Документ № 112806204

справа № 991/6021/23

провадження №11-сс/991/507/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

підозрюваного ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

прокурора ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2023 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

18 травня 2023 року ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 13 липня 2023 року. Також визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 000 000 грн. При цьому, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 липня 2023 року строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні був продовжений до 16 жовтня 2023 року включно.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2023 року задоволено клопотання сторони обвинувачення та продовжено підозрюваному ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 07 вересня 2023 року включно з можливістю внесення застави у розмірі 80 000 000 (вісімдесяти мільйонів) грн., із покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків.

При ухваленні зазначеного судового рішення слідчий суддя дійшов висновку про можливість продовження застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ним кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин та продовження існування ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК, а саме - переховування від органів досудового розслідування та суду, ризику знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконного впливу на учасників цього кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення, які у сукупності з іншими обставинами свідчать про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На переконання слідчого судді ці обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, проте визначений розмір застави відповідає його майновому та сімейному стану, обставинам кримінального провадження та є помірним для підозрюваного, при цьому, як вважає слідчий суддя, наведені детективом обставини дійсно об`єктивно перешкоджали завершенню досудового розслідування за період дії попередньої ухвали про тримання підозрюваного під вартою.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її необґрунтованою, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 звернулась з апеляційною скаргою, за вимогами якої просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою.

В апеляційній скарзі захисник посилається на недоведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ст.177 КПК, як на підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Крім того, не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її невмотивованою, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_11 також звернулась з апеляційною скаргою, за вимогами якої просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою.

В обґрунтування апеляційної скарги особа також посилається на недоведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри,існування ризиків, передбачених ст.177 КПК, та зазначає про необґрунтованість визначеного слідчим суддею розміру застави.

Так, вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя мав оцінити кожен, наданий сторонами доказ з точки зору, належності, допустимості, достовірності, а сукупність наданих доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Однак, як зазначає захисник в апеляційній скарзі, обґрунтованість підозри слідчим суддею встановлено на підставі досліджених у ході судового засідання «копій документів», перелік яких слідчий суддя наводить на арк.11 оскаржуваного рішення, що грубо порушує вимоги ст.23, 84, 94 КПК, щодо безпосередності дослідження та оцінки усіх доказів зібраних у конкретному кримінальному провадженні.Жоден із перелічених детективом у клопотанні та продубльований в ухвалі слідчого судді носій документів не мають процесуального статусу доказу, та не підтверджує причетність ОСОБА_5 до розслідуваного кримінального правопорушення, а відтак і обґрунтованість повідомленої йому підозри.При цьому, твердження сторони захисту щодо провокації злочину, взагалі не було належним чином оцінено слідчим суддею

Щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині продовження існування передбачених ст.177 КПК ризиків, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала необхідність продовження строку дії запобіжного заходу, захисник зазначила наступні доводи.

Без наведення жодного доказу, уявні твердження сторони обвинувачення не можуть бути покладені в основу висновку про продовження існування ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду.

Жодного орієнтовного переліку речей або документів, які б імовірно міг знищити, приховати чи спотворити ОСОБА_5 ані клопотання детектива, ні оскаржувана ухвала слідчого судді не містить, що дозволяє стверджувати про формальне, нічим не підкріплене зазначення слідчим суддею припущення про існування такого ризику.

В оскаржуваному рішенні слідчий суддя бере до уваги лише гіпотетичну можливість здійснення впливу на свідків, без наведення доказів, якими підтверджені реальні спроби підозрюваного вчинити такі дії.

Окремо захисник зазначає про непомірність розміру застави.На безумовно непомірний розмір застави вказує і той факт, що особа не вносить заставу і при цьому триваючий час (більше місяця) перебуває під вартою.

Також апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, пропущеного у зв`язку знеможливістю подати апеляційну скаргу через необізнаність з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення за відсутності його повного тексту.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники в судовому засіданні апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у них підстав.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційні скарги захисників без задоволення.

Мотиви та висновки суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.

