати землю у власність. Пояснив суду, що не пам`ятає, як і коли плани змінились щодо отримання землі в оренду.

Намір обробляти землю та вирощувати горіховий сад у ОСОБА_14 виник після того, як у лютому-березні 2016 року зателефонував його знайомий із Чеської Республіки, і запропонував розпочати спільний бізнес. Тому, ОСОБА_14 вирішив звернутися до ОСОБА_8 по допомогу у вирішенні питанням про оренду землі.

На той час у ОСОБА_14 і його знайомого із Чеської Республіки не було бізнес-плану щодо вирощування горіхового саду. Під час розмови, той повідомив, що буде добре, якщо урожай горіху складатиме 1,5 тони з 1 га. Якщо буде більше, то ще краще.

Відповідаючи на запитання сторони захисту, свідок ОСОБА_14 повідомив прізвище й ім`я свого знайомого з Чеської Республіки - ОСОБА_32 . Пояснив, що до цього часу він не хотів повідомляти правоохоронним органам зазначені вище відомості, тому що його знайомий категорично заперечував проти цього. Як тільки ОСОБА_32 дізнався, що існує кримінальне провадження, пов`язане з отриманням в оренду земельної ділянки, одразу припинив спілкування з ОСОБА_14 . Контакти ОСОБА_33 у ОСОБА_14 не збереглися. Про факт вимагання неправомірної вигоди свідок йому не повідомляв. Під час спілкування обговорювали лише важливі питання, які стосувались вирощування горіху.

Під час допиту ОСОБА_14 також зазначив, що спілкування з київською фірмою з приводу обробітку земельної ділянки орієнтовною площею 600 га відбувалось через її спеціаліста. Загалом спілкувався з ним 2-3 рази. Після того, як ОСОБА_14 передав ОСОБА_8 1 000 дол. США, той постійно телефонував і погрожував щодо необхідності передати йому решту коштів. Згодом ОСОБА_14 стало відомо, що одну із земельних ділянок, яка входить в склад 600 га, обробляє інша фірма під назвою «ЛСК» (точну назву не пам`ятає).

ОСОБА_14 також повідомив суду, що спілкувався зі спеціалістом київської фірми щодо аудиту землі. Знав, що це велика агрофірма і вона займається сільськогосподарською діяльністю. Після пропозиції ОСОБА_8 щодо надання в оренду 600 га, свідок повідомив представнику цієї агрофірми про вказаний факт.

Відповідаючи на запитання сторони захисту, ОСОБА_14 зазначив, що 27 квітня 2016 року, перебуваючи в управлінні СБУ, він дав пояснення з приводу обставин вимагання ОСОБА_8 у нього грошей за надання в оренду земельних ділянок. Перед підписанням тексту пояснень, ознайомився зі змістом і після деяких виправлень, підписав його. У приміщення управління СБУ прийшов добровільно. Не пам`ятає, чи зустрічався в цей день із ОСОБА_8, пам`ятає лише, що розмова з ним щодо сплати неправомірної вигоди відбулась до того, як надав пояснення в СБУ.

Свідок також зазначив, що мав особисту зацікавленість у тому, щоб обробляти землю орієнтовною площею 600 га, але водночас були побоювання, чи справиться він з цим. На ділянці площею 50 га мав намір вирощувати горіх, а на решті - кукурудзу або соняшник.

Відповідаючи на запитання сторони захисту, свідок ОСОБА_14 повідомив, що не пам`ятає хронологію спілкування з представниками київської фірми щодо використання земельної ділянкою ділянки орієнтовною площею 600 га.

При спілкуванні з ОСОБА_8 щодо оренди цієї землі розраховував, що буде її обробляти разом з київською фірмою, представники якої були у цьому зацікавлені. Мав плани співпрацювати з ними на пайових долях. При цьому, ОСОБА_14 зауважив, що 500-600 га занадто велика площа і сам він би не зміг її обробляти. Окрім цього, свідок зазначив, що отримання в оренду земельної ділянки для ведення сільськогосподарської діяльності цікавило більше не його, а представників фірми. До приїзду спеціаліста цієї фірми для відібрання зразків ґрунту, ОСОБА_14 не повідомляв керівникам агрофірми про умови отримання в оренду земельної ділянки щодо сплати 200 дол. США за кожний гектар. Пояснив суду, що не хотів говорити цю інформацію телефоном. Про необхідність сплатити зазначену суму за кожний гектар повідомив керівництву агрофірми через спеціаліста, коли той приїхав у Битицьку сільраду для відібрання зразків ґрунту. Після того, як цей спеціаліст передав керівництву фірми зміст розмови, ті відмовились від наміру обробляти землю, пояснюючи це тим, що не розуміють за що мають платити таку велику суму.

ОСОБА_14 також повідомив, що у перших числах травня 2016 року він їздив до м. Києва для того, щоб зустрітись з представниками агрофірми. Обставини поїздки та з ким спілкувався при цьому не пам`ятає. Під час спілкування з ними щодо оренди земельної ділянки на території Битицької сільської ради, представники агрофірми повідомили, що не хочуть мати справу з криміналом. Наміру знайомитись з ОСОБА_8 жодного разу не висловлювали. На той час свідок не повідомляв їм про контроль за вчиненням злочину за фактом вимагання неправомірної вигоди. ОСОБА_14 не повідомляв ОСОБА_8 про відмову фірми сплачувати визначену вище суму, чому саме, не пам`ятає. Після розмови з представниками київської агрофірми, зателефонував ОСОБА_8 та повідомив, що все нормально і готуємо зустріч.

Відповідаючи на запитання захисника, свідок ОСОБА_14 уточнив, що фірма, яка вирощувала саджанці грецького горіху знаходилась у Хмельницькій області, а не у Львівській, як він зазначав про це раніше. Вирощуваний нею сорт горіху, не підходив для кліматичних умов в Сумській області. Для того, щоб скласти бізнес-план по вирощуванню горіху, треба було провести аудит землі. Співпраця з ОСОБА_34 мала відбуватись на рівних умовах 50/50. Під час телефонної розмови той повідомив, що для вирощування горіху потрібно витратити орієнтовно від 35 до 50 тисяч доларів. З кожного із компаньйонів, чи всього, свідок не запам`ятав. При цьому зазначив, що розмір витрат залежав від сорту горіху. На той час у розпорядженні ОСОБА_14 була зазначена сума коштів, отримана ним від здійснення підприємницької діяльності.

ОСОБА_14 також повідомив суду, що рішення про оренду запропонованої ОСОБА_8 земельної ділянки орієнтовною площею 50 га прийняв самостійно, тому що у той день не зміг зв`язатись по телефону з ОСОБА_34 .

Також зазначив, що 1 000 дол. США це його власні кошти. Вказана сума була авансом у розмірі 50% за надання в оренду земельної ділянки орієнтовної площі 50 га. Решту, він мав передати пізніше.

ОСОБА_14 також зазначив, що працівник СБУ ОСОБА_35 не мав ніякого відношення до його бажання отримати в оренду земельну ділянку на території Битицької сільської ради. Їх спілкування відбувалось лише у період розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_8, ОСОБА_11 і стосувалось обставин провадження. ОСОБА_14 також зазначив, що працівник СБУ ОСОБА_35 не спонукав його до спілкування з ОСОБА_8 . Навпаки, пояснював свідку, що не має бути ніяких провокацій до вчинення злочину. При цьому, зі слів ОСОБА_14, ОСОБА_35 міг лише просити уточнити якусь обставину під час спілкування з ОСОБА_8 . Окрім ОСОБА_36, ні з ким із працівників СБУ не спілкувався.

ОСОБА_14 також уточнив, що не пам`ятає, чи говорили представники київської агрофірми, що готові виділити кошти на обробку землі площею 600 га.

Судом під час допиту свідка ОСОБА_14 за клопотанням адвоката ОСОБА_9 відтворено ряд відеофайлів, отриманих під час проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні.

Після перегляду відеозапису, зафіксованому у файлі № «160505_1526_ch1» на носії інформації в т. 4 арк. 179, ОСОБА_14 пояснив, що на відео міститься розмова з представником київської агрофірми, під час якої він повідомив, що треба зробити аналіз ґрунту і надати висновок щодо придатності для вирощування сільськогосподарських культур.

Після перегляду відеозапису у файлі № «160504_1523», зафіксованому на носії інформації в т. 4 арк. 179, ОСОБА_14 пояснив, що цей запис відбувся біля приміщення районного управління Держгеокадастру після подачі ним заяви про надання в оренду земельної ділянки площею близько 50 га та стосується того, що він замовив гроші у сумі 1 700 дол. США, які мав віддати за оренду земельної ділянки орієнтовною площею 50 га.

Після перегляду відеозапису у файлі № «160505_1419_ch1», зафіксованому на носії інформації в т. 4 арк. 179, ОСОБА_14 пояснив, що у розмові він зазначив про інвестиції, під якими мав на увазі інвестиції, які мала надати київська агрофірма.

Після перегляду відеозапису у файлі № «160504_1457», зафіксованому на носії інформації в т. 4 арк. 179, ОСОБА_14 пояснив, що перебуваючи в салоні автомобіля «Volkswagen Тransporter» гроші передав ОСОБА_11 мовчки. Той також мовчки їх взяв, не запитуючи за що вони, і що з ними треба робити. Тому, ОСОБА_14 був впевнений про обізнаність ОСОБА_11 у намірах ОСОБА_8 щодо отримання неправомірної вигоди. Свідок також повідомив, що водія автомобіля знає наглядно. Чи позичав у нього раніше кошти, свідок не пам`ятає.

У подальшому, відповідаючи на уточнююче запитання сторони захисту, свідок повідомив, що не може стверджувати про обізнаність ОСОБА_11 у передачі йому в якості неправомірної вигоди 1 000 дол. США.

Відповідаючи на запитання захисника, ОСОБА_14 також повідомив, що задовго до наміру отримати в оренду земельну ділянку, у нього була ідея виготовляти деревне вугілля. На той час на території Битицької сільради був цегляний завод, приміщення якого підходило для реалізації вказаної ідеї. На засіданні сесії Битицької сільської ради було ухвалено рішення про надання дозволу на користування приміщенням цегляного заводу, з метою виготовлення деревного вугілля. Це рішення було ухвалено під головуванням попереднього сільського голови. У подальшому, після обрання на вказану посаду ОСОБА_8, він повідомив ОСОБА_14 що це рішення сільської ради не є чинним і потрібно ухвалювати нове рішення. За результатом повторного голосування на сесії Битицької сільської ради під головуванням новообраного сільського голови ОСОБА_8, це рішення було скасовано і ухвалено нове - про відмову у надання в оренду приміщенням цегляного заводу. Після цього ОСОБА_14 залишив ідею виробництва деревного вугілля.

Відповідаючи на запитання захисника ОСОБА_9 з подальшим переглядом його компіляції щодо з`єднань мобільного зв`язку між номерами мобільних телефонів ОСОБА_36 та ОСОБА_14, останній пояснив, що почав спілкуватись з цим працівником СБУ з другої половини квітня 2016 року у рамках справи стосовно ОСОБА_8 і ОСОБА_11 . До цього часу він міг спілкуватись з ОСОБА_37 по іншій справі стосовно « ОСОБА_38 », оскільки був у ній заявником про вчинення кримінального правопорушення. Свідок зазначив, що ці справи між собою жодним чином не пов`язані. Часте перебування у зоні дії вишок мобільного зв`язку, розташованих біля приміщення СБУ в Сумській області, ОСОБА_14 пояснив проходженням лікування в ДУ «Територіальному медичному об`єднанні Міністерства внутрішніх справ України по Сумській області», приміщення якого розташовано поруч.

ОСОБА_14 також зазначив, що не пам`ятає чи була розмова з ОСОБА_8 щодо необхідності підтвердження наявності у нього коштів із розрахунку 200 дол. США за кожний гектар землі, наданий в оренду, та про те, що ці кошти необхідно вкласти в обробку землі.

За клопотанням адвоката ОСОБА_9 суд надав ОСОБА_14 для огляду документ, який міститься в т. 7 арк. 146, на якому зафіксовано розрахунки, написані від руки. Після цього ОСОБА_14 повідомив, що цей документ він раніше бачив у кафе «Здибанка» після підписання договорів на право користування земельними ділянками. Щодо змісту розрахунків свідок зазначив, що вони стосувались ціни для посівних робот на землях, які мали йому передати в оренду. У цих розрахунках мова йшла про гроші, не пов`язані з тими, які ОСОБА_14 мав передати ОСОБА_8 як неправомірну вигоду. Окрім цього, розмова йшла про те, що з переданих ОСОБА_39 грошей сільрада мала допомогти йому паливом, а урожай повинен був ділитись навпіл.

Відповідаючи на запитання адвоката ОСОБА_13, ОСОБА_14 зазначив, що він з 2002 року здійснює підприємницьку діяльність як ФОП. У 2014 році відкрив юридичну особу та, окрім готельно-ресторанного бізнесу, займався реалізацією запчастин для сільськогосподарської техніки.

ОСОБА_14 також зазначив, що за весь період спілкування з ОСОБА_11, він з ним мав лише ділові стосунки, пов`язані з оформленням права оренди землі.

ОСОБА_14, відповідаючи на запитання адвоката ОСОБА_13, не зміг пояснити, чи мав ОСОБА_11 вплив на прийняті ОСОБА_8 рішення з приводу надання в оренду земельних ділянок. Також свідок не зміг відповісти на запитання щодо отримання ОСОБА_11 будь-якої частки від загальної суми грошей, яка за обставинами злочину проходить як неправомірна вигода. При цьому, ОСОБА_14 зазначив, що напередодні підписання договорів він передав ОСОБА_11 особисті документи для виготовлення проектів договорів. ОСОБА_14 також повідомив, що згідно з домовленістю з ОСОБА_8 мав передати йому 50 % від загальної суми неправомірної вигоди до підписання договорів про права на користування земельними ділянками, а решту 50 % - після.

Гроші у сумі 1 000 дол. США призначались особисто ОСОБА_8 . ОСОБА_14 також зазначив, що вважав, що ОСОБА_8, використовуючи свої службові повноваження Битицького сільського голови, міг допомогти реалізувати право на користування земельними ділянками.

Відповідаючи на запитання обвинуваченого ОСОБА_11, ОСОБА_14 зазначив, що не обізнаний з колом його обов`язків як юриста Битицької сільської ради. На запитання щодо різниці між землями державної і комунальної форми власності відповісти не зміг. Також зазначив, що ОСОБА_8 не повідомляв йому який із державних органів має право розпоряджатись землями державної і комунальної форми власності.

ОСОБА_14 також повідомив, що ОСОБА_11, перебуваючи всередині автомобіля «Volkswagen Тransporter» 04 травня 2016 року біля будинку районного управління Держгеокадастру, не вимагав у нього 1 000 дол. США. Змісту розмови, яка відбувалась всередині автомобіля, не пам`ятає. На момент, коли ОСОБА_14 сідав у автомобіль «Volkswagen Тransporter», у нього при собі була 1 000 дол. США. На той час наміру передавати ці кошти саме ОСОБА_11 у нього не було. ОСОБА_11 особисто або через інших людей не вимагав у ОСОБА_14 сплатити цю суму. Чи були ці гроші запаковані під час передачі ОСОБА_11 і чи рахував він їх після цього, свідок не пам`ятає. Передав він їх мовчки. У період з 04 по 12 травня 2016 року зустрічався з ОСОБА_11 2-3 рази. Зміст розмов не пам`ятає. Також зазначив, що ОСОБА_11 не сприяв ОСОБА_8 і не підбурював його до передачі коштів. Свідок також повідомив суду, що ОСОБА_11 гроші у нього за підготовку документів не вимагав. Зміст підписаних договорів ОСОБА_14 не пам`ятає. Не зміг відповісти на запитання, чи фіксував свідок за допомогою спеціальної техніки зустріч з ОСОБА_8 і ОСОБА_11 12 травня 2016 року. При цьому зазначив, що розмова з ОСОБА_8 щодо сплати 200 дол. США за кожний гектар відбувалась як у присутності сторонніх осіб, так і на одинці.

Відповідаючи на запитання прокурора, свідок уточнив свою відповідь щодо можливого сприяння ОСОБА_11 у отриманні ОСОБА_8 неправомірної вигоди. При цьому додатково пояснив, що слово «сприяння» розуміє як допомога. Тому, у подальших відповідях зазначив, що, на його думку, ОСОБА_11 сприяв ОСОБА_8 в одержанні коштів, оскільки готував документи про надання у користування земельних ділянок, отримав особисто гроші у сумі 1 000 дол. США, які були першою сплатою неправомірної вигоди.

4.2.2.Свідок ОСОБА_15 під час допиту в суді зазначив, що у період інкримінованих ОСОБА_8 і ОСОБА_11 дій, він працював землевпорядником Битицької сільської ради. До його посадових обов`язків входило: підготовка проектів рішень сесії сільради щодо земельних питань, аудит земель на території Битицької сільської ради, ведення прийому громадян, допомога жителям громади у вирішенні земельних питань, надання з цього приводу консультацій, підготовка звітів про виконану роботу тощо. У період роботи в Битицькій сільській раді, ОСОБА_15 познайомився з ОСОБА_14, який на той час хотів взяти в оренду земельні ділянки державної та приватної форми власності, а також, отримати в управління не витребувані і не успадковані паї.

Свідок зазначив, що ОСОБА_14 планував взяти в оренду землі державної форми власності на території Битицької сільської ради для вирощування на них горіхового саду. Загальна площа цих земель становила приблизно 50 га. Свідок не зміг пригадати, чи складались Битицькою сільською радою будь-які документи щодо передачі в оренду цієї ділянки. Після надання судом за клопотанням прокурора для огляду листа, адресованого до Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області за підписом сільського голови ОСОБА_8 (том 3 арк. 56), свідок ОСОБА_15 повідомив про свій почерк на вихідному номері цього документу, тому допустив, що цей лист готував саме він. Більш детальних обставин створення цих документів не зміг пригадати. Свідок також зазначив, що викопіювання території, яке є додатком до листа, робив точно він.

ОСОБА_15 також зазначив, що відповідно до чинного законодавства розпоряджатись землями державної форми власності мало право Головне управління Держгеокадастру у Сумській області. Ці землі могли передаватись у користування лише через аукціон.

Свідок ОСОБА_15 суду повідомив, що період спілкування з ОСОБА_14 щодо надання йому в користування вищезазначених земель становив приблизно 1-3 місяці. У цей час відбулось орієнтовно 5-10 зустрічей, на яких були присутні ОСОБА_14 і ОСОБА_8 . На деяких з них також був присутній свідок ОСОБА_15 і юрист сільської ради ОСОБА_11 . Свідок зазначив, що в одну із зустрічей він їздив із землевпорядником київської фірми до місця розташування земель, які ОСОБА_14 планував отримати у користування для того, щоб той взяв зразки ґрунту. Інші зустрічі відбувались у приміщенні Битицької сільської ради та біля районного управління Держгеокадастру.

Крім цього, свідок повідомив, що на одну із зустрічей з ОСОБА_14, яка відбулась біля приміщення Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області, ОСОБА_8 приїхав разом з ОСОБА_15 на особистому автомобілі останнього. Там їх чекав ОСОБА_11 разом з водієм мікроавтобуса, на якому він приїхав. Усі вони разом з ОСОБА_14 пересіли в мікроавтобус і там відбулась розмова. Зміст її він не пам`ятає. Свідок лише зазначив, що під час розмови ОСОБА_14 передав ОСОБА_11 кошти, зовні схожі на долари. За що ОСОБА_14 передав ці кошти, свідок не знає. Пам`ятає лише те, що ОСОБА_14 хотів їх передати ОСОБА_8, але той сказав ОСОБА_11 : «ОСОБА_187, бери!». І той взяв. Особисто ОСОБА_15 ніхто ніяких коштів не пропонував.

У подальшому, ОСОБА_14, ОСОБА_8 і ОСОБА_15 пішли до кабінету голови Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області. Там вони консультувались з приводу процедури отримання в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 50 га для вирощування на ній горіхового саду. Інших обставин цієї зустрічі свідок не пам`ятає. При цьому, зазначив, що метою візиту було отримання консультативних послуг. ОСОБА_15 пішов на цю зустріч за вказівкою свого безпосереднього керівника - сільського голови ОСОБА_8 . Під час зустрічі ОСОБА_15 сидів і слухав зміст розмови, за необхідності, задавав запитання щодо процедури надання у користування земельної ділянки в оренду. На цій зустрічі фінансові питання не обговорювались. Загалом, Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області не мало права розпоряджатись землями державної форми власності. За процедурою після звернення до районного управління Держгеокадастру з клопотанням про надання в оренду земельної ділянки державної форми власності, її працівники мали скласти інформаційну довідку з подальшим перенаправленням цих документів до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Вирішення питання щодо надання цієї землі в оренду мало відбуватись через аукціон, який мав проводити організатор аукціону - компанія, яка має на це дозвіл. Загалом, за проведення аукціону потрібно було сплачувати кошти. Вартість залежала від кількості гектарів земельної ділянки. У кожного організатора ціна могла відрізнятися. Свідок також повідомив суду, що голова Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області ОСОБА_20 - його мати.

ОСОБА_15 також пояснив, що процедура отримання в оренду земель державної форми власності передбачала проведення аукціону. Для цього, Битицька сільська рада повинна була направити лист до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про те, що вона не заперечує проти проведення аукціону. Цей лист мав бути підставою для проведення аукціону. Тому, свідок зазначив, що сільська рада не могла вирішувати питання щодо передачі в оренду земельної ділянки державної форми власності.

Крім земель державної форми власності, ОСОБА_14 планував взяти у користування землі, які знаходяться на території Битицької сільської ради за межами населеного пункту орієнтовною площею 200 га. Ці землі, на той час обробляло товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингове агентство «Пріоритет»» (далі - ТОВ «КА «Пріоритет») на підставі договору оренди з власниками паїв. Крім цього, ОСОБА_14 планував отримати у користування земельну ділянку площею 400 га. Ці землі складались із не витребуваних і не успадкованих паїв померлих громадян, які не вступили у право власності на ці паї. Вказані землі могли передаватись в управління компанії, яка би їх обробляла поки не з`являться спадкоємці, що набули право власності на них.

Свідок зазначив, що передача у користування не витребуваних і не успадкованих паїв мала відбуватись на підставі рішення сільської ради з подальшим укладенням договору управління спадщиною. Землі приватної форми власності передавались в оренду на підставі відповідного договору, укладеного з власниками паїв.

ОСОБА_15 зазначив, що за словами ОСОБА_14 землі орієнтовною площею 200 і 400 га мав намір обробляти інвестор, яким, за його словами, мала бути київська фірма. Назву він не повідомляв. ОСОБА_14 планував бути посередником у цих відносинах між Битицькою сільською радою і інвестором - київською фірмою.

Крім цього, свідок повідомив, що ОСОБА_8 не міг самостійно приймати рішення про передачу в управління не витребуваних і не успадкованих паїв. Винесенню цього рішення мала передувати заява ОСОБА_14 з подальшим її розглядом на сесії сільської ради, та з ухваленням рішення про передачу або відмову у передачі цих земель. До заяви мав додаватись проект договору. У випадку ухвалення на сесії сільської ради позитивного рішення, сільським головою цей договір укладався. Свідок не зміг пригадати, чи було рішення Битицької сільської ради про передачу ОСОБА_14 у користування не витребуваних і не успадкованих паїв.

Свідок також повідомив, що сільська рада не була розпорядником земель, які обробляло ТОВ «КА «Пріоритет»» через приватну форму власності. Право оренди було оформлено на підставі договору оренду, укладеного між власниками паїв і ТОВ «КА «Пріоритет»».

Свідок також повідомив суду, що йому не відомо, чи обробляло ТОВ «КА «Пріоритет»» землі, які перебували у його користуванні.

Також зазначив, що відсоток від користування земельної ділянки мав надходити до бюджету сільської ради.

У період інкримінованих дій свідок готував додатки до договорів, які у подальшому підписав ОСОБА_8 і ОСОБА_14 . Зміст цих додатків полягав у складеному списку померлих громадян, які не вступили у право власності на земельні паї. Вказані землі могли передаватись в управління з метою обробки до того часу, поки спадкоємці не набудуть на них право власності.

Свідок також зазначив, що готував додаток до договору оренди, який складався із списків пайовиків - орендодавців.

Після надання за клопотанням прокурора для огляду договорів про управління спадщиною від 31 березня 2016 року з додатками, та про оренду земельних ділянок від 12 травня 2016 року з додатками (том 3 арк. 24-31, 22-37), свідок зазначив, що він раніше їх не бачив, проекти не готував. При цьому, підтвердив, що додатки до договорів готував саме він.

ОСОБА_8, перебуваючи на посаді сільського голови Битицької сільської ради не мав права самостійно розпоряджатися жодним із видів земельних ділянок, які ОСОБА_14 мав намір отримати у користування.

Свідок також зазначив, що не чув про те, щоб ОСОБА_8 вимагав у когось неправомірну вигоду. Чув розмову про 200 дол. США за гектар, але що це за кошти він не знає.

Відповідаючи на запитання сторони захисту, ОСОБА_15 повідомив, що ОСОБА_8 намагався збільшити наповнення бюджету за рахунок підвищення відсотку за користування землями Битицької сільської ради.

На думку свідка, ОСОБА_14 виявився людиною, яка не розбиралась у земельних питаннях. На той час був чинним договір на управління спадщиною з ТОВ «ЛСК-11», і це мало його насторожити. Під час розмови, ОСОБА_14 неодноразово зазначав, що він сам не може профінансувати затрати на обробку земельних ділянок, але це може зробити київська форма.

Крім цього, повідомив, що не пам`ятає, щоб ОСОБА_14 після затримання ОСОБА_8 і ОСОБА_11 намагався довести до кінця свій намір щодо отримання цих земель у користування.

Відповідаючи на запитання суду, свідок повідомив, що в штаті Битицької сільської ради інші юристи окрім ОСОБА_11 не працювали.

4.2.3.Свідок ОСОБА_16 під час допиту в суді зазначив, що у період з серпня 2013 по грудень 2018 року працював на посаді головного бухгалтера в Битицькій сільський раді. Розпочав свою роботу на цій посаді під керівництвом сільського голови ОСОБА_27 . Після обрання ОСОБА_8 на цю посаду, працював під його керівництвом. Свідок повідомив суду, що знав ОСОБА_14 як особу, що мала намір орендувати земельні ділянки на території Битицької сільської ради. Але договори про користування землями з ним так і не були підписані. На тих земельних ділянках, які він хотів орендувати, вже були орендарі. Договори з ними були укладені раніше, і ці землі оброблялись.

Свідок також зазначив, що землі, які ОСОБА_14 хотів орендувати, складались із невитребуваних і неуспадкованих паїв, а також із паїв громадян на території Битицької сільської ради загальною площею приблизно 500 га.

Свідок зазначив, що під час зустрічей ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 у приміщенні Битицької сільської ради він присутнім не був, але декілька разів при цьому заходив до кабінету ОСОБА_8 для того, щоб підписати документи, пов`язані з бухгалтерським обліком сільської ради. Таких зустрічей було декілька. Точну кількість не пам`ятає.

Свідок також зазначив, що ТОВ «ЛСК-11» обробляло земельні ділянки на території Битицької сільської ради декілька років. Цю територію складали невитребувані і неуспадковані паї. Про їх користування був укладений договір. На час інкримінованих ОСОБА_8 і ОСОБА_11 дій цей договір був чинним, але тривали судові спори щодо його розірвання. Про ТОВ «КА «Пріоритет» свідку нічого не відомо.

Свідок також зазначив, що йому нічого не відомо про особисті домовленості між ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 з приводу умов укладання договорів щодо користування земельними ділянками на території Битицької сільської ради.

За клопотанням прокурора під час допиту свідка ОСОБА_16 продемонстровано фрагмент запису НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи на носії MicroSD № 394т, на якому зафіксовано розмову, що відбулась 05 травня 2016 року між ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 у службовому кабінеті сільського голови.

Після перегляду продемонстрованого відеозапису, свідок уточнив свою попередню відповідь та зазначив, що виходячи зі змісту цього запису, під час розмови цієї розмови він був присутній у службовому кабінеті ОСОБА_8, які саме питання обговорювались на цій зустрічі, свідок не пам`ятає.

Про обставини одержання ОСОБА_8 і ОСОБА_11 неправомірної вигоди свідку нічого не відомо.

Крім цього, свідок пояснив, що ТОВ «ЛСК-11» за користування земельними ділянками на території Битицької сільської ради сплачувала до бюджету села 3% від нормативно грошової оцінки даної території. У сусідніх сільських радах Сумського району за користування такими землями підприємці сплачували від 6 до 7 %. Тому, ОСОБА_8 намагався розірвати договір з підприємствами через низький відсоток ставки та укласти новий договір з іншими підприємствами з метою збільшення відсотка сплати до бюджету села.

Відповідаючи на запитання адвоката ОСОБА_40, свідок ОСОБА_16 зазначив, що період сплати за користування землею починався з дня укладання договору, і не залежав від того, чи обробляється орендована земля чи ні.

Відповідаючи на запитання суду, свідок пояснив, що на переглянутому відеозаписі зустрічі 05 травня 2016 року мова йшла про земельну ділянку, яка складалась із невитребуваних та неуспадкованих паїв площею приблизно 600 га.

Свідок також зазначив, що станом на березень-квітень 2016 року між Битицькою сільською радою і ТОВ «ЛСК-11» були договірні відносини. Приблизно у травні 2016 року Битицька сільська рада подала до суду позов про розірвання договору з ТОВ «ЛСК-11».

Крім цього, свідок зазначив, що штатний розпис Битицької сільської ради не передбачав посаду начальника юридичного відділу. Свідок пригадав, що ОСОБА_11 обіймав посаду юриста. За час його роботи штатний розпис декілька раз змінювався. Знає, що ОСОБА_11, перебуваючи на посаді, мав провести аудит договорів, укладених Битицькою сільською радою з підприємствами для того, щоб переглянути умови договору та збільшити відсоткову ставку по нормативно-грошовій оцінці за користування землею.

Свідок не пам`ятає, чи був ОСОБА_11 на роботі 12 травня 2016 року та з якої посади його звільнено.

4.2.4.Свідок ОСОБА_20 під час допиту в суді зазначила, що на початку 2016 року працювала на посаді виконувача обов`язків начальника Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області. Наприкінці 2016 року її призначено начальником цього ж управління.

Свідок зазначила, що з ОСОБА_8 вона познайомилась під час перебування на вищевказаній посаді при виконанні своїх функціональних обов`язків, пов`язаних, у тому числі, із наданням консультативних послуг головам сільських селищних рад.

У суді свідок також зазначила, що землевпорядник Битицької сільської ради ОСОБА_15 - її син, який на цей час звільнився та працює як ФОП.

Свідок також зазначила, що із ОСОБА_11 не знайома.

При допиті свідок повідомила суду, що з ОСОБА_14 вона не знайома та не пам`ятає, чи зустрічалась з ним коли-небудь.

Також зазначила, що очолюване нею управління Держгеокадастр не компетентне вирішувати питання про виділення земельних ділянок. Ці питання наразі вирішуються через аукціон. Рішення про винесення цього питання на аукціон приймає Центральне управління Держгеокадасту.

ОСОБА_20 також зазначила, що ОСОБА_8 і ОСОБА_11 ніколи їй не пропонували грошові кошти за допомогу в оформленні документів на право користування земельними ділянками на території Битицької сільської ради. Будь-яких домовленостей у неї з ОСОБА_8 і ОСОБА_11 з приводу допомоги за оформлення документів працівниками Головного управління Держгеокадастру у Сумській області не було.

З ОСОБА_8 по роду служби могла зустрітися як у своєму службовому кабінеті, так і в приміщенні Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, або в обласній державній адміністрації, або в районній раді.

За клопотанням прокурора під час допиту свідка ОСОБА_20 їй продемонстровано фрагмент запису НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи на носії MicroSD № 394т, на якому зафіксовано розмову, що відбулась 04 травня 2016 року. Після перегляду продемонстрованого відеозапису, свідок зазначила, що через погану якість звуку і зображення, вона не може пояснити, що на ньому відбувалось. Себе на цьому відео свідок не змогла впізнати.

З приводу змісту відповіді на запит заступника військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_41 № 25-1705вих-15 від 12 травня 2016 року, який міститься в томі 3 арк. 55 щодо надання документів, пов`язаних з виділенням на території Битицької сільської ради земельної ділянки ФОП ОСОБА_14, свідок пояснила, що до неї надійшов запит, на який нею надано відповідь. Детальних обставин надання нею відповіді на цей запит пригадати не змогла.

Свідок ОСОБА_20 також зазначила, що відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, землями державної та комунальної форми власності на території Битицької сільської ради могло розпоряджатись Головне управління Держгеокадастру у Сумській області. У випадку, якщо особа станом на 2016 рік зверталась до цього управління із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про придбання землі через аукціон, або про отримання її у постійне користування, тоді Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області повинно було підготувати інформаційну довідку, перевіряючи всю наявну інформацію, яка є в управлінні згідно облікових даних. Перевірка полягала у перегляді реєстрів Державної земельної комісії з метою з`ясування інформації щодо наявності/відсутності державних актів на право власності або право користування цією землею; вільна/не вільна земельна ділянка, до якої категорії угідь вона відноситься, перебуває чи не перебуває на аукціоні, приймала чи не приймала інвентаризацію. Вказана перевірка носить інформаційний і консультативний характер. Після цього, складена за результатом перевірки довідка пересилається до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Там її вивчають та приймають рішення про те, чи дають дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, чи відмовляють. Термін пересилання інформаційної довідки до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області становить 30 днів.

У випадку, якщо особа зверталась з відповідним клопотанням, то свідок як керівник Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області могла давати консультації з приводу облікових даних щодо наявності або відсутності відповідних заборон на земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту.

При цьому, свідок ОСОБА_20 не пам`ятає, чи надавала вона таку консультацію по землям Битицької сільської ради та, чи звертався до неї ОСОБА_8 за такою консультацією.

4.2.5.Свідок ОСОБА_42 під час допиту в суді зазначив, що у період інкримінованих обвинуваченим дій він працював на посаді оперативного співробітника Управління СБУ в Сумській області та брав участь у документуванні злочину щодо одержання неправомірної вигоди сільським головою Битицької сільської ради ОСОБА_8 . Виконував повноваження в рамках функціональних обов`язків. З ОСОБА_14 свідок познайомився під час розслідування цього кримінального провадження. Спілкування відбувалось лише в рамках кримінального провадження по телефону або при особистій зустрічі. Особистого знайомства з ОСОБА_14 у свідка не було. Провокативні дії з боку працівників правоохоронних органів у цьому провадженні не вчинялись. Ініціатором викриття кримінального правопорушення був ОСОБА_14 .

ОСОБА_35 також повідомив, що розмір неправомірної вигоди ОСОБА_8 складав близько 100-120 тисяч дол. США. На той час це була найбільша неправомірна вигода, яку отримала посадова особа на території Сумської області.

Свідок також зазначив, що під час контролю за вчиненням злочину використовувались імітаційні засоби - несправжні грошові кошти. Під час допиту в суді свідок не зміг пригадати, яка установа виготовляла ці імітаційні засоби. При цьому зазначив, що в м. Суми необхідних для цього потужностей не було, тому виготовлення цих засобів відбувалось у м. Києві. Організаційні питання виготовлення імітаційних засобів вирішувало керівництво Управління СБУ в Сумській області. Зокрема, за його резолюцією укладався договір з компанією, яка могла виконати це замовлення. Відповідний договір міг бути як усний, так і письмовий, платний або безоплатний. За результатом виготовлення, зазвичай, складався акт виконаних робіт та видавались імітаційні засоби. Особисто свідок ОСОБА_35 не мав відношення до вирішення організаційних питань щодо виготовлення несправжніх грошей.

