- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Никифоров А.С.
Справа № 991/5134/21
Провадження №11-сс/991/13/23
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
захисника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.10.2021 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Єнакієве, Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.3 ст.209КК України, у кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015,
ВСТАНОВИЛА:
1. Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.10.2021 року задоволено клопотання детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10, погоджене прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ОСОБА_11, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 42015000000002833 від 25.12.2015 року; обрано ОСОБА_8, підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209КК України у кримінальному проваджені № 42015000000002833 від 25.12.2015 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_8 і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого має розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановити ухвалу.
Слідчим суддею встановлено наступні обставини.
За версією органу досудового розслідування ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, організував створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, виконував роль пособника у заволодінні колишнім Прем`єр-міністром України ОСОБА_12 у 2007 році шляхом зловживання своїм службовим становищем державним майном в особливо великих розмірах - майном комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» урочища «Межигір`я», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та будинком АДРЕСА_3, а також у легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
На час складання повідомлення підозру ОСОБА_8 від 05.10.2016 його точне місце перебування з об`єктивних причин не було встановлено, слідчими та прокурорами вжито всіх можливих заходів для вручення йому такого повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. Відтак ОСОБА_8 набув статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя вважав підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209КК України, обґрунтованою, а докази можливої причетності ОСОБА_8 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень достатніми.
Стороною обвинувачення доведено підстави для розгляду клопотання в порядку ч.6 ст. 193 КПК України, оскільки підозрюваний виїхав та перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та він оголошений у міжнародний розшук.
За наслідком розгляду клопотання, слідчий суддя вважав доведеними наявність ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду; знищення, переховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Обрання ОСОБА_8 іншого більш м`якого запобіжного заходу може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування.
Також слідчим суддею було встановлено, що станом на момент звернення детектива до суду з клопотанням у кримінальному провадженні №42015000000002833 строк досудового розслідування не сплив.
2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Посилаючись на невідповідність ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.10.2021 вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості через істотні порушення вимог КПК та невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, захисником ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 було подано апеляційну скаргу, у якій вона прохала вказану ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 відмовити.
Вимоги апеляційної скарги захисник обґрунтувала наступними доводами.
ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного у кримінальному проваджені № 42015000000002833, у зв`язку з чим обрання відносно нього запобіжного заходу є неможливим.
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що факт скерування постанови детектива НАБУ від 09.06.2020 про оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва НП України не доводить факту належного оголошення особи у міжнародний розшук в розумінні КПК України. Більше того, листом вказаного Департаменту вказане звернення залишено без виконання у зв`язку із його невідповідністю вимогам Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів та Правилам Інтерполу з обробки даних.
Ризик переховування ОСОБА_8 відсутній з огляду на те, що:
- останній почав проживати за межами території України до початку внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне провадження та складення повідомлення про підозру;
- сторона обвинувачення обізнана про його місце перебування, однак не здійснила жодних дій для його залучення до процесуальних дій;
- у ОСОБА_8 відсутні майнові ресурси для переховування, оскільки вони були арештовані.
Адвокат зазначає, що слідство триває понад сім років. Цього часу було достатньо для збору усіх необхідних стороні обвинувачення доказів. А тому ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які можуть мати значення для кримінального провадження, відсутній. Крім того, ОСОБА_8 готовий надати показання по справі.
За переконанням захисника, ризики здійснення ОСОБА_8 незаконного впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не підтверджені жодним доказом.
Захисник ОСОБА_9 також наполягає, що матеріали клопотання не містять доказів обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень. В матеріалах провадження відсутні докази, які б вказували на наявність події злочину. Так, клопотання детектива обґрунтоване документами з процесуальних питань, нормативними актами, документами щодо кадрових питань, установчими документами юридичних осіб, не пов`язаних з ОСОБА_8 . Експертні дослідження, на які посилається детектив у клопотанні, проведено з порушеннями вимог КПК України, у зв`язку з чим визначена стороною обвинувачення сума нібито завданої шкоди є непідтвердженою та необґрунтованою. Матеріали клопотання не містять фактичних даних, які б вказували на причетність ОСОБА_8 до інкримінованих йому злочинів.
