- Головуючий суддя (ВАКС) : Задорожна Л.І.
Справа № 991/6766/23
Провадження № 1-кс/991/6787/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
учасників кримінального провадження:
з боку сторони обвинувачення: старшого детектива ОСОБА_3,
володільця майна ОСОБА_4,
під часрозгляду увідкритому судовому засіданні клопотання прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна від 28.07.2023 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100110000282 від 02.10.2015,
УСТАНОВИВ:
31.07.2023 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 32015100110000282 від 02.10.2015.
І. Суть клопотання
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі НАБ України) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015100110000282 від 02.10.2015 за фактами розтрати майна ПАТ «Одеський припортовий завод», в результаті укладення договорів купівлі-продажу природного газу із ТОВ «Нафтогаз трейд» та контрактів купівлі-продажу аміаку та карбаміду з компаніями «Expotrade Global Limited», «Newscope Estates Limited», «Antra GmbH».
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (станом на 28.07.2023) у кримінальному провадженні № 32015100110000282 від 02.10.2015 здійснюється розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, із коротким викладом обставин:
службові особи державного підприємства ПАТ «Одеський припортовий завод» в період вересня - листопада 2014 року, за рахунок участі у ланцюгу постачання природного газу ТОВ «Нафтогаз трейд» збільшили витрати коштів на придбання природнього газу на 54 242 600 грн, що підтверджується аналітичним дослідженням ГУ ДФС у Одеській області № 223/15-32-16-02/00206539 від 21.09.2015. Також, в ході досудового розслідування встановлено, що службові особи державного підприємства ПАТ «Одеський припортовий завод», починаючи з березня 2015 року, уклали ряд договорів купівлі-продажу аміаку та карбаміду, який виробляється ПАТ «Одеський припортовий завод» з наступними контрагентами - компанія «Expotrade Global Limited», «Newscope Estates Limited», «Antra GmbH», відповідно до яких ПАТ «Одеський припортовий завод» занизили вартість реалізованої продукції, що призвело до завдання збитків ПАТ «Одеський припортовий завод».
Органом досудового розслідування встановлено, що до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення ймовірно причетний ОСОБА_6, народний депутат України восьмого скликання, який, за версією слідства, сприяв у отриманні впливу на господарську діяльність АТ «Одеський припортовий завод» в частині реалізації продукції підприємства через підконтрольні суб`єкти господарювання за заниженими цінами.
Встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення ймовірно причетні й інші особи, зокрема ОСОБА_4 .
Так, оглядом мобільного телефону ОСОБА_6 від 11.05.2019 виявлено переписку з електронної пошти ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з іншими особами: Victor Barsuk ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 Зі змісту переписки встановлено, що ОСОБА_6 обговорює з ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 план дій щодо отримання контролю над усіма контрактами АТ «Одеський припортовий завод» шляхом введення на посаду заступника директора АТ «Одеський припортовий завод» ОСОБА_11 (помічника-консультанта народного депутата ОСОБА_6 за трудовим строковим договором).
Таким чином, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 ймовірно є пособниками у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
23.06.2023 детективами Національного бюро, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.06.2023 у справі № 991/4966/23, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, у ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон Apple iPhone 13 (ІМЕІ: НОМЕР_1 ) та ноутбук Macbook Air A1466.
У ході проведення обшуку ОСОБА_4 не надано паролів для подолання системи логічного захисту вищевказаних технічних пристроїв. 23.06.2023 мобільний телефон та ноутбук визнані речовими доказами.
23.06.2023 прокурором до Вищого антикорупційного суду подано клопотання про арешт вилученого у ОСОБА_4 майна, яке ухвалою слідчого судді від 06.07.2023 було задоволено.
26.06.2023 за участю спеціаліста проведено огляд ноутбука, у ході якого встановлено, що на екрані відображається запит на введення паролю, тобто доступ до нього пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Крім того, 04.07.2023 проведено огляд мобільного телефону, за результатами якого встановлено, що на екрані відображається запит на введення паролю, тобто доступ до нього пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
04.07.2023 постановою детектива призначено комп`ютерно-технічну експертизу мобільного телефону та направлено для виконання до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
27.07.2023 Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу, якою скасовано ухвалу слідчого судді від 06.07.2023 та відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про арешт належного ОСОБА_4 майна.
З метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), прокурор просить накласти арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: мобільний телефон Apple iPhone 13 (ІМЕІ: НОМЕР_1 ) та ноутбук Macbook Air A1466.
ІІ. Позиції учасників провадження
Старший детектив Національного бюро ОСОБА_3, який діє на підставі доручення прокурора від 03.08.2023 № 16-26316-20, у судовому засіданні підтримав клопотання про арешт майна у повному обсязі, просив його задовольнити. Підставою накладення арешту на мобільний телефон та ноутбук є те, що вони визнані речовими доказами, відповідають ознакам, передбаченим ст. 98 КПК України, та можуть містити на собі сліди злочину. До того часу як телефон не буде оглянутий, достеменно встановити такі відомості не можливо, оскільки доступ до нього (пароль) ОСОБА_4 наданий не був. Зазначив, що ноутбук не є об`єктом експертного дослідження, не був повернутий ОСОБА_4, оскільки прокурор звернувся до слідчого судді з арештом як мобільного телефону, так і ноутбуку. Повторно подане прокурором клопотання є ідентичним першому клопотанню.
У судовому засіданні ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні повторного клопотання прокурора про арешт майна. Зазначив, що всупереч постановленій ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, якою відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна, ні детективи Національного бюро, ні прокурори, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, вилучене у ході проведення обшуку його житла майно не повернули. Нових доказів, які обґрунтовують необхідність накладення арешту, до клопотання також не надано. ОСОБА_4 не заперечує факту знайомства із ОСОБА_11, оскільки представляв її інтереси в якості адвоката у травні 2015 року (під час зборів акціонерів товариства) та під час проведення обшуку її житла. Жодного відношення до обставин кримінального правопорушення, яке розслідується у цьому кримінальному провадженні, він не має. Зазначив, що сторона обвинувачення не провела жодних дій (його допиту) за понад два місяці з моменту проведення обшуку за місцем його проживання, для встановлення істини у цьому кримінальному провадженні. Додав, що попри прохання особисто ОСОБА_4 та представника органу адвокатського самоврядування зачекати прибуття останнього, обшук розпочався за відсутності такого представника. Вилученими пристроями, а саме телефоном та ноутбуком, він користується з 2021 та 2020 року відповідно, у них немає жодних копій попередніх пристроїв та вони не містять відомостей, які можуть мати значення для цього кримінального провадження. Номером мобільного телефону, який був вилучений детективами, користується приблизно з 2020 року. Електронною поштою, її адресою, про яку у своєму клопотанні пише прокурор, не користується з 2017-2018 року, доступу до неї не має. Крім того, така електронна скринька належала адвокатському об`єднанню.
Відповідно до письмового заперечення на повторне клопотання про арешт майна, долучене під час судового засідання (Вх. № 29443/23 від 07.08.2023), ОСОБА_4 просив відмовити у його задоволенні з таких підстав:
- повторна подача клопотання про арешт майна є зловживанням прокурора своїми процесуальними правами, яке порушує принцип res judicata, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі;
- недоведеність необхідності накладення арешту, його розумності, співрозмірності та наявності відповідних ризиків;
- безпідставність вжиття поняття «пособник» стосовно нього та порушення прокурором адвокатських принципів.
Твердження прокурора про ймовірне пособництво у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є безпідставним, оскільки факт зазначення електронної адреси, яка містить прізвище певної особи, не свідчить, що така особа була учасником будь-якої переписки; з електронної поштової скриньки не надіслано жодного листа, вона значиться лише в копіях; зазначення адвоката в якості пособника у вчиненні злочину у зв`язку зі здійсненням ним адвокатської діяльності (надання клієнту законних за змістом консультацій) є грубим порушення принципів та гарантій адвокатської професії;
- обшук житла проведений детективами Національного бюро без відповідного письмового доручення прокурора;
- накладення арешту на вилучене майно та подальший доступ детективами Національного бюро до відомостей, що на них містяться, призведе до порушення адвокатської таємниці та завдасть шкоди не тільки правам та інтересам адвоката, а й третім особам (клієнтам). ОСОБА_4 наголосив, що єдиною причиною не надання доступу до вказаних електронних інформаційних систем є наявність в них інформації, що кваліфікується як адвокатська таємниця та стосується осіб, яким надаються правничі послуги на теперішній час.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді
Подане прокурором клопотання підсудне Вищому антикорупційному суду відповідно до ст. 33-1, п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.