З приводу обставин вчинення інкримінованого ОСОБА_8 і ОСОБА_11 злочину, свідок зазначив, що неправомірна вигода передавалась їм в банківській установі в м. Суми. Там обвинувачених і було затримано. При врученні ОСОБА_14 імітаційних засобів, вони перераховувались за допомогою спеціального пристрою, призначеного для підрахунку коштів. При цьому свідок допустив, що через їх відмінність від справжніх купюр за вагою і товщиною бумаги, пристрій міг допустити помилку при їх підрахунку. Тому, кількість імітаційних засобів, вручених ОСОБА_14 могла відрізнятися від кількості виявлених під час їх передачі ОСОБА_8 і ОСОБА_11 . Перед врученням несправжніх грошей ОСОБА_14 їх було складено у пачки та перев`язано банківською стрічкою.

Судом за клопотанням адвоката ОСОБА_9 надано для огляду свідку документи, які отримано під час тимчасового доступу, з інформацією щодо з`єднань мобільних номерів, якими користувались ОСОБА_8, ОСОБА_35, ОСОБА_14 (том 4 арк. 175, том 5 арк. 174-179). Адвокатом ОСОБА_9 під час допиту свідка ОСОБА_36 звернуто увагу на з`єднання мобільного зв`язку зазначених абонентів 25 листопада 2015 року, 04, 16, 17 лютого 2016 року, 10 березня 2016 року.

Відповідаючи на поставлені захисником запитання, свідок ОСОБА_35 зазначив, що з його боку або з боку ОСОБА_14 провокації злочину не було. Свідок ОСОБА_35 не заперечував проти того факту, що спілкування між ним і ОСОБА_14 відбувалось як до, так і після внесення відомостей в ЄРДР. Свідок ОСОБА_43 також повідомив суду, що особистих стосунків з ОСОБА_14 не мав. Це спілкування відбувалось у рамках кримінального провадження та наголосив, що діяльність працівників Управління СБУ в Сумській області не обмежується лише нормами КПК України. Їх діяльність також регулюється положеннями Законів України «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про контррозвідувальну діяльність». Причини спілкування ОСОБА_14 з ОСОБА_8 свідок не пояснив. Припустив, що воно могло бути пов`язаним з їх давнім знайомством.

Відповідаючи на запитання обвинуваченого ОСОБА_8, свідок ОСОБА_35 зазначив, що наодинці мав з ним зустріч в одному із басейнів в м. Суми. Інших таких зустрічей свідок не пам`ятає.

4.2.6.Свідок ОСОБА_22 під час допиту в суді зазначила, що у 2016 році працювала і дотепер працює у відділенні ПАТ «ПриватБанк» на посаді керівника напрямку бізнес-обслуговування клієнтів банку на площі Незалежності 3/1 в м. Суми.

ОСОБА_8 напередодні подій, які відбулись у відділенні банку 12 травня 2016 року, телефонував до свідка ОСОБА_22 для того, щоб скористатись кімнатою для переговорів VIP-клієнтів. ОСОБА_8 і на той час і зараз має статус VIP-клієнта банку і тому, має право користуватись цією кімнатою. За кожним VIP-клієнтом банку закріплений персональний менеджер. Тільки цієї категорії клієнт мав право користуватись даною кімнатою. У ОСОБА_8 був персональний менеджер - ОСОБА_44, але на той час він був у відпустці. Тому, ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_45 для того, щоб орендувати VIP-кімнату та відкрити банківську скриньку у відділенні банку. На чиє ім`я планувалось відкрити скриньку, свідок не знає. Також вона не пам`ятала, чи була на той час у ОСОБА_8 вже відкрита скринька у VIP-центрі банку на АДРЕСА_3 .

У той день, ОСОБА_8 приїхав у відділення банку і зайшов до VIP-кімнати разом із декількома чоловіками. Цих людей свідок не знала. При цьому зазначила, що із ОСОБА_11 і ОСОБА_14 вона не знайома. У подальшому ОСОБА_8 запросив свідка ОСОБА_22 зайти у VIP-кімнату. Там на столі вона бачила пакунок загорнутий в целофан. Свідок участі у підрахунках грошей не брала. Пам`ятає, що хтось із присутніх в кімнаті попросив її перерахувати, або перевірити справжність коштів. Хто саме не пам`ятає. Але свідок відмовила.

Із присутніх у кімнаті чоловіків, окрім ОСОБА_8, ніхто не представлявся клієнтом ПАТ «ПриватБанк», і про скриньки, відкриті на їх ім`я, мова не йшла.

Відповідаючи на запитання адвоката ОСОБА_9, свідок ОСОБА_22 повідомила, що VIP-кімната у відділенні банку на площі Незалежності 3/1 в м. Суми представляє собою окреме приміщення з дверима, які зачиняються. Стіни кімнати зроблені із тонованого скла, і ззовні не видно, що відбувається всередині. Ця кімната надається VIP-клієнтам банку на підставі договору оферти. Під час перебування клієнта у цій кімнаті, працівникам банку вхід до неї заборонено. Всередині кімнати відсутні робочі місця для працівників банку. Вона використовується тільки для переговорів. Інший клієнт банку також не може знаходитись у цій кімнаті, у той час, коли нею уже хтось користується. У період інкримінованих ОСОБА_8 дій, кімната передавалась у користування клієнту банку на 2 години. На теперішній час - вона надається на 1 годину. Клієнт користується нею безкоштовно.

Свідок також повідомила, що працівники правоохоронних органів не питали в неї дозволу зайти всередину цієї кімнати. Також повідомила, що про надання письмового дозволу (лист від 12 травня 2016 року № 20.1.0.0.0/7-20160512/5915 - том 5 арк. 212) на проникнення їй нічого не відомо.

4.2.7. Свідок ОСОБА_46 під час допиту в суді зазначив, що у 2016 році очолював відділ обслуговування клієнтів ПАТ «ПриватБанк» у відділенні на площі Незалежності, 3/1 в м. Суми. ОСОБА_8 мав статус VIP-клієнта банку. Свідок був його особистим менеджером. Маючи цей статус, ОСОБА_8 мав право користуватись VIP-кімнатою для переговорів. Напередодні затримання ОСОБА_8 він телефонував свідку і консультувався щодо відкриття банківської скриньки для свого знайомого. Свідок також зазначив, що ОСОБА_14 і ОСОБА_11 йому не знайомі.

Судом за клопотанням прокурора, під час допиту свідка відтворено запис НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за 12 травня 2016 року (том 4 арк. 200). На цьому запису свідок ОСОБА_44 не впізнав свій голос.

4.2.8.Свідок ОСОБА_47 під час допиту в суді зазначила, що у 2016 році працювала секретарем Битицької сільської ради. На той час ОСОБА_8 був сільським головою Битицької сільської ради, а ОСОБА_11 - юрисконсультом. Посади начальника юридичного відділу в сільській раді ніколи не існувало.

Свідок також зазначила, що з ОСОБА_14 вона знайома заочно. Чула про нього від ОСОБА_27 у зв`язку з наданням у користування земельної ділянки, на якій знаходився колишній цегляний завод, для того, щоб він розпочав виготовлення деревинного вугілля. У 2016 році це рішення було скасовано.

4.2.9.Свідок ОСОБА_18 під час допиту в суді зазначив, що він, починаючи з зими 2016 року і дотепер є співвласником ТОВ «ЛСК-11». Іншими власниками цієї компанії є ОСОБА_19 і ОСОБА_48 . Фірма займається сільськогосподарською діяльністю. Одним видом із загальної кількості земельних ділянок, які перебувають у користуванні ТОВ «ЛСК-11» на території Битицької сільської ради, є невитребувані і неуспадковані паї. Цей договір на управління спадщиною був підписаний між попереднім сільським головою Битицької сільської ради - ОСОБА_49, а також тодішнім директором ТОВ «ЛСК-11» ОСОБА_50 . Загальна площа цих паїв на час підписання договору становила близько 400 га.

Крім цього, свідок ОСОБА_18 зазначив, що знає ОСОБА_8 давно. Його мати підтримувала з ним дружні відносини. ОСОБА_8, після того як став сільським головою Битицької сільської ради, запропонував ОСОБА_18 заплатити йому 200 дол. США за користування кожним гектаром землі на території Битицької сільської ради. При цьому, зазначив, що треба скоріше думати над його пропозицією, оскільки він буде пропонувати її іншим людям. ОСОБА_8 також зазначав, що у випадку несплати визначеної ним суми, він розірве договір і цю землю будуть обробляти інші. Суму 200 дол. США за 1 га ОСОБА_8 написав йому на листочку під час розмови в його службовому кабінеті сільського голови Битицької сільської ради. Ця сума стосувалась 600 га землі на території сільської ради. З чого формувалась ця сума свідок не зміг пояснити. При цьому, ОСОБА_8 зазначив, що це дуже гарна ціна. Таких цін немає.

Свідок також повідомив, що розірвати договір на управління спадщиною можна було лише на підставі рішення сільської ради, але голосів на його ухвалення на засіданні сесії сільської ради у ОСОБА_8 би не вистачило.

ОСОБА_18 також зазначив, що наразі договір на управління спадщиною між Битицькою сільською радою і ТОВ «ЛСК-11» є чинним. У ньому зазначено, що користування цими землями відбувається до виявлення спадкоємця, який вступив у законні права.

З приводу розірвання цього договору постійно відбувались судові спори. З цього приводу Верховним Судом ухвалено рішення на користь ТОВ «ЛСК-11», в якому зазначено, що укладений договір є чинним.

Вперше Битицька сільська рада звернулась до суду з позовом про розірвання договору управління невитребуваними і неуспадкованими паями після затримання ОСОБА_8 .

ОСОБА_18 також зазначив, що у нього з того часу склались неприязні відносини з ОСОБА_8, оскільки останній уважав, що його затримано з вини керівників ТОВ «ЛСК-11».

Наразі ТОВ «ЛСК-11» сплачує за користування землею в бюджет Битицької сільської ради 3%. Розмір цієї суми у грошовому еквіваленті не пам`ятає. Цими виплатами займаються працівники бухгалтерії фірми. Чи намагався ОСОБА_8, перебуваючи на посаді сільського голови, збільшити розмір з 3% на 6% - не пам`ятає. До ТОВ «ЛСК-11» від Битицької сільської ради надходило декілька листів з пропозиціями щодо збільшення розміру відрахувань до бюджету сільської ради за користування землями. Результат їх розгляду свідку не відомий.

Інші обставини подій злочину свідок повідомити не зміг.

4.2.10.Свідок ОСОБА_19 під час допиту в суді зазначив, що з листопада 2015 року по теперішній час він працює директором в ТОВ «ЛСК-11». Від початку діяльності цієї фірми її засновником була ОСОБА_51 . У подальшому, співзасновниками стали ОСОБА_19 і ОСОБА_18 . Останній з них працює в ТОВ «ЛСК-11» приблизно з кінця 2015 року - початку 2016 року. Вказану вище інформацію про зміну керівництва до реєстру юридичних осіб не вносили. Напрямком діяльності фірми є вирощування сільськогосподарських культур. Зокрема, фірма обробляє землі на території Битицької сільської ради відповідно до договору про управління спадщиною, укладеного на підставі рішення сільської ради. Від початку укладання цього договору площа не витребуваних і не успадкованих паїв значно зменшилась. У договорі зазначено, що право користування цими паями надавалось до моменту виявлення спадкоємця, який вступив у право власності. Тому, по мірі виявлення спадкоємців площа цих земель зменшувалась. Наразі вона становить приблизно 100 га.

Свідок ОСОБА_19 також зазначив, що з ОСОБА_8 і ОСОБА_11 він знайомий у зв`язку з професійною діяльністю з того часу, як став директором ТОВ «ЛСК-11». З ОСОБА_14 свідок особисто не був знайомий, лише чув від сторонніх осіб його прізвище у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження. З ОСОБА_37 знайомий у зв`язку з наданням йому під час досудового розслідування пояснень щодо обставин скоєного ОСОБА_8 злочину.

Крім цього, на початку 2016 року ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_19 необхідність сплати 120 тисяч дол. США за користування 600 га землі на території Битицької сільської ради. Водночас, 400 га із них уже оброблялись ТОВ «ЛСК-11» на підставі договору управління спадщиною. Тому, керівництво фірми повідомило, що ніяких грошей ОСОБА_8 давати не будуть. Ця розмова відбулась між ОСОБА_8 і ОСОБА_19, коли вони були вдвох у кабінеті сільського голови Битицької сільської ради. При цьому, свідок зазначив, що це була не офіційна плата за оренду землі. Вказані кошти хотів отримати ОСОБА_8 особисто собі як хабар. Він намагався їх отримати за подальше користування землями на території Битицької сільської ради. З приводу вимагання ОСОБА_8 у нього хабаря до правоохоронних органів не звертався, оскільки не мав на це часу та був зайнятий роботою. Свідок також повідомив, що був невдоволений такими діями обвинуваченого. Зміст їх розмови передав ОСОБА_18 .

Свідок також зазначив, що йому нічого не відомо про припинення/відновлення договору на управління спадщиною, на підставі якого ТОВ «ЛСК-11» обробляє землі на території Битицької сільської ради. При цьому, свідок наголосив, що у ТОВ «ЛСК-11» є лист від ОСОБА_8 про те, що укладений з Битицькою сільською радою договір є чинним. Свідок також повідомив, що сільська рада намагалась розірвати договір вже після того, як існувала кримінальна справа стосовно ОСОБА_8 . На даний час спорів з цього приводу немає.

Під час зміни керівництва ТОВ «ЛСК-11» попередній директор передав ОСОБА_19 договір на управління невитребуваними і неуспадкованими паями. Щодо розірвання цього договору попереднім директором ОСОБА_52 і попереднім сільським головою ОСОБА_49 свідку нічого не відомо. ОСОБА_19 після призначення на посаду директора ТОВ «ЛСК-11» був присутнім на всіх сесіях Битицької сільської ради.

Наразі ТОВ «ЛСК-11» сплачує за користування землею в бюджет Битицької сільської ради 3%. Знає, що ОСОБА_8 звертався з листами до керівництва ТОВ «ЛСК-11» щодо збільшення відсотку плати до бюджету села, а також виносив це питання на розгляд сесії Битицької сільської ради. Розмір відсотку, на який ОСОБА_8 хотів збільшити цю плату, свідок не пам`ятає. Водночас зазначив, що депутати не проголосували за це рішення, через те, що ТОВ «ЛСК-11», окрім сплати в бюджет Битицької сільської ради 3% за користування землею, виконує роботи пов`язані з благоустроєм села, у тому числі, ремонтом і розчищенням доріг, будівництвом дитячих майданчиків тощо.

Відповідаючи на запитання адвоката ОСОБА_9 щодо його обізнаності про існування рішення 41 сесії Битицької сільської ради «Про надання дозволу на розірвання договору про управління спадщиною», свідок зазначив, що йому з цього приводу нічого не відомо. При цьому, повідомив суду, що деякі рішення сесії Битицької сільської ради з`являлись нізвідки.

Свідок також повідомив, що питання про надання ОСОБА_14 земельної ділянки на підставі договору про управління спадщиною на засіданні сесії Битицької сільської ради не розглядалось.

4.2.11.Свідок ОСОБА_21 під час допиту в суді зазначила, що у травні 2016 року обіймала посаду виконувача обов`язків начальника Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Особисто ОСОБА_8 і ОСОБА_11 вона не знала. Лише чула ці прізвища від керівника Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області ОСОБА_20 як про осіб, що отримали хабар.

Відповідаючи на запитання прокурора, свідок ОСОБА_21 повідомила, що розпорядником земель державної форми власності є Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, тому, ОСОБА_14, маючи намір отримати в оренду такі землі, повинен був звернутися з відповідними документами до зазначеного управління.

Свідок також повідомила, що не готова точно стверджувати про те, чи були на час інкримінованих ОСОБА_8 і ОСОБА_11 дій чинною норма земельного законодавства, що запроваджувала обов`язкову процедуру земельних торгів.

ОСОБА_21 також не змогла пояснити причини звернення сільського голови Битицької сільської ради ОСОБА_8 до Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області із клопотанням про надання в оренду ОСОБА_14 50 га землі державної форми власності (том 3 арк. 56). Практика таких звернень із клопотаннями існувала у 2017-2018 роках і була пов`язана із процедурою включення відповідних земель для проведення аукціону. Свідок також зазначила, що Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області не було розпорядником землі державної форми власності, тому, клопотання, що міститься в томі 3 на арк. 56, не мало би бути прийнято, через відсутність законодавчої вимоги.

Відповідаючи на запитання прокурора, свідок повідомила, що вона не має юридичної освіти, і їй не відома правова природа договору на управління спадщиною. Це стосується юридичної сторони вказаного питання. Знає, лише, що очолюване нею управління таких договорів не укладало.

Відповідаючи на запитання сторони захисту, свідок повідомила, що плата за користування землею сплачується до місцевого бюджету сільської ради. Її розмір може становити 3-12 % від нормативної грошової оцінки землі. З метою визначення більш точного розміру відсотку сплати за користування земельної ділянки, з центрального органу направлялись відповідні листи з рекомендаціями.

4.2.12.Свідок ОСОБА_53 під час допиту в суді зазначив про те, що під час досудового розслідування він був понятим під час вручення ОСОБА_14 предметів, зовні схожих на гроші для подальшої їх передачі в якості хабаря ОСОБА_8 . Це відбувалось в приміщенні СБУ в м. Суми.

Ця слідча дія тривала два дні. У перший день було підраховано на спеціальному пристрої несправжні кошти і розділено по пачках. Кожна по 100 штук. Їх перев`язувано стрічкою, схожою на банківську. У подальшому ці пачки об`єднано в упаковки по 10 пачок і обтягнуто поліетиленом. Всього було 6 таких упаковок. Тобто, загальна кількість не справжніх грошей становила 3 мільйони гривень. У другий день одну із упаковок було відкрито і з неї відраховано вручну приблизно 100 тисяч гривень.

Свідок зазначив, що під час цієї слідчої дії окрім нього були присутні три працівники СБУ. Понятим було роз`яснено права і обов`язки. По завершенню, складено протокол, який ними прочитано та підписано. Зауважень щодо його змісту не виникало.

4.2.13.Свідок ОСОБА_54 під час допиту в суді зазначив, що обвинувачений ОСОБА_8 - це його батько. У день затримання ОСОБА_8 телефоном повідомив про вказаний факт, після чого свідок одразу поїхав у відділення ПАТ «ПриватБанку» в м. Суми. Коли зайшов всередину відділення, то побачив, що батько себе погано почуває. У той день свідок забрав у батька ключи від автомобіля, виклав із нього всі речі, а автомобіль поставив на парковку.

Восени того ж року, свідок був у ОСОБА_8 вдома і почув його розмову з адвокатом ОСОБА_9 про те, що батько не може знайти якісь документи. Тоді ОСОБА_55 згадав, що після затримання виклав документи з машини і сказав про це батьку. Серед них виявились ті, які він шукав. З дня затримання ОСОБА_8 по грудень 2016 року ці документи перебували за місцем проживання свідка.

У подальшому 08 грудня 2016 року адвокат ОСОБА_9 допоміг написати заяву про виявлення додаткових доказів для подальшого долучення їх до матеріалів справи.

Інші обставини вчиненого злочину свідку не відомі.

4.2.14.Свідок ОСОБА_17 під час допиту в суді зазначив, що тривалий час працював фермером і має досвід роботи у цій сфері. Приблизно 7-8 травня 2016 року ОСОБА_8 запросив свідка до Битицької сільської ради. Там він дізнався про план засіяти землі, які були не витребуваними та не успадкованими паями померлих громадян орієнтовною площею 400 га. ОСОБА_8 звернувся до свідка по допомогу у розрахунках вартості обробітку землі з урахуванням вартості необхідних добрив, посівного матеріалу, оранки, засобів захисту тощо.

На цій зустрічі, окрім свідка, були присутні сільський голова Битицької сільської ради ОСОБА_8, бухгалтер сільської ради (прізвище не пам`ятає) і газовик - ОСОБА_56 .

Свідок також повідомив суду, що він одного разу зустрічався з ОСОБА_14 з ініціативи останнього. Зустріч відбувалась орієнтовно в квітні 2016 року. ОСОБА_14 під час зустрічі розпитував про якість землі, яку мав намір обробляти, та її місцезнаходження.

ОСОБА_14 на нього справив враження як людина, що не має намір працювати на землі. Такий висновок свідок зробив, оскільки у ОСОБА_14 не було у розпорядженні сільськогосподарської техніки. Під час зустрічі вони також обговорили спільну діяльність. ОСОБА_17 запропонував йому допомогти та надати у користування власну техніку.

Судом за клопотання адвоката ОСОБА_9 надано для огляду свідку документ, який міститься в томі 7 на арк. 146, а саме лист паперу формату А-4 з фірмовим написом «Укрсиббанк BNP Paribas Group», на якому від руки записано розрахунки вартості сільськогосподарських робот. Свідок після огляду цього листа суду повідомив, що це його записи витрат на посів та збирання урожаю соняшника із розрахунку на 260 га землі. Ці розрахунки свідок робив із власного досвіду.

Свідок також зазначив, що призначення земельні ділянки, на яких ОСОБА_8 планував засіяти сільськогосподарську культуру, були лугом і його згідно з земельним законодавством не можна було засіювати. Водночас зазначив, що не вважає це істотним порушенням закону.

4.2.15.Свідок ОСОБА_57 під час допиту в суді зазначив, що познайомився з ОСОБА_8 під час роботи в ветеринарній поліції під час перевірки одного з підприємств, яке на той час очолював ОСОБА_8 . У 2016 році до нього звернувся ОСОБА_58 з проханням познайомити з сільським головою для отримання консультації. ОСОБА_59 їх познайомив, з приводу чого мала бути консультація, свідок пояснити не зміг.

4.2.16.Свідок ОСОБА_60 під час допиту в суді зазначив, що навесні 2016 року він разом з батьком та дідом вирішили зайнятись сільськогосподарською діяльністю, у зв`язку з цим він почав шукати земельну ділянку для реалізації своїх планів. З цією метою свідок разом з ОСОБА_61 поїхали на зустріч із сільським головою Битицької сільської ради в м. Суми. Під час зустрічі той запропонував ОСОБА_62 присісти в машину і там відбулась розмова про орієнтовні витрати, які потребує сільськогосподарська діяльність. При цьому ОСОБА_8 зазначив, що для посіву і збору урожаю по середнім розрахункам аграріїв необхідно витратити приблизно 200 дол. США на 1 га та сплатити 6 % в казну сільської ради. ОСОБА_8 не повідомляв свідку про те, що йому треба сплатити кошти для отримання у користування земельної ділянки.

Свідок також повідомив, що на час розмови з ОСОБА_8 не був зареєстрований як ФОП. На той час він працював перевізником. Фінансової можливості власними коштами обробляти землю його родина не мала, для цього планували отримати кредит. З обсягом землі не визначались, оскільки лише збирали інформацію для того, щоб у подальшому визначитись, чи варто займатись сільськогосподарською діяльністю.

4.2.16.1.Оцінюючи показання свідків ОСОБА_63 та ОСОБА_64, суд приходить до висновку, що вони не спростовують наявність у ОСОБА_8 та ОСОБА_11 умислу на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 в особливо великому розмірі. Обставини, про які повідомив свідок ОСОБА_58 щодо консультування його ОСОБА_8 з приводу орієнтовних витрат, які потрібно понести для обробітку 1 га землі та, що такі витрати становлять приблизно 200 дол. США, не стосуються події інкримінованого ОСОБА_8 і ОСОБА_11 кримінального правопорушення.

4.3. Окрім наведених вище показань обвинувачених та свідків, судом досліджено письмові докази та документи, які надані стороною обвинувачення для доведення вини ОСОБА_8 і ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого злочину.

Судом установлено, що 27 квітня 2016 року в ЄРДР унесено відомості за № 42016200350000037 про факт «вимагання посадовими особами однієї із державних установ від ФОП неправомірної вигоді за позитивне вирішення питання про укладення угоди» (том 2 арк. 111). Вказані дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК України. На підставі доручення військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_29 досудове розслідування, починаючи з 27 квітня 2016 року, доручено проводити слідчому військової прокуратури Сумського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_65 (том 2 арк. 117). У подальшому, 09 червня 2016 року постановою Генерального прокурора України ОСОБА_66 за детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) визначено підслідність кримінального провадження щодо обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_11 за ч. 4 ст. 368 КК України. По завершенню досудового розслідування цього провадження, 20 жовтня 2016 року складено обвинувальний акт, який направлено до суду.

Постанову про визначення підслідності від 09 червня 2016 року Генеральним прокурором мотивовано тим, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 36, ч. 6 ст. 216 КПК України заборонено доручати досудове розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності НАБУ, іншому органу досудового розслідування.

У подальшому, починаючи з 09 червня 2016 року, розслідування цього провадження № 42016200350000037 проведено детективами НАБУ.

Судом установлено, що за час розслідування кримінального провадження № 42016200350000037 стосовно ОСОБА_8 і ОСОБА_11 слідчими Військової прокуратури Сумського гарнізону Центрального регіону України у період з 27 квітня 2016 року по 09 червня 2016 року здобуто наступні докази:

4.3.1. Повідомлення про виявлення кримінального правопорушення від 27 квітня 2016 року, відповідно до якого заступник начальника Управління - начальник відділу БКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_67 (том 2 арк. 113-116) під час здійснення оперативно-розшукових заходів отримано інформацію щодо вчинення головою Битицької сільської ради ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке пов`язано з вимаганням неправомірної вигоди у ФОП ОСОБА_14 за прийняття позитивного рішення про передачу в оренду земельної ділянки розміром 600 га на території Битицької сільської ради з метою здійснення підприємницької діяльності. У повідомленні про виявлення кримінального правопорушення міститься інформація про те, що у ході розмови ОСОБА_14 із ОСОБА_8 останній зазначив, що може укласти договори з ФОП ОСОБА_14 або іншими комерційними структурами, які той представить, лише за умови сплати йому неправомірної вигоди у розмірі 200 дол. США за кожний гектар землі. Тобто загальна сума неправомірної вигоди за весь земельний масив мала становити 120 000 дол. США.

Ці дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК України. Додатком до повідомлення про виявлення кримінального правопорушення є рапорт старшого оперуповноваженого першого сектору ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_36 із зазначенням у ньому інформації про виявлення злочину, обставини якого є аналогічними з тими, що наведені вище. Долучені до повідомлення про виявлення кримінального правопорушення письмові пояснення ОСОБА_14 від 27 квітня 2016 року суд не досліджував, керуючись принципом безпосередності дослідження доказів (ст. 23 КПК України).

4.3.2.Доручення військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_29 від 27 квітня 2016 року про проведення досудового розслідування (том 2 арк. 117), відповідно до якого розслідування кримінального провадження № 42016200350000037 від 27 квітня 2016 року доручено проводити слідчому військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_68 .

4.3.3.Постанова про проведення НСРД від 28 квітня 2016 року (том 3 арк. 244-246), відповідно до якої у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42016200350000037 вирішено провести контроль за вчиненням злочину щодо сільського голови Битицької сільської ради ОСОБА_8 у форми спеціального слідчого експерименту, починаючи з 28 квітня 2016 року тривалістю 60 діб шляхом проведення двох етапів.

Перший етап - огляд і вручення грошових коштів у сумі 1 000 дол. США ОСОБА_14 та здійснення контролю за процесом передачі ним вказаних грошових коштів ОСОБА_8 з їх втратою. Під час виконання даного етапу встановити вид грошових коштів (долари США або гривні), які має наміри отримати ОСОБА_8 у якості неправомірної вигоди.

Другий етап - виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів візуально схожих на грошові кошти. Під час виготовлення використати інформацію, отриману на першому етапі, щодо намірів ОСОБА_8 на отримання коштів у доларах або гривнях. Всього виготовити несправжні (імітаційні) засоби візуально схожі на грошові кошти загальною кількістю 130 000 дол. США, що в еквіваленті становить 3 250 000 грн. Провести огляд та вручення ОСОБА_14 несправжніх (імітаційних) засобів візуально схожих на грошові кошти, після чого здійснити контроль за процесом передачі ним цих коштів ОСОБА_8 . За наявності оперативної необхідності, провести обробку несправжніх (імітаційних) засобів візуально схожих на грошові кошти чи упаковку вказаних засобів, за допомогою спеціальної хімічної речовини.

4.3.4.Доручення про проведення НСРД у порядку ст. 36, 41 КПК України (том 3 арк. 248-249), відповідно до якого контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту щодо сільського голови Битицької сільської ради ОСОБА_8 тривалістю 60 діб доручено здійснювати уповноваженим працівником оперативного підрозділу відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБУ в Сумській області. За результатом виконання НСРД доручено скласти протоколи з відповідними додатками та направити до військової прокуратури Сумського гарнізону.

4.3.5.Протокол за результатом проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину від 12 травня 2016 року, який складено старшим оперуповноваженим 1-го сектору відділу БКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_37 (том 4 арк. 1-3). У протоколі зазначено, що в ході проведення першого етапу слідчого експерименту ОСОБА_14 надав власні грошові кошти на загальну суму 1 000 дол. США для подальшої їх передачі ОСОБА_8 .

У ході огляду грошових коштів встановлено, що їх кількість становила 10 шт. по 100 дол. США кожна, а також зазначено номери та серії купюр: HB 52931330 H; KB 42652400 F; AB 52510006 R; HB 88092477 P; HB 88092474 P ; FF 17297781 B; KG 18065406 A; HB 88092473 A; HC 89159003 A; AB 22530203 F.

За результатом огляду цих купюр складено окремий протокол від 04 травня 2016 року, зміст якого наведено у п. 4.3.6. цього вироку.

Після огляду, вказані кошти вручено ОСОБА_14 та роз`яснено йому правила поводження, а також обов`язок не вчиняти провокації щодо ОСОБА_8 . Отримавши грошові кошти, ОСОБА_14 помістив їх до свого особистого гаманця.

У протоколі за результатом проведення контролю за вчиненням злочину також зазначено, що 04 травня 2016 року о 14 год. 57 хв. у ОСОБА_14 під час зустрічі з ОСОБА_8 відбулась розмова в автомобілі біля приміщення Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області. О 14 год. 59 хв. після слів ОСОБА_8 : «Все, что есть, ОСОБА_186 отдай», ОСОБА_14 передав ОСОБА_11 1 000 дол. США.

Згідно з цим протоколом ОСОБА_14, ОСОБА_8 та чоловік на ім`я ОСОБА_69, який на попередніх зустрічах представлявся землевпорядником Битицької сільської ради, о 15 год. 00 хв. вийшли з вищевказаного автомобіля та пішли до приміщення Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області. Вони разом піднялись на четвертий поверх та зайшли в кабінет керівника Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області. О 15 год. 03 хв. ОСОБА_14, ОСОБА_8, чоловік на ім`я ОСОБА_69 та керівник цієї установи розпочали бесіду щодо оформлення правовідносин з оренди земельної ділянки, під час якої ОСОБА_14 написав заяву про надання дозволу на розробку проектної документації.

О 15 год. 27 хв. ОСОБА_14 вийшов із кабінету керівника Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області та пішов сходами на вулицю.

О 15 год. 38 хв. з будівлі вийшов ОСОБА_8, підійшов до ОСОБА_14 і між ними наодинці відбулась розмова щодо порядку оформлення документів (підписання наказу), термінів та умов передачі частини неправомірної вигоди, місць розташування земельних ділянок, термінів та умов укладення договорів оренди земельних ділянок.

О 15 год. 43 хв. ОСОБА_14 та ОСОБА_8 попрощались та поїхали кожний по своїх справах.

У ході проведення другого етапу слідчого експерименту виготовлено несправжні (імітаційні) засоби візуально схожі на грошові кошти - гривні. Під час їх виготовлення використано інформацію, отриману на першому етапі, щодо намірів ОСОБА_8 отримати кошти у доларах США або у гривнях. Усього виготовлено несправжні (імітаційні) засоби візуально схожі на грошові кошти загальною кількістю 3 000 000 грн. За результатом складено окремий протокол, зміст якого викладено у п. 4.3.8. цього вироку.

У подальшому проведено огляд та вручення ОСОБА_14 несправжніх (імітаційних) засобів візуально схожих на гривні, про що складено відповідний протокол (п. 4.3.9., 4.3.10. цього вироку). Зокрема, 12 травня 2016 року в приміщенні Управління СБУ в Сумській області ОСОБА_14 вручено несправжні (імітаційні) засоби за зовнішніми ознаками схожі на грошові кошти у вигляді п`яти упаковок грошових коштів номіналом 500 гривень кожна з серією і номером АА6133044, які були скріплені банківськими стрічками та упаковані по 10 пачок в 5 прозорих герметичних поліетиленових пакетів, а також, 1 пачка грошових коштів номіналом 500 гривень кожна та 75 купюр номіналом 500 гривень кожна з серією і номером АА 6133044, які поміщені в прозорий поліетиленовий пакет типу файл.

Об 11 год. 27 хв. ОСОБА_8 та ОСОБА_11 прибули до ресторану «Здибанка», де на літній терасі їх очікував ОСОБА_14 . Під час зустрічі ОСОБА_8 підписав договори на земельні ділянки, які планувалось передати в оренду та обговорив спосіб оплати. У ході розмови ОСОБА_8 зазначив: «Значит смотри, мы сделали на всю площадь, договор такой, сейчас за то, что договорились, остальное не нужно сейчас, нам не нужно с 17, остальное позже, а может быть даже осенью, но добавляем и уже будет 1 000 га, чтобы ты их в курс поставил, … а дальше мы выживаем всех остальных, тем более, что есть большая поддержка администрации».

У подальшому, ОСОБА_14 підписав та поставив відбитки печаток на договорах, які попередньо були підписані ОСОБА_8 . Після цього, вони поїхали кожний окремо до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованого на першому поверсі бізнес-центру «Акрополь» на площі Незалежності 3/1 в м. Суми, та знову зустрілись о 12 год. 24 хв. на паркінгу біля офісу банку. У приміщення банку вони зайшли разом та пройшли до кімнати для переговорів вказаної банківської установи. Там ОСОБА_14 дістав із сумки заздалегідь виготовлені несправжні (імітаційні) засоби, які були предметом неправомірної вигоди та передав їх ОСОБА_8 . Той з метою пришвидшення їх перерахунку, а також, перевірки справжності цих грошових коштів звернувся по допомогу до працівника банку, яка відповіла, що ці гроші не належать банку, тому вона не може допомогти у перерахунку та визначенні їх справжності.

Одразу після цього о 12 год. 30 хв. 12 травня 2016 року працівники правоохоронного органу затримали ОСОБА_8 і ОСОБА_11 .

4.3.5.1.Оцінюючи докази, визначені у п. 4.3.1. - 4.3.5. цього вироку, суд визнає їх належними, оскільки вони підтверджують обставини інкримінованого ОСОБА_8 та ОСОБА_11 кримінального правопорушення.

Оцінюючи допустимість зазначених доказів суд керується наступними приписами кримінального процесуального закону. Відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України (в редакції, чинній на момент внесення відомостей до ЄРДР) до ЄРДР вносяться відомості щодо попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Частина 7 ст. 214 КПК України (в редакції, чинній на момент внесення відомостей до ЄРДР), передбачала, що якщо відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесені прокурором, він зобов`язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

Пунктами 1, 3, 5 ч. 2 ст. 36 КПК України (в редакції, чинній на момент внесення відомостей до ЄРДР) прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

У цьому кримінальному провадженні відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР були внесені прокурором 27 квітня 2016 року. Цього ж дня прокурором доручено проведення досудового розслідування слідчому військової прокуратури Сумського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_65, а вже наступного дня 28 квітня 2016 року прокурором невідкладно вирішено провести НСРД - контроль за вчиненням злочину протягом 60 діб та надано відповідне доручення уповноваженим працівникам оперативного підрозділу відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБУ в Сумській області.

