Документ № 112722841

справа № 991/4434/23

провадження №11-сс/991/445/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

прокурора ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_5, захисника підозрюваного ОСОБА_11 та представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_6, представників третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_9 адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_12 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 червня 2023 року про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368, ч.4 ст.368, ч.4 ст.369 КК, зокрема, щодо можливого одержання учасниками організованої групи неправомірної вигоди за прийняття в інтересах ОСОБА_13 та компанії «Ferrexpo» судового рішення у справі №910/15551/20, що перебувала на розгляді Великої Палати Верховного Суду.

18 травня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), про арешт майна, вилученого 15-16 травня 2023 року при проведенні обшуків за місцем роботи та проживання ОСОБА_11, а також його автомобіля, яке мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів та можливої конфіскації майна як виду покарання у разі визнання ОСОБА_11 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 червня 2023 року вказане клопотання детектива задоволено частково, накладено арешт на частину майна, вилученого при проведенні обшуку офісу ЮФ «Горецький та партнери», а саме грошові кошти на суму 734 390 доларів США, 3 330 євро, 165 500 грн., таблицю із переліком призначених суддів та інформацією про попереднє місце роботи на 1 арк., перелік суддів Касаційного адміністративного суду на 2 арк., перелік суддів Касаційного кримінального суду, сформований з сайту «Судова влада України» 16 березня 2020 року на 1 арк., перелік суддів Касаційного цивільного суду (Перша, друга та третя судова палата) на 2 арк., перелік суддів Касаційного цивільного суду із сайту «Судова влада України» на 1 арк., перелік суддів Касаційного цивільного суду на 1 арк., перелік суддів Касаційного цивільного суду із сайту «Судова влада України» на 2 арк., перелік суддів Касаційного цивільного суду із сайту «Судова влада України» на 2 арк., таблицю із відомостями про суддів у кількості 279 осіб на 14 арк. із рукописними записами, таблицю із переліком суддів Верховного суду та інших судів міста Києва, Київської, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Львівської, Луганської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей на 14 арк., таблицю із переліком суддів Касаційного адміністративного суду, Касаційного господарського суду, Касаційного кримінального суду, Касаційного цивільного суду на 11 арк., автобіографія ОСОБА_14 на 2 арк., перелік кандидатів до складу ВККСУ в кількості 251 особа на 11 арк. в 2 екземплярах, таблицю із відомостями про суддів Верховного суду, Господарського суду, адміністративного суду, ВАКС, загальних судів та інше на 7 арк., таблицю із переліком суддів Верховного суду, інших судів міста Києва, Київської області, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Львівської, Луганської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей на 14 арк., таблицю із переліком суддів Верховного суду, інших судів міста Києва, Київської області, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Львівської, Луганської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей на 14 арк., таблицю із переліком суддів Верховного суду, інших судів міста Києва, Київської області, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Кіровоградської, Львівської, Луганської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей на 14 арк., у 3 примірниках, таблиця із переліком суддів Одеського, Херсонського, Луганського, апеляційних судів на 1 арк., резюме судді судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду, заступника голови, ОСОБА_15 на 2 арк., на майно, вилучене у ході обшуку легкового автомобіля MERCEDES-BENZ GLS 350, д.н.з. НОМЕР_1 (індивідуальний номер НОМЕР_2 ) (мобільний телефон Iphone), на частину майна, вилученого в ході обшуку квартири ОСОБА_11 (планшет Apple Ipad), та на майно, вилучене в ході особистого обшуку під час затримання ОСОБА_11 (мобільний телефон Apple Iphone), шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження, накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення збереження частини майна як речових доказів у кримінальному провадженні та забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання у випадку визнання ОСОБА_11 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК.

Вимоги апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її необґрунтованою, захисник підозрюваного ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_5 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді від 07 червня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива про накладення арешту на майно.

В обґрунтування апеляційної скарги та письмових доповнень до неї особа зазначила наступні доводи.

Висновок слідчого судді щодо відсутності порушення строків на звернення з клопотанням про накладення арешту на майно є необґрунтованим, оскільки моментом відправлення необхідно вважати відмітку на конверті, котра датована 18 травня 2023 року.

Слідчим суддею невірно встановлено наявність обґрунтованої підозри, оскільки описані в повідомленні про підозру дії ОСОБА_11 кваліфіковано з порушенням норм матеріального кримінального права, крім ОСОБА_11 та ОСОБА_16 жодній особі не повідомлено про підозру, що виключає посилання сторони обвинувачення на організовану групу, матеріали клопотання не містять жодного доказу на підтвердження створення ОСОБА_16 такого злочинного угрупування. Відтак, дії ОСОБА_11 невірно кваліфіковано за ст.28 КК, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження існування більше двох співучасників можливого правопорушення. Крім того, ОСОБА_16 позбавлений таких службових повноважень як одноособове прийняття рішення від імені Великої Палати, що унеможливлює кваліфікацію його дій, за ст.368 КК, тому прийняття рішення, за сприяння у прийнятті якого підозрюваний начебто отримав неправомірну вигоду, віднесено до виключної компетенції колегії суддів Верховного Суду як колегіального органу, ОСОБА_16 не був уповноважений одноособово приймати таке рішення у справі. При цьому, якщо ОСОБА_11 сприяв у наданні неправомірної вигоди, то такі дії мають бути кваліфіковані за ст.369 або 369-2 КК.

Підозра не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах, однак слідчий суддя не перевірив законність проведених в порядку ч.3 ст.233 КПК обшуків, та суті ухвал, якими легалізовані такі невідкладні обшуки. Враховуючи, що обшуки проводились за підстав, що не входять до переліку, передбаченого ч.3 ст.233 КПК, тож вказані обшуки проводились з грубим порушенням чинного законодавства.