У цьому кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру.
У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна, зокрема, для третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Виходячи із положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.
1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна
Оскільки у цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, відповідно до витягу з ЄРДР (сформованого 28.07.2023), під час розгляду клопотання слідчий суддя перевіряє достатність підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення.
ПВ клопотанні прокурором ОСОБА_5 доведено наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України. Про вагомість наявних доказів його вчинення свідчать долучені до клопотання документи, в копіях: протоколи допиту свідків; протокол огляду від 10.07.2017; протоколи допиту потерпілого; висновок експерта за результатами проведення судово економічної експертизи від 19.08.2016 № 10134-16-45.
2) Правові підстави накладення арешту майна
Арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами, зокрема, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другої цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України).
Слідчий суддя, вирішуючи питання щодо необхідності накладення арешту, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, встановив такі факти та обставини:
- кримінальне провадження № 32015100110000282 зареєстровано у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 02.10.2015;
- у цьому кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру (відповідно до витягу з ЄРДР станом на 28.07.2023);
- ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.06.2023 (справа № 991/4966/23) надано дозвіл на проведення обшуку у будинку, за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_4, та на праві власності належать ОСОБА_12, з метою відшукання та вилучення, зокрема мобільних терміналів систем зв`язку та ноутбуків з метою доступу до електронних документів, особистого листування особи та інших записів особистого характеру листування, в яких міститься інформація щодо обставин вчинення кримінального правопорушення купівлі-продажу компанією Newscope estates limited аміакку та карбаміду, отримання контролю над діяльністю АТ «ОПЗ»;
- 23.06.2023 у ході проведення детективами Національного бюро обшуку будинку, за адресою: АДРЕСА_1, вилучено мобільний телефон Apple iPhone 13 (ІМЕІ: НОМЕР_1 ) та ноутбук Macbook Air A1466;
- постановою старшого детектива Національного бюро від 23.06.2023 зазначені вище технічні пристрої визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 32015100110000282 від 02.10.2015 з мотивуванням, що на вилучених за місцем проживання ОСОБА_4 технічних пристроях можуть міститись відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, існує сукупність розумних підозр вважати, що зазначені предмети містять у собі ознаки речового доказу відповідно до ст.98 КПК України;
- постановою старшого детектива Національного бюро від 04.07.2023 у кримінальному провадженні № 32015100110000282 від 02.10.2015 призначено комп`ютерно-технічну експертизу, об`єктом дослідження якої є мобільний телефон Apple iPhone 13 (ІМЕІ: НОМЕР_1 );
- ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.07.2023 накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4, а саме: мобільний телефон Apple iPhone 13 (ІМЕІ: НОМЕР_1 ) та ноутбук Macbook Air A1466;
- ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.07.2023 скасовано ухвалу слідчого судді від 06.07.2023 та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено прокурору у задоволенні клопотання про арешт майна ОСОБА_4, вилученого під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Оцінюючи вилучені під час обшуку технічні пристрої на предмет наявності у них ознак речового доказу, слідчий суддя робить такі висновки.
У кримінальному провадженні № 32015100110000282 розслідуються обставини ймовірної розтрати майна ПАТ «Одеський припортовий завод» в результаті укладення договорів купівлі-продажу природного газу із ТОВ «Нафтогаз трейд» та контрактів купівлі-продажу аміаку та карбаміду з компаніями «Expotrade Global Limited», «Newscope Estates Limited», «Antra GmbH», які мали місце у 2014 - 2015 роках.