Отже, 27-28 квітня 2016 року в цьому кримінальному провадженні на початковому етапі досудового розслідування прокурором, який є процесуальним керівником, здійснено процесуальні дії та прийнято рішення, які належать до повноважень прокурора за законом: розпочато досудове розслідування (п. 1 ч. 2 ст. 36 КПК України), надано доручення органу досудового розслідування на проведення досудового розслідування (п. 3 ч. 2 ст. 36 КПК України), прийнято рішення про здійснення контролю за вчиненням злочину, яке є виключним повноваженням прокурора (ч. 7 ст. 271 КПК України) та доручено проведення негласних слідчих (розшукових) дій відповідному оперативному підрозділу (п. 5 ч. 2 ст. 36 КПК України). На момент 27-28 квітня 2016 року прокурор був повноважний на вчинення таких дій, оскільки досудове розслідування лише розпочалось і в матеріалах кримінального провадження були відсутні докази, які б дозволили прокурору остаточно визначити підсудність цього провадження, а тому проведені за його дорученням першочергові слідчі дії здійснені в межах повноважень прокурора, та отримані в результаті докази, зокрема, і визначені в п. 4.3.1. - 4.3.5. цього вироку є допустимими.

Оцінку Протоколу за результатом проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину від 12 травня 2016 року в частині, що стосується хронології та опису зустрічей, а також змісту розмов під час зустрічей, що відбувались 04 травня 2016 року в автомобілі «Volkswagen Тransporter» між ОСОБА_14 та ОСОБА_8, у кабінеті керівника Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області, а також біля автомобіля «Volkswagen Тransporter» між ОСОБА_14 та ОСОБА_8 ; 12 травня 2016 року в ресторані «Здибанка» та на парковці біля вказаного ресторану між ОСОБА_14, ОСОБА_8 та ОСОБА_11, а також на парковці біля офісу ПриватБанку та в приміщенні кімнати для переговорів офісу ПриватБанку, судом надано в п. 4.3.12.1. цього вироку.

Оцінку Протоколу за результатом проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину від 12 травня 2016 року в частині, що стосується передачі ОСОБА_14 грошових коштів у вигляді доларів США в кількості 10 купюр номіналами по 100 доларів США кожна ОСОБА_11 судом надано в п. 4.3.20. цього вироку

4.3.6.Протокол огляду та вручення грошових коштів від 04 травня 2016 року (том 4 арк. 4-8), відповідно до якого старший оперуповноважений 1-го сектору відділу БКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_35 в приміщенні УСБУ в Сумській області за дорученням виконувача обов`язків військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_28, на підставі постанови про проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, за участі понятих, провів огляд та вручення ОСОБА_14 1 000 дол. США з серіями та номерами купюр: HB 52931330 H; KB 42652400 F; AB 52510006 R; HB 88092477 P; HB 88092474 P; FF 17297781 B; KG 18065406 A; HB 88092473 A; HC 89159003 A; AB 22530203 F. Додатком до протоколу є ксерокопія зазначених вище коштів.

Оцінка належності цього доказу надана судом в п. 4.3.20. цього вироку.

4.3.7.Заява ОСОБА_14 від 04 травня 2016 року (том 4 арк. 10) заступнику начальника управління - начальнику відділу БКОЗ УСБУ в Сумській області про надання власних коштів на загальну суму 1 000 дол. США, які належать йому на праві власності з метою їх використання під час проведення слідчих дій.

Оцінка належності цього доказу надана судом в п. 4.3.20. цього вироку.

4.3.8.Протокол щодо виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів від 10 травня 2016 року (том 4 арк. 14), відповідно до якого старший оперуповноважений 1-го сектору відділу БКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_35 в рамках кримінального провадження № 42016200350000037 на виконання постанови про проведення НСРД від 28 квітня 2016 року № 201т забезпечив виготовлення поліграфічним способом імітаційних засобів (несправжніх) грошових коштів, серії та номеру АА 6133044, які відтворюють банкноту номіналом 500 гривень у кількості 600 штук).

4.3.9.Протокол огляду імітаційних засобів від 11 травня 2016 року (том 4 арк. 17-19), відповідно до якого старший уповноважений 1-го сектору відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю ОСОБА_35 у присутності двох понятих оглянув несправжні (імітаційні) засоби з метою перевірки та документального фіксування фактів протиправної діяльності сільського голови Битицької сільської ради ОСОБА_8, а також начальника юридичного відділу цієї ради ОСОБА_11 . У протоколі зазначено, що несправжні (імітаційні) засоби зовні візуально схожі на грошові кошти, кожна номіналом по 500 грн., які виготовлено з матеріалу, схожий на папір. Після цього, з однієї купюри номіналом 500 грн. серії АА № 6133044 зроблено ксерокопію, яку додано до протоколу. У протоколі також зазначено, що під час огляду вказаних вище імітаційних засобів, їх перераховано із застосуванням лічильника банкнот PRO 40U NEO та зазначено їх загальну кількість 6 000 шт., що становить 3 000 000 грн. Після цього, їх складено в пачки по 100 купюр на загальну суму 50 000 грн. кожна, та окремо кожну пачку скріплено банківською стрічкою з написом «банкноти Національного банку України, 100 арк. по 500 грн. загальна сума 50 000 грн.». Таким чином, розкладені по пачках несправжні (імітаційні) засоби по 50 000 шт. в кожній пачці становили 60 пачок по 100 купюр у кожній.

У подальшому, скріплені касовою стрічкою по 100 купюр кожна пачки, складено по 10 шт. та упаковано за допомогою пластикового ланцюга-фіксатора, а потім поміщено до прозорого поліетиленового пакету, який унеможливлює несанкціонований доступ до імітаційних засобів.

Після виконання вказаних дій отримано 6 прозорих поліетиленових пакетів, у кожному із них знаходились імітаційні засоби - грошові кошти на загальну суму 50 000 грн., тобто по 10 пачок спеціальних імітаційних засобів візуально схожих на грошові кошти на загальну суму 50 000 грн. кожна.

4.3.10.Протокол вручення несправжніх (імітаційних) засобів візуально схожих на грошові кошти від 12 травня 2016 року (том 4 арк. 15-16), відповідно до якого старшим уповноваженим 1-го сектору відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю ОСОБА_37 за участі двох понятих, вручено ОСОБА_14 5 прозорих поліетиленових пакетів із вмістом несправжніх (імітаційних) засобів, в кожний із яких попередньо складено по 10 шт. пачок, скріплених касовою стрічкою з написом «банкноти Національного банку України, 100 арк. по 500 грн. загальна сума 50 000 грн.».

У подальшому, один прозорий поліетиленовий пакет розірвано та з нього вилучено 2 пачки несправжніх (імітаційних) засобів, одну із цих пачок розірвано та з неї вилучено 2 пачки спеціальних імітаційних засобів. У подальшому, одну із вказаних пачок розірвано та із неї відраховано 75 купюр несправжніх (імітаційних) засобів. Після цього, одну пачку спеціальних імітаційних засобів скріплено касовою стрічкою, яка має напис «банкноти Національного банку України, 100 аркушів по 500 грн. загальна сума 50 000 гривень» та 75 купюр імітаційних засобів перемотані папером білого кольору та поміщені до файлу формату А-4. Вищевказаний файл із вмістом спеціальних імітаційних засобів на загальну суму 87 500 грн також передано ОСОБА_14 для проведення спеціального слідчого експерименту.

Зазначені 5 запечатаних прозорих поліетиленових пакетів із вмістом несправжніх (імітаційних) засобів та окремо загорнуті в лист бумаги 87 500 грн. таких же засобів.

У подальшому ці імітаційні кошти поміщено до спортивної сумки чорного кольору.

Зазначене підтверджується показаннями свідка ОСОБА_70 .

4.3.10.1.Оцінюючи докази, визначені у п. 4.3.6. - 4.3.10. цього вироку, суд визнає їх належними, оскільки ними підтверджуються обставини інкримінованого ОСОБА_8 та ОСОБА_11 кримінального правопорушення.

Оцінюючи допустимість зазначених доказів суд ураховує, що вони є похідними від НСРД - контролю за вчиненням злочину, яка призначена та проведена уповноваженим суб`єктом.

Огляд та вручення ОСОБА_14 грошових коштів у сумі 1 000 дол. США передбачено першим етапом НСРД, а тому протокол огляду та вручення цих грошових коштів від 04 травня 2016 року, визначений в п. 4.3.6. цього вироку, є допустимим доказом.

Виготовлення та вручення ОСОБА_14 імітаційних засобів здійснено відповідно до вимог КПК України, передбачено другим етапом НСРД, а тому визначені у п. 4.3.7. - 4.3.10. цього вироку докази є допустимими.

Посилання адвоката ОСОБА_12 на невідкриття грошових коштів та імітаційних засобів стороні захисту під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України суд уважає необґрунтованим, оскільки як вбачається з Протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування (том 6 арк. 20-29) ОСОБА_11 ознайомився з матеріалами провадження, у тому числі й з речовими доказами, 05 жовтня 2016 року, адвокат ОСОБА_12 - 07 жовтня 2016 року, про що свідчить їх підпис на протоколі. При цьому, у зауваженнях до протоколу ні ОСОБА_11, ні ОСОБА_12 не зазначили про невідкриття їм речових доказів, які визначні в протоколі.

4.3.11.Протокол за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи у кримінальному провадженні № 42016200350000037 від 26 липня 2016 року (том 4 арк. 51-76), відповідно до якого старший уповноважений 1-го сектору відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю ОСОБА_35 на підставі доручення заступника військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_28 від 29 квітня 2016 року № 209т та на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Полтавської області від 29 квітня 2016 року № 993т, якою надано дозвіл на цю дію, провів аудіо-, відеоконтроль особи. Після цього склав відповідний протокол.

Судом при дослідженні цього протоколу встановлено, що матеріали НСРД надійшли з відділу оперативного документування УСБУ в Сумській області на матеріальних носіях micro SDHC «Kingston» 16 Gb ( реєстр. № 394т від 29 квітня 2016 року) та micro SDHC «Team» 8 Gb (реєстр. № 393т від 29 квітня 2016 року).

Крім цього встановлено, що на цих матеріальних носіях містяться записи розмов, які відбувались у період з 30 квітня по 12 травня 2016 року між ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_14 та особою на ім`я ОСОБА_69 - землевпорядником Битицької сільської ради.

Зокрема, під час НСРД отримано запис розмови між ОСОБА_8 і ОСОБА_14 30 квітня 2016 року у приміщенні Битицької сільської ради (файл 160430_1043_ch1). Зміст цієї розмови стосувався обговорення порядку отримання ОСОБА_14 у довгострокове користування земельної ділянки для вирощування горіхів орієнтовною площею 50 га.

Крім цього, на дослідженому судом носії інформації у файлі 160430_1054_ch1 досліджено запис розмови, яка відбулась того ж дня між ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 у приміщенні Битицької сільської ради. Зміст розмови стосувався обговорення порядку отримання у довгострокове користування земельної ділянки орієнтовною площею 600 га та розірвання договору користування з попереднім її володільцем.

Під час розмови 03 травня 2016 року біля приміщення Битицької сільської ради (файл 160503_1059_ch1) ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_14, що готуються документи на передачу йому 47 га землі, за що, як вони узгодили, ОСОБА_14 повинен сплатити 9400 дол. США із розрахунку 200 дол. США за гектар землі. Після цього ОСОБА_8 також повідомив, що він готовий передати ОСОБА_14 ще 650 га землі та запропонував розрахунок за ці землі частинами - половину суми із розрахунку 200 дол. США за гектар землі ОСОБА_14 повинен сплатити одразу, а іншу половину - до кінця року або після збору урожаю.

Під час розмови наступного дня 04 травня 2016 року в автомобілі «Volkswagen Тransporter» біля будинку районного управління Держгеокадастру (файл 160504 _1457) ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_14, що у нього все готово, на що ОСОБА_14 відповів, що привіз лише частину коштів у сумі 1000 дол. США, іншу частину довезе наступного дня, на що ОСОБА_8 сказав, щоб цю 1000 дол. США ОСОБА_14 передав ОСОБА_11 .

Під час розмови, яка відбулась після виходу з приміщення районного управління Держгеокадастру (файл 160504_1523), ОСОБА_14 та ОСОБА_8, перебуваючи поруч з автомобілем «Volkswagen Тransporter» обговорили порядок передачі інших земель.

На відеофайлах 160505_1526, 160505_1611 зафіксовано розмову, яка відбулась 05 травня 2016 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_14 . Останній повідомив, що 10-11 травня приїде з грошима за решту землі - 650 га, на що ОСОБА_8 відповів, щоб хоча б половину суми ОСОБА_14 повинен передати до 09 травня 2016 року, куди саме віднести кошти - повідомить ОСОБА_11 . У подальшому зазначив, що кошти покладуть у відділенні банку в сейфову комірку.

На відеофайлах 160512_1127 зафіксовано розмову, яка відбулась 12 травня 2016 року між ОСОБА_8, ОСОБА_11 і ОСОБА_14 на літній терасі ресторану «Здибанка», під час якої ОСОБА_8 і ОСОБА_14 обговорили, що гроші будуть передані у відділенні ПриватБанку - покладені в сейфову комірку.

Під час цієї зустрічі ОСОБА_8 і ОСОБА_14 також обговорили особливості зміни користувача на території земельної ділянки, яку раніше обробляла фірма з назвою ТОВ «ЛСК-11» та земельних ділянок, що перебували в користуванні Консалтингового агентства «Пріоритет».

Після приїзду до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_8, ОСОБА_11 і ОСОБА_14 пройшли до кімнати обслуговування VIP-клієнтів, звідти закликали працівника банку та попросили перевірити справжність купюр та перерахувати їх, але отримали відмову, через те, що спеціальний пристрій для перерахунку коштів не працював. Після цього ОСОБА_8 і ОСОБА_11 були затримані працівниками правоохоронного органу.

4.3.12.Протокол за результатами проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у кримінальному провадженні № 42016200350000037 від 27 липня 2016 року (том 4 арк. 176-200), відповідно до якого старший уповноважений 1-го сектору відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю ОСОБА_35 на підставі доручення заступника військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_28 від 29 квітня 2016 року № 209т та на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Полтавської області від 29 квітня 2016 року № 993т, якою надано дозвіл, провів НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. Після цього склав відповідний протокол.

Судом при дослідженні цього протоколу встановлено, що матеріали НСРД надійшли з відділу оперативного документування УСБУ в Сумській області на матеріальних носіях DVD-R «TDK», реєстраційний номер № 419т від 13 травня 2016 року (папка 5769, 1 407 файлів об`ємом 491 081 816 байт).

Крім цього встановлено, що на цих матеріальних носіях містяться записи розмови між особами чоловічої та жіночої статі з 01 по 12 травня 2016 року.

Суд вважає, що із загальної кількості записів, які зафіксовано у протоколі НСРД стосуються обставин кримінального провадження наступні розмови.

Зокрема, під час НСРД отримано запис зустрічі, яка відбулась 05 травня 2016 року між двома чоловіками. Зміст розмови між ними полягав у тому, що особа на ім`я ОСОБА_187, з голосом, схожим на голос ОСОБА_11, повідомляє особі з голосом, схожим на голос ОСОБА_8, що приїхав представник київської фірми для відібрання зразків ґрунту.

У подальшому, під час розмови 07 травня 2016 року особа з голосом, схожим на голос ОСОБА_11, повідомила особі з голосом, схожим на голос ОСОБА_8, що 11 травня 2016 року з грошима та договорами приїде ОСОБА_14 та представники київської фірми, водночас повідомила, що останній просив виключити з масиву земель пагорб. Того ж дня у продовження розмови, особи, з голосами, схожими на голоси ОСОБА_8 та ОСОБА_11, обговорювали із якого масиву землі необхідно виключити ділянку з пагорбом.

Під час розмови 10 травня 2016 року між особами, голоси яких схожі на голоси ОСОБА_8 і ОСОБА_14, останній повідомив, що повертається із Києва з представниками київської фірми та підписаними документами.

Окрім цього, 11 травня 2016 року відбулась розмова між особами з голосами, схожими на голоси ОСОБА_8 та ОСОБА_11, під час якої останній уточнив, де саме він повинен зустрітись з ОСОБА_14 та представниками київської фірми. Через деякий час між цими особами продовжується розмова, особа з голосом, схожим на голос ОСОБА_8, проінструктувала як саме спілкуватись із ОСОБА_14 та зазначила, що необхідно акцентувати увагу на передачі першої половини коштів, оскільки без цього жодних подальших домовленостей не буде.

Наступного дня 12 травня 2016 року особа з голосом, схожим на ОСОБА_8, зателефонувала особі на ім`я « ОСОБА_71 » (працівнику банку) і повідомила, що під`їде до банку через 15 хвили, йому необхідно перевірити грошові кошти та відкрити сейфову комірку на його ім`я.

Дослідивши зміст цих розмов, суд робить висновок, що вони стосуються приїзду на територію Битицької сільської ради землевпорядника київської фірми, представники якої мали намір за посередництвом ОСОБА_14 взяти в оренду землі сільськогосподарського призначення для вирощування культур, виключення на прохання представників київської фірми з масиву землі місцевості з пагорбом, а також, обговорення місця, часу та обставин для подальшої грошових коштів та їх зберігання у сейфовій комірці ПАТ КБ «ПриватБанк».

4.3.12.1.Оцінюючи докази, зазначені в п. 4.3.11. та 4.3.12. цього вироку на предмет їх належності та допустимості, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КПК України суд неухильно додержується положень ст. 62 Конституції України, а також змісту висновку, що міститься у рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року.

Зокрема, в абзаці 4 п. 3.2 цього рішення зазначено, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

В абзаці 5 п. 3.2 цього ж рішення також зазначено, що аналіз положення ч. 3 ст. 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що питання про допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. Під час оцінки доказів суд має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (див. рішення у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 року).

З урахуванням наведених вимог, суд оцінює протоколи про проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи (п. 4.3.11. цього вироку) та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (п. 4.3.12. цього вироку) у сукупності з процесуальними документами, які стали підставою для їх проведення.

Зокрема, стороною обвинувачення під час судового розгляду з метою підтвердження допустимості доказів, отриманих в ході цих НСРД надано наступні процесуальні документи:

1)клопотання слідчого військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_72, погоджене з виконувачем обов`язків військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_28 до Голови апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2016 року про надання дозволу на проведення НСРД стосовно сільського голови Битицької сільської ради ОСОБА_8, а саме, аудіо-, відеоконтролю особи строком на 60 діб (том 4 арк. 27-28).

2)ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2016 року про відмову слідчому військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_65 у задоволенні клопотання про надання дозволу на проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи (том 4 арк. 29).

3)клопотання слідчого військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_72, погоджене з виконувачем обов`язків військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_28 до Голови апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2016 року про надання дозволу на проведення НСРД стосовно сільського голови Битицької сільської ради ОСОБА_8, а саме, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж строком на 60 діб (том 4 арк. 23-25).

4)ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2016 року про відмову у задоволенні клопотання слідчого військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_72 про надання дозволу на проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (том 4 арк. 27).

5)клопотання прокурора військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_73 до Голови апеляційного суду Полтавської області від 29 квітня 2016 року про надання дозволу на проведення НСРД стосовно сільського голови Битицької сільської ради ОСОБА_8, а саме, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та аудіо-, відеоконтролю особи строком на 60 діб (том 4 арк. 30-33).

6)лист Голови апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_74 від 15 серпня 2016 року № 01-47/11/16 з повідомленням про прийняте експертною комісією Апеляційного суду Полтавської області рішення від 11 серпня 2016 року № 3 щодо відмови у скасуванні грифу секретності ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Полтавської області та одночасним повідомленням про те, що в рамках кримінального провадження № 42016200350000037 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України 29 квітня 2016 року слідчим суддею Апеляційного суду Полтавської області за клопотанням прокурора військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_73 надано дозвіл на проведення НСРД стосовно ОСОБА_8 у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та аудіо-, відеоконтролю особи строком на 2 місяці.

У подальшому, під час судового розгляду прокурором для підтвердження допустимості доказів, отриманих під час НСРД надано суду додаткові матеріали, отримані під час судового розгляду у порядку, визначеному ч. 11 ст. 290 КК України, а саме:

1)ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 29 квітня 2016 року відповідно до якої клопотання прокурора військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_73 задоволено, надано дозвіл на проведення НСРД стосовно сільського голови Битицької сільської ради ОСОБА_8, а саме, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - мобільного телефону НОМЕР_2 та аудіо-, відеоконтролю особи строком на 60 діб (том 7 арк. 7-8).

2)повторний лист Голови апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_74 від 16 вересня 2016 року № 01-46/2/16 з повідомленням про те, що клопотання про скасування грифу секретності матеріальних носіїв інформації - ухвал слідчих суддів апеляційного суду від 29 квітня 2016 року за № 993т. вже було предметом розгляду експертної комісії суду, рішенням якої від 11 серпня 2016 року № 3 відмовлено у розсекреченні запитуваних матеріальних носіїв інформації. Крім цього, зазначено, що доводи в обґрунтування необхідності розсекречення вказаних ухвал, викладених у повторному клопотанні прокурора є аналогічними тим, що викладені у першому клопотанні. Тому, не можуть бути підставою для прийняття експертною комісією Апеляційного суду Полтавської області іншого рішення (том 7 арк. 9).

3)лист голови експертної комісії Полтавського апеляційного суду ОСОБА_75 від 24 жовтня 2019 року № 1.1.-07/203/19 з повідомленням про те, що відповідно до протоколу від 04 жовтня 2019 року № 9 засідання експертної комісії Полтавського апеляційного суду, у задоволенні клопотання заступника керівника САП про скасування грифу секретності з матеріальних носіїв інформації щодо надання дозволу на проведення НСРД, яка міститься в ухвалі слідчого судді апеляційного суду Полтавської області за № 993т від 29 квітня 2016 року у кримінальному провадженні № 42016200350000037 відмовлено. У листі також зазначено, що отримане клопотання про зняття грифу секретності не містить необхідної інформації, яка б дала змогу надати на нього відповідь. У листі зазначено, що при надходженні належно оформленого клопотання та наявності відповідної інформації, експертною комісією буде прийняте рішення про можливе розсекречення чи зміну грифу, згідно вимог Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях від 18 грудня 2013 року за № 939 (том 7 арк. 10).

4)лист заступника голови експертної комісії Полтавського апеляційного суду ОСОБА_76 від 04 лютого 2020 року № 4.1.-01/21/20 з повідомленням про задоволення клопотання виконувача обов`язків керівника САП про скасування грифу секретності з матеріальних носіїв таємної інформації, щодо надання дозволу на проведення НСРД, яка міститься в ухвалі слідчого судді апеляційного суду Полтавської області за № 993т від 29 квітня 2016 року у кримінальному провадженні № 42016200350000037. Відповідно до протоколу № 1 від 29 січня 2020 року комісією прийнято рішення про зняття грифу секретності з «Таємно» на «Розсекречено», що підтверджується актом за результатами експертної оцінки матеріальних носіїв секретної інформації за № 17 вих/дск від 29 січня 2020 року (том 7 арк. 11).

При цьому, стороною обвинувачення обґрунтовано законність надання під час судового розгляду додаткових матеріалів з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 жовтня 2019 року (справа № 640/6847/15-к, провадження № 13-43кс19), де зазначено, що у випадку, якщо стороною обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжито всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.

З наведених підстав суд робить висновок, що відкриття стороною обвинувачення ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 29 квітня 2016 року під час судового розгляду не є підставою для автоматичного визнання протоколів НСРД недопустимим доказом.

На противагу цьому, стороною захисту заявлено клопотання про визнання протоколів НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у кримінальному провадженні № 42016200350000037 від 26 липня 2016 року недопустимими доказами, оскільки на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України зміст ухвал слідчого судді про дозвіл на їх проведення відкрито не було. Крім цього, адвокати обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_11 зауважили, що надані в суді прокурором листи з клопотанням про розсекречення ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 29 квітня 2016 року не свідчать про своєчасне вжиття на стадії досудового розслідування заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів. А також, зазначено про відсутність тексту запитів з прокуратури до Апеляційних судів Сумської та Полтавської області щодо розсекречення ухвал, а долучено до справи лише відповіді на них.

Окрім цього, захисником обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_9 звернуто увагу суду на порушення слідчим суддею Апеляційного суду Полтавської області територіальної підсудності розгляду клопотання прокурора військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_73 та наданні дозволу на проведення НСРД стосовно сільського голови Битицької сільської ради ОСОБА_8 .

Оцінюючи протоколи НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у кримінальному провадженні № 42016200350000037 на предмет допустимості, суд визнає слушними доводи сторони захисту щодо порушення територіальної підсудності розгляду клопотання прокурора та винесення ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД. При цьому, суд звертає увагу, що у ч. 1 ст. 247 КПК України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії) викладено загальне правило територіальної підсудності розгляду слідчими суддями клопотань про надання дозволу щодо НСРД.

У ч. 2 цієї норми перелічено виключення із загального правила, та передбачено випадки можливої зміни підсудності розгляду слідчими суддями клопотань про надання дозволу на проведення НСРД щодо суддів, працівників суду та правоохоронних органів та/або у приміщеннях судових та правоохоронних органів, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді.

Системний аналіз змісту цих норм дає суду підстави зробити висновок, що розгляд слідчим суддею клопотання про надання дозволу на проведення НСРД щодо сільського голови ОСОБА_8 мав бути розглянутий слідчим суддею апеляційного суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Судом за результатом дослідження змісту ухвал слідчого судді апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2016 року, які є аналогічними за змістом, встановлено, що у задоволенні клопотань слідчого військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_72 відмовлено через порушення ним вимог наказу Генерального прокурора України № 12 від 20 жовтня 2014 року «Про особливості діяльності військових прокуратур» щодо розмежування компетенції військової прокуратури з територіальними прокурорами. З цих підстав слідчим суддею в ухвалі від 28 квітня 2016 року зроблено висновок про відсутність у працівників військової прокуратури Сумського гарнізону повноважень на розслідування кримінального провадження № 42016200350000037.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд звертає увагу на зміст ч. 5 ст. 248 КПК України, відповідно до якої постановлення слідчим суддею ухвали про відмову у наданні дозволу на проведення НСРД не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу. Згідно з п. 2.10.1. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженій наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5 (далі - Інструкція № 114/1042/516/1199/936/1687/5), постановлення слідчим суддею такої ухвали не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу після усунення недоліків чи порушень, зазначених слідчим суддею в ухвалі (ст. 248 КПК України).

Таким чином, повторне звернення до слідчого судді із клопотанням про отримання дозволу на проведення НСРД можливе лише за умови усунення недоліків чи порушень, зазначених у попередній ухвалі. Тобто, повторне звернення із клопотанням від працівників військової прокуратури Сумського гарнізону у кримінальному провадженні № 42016200350000037 могло бути поданим лише за умови надання ними до суду доказів на підтвердження наявності у них повноважень на його розслідування.

Водночас, прокурор військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_77, не усуваючи недоліки, наведені в ухвалах слідчого судді Апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2016 року, звернувся до іншого апеляційного суду - Апеляційного суду Полтавської області з аналогічним за змістом клопотанням, яке раніше подавав слідчий ОСОБА_78, та отримав дозвіл на проведення НСРД. Таким чином, прокурор військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_79 формально уникнув обов`язку щодо виконання законодавчої вимоги про усунення недоліків, які зазначено в ухвалах слідчого судді Апеляційного суду Сумської області від 28 квітня 2016 року, та продовжив участь у розслідуванні кримінального провадження без відповідних на це повноважень.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд визнає ухвалу слідчого судді апеляційного суду Полтавської області від 29 квітня 2016 року такою, що винесена з порушенням правил підсудності, які містяться у ч. 1 ст. 247 КПК України.

Вирішуючи це питання, суд враховує, що дотримання правила підсудності є однією із ключових ознак суду, встановленого законом. Згідно зі ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий суд, встановлений законом. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, підсудність в демократичному суспільстві повинна бути визначена законом, а не залишатися на розсуд органів виконавчої чи законодавчої влади. Отже, що судовий дозвіл на проведення НСРД щодо ОСОБА_8 повинен був надати слідчий суддя апеляційного суду Сумської області.

За цих обставин, Апеляційний суд Полтавської області не був повноважним судом для надання дозволу на проведення НСРД, а тому проведення аудіо-, відеоконтролю за ОСОБА_8 та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з його мобільного телефону істотно порушило право обвинуваченого на повагу до приватного і сімейного життя, гарантоване ст. 8 Конвенції. Ураховуючи наведені порушення прав людини, суд, керуючись ч. 1 ст. 87 КПК України визнає протокол за результатами проведення аудіо, відеоконтролю особи (п. 4.3.11. цього вироку) та протокол за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (п. 4.3.12. цього вироку) у кримінальному провадженні № 42016200350000037, а також, матеріальні носії інформації з записами цих дій недопустимими доказами.

Оскільки клопотання про надання дозволу на проведення НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_8 проводилось на другий день після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, та здійснювалось в межах НСРД - контроль за вчиненням злочину, яка була призначена та проведена уповноваженим суб`єктом з дотриманням правил підслідності (п. 4.3.5. цього вироку), то суд уважає, що із клопотанням про надання дозволу на проведення НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж звернувся уповноважений суб`єкт, а тому в цій частині відхиляє доводи сторони захисту ОСОБА_8 щодо звернення неуповноваженого суб`єкту. Водночас, зазначене не впливає на попередній висновок суду щодо недопустимості протоколу за результатами проведення аудіо, відеоконтролю особи (п. 4.3.11. цього вироку) та протоколу за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (п. 4.3.12. цього вироку).

Крім цього, суд визнає обґрунтованими доводи адвокатів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що в матеріалах справи відсутній попередній дозвіл суду на проведення НСРД стосовно ОСОБА_11 .

Судом під час дослідження доказів встановлено, що заступник військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_28 звертався до голови Апеляційного суду Сумської області із клопотанням від 13 травня 2016 року про надання дозволу на проведення НСРД стосовно ОСОБА_11 шляхом аудіо-, відеоконтролю особи (том 4 арк. 78-81) на підставі постанови про початок проведення НСРД строком на 60 діб (том 4 арк. 82-83).

За результатом розгляду цього клопотання ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 13 травня 2016 року відмовлено у наданні дозволу на проведення НСРД, передбаченої ст. 260 КПК України у порядку ст. 250 КПК України щодо ОСОБА_11 . Це рішення мотивовано тим, що прокурором не надано доказів на підтвердження того, що він є повноважною особою для звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням. В ухвалі також зазначено, що ОСОБА_11 є адвокатом, тому отримання дозволу на проведення щодо нього НСРД передбачає порядок, визначений у п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме, проведення таких заходів на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя. Із змісту клопотання про надання дозволу на проведення НСРД щодо ОСОБА_11 вбачається, що воно підписано заступником військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_28 . Його посада відповідає посаді заступника прокурора районної ланки (том 4 арк. 77). За цих обставин, клопотання про надання дозволу на НСРД стосовно адвоката підготовлено неуповноваженою особою. За результатом його розгляду, суд відмовив у наданні такого дозволу.

З описаних вище підстав суд робить висновок, що наведений у протоколах НСРД - аудіо, відеоконтролю особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (п. 4.3.11., 4.3.12. цього вироку) зміст розмов не можна використовувати на підтвердження винуватості ОСОБА_11 .

Окрім того, з цих же підстав суд оцінює допустимий доказ - Протокол за результатом проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину від 12 травня 2016 року (п. 4.3.5. цього вироку) без врахування тих його положень, що стосуються хронології та опису зустрічей, а також змісту розмов під час зустрічей, що відбувались 04 травня 2016 року в автомобілі «Volkswagen Тransporter» між ОСОБА_14 та ОСОБА_8, у кабінеті керівника Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області та біля автомобіля «Volkswagen Тransporter» між ОСОБА_14 та ОСОБА_8 ; 12 травня 2016 року в ресторані «Здибанка» та на парковці біля вказаного ресторану між ОСОБА_14, ОСОБА_8 та ОСОБА_11, а також на парковці біля офісу ПриватБанку та в приміщенні кімнати для переговорів офісу ПриватБанку, в тому обсязі, в якому вони зафіксовані в у протоколах НСРД аудіо-, відеоконтролю особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (п. 4.3.11., 4.3.12. цього вироку).

Інші доводи сторони захисту щодо порушення вимог ст. 290 КПК України через не відкриття ухвали слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 29 квітня 2016 року на стадії досудового розслідування суд оцінював би у разі дотримання правила підсудності при її отриманні.

4.3.13. Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12 травня 2016 року (том 2 арк. 163-167), відповідно до якого заступник військового прокурора ОСОБА_28 об 12 год. 30 хв. у приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк» (Сумська область, м. Суми, площа Незалежності, 3/1) затримав голову Битицької сільської ради Сумського району Сумської області ОСОБА_8 за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Підставами для затримання у протоколі зазначено п. 1, 2 ч. 1 ст. 208 КПК України. Про затримання ОСОБА_8 повідомлено Сумський обласний центр надання безоплатної правової допомоги. Затриманому роз`яснено права.

У протоколі також зазначено про проведення особистого обшуку ОСОБА_8, під час якого у нього виявлено і вилучено мобільний телефон «Nokia» Х-2 чорного кольору IMEI 1 № НОМЕР_3, IMEI 2 № НОМЕР_4, який поміщено до чорного поліетиленового пакету та скріплено біркою з печаткою «Для пакетів. Військова прокуратура Сумського гарнізону Центрального регіону України». Цей пакет долучено до протоколу. При затриманні ОСОБА_8 пояснив, що «із затриманням не згоден, грошові кошти його попросив покласти на зберігання до банку ОСОБА_14 . Особисто він гроші не брав і не вимагав».

Перебіг вищезазначених процесуальних дій зафіксовано за допомогою відеокамери Panasonic full HD HC-V110.

Суд, оцінюючи вказаний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, керується положеннями ч. 1 ст. 94 КПК України.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_9 поставлено під сумнів допустимість протоколу затримання як доказу, оскільки його підзахисному на цій стадії не надано належної правової допомоги. Крім цього, на думку адвоката ОСОБА_9 права обвинуваченого ОСОБА_8 істотно порушено через захист його прав адвокатом ОСОБА_11, який на той час також був затриманий за підозрою у вчиненні того ж самого злочину і не міг здійснювати ефективного захисту. На підтвердження цих доводів захисник ОСОБА_9 послався на протокол затримання ОСОБА_8, в якому одним із учасників процесуальної дії зазначено адвоката ОСОБА_11 .

Крім цього, захисник ОСОБА_9 уважав істотним порушенням вимог ч. 7 ст. 223 КПК України участь при особистому обшуку ОСОБА_8 понятих, які на той час не досягли повнолітнього віку.

Оцінюючи вказані доводи, суд уважає, що відповідно до вимог ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Зі змісту п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 1 ст. 52 КПК України вбачається, що участь захисника у кримінальних провадженнях щодо тяжких злочинів не є обов`язковою. Водночас, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутності коштів чи інших об`єктивних причин не може його залучити самостійно.

Відповідно до дослідженого протоколу, затримання ОСОБА_8 відбулось 12 травня 2016 року за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Кодексу віднесено до категорії тяжких. Тобто, участь захисника у цій категорії злочинів не є обов`язковою.

Оцінюючи вказаний доказ на предмет допустимості, суд визнає безпідставними доводи адвоката ОСОБА_9 щодо захисту адвокатом ОСОБА_11 прав ОСОБА_8 при одночасному їх затриманні.