Слідчий суддя дійшов хибного висновку про можливість накладення арешту на грошові кошти, оскільки на них були ідентифікаційні ознаки належності іншим особам, в тому числі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Відповідно, на належне іншим особам майно не може бути накладено арешт з метою забезпечення конфіскації цього майна як виду покарання. Також не враховано, що матеріали провадження не містять інформації про набуття вилученими в офісному приміщенні грошовими коштами статусу речового доказу.

Адвокат ОСОБА_6 як захисник підозрюваного ОСОБА_11 та представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_8 також звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповноту судового розгляду, необґрунтованість та невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження, просив скасувати рішення слідчого судді з вказаних підстав та постановити нову ухвалу, якоювідмовити у задоволенні клопотання детектива і зобов`язати сторону обвинувачення повернути вилучене майно.

В обґрунтування апеляційної скарги та письмових доповнень до неї адвокат посилався на порушення детективом процесуального строку звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, зазначаючи, що робочим днем завершення обшуків, як за місцем проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_11, так і за місцем роботи ОСОБА_11, є 16 травня 2023 року, відтакклопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майносторона обвинувачення повинна була здійснити не пізніше 17 травня 2023 року.Водночас клопотання сторони обвинувачення про арешт тимчасово вилученого майна скеровано до слідчого судді з використанням послуг ТОВ «Нова пошта», у відповіді якого за №1929-23к від 25 травня 2023 року на адвокатський запит вказано, що вказаним підприємством у період з 16 травня 2023 року по 19 травня 2023 року не надавались послуги поштового зв`язку, проте надавались послуги з організації послуг перевезення відповідно до положення Публічного договору компанії, розміщеного на офіційному сайті ТОВ «Нова пошта», який фактично є публічною офертою.Законодавцем встановлено можливість подачі стороною обвинувачення зазначеного клопотання, у тому числі через пошту в межах строків, визначених ч.5 ст.171 КПК,однак ТОВ «Нова пошта» не є в розумінні національного законодавства «поштою».Враховуючи, що клопотання подано до суду 19 травня 2023 року, стороною обвинувачення не дотримано процесуальних строків звернення з клопотанням.

Від початку проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «ЮФ «Горецький та партнери» ОСОБА_8 зазначала, що в офісі наявний сейф, у якому знаходяться у тому числі її власні заощадження. Надалі, при огляді усіх грошових коштів, що знаходились у сейфі, ОСОБА_8 чітко вказувала детективам, які саме з числа оглянутих грошових коштів належать їй, а саме 93500 грн., 3330 ЄВРО, 37800 доларів США та 110000 доларів США, зазначивши джерела походження таких коштів, причини їх зберігання у відповідному сейфі тощо. На підтвердження належності вилучених при проведенні обшуку вказаних грошових коштів ОСОБА_8 її представник, посилаючись на відомості з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначав, що ОСОБА_8 є засновником та директором ТОВ «Преміум Офіс Інвест», місцезнаходженням якого є той самий кабінет, з якого здійснено вилучення грошових коштів. Однак слідчий суддя взяв до уваги припущення детектива про їх належність ОСОБА_11, наклавши арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_8 .

Усі грошові кошти, на які детективи просили накласти арешт і на які накладено арешт, при проведенні обшуків оглядались детективами НАБУ, за результатами таких оглядів констатовано, що жодна із купюр не фігурує у кримінальному провадженні, не є неправомірною вигодою або її частиною, одержання якої інкримінується ОСОБА_11 та ОСОБА_16 .

Водночас, обгрунтовуючи доцільність накладення арешту на планшет, мобільні телефони, детективи також вдалися виключно до припущень, адже сторона обвинувачення жодним чином не зазначила будь-які чинники щодо відповідності зазначеного майна критеріям, визначеним ч.1 ст.98 КПК, а лише допустила, що воно може відповідати таким критеріям у майбутньому.

Враховуючи практику ЄСПЛ та встановлені обставини при розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя мав враховувати, що накладення арешту на майно в спірних правовідносинах не відповідатиме принципу законності та не досягає «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи, а відтак мав враховувати в цьому аспекті очевидне право власності ОСОБА_8 на грошові кошти в зазначеному вище розмірі та планшет Apple Ipad, що вилучені при проведенні обшуків.

У поданій представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_9 адвокатом ОСОБА_7 апеляційній скарзі останній також вважав ухвалу слідчого судді необґрунтованою у зв`язку з невідповідністю фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду, адже висновки слідчого судді ґрунтуються лише на доказах сторони обвинувачення, що не доводять наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. Із вказаних підстав просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива, зобов`язати сторону обвинувачення повернути ОСОБА_9 належні їй грошові кошти в сумі 190 000 доларів США.

В обґрунтування апеляційної скарги представник також вказав аналогічні доводи щодо порушення процесуального строку звернення з клопотанням до слідчого судді, на які посилавсяв апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 .

Зазначено, що у контексті визначення приналежності майна детективи НАБУ вдалися до ототожнення та констатації приналежності майна ОСОБА_9 її рідному брату - підозрюваному ОСОБА_11, звівши такі доводи до припущень, жодного доказу на доведення такої позиції не надано.

Водночас, власниця майна ОСОБА_9 та її представник звертали увагу слідчого судді, що при проведенні обшуку за місцем знаходження ТОВ «ЮФ «Горецький та партнери» серед числа інших грошових коштів, безпідставно вилучено належні ОСОБА_9 190 000 доларів США, особи зазначили джерела походження таких коштів, причини зберігання у відповідному сейфі тощо. Проте слідчий суддя взяв до уваги припущення, наклавши арешт на зазначені грошові кошти.

Представник ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_12 також в поданій ним апеляційній скарзі стверджував на тому, що висновки суду в оскаржуваній ухвалі не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та просив її скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 200 000 доларів США, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна в частині накладення грошових коштів у вказаному розмірі.

Разом з цим до початку апеляційного розгляду представник ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_12 з посиланням на положення ст.403 КПК подав заяву про відмову від апеляційної скарги.

Позиції учасників провадження.

Адвокати ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в судовому засіданні подані ними апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених підстав.