Згідно з вимогами ст.12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження та застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо недоведеності стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри, колегія суддів враховує наступне.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Перевіряючи висновки слідчого судді щодо обґрунтованості висунутої ОСОБА_5 підозри, колегією суддів встановлено таке.

Детективами Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368, ч.4 ст.368, ч.4 ст.369, ч.1 ст.263 КК.

Як вбачається з повідомлення про підозру ОСОБА_5 підозрюється в пособництві в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, за наступних ймовірних обставин.

За версією слідства, будучи суддею та Головою Верховного Суду, усвідомлюючи, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики, здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, у ОСОБА_12 виник злочинний умисел, направлений на систематичне одержання ним та іншими суддями Верховного Суду неправомірної вигоди за прийняття ними судових рішень.

Розуміючи, що перегляд судових рішень у Верховному Суді, як суді касаційної інстанції, здійснюється колегіально, що унеможливлює одноособове скоєння ним кримінальних правопорушень, у невстановлений досудовим розслідуванням час, утворив та очолив організовану групу з числа суддів Верховного Суду, які погодились за неправомірну вигоду ухвалювати судові рішення на користь наперед визначених осіб.

З метою приховування своєї та інших суддів Верховного Суду протиправної діяльності, ОСОБА_12 залучив до складу організованої групи довірених йому осіб: адвоката ОСОБА_5 та приватного нотаріуса ОСОБА_13 .

З метою реалізації злочинного умислу, направленого на систематичне одержання неправомірної вигоди суддями Верховного Суду за ухвалення судових рішень, ОСОБА_12 як організатор організованої групи розподілив ролі між її учасниками таким чином.

ОСОБА_12 як організатор організованої групи відповідав за такі дії: здійснення комунікації між всіма членами організованої групи; погодження кандидатур осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення з наперед визначеним результатом; визначення розміру неправомірної вигоди та порядку її розподілу між всіма членами організованої групи; безпосереднє одержання від ОСОБА_13 неправомірної вигоди, раніше наданої особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді; передання неправомірної вигоди, раніше одержаної від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, іншим суддями Верховного Суду.

ОСОБА_5, діючи під прикриттям адвокатської діяльності, повинен був: підшукувати осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення з наперед визначеним результатом; одержувати від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду для Голови та суддів Верховного Суду; у разі необхідності укладати з особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, що надають неправомірну вигоду, необхідні документи про надання юридичних або інших послуг для створення видимості законності одержання грошових коштів та приховування протиправної діяльності; утримувати (переховувати) протягом визначеного членами організованої групи строку неправомірну вигоду у таємному місці (сховищі) для зменшення ризиків викриття правоохоронними органами; передавати одержану від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду ОСОБА_13 для її подальшої передачі безпосередньо ОСОБА_12

ОСОБА_13, діючи під прикриттям нотаріальної діяльності, повинен був: підшукувати осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, згодних надати неправомірну вигоду за ухвалення судового рішення з наперед визначеним результатом, одержувати від осіб, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду для Голови та суддів Верховного Суду, сприяти ОСОБА_5 в утримуванні (переховуванні) протягом визначеного членами організованої групи строку неправомірну вигоду у таємному місці (сховищі) для зменшення ризиків викриття правоохоронними органами; одержувати від ОСОБА_5 раніше надану особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду та передавати її безпосередньо ОСОБА_12 .

На цей час невстановлені судді Верховного Суду, залучені до організованої групи, повинні були: одержувати безпосередньо від ОСОБА_12 раніше надану особами, судові справи стосовно або в інтересах яких перебувають на розгляді у Верховному Суді, неправомірну вигоду; ухвалювати у справах, що перебувають у них на розгляді, судові рішення на користь осіб, які надали неправомірну вигоду.

При цьому всі члени організованої групи повинні були діяти з дотриманням суворих заходів конспірації, які б мінімізували загрозу викриття правоохоронними органами.