Зі змісту дослідженого відеозапису затримання ОСОБА_8 судом встановлено, що обвинувачений під час цієї слідчої дії не заявляв клопотань про залучення захисника для захисту своїх прав. ОСОБА_11 у передбачений законом спосіб (ст. 50 КПК України) не залучався до участі у цій процесуальній дії як адвокат, а тому суд робить висновок, що у протоколі затримання ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_11 зазначений лише як учасник цієї процесуальної дії. Крім цього, суд звертає увагу, що вказаний протокол підписаний ОСОБА_8 без будь-яких заперечень щодо позбавлення його права на правову допомогу.

У зв`язку з тим, що стороною захисту не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_8 при затриманні просив захисника для участі у цій слідчій дії, суд робить висновок, що право на захист на даній стадії не було порушено. Тому, визнає доводи сторони захисту в цій частині безпідставними.

Суд також відхиляє доводи захисника ОСОБА_9 щодо недопустимості протоколу затримання через участь у ньому неповнолітніх понятих.

У ч. 3 ст. 208 КПК України зазначено, що уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ст. 223, ст. 236 цього Кодексу. Зокрема, у абз. 2 ч. 7 ст. 223 КПК України (в редакції, чинній на момент затримання обвинувачених) зазначено, що обшук особи здійснюється з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

За результатами дослідження протоколу затримання ОСОБА_8 суд уважає, що участь у проведенні цієї процесуальної дії понятих ОСОБА_80 ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_81 ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Судом встановлено, що на час проведення цієї процесуальної дії вказані особи були неповнолітніми. Водночас, закон не містить обмеження щодо участі неповнолітніх понятих у проведенні слідчих дій. Зокрема, в абзацах 3, 4 ч. 7 ст. 223 КПК України зазначено, що понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. У цій нормі також зазначено, що вказані особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Згідно з п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України понятий є учасником кримінального провадження.

Тобто, норми КПК України не містять заборони залучати неповнолітніх понятих. Натомість, вказує на мету залучення даного учасника кримінального провадження: щоб незаінтересована особа засвідчила події, які відбувались під час певної слідчої дії. Свідок же несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання згідно ст. 384 КК України і за відмову від давання показань за ст. 385 КК України. При цьому, суб`єкт злочинів, передбачених ст. 384 і ст. 385 КК України - спеціальний, оскільки ним може бути лише певна особа (свідок, експерт і перекладач, а також потерпілий за ст. 384 КК України), одночасно спеціальні вимоги щодо віку - відсутні. Згідно із загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 22 КК України, кримінальна відповідальність настає у осіб, яким до вчинення злочину виповнилось 16 років.

Системний аналіз вищезазначених положень кримінального і кримінального процесуального законодавства України дає підстави суду зробити висновок, що оскільки свідок несе кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань чи за відмову від їх дачі з 16 років, а поняті ОСОБА_82 та ОСОБА_83 на час затримання ОСОБА_8 і ОСОБА_11 та подальшого проведення їх особистого обшуку досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, підстава вважати цей доказ, здобутий за їх участі, недопустимим - відсутня.

Тому, суд визнає безпідставними наведені вище доводи адвоката ОСОБА_9 щодо недопустимості протоколу затримання обвинуваченого ОСОБА_8 .

4.3.14. Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12 травня 2016 року (том 2 арк. 168-172), відповідно до якого заступник військового прокурора ОСОБА_28 о 12 год. 30 хв. у приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк» (Сумська область, м. Суми, площа Незалежності, 3/1) затримав ОСОБА_11 .

Підставами для затримання у протоколі зазначено п. 1, 2 ч. 1 ст. 208 КПК України. Про його затримання повідомлено Сумський обласний центр надання безоплатної правової допомоги. Затриманому роз`яснено права.

У протоколі також зазначено про проведення особистого обшуку ОСОБА_11, під час якого у нього виявлено і вилучено мобільний телефон «Apple iPhone 5» чорного кольору IMEI № НОМЕР_5, який поміщено до чорного поліетиленового пакету та скріплено біркою з печаткою «Для пакетів. Військова прокуратура Сумського гарнізону Центрального регіону України». Крім цього, вилучено 135 грн., які також поміщено до чорного поліетиленового пакету, який скріплено біркою з печаткою «Для пакетів. Військова прокуратура Сумського гарнізону Центрального регіону України». Відповідно до протоколу, при затриманні ОСОБА_11 пояснив, що «із затриманням не згоден».

Перебіг цих процесуальних дій зафіксовано за допомогою відеокамери Panasonic full HD HC-V110.

Суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 94 КПК України, оцінює вказаний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності.

При цьому, суд бере до уваги доводи захисника ОСОБА_12 щодо незаконного затримання його підзахисного ОСОБА_11 через порушення працівниками військової прокуратури додаткових гарантій здійснення ним адвокатської діяльності, визначених у п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». А саме, не повідомлення ради адвокатів Сумської області про затримання адвоката ОСОБА_11 .

На обґрунтування цих доводів захисником ОСОБА_12 наведено обставини, які свідчать про обізнаність слідчого і прокурора військової прокуратури, що ОСОБА_11 є адвокатом з діючим посвідченням та відповідно до глави 37 КПК України належить до окремої категорії осіб, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження в особливому порядку. Ці доводи підтверджено тим, що у протоколі затримання ОСОБА_8 серед інших учасників цієї процесуальної дії, зазначено ОСОБА_11 як адвоката (том 2 арк. 164). Про обізнаність слідчого і прокурора про факт здійснення ним адвокатської діяльності також свідчить відеозапис затримання, на якому видно, що ОСОБА_11 надано для огляду посвідчення адвоката.

Крім цього, про факт порушення вимог п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» свідчить зміст відеозапису затримання та особистого обшуку ОСОБА_11, на якому видно, що працівниками військової прокуратури зазначено про необхідність повідомити раду адвокатів Сумської області про затримання адвоката. Водночас, телефонний дзвінок ними зроблено не у раду адвокатів, а у центр з надання безоплатної вторинної допомоги та повідомлено про необхідність залучення захисників для надання правової допомоги затриманим. Раду адвокатів про затримання ОСОБА_11 не повідомлено. Наведені обставини відповідають змісту протоколу затримання обвинуваченого ОСОБА_11 .

Надаючи оцінку доводам сторони захисту, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимим є доказ, отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

За результатом дослідження протоколу та відеозапису затримання ОСОБА_11, у суду не виникає сумніві щодо істотного порушення спеціальної процедури затриманням адвоката.

Суд вважає, що порушення правоохоронними органами цієї процедури є підставою для визнання факту порушення вимог ст. 5 Конвенції, відповідно до якої кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом; (c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

З цього приводу ЄСПЛ у справі «Асанович проти Чорногорії» («Asanoviж v. Montenegro», № 52415/18) констатував порушення ст. 5 Конвенції при затриманні адвоката з чинним свідоцтвом через недотримання спеціальної процедури.

Зокрема, у п. 64 цього рішення зазначено, що будь-яке позбавлення волі, крім того, що воно підпадає під один із винятків, викладених у пп. а - f ст. 5 § 1, має бути «законним». Коли йдеться про «законність» утримання під вартою, включаючи питання про те, чи було дотримано «процедуру, запропоновану законом», Конвенція посилається головним чином на національне законодавство і встановлює зобов`язання дотримуватися матеріальних та процесуальних норм цього закону («Ilnseher v. Germany», № 10211/12 та № 27505/14, § 135, від 4 грудня 2018 року, та «S., V. and A. v. Denmark», № 35553/12, § 74, від 22 жовтня 2018 року).

У п. 65 цього рішення ЄСПЛ зазначено, що будь-яке позбавлення волі має здійснюватися «відповідно до процедури, встановленої законом», ст. 5 § 1 насамперед вимагає, що будь-який арешт або затримання повинні мати законну підставу в національному законодавстві. Однак ці слова не просто стосуються внутрішнього законодавства. Вони також стосуються якості закону, вимагаючи, щоб він був сумісний із принципом верховенства права, концепція, притаманна всім статтям Конвенції. За цим останнім пунктом Суд підкреслив, що коли йдеться про позбавлення волі, особливо важливо, щоб дотримувався загальний принцип правової визначеності. Тому вкрай важливо, щоб умови позбавлення волі відповідно до внутрішньодержавного законодавства були чітко визначені, і щоб сам закон можна було передбачити у своєму застосуванні, щоб він відповідав стандарту «законності», встановленому Конвенцією, стандарту, який вимагає, щоб усі закони бути достатньо точним, щоб дозволити особі - за потреби, з відповідною консультацією - передбачати в розумній мірі в цих обставинах наслідки, які можуть спричинити дану дію («Khlaifia and Others v. Italy», № 16483/12, § 91-92, від 15 грудня 2016 року та «Del Rio Prada v. Spain», № 42750/09, § 125).

У п. 67 цього ж рішення «Asanoviж v. Montenegro» зазначено, що заявник є практикуючим адвокатом і, що Закон про адвокатуру прямо передбачає, що практикуючий адвокат може бути позбавлений волі за кримінальні злочини, пов`язані з його діяльністю, лише на підставі рішення відповідного суду.

На підставі наведеного, у п. 68 цього рішення ЄСПЛ зроблено висновок, що інтерпретувати та застосовувати внутрішнє законодавство в першу чергу мають національні органи, зокрема суди, відповідно до статті 5 § 1, недотримання внутрішнього законодавства тягне за собою порушення Конвенції, і Суд може і повинен перевірити, чи дотримується цей закон («Mooren v. Germany», № 11364/03, § 73, від 09 липня 2009 року). З огляду на вищевикладене, ЄСПЛ визнав, що позбавлення заявника волі у справі «Асанович проти Чорногорії» не відповідало статтям 259 та 264 КПК та статті 23 Закону про адвокатуру, а тому було незаконним. На підставі вищевикладених міркувань Суд дійшов висновку, що мало місце порушення статті 5 § 1 (с) Конвенції.

Суд уважає, що у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 і ОСОБА_11 аналогічні порушення вимог ст. 5 Конвенції мали місце при затриманні ОСОБА_11, який є діючим адвокатом.

При цьому, суд також ураховує, що ОСОБА_11 працював в апараті Битицької сільської ради, що є службою в органах місцевого самоврядування, однак його право на заняття адвокатською діяльністю не було зупинене. З огляду на межі судового розгляду, суд не вважає можливим надавати оцінку законності такого суміщення. Оскільки ж його право на заняття адвокатською діяльністю не було зупинене, суд вважає обов`язковим дотримання гарантій адвокатської діяльності ОСОБА_11 при притягненні його до кримінальної відповідальності.

Чинне національне законодавство передбачає спеціальну процедуру затримання осіб, які здійснюють адвокатську діяльність. Зокрема у п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (у редакції, чинній на момент затримання ОСОБА_11 ) зазначено, що орган або посадові особи, які затримали адвоката або застосували до нього запобіжний захід, зобов`язані негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону.

Судом установлено, що наведену спеціальну процедуру безумовно порушено при затриманні адвоката ОСОБА_11 . Національний орган, затримавши його, не повідомив про вказаний факт Раду адвокатів Сумського регіону задля забезпечення гарантій адвокатської діяльності, захисту його професійних і соціальних прав. Суд визнає це істотним порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. При цьому суд ураховує, що відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. У ст. 5 Конвенції зазначено, що будь-яке позбавлення волі має здійснюватися відповідно до процедури, встановленої законом, а саме, будь-який арешт або затримання повинні відповідати законній процедурі, визначеній національним законодавством.

Суд переконаний, що умови позбавлення волі адвоката чітко визначено в законі. Його дотримання є стандартом законності, а порушення - має наслідком визнання порушенням гарантій, визначених в Конвенції.

З цих підстав суд визнає затримання ОСОБА_11 таким, що здійснено з істотним порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а протокол затримання від 12 травня 2016 року - недопустимим доказом.

4.3.15.Протокол огляду місця події від 12 травня 2016 року (том 2 арк. 207-211). Огляд проведено заступником військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_28 за участі двох понятих у період часу з 13 год. 20 хв. по 14 год. 50 хв. в приміщенні кімнати для переговорів ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованої в будинку 3/1 на площі Незалежності в м. Суми. Перебіг цих процесуальних дій зафіксовано на відеокамеру Panasonicfull HD HC-V110. Протокол складено того ж дня у період часу з 18 год. 30 хв. по 19 год. 55 хв.

У протоколі зазначено, що під час огляду місця події в кімнаті на столі виявлено чотири пакунки, які виготовлені з прозорого поліетилену, через які видно аркуші паперу, візуально схожі на гривні. Після відкриття цих пакетів установлено, що у кожному із них знаходяться предмети, зовні схожі на гривні, по 10 пачок, які окремо скріплено касовою стрічкою з написом: «банкноти Національно банку України, 100 аркушів по 500 грн загальною сумою 50 000 грн».

При огляді також виявлено чорну сумку, в якій знаходився ще один пакунок, виготовлений із прозорого поліетилену, з 10 пачками грошових коштів всередині окремо скріплених касовою стрічкою з написом «банкноти Національно банку України, 100 аркушів по 500 грн загальною сумою 50 000 грн». В цій же сумці також виявлено сірий поліетиленовий пакунок з пачкою грошових коштів, загорнутих у папір біло-червоного кольору, скріплених касовою стрічкою з написом «банкноти Національно банку України, 100 аркушів по 500 грн. загальною сумою 50 000 гривень». Крім цього, у вищевказаному папері виявлено 75 купюр, візуально схожих на грошові кошти номіналом 500 грн.

Оглядом установлено, що всі виявлені під час огляду місця події предмети зовні схожі на гроші і мають серію та номер АА 6133044.

Загалом, під час огляду виявлено 51 пачку грошових коштів, які візуально схожі на грошові кошти номіналом 500 грн та 75 таких же купюр. За результатом перерахунку встановлено їх загальну суму - 2 530 000 грн. Надалі вказані кошти поміщено до поліетиленового пакету синього кольору, який скріплено биркою з печаткою «Для пакетів. Військова прокуратура Сумського гарнізону Центрального регіону України», підписану учасниками процесуальної дії. Пакет долучено до протоколу.

Протокол підписано понятими та учасниками процесуальної дії.

Судом перевірено доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколу огляду місця події через істотні порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 7 ст. 223, ч. 1, 3 ст. 233, ч. 1, 2 ст. 237 КПК України, які полягали у недотриманні права на захист обвинуваченого ОСОБА_8, у проведенні процесуальної дії без участі захисника, а також, у незаконному проникненні працівників військової прокуратури без попереднього дозволу суду до кімнати для переговорів ПАТ КБ «ПриватБанку» з обмеженим доступом. Стороною захисту також акцентовано увагу суду на порушенні вимог ч. 7 ст. 223 КПК України, які полягали у проведенні огляду місця події за участю понятих, що не досягли повнолітнього віку. На думку захисту, вказана обставина стала причиною суттєвих недоліків змісту протоколу цієї слідчої дії, які полягали у відсутності у ньому вказівки про участь ОСОБА_8 і ОСОБА_14, а також, у відсутності їх підписів.

Захисником ОСОБА_9 також звернуто увагу суду на розбіжності між загальною сумою імітаційних засобів, вручених ОСОБА_14 як предмету неправомірної вигоди- 2 587 500 грн, та вилучених засобів під час огляду місця події - 2 530 000 грн.

Суд, керуючись положеннями норми ч. 1 ст. 94 КПК України, оцінює вказаний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності.

Відповідно до вимог ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об`єктивних причин не може його залучити самостійно, передбачено п. 2 ч. 1 ст. 49 КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 237 КПК України для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження.

Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 237 КПК України, що стосується обшуку житла чи іншого володіння особи та поширює свою дії на регулювання проведення огляду місця події відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України.

Суд також враховує усталену практику ЄСПЛ, викладену у п. 31-32 рішення у справі «Даянан проти Туреччини» (Dayanan v. Turkey, заява № 7377/03) зазначено, що справедливість кримінального провадження за ст. 6 Конвенції вимагає, щоб підозрюваному, як правило, був наданий доступ до правової допомоги з моменту його затримання поліцією або досудового ув`язнення; відповідно до загальновизнаних міжнародних норм, які ЄСПЛ приймає, і які є основою для його судової практики, обвинувачена особа має право, як тільки вона буде взята під варту, на допомогу захисника, і не тільки під час допиту. Справедливість судового розгляду вимагає, щоб обвинувачений міг отримати весь спектр послуг, спеціально пов`язаних із правовою допомогою. У зв`язку з цим, захисник повинен бути в змозі забезпечити без обмежень основні аспекти захисту цієї особи: обговорення справи, організація захисту, збір сприятливих для обвинуваченого доказів, підготовка до допиту, підтримка обвинуваченого в біді та перевірка умов утримання.

На виконання вимог кримінального процесуального закону слідчий ОСОБА_78 під час затримання ОСОБА_8 та ОСОБА_11, тобто до проведення огляду місця події, повідомив про таке затримання та необхідність надати їм захисників орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги - Сумський обласний центр надання безоплатної вторинної правової допомоги, що відображено в протоколах затримання ОСОБА_8 та ОСОБА_11 (том 2 арк. 163-167, 168-172), а також на відеозаписі, який додано до протоколів затримання та огляду місця події. Зауважень щодо протоколів затримання ОСОБА_8 та ОСОБА_11, а також до протоколу огляду місця події в частині порушення права на захист ОСОБА_8 та ОСОБА_11 не висловлювали.

Ураховуючи викладене, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо порушення права на захист ОСОБА_8 та ОСОБА_11 під час огляду місця події, оскільки прокурором було виконано вимоги кримінального процесуального закону та до проведення вказаної слідчої дії повідомлено центр безоплатної вторинної правової допомоги.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону при огляді місця події, проведеного без попереднього дозволу суду в окремій кімнаті для VIP-клієнтів відділення ПАТ КБ «ПриватБанку», суд зазначає наступне.

Як убачається зі змісту протоколу від12 травня 2016 року прокурором проводилась відкрита фіксація результатів НСРД - контролю за вчиненням злочину, який передбачав контроль передачі імітаційних засобів ОСОБА_8 (том 4, арк. 1-3).

Відповідно до ч. 4 ст. 271 КПК України про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.

Оскільки НСРД - контроль за вчиненням злочину закінчився відкритим фіксуванням, суд приходить до висновку, що по сутті 12 травня 2016 року в приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк» мала місце фіксація результатів НСРД - контролю за вчиненням злочину під час проведення огляду місця події.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 246 КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.

Статтею п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України визначено, в тому числі, повноваження прокурора в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом.

Тому суд відхиляє доводи сторони захисту щодо проведення слідчої дії неуповноваженим органом, оскільки НСРД - контроль за вчиненням злочину була першочерговою слідчою дією, що призначена та проведена уповноваженим органом (п. 4.3.5. цього вироку), водночас огляд місця події за своєю суттю фіксував результат зазначеної НСРД, а тому його проведення заступником військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_28 відповідало вимогам КПК України.

При проведенні цієї слідчої дії не відбувалось жодного обмеження чи порушення права будь-якої особи на невтручання в особисте чи сімейне життя, а також права на недоторканість житла чи іншого володіння осіб, щодо яких така слідча дія проводилась. Більше того, наявність чи відсутність дозволу ПАТ КБ «ПриватБанк» на проникнення до кімнати для переговорів жодним чином не стосувалася питання недопущення порушення чи обмеження права на невтручання в особисте чи сімейне життя, а також права на недоторканість житла чи іншого володіння осіб, у яких проводилась така слідча дія.

При вирішенні питання щодо законності проведення огляду місця події суд також ураховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18 квітня 2018 року № 569/1111/16-к. Зміст цього висновку зводиться до вирішення питання щодо наявності/відсутності кримінально-правової ознаки проникнення у приміщення чи сховище. Зокрема, у п. 28 цієї постанови зазначено, що вирішальним при визначенні законності/незаконності входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення або перебування в ньому, є режим доступу до об`єкта (вільний/обмежений).

Так, послуга з користування кімнатою для переговорів відділення «ПриватБанку» була однією з послуг, що її надавала банківська установа на підставі договору публічної оферти (ст. 633 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зазначене підтверджується відповіддю керівника ПАТ КБ «ПриватБанк» на звернення адвоката ОСОБА_9 від 12 січня 2017 року № 20170104/4823, із змісту якої вбачається, що надання у користування кімнат для переговорів ПАТ КБ «ПриватБанком» є додатковим безкоштовним сервісом для VIP-клієнтів на підставі договору публічної оферти (ст. 633 ЦК України) (том 7 арк. 157).

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Із процитованої норми вбачається, що послуга з користування кімнатою для переговорів відділення «ПриватБанку» надавалась усім VIP-клієнтам банку, а саме користування такою кімнатою не створювало для користувача той рівень приватності, який притаманний його житлу чи приміщенню, що використовується ним для службових потреб, до якого особи мають звичку регулярно повертатися і в якому можуть зберігатись їх особисті речі, а тому згода ОСОБА_8 чи дозвіл суду в цьому випадку не були потрібні.

При цьому, суд звертає увагу, що незважаючи на відсутність необхідності отримання згоди ПАТ КБ «ПриватБанк» під час проведення огляду місця події та відкритої фіксації контролю за вчиненням злочину в кімнаті для переговорів, листом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12 травня 2016 року № 20.1.0.0.0/7-20160512/5915 повідомив, що «не заперечує щодо особистого догляду затриманого ОСОБА_8 у приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Суми, майдан Незалежності 3/1. У випадку огляду приміщення відділення з обслуговування VIP-клієнтів ПАТ КБ «ПриватБанк» за вищевказаною адресою вилучення речей, документів та іншого майна Банку можливо виключно в порядку та спосіб, передбачений ст. 1 та главою 15 КПК України» (том 2 арк. 212). Зі змісту вказаного листа убачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» допускало можливість проведення слідчих дій в приміщенні та висловило застереження лише щодо вилучення речей та документів банку.

Посилання сторони захисту на те, що вказаний лист відповідно до штампу вхідної кореспонденції надійшов у військову прокуратуру 27 травня 2016 року, не спростовує відсутність факту порушення чи обмеження прав ПАТ КБ «ПриватБанк» у даному випадку.

У п. 4.3.13. цього вироку судом обґрунтовано мотиви рішення щодо відсутності підстав уважати істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону факт участі неповнолітніх понятих при проведенні слідчих дій.

Окрім цього, суд не вбачає порушень в частині відсутності інформації у протоколі про участь ОСОБА_8 і ОСОБА_14 . Зі змісту відеозапису, який є додатком до протоколу, убачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_14 брали участь у проведенні зазначеної слідчої дії. Відсутність у протоколі цієї інформації не впливає на його допустимість.

Оцінку доводам сторони захисту щодо розбіжності між загальною сумою імітаційних засобів, яку вручено ОСОБА_14 під контролем правоохоронних органів - 2 587 500 грн., та сумою, яку вилучено під час огляду місця події - 2 530 000 грн. надано в п. 4.3.16. цього вироку при оцінці допустимості цих речових доказів.

Інші доводи сторони захисту щодо визнання цього доказу недопустимим суд визнає безпідставними.

За неведених обставин суд робить висновок, що огляд місця події проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а складений за його результатами протокол від 12 травня 2016 року є допустимим доказом.

4.3.16.Речові докази - імітаційні засоби на суму 2 525 000 грн суд визнає допустимим доказом, оскільки вони здобуті в результаті проведення слідчої дії - огляду місця події, результати якої зафіксовані в протоколі огляду місця події від 12 травня 2016 року (п. 4.3.15. цього вироку), який судом визнано допустимим.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо розбіжностей суми імітаційних засобів, суд ураховує те, що при їх обрахунку під час проведення огляду місця події 12 травня 2016 року та подальшого огляду таких імітаційних засобів слідчим 16 травня 2016 року було допущено технічну помилку та зазначено некоректну суму імітаційних засобів - 2 530 000 грн. Під час дослідження імітаційних засобів судом безпосередньо не було встановлено порушення цілісності пакування, у яке були поміщені такі засоби, а в результаті обрахунку судом встановлено правильну суму імітаційних засобів - 2 525 000,00 грн.

4.3.17.Лист начальника Департаменту кримінального переслідування та правового захисту ПАТ КБ «ПриватБанк» (том 2 арк. 212) із змісту якого вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» розглянув запит від 12 травня 2016 року № 25-1704 вих.16 у кримінальному провадженні № 42016200350000037 та не заперечував проти особистого огляду затриманого ОСОБА_8 у приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк» на майдані Незалежності, 3/1 в м. Суми». Зі змісту листа також вбачається, що «у випадку огляду приміщення відділення з обслуговування VIP-клієнтів ПАТ КБ «ПриватБанку» за вищевказаною адресою, вилучати речі, документи та інше майно банку можливо виключно в порядку та спосіб передбачений ст. 1 та глави 15 КПК України».

Судом установлено, що згідно зі штампом вхідної кореспонденції цей лист надійшов до Військової прокуратури Сумського гарнізону Центрального регіону України 27 травня 2016 року. При цьому суд урахував, що у листі начальника Департаменту кримінального переслідування та правового захисту ПАТ КБ «Приватбанк» зазначено, що відповідь надано на запит прокурора Військової прокуратури Сумського гарнізону № 25-1704 вих.16 від 12 травня 2016 року. Водночас наданий суду запит з прокуратури містить вихідний номер № 25-1703 вих.16 від 12 травня 2016 року. У зв`язку з наведеним, сторона захисту вважала, що відповідь з банку надано на інший запит прокуратури, зміст якого стороні захисту на стадії виконання вимог ст. 290 КПК України не відкривався.

Під час судового розгляду за клопотанням адвоката ОСОБА_9 до справи долучено відповідь на адвокатський запит з відділення ПАТ КБ «Приватбанк» із змісту якого вбачається, що представником банку надано відповідь саме на запит прокуратури № 25-1704 вих.16 від 12 травня 2016 року.

Крім цього, адвокатом ОСОБА_9 під час розгляду справи звернуто увагу суду, що у запиті прокурора військової прокуратури викладено обставини затримання ОСОБА_8, що відбулось безпосередньо перед оглядом місця події. Тому, на думку сторони захисту, цей запит підготовлено та направлено до банку вже після проведення огляду місця події.

Оцінюючи доводи сторони захисту, суд висновує, що вони не спростовують факту надання ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідної згоди, водночас, з огляду на зміст згоди, банк допускає можливість огляду місця події в кімнаті для переговорів, не висловлює щодо такого огляду заперечень та зазначає про необхідність дотримання вимог закону у випадку вилучення речей, документів та іншого майна банку. Зазначене підтверджує висновок суду, викладений в п. 4.3.15 цього вироку, відповідно до якого огляд місця події жодним чином не стосувався прав ПАТ КБ «ПриватБанк», саме тому банк не висловився більш конкретно щодо вказаної слідчої дії на відміну від ймовірного вилучення майна та документів установи, щодо яких банк детально зазначив необхідність дотримання органом досудового розслідування відповідних положень кримінального процесуального закону.

У зв`язку з наведеним, суд уважає необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що проникнення до кімнати відділення банку відбулось без добровільної згоди банку.

4.3.18. Протокол обшуку житла ОСОБА_8 від 12 травня 2016 року (том 2 арк. 142-145), який проведено з 19 год. 23 хв. по 20 год. 45 хв. в будинку АДРЕСА_1 на підставі добровільної згоди дочки ОСОБА_8 - ОСОБА_84 (том 2 арк. 146) у присутності двох понятих із застосуванням відеокамери «Sony». За результатом обшуку вилучено пластикову картку ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_6 Platinum, видану на ім`я ОСОБА_85, пластикову картку ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_7 Platinum, видану на ім`я ОСОБА_86, пластикову картку Masari money transfer № 00 102 540, рішення Битицької сільської виборчої ради від 27 жовтня 2015 року про визнання кандидата на посаду сільського голови Битицької сільської ради ОСОБА_8 обраним, договір про поставку медичного устаткування від 18 вересня 2013 року, витяг з державного реєстру правочинів № 4372886 на земельну ділянку кадастровий номер 5924781500:07:002:0027, розташовану за адресою АДРЕСА_1, а також, на земельну ділянку № НОМЕР_8 площею 0,25 га, яку надано для індивідуального житлового будівництва та господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства кадастровий номер 5924781500:07:002:0028. Набувач - ОСОБА_54, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31 липня 2007 року про придбання ОСОБА_87 у ОСОБА_8, який діє за дорученням ОСОБА_88 земельних ділянок за кадастровими номерами 5924781500:07:002:0027; 5924781500:07:002:0028 та нотаріально завірену копію цього договору, копію державного акта на право приватної власності га землю серія СМ 5755 площею 0,25 га, виданого ОСОБА_89, комерційну пропозицію з додатками, копія паспорта ОСОБА_8 та ідентифікаційного номеру.

Суд оцінює протокол обшуку житла ОСОБА_8 у сукупності з процесуальними документами, які стали правовою підставою для його проведення.

Зокрема, стороною обвинувачення під час судового розгляду для підтвердження допустимості доказів, отриманих в результаті обшуку надано наступні процесуальні документи:

1)письмову заяву власниці будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_84, яка є донькою обвинуваченого ОСОБА_8 до заступника військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_28 про її згоду на проведення обшуку без ухвали слідчого судді (том. 2 арк. 146);

2)клопотання прокурора військової прокуратури Сумського гарнізону до слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 13 травня 2016 року про винесення ухвали та надання дозволу на проведення обшуку житлового будинку АДРЕСА_1, що належить на праві власності доньці ОСОБА_8 - ОСОБА_84, в якому вони разом проживають. Метою проведення обшуку зазначено вилучення відшуканих речей і документів, перелік яких міститься у протоколі обшуку (том 2 арк. 132-135);

3)ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 13 травня 2016 року, постановленої у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України про надання дозволу прокурору військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_77 на проведення обшуку житлового будинку, в якому мешкає ОСОБА_8, за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності його доньці ОСОБА_84 задля відшукання і вилучення зазначених вище речей і документів (том 2 арк. 137-138).

Оцінку допустимості цього доказу з підстав дотримання правила підслідності надано судом у п. 4.3.36.1. цього вироку.

4.3.19.Протокол обшуку житла ОСОБА_11 від 12 травня 2016 року (том 2 арк. 173-176), який проведено у період з 17 год. 50 хв. по 18 год. 15 хв. в квартирі АДРЕСА_4, на підставі добровільної згоди ОСОБА_11 (том 2 арк. 177) у присутності адвоката ОСОБА_12, двох понятих, та із застосуванням відеокамери Panasonic full HD HC-V110. При проведенні обшуку ОСОБА_11 добровільно видав грошові кошти у сумі 1 000 дол. США, які мають відношення до кримінального провадження. У подальшому ці кошти вилучено, опечатано в конверт, скріплено підписами понятих, інших учасників слідчої дії та долучено до матеріалів провадження.

Суд оцінює протокол обшуку житла ОСОБА_11 в сукупності з процесуальними документами, які стали правовою підставою для його проведення.

Зокрема, стороною обвинувачення під час судового розгляду для підтвердження допустимості доказів, отриманих в результаті обшуку надано наступні процесуальні документи:

1)письмову заяву ОСОБА_11 про згоду на проведення обшуку у його помешканні без ухвали слідчого судді (том. 2 арк. 177);

2)клопотання слідчого військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_90, погоджене прокурором цієї ж прокуратури ОСОБА_91 від 13 травня 2016 року про винесення ухвали та надання дозволу на проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_4 в якій мешкає ОСОБА_11 з метою вилучення відшуканих 1 000 дол. США (том 2 арк. 179-182).

3)ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 13 травня 2016 року, постановленої у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України про надання дозволу слідчому військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_65 на проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_4, в якій мешкає ОСОБА_11 з метою відшукання та вилучення зазначених у клопотанні 1 000 дол. США (том 2 арк. 183-184).

Захисник ОСОБА_12 під час дослідження в суді протоколу обшуку житла ОСОБА_11 наполягав на визнанні його недопустимим доказом через порушення працівниками військової прокуратури додаткових гарантій здійснення адвокатської діяльності, визначених у п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Наведені порушення, на його думку, полягали у тому, що обшук житла ОСОБА_11 проведено на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням слідчого. Водночас закон вимагає ухвалення такого рішення за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя. Крім цього, захисником ОСОБА_12 зазначено, що обшук житла ОСОБА_11 проведено без участі представника ради адвокатів регіону, а також не надано доказів того, що представника ради адвокатів завчасно повідомлено про проведення цієї слідчої дії.

Суд, оцінюючи вказаний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, керується положеннями норми ч. 1 ст. 94 КПК України. Крім цього, суд враховує вимоги ч. 1 ст. 87 КПК України, відповідно до якої недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

При цьому, суд перевіряє дотримання слідчим органом гарантій адвокатської діяльності визначених у п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», відповідно до якого проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.

У ч. 2 цієї норми зазначено, що під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, … має бути присутній представник ради адвокатів регіону, крім випадків, передбачених абзацом четвертим цієї частини. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовуватиме захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії. Неявка представника ради адвокатів регіону за умови завчасного повідомлення ради адвокатів регіону не перешкоджає проведенню відповідної процесуальної дії.

Судом за результатом дослідження змісту клопотання про надання дозволу на проведення обшуку житла адвоката ОСОБА_11 встановлено, що це клопотання ініційовано слідчим військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_92, яке погоджено прокурором цієї прокуратури ОСОБА_93 .

Також встановлено, що обшук житла ОСОБА_11 проведено за відсутності представника ради адвокатів. Стороною обвинувачення не надано суду доказів того, що органом досудового розслідування завчасно повідомлено раду адвокатів Сумської області про проведення відповідної процесуальної дії.

При цьому, суд також ураховує, що ОСОБА_11 працював в апараті Битицької сільської ради, що є службою в органах місцевого самоврядування, однак його право на заняття адвокатською діяльністю не було зупинене. З огляду на межі судового розгляду, суд не вважає можливим надавати оцінку законності такого суміщення. Оскільки ж його право на заняття адвокатською діяльністю не було зупинене, суд вважає обов`язковим дотримання гарантій адвокатської діяльності ОСОБА_11 при притягненні його до кримінальної відповідальності.

Надаючи оцінку допустимості протоколу обшуку житла ОСОБА_11, суд враховує зміст ст. 2 КПК України відповідно до якої завданнями кримінального провадження є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У зв`язку з наведеним, суд визнає слушними доводи захисника ОСОБА_12 щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою визнання доказу недопустимим. Тому, суд визнає протокол обшуку житла ОСОБА_11 недопустимим доказом.

Оцінку допустимості цього доказу з підстав дотримання правила підслідності надано судом у п. 4.3.36.1. цього вироку.

4.3.20.Речові докази - грошові кошти у вигляді доларів США в кількості 10 купюр номіналами по 100 доларів США кожна, а саме: номіналом 100 доларів серії КС № 18065406А, номіналом 100 доларів серії НВ № 88092473Р, номіналом 100 доларів серії НВ № 88092474Р, номіналом 100 доларів серії АВ № 22530203F, номіналом 100 доларів серії НВ № 88092477Р, номіналом 100 доларів серії НС № 89159003А, номіналом 100 доларів серії FF № 17297781В, номіналом 100 доларів серії НВ № 52931330Н, номіналом 100 доларів серії КВ № 42652400F, номіналом 100 доларів серії АВ № 52510006R, вилучені під час проведення обшуку у ОСОБА_11, суд оцінює з урахуванням змісту доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree), сформульованої у рішеннях ЄСПЛ «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України». Суд визнає недопустимим доказом зазначені грошові кошти, як такі, що здобуті в результаті слідчої дії, проведеної з істотним порушенням прав та свобод людини, на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України.

Ураховуючи зазначене, суд оцінює допустимий доказ - протокол за результатами проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину від 12 травня 2016 року (п. 4.3.5. цього вироку) без врахування тих його положень, що стосуються передачі ОСОБА_14 грошових коштів у вигляді доларів США в кількості 10 купюр номіналами по 100 доларів США кожна ОСОБА_11 .