Треті особи, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_8, ОСОБА_9 також підтримали подані їх представниками апеляційні скарги та просили задовольнити у повному обсязі.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційні скарги адвокатів без задоволення.

Підозрюваний ОСОБА_11 належним чином повідомлявся про дату, час і місце апеляційного розгляду, клопотань про участь в судовому засіданні до суду не надходило, а тому суд з урахуванням позиції його захисників адвоката ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6, згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаної особи.

Мотиви та висновки суду.

Згідно з ст.26 КПК, однією із засад кримінального провадження є диспозитивність, що забезпечує право сторони кримінального провадження бути вільним у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.403 КПК особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.

Як встановлено судом під час розгляду заяви представника ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_12 про відмову від апеляційної скарги, матеріали апеляційного провадження не містять будь-яких обмежень права особи, яка подала апеляційну скаргу на відмову від неї, апеляційний розгляд поданої ним скарги не розпочато, будь-яких заперечень щодо заяви особи до суду не надходило, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе заяву в межах її доводів та вимог задовольнити, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідно до положень ч.2 ст.403 КПК закрити.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, за вчинення якого, у разі визнання особи винуватою, суд може призначити покарання у виді конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.3 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши надані матеріали, в межах доводів апеляційних скарг, дійшла наступних висновків.

Не погоджуючись з доводами осіб, які подали апеляційні скарги, щодо відсутності підстав для накладення арешту, слід вказати, що як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 17 травня 2023 року, постановленими в порядку ч.3 ст.233 КПК, детективам НАБУ надано дозволи на проведення обшуків в офісних приміщеннях ЮФ «Горецький та партнери» адвоката ОСОБА_11, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, та в легковому авто MERCEDEC-BENZ GLS 350, д.н.з. НОМЕР_3, які належать та перебувають в користуванні ОСОБА_11, з метою відшукання та вилучення, зокрема, документів згідно переліку, грошових коштів на суму 737 090 доларів, 3 300 євро, 165 500 грн., мобільного телефону Iphone, а також на проведення обшуку в квартирі адвоката ОСОБА_11, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 з метою відшукання, зокрема, планшету Apple Ipad.

Підставами для часткового задоволення клопотання детектива про арешт майна, вилученого при проведенні вищезазначених обшуків, слідчим суддею в оскаржуваному рішенні зазначено необхідність збереження речових доказів та забезпечення подальшої можливої конфіскації майна як виду покарання, що відповідає змісту положень п.1, 3 ч.2 ст.170 КПК, які передбачають мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК).

Відхиляючи доводи сторони захисту щодо невідповідності планшету та мобільних телефонів, вилучених при проведенні обшуків, критеріям, визначеним ч.1 ст.98 КПК колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Разом з тим, наявність підстав для вилучення планшету та мобільних телефонів, зазначених в ухвалах слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, вбачається із відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15-16 травня 2023 року, відповідно до якого 15 травня 2023 року детективом НАБУ під час фактичного затримання ОСОБА_11 здійснено обшук затриманого, при проведенні якого виявлено та вилучено телефон Apple Iphone. В присутності підозрюваного та понятих проведено огляд інформації на телефоні та з`ясовано, що у месенджері WhatsApp повідомлення відсутні (видалені), у месенджері «Сигнал» лише один чат з користувачем « ОСОБА_17 », в якому абоненти обговорюють можливе проведення обшуку 15 травня 2023 року, у месенджері «Телеграм» наявні лише інформаційні чати, що вказує на можливе видалення інформації з телефона. Для дослідження наявної на телефоні інформації необхідне застосування спеціального обладнання, у тому числі для виявлення раніше видаленої інформації.

Також з протоколу від 15-16 травня 2023 року вбачається, що при проведенні обшуку в квартирі адвоката ОСОБА_11 у присутності ОСОБА_8 виявлено планшет Apple Ipad, стосовно якого остання не змогла повідомити детективу пароль. У зв`язку з необхідністю подолання системи логічного захисту необхідно застосування спеціального обладнання та проведення експертизи, зазначений планшет вилучено.

Крім того, відповідно до протоколу від 16 травня 2023 року при проведенні обшуку легкового автомобіля MERCEDES-BENZ GLS 350 виявлено мобільний телефон Iphone, присутня при цьому ОСОБА_8 заявила, що вказаний телефон належить їй особисто, у зв`язку з її відмовою розблокувати телефон та дослідити його вміст виявилося неможливим через необхідність застосування спеціального обладнання для подолання системи логічного захисту, тому вказаний телефон вилучено.

Враховуючи, що доступ до вмісту вказаних мобільних телефонів та планшету пов`язаний із подоланням систем логічного захисту, встановлених на вказаних пристроях, детективами правомірно прийнято рішення про їх вилучення, що відповідає положенням абз.3 ч.2 ст.168 КПК, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

У подальшому, 16 травня 2023 року вказані пристрої оглядались детективом НАБУ за участі спеціаліста, яким встановлено, що в мобільному телефоні Apple Iphone листування з іншими абонентами переважно видалене. Разом з цим, детектив не зміг отримати доступ до інформації в планшеті Apple Ipad та телефоні Iphone та здійснити їх огляд по причині відсутності пароля, за допомогою якого можна подолати систему логічного захисту.

В ході розгляду клопотання слідчим суддею детектив зазначала, що планшет та мобільні телефони можуть містити в собі листування з фігурантами справи, дзвінки з ними, зображення, які матимуть значення для кримінального провадження, проте повний доступ до вмісту на цих пристроях можливо отримати тільки шляхом проведення судово-технічної експертизи, а тому звернула увагу на процесуальну необхідність проведення відповідного експертного дослідження.

Так, для дослідження планшету Apple Ipad постановою детектива від 22 травня 2023 року призначено комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експертизу, а постановою детектива від 29 травня 2023 року призначено комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експертизу щодо вказаних мобільних терміналів зв`язку для проведення якої необхідні мобільні телефони.