Також захисник зазначає, що слідчим суддею запобіжний захід відносно ОСОБА_8 обрано поза межами строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833.
3. Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 підтримав. Додаткового зазначив, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні скерований до суду для розгляду, тому, зважаючи на стадію кримінального провадження, здійснення судового контролю слідчим суддею на даному етапі є неможливим. Крім того, зауважив, що інкриміновані ОСОБА_8 події мали місце на початку 2007 року, а тому на сьогодні сплили строки притягнення до кримінальної відповідальності.
Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на законності, обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваної ухвали слідчого судді.
4. Мотиви суду
Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Щодо доводів апеляційної скарги відносно ненабуття ОСОБА_8 процесуального статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п.9 ч.2 ст.131 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків (ч.1 ст.177 КПК України).
В даному випадку йде мова про забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка набула певного процесуального статусу у кримінальному провадженні.
Повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення.
Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, передумовою для застосування запобіжного заходу, в першу чергу, є з`ясування чи набув ОСОБА_8 процесуальний статус підозрюваного у кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015, у якому заявлено клопотання.
В силу приписів ч.1 ст.42 КПК України особа набуває статусу підозрюваного у випадку, зокрема, якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч.1 ст.278 КПК України).
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи (ч.3 ст.111 КПК України).
Главою 11 КПК України визначений порядок вручення повідомлень (викликів). Так, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою; у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч.1,2,7 ст. 135 КПК України).
Відповідно до матеріалів справи, 05.10.2016 заступником начальника другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_13 складено та погоджено прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадження слідчих Управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_14 письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.3 ст.209КК України у кримінальному провадженні № 42014000000000069 від 06.03.2014 (т. 1 а.п. 71-86, 87).
Після цього, постановою прокурора від 24.11.2016 з матеріалів кримінального провадження №42014000000000069 в окреме провадження були виділені матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_8, яким був присвоєний номер №4201600000003662 (т.1 а.п. 97-99) та постановою прокурора від 12.12.2016 об`єднані із 42015000000002833 (т. 1 а.п. 103-104).
Письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8 було направлено за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (супровідний лист № 23/1/2-32793-14 від 05.10.2016, копія накладної про відправлення кур`єрською службою та копія листа ТОВ «Карго експрес ЛТД» про неможливість вручення листа адресату (т.5 а.п. 7-9).
Примірник повідомлення про підозру від 05.10.2016 отримала захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 07.11.2016 (т. 1 а.п. 87).
23.02.2017 повторно стороною обвинувачення було скеровано письмове повідомлення про підзору за місцем реєстрації ОСОБА_8 у місті Донецьку (т. 5 а.п. 10-11).
Відтак, вимога щодо надіслання письмового повідомлення про підозру на адресу реєстрації ОСОБА_8 органом досудового розслідування виконана відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 та приписів ст.ст. 111, 135 КПК України (в редакції, що діяла на час повідомлення про підозру), а зазначене повідомлення про підозру направлене у спосіб, передбачений КПК.
Оскільки за наслідком проведених слідчих та розшукових заходів було встановлено, що станом на день складення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_8 залишив територію України та не повертався, в органу досудового розслідування були відсутні будь-які дані про його фактичне місце перебування, постановою заступника начальника другого слідчого відділу Управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України від 23.06.2015 ОСОБА_8 оголошено у розшук (т. 1 а.п. 88-89).
В подальшому, у зв`язку із встановленням місця проживання ОСОБА_8 в АДРЕСА_4, 24.05.2017 Генеральною прокуратурою України до компетентних органів російської федерації було надіслано клопотання про надання міжнародної правової допомоги у межах кримінального провадження № 42015000000002833 про вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру від 06.10.2016, пам`ятки про права та обов`язки підозрюваного (т. 4 а.п. 29-33). Генеральною прокуратурою російської федерації листом від 17.10.2017 за вих.№ 87-198-2017 у виконанні запиту відмовлено (том 4 а.п. 34).