Таким чином, за версією слідства, ОСОБА_12 створив організовану групу, у діяльності якої у різні періоди часу брали участь не менше трьох осіб, що попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання з єдиним планом, відомим всім учасникам групи, та розподілом їхніх функцій, спрямованих на досягнення цього злочинного плану, готували і вчиняли корупційні кримінальні правопорушення.

Так, 19 січня 2023 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду прийнято до розгляду справу №910/15551/20 за касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року та Компанії «Ferrexpo AG» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2022 року, від 23 червня 2022 року, від 29 червня 2022 року, від 29 серпня 2022 року, від 30 серпня 2022 року та від 08 вересня 2022 року. Розгляд вказаної справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 15 березня 2023 року.

У період з 15 лютого 2023 року по 06 березня 2023 року у бенефіціарного власника компанії «Ferrexpo AG» ОСОБА_14 виник злочинний умисел, направлений на надання суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірної вигоди за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_14 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.

У вказаний період, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_14 доручив своїй довіреній особі - директору з безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_15 зустрітись з ОСОБА_5, який, як було відомо ОСОБА_14, мав сталі позаслужбові зв`язки з Головою Верховного Суду ОСОБА_12 та іншими суддями Верховного Суду, та з`ясувати щодо можливості посприяти у наданні неправомірної вигоди суддям Верховного Суду за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_14 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.

06 березня 2023 року, ОСОБА_15 зустрівся з ОСОБА_5 та у присутності ОСОБА_13 повідомив про готовність ОСОБА_14 надати неправомірну вигоду суддям Верховного Суду за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_14 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування вищевказаної постанови.

У період з 06 по 09 березня 2023 року ОСОБА_5 та ОСОБА_13 довели до відома ОСОБА_12, який входив до складу колегії суддів Великої Палати Верховного Суду, яка розглядала справу №910/15551/20, про готовність ОСОБА_14 надати неправомірну вигоду за скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.

У свою чергу ОСОБА_12 як організатор організованої групи, надав вказівку ОСОБА_5 та ОСОБА_13 повідомити ОСОБА_14, що за необхідні останньому рішення, він має надати ОСОБА_12 та іншим суддям Верховного Суду неправомірну вигоду у розмірі 1 800 000 доларів США. При цьому ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_5 та ОСОБА_13, що свою частину неправомірної вигоди вони мають визначити самостійно.

Отримавши погодження ОСОБА_12, ОСОБА_5 і ОСОБА_13 довели до відома про вказане ОСОБА_14, та повідомили про необхідність надати неправомірну вигоду у загальному розмірі 2 700 000 доларів США.

При цьому ОСОБА_5 і ОСОБА_13 домовились між собою, не доводячи це до відома ОСОБА_12, що ОСОБА_14 має надати в якості неправомірної вигоди 2 700 000 доларів США, з яких 1 800 000 доларів США будуть передані ОСОБА_12 та іншим суддям Верховного Суду, 900 000 доларів США будуть розподілені між ОСОБА_5 та ОСОБА_13 особисто.

10 березня 2023 року ОСОБА_5, діючи з відома та узгоджено з ОСОБА_12, повідомив ОСОБА_14, що судове засідання у справі №910/15551/20, призначене на 15 березня 2023 року, буде перенесено на іншу дату для надання останньому можливості зібрати та передати всю суму неправомірної вигоди.

У свою чергу ОСОБА_12, діючи спільно з іншими суддями Верховного Суду з числа членів організованої групи, забезпечив перенесення судового розгляду справи №910/15551/20 на 19 квітня 2023 року.

За вказівками ОСОБА_12, ані сам ОСОБА_5, ні його юридична компанія не повинні були приймати участь у судовій справі №910/15551/20, з метою приховування злочинної змови ОСОБА_12 та інших суддів Великої Палати Верховного Суду з ОСОБА_14 .

17 березня 2023 року ОСОБА_5 повторно повідомив ОСОБА_14 про необхідність завчасного, до 19 квітня 2023 року, надання неправомірної вигоди для суддів Великої Палати Верховного Суду.

У період часу з 10 березня по 19 квітня 2023 року ОСОБА_14 частинами передав ОСОБА_5 в якості неправомірної вигоди 2 600 000 доларів США.