Оскільки, в клопотанні йде мова про накладення арешту на вилучені пристрої на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК України, то слідчий суддя перевіряє чи існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Так, у змісті клопотання зазначено, що за результатами огляду вилученого майна, в разі подолання системи логічного захисту, може бути виявлено сліди кримінального правопорушення або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Частиною 3 ст. 170 КПК України чітко визначено, що у випадку забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме: 1) було знаряддям вчинення кримінального правопорушення; 2) зберегло на собі його сліди або 3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Сторона обвинувачення при обґрунтуванні факту наявності у вилучених технічних пристроях слідів кримінального правопорушення або інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, посилається на протокол огляду речей від 11.05.2019 у кримінальному провадженні № 42019100000000323 від 11.05.2019, в якому міститься переписка власника телефону з абонентським номером НОМЕР_2 ( ОСОБА_6 ) у мобільному додатку «WhatsApp» з іншим абонентом, яка мала місце в 2015 році, в якій кілька разів згадується ім`я та прізвище « ОСОБА_7 » поряд з прізвищами та іменами інших осіб, а також згадується електронна поштова скринька « ІНФОРМАЦІЯ_3 »», яка зазначена у копіях електронних поштових повідомлень.
Копію протоколу огляду речей від 11.05.2019 детективом було отримано у відповідь на запит про витребування відомостей і документів в порядку ст.93 КПК України від 18.05.2023 з кримінального провадження №52016000000000380 від 20.10.2016, яке розслідується також НАБ України. Однак, вказаний протокол огляду був складений в кримінальному провадженні №42019100000000323 від 11.05.2019, яке розслідувалось СУ ГУ СБУ у місті Києві та Київській області, і на підставі чого використовується цей протокол у кримінальному провадженні №52016000000000380 від 20.10.2016, слідчому судді підтверджень не надано.
Отже, події, які розслідуються у кримінальному провадженні, в якому розглядається клопотання про арешт майна, мали місце в 2014-2015 роках; в той період адвокат ОСОБА_4 був представником ОСОБА_11, причетність якої до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, розслідується у цьому кримінальному провадженні; прізвище ОСОБА_4 та адреса його адвокатської електронної поштової скриньки згадується у переписці ОСОБА_6, яка велась в 2015 році. Сукупність таких фактів, на думку слідчого судді, є явно недостатньою для висновку, що в технічних пристроях, які придбані ОСОБА_4 в 2020-2021 роках, може міститися інформація щодо обставин вчинення кримінального правопорушення купівлі-продажу компанією Newscope estates limited аміакку та карбаміду, отримання контролю над діяльністю АТ «ОПЗ». Сам по собі факт належності мобільного телефону та ноутбуку особі, яка відмовилась надати до них доступ, пов`язаний із встановленням логічного захисту, не надає вказаним речам ознак речового доказу. Крім того, необхідно враховувати, що адвокат зобов`язаний зберігати адвокатську таємницю, що передбачено ч. 3 ст. 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому інформація, яка зберігається в цих пристроях, може стосуватись інтересів третіх осіб. Інакше необхідно буде визнати, що у будь-яких випадках адвокат, який надає правничу допомогу та користується технічними пристроями для зберігання та передачі інформації, є під загрозою вилучення у нього таких пристроїв без врахування критеріїв, які визначені ст.98 КПК України.
На підставі викладеного слідчий суддя приходить до висновку, що під час розгляду клопотання прокурора не було встановлено сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що вилучені під час обшуку мобільний телефон та ноутбук є доказами кримінального правопорушення, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання через недоведеність необхідності такого арешту.
Зазначення ОСОБА_4 (без належного документального підтвердження) про факт знайомства та надання правової допомоги ОСОБА_13, дії якої пов`язані з розслідуваними обставинами кримінального правопорушення та перевіряються органом досудового розслідування, не спростовують висновків слідчого судді про недоведеність наявності у вилучених пристроях вагомої для сторони обвинувачення інформації.
Наостанок, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що у національному законодавстві відсутні будь-які гарантії того, що під час огляду технічних носіїв інформації спеціалісти або слідчі органу досудового розслідування скопіюють лише інформацію, яка стосується обставин кримінального провадження, та не здійснять доступу до відомостей щодо надання власником майна правової допомоги іншим особам, перевірка причетності яких до вчинення кримінальних правопорушень здійснюється цим же органом досудового розслідування у межах інших кримінальних проваджень.
На підставі наведеного, керуючись статтями 98, 132, 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна відмовити.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам, які присутні під час оголошення ухвали. Копію ухвали не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам, які не були присутні в судовому засіданні.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня оголошення ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_14