Відтак, стороною обвинувачення було також дотримано вимоги ч.7 ст.135 КПК України.
Відмова у виконанні запиту компетентними органами російської федерації, яка вже на той час постановою Верховної Ради України була визнана державою-агресором, не може свідчити про невжиття стороною обвинувачення заходів щодо вручення повідомлення про підозру із застосуванням міжнародної правової допомоги,а лише підтверджує неефективність такого механізму взаємодії з державою - агресором.
Виходячи з наведеного колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування було вжито усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Водночас суть повідомлення про підозру та право особи бути обізнаним, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, передбачений п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України, кореспондується із обов`язком сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст. Тобто важливим елементом на начальній стадії кримінального провадження для забезпечення можливості здійснення ефективного захисту є, з одного боку, дотримання вимог щодо вручення повідомлення про підозру, а з іншого, створення умов для обізнаності особи про сам факт здійснення щодо нього провадження та його суть.
Матеріали провадження підтверджують обізнаність ОСОБА_8 про здійснення щодо нього досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833. Такий висновок колегія суддів робить із аналізу вчинених ним дій, спрямованих на захист від обвинувачення. Зокрема, ще 23.06.2014 ОСОБА_8 уклав договір із АО «Авер Лєкс» про надання правової допомоги захисниками цього адвокатського об`єднання, та, як вже було зазначено вище, 07.11.2016 адвокат ОСОБА_9, яка здійснювала захист ОСОБА_8, отримала копію повідомлення про підозру від 06.10.2026 (т. 1 а.п. 87, т. 7 а.п. 125).
Водночас, захисник в апеляційній скарзі стверджує, що ОСОБА_8 готовий до участі у процесуальних діях, за умови дотримання його виклику в порядку, що визначений Главою 43 КПК.
Матеріали провадження містять докази спроби виклику Вищим антикорупційним судом ОСОБА_8 у судове засідання у цій справі шляхом скерування судової повістки поштовим відправленням на адресу його проживання у місті Санкт-Петербург російської федерації, які залишились без належного реагування з боку підозрюваного (т.6 а.п. 174-178).
Крім того, підозрюваний ОСОБА_8 неодноразово викликався стороною обвинувачення та судом у порядку, визначеному ч. 8 ст. 135 КПК, шляхом розміщення відповідних публікацій у засобах масової інформації у газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу генерального прокурора.
Також сторона обвинувачення здійснювала виклики підозрюваного через його захисників, шляхом направлення повісток на їх адреси для вручення ОСОБА_8 .
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.08.2021 наданий дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002833 стосовно ОСОБА_8 (т. 6 а.п. 118-134).
Вжиті як стороною обвинувачення, так і Судом заходи для виклику підозрюваного ОСОБА_8, за переконанням колегії суддів, були більше ніж достатніми для доведення до його відома необхідність прибути до детектива та суду. Втім, за переконанням колегії суддів, неявка ОСОБА_15 обумовлена саме його обізнаністю про здійснення щодо нього кримінального провадження, у якому йому повідомлено про підозру та усвідомлення юридичного обов`язку постати перед слідством та/або судом.
Відтак, оскільки письмове повідомлення про підозру від 06.10.2016 органом досудового розслідування було надіслано засобами поштового зв`язку на адресу реєстрації ОСОБА_8, а також вжиті заходи за допомогою механізмів міжнародної правової допомоги у межах кримінального провадження №42015000000002833 про вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру від 06.10.2016 на території російської федерації, вручення примірника повідомлення про підозру захиснику підозрюваного 07.11.2016, зазначене у сукупності свідчить про вчинення стороною обвинувачення повного комплексу дій, спрямованих на доведення до відома ОСОБА_8 факту підозри та її змісту. А тому колегія суддів приходить до висновку, що вимоги КПК України про повідомлення ОСОБА_8 про підозру було дотримано, а ОСОБА_8 набув статус підозрюваного у кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015.
Відтак, доводи апеляційної скарги захисника в цій частині колегією суддів відхиляються.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині неоголошення підозрюваного ОСОБА_8 у міжнародний розшук.