Крім того, як вбачається з оскаржуваного рішення, з огляду на незначний проміжок часу, який об`єктивно не давав органу досудового розслідування можливості провести експертне дослідження та скопіювати наявну в планшеті та мобільних телефонах інформацію, слідчим суддею враховано встановлені слідством обставини, умови та джерело відшукання відповідних пристроїв, ймовірну причетність до вчинення розслідуваних злочинів особи, у користуванні якої вони перебували, зафіксовані факти комунікації з ймовірними співучасниками через мобільні пристрої (месенджері) з приводу подій, які є предметом досудового розслідування, зафіксовані відомості щодо обговорення підозрюваного про проведення слідчих дій у цьому кримінальному провадженні. Зазначені обставини, з якими погоджується суд апеляційної інстанції дають підстави вважати, що такі мобільні пристрої можуть містити відповідне листування, фото, файли документів, аудіо-, відеодзвінки, які мають значення для встановлення обставин, що розслідуються у цьому кримінальному провадженні, зокрема, можуть підтвердити зв`язок між ймовірно причетними особами і з його допомогою можуть бути встановлені додаткові важливі обставини для цього кримінального провадження, зокрема, детальний механізм злочину, коло причетних осіб, ступінь їх залучення до реалізації злочинного плану, зв`язки та схему контактів між ними, номери використовуваних ними телефонів.

Колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про відповідність вищезазначеного майна критеріям, визначеним у ст.98 КПК, та доцільність накладення на нього арешту з огляду на існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація, яка міститься у ньому, може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та забезпечить виконання завдань, визначених ст.2 КПК.

Враховуючи встановлені вищенаведені обставини, колегія суддів констатує наявність правової підстави для арешту вищезазначеного майна та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.

Крім того, як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя також дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на вилучені при проведені обшуку ЮФ «Горецький та партнери» грошові кошти, а саме 734 390 доларів, 3 330 євро, 165 500 грн., відшуканих у сейфі робочого кабінету керівника цієї юридичної фірми.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Санкцією ч.4 ст.368 КК, якою визначено кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_11 повідомлено про підозру, встановлено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу) (п.3 ч.2 ст.173 КПК).

До того ж, надаючи оцінку доводам та доказам сторони обвинувачення щодо наявності обґрунтованої підозри предметом контролю слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Перевіряючи висновки слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_11 як підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_11 підозрюється в пособництві в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, за наступних ймовірних обставин.

За версією слідства, будучи суддею та головою Верховного Суду, усвідомлюючи, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики, здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, у ОСОБА_16 виник злочинний умисел, направлений на систематичне одержання ним та іншими суддями Верховного Суду неправомірної вигоди за прийняття ними судових рішень.

Розуміючи, що перегляд судових рішень у Верховному Суді, як суді касаційної інстанції, здійснюється колегіально, що унеможливлює одноособове скоєння ним кримінальних правопорушень, у невстановлений досудовим розслідуванням час, утворив та очолив організовану групу з числа суддів Верховного Суду, які погодились за неправомірну вигоду ухвалювати судові рішення на користь наперед визначених осіб.

З метою приховування своєї та інших суддів Верховного Суду протиправної діяльності, ОСОБА_16 залучив до складу організованої групи довірених йому осіб: адвоката ОСОБА_11 та приватного нотаріуса ОСОБА_18 .

З метою реалізації злочинного умислу, направленого на систематичне одержання неправомірної вигоди суддями Верховного Суду за ухвалення судових рішень, ОСОБА_16 як організатор організованої групи розподілив ролі між її учасниками таким чином.

ОСОБА_16 як організатор організованої групи відповідав за такі дії: здійснення комунікації між всіма членами організованої групи; погодження кандидатур осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення з наперед визначеним результатом; визначення розміру неправомірної вигоди та порядку її розподілу між всіма членами організованої групи; безпосереднє одержання від ОСОБА_18 неправомірної вигоди, раніше наданої особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді; передання неправомірної вигоди, раніше одержаної від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, іншим суддями Верховного Суду.

ОСОБА_11, діючи під прикриттям адвокатської діяльності, повинен був: підшукувати осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення з наперед визначеним результатом; одержувати від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду для голови та суддів Верховного Суду; у разі необхідності укладати з особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, що надають неправомірну вигоду, необхідні документи про надання юридичних або інших послуг для створення видимості законності одержання грошових коштів та приховування протиправної діяльності; утримувати (переховувати) протягом визначеного членами організованої групи строку неправомірну вигоду у таємному місці (сховищі) для зменшення ризиків викриття правоохоронними органами; передавати одержану від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду ОСОБА_18 для її подальшої передачі безпосередньо ОСОБА_16

ОСОБА_18, діючи під прикриттям нотаріальної діяльності, повинен був: підшукувати осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення з наперед визначеним результатом, одержувати від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду для голови та суддів Верховного Суду, сприяти ОСОБА_11 в утримуванні (переховуванні) протягом визначеного членами організованої групи строку неправомірну вигоду у таємному місці (сховищі) для зменшення ризиків викриття правоохоронними органами; одержувати від ОСОБА_11 раніше надану особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду та передавати її безпосередньо ОСОБА_16 .

На цей час невстановлені судді Верховного Суду, залучені до організованої групи, повинні були: одержувати безпосередньо від ОСОБА_16 раніше надану особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду; ухвалювати у справах, що перебувають у них на розгляді, судові рішення на користь осіб, які надали неправомірну вигоду.

При цьому всі члени організованої групи повинні були діяти з дотриманням суворих заходів конспірації, які б мінімізували загрозу викриття правоохоронними органами.

Таким чином, за версією слідства, ОСОБА_16 створив організовану групу, у діяльності якої у різні періоди часу брали участь не менше трьох осіб, що попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання з єдиним планом, відомим всім учасникам групи, та розподілом їхніх функцій, спрямованих на досягнення цього злочинного плану, готували і вчиняли корупційні кримінальні правопорушення.

