- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Семенников О.Ю.
справа № 991/4919/23
провадження №11-сс/991/485/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2023 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2023 року про арешт майна,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368, ч.4 ст.368, ч.4 ст.369, ч.1 ст.263 КК, зокрема, щодо можливого одержання учасниками організованої групи неправомірної вигоди за прийняття в інтересах ОСОБА_9 та компанії «Ferrexpo» судового рішення справі №910/15551/20, що перебувала на розгляді Великої Палати Верховного Суду.
07 червня 2023 року до Вищого антикорупційного суду детективом НАБУ за погодженням прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) подано клопотання про арешт майна - безготівкових коштів, що перебувають на рахунках ОСОБА_5 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «УКРСИББАНК», готівкових коштів та інших матеріальних цінностей, що знаходяться в банківських сейфах (чарунках, банківських скриньках, індивідуальних сейфах, комірках) відділень дирекцій АТ «УКРСИББАНК» та перебувають у користуванні ОСОБА_5, безготівкових коштів, що перебувають на рахунках ОСОБА_10 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яке мотивовано необхідністю забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання у випадку визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також можливості застосування спеціальної конфіскації майна.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2023 року вказане клопотання детектива задоволено, накладено арешт на вищевказане майно, який мотивовано необхідністю забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.
Вимоги апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її недостатньо непоґрунтованою для такого рівня втручання у право власності особи, захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива.
В обґрунтування апеляційної скарги та доповненнях до неї захисник посилався на недоведеність детективом при розгляді клопотання слідчим суддею наявності правових підстав для арешту майна та зазначив наступні доводи.
Чинний КПК не передбачає конфіскації майна як виду покарання засудженого, яке йому не належить. Слідчий суддя не з`ясував власника (власників) грошових коштів, на які для вказаної мети наклав арешт, разом з цим арешт на майно третьої особи може бути накладений лише для мети забезпечення збереження речових доказів.
Арештовані грошові кошти складають сімейний бюджет подружжя ОСОБА_11, відповідно ОСОБА_10 як дружина підозрюваного має законні права користуватися, розпоряджатися та поділити спільно нажите із чоловіком майно, в тому числі грошові кошти, а тому накладення на них арешту привело до необґрунтованого втручання у право власності та непропорційного порушення балансу між суспільним інтересом та конституційними і конвенційними правами фізичної особи на вільне володіння і розпорядження належним їй на законних підставах майном.
Перед накладенням арешту на безготівкові кошти на усіх банківських рахунках підозрюваного ОСОБА_5 і його дружини, слідчий суддя був зобов`язаний встановити статус цих коштів, пересвідчитися у відсутності спеціального режиму їх використання, відсутності заборон для арешту коштів, що перебувають на рахунках, запропонованих детективом для їх повного блокування, щоб виключити накладення арешту на захищені законом статті доходу як самого підозрюваного, так і його родини, які перш за все включають заробітну плату та інші чітко встановлені законні грошові активи.
В оскаржуваній ухвалі слідчого судді відсутня оцінка відповідності арештованих грошових коштів передбаченим в ст.96-2 КК умовам, що привело до блокування усіх зарплатних заощаджень підозрюваного, його дружини і родини.
Отже, накладення арешту на усі грошові кошти ОСОБА_5, його дружини та спільні кошти родини, що знаходяться на банківських рахунках у безготівковій формі, які використовувались для збереження заощадженої заробітної плати, привело до порушення конституційних прав підозрюваного ОСОБА_5, його дружини і дітей, оскільки позбавило їх коштів для щоденного існування, а тому арешт є незаконним.
Слідчий суддя в порушення вимог ч.1 ст.172 КПК не повідомив ОСОБА_5 і ОСОБА_10 про день і час розгляду клопотання та безпідставно здійснив його розгляд у закритому судовому засіданні.
Позиції учасників провадження.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Підозрюваний ОСОБА_5 належним чином повідомлявся про дату, час і місце апеляційного розгляду, клопотань про участь в судовому засіданні до суду не надходило, а тому суд з урахуванням позиції захисника ОСОБА_6 згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаної особи.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст.170 цього Кодексу), можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Встановлено, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, в межах доводів апеляційної скарги, дійшла наступних висновків.
Не погоджуючись з доводами сторони захисту щодо відсутності підстав для накладення арешту, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Підставами для задоволення клопотання детектива про арешт майна слідчим суддею в оскаржуваному рішенні зазначено необхідність забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання, що відповідає змісту положень п.2, 3 ч.2 ст.170 КПК, які передбачають мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Санкцією ч.4 ст.368 КК, якою визначено кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 повідомлено про підозру, встановлено додаткове покарання у виді конфіскації майна.
В поданій апеляційній скарзі сторона захисту не зазначала і не посилалась на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення як на підставу для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд констатує наявність правової підстави для накладення арешту на майно, а саме на безготівкові кошти, що перебувають на рахунках ОСОБА_5, а також готівкові кошти та інші матеріальні цінності, що знаходяться в банківських сейфах (чарунках, банківських скриньках, індивідуальних сейфах, комірках) та перебувають у користуванні підозрюваного.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що зазначені грошові кошти та інші матеріальні цінності не можуть бути об`єктом конфіскації як виду покарання у разі визнання підозрюваного винним.
В обґрунтування зазначеного сторона захисту, посилаючись на міжнародні правові акти та судову практику Верховного Суду, зокрема у справах №756/8815/20 та №340/1018/19, вказувала про незаконність накладення арешту на банківські рахунки та розміщенні на них грошові кошти, які перш за все є заробітною платою, отриманою підозрюваним.