Отримані від ОСОБА_14 грошові кошти ОСОБА_5 спочатку зберігав у власному офісі за адресою: АДРЕСА_1, а в подальшому перемістив їх для зберігання до індивідуального сейфу в спеціальному сховищі орендованому у відділенні №963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6.

Отримавши від ОСОБА_14 грошові кошти, ОСОБА_5 повідомив про це ОСОБА_12 та 19 квітня 2023 року судді Великої Палати Верховного Суду, у тому числі ОСОБА_12, винесли постанову у справі №910/15551/20, якою, зокрема: касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» та Компанії Ferrexpo AG задоволені частково; постанова Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі №910/15551/20 скасована; рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі №910/15551/20 змінено в мотивувальній частині, в іншій частині залишено в силі.

01 травня 2023 року ОСОБА_12 надіслав ОСОБА_13 повідомлення, в якому надав вказівку поділити отриману від ОСОБА_14 суму неправомірної вигоди наступним чином: 10 пакетів сформувати по 100 000 доларів США, 2 пакети по 150 000 доларів США та один пакет - 50 000 доларів США, а решту суми, тобто 450 000 доларів США, на певний час залишити на зберіганні у ОСОБА_5 та ОСОБА_13 .

02 травня 2023 року ОСОБА_5 та ОСОБА_13 діючи на виконання вказівок ОСОБА_16, забрали у відділенні №963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, з індивідуального сейфу в спеціальному сховищі, орендованого ОСОБА_5 неправомірну вигоду, надану ОСОБА_14 для Голови та суддів Великої Палати Верховного Суду та в цей же день, знаходячись в офісі за адресою: АДРЕСА_1, сформулювали 10 пакетів з неправомірною вигодою у загальному розмірі 1 348 800 доларів США (замість необхідних 1 350 000 доларів США, внаслідок помилки при підрахунку), де і продовжили зберігати.

03 травня 2023 року ОСОБА_13, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_12, забрав з сейфу офісу вищевказані грошові кошти та доставив їх до квартири за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2, де передав їх особисто ОСОБА_12 .

Таким чином, 03 травня 2023 року ОСОБА_12 одержав для себе та інших суддів Верховного Суду першу частину неправомірної вигоди в сумі 1 348 800 доларів США (замість необхідних 1 350 000 доларів США внаслідок помилки при підрахунку), що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 03 травня 2023 року складало 49 323 727 грн. 68 коп.

08 травня 2023 року ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_13 про передачу частини неправомірної вигоди, одержаної від ОСОБА_14, іншим суддям Великої Палати Верховного Суду та надав вказівку передачу йому другої частини неправомірної вигоди у розмірі 450 000 доларів США 15 травня 2023 року.

15 травня 2023 року ОСОБА_13 забрав у відділенні № 963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, з індивідуального сейфу в спеціальному сховищі решту неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, раніше одержаної від ОСОБА_14, та близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_13, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_12, доставив другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США до квартири за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2, де передав їх особисто ОСОБА_12 .

Таким чином 15 травня 2023 ОСОБА_12 одержав для себе та інших суддів Верховного Суду другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 15 травня 2023 року складає 16 455 870 грн.

Під час обшуку 15 травня 2023 року квартири за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2, виявлено та вилучено 450 000 доларів США, що цього ж дня були передані ОСОБА_13 .

Під час обшуку 15-16.05.2023 службового кабінету ОСОБА_12 у приміщенні Верховного Суду, розташованого за адресою: м. Київ, вул. П. Орлика, 8, у сейфі виявлено та вилучено 548 700 доларів США з числа тих, що були передані ОСОБА_13 03 травня 2023 року.

16 травня 2023 року заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_17 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.28 ч.4 ст.368 КК, копію якого того ж дня вручено ОСОБА_5 .

Повідомлення про підозру містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 . Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.