Окрім того, суд визнає неналежними доказами протокол огляду та вручення грошових коштів грошових коштів від 04 травня 2016 року (п. 4.3.6. цього вироку) та заяву ОСОБА_14 від 04 травня 2016 року (п. 4.3.7. цього вироку) з огляду на те, що вони не підтверджують та не спростовують, а також не стосуються обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.

4.3.21.Постанова від 12 травня 2015 року про зміну кваліфікації кримінального правопорушення (том 3 арк. 3-4), відповідно до якої військовим прокурором Сумського гарнізону ОСОБА_29 змінено кваліфікацію кримінального правопорушення № 42016200350000037 стосовно ОСОБА_8, ОСОБА_11 з ч. 3 на ч. 4 ст. 368 КК України. У подальшому, прокурором ОСОБА_29 на підставі постанови про внесення змін до постанови про зміну кваліфікації кримінального провадження внесено виправлення у постанові в частини зазначеного року з 2015 на 2016 (том 3 арк. 5-6).

4.3.22.Повідомлення про підозру ОСОБА_8, складене 12 травня 2016 року військовим прокурором Центрального регіону України ОСОБА_94 (том 3 арк. 95-102). Письмове повідомлення про підозру за ч. 4 ст. 368 КК України вручено ОСОБА_8 13 травня 2016 року об 11 год. 39 хв. слідчим військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_95 . Одночасно з цим ОСОБА_8 надано пам`ятку та роз`яснено процесуальні права та обов`язки згідно ст. 42 КПК України.

Судом установлено, що на час вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру, він був підозрюваним з моменту затримання (ч. 1 ст. 42 КПК України). При цьому, суд ураховує, що відповідно до ч. 1 ст. 52 цього Кодексу участь захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів, до яких належить ч. 4 ст. 368 КК України, є обов`язковою. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття статусу підозрюваного.

Зі змісту письмового повідомлення про підозру вбачається, що вручення тексту підозри ОСОБА_8 відбулось без участі захисника.

Надаючи оцінку цьому факту, суд ураховує зміст правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 грудня 2019 року (справа № 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19), де зазначено, що повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для початку реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. У підозрюваного з`являються можливості впливати на зміст підозри та на подальше формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, яким завершується досудове розслідування. Сформульована підозра встановлює межі здійснення слідчим і прокурором обвинувальної діяльності, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість більш цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Серед завдань кримінального провадження, окреслених у ст. 2 КПК України, законодавець визначив такі, як захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У ч. 1 ст. 52 КПК України зазначено, що участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Отже, ураховуючи таку юридичну конструкцію процедури повідомлення про підозру, а, відтак, і моменту набуття статусу підозрюваного, суд зазначає, що такий статус особа набуває не до чи під час здійснення такої процесуальної дії як вручення повідомлення про підозру, а після повідомлення про підозру. У такому разі в особи виникають відповідні процесуальні права та обов`язки, передбачені ст. 42 КПК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваний має право на першу вимогу мати захисника і зустріч з ним незалежно від часу в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК України та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв`язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги.

Як слідує з протоколу від 12 травня 2016 року ОСОБА_8 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів. А тому, лише після вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, участь захисника у провадженні щодо нього була обов`язковою. Оскільки КПК України не вимагає участі захисника безпосередньо під час повідомлення особі про підозру, то посилання сторони захисту на порушення норм кримінального процесуального закону в цій частині суд уважає безпідставними. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при врученні ОСОБА_8 повідомлення про підозру не було порушено його право на захист.

Окрім того, суд визнає безпідставними доводи захисника ОСОБА_9 щодо здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_8 неналежною особою, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України (у редакції, чинній на момент здійснення повідомлення про підозру у цьому провадження) письмове повідомлення про підозру сільському голові здійснюється Генеральним прокурором України, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.

Зі змісту ч. 2 ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на момент здійснення повідомлення про підозру у цьому провадження) вбачається, що військові прокуратури регіонів діють на правах регіональних прокуратур.

Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на момент здійснення повідомлення про підозру у цьому провадження) регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури - прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та не більше трьох заступників.

Повідомлення про підозру ОСОБА_8 було здійснено Військовим прокурором центрального регіону України старшим радником юстиції ОСОБА_94, який відповідно до зазначених вище норм був керівником регіональної прокуратури. Зі змісту повідомлення про підозру вбачається, що його вручення доручено слідчому, який здійснює досудове розслідування. На виконання вказаного доручення слідчим військової прокуратури Сумського гарнізону старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_31 13 травня 2016 року вручено повідомлення про підозру ОСОБА_8 .

Наведені обставини відповідають змісту правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (справа № 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19). Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 здійснено належним суб`єктом та ОСОБА_8 набув статусу підозрюваного у цьому провадженні в порядку, встановленому КПК України.

Інші доводи адвоката ОСОБА_9 щодо терміну вручення повідомлення про підозру, який визначено у ч. 1 ст. 278 КПК України, суд також визнає безпідставними, оскільки вказані обставини не вплинули на законність цієї дії в цілому. Крім цього, суд звертає увагу, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 вручено протягом 24 годин з моменту затримання, як того вимагає ч. 2 ст. 278 КПК України.

4.3.23.Повідомлення про підозру ОСОБА_11 складено 12 травня 2016 року військовим прокурором Центрального регіону України ОСОБА_96 . Зазначеним повідомленням надано доручення на його вручення слідчому, який здійснює досудове розслідування (том 3 арк. 175-180). Письмове повідомлення про підозру за ч. 4 ст. 368 КК України вручено ОСОБА_11 13 травня 2016 року об 11 год. 39 хв. слідчим військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_31 у присутності адвоката ОСОБА_12 . Одночасно з цим ОСОБА_11 надано пам`ятку та роз`яснено процесуальні права та обов`язки згідно ст. 42 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України (у редакції, чинній на момент здійснення повідомлення про підозру у цьому провадження) письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором України, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень. Ураховуючи мотиви суду, викладені в п. 4.3.21. цього вироку, суд приходить до висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_11 здійснено належним суб`єктом та ОСОБА_11 набув статусу підозрюваного у цьому провадженні в порядку, встановленому КПК України.

4.3.24.Протокол огляду грошових коштів від 15 травня 2016 року (том 2 арк. 185) відповідно до якого слідчим військової прокуратури ОСОБА_31 оглянуто вилучені під час обшуку житла ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 1 000 дол. США. У подальшому вказані купюри поміщено до паперового конверту, який опечатано та скріплено печаткою.

4.3.25.Постанова від 15 травня 2016 про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження (том 2 арк. 176-178), відповідно до якої слідчим військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_31 грошові кошти у сумі 1 000 дол. США, які вилучено під час обшуку житла обвинуваченого ОСОБА_11, визнано речовими доказами. Відповідно до постанови ці гроші передано на зберігання до фінансової установи.

4.3.25.1.У п. 4.3.24. та 4.3.25. цього вироку суд навів зміст протоколу огляду грошових коштів від 15 травня 2016 року та постанови про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 15 травня 2016 року. За змістом ці докази є похідними від протоколу обшуку житла ОСОБА_11, який з урахуванням істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, наведених у п. 4.3.19. цього вироку визнано недопустимим доказом.

З урахуванням змісту доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree), суд визнає недопустимими протокол огляду грошових коштів від 15 травня 2016 року (п. 4.3.24. цього вироку) та постанову про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 15 травня 2016 року (п. 4.3.25. цього вироку), як такі, що є похідними від недопустимого доказу.

Додаткові доводи щодо недопустимості цих доказів з підстав дотримання правила підслідності надано судом у п. 4.3.36.1. цього вироку.

4.3.26.Протокол огляду грошових коштів від 16 травня 2016 року (том 2 арк. 190-193), відповідно до якого слідчим військової прокуратури ОСОБА_31 оглянуто 2 530 000 аркушів паперу, які візуально схожі на грошові кошти - гривні номіналом по 500 грн. з єдиним серійним номером АА № 6133044, що були вилучені під час огляду місця події 12 травня 2016 року у кімнаті для переговорів ПАТ КБ «ПриватБанк».

Оцінку допустимості цих доказів з підстав дотримання правила підслідності надано судом у п. 4.3.36.1. цього вироку.

4.3.27.Постанова про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 16 травня 2016 року (том 2 арк. 196-198), відповідно до якої слідчим військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_31 визнано речовими доказами аркуші паперу, які візуально за зовнішніми ознаками схожі на грошові кошти - гривні на загальну суму 2 530 000 грн. номіналом по 500 грн. серії АА 6133044 кожна. Після цього слідчим передано їх на зберігання в опечатаному вигляді до кімнати зберігання речових доказів військової прокуратури Сумського гарнізону.

Оцінку допустимості цих доказів з підстав дотримання правила підслідності надано судом у п. 4.3.36.1. цього вироку.

4.3.28.Ухвала слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 16 травня 2016 року (том 2 арк. 205-206), винесена на підставі клопотання слідчого військової прокуратури ОСОБА_72, яке погоджено з виконувачем обов`язків військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_28 (том 2 арк. 199-204) про накладення арешту на майно, а саме, на несправжні (імітаційні) засоби, які візуально схожі на грошові кошти у кількості 51 пачки по 100 купюр номіналом 500 грн. та серії АА 6133044 кожна на загальну суму 2 530 000 грн., вилучені в ході проведення огляду місця події в кімнаті для переговорів ПАТ КБ «ПриватБанк», які є предметом неправомірної вигоди і являються власністю ОСОБА_14 .

Оцінку допустимості цих доказів з підстав дотримання правила підслідності надано судом у п. 4.3.36.1. цього вироку.

4.3.29.Договір переуступки права оренди земельної ділянки від 12 травня 2016 року (том 3 арк. 24-32), виданий заступнику військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_97 на підставі заяви ОСОБА_98 (том 3 арк. 23). Договір містить підписи та печатки орендатора - ТОВ «КА «Пріоритет» в особі керівника ОСОБА_99 та нового орендатора - ФОП ОСОБА_14 . Предметом цього договору є те, що орендатор за згодою орендодавця зобов`язується передати новому орендарю права і обов`язки, передбачені договорами оренди земельних ділянок (відповідно до переліку № 1) між орендатором і орендодавцем, а новий орендатор зобов`язується прийняти передані йому права та обов`язки. Додатком до договору є перелік № 1, в якому містяться прізвище, ім`я, по батькові осіб, номер ділянок, та їх цільове призначення (сінокосіння або пасовища). До договору також долучено виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

4.3.30.Договір про управління спадщиною від 31 березня 2016 року (том 3 арк. 33-39), виданий заступнику військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_97 на підставі заяви ОСОБА_98 (том 3 арк. 23). Договір містить підписи і печатки установника управління - Битицької сільської ради в особі сільського голови ОСОБА_8 та управителя - ФОП ОСОБА_14 . Предметом цього договору є те, що установник управління передає, а управитель приймає в управління майно померлих, яке потребує окремого утримання, догляду, вчинення інших фактичних та/або юридичних дій для підтримання його в належному технічному та функціональному стані, а саме земельні ділянки відповідно до Додатку № 1, який невід`ємною частиною цього договору. Передача майна в управління не тягне за собою переходу права власності на нього до Управителя. Додатком № 1 до договору є список земельних ділянок померлих громадян, які передаються в управління ФОП ОСОБА_14 по договору на управління спадщиною. У цьому додатку містяться прізвище, ім`я, по батькові осіб, номер ділянок, та їх цільове призначення (сінокосіння або пасовище).

4.3.30.1.Оцінюючи допустимість доказів, визначених в п. 4.3.29. та 4.3.30. цього вироку, суд ураховує, що орган досудового розслідування не вчиняв жодних дій для їх отримання, оскільки їх надав сам ОСОБА_14, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання цих доказів недопустимими.

4.3.31.Відповідь виконуючої обов`язків начальника Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області Головного управління Держгеокадастру у Сумській області ОСОБА_20 № 10-28-99-0-944/2-16 від 13 травня 2016 року (том 3 арк. 56) на запит заступника військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_28 № 25-1705вих-15 від 12 травня 2016 року (том 3 арк. 55) щодо надання наступних документів, пов`язаних з виділенням на території Битицької сільської ради земельної ділянки ФОП ОСОБА_14 :

-заява ОСОБА_14 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування орієнтовною площею 47 га для облаштування горіхового саду за рахунок категорії земель згідно КВЦПЗ сільськогосподарського призначення строком на 10 років, яка розташована за межами сільської ради Сумського району Сумської області (том. 3 арк. 57);

-копії паспорта громадянина України ОСОБА_14 та картки платника податків (том 3 арк. 58);

-копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 3 арк. 59);

-копія довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 3 арк. 60);

-викопіювання з чергового кадастрового плану умовно визначеної земельної ділянки на території сільської ради Сумського району (том 3 арк. 61);

-клопотання Битицької сільської ради в особі сільського голови ОСОБА_8 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 04 травня 2016 року щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 46,8895 га, в тому числі ріллі - 23,0046 га, сіножаті - 23,8850 га із земель запасу ФОП ОСОБА_14 для облаштування горіхового саду (том 3 арк. 62, 63).

Оцінку допустимості цих доказів з підстав дотримання правила підслідності надано судом у п. 4.3.36.1. цього вироку.

4.3.32.Копія розпорядження сільського голови Битицької сільської ради ОСОБА_8 «Про прийняття на посаду начальника юридичного відділу Битицької сільської ради ОСОБА_11 з 04 січня 2016 року» (том 3 арк. 211).

При дослідженні вказаного доказу захисником обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокатом ОСОБА_12 звернуто увагу суду на відсутність у штатному розписі Битицької сільської ради посади начальника юридичного відділу. Водночас, було передбачено посаду юрисконсульта.

4.3.33.Функціональні обов`язки начальника юридичного відділу Битицької сільської ради ОСОБА_11 (том 3 арк. 212).

4.3.34.Копія трудової книжки ОСОБА_11, в якій міститься запис, що він на підставі розпорядження від 04 січня 2016 року прийнятий на посаду начальника юридичного відділу Битицької сільської ради (том 3 арк. 213).

4.3.35.Копія заяви голові Битицької сільської ради ОСОБА_8 від начальника юридичного відділу ОСОБА_11 щодо звільнення його з цієї посади з 12 травня 2016 року за згодою сторін (том 3 арк. 214).

4.3.35.1.Оцінюючи докази, визначені в п. 4.3.32.-4.3.34. цього вироку суд приходить до висновку, що вони не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, з урахуванням зміненого обвинувачення, а тому суд такі докази визнає неналежними.

4.3.36.Постанова Генерального прокурора України ОСОБА_66 про визначення підслідності від 09 червня 2016 року (том 3 арк. 1-2), відповідно до якої підслідність у кримінальному провадженні № 42016200350000037 стосовно ОСОБА_8, ОСОБА_11 за ч. 4 ст. 368 КК України визначено за детективами НАБУ. Матеріали провадження та постанову направлено до САП для організації подальшого досудового розслідування та процесуального керівництва.

Зі змісту постанови вбачається, що підставою для прийняття цього рішення стали вимоги ч. 5 ст. 216 КПК України відповідно до яких досудове розслідування злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України здійснюється детективами НАБУ, якщо розмір предмета в п`ятсот і більше разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час вчинення злочину. У постанові зазначено, що досудовим розслідуванням установлено факт вимагання ОСОБА_8 від ОСОБА_14 неправомірної вигоди у розмірі 120 000 дол. США за укладання договору оренди земельної ділянки, розташованої на території Битицької сільської ради. На початку травня ОСОБА_8 через посередника одержав частину неправомірної вигоди в розмірі 1 000 дол. США. Після цього ОСОБА_8 12 травня 2016 року у присутності ОСОБА_11 одержав від ОСОБА_14 решту неправомірної вигоди в сумі 2 530 000, що більше, ніж у п`ятсот разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час вчинення злочину. Після цього їх було затримано співробітниками військової прокуратури Сумського гарнізону, а гроші вилучено. З цих підстав кримінальне провадження передано для подальшого розслідування САП та НАБУ.

4.3.36.1.Суд, оцінюючи докази, визначені в п. 4.3.1. - 4.3.19., 4.3.22. - 4.3.28, 4.3.31. цього вироку, на предмет того, чи були вони здобуті уповноваженим органом ураховує наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України (у редакції, що діяла на момент унесення відомостей про це кримінальне правопорушення до ЄРДР) детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, якщо розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою органу місцевого самоврядування).

За правилами ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

При цьому кримінальний процесуальний закон не передбачає обов`язкової вимоги щодо дотримання правил підслідності при внесенні відомостей до ЄРДР, а ст. 214 КПК України не містить вказівки про можливість не вносити відомості, якщо кримінальне правопорушення не підслідне відповідному органу розслідування.

На початкових етапах досудового розслідування відомості про подію злочину є фрагментарними, та іноді унеможливлюють одразу встановити належний орган досудового розслідування з огляду на недостатність необхідних фактичних даних.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, як зазначено у ч. 2 ст. 218 КПК України, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Зазначена норма спрямована, насамперед, для уникнення ситуації, коли несвоєчасне проведення слідчим відповідних процесуальних дій може призводити до безповоротної втрати важливих доказів, а відтак - неможливості забезпечення виконання основних завдань кримінального провадження.

Разом з тим, ч. 2 ст. 218 КПК у редакції, яка діяла у період з 27 квітня 2016 року (внесення відомостей до ЄРДР) по 09 червня 2016 року (визначення підслідності за НАБУ), не містила посилання на час, у межах якого прокурор мав визначити підслідність за іншим органом досудового розслідування. Установлення часового терміну, протягом якого прокурор повинен визначити підслідність, було закріплено лише на підставі Закону України №1888-IX від 17 листопада 2021 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо запровадження діяльності Бюро економічної безпеки України та пов`язаного з цим удосконалення роботи деяких державних правоохоронних органів», який набрав чинності 25 листопада 2021 року.

А тому вимоги кримінального процесуального закону на час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_11 не передбачали граничні строки виконання прокурором обов`язку визначення підслідності у випадку, коли досудове розслідування здійснюється органом, якому воно не підслідне.

Ураховуючи викладене, Суд оцінює докази, здобуті у цьому проваджені в порядку проведення першочергових слідчих дій та похідних від них, а саме - визначені п. 4.3.1.-4.3.16 цього вироку як такі, що здобуті слідчими та прокурорами військової прокуратури Сумського гарнізону з дотриманням правил підслідності.

Водночас, після проведення першочергових слідчих дій у цьому провадженні повинна була відбутись процедура зміни підслідності цього провадження та визначення її за детективами НАБУ. Ураховуючи викладене, суд робить висновок про те, що докази, визначені в п. 4.3.17. - 4.3.19., 4.3.22. - 4.3.28., 4.3.31 цього вироку, є такими, що здобуті неуповноваженим органом з порушенням правил підслідності, а тому є недопустимими.

Аналогічних висновків дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у справі № 761/34909/17, які виклав у постанові від 14 квітня 2020 року, а саме: підслідність кримінальних проваджень визначається виключно кримінальним процесуальним законом, а саме ст. 216 КПК. На підставі ч. 5 ст. 36 КПК Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення, окрім того, що віднесене до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, лише у випадку здійснення органом, визначеним у ст. 216 КПК, досудового розслідування у розпочатому кримінальному провадженні та встановлення за наслідками такого розслідування його неефективності. Докази, отримані з порушенням правил підслідності, суд визнав недопустимими.

4.4.Водночас, суд уважає такими, що зібрані з дотриманням правила підслідності докази, здобуті детективами НАБУ під процесуальним керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, зокрема:

4.4.1.Протокол огляду речей і документів від 30 червня 2016 року (том 2 арк. 139-140), відповідно до якого детектив НАБУ ОСОБА_100 провів огляд речей і документів, вилучених 12 травня 2016 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 . Зокрема: 1) пластикову картку ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_6 Platinum, видану на ім`я ОСОБА_101 ; 2) пластикову картку ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_7 Platinum, видану на ім`я ОСОБА_86 ; 3) пластикову картку Masari money transfer № 00 102 540; 4) рішення № 41 Битицької сільської виборчої ради від 27 жовтня 2015 року про визнання кандидата на посаду сільського голови Битицької сільської ради ОСОБА_8 обраним; 5) договір № 05 про поставку медичного устаткування від 18 вересня 2013 року; 6) витяг з державного реєстру правочинів № 4372886 на земельну ділянку кадастровий номер 5924781500:07:002:0027, розташовану за адресою АДРЕСА_1, а також, на земельну ділянку № НОМЕР_8 площею 0,25 га, яку надано для індивідуального житлового будівництва та господарських споруд та ведення особистого підсобного господарства кадастровий номер 5924781500:07:002:0028. Набувач - ОСОБА_54 ; 7) договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31 липня 2007 року про придбання ОСОБА_87 у ОСОБА_8, який діє за дорученням ОСОБА_88 земельних ділянок за кадастровими номерами 5924781500:07:002:0027; 5924781500:07:002:0028 та нотаріально завірену копію цього договору; 8) копію державного акта на право приватної власності га землю серія СМ 5755 площею 0,25 га, виданого ОСОБА_89 ; 9) комерційну пропозицію з додатками, 10) копію паспорта ОСОБА_8 та ідентифікаційного номер. Після огляду, вказані речі і документи долучено до матеріалів справи, де вони зберігаються у порядку, визначеному в ст. 100 КПК України.

У п. 4.3.36.1. цього вироку суд навів істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, пов`язані з порушенням правил підслідності при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_8, під час якого були вилучені оглянуті документи.

З урахуванням змісту доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree), сформульової у рішеннях ЄСПЛ «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», суд визнає недопустимим доказом протокол огляду речей і документів від 30 червня 2016 року, як такий, що є похідними від недопустимого доказу.

4.4.2.Протокол огляду документів від 02 липня 2016 року, відповідно до якого детектив НАБУ ОСОБА_100 провів огляд речей і документів, вилучених 12 травня 2016 року при особистому огляді ОСОБА_11 під час його затримання (том 2 арк. 148-149). Зокрема: два чеки щодо розрахунку у закладі з назвою «Здибанка» за покупку продуктів, датовані 12 травня 2016 року, виконані на двох аркушах паперу білого кольору та додані до протоколу огляду у вигляді додатку. Після огляду вказані чеки скопійовано на аркуш паперу білого кольору та долучено до протоколу огляду у вигляді додатку. Після огляду, вказані речі і документи долучено до матеріалів справи, де вони зберігаються у порядку, визначеному в ст. 100 КПК України.

У п. 4.3.36.1. цього вироку суд навів істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при затриманні ОСОБА_11, під час якого були вилучені оглянуті документи.

З урахуванням змісту доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree), сформульової у рішеннях ЄСПЛ «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», суд визнає недопустимим доказом протокол огляду документів від 02 липня 2016 року, як такий, що є похідними від недопустимого доказу.

4.4.3.Протокол огляду речей від 01 липня 2016 року (том 2 арк. 151-155), відповідно до якого детектив НАБУ ОСОБА_100 у присутності спеціаліста - старшого детектива відділу детективів кримінальної лабораторії Управління аналітики та обробки інформації НАБУ ОСОБА_102 речі, вилучені 12 травня 2016 року під час особистого огляду ОСОБА_8 і ОСОБА_11 в ході їх затримання. Зокрема: мобільний телефон «Nokia» Х2-02 з двома сім-картами (IMEI 1 № НОМЕР_3, IMEI 2 № НОМЕР_4 ); мобільний телефон з написом «Appl iPhon 5» чорного кольору IMEI № НОМЕР_5 . Після огляду ці предмети упаковано в прозори полімерний пакет та опечатано. Під час огляду проведено фотофіксацію. Ілюстровані таблиці якої долучено до протоколу огляду.

4.4.4.Протокол додаткового огляду речей і документів від 18 серпня 2016 року (том 2 арк. 194), відповідно то якого детектив НАБУ ОСОБА_100 провів додатковий огляд речей і документів - несправжніх (імітаційних) засобів у сумі 2 530 000 грн. купюрами по 500 грн. Огляд проведено з метою повторного перерахунку імітаційних засобів. Після проведення огляду, вказані засоби опечатано та залишено зберігати при матеріалах у порядку, визначеному в ст. 100 КПК України.

4.4.5.Протокол огляду документів від 30 червня 2016 року (том 3 арк. 40-41), відповідно до якого детектив НАБУ ОСОБА_100 оглянув документи, які ОСОБА_14 надав 12 травня 2016 року для приєднання до матеріалів вказаного кримінального провадження, про що склав відповідний протокол. Відповідно до протоколу детективом НАБУ оглянуто: 1) договір на управління спадщиною, датований від 01 березня 2016 року, 2) додаток № 1 до договору на управління спадщиною без зазначення дати його складання, 3) договір переуступки права оренди земельної ділянки, датований 12 травня 2016 року, 4) список № 1 до договору переуступки права оренди земельної ділянки, 5) копія виписки з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, серія ААБ № 624948 на ТзОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет»». Після проведення огляду, вказані засоби опечатано та залишено зберігати при матеріалах у порядку, визначеному в ст. 100 КПК України.

4.4.6.Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 10 серпня 2016 року (том 4 арк. 172-175), відповідно до якого детектив НАБУ ОСОБА_100 у приміщенні ПрАТ «МТС Україна», за участі двох понятих, у присутності експерта з питань безпеки ПрАТ «МТС України» ОСОБА_103 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва (том 4 арк. 168-171) ознайомився з документами в електронному вигляді на цифровому носії інформації DVD-диску «Acme» 4,7 Gb. До протоколу долучено опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді та долучено диск.

Судом при дослідженні цього протоколу враховано доводи адвоката ОСОБА_9, викладені у аналітичному висновку (том 5 арк. 144-189), наданого ним для підтвердження власних доводів щодо провокації злочину з боку свідка ОСОБА_14 . Адвокатом проаналізовано інформацію, отриману в рамках тимчасового доступу до речей і документів щодо з`єднань мобільного зв`язку між старшим оперуповноваженим 1-го сектору відділу БКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_35 і свідком ОСОБА_14 та порівняно їх з інкримінованими діями обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_11 .

Як наслідок, адвокатом ОСОБА_9 зроблено висновок, що свідок ОСОБА_14 перед та після кожної зустрічі з ОСОБА_8 телефонував співробітнику СБУ ОСОБА_104 . Аналогічне відбувалось перед і після телефонних дзвінків між ОСОБА_14 та ОСОБА_8 .

При цьому суд звертає увагу, що наведені вище доводи самі по собі не є підставою для визнання протоколу тимчасового доступу до речей і документів недопустимим доказом.

Оцінку доводам, викладених адвокатом у аналітичному висновку буде надано далі у вироку в сукупності з іншими доказами у справі.

4.5.З метою оцінки вказаних доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, установлення обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також з питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, досліджено процесуальні рішення, документи та інші матеріали, що подані стороною обвинувачення.

4.5.1.Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42016200350000037, розпочатому за фактом вимагання посадовими особами однієї з державних установ від ФОП неправомірної вигоди за позитивне вирішення питання щодо укладення угоди. Ці дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК України. У витягу зазначено орган досудового розслідування - військова прокуратура Сумського гарнізону Центрального регіону України. Слідчий - ОСОБА_78 Прокурор - ОСОБА_29, ОСОБА_28, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107 . Витяг сформовано 28 квітня 2016 року (том 2 арк. 111).

4.5.2.Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42016200350000037 за обвинуваченням ОСОБА_8 і ОСОБА_11 за ч. 4 ст. 368 КК України, сформований 21 червня 2016 року. У витягу фабулою зазначено: «в один із днів квітня 2016 року сільський голова Битицької сільської ради Сумської області ОСОБА_8 висунув незаконну вимогу фізичній особі - підприємцю ОСОБА_14 передати йому неправомірну вигоду на загальну суму 120 000 дол. США за позитивне вирішення питання про укладення угоди та надання в оренду земельної ділянки в межах цієї адміністративно-територіальної одиниці розміром 600 га із розрахунку 200 дол. США за кожний гектар землі. 04 травня 2016 року ОСОБА_8, який займає відповідальне становище, діючи умисно з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із адвокатом ОСОБА_11, одержав від ОСОБА_14 частину неправомірної вигоди в сумі 1 000 дол. США, а у подальшому 12 травня 2016 року в приміщенні кімнати для переговорів ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Суми, площа Незалежності, 3/1, іншу частину неправомірної вигоди в сумі 2 530 000 грн., що є особливо великим розміром». У витягу зазначено орган досудового розслідування - Національне антикорупційне бюро України. Детективи - ОСОБА_100, ОСОБА_108 (том 2 арк. 112).

4.5.3.Постанову про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 27 квітня 2016 року № 42016200350000037 (том 3 арк. 14-15), згідно з якою військовим прокурором Сумського гарнізону ОСОБА_29 визначено групу прокурорів у складі: військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_29 (старший групи), заступника військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_28 та прокурорів військової прокуратури Сумського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_73 і ОСОБА_109 .

Цією ж постановою доручено проводити досудове розслідування слідчому військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_68 .

У подальшому, постановою про внесення змін до постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні (том 3 арк. 9-10) внесено відповідні зміни до вступної частини наведеної вище постанови, які за своїм змістом фактично є описками.

4.5.4.Постанову про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 12 травня 2016 року (том 3 арк. 7-8) стосовно ОСОБА_8, ОСОБА_11, відповідно до якої заступником Генерального прокурора України - Головним військовим прокурором ОСОБА_110 визначено групу прокурорів у складі: Військового прокурора Центрального регіону України ОСОБА_111 (старший групи), начальника слідчого управління військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_112, начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_113, військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_29, заступника військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_28, прокурора військової прокуратури Сумського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_114, прокурора військової прокуратури Сумського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_73, прокурора військової прокуратури Сумського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_109 .

4.5.5.Повідомлення про початок досудового розслідування від 27 квітня 2016 року, зі змісту якого вбачається, що слідчим військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_31 повідомлено військовому прокурору Сумського гарнізону ОСОБА_29 про початок 27 квітня 2016 року кримінального провадження № 42016200350000037 за ч. 3 ст. 368 КК України.

У подальшому постановою від 14 травня 2016 року слідчим військової прокуратури Сумського гарнізону до цього повідомлення про початок досудового розслідування внесено відповідні зміни, які за своїм змістом фактично є описками (том 3 арк. 11-12).

4.5.6.Клопотання слідчого військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_72 від 13 травня 2016 року, погоджене прокурором військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_91, до Зарічного районного суду м. Суми щодо застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів (том 3 арк. 106-114).

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_8 відмовився від його отримання, про що складено акт у присутності двох понятих.

4.5.7.Копія ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 15 травня 2016 року про обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту цілодобово з носінням електронного засобу контролю та покладенням додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України (том 3 аркуші 115-117).

4.5.8.Копія ухвали Апеляційного суду Сумської області від 25 травня 2016 року, відповідно до якої скасовано ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 15 травня 2016 року. Постановлено нову ухвалу, якою клопотання слідчого військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_72, погодженого прокурором військової прокуратури ОСОБА_114, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою задоволено. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 2 000 мінімальних заробітних плат, що становить 2 900 000 грн. (том 3 арк. 118).

4.5.9.Клопотання начальника першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП від 04 липня 2016 року до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва щодо продовження на два місяці підозрюваному ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу - застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України (том 3 аркуші 120-126).

4.5.10.Копію ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року про продовження на два місяці до 10 вересня 2016 року строку дії запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_8, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України (том 3 аркуші 127-129).

4.5.11.Клопотання начальника першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП від 05 вересня 2016 року до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва щодо продовження на два місяці підозрюваному ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу - застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України (том 3 аркуші 130-137).

4.5.12.Копію ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року про продовження на два місяці до 09 листопада 2016 року строку дії запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_8, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України (том 3 аркуші 138-140).

4.5.13.Копії паспорта громадянина України ОСОБА_8 та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (том 3 арк. 141-144).

4.5.14.Завірена копія рішення Битицької сільської ради Сумського району Сумської області від 09 листопада 2015 року 1 сесії 7 скликання «Про підсумки виборів, визнання повноважень та реєстрацію депутатів Битицької сільської ради та сільського голови», відповідно до якого головою Битицької сільської виборчої комісії підведено підсумки виборів та доведено до відому населення перелік депутатів Битицької сільської ради та відомості про голову, обраних на виборах депутатів місцевих рад (том 3 арк. 146).

4.5.15.Копія функціональних обов`язків сільського голови Битицької сільської ради ОСОБА_8 (том 3 арк. 147).

4.5.16.Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, в якому містяться відомості щодо нерухомого майна ОСОБА_8 (том 3 арк. 159-166).

4.5.17.Клопотання детектива НАБУ ОСОБА_115, погоджене прокурором САП ОСОБА_6, від 29 червня 2016 року щодо арешту майна ОСОБА_8 (том 3 арк. 167-171), а саме:

-земельної ділянки площею 4,19 га, розташованої на території Битицької сільської ради Сумського району Сумської області. Кадастровий номер 5924781500:01:003:0875;

-земельної ділянки АДРЕСА_5 . Кадастровий номер 5924781500:07:005:0207;

-земельної ділянки АДРЕСА_6 . Кадастровий номер 5924781500:07:005:0206.

4.5.18.Копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01 липня 2016 року (том 3 арк. 172-174), якою клопотання детектива НАБУ про арешт майна задоволено. Накладено на строк проведення досудового розслідування арешт на майно ОСОБА_8 :

-земельної ділянки площею 4,19 га, розташованої на території Битицької сільської ради Сумського району Сумської області. Кадастровий номер 5924781500:01:003:0875;

-земельної ділянки АДРЕСА_5 . Кадастровий номер 5924781500:07:005:0207;

-земельної ділянки АДРЕСА_6 . Кадастровий номер 5924781500:07:005:0206.

4.5.19.Клопотання слідчого військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_72, від 13 травня 2016 року, погоджене прокурором військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_91 до Зарічного районного суду м. Суми щодо застосування до ОСОБА_11 запобіжного заходу у домашнього арешту (том 3 арк. 181-187).

4.5.20.Копія ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 13 травня 2016 року про обрання стосовно ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладення на нього до 10 липня 2016 року обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України (том 3 арк. 188-189).

4.5.21.Довідка виконувача обов`язків управління державної міграційної служби України в Сумській області ОСОБА_116 про те, що ОСОБА_11 відповідно до ухвали Зарічного районного суду м. Суми № 591/2293/16-к від 10 червня 2016 року здав на збереження свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_9 від 14 січня 2016 року (том 3 арк. 190).

4.5.22.Клопотання начальника першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ОСОБА_7 від 04 липня 2016 року до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва щодо продовження на два місяці підозрюваному ОСОБА_11 строку дії запобіжного заходу - домашнього арешту, із забороною залишати житло з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв., застосованого ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13 травня 2016 року із покладеними обов`язками, передбаченими ч. 5 ст. 194 КПК України (том 3 арк. 191-196).

4.5.23.Копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року про продовження на два місяці підозрюваному ОСОБА_11 строку дії запобіжного заходу - домашнього арешту, із забороною залишати житло з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв., застосованого ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13 травня 2016 року із покладеними обов`язками, передбаченими ч. 5 ст. 194 КПК України (том 3 арк. 197-199).

4.5.24.Клопотання начальника першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ОСОБА_7 від 05 вересня 2016 року до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва щодо продовження на два місяці підозрюваному ОСОБА_11 строку дії запобіжного заходу - домашнього арешту, із забороною залишати житло з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв., застосованого ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13 травня 2016 року із покладеними обов`язками, передбаченими ч. 5 ст. 194 КПК України (том 3 арк/ 200-205).

