Документ № 112580896

справа № 991/5922/23

провадження № 11-сс/991/546/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року місто Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, перевіривши матеріали апеляційної скарги адвоката ОСОБА_2 - захисника ОСОБА_3, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України у кримінальному провадженні № 52021000000000502, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.12.2021 року, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.07.2023 р. про відмову у задоволенні скарги, -

ВСТАНОВИЛА:

31 липня 2023 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку в той же день передано судді-доповідачу.

З апеляційної скарги встановлено, що оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 07.07.2023 р. за результатами судового розгляду відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_2, поданої в інтересах підозрюваної ОСОБА_3, на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) від 12.06.2023 р. про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000502 від 28.12.2021 р.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування вищезазначеної ухвали слідчого судді та постанови детектива НАБУ від 12.06.2023 р. про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000502 від 28.12.2021 р. Крім того, ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 07.07.2023 р.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначив, що ухвала слідчого судді є незаконною та постановлена з істотним порушенням кримінального процесуального закону, без з`ясування всіх обставин справи, відтак, підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам провадження. Захисник звертає увагу на те, що зупинення досудового розслідування через розшук особи можливо лише, якщо особі повідомлено про підозру, однак ОСОБА_3 не повідомлено належним чином про підозру. При цьому, детективами НАБУ не вчинено всіх необхідних слідчих та процесуальних дій для встановлення місцезнаходження ОСОБА_3 . За твердженням апелянта, детективи НАБУ повідомлені про місцезнаходження ОСОБА_3, а саме - місто Дубай в Об`єднаних Арабських Еміратах, однак ігнорують вказаний факт. Більше того, детективи обізнані, що у ОСОБА_3 виявлено симптоми хронічного венозного тромбозу, у зв`язку з чим їй рекомендовано утриматися від авіаперельотів, відтак, вона позбавлена можливості безпосередньої участі у досудовому провадженні. Захисник ОСОБА_2 зазначає, що перебування ОСОБА_3 за межами України викликане військовими діями на території України та лікарськими рекомендаціями щодо уникнення авіаперельотів, а тому причини її неявки на виклики детектива є поважними. Крім того, ОСОБА_3 неодноразово заявляла про готовність проведення її допиту у режимі відеоконференції у порядку ст. 232 КПК України та її представником заявлялося відповідне клопотання, у задоволенні якого було відмовлено. За таких обставин, захисник вважає, що слідчий суддя, постановляючи оскаржувану ухвалу, не надав правильної оцінки доказам та не з`ясував фактичні обставини, та, як наслідок, дійшов хибних висновків.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, суддею-доповідачем встановлено підстави для відмови у відкритті провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, наведено в ч. 1, ч. 2 ст. 309 КПК України.

Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканості, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 цього Кодексу, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Наведений перелік свідчить, що законодавцем забезпечено можливість апеляційного оскарження під час досудового розслідування тих рішень слідчих суддів, які стосуються застосування заходів забезпечення кримінального провадження або найбільше зачіпають права та свободи особи. Такий підхід відповідає за своїм змістом правовій природі судового контролю під час досудового розслідування, який обумовлюється потребою учасників кримінального провадження в отриманні невідкладного судового захисту їх прав, свобод та інтересів.

Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю у разі обмеження чи порушення прав і законних інтересів осіб.

Ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги про скасування постанови про зупинення досудового розслідування відсутня у зазначеному переліку, а отже, її оскарження в апеляційному порядку кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відсутність оскаржуваної ухвали у переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 309 КПК України, є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України.

При цьому, суддя-доповідач зазначає, що апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, оскарження якої не передбачено КПК України, яка перешкоджає реалізації прав або повноважень однієї із сторін кримінального провадження, дійсно має бути забезпечено, оскільки інакше така сторона буде позбавлена можливості реалізувати свою процесуальну волю. Однак, оскаржувану ухвалу не можна вважати подібною до тих, яка має негативні наслідки і перешкоджає реалізації прав або повноважень сторони захисту. Навпаки, в даному випадку питання щодо зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, досліджене слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, не може суттєво погіршити становище підозрюваної, а тому відсутність законодавчої можливості оскарження такої ухвали в апеляційному порядку на стадії досудового розслідування, з наданням можливості її оскарження на стадії підготовчого провадження, не суперечить критерію розумної пропорційності.

Верховний Суд також неодноразово наголошував, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Зазначений висновок кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положення п. 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі ст. 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду), в якому Конституційний суд, розглядаючи положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.

У постановах від 17.10.2018 р. (справа № 646/5552/17) та від 28.02.2019 р. (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Отже, за наявності у кримінальному процесуальному законі виключного переліку ухвал слідчих суддів, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, з наданням можливості оскарження інших рішень слідчого судді на стадії підготовчого провадження, підстави для відкриття апеляційного провадження у даному випадку - відсутні.

При прийнятті рішення суддя-доповідач враховує також позицію Європейського суду з прав людини щодо умов прийнятності апеляційної скарги.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що держава має право встановити певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 Рішення від 28.05.1985 р. у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», п. 96 Рішення від 13.02.2001 р. у справі «Кромбах проти Франції»). У Рішенні Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 р. у справі «Мельник проти України» зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.

У даному випадку обмеження на апеляційне оскарження, встановлені національним законодавством, мають розумну пропорційність та не порушують загальні права та свободи особи. В оскаржуваній ухвалі також чітко зазначено, що вона набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає. Жодних обґрунтувань щодо наявності виключних підстав для її апеляційного перегляду в апеляційній скарзі захисника не наведено.

За наявності безумовної підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2, підстави для надання оцінки її доводам щодо пропуску строку на апеляційне оскарження та необхідності його поновлення - відсутні.

Керуючись ст. ст. 309, 369-372, 399, 418, 532 КПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 - захисника підозрюваної ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.07.2023 р. - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя ОСОБА_1