Так, в своїй апеляційній скарзі захисник зазначає, що для організації міжнародного розшуку ОСОБА_8 детективом було лише скеровано відповідну постанову детектива НАБУ від 09.06.2020 про оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва НП України, що не доводить факту належного оголошення особи у міжнародний розшук в розумінні КПК України. Листом вказаного Департаменту це звернення залишено без виконання у зв`язку із його невідповідністю вимогам Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів та Правилам Інтерполу з обробки даних. Відтак ОСОБА_8 у міжнародний розшук оголошений не був.
Дослідивши матеріали провадження, колегія суддів відхиляє зазначені аргументи з огляду на таке.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено в будь-якому з видів розшуку (державному, міждержавному, міжнародному).
Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук (ч.1 ст. 281 КПК України в редакції на день прийняття постановивід 09.06.2020 про оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук).
Відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно із п.4.4. та 4.5 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів від 9 січня 1997 року N 3/1/2/5/2/2, яка була чинною на момент винесення детективом постанови від 09.06.2020 про оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук, підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ. У запиті повинна бути викладена повна та об`єктивна інформація про події, факти на розшукуваних осіб.
Таким чином, задля того, щоб особа вважалася такою, що є оголошеною у розшук, у тому числі - міжнародний, має бути здійснено певний комплекс заходів. За умови винесення слідчим, прокурором, постанови про оголошення особи у розшук, інформація про це має бути внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, таке процесуальне рішення має бути спрямоване відповідному органу з метою його реалізації.
Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 09.06.2020у кримінальному провадженні №42015000000002833 ОСОБА_8 оголошено у міжнародний розшук (т. 1 а.п. 186-188), яку скеровано для організації виконання до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України. Відомості про прийняття постанови та оголошення ОСОБА_8 в міжнародний розшук внесені прокурором до ЄРДР у кримінальному провадженні № 42015000000002833 (т. 6 а.с. 140-141), що свідчить по виконання приписів вимог ч. 2 ст. 281 КПК України та оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук.
Водночас, КПК України не містить вимоги про надання на підтвердження факту оголошення особи в розшук інших доказів, зокрема тих, яких саме заходів вжито оперативними підрозділами та про результати таких заходів. Оперативно-розшукова діяльність є системою гласних і негласних пошукових та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів, відтак взаємодія між оперативними підрозділами та слідчим/детективом при здійсненні заходів, спрямованих на розшук особи, відноситься до інформації із обмеженим доступом, а регулювання комунікації між ними виходить поза межі регулювання КПК. Відтак твердження захисника про необхідність доведення факту здійснення розшуку підозрюваного іншими доказами, окрім тих, що наявні у матеріалах кримінального провадження, необґрунтовані.
Також захисник в апеляційній скарзі стверджує, що на час оголошення ОСОБА_8 у розшук органу досудового розслідування було достеменно відоме його точне місце проживання в російській федерації, що унеможливлювало оголошення розшуку взагалі.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.281 КПК України, метою оголошення підозрюваного в розшук є не лише необхідність встановлення місцезнаходження особи, а й застосування заходів, спрямованих на забезпечення доставки підозрюваного до місця кримінального провадження, у разі коли підозрюваний ухиляється від виконання викликів слідчого, прокурора.
Таким чином, оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук, окрім досягнення дієвості цього кримінального провадженнящодо можливого відшукання ОСОБА_8 через канали міжнародного розшуку, був спрямований й на породження інших наслідків та процесуальних можливостей, які виникають у сторони обвинувачення, в тому числі, що передбачені ч.6 ст.193 КПК України.
З огляду на наведене, колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги захисника в цій частині та вважає обґрунтованими висновки слідчого судді щодо оголошення ОСОБА_8 в міжнародний розшук.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині відсутності ризику переховування ОСОБА_8 від органу досудового розслідування, колегія суддів виходить із наступного.
Заперечуючи висновки слідчого судді про існування зазначеного ризику, захисник стверджує, що ОСОБА_8 почав проживати на території російської федерації ще до того, як до ЄРДР були внесені відомості щодо кримінальних правопорушень, які розслідуються у даному кримінальному провадженні, та складено повідомлення про підозру від 05.10.2016. ОСОБА_8 та його захисниками неодноразово надавалися стороні обвинувачення відомості про його місцеперебування на території російської федерації та інформацію про готовність сприяти слідству та брати участь у процесуальних діях.