4.5.25.Копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року про продовження на два місяці підозрюваному ОСОБА_11 строку дії запобіжного заходу - домашнього арешту, із забороною залишати житло з 22 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв., застосованого ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13 травня 2016 року із покладеними обов`язками, передбаченими ч. 5 ст. 194 КПК України (том 3 арк. 206).

4.5.26.Копії паспорта громадянина України ОСОБА_11 та картки платника податків (том. 3 арк. 208-210).

4.5.27.Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів, в якому містяться відомості щодо нерухомого майна ОСОБА_11 (том 3 арк. 220-221).

4.5.28.Клопотання детектива НАБУ ОСОБА_115, погоджене прокурором САП ОСОБА_6 від 29 червня 2016 року щодо арешту майна ОСОБА_11 (том 3 арк. 222-226), а саме:

-земельної ділянки площею 0,12 га, розташованої на території Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області. Кадастровий номер 5924787100:02:002:0970.

4.5.29.Копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01 липня 2016 року (том 3 арк. 227-229), якою клопотання детектива НАБУ про арешт майна задоволено. Накладено арешт на майно ОСОБА_11 на період проведення досудового розслідування:

-земельну ділянку площею 0,12 га, розташовану на території Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області. Кадастровий номер 5924787100:02:002:0970.

4.5.30.Постанову прокурора САП ОСОБА_6, погоджену заступником керівника САП ОСОБА_117 від 14 липня 2016 року про розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо проведення НСРД у кримінальному провадженні № 42016200350000037 стосовно ОСОБА_8, ОСОБА_11 . Відповідно до цієї постанови розсекречено протокол про результати проведення НСРД контролю за вчиненням злочину від 12 травня 2016 року реєстраційний номер № 1/1178т на 3 арк., таємно, прим. 1, до вх. САП № 20/3-732т від 11 липня 2016 року (том 3 арк. 242-243).

4.5.31.Лист начальника Управління СБУ в Сумській області ОСОБА_118 до ФОП ОСОБА_119 щодо виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів у сумі 3 000 000 грн., зокрема імітаційні засоби, які відтворюють банкноти номіналом 500 грн. у кількості 6 000 шт. для їх подальшого використання у кримінальному провадженні № 42016200350000037 з метою документування протиправної діяльності осіб (том 4 арк. 12).

4.5.32.Акт виконання послуг від 10 травня 2016 року між замовником - співробітником СБУ ОСОБА_37 та виконавцем - ФОП ОСОБА_120 щодо виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів у сумі 3 000 000 грн., зокрема, імітаційні засоби, які відтворюють банкноти номіналом 500 грн. у кількості 6 000 шт. в рамках кримінального провадження № 42016200350000037 (том 4 арк. 13).

4.5.33.Постанова про розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо проведення НСРД від 02 серпня 2016 року, відповідно до якої прокурором першого відділу САП ОСОБА_6 за погодженням з заступником керівника САП ОСОБА_121 прийнято рішення про розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо проведення НСРД (том 4 арк. 20-22).

4.5.34.Інформація про засновників - юридичних осіб, яка стосується ТОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет» (скорочене найменування - ТОВ «КА «Пріоритет»») (том 4 арк. 153-161).

4.5.35.Доручення про здійснення досудового розслідування від 21 червня 2016 року (том 2 арк. 216), відповідно до якого керівник Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_122 доручив здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016200350000037 стосовно ОСОБА_8 і ОСОБА_11 за ч. 4 ст. 368 КК України детективу НАБУ ОСОБА_123 .

4.5.36.Постанова від 21 червня 2016 про призначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування (том 2 арк. 217-218), якою визначено слідчих у кримінальному провадженні № 42016200350000037 стосовно ОСОБА_8 і ОСОБА_11 : детективів НАБУ ОСОБА_115 (старший групи детективів) і ОСОБА_124 .

4.5.37.Постанова від 14 червня 2016 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні (том 2 арк. 221-222), якою визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 42016200350000037 стосовно ОСОБА_8 і ОСОБА_11 : заступника керівника САП ОСОБА_125, начальника першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ОСОБА_7 (старший групи прокурорів), прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ОСОБА_6, прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ОСОБА_126 .

4.5.38.Постанова від 11 липня 2016 року про призначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування (том 2 арк. 219-220), якою визначено слідчих у кримінальному провадженні № 42016200350000037 стосовно ОСОБА_8 і ОСОБА_11 : детективів НАБУ ОСОБА_115 (старший групи детективів), ОСОБА_127 і ОСОБА_128 .

4.5.39.Клопотання від 29 червня 2016 року заступнику Генерального прокурора України - керівнику САП ОСОБА_129 від детектива НАБУ ОСОБА_130 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016200350000037 стосовно ОСОБА_8 і ОСОБА_11 до чотирьох місяців - до 12 вересня 2016 року (том 2 арк. 223-227).

4.5.40. Постанова заступника Генерального прокурора України - керівника САП ОСОБА_131 від 04 липня 2016 року про продовження строку досудового розслідування до чотирьох місяців - до 12 вересня 2016 року (том 2 арк. 228-230).

4.5.41.Клопотання від 29 червня 2016 року заступнику Генерального прокурора України - керівнику САП ОСОБА_129 від начальника першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ОСОБА_7 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016200350000037 стосовно ОСОБА_8 і ОСОБА_11 до шести місяців - до 12 листопада 2016 року (том 2 арк. 231-236).

4.5.42.Постанова заступника Генерального прокурора України - керівника САП ОСОБА_131 від 05 вересня 2016 року про продовження строку досудового розслідування до шести місяців - до 12 листопада 2016 року (том 2 арк. 237-239).

4.5.43.Копія договору про управління спадщиною від 24 квітня 2015 року, який містить підписи та печатки установника управління - Битицької сільської ради Сумського району Сумської області в особі сільського голови ОСОБА_27 та управителя - Фермерського господарства «Битицьке» (далі - ФГ «Битицьке») в особі голови ОСОБА_17 . Предметом цього договору є те, що установник управління передає, а управитель приймає в управління майно, яке потребує утримання (догляду) згідно акта приймання передачі, що додається та є невід`ємною частиною цього договору, а саме, земельні ділянки, що знаходяться на території Битицької сільської ради Сумського району Сумської області на які відкрилася спадщина. Додатком до договору на управління спадщиною є копія акта прийому-передачі земельних ділянок від 24 квітня 2015 року у якому міститься перелік померлих громадян із зазначенням їх прізвищ, ім`я, по батькові осіб, та цільове призначення земель (рілля, сіножаті, пасовища) (том 3 арк. 64-70).

4.5.44.Копія договору про управління спадщиною від 24 квітня 2015 року, який містить підписи та печатки установника управління - Битицької сільської ради Сумського району Сумської області в особі сільського голови ОСОБА_27 та управителя - ТОВ «ЛСК-11» в особі директора ОСОБА_132 . Предметом цього договору є те, що установник управління передає, а управитель приймає в управління майно, яке потребує утримання (догляду) згідно акта приймання-передачі, що додається та є невід`ємною частиною цього договору, а саме, земельні ділянки, що знаходяться на території Битицької сільської ради Сумського району Сумської області, на які відкрилася спадщина. Додатком № 1 до цього договору є список земельних ділянок померлих громадян, які передаються в управління ТОВ «ЛСК-11» по договору на управління спадщиною від 24 квітня 2015 року, у якому міститься перелік померлих громадян із зазначенням їх прізвищ, ім`я, по батькові осіб, цільове призначення земель (рілля, сіножаті), та номер ділянки (том 3 арк. 71-79).

4.5.45.Копія акта прийому-передачі земельних ділянок по договору на управління спадщиною від 24 квітня 2015 року, у якому відповідно до договору між Битицькою сільською радою Сумського району Сумської області в особі сільського голови ОСОБА_27 та управителя - ТОВ «ЛСК-11» в особі директора ОСОБА_133 міститься перелік померлих громадян із зазначенням їх прізвищ, ім`я, по батькові осіб, цільове призначення земель (рілля, сіножаті) та їх порядковий номер (том 3 арк. 80-87).

4.5.46.Копія листа директора ТОВ «ЛСК-11» ОСОБА_133 до сільського голови Битицької сільською радою Сумського району Сумської області в особі ОСОБА_27 з повідомленням про відсутність можливості доглядати за майном, зазначеним у договорі на управління спадщиною від 24 квітня 2015 року та його розірвання (том 3 арк. 88).

4.5.47.Копія угоди від 12 жовтня 2015 року про розірвання договору на управління спадщиною від 24 квітня 2015 року, укладеного між директором ТОВ «ЛСК-11» ОСОБА_134 та сільським головою Битицької сільською радою Сумського району Сумської області в особі ОСОБА_27 (том 3 арк. 89).

4.5.47.1.Докази, визначені в п. 4.5.43. - 4.5.47. цього вироку, суд оцінює з урахуванням оригіналів Договору переуступки права оренди земельної ділянки від 12 травня 2016 року (том 3 арк. 24-32) та Договору про управління спадщиною від 31 березня 2016 року (том 3 арк. 33-39), наданих ОСОБА_14, а також належним чином засвідчених копій документів, наданих Битицькою сільською радою у відповідь на адвокатський запит від 16 лютого 2017 року № 60/02/17 до Битицької сільської ради Сумського району Сумської області (том 7 арк. 184-216).

4.5.48.Протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 05 жовтня 2016 року в якому зазначено, що детектив НАБУ ОСОБА_100 надав підозрюваному ОСОБА_11 та його захиснику - адвокату ОСОБА_12 доступ до матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 42016200350000037 в чотирьох томах із зазначенням переліку доказів. До протоколу також долучено графіки ознайомлення ОСОБА_11 з матеріалами кримінального провадження (том 6 арк. 20-29).

4.5.49.Протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 04 жовтня 2016 року в якому зазначено, що детектив НАБУ ОСОБА_100 надав підозрюваному ОСОБА_8 та його захиснику - адвокату ОСОБА_12 доступ до матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 42016200350000037 в чотирьох томах із зазначенням переліку доказів. До протоколу також долучено графіки ознайомлення ОСОБА_8 з матеріалами кримінального провадження (том 6 арк. 30-42).

5.Суд відповідно до ст. 89, 91, 99 КПК визнає неналежними наступні докази, сторони обвинувачення у вигляді документів, оскільки вони не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні:

-розписка від 29 серпня 2016 року від ОСОБА_11 до детектива НАБУ про тримання вилучених раніше у нього грошових коштів та мобільного телефону (том 2 арк. 157);

-клопотання адвоката ОСОБА_9 про повернення тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України від 01 серпня 2016 року (том 2 арк. 158-160), відповідь на клопотання (том 2 арк. 161) та розписка адвоката ОСОБА_9 від 01 серпня 2016 року про отримання двох мобільних телефонів для подальшої їх передачі підзахисному ОСОБА_8 (том 2 арк. 162);

-квитанція № 35 від 22 серпня 2016 року про передачу детективами НАБУ 1 000 дол. США в опечатаному паперовому конверті передано на зберігання в індивідуальному сейфі НАБУ в уповноваженому банку речових доказів, вилучених під час здійснення кримінального провадження (том 2 арк. 189);

-акт прийому передачі речових доказів від 29 серпня 2016 року про передачу детективом НАБУ головному спеціалісту відділу планування матеріальних ресурсів та оперативного управління майном Управління забезпечення фінансовими ресурсами, майном та контролем за їх використанням НАБУ на зберігання в камеру сходу речових доказів НАБУ 2 530 000 грн. (том 2 арк. 195);

-супровідний лист першому заступнику Директора НАБУ за № 06-251 вих-16 від 15 червня 2016 року від заступника керівника САП ОСОБА_125 щодо направлення кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 і ОСОБА_11 для подальшого розслідування (том 2 арк. 214-215),

-копія титульної сторінки Книги обліку руху особових справ Битицької сільської ради (том 3 арк. 145),

-запит детектива НАБУ ОСОБА_115 від 01 вересня 2016 року № 0431-168/30330 до Битицької сільської ради про надання усіх документів, що стосуються передачі у користування ОСОБА_14 земельних ділянок (том 3 арк. 42) та роздрукована з електронної пошти копія відповіді Битицької сільської ради від 15 липня 2016 року б/н та список земельних ділянок померлих громадян, які передаються в управління ВОП ОСОБА_14 по договору на управління спадщиною (том 3 арк. 44-46),

-повторний запит детектива НАБУ ОСОБА_115 від 08 липня 2016 року № 043-168/22133 до Битицької сільської ради про надання усіх документів, що стосуються передачі у користування ОСОБА_14 земельних ділянок (том 3 арк. 47) та відповідь на нього (том 3 арк. 48) із додатками, а саме: копією рішення 40 сесії 6 скликання Битицької сільської ради від 16 вересня 2015 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» (том 3 арк. 49), копією рішення 8 сесії 7 скликання Битицької сільської ради від 25 серпня 2016 року про скасування рішення 41 сесії 6 скликання від 16 вересня 2015 року, яким було надано ФОП ОСОБА_14 дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 5,30 га для комерційного використання (виготовлення деревного вугілля), розташованої в межах населеного пункту с. Пушкарівка Сумського району, Сумської області (том 3 арк. 50), копією списку земельних ділянок померлих громадян, які передаються в управління ФОП ОСОБА_14 по договору на управління спадщиною (том 3 арк. 51-54),

-копія листа директора ТОВ «Агро Інвест Нова» ОСОБА_135 до сільського голови Битицької сільської ради Сумського району Сумської області ОСОБА_27 щодо надання в управління неуспадкованих паїв із укладенням відповідного договору згідно чинного законодавства (том. 3 арк. 90),

-копія рішення Битицької сільської ради 41 сесії 6 скликання від 12 жовтня 2015 року «Про надання ТОВ «Агро Інвест Нова» в управління неуспадкованих паїв, що знаходяться на території Битицької сільської ради Сумського району Сумської області орієнтовно у кількості 130 часток (паїв), із них 180,45 га, сіножаті 233,08 га для утримання, догляду, вчинення інших фактичних та юридичних дій для підтримання їх у належному стані з урахуванням норм сівозміни та збереження родючості ґрунтів (том 3 арк. 91),

-копія рішення Битицької сільської ради 2 сесії 7 скликання від 07 грудня 2015 року «Про відміну рішень, розірвання договору з ТОВ «ЛСК-11» управління спадщиною земельних часток (паїв), яким скасовано рішення 41 сесії 6 скликання від 12 жовтня 2015 року «Про розірвання договору з ТОВ «ЛСК-11» управління спадщиною земельних ділянок (паїв) згідно з невідповідністю чинного законодавства (том 3 арк. 92),

-копія рішення Битицької сільської ради 2 сесії 7 скликання від 07 грудня 2015 року «Про відміну рішень, надання дозволу на обробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду», яким скасовано рішення 42 сесії 6 скликання від 04 листопада 2015 року щодо надання ОСОБА_136 дозволів на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовними площами відповідно 11,40 га, 31,21 га, 11,00 га, 4,27 га, 10,00 га, 17,00 га, 18,00 га, які розташовані за межами населених пунктів (том 3 арк. 93),

-лист сільського голови Битицької сільської ради Сумського району Сумської області ОСОБА_8 щодо необхідності внесення змін до оренди земельної ділянки у зв`язку зі змінами чинного законодавства (том 3 арк. 94).

6.Матеріали, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 :

6.1.Характеристика ОСОБА_8, надана інспектором Сумського РВП ГУ НП в Сумській області (том 3 арк. 148).

6.2. Характеристика ОСОБА_8, надана головним бухгалтером Битицької сільської ради (том 3 арк. 149).

6.3.Довідка про склад сім`ї ОСОБА_8 (том 3 арк. 150).

6.4.Довідка Сумської центральної районної клінічної лікарні про те, що ОСОБА_8 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (том 3 арк. 151).

6.5. Довідка Сумської центральної районної клінічної лікарні про те, що ОСОБА_8 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває (том 3 арк. 152).

6.6.Нагороди, грамоти та подяки у зв`язку з належним виконанням ОСОБА_8 професійних обов`язків протягом трудової діяльності (том 12, арк. 137-166, 175-178).

6.7.Копія листа жителів Битицької сільської ради керівнику САП ОСОБА_129 (том 12 арк. 167-174).

6.8.Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_8 (том 14 арк. 101)

7.Матеріали, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_11 :

7.1.Вимога ДІАЗ МВС України щодо відсутності попередніх судимостей обвинуваченого ОСОБА_11 (том 3 арк. 215),

7.2.Довідка з диспансерного «Обласного наркологічного диспансеру» Управління охорони здоров`я Сумської обласної держадміністрації комунального закладу Сумської обласної ради про те, що ОСОБА_11 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває (том 3 арк. 216).

7.3.Довідка з Сумського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру Управління охорони здоров`я Сумської обласної держадміністрації комунального закладу Сумської обласної ради про те, що ОСОБА_11 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (том 3 арк. 217).

7.4.Характеристика ОСОБА_11, надана інспектором Сумського відділу м. Суми ГУ НП в Сумській області (том 3 арк. 218).

7.5.Довідка про склад сім`ї ОСОБА_11 (том 3 арк. 219).

7.6.Копія контракта добровольця територіальної оборони від 28 січня 2023 року (том 14 арк. 247).

7.7.Лист характеристика добровольців ДФТГ № 8 (том 14 арк. 248).

8.Оцінка окремих обставин кримінального провадження

8.1.Під час судового розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 надав суду наступні докази сторони захисту:

8.1.1.Повідомлення адвоката ОСОБА_9 від 04 січня 2018 року про відкриття та надання доступу до додаткових матеріалів кримінального провадження, отриманих під час судового розгляду (том 7 арк 121-128).

8.1.2.Адвокатський запит про надання копії листа Генеральної прокуратури України від 22 лютого 2016 року № 0416-35вих-82окв-16, направленого виконувачем обов`язків Генерального прокурора України ОСОБА_137 керівникам регіональних прокуратур щодо недопущення порушення права підозрюваних, обвинувачених на захист під час проведення обшуків та інших процесуальних дій. Відповідь заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_138 від 07 грудня 2016 року № 04/6-304вих-16 про направлення адвокату ОСОБА_9 24 березня 2016 року копії листа за № 04/6-48вих-16. Крім цього, судом за клопотанням адвоката ОСОБА_9 долучено до справи копію листа виконувача обов`язків начальника Департаменту нагляду у кримінальному провадження ОСОБА_139 про направлення копії листа Генеральної прокуратури України від 22 лютого 2016 року № 04/6-36вих-82окв-16 щодо недопущення фактів незаконної відмови адвокатом брати участь у слідчих та інших процесуальних діях з додатком на 1 арк. (том 7 арк. 129-133).

8.1.2.1.Оцінюючи зазначений доказ суд зазначає, що лист Генеральної прокуратури України від 22 лютого 2016 року № 04/6-36вих-82окв-16 щодо недопущення фактів незаконної відмови адвокатом брати участь у слідчих та інших процесуальних діях не підтверджує і не спростовує жодних обставин, що підлягають доказуванню у цьому провадженні. Воднораз, доводи сторони захисту щодо порушення права на захист ОСОБА_8 під час його затримання, вручення повідомлення про підозру оцінені судом в п. 4.3.13. та 4.3.22. цього вироку, відповідно.

8.1.3.Заява адвоката ОСОБА_9 від 16 грудня 2016 року про відкриття додаткових матеріалів, отриманих під час судового розгляду у відповідності до ч. 11 ст 290 КПК України (том 7 арк. 141-146), а саме аркуша паперу формату А-4 з фірмовим написом «Укрсиббанк BNP Paribas Group», на якому від руки записано розрахунки вартості вирощування соняшника. До заяви долучено акт огляду цього аркушу паперу формату А-4, а також, письмову заяву ОСОБА_8 про те, що він у своїх особистих речах знайшов цей лист, зміст якого очевидно стосується обставин кримінального провадження. До справи за клопотанням адвоката ОСОБА_9 також долучено пояснення ОСОБА_8 щодо розрахунків, які містяться на аркуші паперу формату А-4 з фірмовим написом «Укрсиббанк BNP Paribas Group».

Суд оцінює цей доказ у сукупності з показаннями свідка ОСОБА_140, котрий зазначений аркуш паперу разом з іншими речами дістав із автомобіля ОСОБА_8 в день його затримання та залишив за місцем проживання останнього, та свідка ОСОБА_17, котрий після пред`явлення йому вказаного вище аркуша паперу зазначив, що це його розрахунок витрат на посів та збирання урожаю сояшника із розрахунку на 260 га землі. Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ймовірна обізнаність ОСОБА_8 у вартості обробітку 1 га землі з метою вирощування на ньому соняшника жодним чином не спростовує виникнення у нього умислу на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 шляхом обману та подальшу його реалізацію, у зв`язку з чим визнає цей доказ неналежним.

8.1.4.Адвокатський запит від 10 березня 2017 року № 79/03/17 щодо отримання копій документів, необхідних для надання правової допомоги підзахисного, направленого на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк». У запиті викладено прохання про надання інформації: 1) чи є ОСОБА_8 VIP-клієнтом банку, 2) на яких умовах він міг користуватися VIP-кімнатою, а також, 3) чи можлива технічна помилки у посиланні на номер вихідного документу військової прокуратури № 25-1704 вих-16 від 12 травня 2016 року при наданні відповіді представником банку з приводу дозволу на особистий огляд обвинуваченого. У суді адвокат ОСОБА_9 пояснив, що стороною обвинувачення обґрунтовано законність проникнення працівниками військової прокуратури 12 травня 2016 року до VIP-кімнати відділення «ПриватБанку» для проведення огляду та затримання обвинувачених наявним у матеріалах справи письмовим дозволом, викладеним у листі, зміст якого наведено у п. 4.3.17. цього вироку. Водночас, прокурором до справи долучено запит з військової прокуратури з проханням про надання дозволу на проникнення у відділення банку з іншим вихідним номером № 25-1703 вих-16 від 12 травня 2016 року, зміст якого дещо відрізняється від наданої на нього відповіді. Тому, з метою з`ясування можливої технічної помилки у посиланні на вихідний номер листа військової прокуратури адвокатом ОСОБА_9 направлено відповідних адвокатський запит.

На цей запит надано відповідь про те, що у листі банку № 20.1.0.0.0/7-20160512/5915 від 12 травня 2016 року помилка в посиланні на № 25-1704 вих-16 відсутня. Також, зазначено, що для власників карток категорії Platinum банк надає у користування кімнати для переговорів, що є безкоштовним сервісом для VIP-клієнтів на підставі договору публічної оферти (ст. 633 ЦК України). Крім цього, у листі повідомлено, що у відділенні банку за адресою: м. Суми, майдан Незалежності, 3/1 є кімната для переговорів. У момент користування цією кімнатою, клієнту ніхто не буде заважати. Працівники банку, клієнти та треті особи не мають вільного доступу до зазначеного приміщення, для запевнення уповноважений працівник може надати ключ VIP-клієнту. Крім цього, у відповіді на адвокатський запит міститься відмова у наданні інформації, чи є ОСОБА_8 VIP-клієнтом банку, з посиланням на нерозголошення банківської таємниці (том 7 арк. 147-159).

8.1.4.1.Зазначений доказ не підтверджує, що кімната для переговорів VIP-клієнтів банку була приміщенням з обмеженим доступом, ба більше, навіть доводить протилежне, з огляду на посилання про надання її в користування на умовах договору публічної оферти (ст. 633 ЦК України) та підтверджує висновки суду, викладені в п. 4.3.15. цього вироку.

8.1.5.Інформаційний буклет «Послуги індивідуальним VIP-клієнтам» ПриватБанку (том 7 арк. 160-175).

8.1.5.1.Оцінюючи зазначений доказ суд ураховує, що відповідно до розміщеної в буклеті інформації, VIP-офіси забезпечують можливість «провести бізнес-зустріч, розпорядитися про перерахування коштів, орендувати сейфову скриньку, відкрити депозит, обміняти валюту, замовити інкасаторську машину та отримати багато інших послуг». Пропозиція скористатись такими послугами адресована усім VIP-клієнтам банку, тобто невизначному колу осіб, а їх надання передбачає безпосередню участь працівників банку. Наприклад, у перерахуванні коштів, відкритті депозиту тощо, що підтверджує висновки суду, викладені в п. 4.3.15. цього вироку щодо неможливості забезпечити під час користування VIP-кімнатами того рівня приватності, який притаманний житлу особи чи приміщенню, що використовується для службових потреб.

8.1.6. Адвокатський запит від 15 лютого 2017 року № 59/02/17 начальнику управління СБУ в Сумській області з проханням повідомити, чи здійснюється реєстрація/облік відвідувачів відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБУ в Сумській області, а також, про надання інформації щодо візитів до цього відділу та інших підрозділів ОСОБА_14, ОСОБА_19 та ОСОБА_18 .

У відповіді начальника Управління СБУ в Сумській області ОСОБА_141 зазначено, в період з 01 січня по 31 грудня 2016 року зазначені у запиті особи відвідували приміщення Управління СБУ в Сумській області. Водночас, зазначити дату, час та тривалість не вбачається за можливе у зв`язку із знищенням облікової форми у відповідності до відомчих нормативно-правових актів (том 7 арк. 176-178).

8.1.7. Адвокатський запит від 16 червня 2017 року № 174/06/17 до управління оперативного чергування та охорони СБУ про надання інформації щодо строку зберігання журналів реєстрації відвідувачів адміністративних будівель СБУ, а також, повідомлення про форму ведення журналу реєстрації відвідувачів адміністративних будівель СБУ.

У відповіді заступника начальника Управління СБУ ОСОБА_142 зазначено, що згідно з положеннями Інструкції, затвердженої наказом ЦУ СБУ від 10 грудня 2014 року № 800/ДСК та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2014 року за № 1653/26430, реєстрація відвідувачів адміністративних будівель СБУ здійснюється у паперовій формі та ведеться у журналі реєстрації та видачі перепусток. Строк зберігання таких журналів становить 5 років (том 7 арк. 180-182).

8.1.8. Адвокатський запит від 16 лютого 2017 року № 57/02/17 до ТОВ «ЛСК-11» із проханням надати належним чином завірені копії документів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності підприємства, перелік яких становить 14 пунктів.

У відповіді директора ТОВ «ЛСК-11» ОСОБА_19 зазначено, що підприємство готове надати копії запитуваних документів лише на підставі ухвали слідчого судді (том 7 арк. 184-187).

Адвокатом також надано повторний адвокатський запит від 31 серпня 2017 року № 217/08/17 аналогічний за змістом з попереднім.

У відповіді директор ТОВ «ЛСК-11» ОСОБА_19 повторно зазначив, що підприємство готове надати копії запитуваних документів лише на підставі ухвали слідчого судді (том 7 арк. 224-227).

8.1.8.1.Оцінюючи докази, визначені в п. 8.1.6.-8.1.8. цього вироку, суд приходить до висновку, що вони не містять інформації про обставини, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.

8.1.9. Адвокатський запит від 16 лютого 2017 року № 60/02/17 до Битицької сільської ради Сумського району Сумської області про надання належним чином завірених копій документів, які посвідчують правовідносини ТОВ «ЛСК-11» з Битицькою сільською радою, перелік яких становить 9 пунктів.

У відповідь секретарем Битицької сільської ради ОСОБА_143 направлено копію договору про управління спадщиною від 24 квітня 2015 року з додатком - списком земельних ділянок померлих громадян, які передаються в управління ТОВ «ЛСК-11» по договору на управління спадщиною від 24 квітня 2015 року, копію акту прийому-передачі земельних ділянок по договору на управління спадщиною від 24 квітня 2015 року, копію листа директора ТОВ «ЛСК-11» сільському голові Битицької сільської ради від 06 жовтня 2015 року про те, що з початку 2016 року у ТОВ «ЛСК-11» не буде можливості доглядати за даним майном, тому викладено прохання розірвати договір на управління спадщиною, копію угоди про розірвання договору на управління спадщиною від 24 квітня 2015 року, копія рішення Битицької сільської ради 41 сесії 6 скликання від 12 жовтня 2015 року «Про розірвання договору з ТОВ «ЛСК-11» про управління спадщиною земельних часток (паїв)», копія рішення Битицької сільської ради 2 сесії 7 скликання від 07 грудня 2015 року «Про відміну рішень розірвання договору з ТОВ «ЛСК-11» управління спадщиною земельних часток (паїв)», копія листа сільського голови Битицької сільської ради ОСОБА_8 до директора ТОВ «ЛСК-11» про підтвердження дійсності договору на управління спадщиною від 24 квітня 2015 року, копія листа сільського голови Битицької сільської ради ОСОБА_8 до директора ТОВ «ЛСК-11» про те, що Битицька сільська рада відмовляється від виконання договору, укладеного з ТОВ «ЛСК-11» на управління спадщиною від 24 квітня 2015 року та відповідь на цей лист від директора ТОВ «ЛСК-11», копію витягу з протоколу Битицької сільської ради 6 сесії, 7 скликання від 31 березня 2016 року з долученим до нього списком осіб, запрошених на 6 сесію 7 скликання Битицької сільської ради», списком депутатів Битицької сільською радою Сумського району Сумської області 7 скликання, проект додаткової угоди до договору на управління спадщиною від 24 квітня 2015 року з листом сільського голови Битицької сільської ради директору ТОВ «ЛСК-11» від 15 вересня 2016 року № 176 про те, що у випадку не підписання додаткової угоди, сільрада буде вимушена звернутись до суду з позовною заявою про розірвання даного договору, копія листа сільського голови Битицької сільської ради ОСОБА_8 до директора ТОВ «ЛСК-11» ОСОБА_19 про необхідність сплатити заборгованість за користування земельними ділянками у розмірі 188 044,22 грн., копія розпорядження сільського голови Битицької сільської ради ОСОБА_8 від 03 жовтня 2016 року «Про заборгованість ТОВ «ЛСК-11», відповідно до якого встановлено розмір заборгованості 48 513,72 грн. та доручено головному бухгалтеру підготувати акт звірки щодо заборгованості сплати по оренді з ТОВ «ЛСК-11», копія довідки секретаря сільської ради та Головного бухгалтеру Битицької сільської ради про сплату заборгованості ТОВ «ЛСК-11» із розрахунком за 2015 та 2016 рік (том 7 арк. 188-216).

8.1.9.1.Зазначені документи підтверджують факт існування договірних відносин між Битицькою сільською радою та ТОВ «ЛСК-11» щодо невитребуваних земельних ділянок - паїв на момент їх передачі ФОП ОСОБА_14 згідно договору про управління спадщиною датованого 31 березня 2016 року, а отже виключають реальну можливість передачі таких земель у законний спосіб як на момент 31 березня 2016 року, так і на момент підписання договору 12 травня 2016 року ОСОБА_14 .

8.1.10. Адвокатські запити від 15 травня 2017 року № 131/05/17 голові Стецківської сільської ради Сумського району Сумської області та від 15 травня 2017 року № 132/05/17, голові Могрицької сільської ради про надання інформації щодо розміру земельного податку встановленого для сільськогосподарських угідь та яка річна сума платежу становить за користування землями на підставі договору управління спадщиною. До запитів долучено відповіді сільських голів із викладення запитуваної інформації (том 7 арк. 217-222).

8.1.11.Адвокатський запит від 03 січня 2018 року № 02/01/18 до Битицької сільської ради про надання завірених копій рішення Битицької сільської ради про надання ФОП « ОСОБА_14 » дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки в оренду для використання з метою виробництва деревного вугілля, інформації щодо проведення зборів територіальної громади для обговорення питання надання ФОП « ОСОБА_14 » вказаного дозволу, а також надати копії документів, які приймались Битицькою сільською радою з питань надання ФОП « ОСОБА_14 » дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки в оренду для використання з метою виробництва деревного вугілля.

До відповіді на запит секретарем сільської ради ОСОБА_144 долучено запитувані документи: копію рішення Битицької сільської ради 41 сесії 6 скликання від 16 вересня 2015 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду», копію протоколу зборів громадян Битицької сільської ради Сумського району Сумської області від 19 березня 2016 року з рішенням про відмову ОСОБА_14 попереднього рішення сесії сільради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду», копію рішення Битицької сільської ради 8 сесії 7 скликання від 25 серпня 2016 року «Про відміну рішення ФОП « ОСОБА_14 » «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду»» (том 7 арк. 229-234).

Оцінюючи зазначені докази в контексті доводів сторони захисту про наявність неприязних стосунків між ОСОБА_14 та ОСОБА_8, що мало наслідком, на думку сторони захисту, вчинення провокації злочину зі сторони ОСОБА_14, суд зазначає наступне. Рішення про скасування дозволу ФОП ОСОБА_14 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для виготовленого деревного вугілля було прийнято Битицькою сільською радою 25 серпня 2016 року, тобто після подій квітня-травня 2016 року. Натомість, 19 березня 2016 року відбулись лише збори громадян Битицької сільської ради, на яких ОСОБА_8 на правах головуючого виніс на обговорення рішення про надання ОСОБА_14 в користування земельної ділянки для виробництва деревного вугілля. По суті цього питання висловились жителі ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, які внесли пропозицію відмінити вказане рішення. Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що надані стороною захисту докази не підтверджують існування існування підстав для ймовірного виникнення неприязних стосунків між ОСОБА_8 та ОСОБА_14 .

8.1.12.Адвокатські запити до ФОП ОСОБА_120 № 114/04/17 від 26 квітня 2017 року та № 115/04/17 від 26 квітня 2017 року, направлені адвокатом ОСОБА_9 на відомі йому дві адреси: 1) АДРЕСА_7, та 2) АДРЕСА_8 . Конверт із зазначеною першою адресою повернувся адвокату без вручення за спливом строку зберігання на пошті. Конверт з адвокатським запитом із зазначеною другою адресою після отримання на пошті залишився без відповіді (том 7 арк. 235-242).

8.1.13.Адвокатський запит Голові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_149 щодо надання завірених копій листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-2388/0/4-16 від 13 вересня 2016 року, а також копію звернення заступника Генерального прокурора України - керівника САП ОСОБА_131 від 25 вересня 2016 року № 06-361вих-16 (вх. № 1138/0/1-16 від 26 серпня 2016 року.

У відповідь на адвокатських запит заступник Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_150 направлено копію запитуваних листів (том 7 арк. 243-249, том 8 арк. 1).

8.1.13.1.Оцінюючи докази, визначені в п. 8.1.12. - 8.1.13. цього вироку, суд приходить до висновку, що вони прямо чи непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

8.1.14.Адвокатські запити Ректору Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого ОСОБА_151 від 19 травня 2017 року № 143/05/17, Ректору Київського національного університету імені Тараса Шевченка ОСОБА_152 від 19 травня 2017 року № 142/05/17, Ректору Львівського національного університету імені Івана Франка ОСОБА_153 від 19 травня 2017 року № 140/05/17, Ректору Національного університету «Одеська юридична академія» ОСОБА_154 від 19 травня 2017 року № 143/05/17 щодо надання завірених копій звернення заступника Генерального прокурора України - керівника САП ОСОБА_131 щодо роз`яснення процесуальних наслідків порушення правил підслідності під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також належним чином завірену копію відповіді Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого на вказане звернення.

У відповідь на адвокатський запит проректор з наукової роботи Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого ОСОБА_155 та заступник декана професор ОСОБА_156 . Львівського національного університету імені Івана Франка направили листи, в яких повідомили, що копії оригіналів від 2016 року, а також документи, пов`язані з підготовкою цих відповідей, знищено як такі, в яких минула потреба.

Перший проректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка ОСОБА_157 повідомив, що запитувана інформація не може бути предметом адвокатського запиту.

Проректор з наукової роботи Національного університету «Одеська юридична академія» ОСОБА_158 у відповідь на адвокатський запит направила копію відповіді академії на лист заступника Генерального прокурора України - керівника САП ОСОБА_131 (том 8 арк. 2-20).