Так, 19 січня 2023 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду прийнято до розгляду справу №910/15551/20 за касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року та Компанії «Ferrexpo AG» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2022 року, від 23 червня 2022 року, від 29 червня 2022 року, від 29 серпня 2022 року, від 30 серпня 2022 року та від 08 вересня 2022 року. Розгляд вказаної справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 15 березня 2023 року.

У період з 15 лютого 2023 року по 06 березня 2023 року у бенефіціарного власника компанії «Ferrexpo AG» ОСОБА_13 виник злочинний умисел, направлений на надання суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірної вигоди за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_13 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.

У вказаний період, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_13 доручив своїй довіреній особі - директору з безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_19 зустрітись з ОСОБА_11, який, як було відомо ОСОБА_13, мав сталі позаслужбові зв`язки з головою Верховного Суду ОСОБА_16 та іншими суддями Верховного Суду, та з`ясувати щодо можливості посприяти у наданні неправомірної вигоди суддям Верховного Суду за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_13 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.

06 березня 2023 року, ОСОБА_19 зустрівся з ОСОБА_11 та у присутності ОСОБА_18 повідомив про готовність ОСОБА_13 надати неправомірну вигоду суддям Верховного Суду за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_13 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування вищевказаної постанови.

У період з 06 по 09 березня 2023 року ОСОБА_11 та ОСОБА_18 довели до відома ОСОБА_16, який входив до складу колегії суддів Великої Палати Верховного Суду, яка розглядала справу №910/15551/20, про готовність ОСОБА_13 надати неправомірну вигоду за скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.

У свою чергу ОСОБА_16 як організатор організованої групи, надав вказівку ОСОБА_11 та ОСОБА_18 повідомити ОСОБА_13, що за необхідні останньому рішення, він має надати ОСОБА_16 та іншим суддям Верховного Суду неправомірну вигоду у розмірі 1 800 000 доларів США. При цьому ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_11 та ОСОБА_18, що свою частину неправомірної вигоди вони мають визначити самостійно.

Отримавши погодження ОСОБА_16, ОСОБА_11 і ОСОБА_18 довели до відома про вказане ОСОБА_13, та повідомили про необхідність надати неправомірну вигоду у загальному розмірі 2 700 000 доларів США.

При цьому ОСОБА_11 і ОСОБА_18 домовились між собою, не доводячи це до відома ОСОБА_16, що ОСОБА_13 має надати в якості неправомірної вигоди 2 700 000 доларів США, з яких 1 800 000 доларів США будуть передані ОСОБА_16 та іншим суддям Верховного Суду, 900 000 доларів США будуть розподілені між ОСОБА_11 та ОСОБА_18 особисто.

10 березня 2023 року ОСОБА_11, діючи з відома та узгоджено з ОСОБА_16, повідомив ОСОБА_13, що судове засідання у справі №910/15551/20, призначене на 15 березня 2023 року, буде перенесено на іншу дату для надання останньому можливості зібрати та передати всю суму неправомірної вигоди.

У свою чергу ОСОБА_16, діючи спільно з іншими суддями Верховного Суду з числа членів організованої групи, забезпечив перенесення судового розгляду справи №910/15551/20 на 19 квітня 2023 року.

За вказівками ОСОБА_16, ані сам ОСОБА_11, ні його юридична компанія не повинні були приймати участь у судовій справі №910/15551/20, з метою приховування злочинної змови ОСОБА_16 та інших суддів Великої Палати Верховного Суду з ОСОБА_13 .

17 березня 2023 року ОСОБА_11 повторно повідомив ОСОБА_13 про необхідність завчасного, до 19 квітня 2023 року, надання неправомірної вигоди для суддів Великої Палати Верховного Суду.

У період часу з 10 березня по 19 квітня 2023 року ОСОБА_13 частинами передав ОСОБА_11 в якості неправомірної вигоди 2 600 000 доларів США.

Отримані від ОСОБА_13 грошові кошти ОСОБА_11 спочатку зберігав у власному офісі за адресою: АДРЕСА_1, а в подальшому перемістив їх для зберігання до індивідуального сейфу в спеціальному сховищі орендованому у відділенні №963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6.

Отримавши від ОСОБА_13 грошові кошти, ОСОБА_11 повідомив про це ОСОБА_16 та 19 квітня 2023 року судді Великої Палати Верховного Суду, у тому числі ОСОБА_16, винесли постанову у справі №910/15551/20, якою, зокрема: касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» та Компанії Ferrexpo AG задоволені частково; постанова Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі №910/15551/20 скасована; рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі №910/15551/20 змінено в мотивувальній частині, в іншій частині залишено в силі.

01 травня 2023 року ОСОБА_16 надіслав ОСОБА_18 повідомлення, в якому надав вказівку поділити отриману від ОСОБА_13 суму неправомірної вигоди наступним чином: 10 пакетів сформувати по 100 000 доларів США, 2 пакети по 150 000 доларів США та один пакет - 50 000 доларів США, а решту суми, тобто 450 000 доларів США, на певний час залишити на зберіганні у ОСОБА_11 та ОСОБА_18 .

02 травня 2023 року ОСОБА_11 та ОСОБА_18 діючи на виконання вказівок ОСОБА_20, забрали у відділенні №963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, з індивідуального сейфу в спеціальному сховищі, орендованого ОСОБА_11 неправомірну вигоду, надану ОСОБА_13 для голови та суддів Великої Палати Верховного Суду та в цей же день, знаходячись в офісі за адресою: АДРЕСА_1, сформулювали 10 пакетів з неправомірною вигодою у загальному розмірі 1 348 800 доларів США (замість необхідних 1 350 000 доларів США, внаслідок помилки при підрахунку), де і продовжили зберігати.

03 травня 2023 року ОСОБА_18, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_16, забрав з сейфу офісу вищевказані грошові кошти та доставив їх до квартири за місцем проживання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3, де передав їх особисто ОСОБА_16 .