Втім, зазначені доводи колегія суддів сприймає критично та зазначає наступне.
Реальне існування ризику підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що ймовірність того, що підозрюваний може спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди, але не у будь-якому випадку цього може бути достатньо для обрання запобіжного заходу. Якщо про ризик переховування заявлено слідчим, суд має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність переховування підозрюваного.
Як неодноразово зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Слідчий суддя встановив наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду з огляду на тяжкість покарання, яке передбачене законом за вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_8 . Втім, як зазначалось вище, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами. А тому колегія суддів вважає за доцільне звернутись й до інших обставини даного кримінального провадження.
Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000069 (з якого було виділено кримінальне провадження № 42015000000002833) здійснюється з 06.03.2014. Згідно інформації, якою володіє СБУ, 10.09.2013 ОСОБА_8 перетнув державний кордон України авіарейсом сполученням «Ольбія-Донецьк» (т. 5 а.п. 12,17) та з того часу проживає у російській федерації, яка, як вже зазначалось, була визнана в Україні на законодавчому рівні державою-агресором.
Враховуючи обставини здійснення російською федерацією збройної агресії у відношенні України, яка розпочалась у лютому 2014 року, цілком очевидною є та обставина, що реалізація механізмів взаємодії між органами досудового розслідування України з відповідними органами російської федерації з точки зору реальності виконання норм міжнародного права та надання правової допомоги у кримінальному провадженні є неможливою. Виїзд же підозрюваного ОСОБА_8 до російської федерації, де він перебуває і дотепер, що підтверджує захисник в апеляційній скарзі, за переконанням колегії суддів, був зумовлений твердим наміром переховуватися на території держави - агресора з метою ухилення від кримінального переслідування в Україні.
Ігнорування ОСОБА_8 викликів детектива, а також Вищого антикорупційного суду, скерованих на адресу його реєстрації в російській федерації, підтверджується як самим фактом неявки останнього за весь час здійснення досудового розслідування, так і матеріалами цього провадження, яке здійснюється з липня 2021 року. При цьому, численні судові виклики підозрюваного ОСОБА_8 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду шляхом їх офіційного опублікування на сайті Генеральної прокуратури України та у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження «Урядовий кур`єр» підозрюваним були також проігноровані. Відтак посилання сторони захисту на готовність ОСОБА_8 співпрацьовувати зі слідством та брати участь у процесуальних діях спростовуються поведінкою самого підозрюваного.
А тому, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про існування актуального ризику переховування підозрюваного ОСОБА_12 від органів досудового розслідування та суду.
Заперечуючи наявність ризику знищення, схову або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, захисник послалась на тривалість здійснення досудового розслідування, який достатній для збору усіх необхідних для сторони обвинувачення доказів.
Дійсно, слідство триває з 06.03.2014 (дата внесення відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні № 42014000000000069, у якому ОСОБА_8 повідомлено про підозру), а кримінальне провадження № 42015000000002833 зареєстровано 25.12.2015. Втім, актуальність цього ризику не може нівелюватись самим фактом тривалості здійснення досудового розслідування, оскільки така затримка обумовлена фактом переховування підозрюваного від слідства, в наслідок чого досудове розслідування у більшості часу було зупиненим для проведення дій з розшуку останнього та очікування виконання доручень у межах міжнародної правової допомоги.
Також колегія суддів погоджується із актуальністю ризику незаконного впливу на свідків через призму законодавчо визначеного порядку отримання свідчень від таких осіб - під час їх безпосереднього допиту у судовому засіданні. А тому такий ризик існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Колегія суддів також погоджується із висновком слідчого судді про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином через можливість використання ОСОБА_8 з огляду на своє соціальне становище та коло спілкування засобів масової інформації та майнових ресурсів для здійснення тиску на учасників кримінального провадження з метою схилити їх до приховання наявних у їх розпорядженні відомостей, речей і документів, або знищення таких речей і документів, з метою перешкодити кримінальному провадженню.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів виходить із такого.
