- Головуючий суддя (ВАКС) : Саландяк О.Я.
Справа № 991/5976/23
Провадження 1-кп/991/80/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянувши клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6, закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000181 від 27.03.2014, за обвинуваченням
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, голова "Асоціації експертів з оцінки впливу на довкілля", не судимого
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України № 3207-VI від 07.04.2011),
У С Т А Н О В И Л А:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
03.08.2023 захисник ОСОБА_7 подав через канцелярію Вищого антикорупційного суду клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, закриття кримінального провадження щодо нього, скасування арешту майна.
В обґрунтування клопотання вказав, що строки давності для притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України закінчилися. Просив звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення зазначених злочинів, закрити кримінальне провадження № 42014000000000181 від 27.03.2014 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Також, одночасно з ухваленням судового рішення просив скасувати арешти майна, накладені ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.02.2023 у справі № 991/1019/23 та від 21.02.2023 у справі № 991/1444/23. Зазначив, що ОСОБА_6 здійснив повне добровільне відшкодування завданих збитків.
Позиція учасників у підготовчому судовому засіданні
Захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання, просив його задовольнити. Зазначив, що підзахисний був оголошений у розшук 09.02.2023, вже після спливу строків притягнення до кримінальної відповідальності. Під час досудового розслідування оскаржував постанову про зупинення досудового розслідування від 17.02.2023, за результатами розгляду якої слідча суддя в ухвалі зазначила, що зазначене рішення слідчого не порушує право ОСОБА_6 на обрахування строків давності як таких, що сплили. Підзахисний не переховувався, після повідомлення про підозру повідомив про місце свого перебування, був допитаний як підозрюваний, добровільно відшкодував завдані кримінальними правопорушеннями збитки. Постанова про зупинення розшуку винесена 29.05.2023, скасована 06.06.2023.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника. Погодився на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав. Процедура та наслідки закриття кримінального провадження йому роз`яснені та зрозумілі. Пояснив, що в силу своєї діяльності у благодійному фонді «З чистим серцем», яка полягає у допомозі населенню та військовим, оздоровленні дітей, не має часу та бажання скористатися своїм правом на повноцінний змагальний судовий процес.
Прокурор ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_6 та закриття кримінального провадження у зв`язку з закінченням строків давності. Повідомив, що з дня вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, - 30.03.2012 та з дня вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, - 09.04.2012 (з моменту здійснення перерахування коштів Мінприроди на фірми-нерезиденти за результатами підписання відповідних документів ОСОБА_6, а не 13.08.2012, як зазначено в обвинувальному акті) минуло одинадцять років. Був включений у групу прокурорів у кримінальному провадженні вже після спливу строків давності. Після повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні злочинів встановлено, що останній перебував поза межами території України, однак з`явився до органу досудового розслідування. В ході допиту як підозрюваного повідомив, що вину не визнає, у зв`язку із ситуацією в країні відшкодує спричинені державі збитки у розмірі 32 048 000 грн, тобто в повному обсязі, що і зробив. У зв`язку із тим, що сторона захисту не подала клопотання про закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування, сторона обвинувачення склала обвинувальний акт та скерувала його до Вищого антикорупційного суду. Перебіг давності строків у даному кримінальному провадженні не зупинялись і не переривались. ОСОБА_6 не вчиняв інших кримінальних правопорушень, що підтверджується довідкою Національної поліції України від 20.03.2023. Вважає, що в даному випадку всі процесуальні витрати мають бути віднесені на рахунок держави. Речові докази суду не надавалися. Враховуючи те, що завдана кримінальними правопорушеннями шкода відшкодована в повному обсязі, питання щодо конфіскації майна як виду покарання вирішуватися не буде, доцільно скасувати арешти майна ОСОБА_6 .
Мотиви та оцінка суду
Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону (ч. 1 ст. 21 КПК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч. 1 та ч. 4 ст. 286 КПК України).
За змістом ч. 2 ст. 369 КПК України судове рішення, у якому суд вирішує таке питання, викладається у формі ухвали.
За твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_6, будучи службовою особою - заступником міністра - керівником апарату Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Мінприроди), у період часу з 27.02.2012 по 30.03.2012, склав та видав завідомо неправдивий офіційний документ - акт № 1 від 30.03.2012 здавання-приймання наданих послуг за договором № 8/9 від 09.12.2011 (далі - Акт), який містить завідомо неправдиві відомості щодо обсягу та вартості наданих компанії «Austroplan Austrian Engineering GmbH» (далі - Аустроплан) послуг для Мінприроди за вказаним договором, на підставі якого 09.04.2012 згідно з платіжним дорученням № 154 на суму 25,8 млн грн та згідно із платіжним дорученням № 155 на суму 5,16 млн грн (ПДВ від суми) Міністерством оплачено послуги Аустроплану на суму 2 439 444,07 євро, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України № 3207-VI від 07.04.2011).
Частиною 1 ст. 366 КК України передбачений злочин із формальним складом, який визнається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з таких альтернативно передбачених у диспозиції дій, як: 1) складання неправдивого офіційного документа; 2) видача неправдивого офіційного документа; 3) внесення до офіційного документа неправдивих відомостей; 4) інше підроблення офіційного документа. Злочин, передбачений вказаною нормою, визнається закінченим із моменту вчинення однієї із зазначених у ній дій незалежно від того, чи спричинили вони будь-які наслідки і чи був використаний підроблений документ.
Отже, злочин вважається закінченим 30.03.2012.
Окрім цього, за версією сторони обвинувачення, група осіб за попередньою змовою у складі ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 здійснила всі дії, необхідні для реалізації спільного злочинного умислу, направленого на одержання неправомірної вигоди ОСОБА_10 внаслідок зловживання службовим становищем особами Мінприроди, а саме: у період з квітня 2011 року по 13.08.2012 на підставі документів про розроблене та поставлене для Мінприроди програмне забезпечення, яке насправді не розроблялося та не постачалося, забезпечила переведення бюджетних грошових коштів Мінприроди на рахунки компаній-нерезидентів з ознаками фіктивності, чим завдала збитки державі в особі Мінприроди в сумі 32 048 000,00 грн.
09.04.2012 на підставі Акту, який містить недостовірні відомості щодо обсягу розробленого та поставленого програмного забезпечення, згідно із платіжними дорученнями № 154 на суму 25,8 млн грн та № 155 на суму 5,16 грн (ПДВ від суми), ОСОБА_6 підписав заяву про купівлю іноземної валюти № 1 від 09.04.2012 та платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 10.04.2012 відповідно до яких Мінприроди здійснено закупівлю 2 439 444,07 євро та які 11.04.2012 надійшли на рахунок Аустроплану.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону України № 3207-VI від 07.04.2011).
В даному випадку використання службового становища всупереч інтересам служби належить до злочинів із матеріальним складом і відповідно до ч. 2 ст. 364 КК України визнається закінченим із моменту настання тяжких наслідків.
Отже, злочин вважається закінченим 10.04.2012.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
З моменту ймовірного вчинення злочинів до моменту розгляду клопотання судом закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, однак жодна із його редакцій не скасовує кримінальну протиправність діянь, не пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином не поліпшує становище ОСОБА_6, з огляду на що підстави для застосування в даному випадку положень ст. 5 КК України (зворотна дії закону про кримінальну відповідальність у часі) відсутні.
На час вчинення кримінального правопорушення санкція ч. 1 ст. 366 КК України передбачала покарання у виді штрафу до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, санкція ч. 2 ст. 364 КК України передбачала покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 12 КПК (в редакції Закону України № 4025-ІV від 15.11.2011, чинній на час вчинення злочинів) злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Отже, інкриміновані обвинуваченому злочини є злочином невеликої тяжкості та тяжким злочином.
Зі змісту ст. 49 КК України (в редакції, чинній на час вчинення злочинів) вбачається, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового розслідування або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло :
-три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
-десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами кримінального провадження, станом на день розгляду клопотання, з дня вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 злочинів: передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України № 3207-VI від 07.04.2011), який є злочином невеликої тяжкості, та передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону України № 3207-VI від 07.04.2011), який є тяжким злочином, згідно зі ст. 12 КК України, пройшло одинадцять років.
Враховуючи положення ст. 49 КК України (чинній на момент вчинення злочинів), 30.03.2015 закінчився строк давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України № 3207-VI від 07.04.2011), 10.04.2022 закінчився строк давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону України № 3207-VI від 07.04.2011).
При цьому до 10.04.2022 вказані строки не зупинялися та не переривалися, а обвинувачений не заперечує проти його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі сплином строків давності.