Таким чином, 03 травня 2023 року ОСОБА_16 одержав для себе та інших суддів Верховного Суду першу частину неправомірної вигоди в сумі 1 348 800 доларів США (замість необхідних 1 350 000 доларів США внаслідок помилки при підрахунку), що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 03 травня 2023 року складало 49 323 727 грн. 68 коп.

08 травня 2023 року ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_18 про передачу частини неправомірної вигоди, одержаної від ОСОБА_13, іншим суддям Великої Палати Верховного Суду та надав вказівку передачу йому другої частини неправомірної вигоди у розмірі 450 000 доларів США 15 травня 2023 року.

15 травня 2023 року ОСОБА_18 забрав у відділенні № 963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, з індивідуального сейфу в спеціальному сховищі решту неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, раніше одержаної від ОСОБА_13, та близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_18, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_16, доставив другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США до квартири за місцем проживання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3, де передав їх особисто ОСОБА_16 .

Таким чином 15 травня 2023 ОСОБА_16 одержав для себе та інших суддів Верховного Суду другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 15 травня 2023 року складає 16 455 870 грн.

Під час обшуку 15 травня 2023 року квартири за місцем проживання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_3, виявлено та вилучено 450 000 доларів США, що цього ж дня були передані ОСОБА_18 .

Під час обшуку 15-16.05.2023 службового кабінету ОСОБА_16 у приміщенні Верховного Суду, розташованого за адресою: м. Київ, вул. П. Орлика, 8, у сейфі виявлено та вилучено 548 700 доларів США з числа тих, що були передані ОСОБА_18 03 травня 2023 року.

16 травня 2023 року заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_21 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.28 ч.4 ст.368 КК, копію якого того ж дня вручено ОСОБА_11 .

Повідомлення про підозру містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11 . Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.

На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_11 сторона обвинувачення серед іншого надала: протокол від 16 травня 2023 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу спостереження за особою в публічно доступних місцях, протокол від 28 квітня 2023 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу - аудіоконтроль особи, протокол від 01 травня 2023 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу - аудіоконтроль особи, протокол від 15 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину, протокол від 15 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - спостереження за річчю з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, протокол від 16 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - аудіо, -відеоконтроль особи відносно ОСОБА_16, протокол від 16 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - контролю за вчинення злочину, протокол від 15 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_11 вищевказаного кримінального правопорушення.

Водночас, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_11 за ст.28 КК як вчинених організованою групою, виходячи з наступного.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

За таких обставин, позиція сторони захисту та зазначені доводи не спростовують висновку слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.28 ч.4 ст.368 КК.

Крім того, мотивуючи необґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_11 через відсутність в діях підозрюваного ОСОБА_16, пособником якого за версією слідства є ОСОБА_11, об`єктивної сторони злочину за ст.368 КК, сторона захисту стверджувала, що кваліфікація дій службової особи за вказаною нормою виключається, якщо дії, за сприяння у вчиненні яких вона отримала неправомірну вигоду, належать до виключної компетенції колегіального органу, проте ОСОБА_16 позбавлений таких службових повноважень як одноособове прийняття рішення від імені Великої Палати Верховного Суду, що унеможливлює утворення в його діях в разі доведення, ознак зазначеного кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту ст.368 КПК питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Також суд приймає до уваги висновки, викладені в постанові ВСУ від 25 квітня 2013 року у справі №5-5кс13 (обставини якої на думку колегії суду можуть бути релевантними до цього провадження) та постанові ВСУ від 13 листопада 2014 року у справі №5-20кс14.

Так, Верховний Суд України раніше зазначав про те, що за нормативних приписів заборони одержувати незаконну винагороду, визначення яких міститься у статті 368 КК, випливає, що представник влади, одним із яких є суддя, обіймаючи посаду голови суду, не вправі одержувати будь-якої винагороди у зв`язку зі здійсненням своїх службових повноважень. Це законодавче положення передбачає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає у тому разі, коли особа, яка дає хабар (неправомірну вигоду) службовій особі, зокрема голові суду, усвідомлює, що дає його саме такій особі, й у зв`язку із можливостями цієї посади, а особа, яка одержує незаконну винагороду (неправомірну вигоду), розуміє (не може не розуміти) значимість займаної нею посади, її статусність та можливості; вагомість цієї посади у сприйнятті хабародавцем (надавачем неправомірної вигоди), мету, яку переслідує останній, та його віру в те, що ця мета буде досягнута завдяки можливостям посади, яку обіймає хабароодержувач (отримувач неправомірної вигоди). Відповідно до ст.39 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова Верховного Суду наділений рядом повноважень, природа та сукупність яких позиціонує його як керівника інституції і визначає його першість в ієрархічній структурі цієї інституції. Повноваження такої посади, а також її можливості усвідомлювалися як особою яка обіймала цю посаду, так і особами, які звертались до неї. Водночас, ОСОБА_16, якщо одержував неправомірну вигоду, не міг не розуміти, що грошові кошти надаються за те, що він використає можливості своєї посади. Посилання на невчинення будь-яких дій в інтересах надавача неправомірної вигоди, не виключає наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 КК, оскільки ці дії знаходяться поза межами об`єктивної сторони цього злочину.

Таким чином, зазначені стороною захисту доводи щодо відсутності в діях підозрюваного ОСОБА_16 об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст.368 КК, є передчасними, ґрунтуються на помилковому трактуванні судової практики, а тому є необґрунтованими.

За таких умов, всупереч доводам апеляційних скарг захисників, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, в тому числі розсекречені матеріали проведених ОРД та НСРД, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_11, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри,- з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

Враховуючи встановлені вищенаведені обставини, колегія суддів констатує наявність правової підстави для накладення арешту на вилучені при проведені обшуку в офісних приміщеннях ЮФ «Горецький та партнери» грошові кошти, а саме 734 390 доларів, 3 330 євро, 165 500 грн., а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_11 кримінального правопорушення, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Також не погоджуючись з доводами сторони захисту щодо невідкладності проведених обшуків, колегія суддів зауважує, що під час кримінального процесу вживаються всі можливі заходи для того, щоб речові докази не зазнали будь-якого впливу, особливо з боку зацікавлених осіб. Ці заходи включають несподівані обшуки, невідкладне фіксування доказів під час огляду місця події, детальні правила збереження речових доказів і навіть тримання особи під вартою для перешкоджання впливу на докази. Більше того, закон навіть передбачає кримінальну відповідальність за приховування слідів злочину. Мету убезпечення речових доказів від впливу особи має й поверхневий огляд особи негайно після її затримання (постанова ККС ВС від 04 травня 2023 року у справі №750/8641/20).