Так, за положеннями ч.5 ст.170 КПК арешт з метою забезпечення конфіскації як виду покарання може бути накладено лише на майно, що належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що в матеріалах провадження наявна надана стороною захисту відповідь Верховного Суду на адвокатський запит щодо номеру банківського рахунку в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» № НОМЕР_1, за яким в період з 01 січня по 30 червня 2023 року перераховувалась заробітна плата (суддівська винагорода) на користь ОСОБА_5 .
Також з довідки АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» вбачається, що станом на 08 червня 2023 року залишок коштів по вказаному рахунку складає 694 344,62 грн.
Інших відомостей щодо часових періодів, конкретних дат, розмірів та призначення зарахування грошових коштів на відкриті на ім`я підозрюваного банківські рахунки матеріали провадження не містять та стороною захисту суду не надавалось.
Відхиляючи зазначені доводи захисника колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.10 Конвенції «Про захист заробітної плати», заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).
Постанови Верховного Суду, на які посилається особа в поданій апеляційній скарзі, стосуються вирішення питань та правовідносин у сфері примусового виконання судових рішень, здійсненням заходів примусового виконання державним (у справі №340/1018/19) та приватним (у справі №756/8815/20) виконавцями, зокрема, пов`язаних з виконавчим провадженням, як завершальної стадії судового провадження.
Правила застосування заходу забезпечення кримінального провадження, яким є арешт майна, врегульовано відповідними нормами КПК, з аналізу яких вбачається його забезпечувальний та тимчасово обмежувальний характер, за своєю спрямованістю арешт майна в межах кримінального провадження суттєво відрізняється від арешту майна у виконавчому провадженні, оскільки застосовується для забезпечення можливого стягнення за рахунок арештованого майна (у разі визнання особи винуватою), проте не з метою здійснення такого стягнення.
Разом з цим, накладення арешту на рахунок особи, призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату зарплати, що призводить до порушення її конституційних прав.
Згідно із ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до ч.4 ст.59 Закону на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.59 Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.
Водночас, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 20 квітня 2022 року (у справі №756/8815/20), на яку посилалась сторона захисту, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.
Враховуючи встановлені обставини кримінального провадження та мету, з якою накладено арешт на належні підозрюваному грошові кошти, відсутність відомостей про виключне цільове призначення відкритого банківського рахунку, про який йшлося, саме в рамках зарплатного проекту, а також призначення здійснених транзакції по ньому, відомостей продовження зарахування заробітної плати підозрюваного саме на вказаний рахунок на час розгляду клопотання (доказів іншого не надано та під час апеляційного розгляду не досліджено), колегія суддів вважає застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження виправданим.
При цьому, якщо зазначений банківський рахунок дійсно має виключно цільове призначення, гроші, які залишились на ньому є виключно заробітною платою, банк повідомить про це сторону обвинувачення та поверне рішення суду без виконання в цій частині.
Крім того, сторона захисту, маючи відповідні докази має можливість вирішити вказане питання шляхом звернення до слідчого судді із відповідним клопотанням про скасування арешту майна в порядку, передбаченому ст.174 КПК.
Неприйнятними є доводи апеляційної скарги щодо порушення права власності третьої особи, щодо майна якої, на переконання сторони захисту, вирішено питання про арешт майна, а саме дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_10 як співвласниці грошових коштів, а також невідповідності належних їй грошових коштів, що знаходяться на її банківському рахунку, умовам, передбаченим в ст.96-2 КК щодо спеціальної конфіскації.
Як убачається зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї письмових документів на підтвердження повноважень, остання подана захисником підозрюваного ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_8, проте за викладених обставин зазначені вище доводи апеляційної скарги стосуються інтересів третьої особи - ОСОБА_10, яка з відповідною апеляційною скаргою не зверталась та не уповноважувала будь-яку особу на представлення її інтересів під час перегляду оскаржуваного рішення.
Разом з цим, з урахуванням наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тобто імовірності отримання ОСОБА_5 неправомірної вигоди, стосовно таких коштів можливо застосувати спеціальну конфіскацію, в тому числі тих, що знаходяться на рахунках ОСОБА_10, якщо за наслідками судового провадження буде встановлено факт незаконності їх набуття.
З цих підстав колегія суддів не вбачає порушень слідчим суддею КПК за вказаними доводами апеляційної скарги.
Також колегія суддів визнає необґрунтованими доводи сторони захисту щодо недотримання слідчим суддею ч.1 ст.172 КПК при розгляді клопотання детектива, відповідно до якого клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю, в тому числі підозрюваного, іншого власника майна.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали слідчий суддя, керуючись ч.2 ст.172 КПК, розглянув клопотання без повідомлення осіб з метою забезпечення арешту майна, адже повідомлення ОСОБА_5 та ОСОБА_10 про розгляд цього клопотання могло призвести до появи ризиків, передбачених у ст.170 КПК, що в повній мірі відповідає як завданням кримінального провадження, так і вимогам КПК.
Про безпідставність доводів апеляційної скарги щодо здійснення слідчим суддею розгляду клопотання у закритому судовому засіданні вказує той факт, що сторона захисту під час апеляційного розгляду також клопотала перед судом про розгляд апеляційної скарги саме у закритому судовому засіданні. Втім зазначене жодним чином не впливає на обґрунтованість оскаржуваного рішення.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
Таким чином, колегія суддів констатує, що накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. У цьому контексті слідчим суддею враховано, серед іншого, суспільну небезпеку ймовірно вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, ймовірну причетність до їх вчинення особи, яка є власником вилученого майна, а також необхідність забезпечення можливої спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час розгляду останньої не встановлено.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 червня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3