Отже, обвинувальний акт направлено до суду після спливу строків давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності.
Колегія суддів зазначає, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для цього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні злочину та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Норма ст. 49 КК України передбачає, що особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, якщо саме з дня вчинення нею злочину минули певні строки.
Заявлене клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на стадії судового розгляду передбачає, що обвинувачений фактично відмовляється від свого права на повний судовий розгляд, а закриття кримінального провадження з цих підстав не вказує про його винуватість чи невинуватість, не реабілітує його за вчинені дії. У разі, якщо обвинувачений наполягає на його звільненні від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, суд не звільняється від обов`язку невідкладно розглянути таке клопотання і задовольнити його за наявності для цього підстав, однак позбавляє можливості продовжити судовий розгляд у справі, враховуючи, що розгляд такого клопотання є першочерговим.
Таким чином, беручи до уваги наявність беззаперечної згоди обвинуваченого ОСОБА_6, він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів на підставі ч. 1 ст. 49 КК України.
При цьому, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України наслідком звільнення особи від кримінальної відповідальності є закриття судом кримінального провадження.
За таких обставин, колегія суддів, встановивши наявність передбачених законом підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону України № 3207-VI від 07.04.2011), а також врахувавши відсутність заперечень зі сторони обвинуваченого, дійшла висновку про необхідність закриття кримінального провадження.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 та закриття кримінального провадження підлягає задоволенню.
Інші процесуальні питання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.
Підстави для вирішення питання щодо долі речових доказів, відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, відсутні.
Процесуальні витрати
У будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.
Приписами ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов`язаних із залученням експертів.
За результатами аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, можна зробити висновок, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1, 2 ст. 124, ч. 1 ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України).
Прокурором підтверджено процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у розмірі 107 446, 40 грн (т. 1 а.с. 30). Водночас, зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави. Вказана позиція суду узгоджується з висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.09.2022 у справі № 203/241/17.
Заходи забезпечення кримінального провадження
Під час досудового розслідування до ОСОБА_6 були застосовані такі заходи забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
За правилами ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, і скасовує арешт, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації.
Враховуючи те, що судом прийнято рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття провадження у справі підлягають скасуванню арешти, накладені:
ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.02.2023 у справі 991/1019/23 на майно, що належить ОСОБА_6, шляхом тимчасової заборони розпорядження та відчуження з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а саме на: 1/1 частки квартири, загальною площею 158,2 м.кв., розташованої за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 758004180000; земельну ділянку, площею 1.0000 га, кадастровий номер 3523810101:52:000:5003, що розташована за адресою:Кіровоградська область,Новомиргородський район, м. Новомиргород;земельну ділянку, площею 0.1444 га, кадастровий номер 3221887801:03:102:0013, що розташована за адресою:Київська область,Вишгородський район,с. Старі Петрівці, урочище «Старого саду»;
- ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2023 у справі № 991/1444/23 на частину майна, що належить ОСОБА_6 і є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_11, шляхом тимчасової заборони відчуження з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а саме на 1/2 квартири, загальною площею 331,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 757011780000).
Питання щодо застосування, зміни або скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження як запобіжний захід, який би підлягав вирішенню при постановленні ухвали про закриття кримінального провадження, відсутнє з огляду на те, що запобіжний захід до ОСОБА_6 не застосовувався.
Керуючись статтями 12, 49 КК України та ст. 284-286, 288, 372, 376 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000181 від 27.03.2014, задовольнити.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону України № 3207-VI від 07.04.2011), звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000181 від 27.03.2014, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону України № 3207-VI від 07.04.2011), закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Скасувати арешти, накладені:
- ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.02.2023 у справі 991/1019/23 на майно, що належить ОСОБА_6, шляхом тимчасової заборони розпорядження та відчуження, а саме на: 1/1 частки квартири, загальною площею 158,2 м.кв., розташованої за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 758004180000; земельну ділянку, площею 1.0000 га, кадастровий номер 3523810101:52:000:5003, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, м. Новомиргород; земельну ділянку, площею 0.1444 га, кадастровий номер 3221887801:03:102:0013, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Старі Петрівці, урочище «Старого саду»;
- ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2023 у справі № 991/1444/23 на частину майна, що належить ОСОБА_6 і є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_11, шляхом тимчасової заборони відчуження, а саме на 1/2 квартири, загальною площею 331,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 757011780000).
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3