На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 сторона обвинувачення серед іншого надала:

- протокол огляду від 16 травня 2023 року, в якому зафіксовано процес огляду Єдиного реєстру судових рішень щодо стану розгляду судової справи №910/15551/20;

- протокол від 28 квітня 2023 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу (далі - ОРЗ) - аудіоконтроль особи відносно ОСОБА_13, в якому зафіксовано результати прослуховування змісту розмов ОСОБА_13 з імовірно ОСОБА_5, в тому числі щодо обставин передачі ОСОБА_5 та одержання ОСОБА_12 неправомірної вигоди;

- протокол від 01 травня 2023 року за результатами проведення ОРЗ - аудіоконтроль особи відносно ОСОБА_5, в якому зафіксовано його розмови в публічно недоступному місці - робочому кабінеті, яким він користувався на той час, а саме: завуальована розмова 17 березня 2023 року ОСОБА_5 імовірно з ОСОБА_14, зі змісту якої вбачається наявність обґрунтованих підстав припустити, що розмова стосується саме обставин розгляду судової справи №910/15551/20, перенесення судового розгляду на 19 квітня 2023 року у Верховному Суді, зацікавленість суддів Великої Палати Верховного суду у прийнятті ними судових рішень; обговорення 01 квітня 2023 року між ОСОБА_5 та імовірно ОСОБА_14 щодо кількості наданих останнім через довірених осіб грошових коштів ОСОБА_5 для подальшої передачі Голові Верховного Суду ОСОБА_12 та іншим суддям Верховного Суду за прийняття у справі №910/15551/20; обговорення 24 квітня 2023 року між ОСОБА_5 та імовірно ОСОБА_14 щодо позитивного рішення, прийнятого на користь останнього у справі №910/15551/20; обговорення 01 травня 2023 року між ОСОБА_5 та імовірно ОСОБА_13 щодо розподілу неправомірної вигоди на частини (пакети), які необхідно надати ОСОБА_12 ;

- протокол від 15 травня 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі НСРД) - контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту;

- протокол від 15 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - спостереження за річчю з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження за готівковими грошовими коштами у сумі 1 348 800 доларів США;

- протокол від 16 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи відносно ОСОБА_12 ;

- протокол від 16 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту;

- протокол від 15 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних інформаційних систем відносно ОСОБА_13 ;

- протокол від 16 травня 2023 року обшуку робочого кабінету Голови Верховного Суду ОСОБА_12, при проведенні якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 548 700 доларів США, з числа тих, що були передані ОСОБА_13, та ймовірно є частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_12 03 травня 2023 року, а саме: 50 000 доларів США купюрами по 100 доларів США, що знаходились у чорному сміттєвому пакеті, серії та номери яких повністю співпали із вказаними у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 03 травня 2023 року; 498 700 доларів США купюрами по 100 доларів США, зв`язаних резинками для грошей в стопки переважно по 10 000 доларів США, перші купюри зі стопок яких співпали із вказаними у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 03 травня 2023 року;

- протокол від 16 травня 2023 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_12, при проведенні якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 450 000 доларів США, які ймовірно є частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_12 15 травня 2023 року;

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення.

Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності ОСОБА_5 до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними матеріалами.

При цьому колегія суддів вважає, що з наявних матеріалів на даному етапі не вбачається очевидних ознак провокації, на яку посилалась сторона захисту, оскільки не повідомлено будь-яких доводів, які би свідчили про наявність прихованих мотивів ОСОБА_13 або ж його залежності від правоохоронних органів та активну роль останніх. А тому цим аргументам захисту має надаватись оцінка за результатами всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, на підставі оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, про що обґрунтовано зазначила слідчий суддя в оскаржуваному рішенні.

Також колегія суддів відхиляє твердження сторони захисту щодо необгрунтованості підозри у зв`язку з дослідженням слідчим суддею у судовому засіданні «копій документів», які не мають процесуального статусу доказу.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.184 КПК до клопотання про застосування запобіжних заходів додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, а тому зазначені твердження захисника протирічать імперативним вимогам процесуального законодавства щодо оформлення додатків, якими обґрунтовуються доводи сторони обвинувачення та їх дослідження слідчим суддею.