На підтвердження обґрунтованості підозри прокурором зібрані документальні докази, що додані до клопотання (т.т. 1-3), дослідивши які слідчий суддя прийшов до висновку про обґрунтованість підозри.
На противагу зазначеному висновку захисник стверджує про відсутність доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, а надані прокурором документи є документами з процесуальних питань, нормативними актами, документами щодо кадрових питань, установчими документами юридичних осіб, що не пов`язані із ОСОБА_8, а експертні дослідження, на які посилається детектив у клопотанні, проведені з порушеннями вимог КПК України.
Колегія суддів, проаналізувавши докази, що були надані як стороною обвинувачення, так і захистом, прийшла до наступних висновків.
Відповідно до змісту письмового повідомлення по підозру, ОСОБА_8 підозрюється у: 1) організації створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі (ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України); 2) пособництві у заволодінні колишнім Прем`єр-міністром України ОСОБА_12 у 2007 році шляхом зловживання своїм службовим становищем державним майном в особливо великих розмірах - майном комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» урочища «Межигір`я», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та будинком АДРЕСА_3 (ч. 5 с. 27, ч. 5 ст. 191 КК України), а також 3) легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом (ч. 5 с. 27, ч. 3 ст. 209КК України).
При вирішенні питання щодо ймовірності існування самої події злочину та можливості бути причетним до неї ОСОБА_8, колегія суддів враховує те, що останній є сином ОСОБА_12, який на період часу, зазначений у підозрі, володів усім обсягом повноважень як Прем`єр-міністра України, а згодом Президента України, які надавали йому можливість приймати рішення або здійснювати вплив на інших осіб про прийняття рішень щодо зміни правового статусу об`єктів нерухомого майна, що не підлягали приватизації або відчуженню у будь-який спосіб. Факт створення ОСОБА_8 юридичної особи ТОВ «Танталіт» з метою приховання незаконної діяльності, а також призначення охоронця будинку ОСОБА_12 у м. Донецьку - ОСОБА_16 директором підконтрольного йому ТОВ «Медінвесттрейд» документально підтверджується матеріалами провадження. Також матеріали кримінального провадження місять відомості про залучення ОСОБА_8 свого знайомого ОСОБА_17, який організував проведення ПП «Автоексперт» оцінки належних ТОВ «Медінвесттрейд» будівель, розташованих по АДРЕСА_5, по завищеній у декілька разів ринковій вартості для того, щоб використати такі дані та сам звіт для подальшого використання у схемі нібито рівноцінного обміну цього об`єкту на будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку «Пуща Водиця». Роль ОСОБА_8 у пособництві вчиненню злочинів, організація та вчинення яких інкримінується його батьку - ОСОБА_12, з урахуванням необмежених на той час повноважень останнього, із залученням члена «Партії регіонів» ОСОБА_18, голови правління НАК «Надра України» ОСОБА_19, у своїй сукупності створює уявлення про високу вірогідність вчинення інкримінованих злочинів ОСОБА_8 .
Крім того колегія суддів звертає увагу на особливості даного кримінального провадження з огляду на наступні обставини.
Вчинення інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, що пов`язані із пособництвом у заволодінні державним майном та легалізації доходів, одержаних внаслідок вчинення злочину, а також організація створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності, за версією слідства, були вчинені за період каденції його батька - ОСОБА_12, що сприяло вчиненню злочину із використання займаної ним посади та авторитету. При цьому, слушно звернути увагу на характер інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, які відносяться до корупційних та злочинів у сфері господарської діяльності, вчинення яких завжди має завуальовану форму у вигляді прийняття з першого погляду правомірних рішень, угод та здійснення низки послідовних за ними юридично значущих дій. Збір доказів у такій категорії справ завжди буде відмінним від збору доказів у кримінальному провадженні, до прикладу, щодо кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи чи проти власності. При розслідуванні злочинів у сфері господарської та службової діяльності (корупційних), основним масивом доказів є самепервинні документи, документи щодо кадрових та процесуальних питань, нормативно-правові акти, установчі документи юридичних осіб. А тому аргументи захисника щодо відсутності у матеріалах кримінального провадження прямих доказів, які б вказували на вчинення безпосередньо підозрюваним ОСОБА_8 конкретних кримінально караних дій, відхиляються.