8.1.15.Адвокатський запит заступнику Генерального прокурора України - керівнику САП ОСОБА_129 про надання копії звернень до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівського національного університету імені Івана Франка, Національного університету «Одеська юридична академія» щодо отримання роз`яснень процесуальних наслідків порушення правил підслідності під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також належним чином завірені копії відповідей на вказані звернення.

У відповіді начальник першого відділу САП Генеральної прокуратури України з посиланням на ч. 3 ст. 93, ч. 2 ст. 84, ст. 85, ст. 86, ст. 99 КПК України повідомив, що запитувані документи не можуть бути використані в якості доказів у кримінальному провадженні стосовно щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_11 (том 8 арк. 21-23).

Адвокатом ОСОБА_9 також надано суду повторний адвокатський запит заступнику Генерального прокурора України - керівнику САП ОСОБА_129 про надання копії звернень до Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівського національного університету імені Івана Франка, Національного університету «Одеська юридична академія» щодо отримання роз`яснень процесуальних наслідків порушення правил підслідності під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також належним чином завірені копії відповідей на вказані звернення.

У відповіді заступник керівника САП Генеральної прокуратури України ОСОБА_159 з посиланням на ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» повідомив, що адвокатський запит не може стосуватись надання консультацій і роз`яснень положень законодавства (том 8 арк. 24-26).

8.1.15.1.Докази, визначені в п. 8.1.10., 8.1.14, 8.1.15. цього вироку прямо чи непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Воднораз, суд зазначає, що оцінка доводам сторони захисту щодо порушення правил підслідності у цьому провадженні надана в п. 4.3.36.1. цього вироку, а також під час оцінки всіх доказів сторони обвинувачення.

8.1.16.Повідомлення адвоката ОСОБА_9 про відкриття та надання доступу до додаткових матеріалів кримінального провадження, отриманих під час судового розгляду іншій стороні. До повідомлення долучено ухвалу члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 вересня 2020 року № 4639/0/18-20 та скаргу ОСОБА_8 щодо дисциплінарного проступку судді ОСОБА_160 від 15 червня 2020 року (том 8 арк. 28-41).

8.1.17.Повідомлення адвоката ОСОБА_9 про відкриття та надання доступу до додаткових матеріалів кримінального провадження, отриманих під час судового розгляду іншій стороні від 23 листопада 2020 року з переліком додаткових матеріалів. До повідомлення додано адвокатський запит до Зарічного районного суду м. Суми з проханням надати належним чином завірену копію вироку Зарічного районного суду м. Суми від 14 червня 2018 року та ухвали Сумського апеляційного суду від 06 травня 2020 року у справі № 591/1578/17 (провадження № 11-кп/816/11/20), відповідь в.о. голови Зарічного районного суду м. Суми на адвокатський запит, адвокатський запит адвокату ОСОБА_161 з проханням надати належним чином завірену копії вироку Зарічного районного суду м. Суми від 14 червня 2018 року та ухвали Сумського апеляційного суду від 06 травня 2020 року у справі № 591/1578/17 (провадження № 11-кп/816/11/20), а також, надати інформацію щодо звернень з приводу можливої наявності в діях старшого оперуповноваженого ОСОБА_36 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 370 КК України та з інших питань, відповідь на цей адвокатський запит з долученими до нього копіями документів (том 10 арк. 101-146).

8.1.18.Повідомлення адвоката ОСОБА_9 про відкриття та надання доступу до додаткових матеріалів кримінального провадження, отриманих під час судового розгляду іншій стороні від 01 червня 2021 року з переліком додаткових матеріалів. До повідомлення долучено адвокатський запит адвокату ОСОБА_162 - захиснику обвинуваченого ОСОБА_163 з проханням надати належним чином завірену копію ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2021 року у справі 591/8800/15-к (провадження № 1-кп/591/37/21), а також документи щодо допиту свідка ОСОБА_14 у іншому провадженні. Разом із запитом надано відповідь на нього з долученням відповідних документів (том 10 арк. 147-162).

8.1.19.Акт тимчасового доступу до документів від 05 березня 2021 року, проведеного на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 08 лютого 2021 року у ФОП « ОСОБА_164 » за адресою: АДРЕСА_8 .

В акті зазначено, що відсутність листа №1/1181 від 10 травня 2016 року і примірника акта виконання послуг від 10 травня 2016 року щодо виготовлення несправжніх імітаційних засобів, у виконавця ОСОБА_165 відсутні у зв`язку з їх знищенням за сплином терміну зберігання.

Документи, що пов`язані із виконанням вказаного замовлення Управління СБУ в Сумській області (договір про надання послуг/виконання робіт, додатки до договору, рахунок, платіжні документи, квитанції, акти) відсутні у зв`язку із виготовленням імітаційних засобів на бездоговірній і безоплатній основі.

Документи про наявність у виконавця відповідного устаткування (комп`ютерів та друкарського обладнання), місце розташування відповідного устаткування, а також технічних характеристик вказаного устаткування (щодо часу та якості здійснення друку), що розкривають обставини виконання замовлення Управління СБ України в Сумській області в частині строків виготовлення електронного макету, виготовлення друкарської форми, друку не менше як 188 аркушів відповідного формату, висихання фарби, розрізання віддрукованих аркушів відсутні у зв`язку із недоцільністю їх зберігання.

При цьому було продемонстровано відповідну техніку із необхідним програмним забезпеченням, цифровий кольоровий пристрій, різак для паперу. Устаткування для упакування імітаційних засобів на виробництві відсутнє (том 10 арк. 163-167).

8.1.20.Повідомлення адвоката ОСОБА_9 про відкриття та надання доступу до додаткових матеріалів кримінального провадження, отриманих під час судового розгляду іншій стороні від 22 червня 2022 року з переліком додаткових матеріалів. До повідомлення долучено адвокатський запит до ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Сумській області» та довідку цієї установи, із змісту якої вбачається, що ОСОБА_14 станом на 24 січня 2022 року в базі даних не значиться (том 11 арк. 227-234).

8.1.21.Клопотання адвоката ОСОБА_9 про долучення та дослідження документів (том 13 арк. 8-9). До клопотання долучено: копію рапорта заступника військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_28 про внесення до ЄРДР змін щодо перекваліфікації цього кримінального провадження з ч. 3 ст. 368 КК України та ч. 4 ст. 368 КК України (том 13 арк. 10); копія вказівок прокурора САП О. Омельченка детективу НАБУ ОСОБА_30 про проведення слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні (том 13 арк. 11-13); копія доручення детектива ОСОБА_115 Управлінню Служби безпеки України в Сумській області на проведення окремих заходів від 08 липня 2016 року № 043-190/22134 (том 13 арк. 14-15); копія відповіді відділу БКОЗ УСБУ в Сумській області від 14 липня 2016 року № 1/1827 на виконання доручення (том 13 арк. 16); копія запиту заступника військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_28 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про надання відеозапису із камер відеоспостереження (том 13 арк. 17); копія відповіді ПАТ КБ «ПриватБанк» про можливість надання відеозапису на підставі ухвали суду (том 13 арк. 18); копія клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчого військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_72, а саме про надання дозволу на вилучення відеозаписів з камер відеоспостереження у кімнаті для переговорів Сумської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 3/1 (том 13 арк. 19-23); копія листа-відповіді ПАТ КБ «ПриватБанк» слідчому військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_65 про неможливість надати відеозапис з камер відеоспостереження на підставі ухвали слідчого судді у зв`язку з закінченням терміну зберігання такого відеозапису (том 13 арк. 24); копія рішення Битицької сільської ради від 12 жовтня 2015 року про надання дозволу ТОВ «Агро Інвест Нова» на передання в управління 130 неуспадкованих земельних ділянок (паїв) (том 13, арк. 25); копія листа заступника військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_28 до Сумської районної державної адміністрації від 01 червня 2016 року про вжиття заходів для заборони відчуження та здачі в оренду земель Битицької сільської ради на час проведення досудового розслідування (том 13 арк. 26-27); копія листа заступника військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_28 до секретаря Битицької сільської ради від 01 червня 2016 року про вжиття заходів для заборони відчуження та здачі в оренду земель Битицької сільської ради на час проведення досудового розслідування (том 13 арк. 28-29).

8.1.21.1.Оцінюючи докази, визначені в п. 8.1.16. - 8.1.21. цього вироку, суд приходить до висновку, що вони прямо чи непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

8.1.22.Порівняльна таблиця, пояснювальна записка до законопроекту № 1533-VIII від 20 вересня 2016 року та список його авторів (том 13 арк. 111-143). Зазначені документи, на думку сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_8, підтверджують існування прогалини в правовому регулюванні порядку передання в користування неуспадкованих земель сільськогосподарського призначення до визнання спадщини відумерлою. Із зазначеного захисник ОСОБА_9 робить висновок, що сторони договору - ОСОБА_14 та Битицька сільська рада уклали договір про управління спадщиною, керуючись принципом свободи договору та користуючись відсутність правового регулювання таких правовідносин.

8.1.22.1.Оцінюючи аргументи сторони захисту суд приходить до висновку, що зазначені в п. 8.1.22. цього вироку докази є неналежними, оскільки вони не підтверджують відсутність умислу у ОСОБА_8 та ОСОБА_11 на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 . Воднораз, прогалини в законодавчому регулюванні не спростовували того факту, що землі, щодо яких був підписаний договір про управління спадщиною між ОСОБА_14 та Битицькою сільською радою, на момент його підписання уже перебували в управлінні ТОВ «ЛСК-11», тому для їх передачі іншому суб`єкту мав бути розірваний попередній договір та прийняте сільською радою рішення про передачу земель в управління іншому суб`єкту. Розпорядження неуспадкованими землями здійснює саме орган місцевого самоврядування - відповідна рада, а не голова одноособово, що й підтвердив відповідний законопроект, який був прийнятий Верховною Радою України.

8.1.23.Адвокатський запит адвоката ОСОБА_9 від 21 листопада 2022 року № 242/11/22 (том 13 арк. 170-171) та відповідь секретаря Садівської сільської ради Сумського району Сумської області від 22 листопада 2022 року на вказаний запит адвоката ОСОБА_9 про практику укладення договорів про управління спадщиною, за якими сплата здійснювалась на користь сільських рад як установників управління із додатками (том 13 арк. 144-152).

8.1.24.Копія рішення Господарського суду сумської області від 17 грудня 2018 року у справі № 920/482/18, яким відмовлено в розірванні договору на управління спадщиною, укладеного 24 квітня 2015 року між ТОВ «ЛСК - 11» та Битицькою сільською радою (том 13 арк. 153-155). Копія постанови Північного апеляційного господарського суду від 09 квітня 2019 року у справі № 920/482/18, якою рішення Господарського суду сумської області від 17 грудня 2018 року залишено в силі (том 13 арк. 156-160). Копія постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2019 року у справі № 920/482/18, якою залишені в силі рішення судів попередніх інстанцій (том 13 арк. 161-166).

8.1.24.1.Зазначені судові рішення не підтверджують обставин, на які посилається сторона захисту, а саме наявності повноважень у ОСОБА_8 на розпорядження землями, що складались з невитребуваних (неуспадкованих) земельних ділянок - паїв, з огляду на їх перебування в користуванні ТОВ «ЛСК-11», а також з огляду на те, що рішення про зміну сторони договору могла прийняти лише Битицька сільська рада.

Водночас, зазначені судові рішення підтверджують існування умислу ОСОБА_8 та ОСОБА_11 на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 шляхом зловживання довірою, оскільки вказані землі, що мали бути передані ОСОБА_14, на момент підписання 12 травня 2016 року Договору про управління спадщиною, датованого 31 березня 2016 року, вже були передані ТОВ «ЛСК-11» згідно договору на управління спадщиною від 24 квітня 2015 року, який зберігав свою чинність.

8.1.25.Адвокатський запит адвоката ОСОБА_9 від 15 листопада 2022 року № 237/11/22 (том 13 арк. 212-213) та відповідь сільського голови Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області від 18 листопада 2022 року на вказаний запит адвоката ОСОБА_9 про практику укладення договорів про управління спадщиною, за якими оплата здійснювалась на користь сільських рад як установників управління, із додатками (том 13 арк. 214-215).

8.1.26.Відповідь сільського голови Юнаківської сільської ради Сумського району Сумської області від 14 грудня 2022 року із додатками, надана на запит адвоката ОСОБА_9, про практику укладення договорів про управління спадщиною, стороною яких була Сумська районна державна адміністрація, та про те, що такі договори підлягали державній реєстрації (том 13 арк. 216-227).

8.1.27.Адвокатський запит адвоката ОСОБА_166 до Фермерського господарства «Битицьке» про надання інформації, чи виконувались умови договору, укладеного між вказаним фермерським господарством та Битицькою сільською радою на управління спадщиною (том 13 арк. 228) та відповідь на вказаний запит від 02 січня 2023 року із підтвердженням здійснення оплати за таким договором (том 13 арк. 231).

8.1.28.Відповідь сільського голови Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області від 13 грудня 2022 року, надана на запит адвоката ОСОБА_9 про практику укладення договорів про управління спадщиною, із якої слідує, що невитребувані земельні ділянки передавались в користування за договорами оренди землі, договори управління спадщиною не укладались (том 13 арк. 232).

8.1.29.Адвокатський запит адвоката ОСОБА_9 від 16 грудня 2022 року № 254/12/22 (том 14 арк. 2-4) та відповідь Сумської районної державної адміністрації від 18 січня 2023 року, у якій зазначено, що Сумська районна державна адміністрація не укладала договори на управління спадщиною у зв`язку з відсутністю повноважень, водночас повідомлено, що Сумська районна державна адміністрація укладала договори оренди земель сільськогосподарського призначення, а саме невитребуваних земельних часток (паїв) (том 14 арк. 5-7).

8.1.29.1.Оцінюючи докази, визначені в п. 8.1.23., 8.1.25. - 8.1.29. цього вироку суд приходить до висновку, що вони прямо чи опосередковано не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Воднораз, наявність чи відсутність практики укладення договорів управління спадщиною - невитребуваними земельними ділянками сільськогосподарського призначення з умовою здійснення оплати управителем на користь сільської ради, не підтверджує, що такі договори, якщо вони укладались, відповідали чинному законодавству чи, тим більше, що у ОСОБА_8 та ОСОБА_11 був відсутній умисел на заволодіння коштами ОСОБА_14 .

8.2. Під час судового розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_13 надав суду наступні докази сторони захисту:

8.2.1.Клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (том 7 арк.112-113).

8.2.2.Копія рішення Битицької сільської ради 7 скликання 4 сесії від 21 січня 2016 року «Про затвердження структури загальної чисельності апарату Битицької сільської ради та витрати на його утримання на 2016 рік». У рішенні, крім іншого, зазначено про затвердження структури загальної чисельності апарату Битицької сільської ради в кількості 7,5 штатних одиниць згідно додатку № 1. У цьому додатку зазначено перелік працівників Битицької сільської ради, серед яких передбачено посаду «юрист консультант» (том 7 арк. 114-116).

8.2.3.Копія рішення Битицької сільської ради 7 скликання 6 сесії від 31 березня 2016 року «Про внесення змін в штатний розпис на 2016 рік» з додатком про штатний розпис (том 7 арк. 117-118).

8.2.4.Лист Битицького сільського голови ОСОБА_8 від 23 вересня 2016 року № 189, в якому міститься інформація, що ОСОБА_11 не складав присягу державного службовця. Під час роботи в сільраді на нього не було покладено жодного обмеження, передбаченого Законом України «Про державну службу» та Закону України «Про місцеве самоврядування». На нього не покладались організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, клас державного службовця йому не присвоювався. Рішення про створення юридичного відділу Битицької сільської ради не приймалось (том 7 арк. 119).

8.2.5.Довідка за вих. № 216 від 06 жовтня 2016 року видана сільським головою ОСОБА_8 . ОСОБА_11 про те, що він не перебував на посаді начальника юридичного відділу (том 7, а. с. 120).

8.2.5.1.Оцінюючи докази, визначені в п. 8.2.1. - 8.2.5. цього вироку, суд приходить до висновку, що вони прямо чи опосередковано не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

8.3.Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 зазначив, що у зв`язку із тим, що обвинувачений ОСОБА_8 не визнає себе винним у вчиненні злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті, сторона захисту звертає увагу суду на такі основні доводи.

8.3.1.Щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону в ході здійснення досудового розслідування:

8.3.1.1.Порушення вимог підслідності. Вказане кримінальне правопорушення було розпочато і здійснювалося у період з 27 квітня 2016 року до 09 червня 2016 року Військовою прокуратурою Сумського гарнізону Центрального регіону України, цим органом досудового розслідування було зібрано основні докази, на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_8, а також повідомлено останнього про підозру. Разом з тим, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, кримінальне правопорушення зазначеної категорії було підслідне виключно та безальтернативно НАБУ, що було зрозумілим із моменту внесення відомостей у ЄРДР.

8.3.1.2.Вручення повідомлення про підозру ОСОБА_8 здійснено неуповноваженою особою та із порушенням встановленого КПК України строку. Так, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8, який перебував на посаді голови Битицької сільської ради Сумського району Сумської області, було складено Військовим прокурором Центрального регіону України 12 травня 2016 року, а вручене підозрюваному 13 травня 2016 року неуповноваженою особою - слідчим Військової прокуратури Сумського гарнізону, всупереч положенням п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України. Таким чином, уважає, що ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного.

8.3.1.3.Апеляційним судом Полтавської області прийнято неправосудне рішення про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_8 . Зокрема, ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області № 993т від 29 квітня 2016 року задоволено клопотання Військової прокуратури Сумського гарнізону про дозвіл на проведення НСРД щодо ОСОБА_8, не зважаючи на те, що вказане клопотання було підготовлено та подано не лише з порушенням вимог підслідності, тобто органом, який згідно з п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України не уповноважений на здійснення досудового розслідування даної категорії кримінальних правопорушень, але і з порушенням вимог підсудності, всупереч ч. 1 ст. 247 КПК України, - слідчому судді апеляційного суду поза межами територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

8.3.1.4.Пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення ґрунтується на доказах, отриманих внаслідок провокації з боку правоохоронних органів. Так, із здобутої в ході досудового розслідування інформації щодо телефонних з`єднань ОСОБА_14 видно, що останній, починаючи з 25 листопада 2015 року і до 25 травня 2016 року постійно спілкувався із: 1) старшим оперуповноваженим ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_37, за матеріалами якого було розпочато досудове розслідування, і який приймав активну участь у розслідуванні кримінального провадження (223 телефонних з`єднання; 2) ОСОБА_8 (66 телефонних з`єднань). При цьому, як видно із наведеної інформації, таке спілкування між ОСОБА_14, ОСОБА_37 та ОСОБА_8 носило системний характер і здійснювалося упродовж 6 місяців перед тим, як ОСОБА_8 було затримано за підозрою у вчиненні злочину.

8.3.1.5.Факти фальсифікації доказів на стадії досудового розслідування. Зокрема, із відеозапису затримання ОСОБА_8 від 12 травня 2016 року видно, що працівники правоохоронних органів у ході підрахунків і вилучення несправжніх (імітаційних) засобів явно завищили їх суму. Указану невідповідність було встановлено під час судового розгляду кримінального провадження у Зарічному районному суді м. Суми.

8.3.2.На думку захисника ОСОБА_9, факт зміни прокурором обвинувачення в суді насправді: (1) підтверджує неповноту та невсебічність проведеного досудового розслідування, метою якого не було об`єктивне встановлення всіх обставин справи та дійсних намірів ОСОБА_8, ОСОБА_11 та самого ОСОБА_14 ; (2) є спробою прокурорів врятувати зібрані з істотними порушеннями кримінального процесуального закону та у результаті спотворення доказів обвинувачення і провокації злочину матеріали кримінального провадження із перекладанням на суд відповідальності за спосіб закінчення даного кримінального провадження, яке мало б бути закінчено самим прокурором на підставі ст. 340 КПК України; (3) є результатом обвинувальної оцінки прокурорами виключно доказів, у тому числі, недопустимих, сторони обвинувачення без об`єктивної оцінки всіх обставин справи, зокрема, без врахування доказів сторони захисту.

8.3.3.Окрім того, захисник ОСОБА_9 звернув увагу суду, що прокурор у зміненому обвинуваченні не врахував досліджені судом обставини справи, зокрема:

8.3.3.1.Матеріалами кримінального провадження не підтверджено, що ОСОБА_8 та/чи ОСОБА_11 уживали будь-яких заходів для приховання від ОСОБА_14 будь-якої інформації, яка могла впливати на його рішення. Навпаки, ОСОБА_8 уживав заходів для того, щоб ОСОБА_14 міг отримати будь-яку потрібну йому інформацію.

8.3.3.2.Практика надання земельних ділянок у користування у аналогічний спосіб існувала у Битицькій сільській раді до появи ОСОБА_14 і була встановлена не ОСОБА_8 .

8.3.3.3.Сам ОСОБА_14 не переслідував мету і не намагався з`ясувати порядок отримання земельних ділянок у користування, оскільки його дійсною метою, на думку сторони захисту, була провокація злочину.

8.3.3.4. ОСОБА_14 не вводили в оману щодо порядку надання у користування фізичній чи юридичній особі земельної ділянки державної форми власності, розташованої за межами населеного пункту. За участі ОСОБА_8 ОСОБА_14 отримав детальні роз`яснення щодо порядку отримання таких земель у користування, та склав заяву на адресу Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області.

8.3.3.5.Твердження обвинувачення про те, що ОСОБА_11 і ОСОБА_8 не були наділені жодними повноваженнями діяти від імені ТОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет» та укладати від його імені будь-які договори, суперечать дослідженим судом доказам, оскільки обвинувачені і не вказували на наявність у них повноважень з представництва ТОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет» та не укладали від його імені будь-які договори.

Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_9, суд звертає увагу, що стосовно порушення вимог підслідності у цьому провадженні судом надана оцінка в абз. 1-3 п. 3, 4.3.5.1., 4.3.36.1. цього вироку.

Аргументи суду щодо порушень вимог КПК України при врученні повідомлення про підозру ОСОБА_8 викладені в п. 4.3.22. цього вироку.

Доводи захисника ОСОБА_9 щодо неправосудності рішення Апеляційного суду Полтавської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_8 судом враховані при оцінці протоколу за результатами проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у кримінальному провадженні № 42016200350000037 від 27 липня 2016 року (том 4 арк. 176-200), у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді Апеляційного суду Полтавської області від 29 квітня 2016 року постановлена з порушенням правил підсудності (п. 4.3.12.1. цього вироку), а вищезазначений протокол визнано недопустимим доказом.

Позиція суду за результатами розгляду заяви сторони захисту ОСОБА_8 щодо провокації злочину викладена в п. 9 цього вироку.

Оцінка доводів сторони захисту ОСОБА_8 стосовно фальсифікації доказів в частині кількості імітаційних засобів, що були вилучені 12 травня 2016 року під час огляду місця події, відсутності підстав для зміни обвинувачення прокурором, неповноти та невсебічності проведеного досудового розслідування, обвинувальної оцінки стороною обвинувачення доказів у справі викладена судом в п. 4.3.15., 4.3.16. цього вироку.

Доводи сторони захисту ОСОБА_8 щодо існування практики надання земельних ділянок у користування у аналогічний спосіб спростовуються визначеною законодавством процедурою надання таких земельних ділянок.

Щодо земель державної форми власності площею 47 га, які були розташовані за межами села Битиця Сумського району Сумської області та які ОСОБА_14 мав намір отримати в користування, ні Битицька сільська рада, ні тим більше Битицький сільський голова не були уповноваженим суб`єктом на передачу таких земель у користування. Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, в редакції Закону України № 5245-VI від 06 вересня 2012 року, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Щодо земельних ділянок загальною площею 417,54 га, які складались із невитребуваних та неуспадкованих паїв померлих громадян, суд, дослідивши показання свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19, договір управління спадщиною від 31 березня 2016 року приходить до висновку, що на момент обговорення ОСОБА_8 та ОСОБА_14 можливості передачі цих земель останньому у користування, а також на момент підписання 12 травня 2016 року Договору управління спадщиною, датованого 31 березня 2016 року, між Битицькою сільською радою (установник управління) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_14 (управитель) з додатком щодо земельних ділянок загальною площею 417,54 га, вказані землі були в управлінні ТОВ «ЛСК-11» згідно чинного договору, укладеного між останнім та Битицькою сільською радою, а тому не могли були передані в користування ОСОБА_14 . Зазначене не спростовують докази сторони захисту ОСОБА_8 (том 7 арк. 189-216).

Щодо земельних ділянок загальною площею 221,6881 га, які складались із земель приватної власності, що були передані їх власниками в оренду ТОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет», суд, дослідивши Договір переуступки права оренди земельної ділянки від 12 травня 2016 року, приходить до висновку, що такий договір не міг призвести до настання тих правових наслідків, що в ньому визначені, оскільки відповідно до ч. 5, 6 ст. 93 Земельного кодексу України в редакції Закону України № 509-VI від 16 вересня 2008 року право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Із зазначеного вбачається, що передача 12 травня 2016 року земельних ділянок загальною площею 221,6881 га згідно Договору переуступки права оренди земельної ділянки від 12 травня 2016 року, укладеного між ТОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет» (орендатор) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_14 (новий орендатор) не відповідала вимогам закону, оскільки (1) ТОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет» не було власником таких земельних ділянок, а тому не володіло правом відчуження права оренди земельної ділянки та (2) була відсутня згода власників земельних ділянок на передачу права оренди від ТОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет» до будь-якої іншої особи.

8.4.Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_12 звернув увагу суду на такі основні порушення, на його думку, норм кримінального процесуального права:

8.4.1.порушення правил підслідності, наслідком чого є недопустимість усіх доказів, зібраних стороною обвинувачення з 27 квітня 2016 року по 09 червня 2016 року (оцінка судом цього доводу надана в абз. 1-3 п. 3, 4.3.5.1., 4.3.36.1. цього вироку);

8.4.2.порушення прав ОСОБА_11 як адвоката під час обшуку його житлового приміщення, наслідком чого є недопустимість такого доказу як протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 від 12 травня 2016 року та речових доказів - 1 000,00 дол. США, вилучених під час вказаного обшуку. Окрім того адвокат ОСОБА_12 послався на недопустимість постанови від 15 травня 2016 про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження, якою грошові кошти у сумі 1 000 дол. США визнано речовими доказами, у зв`язку з невідкриттям стороні захисту під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України зазначених грошових коштів (оцінка судом цього доводу надана в п. 4.3.20. цього вироку);

8.4.3.НСРД проведені без ухвали слідчого судді про надання дозволу на їх проведення, що має наслідком недопустимість усіх аудіо та відеофайлів за результатами проведення НСРД; протоколу за результатами проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у кримінальному провадженні № 42016200350000037 від 27 липня 2016 року; протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи у кримінальному провадженні № 42016200350000037 від 26 липня 2016 року; протоколу за результатом проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину від 12 травня 2016 року (оцінка судом цього доводу надана в п. 4.3.5.1., 4.3.12.1. цього вироку);

8.4.4. протокол огляду місця події від 12 травня 2016 року є недопустимим доказом, оскільки складений в результаті незаконного проникнення та проведення огляду переговорної кімнати для VIP-клієнтів без дозволу слідчого судді на таке проникнення та без дозволу власника приміщення. Окрім того, адвокат ОСОБА_12 послався на недопустимість Постанови про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 16 травня 2016 року, відповідно до якої слідчим ОСОБА_31 визнано речовими доказами аркуші паперу, які візуально за зовнішніми ознаками схожі на грошові кошти - гривні на загальну суму 2 530 000 грн, та звернув увагу суду, що вказані імітаційні засоби стороні захисту під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України не відкривались (оцінка судом цього доводу надана в п. 4.3.10.1., 4.3.16. цього вироку)

8.4.5.протокол огляду та вручення грошових коштів від 04 травня 2016 року, предметом якого були грошові кошти в сумі 1 000,00 дол. США є недопустимим доказом з огляду на невідкриття стороні захисту вказаних грошових коштів як доказу в порядку статті 290 КПК України (оцінка судом цього доводу надана в п. 4.3.10.1. цього вироку).

9.Перевірка судом наявності або відсутності провокації

9.1.За версією сторони захисту, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 стали жертвами провокації з боку працівників УСБУ в Сумській області, які сфальсифікували обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого вони обвинувачуються.

Практикою ЄСПЛ вироблено критерії перевірки небезпідставних тверджень заявників щодо провокації вчинення злочину на основі двох тестів, які дозволяють відмежувати провокацію до вчинення злочину від дозволеної поведінки правоохоронців під час застосування законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях: (1) матеріально-правового тесту, у межах якого підлягає перевірці поведінка правоохоронних органів на предмет наявності ознак схиляння (підбурення) особи до вчинення злочину; (2) процесуального тесту, в межах якого суд має забезпечити змагальну, ретельну процедуру перевірки заяви про провокацію (зокрема, рішення у справах Tchokhonelidze v. Georgia, заява № 31536/07, від 28 червня 2018 року, § 46; Ramanauskas v. Lithuania (№ 2), заява № 55146/14, від 20 лютого 2018 року, § 56; Matanoviж v. Croatia, заява № 2742/12, від 04 квітня 2017 року, § 124, 133, 134).

За висновками ЄСПЛ провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

Наведені критерії використовує також Верховний Суд при перевірці заяв щодо провокації злочину (наприклад, постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 травня 2021 року по справі № 750/10362/17, від 28 березня 2023 року по справі № 391/729/15-к).

Ураховуючи викладене, при перевірці заяви сторони захисту щодо провокації злочину суд першочергово має з`ясувати: (1) чи були підстави для початку досудового розслідування кримінального правопорушення; (2) чи мав ОСОБА_14, як заявник, будь-які приховані мотиви, та чи були підстави вважати, що правоохоронці мали намір дискредитувати ОСОБА_8 та ОСОБА_11 ; (3) яка була поведінка ОСОБА_14, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 під час їх зустрічей; (4) який характер та рівень втручання правоохоронних органів у вчиненні ОСОБА_8 та ОСОБА_11 кримінального правопорушення.

9.1.1.Чи були підстави для початку досудового розслідування кримінального правопорушення?

Як убачається з матеріалів справи, досудове розслідування розпочалось на підставі письмових пояснень ОСОБА_14 від 27 квітня 2016 року про вимагання від нього неправомірної вигоди, відібраних у нього старшим оперуповноваженим 1 сектору ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_37 (том 2, арк. 115), та рапорту старшого оперуповноваженого 1 сектору ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_36 (том 2, арк. 114), відомості щодо якого внесені до ЄРДР 27 квітня 2016 року. Фабула: посадові особи однієї з державних установ вимагають від фізичної особи-підприємця неправомірну вигоду за позитивне вирішення питання щодо укладання угоди. Правова кваліфікація: ч. 3 ст. 368 КК України (том 2, арк. 111).

Як слідує зі змісту п. 5 розд. І реєстру матеріалів досудового розслідування (том 1, арк. 13), 28 квітня 2016 року ОСОБА_14 був допитаний в якості свідка і після його допиту цього ж дня т.в.о. військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_28 постановив провести у ході досудового розслідування НСРД - контроль за вчиненням злочину щодо ОСОБА_8 .

Отже, первинним джерелом об`єктивних даних щодо протиправних дій обвинувачених був ОСОБА_14, який повідомив про це правоохоронні органи в особі СБУ.

9.1.2.Чи мав ОСОБА_14 як заявник будь-які приховані мотиви та чи були підстави вважати, що правоохоронці мали намір дискредитувати ОСОБА_8 та ОСОБА_11 .?

Одним із доказів на користь провокації, на думку сторони захисту, є численні телефонні з`єднання між абонентськими номерами свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_36, починаючи з 25 листопада 2015 року до 25 травня 2016 року. Зокрема, загальна кількість вхідних і вихідних дзвінків між ОСОБА_14 та обвинуваченими ОСОБА_8, ОСОБА_11 сумарно становить 33 дзвінки (загальною тривалістю 24 хв 07 сек), а загальна кількість вхідних і вихідних дзвінків між ОСОБА_14 та ОСОБА_37 становить 129 з`єднань (загальною тривалістю 1 год 33 хв 01 сек) (том 5, арк. 144-188).

Ці відомості були отримані на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 25 липня 2016 року про тимчасовий доступ до інформації каналів зв`язку ПрАТ «МТС Україна» (том 4, арк. 168-171).

Сторона захисту вважала, що оскільки станом на 2016 рік ОСОБА_35 перебував на посаді оперативного співробітника УСБУ в Сумській області та мав постійне спілкування з ОСОБА_14 ще до подання ним заяви про кримінальне правопорушення, то саме цей правоохоронний орган, з високою долею імовірності, режисерував подальші події.

Сторона захисту стверджувала, що ОСОБА_8 та ОСОБА_11 перебували під тиском правоохоронних органів, оскільки з початку 2016 року, тобто задовго до внесення відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні № 42016200350000037, ОСОБА_14 проводив усі контакти з ОСОБА_8 виключно під контролем старшого оперуповноваженого ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_167 . Крім того, свідок ОСОБА_14 є «професійним заявником», тобто особою, яка на постійній основі співпрацювала зі старшим оперуповноваженим ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_168 .

Суд ретельно перевірив доводи сторони захисту стосовно провокації та встановив наступні обставини.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 зазначив, що знайомий з обвинуваченим ОСОБА_8 дуже давно, приблизно з 1990-х років, коли працював на одному з підприємств разом із ОСОБА_8 . На початку 2016 року у ОСОБА_14 з`явився намір вирощувати грецький горіх на території Сумської області для подальшого продажу урожаю за кордон. На той час він здійснював господарську діяльність як ФОП. З цією метою ОСОБА_14 задля отримання кращого урожаю почав підшукувати земельну ділянку з відповідним складом ґрунту для вирощування горіху, з урахуванням кліматичних умов. У другій половині квітня ОСОБА_14 звернувся до голови Битицької сільської ради ОСОБА_8 з проханням допомогти знайти земельну ділянку для подальшого оформлення права на її оренду, розуміючи, що той обізнаний у питанні земельних правовідносин і, у разі необхідності, зможе надати йому допомогу. Зі слів ОСОБА_14, його вразило те, що під час першої зустрічі у квітні 2016 року ОСОБА_8 не намагався відмовити його від наміру зайнятись вирощуванням горіху, а навпаки пообіцяв допомогти в отриманні земельної ділянки в оренду. ОСОБА_8 повідомив, що на території Битицької сільської ради є земельна ділянка площею приблизно 50 га, але для того, щоб отримати її в оренду необхідно сплатити 200 дол. США за кожний гектар.

Ці показання узгоджуються з наявними в матеріалах справи доказами та показаннями обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_11, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_143, ОСОБА_16, які зазначили, що ОСОБА_14 цікавився питанням отримання землі в користування з метою здійснення сільськогосподарської діяльності. Із матеріалів провадження не вбачається, що ОСОБА_14 міг мати якість приховані мотиви, ініціюючи питання отримання землі в користування. Відсутні також докази неприязного відношення ОСОБА_14 до ОСОБА_8, ба більше наявність неприязних стосунків спростовується показаннями ОСОБА_11, який зазначає, що ОСОБА_14 неодноразово приходив до сільської ради та всі працівники знали, що він хотів отримати землю в оренду, тобто сприймали його як інвестора. Зокрема ОСОБА_11 підтвердив візит ОСОБА_14 до сільради і 27 квітня 2016 року, саме в цей день ОСОБА_11 йому показував земельні ділянки, які могли бути передані у користування ОСОБА_14 .