За таких умов, всупереч доводам апеляційних скарг захисників, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, в тому числі розсекречені матеріали проведених ОРЗ та НСРД, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри,- з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності (зменшення) існування ризиків, можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу та необхідності врахування матеріального становища особи при визначенні розміру застави, суд зазначає наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5 .

Так, перевіряючи висновки слідчого судді щодо продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК, таких як: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на учасників цього кримінального провадження; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінальне правопорушення, колегія суддів в межах доводів апеляційної скарги встановила наступне.

Щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч.5, ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, особливо підвищує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначена обставина може свідчити про можливість особи переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у рішенні «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria) від 26 червня 2001 року, §80, 81, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак, тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув`язнення.

Відтак, тяжкість можливо скоєного злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Так, слідчим суддею взято до уваги обставини затримання ОСОБА_5, а саме після моменту обізнаності про викриття його імовірної злочинної діяльності, підозрюваний намагався переховуватися від органу досудового розслідування, а під час самого затримання переховувався у шафі.

Також, слідчим суддею враховано майновий стан підозрюваного ОСОБА_5, який є достатнім для фінансового забезпечення підозрюваного під час можливого його переховування.

При наданні оцінки зазначеному ризику переховування правомірно враховано історію перебування підозрюваного закордоном та можливість залишення території України навіть в умовах воєнного стану.

На переконання колегії суддів зазначені обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваного та тяжкість можливого покарання в сукупності дають суду підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо продовження існування на даному етапі кримінального провадження цього ризику.

Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею враховано, що у ході проведення обшуків у цьому кримінальному провадженні та обізнаністю підозрюваного про такі слідчі дії, останній видалив інформацію із чатів месенджерів, тобто уже вдавався до знищення доказів.

Крім того, характер імовірного вчинення злочину свідчить про вчинення підозрюваним дій, спрямованих на приховання речей, які мають значення для цього кримінального провадження, грошові кошти, які імовірно призначалися як неправомірна вигода зберігалися у різних місцях, доступ до яких обмежений. На даний час не віднайдено усієї суми неправомірної вигоди, а також не відшукано грошових коштів, які призначалися саме для підозрюваного.

Також враховуючи що механізм розслідуваних злочинів полягав у заволодінні грошових коштів, які передавалися потерпілим частинами готівкою, та на даному етапі розслідуванні вказані кошти також не віднайдені, зазначене свідчить про актуальність можливого вчинення підозрюваним дій, спрямованих на зміну, спотворення чи знищення документів та речей, які мають важливе значення для цього кримінального провадження, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо продовження існування на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.

Також суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний має широке коло зв`язків серед службових осіб різних судових, правоохоронних та інших державних органів, користуючись якими може опосередковано здійснювати тиск на представників сторони обвинувачення та суд з метою незаконного впливу на перебіг досудового розслідування та прийняття процесуальних рішень.

Разом з тим слідчий суддя правомірно зауважила, що інкримінований підозрюваному злочин вчинений ним у співучасті з іншими особами, у тому числі досі не встановленими суддями ВС, які одержали частину неправомірної вигоди.

Отже, на переконання колегії суддів висновок слідчого судді щодо продовження існування вказаного ризику також є обґрунтованим.

В обґрунтування наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, слідчий суддя взяв до уваги зафіксовані відомості під час проведення НСРД, зокрема щодо можливого систематичного скоєння тяжких та особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень, пов`язаних з наданням/одержанням неправомірної вигоди, зловживанням впливом, при розгляді та ухваленні судових рішень не тільки у ВС, а й в інших установах під час проваджень.

Суд погоджується з такими висновками слідчого судді та зауважує, що хоч ці обставини не є свідченням винуватості, проте в контексті зазначеного значно підвищують ймовірність вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень.

З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про продовження існування на даному етапі кримінального провадження ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 .