Невідкладність проведення обшуків була предметом судового контролю, адже згідно з ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 17 травня 2023 року подані в порядку ч.3 ст.233 КПК клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_21 задоволені частково, надано дозволи на проведення обшуків в офісних приміщеннях ЮФ «Горецький та партнери» адвоката ОСОБА_11, в легковому авто MERCEDEC-BENZ GLS 350, д.н.з. НОМЕР_3, а також в квартирі адвоката ОСОБА_11 які належать та перебувають в його користуванні.

Вирішуючи питання про необхідність такого втручання, слідчі судді виходили, зокрема, з того, що проведенню обшуку передували такі обставини. Органом досудового розслідування розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, причетність до вчинення якого могли мати особи, які обіймають посаду суддів Верховного Суду, а також адвокат. 08 травня 2023 року органом досудового розслідування проведено документування можливого отримання ОСОБА_16 першої частини неправомірної вигоди, після чого останній ймовірно надав вказівку про передачу йому 15 травня 2023 року другої частини неправомірної вигоди. Після ймовірного отримання суддею Верховного Суду ОСОБА_16 другої частини неправомірної вигоди, останній, а також особи, причетні до процесу її передачі, будучи детально ознайомлені з методами роботи правоохоронних органів, могли знищити, змінити або ж спотворити майно - кошти, які могли бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також інші речі, зокрема планшет Apple Ipad, за допомогою якого могло здійснюватися спілкування між ймовірними учасниками організованої групи, та інші носії інформації, які зберегли на собі сліди вчинення кримінально правопорушення.

З огляду на зазначене, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що за вказаних обставин виник ризик знищення майна, яке може бути доказом у кримінальному провадженні, а тому були підстави для невідкладного проведення обшуку в квартирі адвоката ОСОБА_11 .

Крім того, в умовах оперативної необхідності будь-яке зволікання з проникненням та проведенням обшуків в офісних приміщеннях ЮФ «Горецький та партнери» адвоката ОСОБА_11 та належному йому автомобілі, в тому числі і звернення до слідчого судді за попереднім дозволом, дозволило б ймовірно причетним особам або будь-яким іншим особам за їх вказівкою чи проханням, отримавши доступ до вказаних приміщень та автівки, вжити заходів по приховуванню чи знищенню відповідного майна, що призвело б до його втрати, а тому рішення про невідкладне проникнення до таких приміщень та автомобіля з метою його врятування є обґрунтованими.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту та представників третіх осіб про те, що зазначені грошові кошти не можуть бути об`єктом конфіскації як виду покарання у разі визнання підозрюваного винним.

В обґрунтування зазначеного сторона захисту, як при розгляді клопотання слідчим суддею, так і при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, вказувала про неналежність таких коштів підозрюваному, при цьому представники третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, обґрунтовували належність частини вилучених грошових коштів саме особам, яких вони представляли, посилаючись на джерела походження таких коштів, причини їх зберігання у сейфі, в якому їх відшукано та вилучено при проведенні обшуку в офісних приміщеннях ЮФ «Горецький та партнери».

Так, за положеннями ч.5 ст.170 КПК арешт з метою забезпечення конфіскації як виду покарання може бути накладено лише на майно, що належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження.

Разом з цим, як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя при встановленні належності зазначених грошових коштів підозрюваному виходив з обставин їх виявлення, а саме грошові кошти в іноземній та національній валюті зберігалися за місцем роботи підозрюваного ОСОБА_11 у металевому сховищі, який мав наліпку з таким змістом: «Даний сейф з приватною власністю адвоката КОКАУ ОСОБА_11 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3756/10 від 25.09.2008 р.)», а тому обґрунтовано застосував до ситуації із цими грошовими коштами презумпцію власності, встановивши їх належність ОСОБА_11, як особі, в якої вони знаходились у фактичному володінні.

Крім того, слідчим суддею обґрунтовано відхилені твердження сторони захисту та представників щодо зберігання грошових коштів у сейфі, розташованому у робочому кабінеті підозрюваного, іншими особами, з огляду на відсутність ідентифікуючих позначок приналежності конкретних сум з частини вилучених грошових коштів та ненадання жодних підтверджень щодо передачі їх на зберігання, неповідомлення будь-яких деталей щодо дати та умов такої передачі, та зазначено, що для будь-якого стороннього спостерігача виглядає досить дивним той факт, що в індивідуальному сховищі, розташованому у кабінеті (приміщенні) належному ОСОБА_11, містяться кошти виключно третіх осіб, однак відсутні власні заощадження останнього у місці, яке інші особи вважають достатньо безпечним для схоронності. При цьому, наявність надписів (в тому числі імен) на упакуванні грошей, не дають можливості ідентифікувати належність вказаних грошових коштів конкретним особам за вищевказаних обставиню

Суд погоджується з висновком слідчого судді в цій частині та також вважає непереконливими доводи сторони захисту та представників третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, що грошові кошти, відшукані та вилучені у металевому сховищі у кабінеті керівника ЮФ «Горецький та партнери» ОСОБА_11 належать не йому, а іншим особам.

У зв`язку з чим колегія суддів також звертає увагу та вважає суперечливою позицію сторони захисту спрямовану на відстоювання прав та інтересів третіх осіб в цьому питані, проте не свого підзахисного, адже при накладенні арешту на майно, належне іншим особам, права та інтереси їх підзахисного жодним чином не порушуються.