Заперечення захисника, що детектив у клопотанні посилається на експертні дослідження, які проведені з порушеннями вимог КПК України, фактично зводяться до вішення питання про їх недопустимість, що виходить поза межами розгляду питання про обрання запобіжного заходу на стадії досудового розслідування та може бути предметом з`ясування під час розгляді справи по суті.
Дослідивши наявні матеріали апеляційного провадження, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, про існування обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_8 дій, що кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч.5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209КК України.
Щодо доводів апеляційної скарги відносно обрання слідчим суддею запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 поза межами строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833, колегія суддів виходить із наступного.
В апеляційній скарзі захисник стверджує про обрання слідчим суддею запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 поза межами строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833, на підтвердження чого наводить відповідні розрахунки.
В той же час, слідчий суддя, проаналізувавши наявні процесуальні рішення (постанови про продовження строку досудового розслідування, про об`єднання матеріалів досудового розслідування, про виділення матеріалів досудового розслідування, про зупинення досудового розслідування), що стосуються руху даного кримінального провадження, провадження №4201400000000069 від 06.03.2014, із якого воно було виділено, а також проваджень, що були виділені або об`єднані із даним кримінальним провадженням, зокрема №42017000000000871 (щодо ОСОБА_20 ), прийшов до висновку, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833, на момент розгляду клопотання детектива про обрання запобіжного заходу, не закінчився.
Із такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 219 КПК України (у редакції КПК України, що діяла на 05.07.2017) загальний строк досудового розслідування при об`єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 КПК України, визначається: 1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим; 2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.
22.03.2017 із кримінального провадження № 42015000000002833 були виділені матеріали щодо ОСОБА_20 у кримінальне провадження № 42017000000000871 (т. 1 а.п. 126-127), яке розслідувалось до моменту об`єднань цих проваджень 05.07.2017 (т. 1 а.п. 130-131). Відтак кримінальні провадження №№ 42015000000002833 та 42017000000000871 здійснювалися в один проміжок часу, що виключає можливість додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень.
Отже, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833 не є очевидно закінченимна момент звернення детектива із клопотанням до слідчого судді.
Посилання захисника у судовому засіданні на неможливість постановлення апеляційним судом будь-якого рішення у цій справі через завершення стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002833 та скерування обвинувального акту для розгляду до суду спростовується правовою позицією, що викладена Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду в постанові від 08 квітня 2020 року, справа № 760/21807/18. Так, з часовими межами досудового розслідування законодавець пов`язує лише ініціювання апеляційного провадження шляхом подачі апеляційної скарги (оскарження судового рішення), а не апеляційний розгляд. Зміна стадій кримінального провадження з досудового розслідування на етап судового розгляду не впливає на обов`язок суду апеляційної інстанції переглянути в апеляційному порядку судове рішення слідчого судді, яке підлягає апеляційному оскарженню. Отже довід захисника, що апеляційний розгляд оскаржених під час досудового розслідування ухвал слідчих суддів здійснюється судом лише до закінчення досудового розслідування та направлення обвинувального акта до суду, відхиляється колегією суддів як необґрунтований.
Також колегія суддів відхиляє посилання захисника на сплив строку притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності, оскільки, в силу приписів ст. 49 КК та ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності здійснюється судом у встановленому КПК порядку. В той же час порушене захисником питання не є предметом судового контролю під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному під час досудового розслідування, а зазначена обставина може бути предметом оцінки судом, на розгляді якого перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42015000000002833 та в порядку, визначеному параграфом 2 глави 24 КПК України.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Оскільки слідчим суддею встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1-4 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтованість підозри та факт оголошення підозрюваного ОСОБА_8 у міжнародний розшук, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного захожу у виді тримання під вартою, а відтак відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 .
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.10.2021 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4