При оцінці існування ризику незаконного впливу на учасників цього провадження слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

До того ж, в обґрунтування наявності цього ризику слідчий суддя звернув увагу зокрема на те, що інкримінований підозрюваному злочин ймовірно вчинений ним у співучасті, у складі організованої групи, в якій він здійснював залучення до них ряду інших співучасників, що дозволяє координувати свої дії та показання з такими особами, впливаючи на зміст, характер та обсяг їх показань та процесуальної поведінки; у цьому кримінальному провадженні призначено низку експертиз, а під час досудового розслідування зафіксовано висловлювання підозрюваного щодо можливості впливу на експертів; зафіксовані відомості про систематичну діяльність учасників організованої групи по підкупу представників судової влади, а тому існують підстави вважати, що такі ж способи впливу можуть використовуватися і для впливу на свідків; в ході розгляду даного клопотання підозрюваному стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, з яких він дізнався зміст їх показань та особисті дані, що уможливлює вплив на останніх.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що вказані обставини свідчать про продовження існування ризику впливу на учасників цього кримінального провадження, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Таким чином доводи, на які посилалась сторона захисту щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині продовження існування ризиків, не спростовують високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, які він має реальну можливість здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК, і на які вказували детектив та прокурор, при цьому зі спливом часу проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні вірогідність існування зазначених ризиків не зменшилась.

Суд також звертає увагу, що в цьому провадженні тримання під вартою підозрюваного не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.

Так, відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Як встановлено вище, ОСОБА_18 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому, враховуючи положення п.3 ч.5 ст.182 КПК, розмір застави щодо нього за загальним правилом мав би визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, відповідно до ч.5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Як вбачається з клопотання, сторона обвинувачення просила застосувати до підозрюваного альтернативний запобіжний захід із можливістю внесення застави у розмірі 80 млн. грн.

В обґрунтування зазначеного розміру застави детектив посилався на позицію ЄСПЛ зазначену в рішенні «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року, зазначав про неправомірний дохід підозрюваного, отриманий внаслідок можливого вчинення кримінального правопорушення, майновий стан членів його родини та осіб за попередньою змовою з якими могло бути вчинено це кримінальне правопорушення.

Колегія суддів погоджується із доводами, зазначеними в клопотанні щодо виключності випадку, яка обумовлюється самими обставинами можливого вчинення особливо тяжкого злочину, що на даний час відповідають стандарту доведення «обґрунтована підозра», розміром можливої неправомірної вигоди та майновим становищем підозрюваного.

Щодо встановленого в оскаржуваній ухвалі розміру застави як альтернативного запобіжного заходу в розмірі 80 млн. грн. слід зазначити, що враховуючи стан здоров`я підозрюваного, підтримання якого потребує матеріальних ресурсів, колегія суддів вважає за можливе зменшити заставу, як альтернативу тримання під вартою, до 60 млн. грн.

Із урахуванням наведеного колегія суддів з огляду на тривалість досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 60 млн. грн. Такий розмір застави на думку колегії суддів зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та з урахуванням вищевказаних обставин не є непомірним для особи підозрюваного.

В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Зважаючи на наведене, колегією суддів вбачається, що вищевказані обставини не в повній мірі були враховані слідчим суддею, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення за наслідкам розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу в частині визначення розміру застави.

Відповідно до вимог ч.3 ст.407 КПК за результатами апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

З урахуванням зазначеного, оскільки колегія суддів визнала обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню вимоги апеляційних скарг сторони захисту в частині визначення застави як альтернативного запобіжного заходу у меншому розмірі, суд погоджується з доводами про невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому відповідно до положень ч.1 ст.409 КПК ухвала слідчого судді у вищевказаній частині підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, за якою клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити частково, визначити підозрюваному ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 млн. грн., в іншій частині оскаржуване рішення слідчого судді колегія суддів вважає за необхідне залишити без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 404, 405, 407, 409, 412, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання захисника ОСОБА_11 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.

Поновити захиснику ОСОБА_11 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2023 року.

Апеляційні скарги захисників задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2023 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 скасувати в частині визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 000 000 (вісімдесят мільйонів) гривень.

У цій частині постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 000 000 (шістдесят мільйонів) гривень.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2023 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ___________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3