Разом з цим суд вважає слушними посилання осіб, які подали апеляційні скарги, на пропуск детективом строку, встановленого КПК для звернення із клопотанням про арешт майна.

Як вбачається з матеріалів провадження, орган досудового розслідування дійсно не забезпечив подання у встановлений строк клопотання про арешт майна, проте суд звертає увагу, що відмова в задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК (ч.1 ст.173КПК).

В той же час такої підстави для відмови в арешті майна як пропущення строку звернення з клопотанням КПК не передбачено ані серед умов, що враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів (чи навіть з інших підстав), ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт.

Отже, сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає завданням кримінального провадження. Вказане обумовлюється тим, що порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна, не позбавляє таке майно доказової (у разі його арешту як речового доказу) чи забезпечувальної «сили» (при забезпеченні цивільного позову чи можливої конфіскації) в кримінальному провадженні, тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.

Сплив процесуального строку виконання обов`язку вжити заходи до збереження майна не припиняє необхідності виконати цей обов`язок стороною обвинувачення і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов`язкової дії. Аналогічна правова позиція щодо правових наслідків пропуску строку виконання обов`язку детально висвітлена в постанові ККС ВС від 08 квітня 2020 року у справі №263/15845/2019.

Тобто, з одного боку порушення передбаченого ч.5 ст.171 КПК строку є юридичним фактом, з яким закон пов`язує припинення режиму тимчасового вилучення майна (ст.169 КПК «Припинення тимчасового вилучення майна»), встановлює обов`язок негайно повернути майно особі, в якої воно було тимчасово вилучене, а з іншого - не є підставою для відмови в арешті майна. Така суперечність, на переконання суду, вирішується наступним чином.

Правові інститути тимчасового вилучення майна та арешту майна є пов`язаними, але відносно автономними, з різними цілями та правовими наслідками, вони стосуються різних аспектів процесу доказування.

Правове значення встановленого законодавцем строку, визначеного як «протягом 48 годин після вилучення майна» (абз.2 ч.5 ст.171 КПК) для звернення із клопотанням про арешт майна полягає в тому, що законодавцем презюмується достатність цього часу для сторони обвинувачення, щоб визначитись із приналежністю майна, наявністю достатніх підстав для його арешту та підготувати відповідне мотивоване клопотання з одного боку, та встановлено такий нетривалий проміжок часу втручання у право власності особи (тимчасове позбавлення її правомочностей володіння та користування) в інтересах кримінального провадження, протягом якого можливе утримання майна особи в силу закону, без вмотивованого рішення суду, для вирішення його подальшої долі слідчим, прокурором (у разі бездіяльності, нереалізації обов`язку звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про арешт такого майна) або слідчим суддею, судом з урахуванням належності, вагомості такого майна (речей) для досягнення завдань кримінального провадження.

Таким чином, положення ч.5 ст.171 КПК у взаємозв`язку із положеннями ч.1 ст.169 КПК визначають лише тривалість законного перебування (утримання) чужого майна (вилученого в результаті обшуку) в розпорядженні сторони обвинувачення (слідчого, прокурора). Будь-яке подальше перебування (поза межами встановленого процесуального строку та часу, необхідного для негайного повернення), утримання такого майна слідчим, прокурором є таким, що не має правових підстав та є втручанням в право власності особи, якій належить це майно, без законних на те підстав.

У той же час, вказані порушення речових прав не можуть перешкоджати досягненню цілей й завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Адже головним призначенням кримінального провадження як процесуального зводу норм є ефективна реалізація матеріально-правових норм кримінального права. Своїм завданням КК має правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ст.1 КК).

Таким чином, норми КПК щодо правового режиму, тривалості, припинення тимчасового вилучення майна функціонально призначені перш за все для вирішення цивільно-правових аспектів такого тимчасового вилучення та встановлення обов`язку щодо негайного повернення майна законному його володільцю у разі пасивності, незацікавленості сторони обвинувачення у його використанні для вирішення завдань кримінального провадження.

Правові наслідки можливих порушень процесуальних строків, про які йдеться, на переконання колегії суддів, лежать в площині матеріально-правової юридичної відповідальності (наприклад, цивільно-правова відповідальність за утримання відповідного майна без законних на те підстав або у разі втрати чи знищення речового доказу (ч.4 ст.100 КПК), дисциплінарна відповідальність прокурора, слідчого за неналежне виконання службових обов`язків, кримінальна відповідальність у разі наявності відповідних підстав) тощо.

Крім цього, вирішення слідчим суддею, судом питання про арешт майна, яке було правомірно тимчасово вилучене, при порушенні строку звернення слідчим, прокурором із клопотанням про арешт, відбувається в період часу, коли режим тимчасового вилучення припинився (п.3 ч.1 ст.169 КПК).

Таким чином, вирішення питання щодо арешту майна залежить від того, чи має воно значення для досягнення завдань кримінального провадження, а не від того, чи своєчасно звернувся слідчий, прокурор з відповідним клопотанням до слідчого судді.

Зазначена позиція узгоджується з усталеною практикою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (ухвали від 05 грудня 2019 року у справі №991/1463/19; від 16 грудня 2019 року у справі №991/1463/19; від 02 лютого 2022 року у справі №991/416/22; від 05 червня 2023 року у справі №991/4336/23).

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги як підстави для скасування оскаржуваного рішення.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

Таким чином, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, у цьому контексті слідчим суддею враховано, серед іншого, суспільну небезпеку ймовірно вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, ймовірну причетність до їх вчинення особи, яка є власником вилученого майна, вірогідність виявлення на відповідному майні відомостей, що мають істотне значення для розслідування відповідних злочинів, а також необхідність забезпечення можливої конфіскації як виду покарання.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримався принципів розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та врахував наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особами, які подали апеляційні скарги, не надано та під час їх розгляду не встановлено.

Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Таким чином, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційних скаргах, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.

Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_12 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 червня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000202 закрити.

Інші апеляційні скарги залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 червня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ _____________ ______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3