У той же час, відсутні докази, що працівники правоохоронних органів, які брали участь в досудовому розслідуванні, мали особисту зацікавленість у кримінальному переслідуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . На підтвердження відсутності такого інтересу свідчить той факт, що відомості до ЄРДР у цьому кримінальному провадженні внесені т.в.о. військового прокурора Сумського гарнізону майором юстиції ОСОБА_28 на підставі повідомлення про виявлення кримінального правопорушення, складеного заступником начальника Управління - начальника відділу БКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_169, рапорту про виявлення кримінального правопорушення старшого оперуповноваженого 1-го сектору ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_36, складеного за результатами відібрання письмових пояснень у ОСОБА_14 . Провадження негайно 27 квітня 2016 року було скероване за підслідністю до Військової прокуратури Сумського гарнізону, про що заступник військового прокурора ОСОБА_28 вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016200350000037. 09 червня 2016 року Генеральний прокурор України ОСОБА_170 визначив підслідність у кримінальному провадженні № 42016200350000037 за детективами НАБУ. Отже, ініціатором здійснення досудового розслідування у цьому провадженні був ОСОБА_14, а не працівники правоохоронних органів.

На підтвердження упередженості правоохоронних органів сторона захисту послалася на: здійснення одностороннього та необ`єктивного досудового розслідування співробітниками СБУ та військової прокуратури з порушенням правил підслідності; спотворення доказів з обвинувальним ухилом, коли у процесі огляду місця події та перерахунку кількості імітаційних засобів працівники правоохоронних органів умисно завищили реальну кількість виявлених імітаційних засобів.

Зазначеним доводам сторони захисту судом надано оцінку під час дослідження доказів на предмет їх допустимості та належності. Водночас, суд зауважує, що дії працівників правоохоронних органів були спрямовані на виконання функцій, які на них покладені, а саме забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Намагання правоохоронців за будь-яких умов притягнути ОСОБА_8 та ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності, про що заявляє сторона захисту, повинно мати очевидний зовнішній прояв, виражений у конкретних діях чи рішеннях. Проте, будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про таке ставлення, суду не надані.

9.1.3.Яка була поведінка ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 під час їх зустрічей?

Попри заяву сторони захисту про провокацію, суд зауважує, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_11 добровільно неодноразово спілкувалися із ОСОБА_14, проявляли ініціативу в заохоченні ОСОБА_14 до обробітку землі.

Як вбачається з показань ОСОБА_11, він за власною ініціативою показував ОСОБА_14 27 квітня 2016 року в приміщенні Битицької сільської ради земельні ділянки, що можуть бути передані йому в користування.

ОСОБА_8 заохочував ОСОБА_14 до обробітку значно більших ділянок, ніж хотів останній. Оскільки спочатку ОСОБА_14 звернувся до сільської ради з метою отримання 50 га землі для вирощування горіху, однак ОСОБА_8 повідомив, що може йому надати значно більшу - близько 600 га землі, на що ОСОБА_14 погодився, що підтверджується показаннями ОСОБА_14, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 .

Окрім того, ОСОБА_8 у своїх показаннях звернув увагу суду, що у ОСОБА_14 був відсутній інтерес до обробітку землі та необхідні знання, однак він та інші особи роз`яснювали ОСОБА_14 процедуру отримання землі у користування. Зазначене свідчить що саме обвинувачені, а не ОСОБА_14 проявляли інтерес до надання йому великих площ землі в користування, що відповідало їх умислу та корисливому мотиву на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 в особливо великому розмірі.

Жодних заходів щодо припинення розмов з ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . ОСОБА_14 не вживав та будь-яких заперечень під час розмов не висловлював.

Та обставина, що ОСОБА_14 звернувся до ОСОБА_8 з питанням про виділення землі, обґрунтовується колом повноважень сільської ради в сфері земельних правовідносин, головою якої був ОСОБА_8, та жодним чином не свідчить про втручання правоохоронних органів, тим більше, ураховуючи той факт, що ОСОБА_14 звернувся до СБУ лише після того, як поспілкувався 27 квітня 2016 року із ОСОБА_8 та ОСОБА_11 .

Отже, немає жодних підстав для визнання дій ОСОБА_14 такими, що полягали у схилянні ОСОБА_8 та ОСОБА_11 до вчинення злочину.

9.1.4.Який характер та рівень втручання правоохоронних органів у вчинення кримінального правопорушення? чи були на початку та під час розслідування дії правоохоронних органів щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_11 по суті пасивними?

З підстав, наведених вище, суд не знаходить жодних ознак втручання УСБУ в Сумській області чи інших правоохоронних органів в дії ОСОБА_8 та ОСОБА_11, які були б активними чи спонукали б обвинувачених до вчинення інкримінованого їм кримінального правопорушення. Правоохоронні органи лише здійснювали фіксацію протиправної поведінки обвинувачених, тоді як єдиним визначальним фактором, який лежав в основі дій ОСОБА_8 та ОСОБА_11, було їх власне волевиявлення щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 в особливо великих розмірах шляхом зловживання довірою останнього.

Зазначене також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_36, оперативного співробітника Управління СБУ в Сумській області, котрий повідомив суду, що особистих стосунків з ОСОБА_14 не мав, а їх спілкування відбувалось у рамках кримінального провадження. Додатково наголосив, що діяльність працівників Управління СБУ в Сумській області не обмежується лише нормами КПК України, а також регулюється положеннями Законів України «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про контррозвідувальну діяльність».

Суд відхиляє як необґрунтоване посилання захисника ОСОБА_9 на спілкування між свідками ОСОБА_14 та ОСОБА_37, у тому числі на значну кількість телефонних з`єднань між ними, як доказ ймовірної провокації злочину зі сторони правоохоронного органу, з огляду відсутність доказів пов`язаності такого спілкування із розслідуванням цього провадження. З показань ОСОБА_14 вбачається, що спілкування між ним та ОСОБА_37 відбувалось стосовно іншого провадження, а, оскільки, таке спілкування розпочалось ще в 2015 році, тобто, задовго до внесення відомостей про це кримінальне правопорушення в ЄРДР, то суд визнає доводи сторони захисту в цій частині неспроможними.

Із врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що правоохоронні органи вели переважно пасивне розслідування кримінального правопорушення та фактично приєднались до злочинної діяльності, а не ініціювали її.

Отже, у цьому кримінальному провадженні відсутня провокація злочину.

10.Висновки суду

10.1.Відповідно до ст. 190 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення інкримінованого діяння) як шахрайство кваліфікується діяння, спрямоване на заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення інкримінованого діяння) у ст. 185-187 та 189-191, 194 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Відповідно до п. 5 підрозд. 1 розд ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент вчинення інкримінованого діяння) якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування в частині кваліфікації кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV цього Кодексу для відповідного року.

Згідно з пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент вчинення інкримінованого діяння) податкова соціальна пільга встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2016 року становив 1378 гривень.

З огляду на зазначене, у 2016 році як шахрайство, вчинене в особливо великому розмірі кваліфікується заволодіння чужим майном на суму, що дорівнює або перевищує суму 413 400 грн.

Об`єктивна сторона злочину обов`язково має включати такі ознаки: дію (обманне або вчинене шляхом зловживання довірою, незаконне, безоплатне, поза волею власника заволодіння чужим майном або придбання права на майно); наслідок, який полягає у переході чужого майна чи права на майно до володіння чи розпорядження іншої особи; причинний зв`язок між дією та наслідком; спосіб учинення злочину, що характеризується обманом чи зловживанням довірою.

Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри потерпілого, пов`язаної з родинними чи дружніми стосунками, знайомством, спільною діяльністю тощо.

Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього (пункт 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06 листопада 2009 року). При цьому добровільність є уявною, оскільки зумовлена обманом чи зловживанням довірою.

10.2.Розглянувши справу в межах висунутого обвинувачення, оцінивши кожний досліджений та перевірений у судовому засіданні доказ за своїм внутрішнім переконанням із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд уважає доведеною поза розумнім сумнівом вину ОСОБА_8 та ОСОБА_11 у вчиненні закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

10.2.1.Факт звернення ОСОБА_14 до ОСОБА_8, який на той час обіймав посаду Битицького сільського голови, та повідомлення йому про свої наміри займатись сільськогосподарською діяльністю, а також про пошук вільних земельних ділянок на території Битицької сільської ради орієнтовною площею близько 50 га з можливістю їх отримання у користування підтверджується показаннями ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 27 квітня 2016 року, окрім того, показаннями свідка ОСОБА_17, котрий повідомив, що орієнтовно у квітні 2016 року зустрічався з ОСОБА_14 та під час зустрічі останній розпитував про якість землі, яку мав намір обробляти, та її місцезнаходження.

10.2.2.Повідомлення ОСОБА_8 ОСОБА_14 про наявність на території Битицької сільської ради Сумського району Сумської області вільних земельних ділянок орієнтовною площею близько 50 га, які придатні для вирощування волоських (грецьких) горіхів і можуть бути передані йому в користування за плату, окрім офіційних платежів, у сумі з розрахунку 200 дол. США за кожен гектар землі підтверджується показаннями ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 27 квітня 2016, протоколом за результатом проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину від 12 травня 2016 року.

Той факт, що ОСОБА_8, діючи з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 в особливо великих розмірах, повідомив останньому, що на території Битицької сільської ради Сумського району Сумської області наявні й інші земельні ділянки орієнтовною площею близько 600 га, які за умови сплати ОСОБА_8 грошових коштів у визначеному розрахунку, тобто 200 дол. США за 1 га земель, також можуть бути надані ОСОБА_14 в користування підтверджується показаннями самого ОСОБА_8 котрий не заперечує факту висловлення ОСОБА_14 пропозиції додатково до 50 га отримати в користування землі, що складались з неуспадкованих паїв площею 417,54 га, які за договором на управління спадщиною перебували в користуванні ТОВ «ЛСК-11, та землі, що перебували в оренді у ТОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет» площею 221,69 га.

Суд критично оцінює твердження ОСОБА_8, що запропонована ОСОБА_14 процедура отримання земельних ділянок у користування призвела б до досягнення озвучених ним цілей і не протирічила законодавству, оскільки землі, що складались з неуспадкованих паїв площею 417,54га, на той момент перебували в користуванні ТОВ «ЛСК-11» згідно договору, який був чинний. Зазначене підтверджується показаннями ОСОБА_8 та ОСОБА_11, які зазначили про укладення договору між Битицькою сільською радою та ТОВ «ЛСК-11»; показаннями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_171, ОСОБА_18, ОСОБА_19, котрі повідомили, що на момент передання ОСОБА_14 земель у користування договір з ТОВ «ЛСК-11» щодо тих самих земель був чинний; договором про управління спадщиною від 31 березня 2016 року, укладеним між Битицькою сільською радою та ФОП ОСОБА_14 ; договором переуступки права оренди земельної ділянки від 12 травня 2016 року, укладеним між ТОВ «КА «Пріоритет» та ФОП ОСОБА_14 ; копією договору про управління спадщиною від 24 квітня 2015 року, укладеного між Битицькою сільською радою та ТОВ «ЛСК-11», копією акта прийому-передачі земельних ділянок по договору на управління спадщиною від 24 квітня 2015 року; документами, наданими Битицькою сільською радою у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_9 від 16 лютого 2017 року № 60/02/17 про надання належним чином завірених копій документів, які посвідчують правовідносини ради з ТОВ «ЛСК-11»; копією рішення Господарського суду сумської області від 17 грудня 2018 року у справі № 920/482/18, яким відмовлено в розірванні договору на управління спадщиною, укладеного 24 квітня 2015 року між ТОВ «ЛСК - 11» та Битицькою сільською радою, копією постанови Північного апеляційного господарського суду від 09 квітня 2019 року у справі № 920/482/18, якою рішення Господарського суду сумської області від 17 грудня 2018 року залишено в силі, копією постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2019 року у справі № 920/482/18, якою залишені в силі рішення судів попередніх інстанцій.

10.2.3.Усвідомлення ОСОБА_8 відсутності у нього як Битицького сільського голови повноважень одноособово прийняти рішення щодо передачі ОСОБА_14 земельних ділянок у користування, і відсутності повноважень у Битицької сільської ради щодо розпорядження вільними земельними ділянками, розташованими за межами населеного пункту, про які йшла мова у розмові із ОСОБА_14, обумовлюється знанням норм діючого на той момент законодавства, згідно з якими у сільського голови були відсутні відповідні повноваження, а розпорядження землями державної власності за межами населених пунктів могло здійснювати лише Головне управління Держгеокадастру у Сумській області. Зазначене також підтвердила свідок ОСОБА_21, котра у травні 2016 року обіймала посаду начальника Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Окрім того, суд ураховує показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_20, котрі зазначили, що за процедурою після звернення до районного управління Держгеокадастру з клопотанням про надання в оренду земельної ділянки державної форми власності складалась інформаційна довідка з подальшим перенаправленням цих документів до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Вирішення питання щодо надання такої землі в оренду мало відбуватись через аукціон. Передача ж у користування не витребуваних і не успадкованих паїв мала відбуватись на підставі рішення сільської ради з подальшим укладенням договору управління спадщиною. Землі приватної форми власності передавались в оренду на підставі відповідного договору, укладеного з власниками паїв.

Зазначене також спростовує версію сторони захисту щодо законності процедури передачі земель ОСОБА_14 у зв`язку з існуванням практики укладення договорів управління спадщиною з умовою сплати управителем платежів на користь установника управління.

10.2.4.Залучення ОСОБА_8 до скоєння кримінального правопорушення юрисконсульта Битицької сільської ради ОСОБА_11 (згідно кадрової документації Битицької сільської ради - начальник юридичного відділу), який мав вищу юридичну освіту, володів спеціальними знаннями, навичками та вміннями, що стосуються практики застосування законодавства, і міг справити на ОСОБА_14 враження людини, яка розуміється в питаннях отримання права користування земельними ділянками на території Битицької сільської ради, підтверджується присутністю ОСОБА_11 на неодноразових зустрічах із ОСОБА_14 в Битицькій сільській раді, зокрема і 27 квітня 2016 року; присутністю ОСОБА_11 04 травня 2016 року - в автомобілі «Volkswagen Тransporter» біля приміщення Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області; його присутністю 12 травня у кафе «Здибанка» та в приміщенні кімнати для переговорів ПАТ КБ «ПриватБанк»; а також узгодженістю дій ОСОБА_8 і ОСОБА_11 на таких зустрічах. Окрім того, у своїх показаннях ОСОБА_14 зазначив, що із ОСОБА_11 його познайомив ОСОБА_8 .

10.2.5.Те, що під час розмов ОСОБА_8 створював хибне враження у ОСОБА_14, що саме від нього, тобто ОСОБА_8, залежить прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування та, зловживаючи довірою ОСОБА_14, повідомив про свою готовність підписати документи, які нададуть ОСОБА_14 право користування іншими земельними ділянками загальною площею близько 600 га, підтверджується: (1) показаннями ОСОБА_14, у яких він зазначає про висловлену ОСОБА_8 пропозицію щодо надання йому в користування близько 600 га землі та про оформлення договорів оренди на ОСОБА_14 особисто; (2) підписанням в кафе «Здибанка» договору про управління спадщиною від 31 березня 2016 року між Битицькою сільською радою та ФОП ОСОБА_14 ; (3) відвідуванням 04 травня ОСОБА_8, ОСОБА_14 та ОСОБА_172 . Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області та обговоренням із керівником Управління питання виділення ОСОБА_14 земельної ділянки, орієнтовною площею 50 га, що підтверджується показаннями ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

10.2.6.Той факт, що після заволодіння ОСОБА_8 та ОСОБА_11 грошовими коштами ОСОБА_14, ОСОБА_8 та ОСОБА_14, у супроводі ОСОБА_15, направились до службового кабінету в.о. начальника Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області ОСОБА_20, підтверджується показанням ОСОБА_14, який зазначив, що перебуваючи в приміщенні Управління Держгеокадастру вони з ОСОБА_8 зайшли в один із кабінетів, де ОСОБА_14 надав свій паспорт для зняття з нього копії та написав заяву, а ОСОБА_8 подав клопотання про надання ОСОБА_14 в користування земельної ділянки площею близько 50 га; показаннями свідка ОСОБА_15, котрий зазначив, що після подій у мікроавтобусі він, ОСОБА_8 та ОСОБА_14 пішли до кабінету голови Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області, де консультувались з приводу отримання в користування земельної ділянки площею 50 га під вирощування горіхового саду.

10.2.7.Події, що відбулись 12 травня 2016 року на території готельно-ресторанного комплексу «Здибанка», а саме: підписання під час зустрічі ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 підготовлених ОСОБА_11 . Договору переуступки права оренди земельної ділянки від 12 травня 2016 року між ТОВ «Консалтингове агентство «Пріоритет» (орендатор) та ВОП ОСОБА_14 (новий орендатор) з додатком щодо земельних ділянок загальною площею 221,6881 га та Договору управління спадщиною від 31 березня 2016 року між Битицькою сільською радою (установник управління) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14 (управитель) з додатком щодо земельних ділянок загальною площею 417,54 га, підтверджується: (1) показаннями ОСОБА_11, який зазначив, що в договорі від 31 березня 2016 року він лише відкоригував положення про сторін, замінивши ТОВ «ЛСК-11» на ФОП ОСОБА_14 . Щодо договору від 12 травня 2016 року, то ОСОБА_11 підтвердив, що передавав його на підпис ОСОБА_14, однак при цьому зазначив, що він не готував вказаний договір, з плином часу достеменно не пам`ятає, але припустив, що договір міг йому передати ОСОБА_15 ; (2) показаннями свідка ОСОБА_14, котрий зазначив, що в кафе «Здибанка» він підписав із ОСОБА_8 договір про надання йому в користування не витребуваних та неуспадкованих паїв, водночас інший договір - переуступки права користування земельним ділянками був уже підписаний з іншої сторони. Обидва договори на підпис йому давав ОСОБА_11 ; (3) свідок ОСОБА_15 зазначив, що він готував проекти додатків до договорів - список померлих громадян, які не вступили в право власності на паї та список пайовиків - орендодавців; (4)протоколом за результатом проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину від 12 травня 2016 року; (5) Договором переуступки права оренди земельної ділянки від 12 травня 2016 року (том 3 арк. 24-32), (6) Договором про управління спадщиною від 31 березня 2016 року (том 3 арк. 33-39).

10.2.8.У подальшому ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_14 прибули до приміщення ПАТ КБ «ПриватБанк», де прослідували до кімнати для переговорів для перевірки та перерахунку грошових коштів. ОСОБА_14 дістав та передав ОСОБА_8 і ОСОБА_11 несправжні (імітаційні) засоби на загальну суму 2 млн. 525 тис. грн., що становило особливо великий розмір, проте останні не змогли ними розпорядитись з причин, що не залежали від їхньої волі, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_11 були затримані працівниками правоохоронних органів на підставі ст. 208 КПК України. Зазначені обставини підтверджуються наступним: (1) показаннями ОСОБА_8, котрий зазначив, що підчас зустрічів ресторані «Здибанка» ОСОБА_14 сказав: «Та ось привезли кияни гроші». ОСОБА_8 тоді сказав ОСОБА_14 : «Добре, поїхали до банку класти гроші». Зазначене також спростовує версію сторони захисту, що грошові кошти з розрахунку 200 дол. США за гектар землі означали суму, яку потрібно вкласти в землю для її належного обробітку та вирощування сільськогосподарських культур, а ОСОБА_8 ніби-то не мав наміру ними заволодіти, а лише хотів пересвідчитись у їх наявності у ОСОБА_14 . Вказане виключає необхідність їхати до банку, перевіряти справжність грошових коштів, перераховувати їх та «класти» там у скриньку. Зазначена версія сторони захисту ОСОБА_8 також не узгоджується із показаннями свідка ОСОБА_22, яка працювала у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» та зазначила, що 12 травня 2016 року до неї звернувся ОСОБА_8 з питанням оренди переговорної кімнати та відкриття банківської скриньки, після прибуття до відділення банку ОСОБА_8 із декількома чоловіками, вони прослідували до переговорної кімнати. За деякий час ОСОБА_8 попросив свідка зайти до переговорної, де на столі лежав пакунок з грошима та хтось із присутніх просив її перерахувати кошти та перевірити їх справжність. Окрім того, свідок ОСОБА_44 зазначив, що напередодні затримання ОСОБА_8, останній зателефонував йому та проконсультувався з приводу відкриття банківської ячейки; (2) показаннями ОСОБА_11, котрий зазначив, що біля кафе «Здибанка», саме ОСОБА_8 сказав йому, що вони їдуть в банк. Окрім того, ОСОБА_11 підтвердив, що в банку вони зайшли до окремої кімнати, у якій ОСОБА_14 виклав гроші на стіл після чого відбулось затримання ОСОБА_8 та ОСОБА_11 ; (3) протоколом за результатом проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину від 12 травня 2016 року; (4) протоколом щодо виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів від 10 травня 2016 року; (5) протоколом огляду імітаційних засобів від 11 травня 2016 року; (6) протоколом вручення несправжніх (імітаційних) засобів візуально схожих на грошові кошти від 12 травня 2016 року; (7) протоколом огляду місця події від 12 травня 2016 року; (8) речовими доказами - імітаційними засобами на суму 2 525 000 грн.

Оскільки вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 і ОСОБА_11 було перервано працівниками правоохоронного органу, то з незалежних від них причин ОСОБА_8 і ОСОБА_11 не заволоділи грошовими коштами ОСОБА_14 .

10.2.9.Суб`єктивна сторона шахрайства у діях ОСОБА_8 та ОСОБА_11 характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

10.2.10.Існування попередньої змови між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 підтверджується їх конклюдентними діями, тобто здійсненням спільної діяльності, спрямованої на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 шляхом зловживання довірою в особливо великих розмірах.

10.2.11.Так, ОСОБА_14 не був компетентним у земельних питаннях, не розрізняв правових особливостей форм власності на землю. Не розумів, за що саме повинен сплачувати по 200 доларів за гектар землі, але водночас розумів, що це не офіційна плата за оренду земельної ділянки. Також він розумів, що цю суму необхідно передати особисто ОСОБА_8, щоб він, використовуючи свої службові повноваження Битицького сільського голови, міг допомогти йому реалізувати його право на користування земельними ділянками. При цьому ОСОБА_14 не усвідомлював відсутність у ОСОБА_8 відповідних повноважень щодо усіх трьох запропонованих ним категорій земельних ділянок та реальної можливості ними розпоряджатися, впливати на це. Натомість, ОСОБА_8, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14, зловживав його довірою, переконував його в існуванні таких повноважень і реальності їх реалізації та необхідності передачі йому грошових коштів за це.

Так само ОСОБА_14 не був обізнаний з колом посадових обов`язків ОСОБА_11, як юриста Битицької сільської ради, але останній, користуючись його довірою, розуміючи його низький рівень обізнаності щодо організаційних та правових питань, що стосуються отримання та оформлення земельних ділянок, діючи узгоджено з ОСОБА_8, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14, зловживав його довірою та переконував його в існуванні у ОСОБА_8 повноважень щодо розпорядження запропонованими ОСОБА_14 земельними ділянками, реальності їх реалізації і необхідності передачі йому грошових коштів за це.

Показання ОСОБА_14 щодо розрахунків ціни посівних робіт, про те, що сільрада мала допомогти йому з переданих грошей паливом, та про розподіл майбутнього врожаю узгоджуються з показаннями обвинувачених та свідчать про наявність їх умислу щодо заволодіння коштами ОСОБА_14 на свою користь шляхом зловживання довірою, оскільки такий порядок залучення готівкових коштів для забезпечення питань діяльності сільської ради не передбачений жодним діючим порядком та законодавчим актом.

10.2.12.Згідно з ч. 1, 3 ст. 15 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення інкримінованого діяння) замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

12 травня 2016 року ОСОБА_14 дістав та передав ОСОБА_8 і ОСОБА_11 несправжні (імітаційні) засоби на загальну суму 2 млн. 525 тис. грн., однак останні не змогли ними розпорядитись з причин, що не залежали від їхньої волі, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_11 були затримані працівниками правоохоронних органів на підставі ст. 208 КПК України.

Оскільки вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 і ОСОБА_11 було перервано працівниками правоохоронного органу, то з незалежних від них причин ОСОБА_8 і ОСОБА_11 не заволоділи грошовими коштами ОСОБА_14 .

10.2.13.З урахуванням викладеного, суд визнає ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме, у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

10.2.14.Окрім того, суд визнає ОСОБА_11 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме, у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

11.Обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання

При призначенні обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_11 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує особу винного та ступінь тяжкості вчинених злочинів, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання, відповідно до ст. 66, 67 КК України.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_11 судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_11 судом не встановлено.

12.Призначення покарання

12.1.При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує особу винного, вік, стан здоров`я, його позитивну характеристику за місцем роботи та місцем проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України не судимий, має численні нагороди та подяки у зв`язку з належним виконанням ним професійних обов`язків протягом трудової діяльності (том 3, арк. 148-152, том 12 арк. 137-178, том 14 арк. 101).

Відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на суспільну небезпеку вчиненого злочину, суд уважає, що для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових злочинів достатнім буде основне покарання на рівні нижньої межі - 5 років позбавлення волі.

Водночас, відповідно до ст. 75 КК України, ураховуючи похилий вік ОСОБА_8 як на час вчинення злочину (69 років), так і на час ухвалення вироку (76 років), стан його здоров`я, належну процесуальну поведінку під час розгляду судом кримінального провадження, вчинення кримінального правопорушення у формі замаху, відсутність реальних збитків від вчиненого ним кримінального правопорушення, відсутність у ОСОБА_8 судимостей, суд приходить до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання. При цьому, з огляду на тривалість призначеного основного покарання, тривалість іспитового строку належить визначити в максимальному розмірі - 3 роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 190 КК України покарання за вчинення цього кримінального правопорушення передбачає, окрім основного, також і обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

При цьому, суд ураховує положення ст. 77 КК України та роз`яснення, які містяться в абз. 5 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, відповідно до яких суди позбавлені законних підстав для призначення конфіскації майна при звільненні особи від відбування основного покарання з випробуванням.

Відповідно до п. 19 вказаної Постанови, якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня; при прийнятті такого рішення у вироку мають бути наведені відповідні мотиви; посилатися на статтю 69 КК не потрібно.

Водночас, уважає за необхідне покласти на ОСОБА_8 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

12.2.При призначенні обвинуваченому ОСОБА_11 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує особу винного, його позитивну характеристику за місцем проживання та служби (том 3 арк. 218, том 14 арк. 248), наявність в нього на утримані двох малолітніх дітей - ОСОБА_173, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_174, ІНФОРМАЦІЯ_6 (том 3 арк. 219), проходження ним служби у складі добровольчого формування територіальної громади (том 14 арк. 247).

Відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на суспільну небезпеку вчиненого злочину, суд уважає, що для виправлення ОСОБА_11 та попередження вчинення ним нових злочинів достатнім буде призначення основного покарання на рівні нижньої межі - 5 років позбавлення волі.

Водночас, відповідно до ст. 75 КК України, ураховуючи наявність у ОСОБА_11 двох малолітніх дітей на утриманні, його участь у територіальній обороні, позитивну характеристику за місцем проходження служби, належну процесуальну поведінку під час розгляду судом цього кримінального провадження, вчинення кримінального правопорушення у формі замаху, відсутність реальних збитків від вчиненого ним кримінального правопорушення, відсутність у ОСОБА_11 судимостей, суд приходить до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання. При цьому, з огляду на тривалість призначеного основного покарання, тривалість іспитового строку належить визначити в максимальному розмірі - 3 роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 190 КК України покарання за вчинення цього кримінального правопорушення передбачає, окрім основного, також і обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

При цьому, суд ураховує положення ст. 77 КК України та роз`яснення, які містяться в абз. 5 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, відповідно до яких суди позбавлені законних підстав для призначення конфіскації майна при звільненні особи від відбування основного покарання з випробуванням.

Відповідно до п. 19 вказаної Постанови, якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня; при прийнятті такого рішення у вироку мають бути наведені відповідні мотиви; посилатися на статтю 69 КК непотрібно.

Водночас, уважає за необхідне покласти на ОСОБА_11 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

13.Запобіжний захід

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.

Вирішуючи питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, суд зазначає наступне. Під час судового розгляду встановлено, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_11 мають постійне місце проживання, а також, міцні соціальні зв`язки; обвинувачені продемонстрували належну процесуальну поведінку при розгляду судом цього провадження; окрім того суд ураховує вік та стан здоров`я ОСОБА_8 ; суд також ураховує, що на утриманні ОСОБА_11 перебувають два малолітніх сина, а також, що він виконує завдання з територіальної оборони.

У зв`язку з цим, суд уважає за необхідне змінити застосований до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання (том 4 арк. 89-91) на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання із покладенням на нього додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- не відлучатися за межі України та на тимчасово окуповані території України без дозволу прокурора або суду.

Щодо обов`язку не відлучатися за межі України без дозволу суду, суд ураховує, що ч. 5 ст. 194 КПК передбачає можливість покладення на обвинуваченого при обранні запобіжного заходу у вигляді застави обов`язку не відлучатися із населеного пункту у якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду. Зважаючи на дію воєнного стану суд уважає за можливе розширити відповідну територію, яку обвинуваченому забороняється залишати, до меж території України, крім тимчасово окупованої території.

Визначити строк дії обов`язків два місяці - до 28 вересня 2023 року, але не довше ніж до набрання цим вироком законної сили.

Окрім того, суд уважає за необхідне застосувати до ОСОБА_11 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання із покладенням на нього додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- не відлучатися за межі України та на тимчасово окуповані території України без дозволу прокурора або суду.

Щодо обов`язку не відлучатися за межі України без дозволу суду, суд ураховує, що ч. 5 ст. 194 КПК передбачає можливість покладення на обвинуваченого при обранні запобіжного заходу у вигляді застави обов`язку не відлучатися із населеного пункту у якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду. Зважаючи на дію воєнного стану суд уважає за можливе розширити відповідну територію, яку обвинуваченому забороняється залишати, до меж території України, крім тимчасово окупованої території.

Визначити строк дії обов`язків два місяці - до 28 вересня 2023 року, але не довше ніж до набрання цим вироком законної сили.

14.Процесуальні витрати.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

15.Вирішення долі речових доказів.

Питання про долю речових доказів належить вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 369, 370,371, 374, 376 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

1.ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1, 3 ст. 75КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

2.ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1, 3 ст. 75КК України звільнити ОСОБА_11 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_11 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

3.Змінити обвинуваченому ОСОБА_8 раніше застосований запобіжний захід у виді особистого зобов`язання на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання із покладенням на нього додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати за кожною вимогою до суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

-не відлучатися за межі України та на тимчасово окуповані території України без дозволу прокурора або суду.

Установити строк дії обов`язків два місяці - до 28 вересня 2023 року, але не довше ніж до набрання цим вироком законної сили.

4.Застосувати до ОСОБА_11 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання із покладенням на нього додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати за першою вимогою до суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

-не відлучатися за межі України та на тимчасово окуповані території України без дозволу прокурора або суду.

Установити строк дії обов`язків два місяці - до 28 вересня 2023 року, але не довше ніж до набрання цим вироком законної сили.

5.Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01 липня 2016 року у справі № 760/11452/16-к на земельну ділянку площею 4,19 га, розташовану на території Битицької сільської ради Сумського району Сумської області, кадастровий номер 5924781500:01:003:0875; на земельну ділянку АДРЕСА_5, кадастровий номер 5924781500:07:005:0207; земельну ділянку АДРЕСА_6, кадастровий номер 5924781500:07:005:0206, які належать ОСОБА_8 .

6.Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01 липня 2016 року у справі № 760/11452/16-к на земельну ділянку площею 0,12 га, розташовану на території Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області, кадастровий номер 5924787100:02:002:0970, яка належить ОСОБА_11 .

7.Документи, передані суду сторонами кримінального провадження протягом судового розгляду, залишити в матеріалах кримінального провадження.

8.Речові докази у вигляді доларів США в кількості 10 купюр номіналами по 100 доларів США кожна, а саме: номіналом 100 доларів серії КС № 18065406А, номіналом 100 доларів серії НВ № 88092473Р, номіналом 100 доларів серії НВ № 88092474Р, номіналом 100 доларів серії АВ № 22530203F, номіналом 100 доларів серії НВ № 88092477Р, номіналом 100 доларів серії НС № 89159003А, номіналом 100 доларів серії FF № 17297781В, номіналом 100 доларів серії НВ № 52931330Н, номіналом 100 доларів серії КВ № 42652400F, номіналом 100 доларів серії АВ № 52510006R - повернути власникові - ОСОБА_14 .

9.Речові докази у вигляді несправжніх (імітаційних) засобів, які візуально схожі на грошові кошти, мають серію та номер АА 6133044, номіналом 500 гривень на загальну суму 2 525 000 (два мільйони п`ятсот двадцять п`ять тисяч) гривень - повернути власникові - Національному антикорупційному бюро України.

10.Повернути власникові - ОСОБА_8 речові докази у вигляді:

-пластикової картки «ПриватБанк» PLATINUM № НОМЕР_6, дійсної до жовтня 2016 року у прозорому полімерному чохлі; на передній нижній лівій частині картки зазначено ім`я та прізвище латинськими літерами « ОСОБА_175 »;

-пластикової картки «ПриватБанк» PLATINUM № НОМЕР_7, дійсної до березня 2016 року у прозорому полімерному чохлі; на передній нижній і лівій частині картки зазначено ім`я та прізвище латинськими літерами «YURIY TSAPLIENKO»;

-пластикової картки чорного кольору з написами на передній верхній частині: «MASARI money transfer», «club card»; у нижній лівій частині картки міститься витиснений номер «00 102 540»;

-копії 1, 2, 3, 12 та 13 сторінок паспорта ОСОБА_8 серія НОМЕР_10, виданого Сумським РВ УМВС України в Сумській області, 13 серпня 1997 року та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_8 (і.н. НОМЕР_11 ) виконаної на аркуші паперу білого кольору, формату А4;

-рішення № 41 від 27 жовтня 2015 року про визнання ОСОБА_8 обраним головою Битицької сільської ради, виконаного на аркуші паперу білого кольору, формату А4;

-договору № 05 від 18 вересня 2013 року про поставку медичного устаткування з трьома додатками, виконаного на 8-ми аркушах паперу білого кольору, формату А4;

-витягу з Державного реєстру правочинів № 4372886, виданого 31 липня 2007 року, щодо купівлі-продажу земельної ділянки, набувачем якої зазначено ОСОБА_176 . Витяг виконаний у двох екземплярах на офіційних бланках Міністерства юстиції України №486876 та № 486877, формат аркушів - А4;

-договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_177 від 31 липня 2007 року, виконаного на офіційному бланку Міністерства юстиції України № 715400, посвідченого нотаріусом Сумського районного нотаріального округу ОСОБА_178 та його фотокопії, посвідченої тим же нотаріусом;

-копії Державного акту на право приватної власності на землю серія CM № 5755, виданого ОСОБА_179 11 листопада 1995 року, виконаної на аркуші паперу білого кольору, формату А4;

-3 аркушів паперу білого кольору, формату А4, з нанесеним на них друкованим текстом чорного кольору заголовком «КОММЕРЧЕСКОЕ ПРЕДЛОЖЕНИЕ», з приводу характеристики земельних ділянок на території Скадовського району Херсонської області та їх можливого використання для видобутку артезіанської води, а також викопіювання на 4-х аркушах паперу білого кольору, формату А4, що стосуються вказаної вище діяльності;

-кольорової схеми, виконаної на аркуші паперу білого кольору формату А4;

-5 довідок, які виконані на відповідній кількості аркушів паперу білого кольору формату А4, які за логічною структурою схожі на довідки з АПІС «АРМОР», на ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183 та ОСОБА_184 .

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Обвинуваченим ОСОБА_8, ОСОБА_11 та їх захисникам роз`яснити право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Головуюча суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3