- Головуюча суддя (ВАКС): Сікора К.О.
Справа № 991/7706/20
Номер провадження 1-кп/991/73/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2023 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
його захисників адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_9,
обвинуваченого ОСОБА_10,
його захисника адвоката ОСОБА_11,
представника потерпілого ОСОБА_12,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 жовтня 2014 року за № 12014100010009784, за обвинуваченням
ОСОБА_13, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,
ОСОБА_14, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Севастополі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,
ВСТАНОВИВ:
І. Історія провадження
1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
1.2. 07 серпня 2023 року до суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності та закриття у зв`язку з цим щодо нього кримінального провадження.
Клопотання обґрунтоване тим, що з часу інкримінованого ОСОБА_10 кримінального правопорушення, а саме підписання ним 30 липня 2013 року містобудівних умов щодо об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_5, минув строк давності, передбачений ст. 49 КК України.
1.3. 11 серпня 2023 року у судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 заявила клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття у зв`язку з цим щодо нього кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України та п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Захисник обґрунтувала клопотання тим, що ОСОБА_6 обвинувачується в організації вчинення ОСОБА_10 службового злочину, який полягав у незаконній видачі містобудівних умов та обмежень 30 липня 2013 року, тобто злочину, з часу вчинення якого на теперішній час минуло понад 10 років.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Обвинувачений ОСОБА_10 та його адвокат ОСОБА_11 підтримали клопотання про закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_10 з наведених у ньому мотивів.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники - адвокати ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтримали клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності з наведених у ньому мотивів.
Обвинувачені повідомили про обізнаність з наслідками закриття кримінального провадження з цієї підстави та надали згоду на таке закриття.
2.2. Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотань обвинуваченого ОСОБА_10 та адвоката ОСОБА_8, пославшись на те, що обвинуваченим інкримінується кримінальне правопорушення, яке полягало у вчиненні сукупності дій, а датою його завершення є 25 листопада 2014 року - час настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди.
Представник потерпілого ОСОБА_12 підтримала позицію прокурора.
ІІІ. Мотиви суду
3.1. Дослідивши клопотання сторони захисту, заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, суд дійшов таких висновків.
3.2. Правове регулювання
3.2.1. Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Розділ ІХ Загальної частини КК України містить перелік підстав для такого звільнення, зокрема, ст. 49 КПК України одну з цих підстав пов`язує із закінченням строків давності. Такі строки законодавцем диференційовано в залежності від ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та передбаченого за його вчинення покарання.
Як зазначив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (далі - ККС ВС) в ухвалі від 14 вересня 2020 року у справі № 493/1843/16-к, матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.
Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності.
3.2.2. Відповідно до позиції ККС ВС, висловленої у постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 345/2618/16-к, суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду кримінального провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з відповідним клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Як зазначив ККС ВС в ухвалі від 27 липня 2020 року у справі № 757/46254/18-к, застосування норм ст. 49 КК України для суду є обов`язковим. Це означає, що зазначені положення кримінального закону про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності носять імперативний характер та у разі надання згоди обвинуваченого є безумовною підставою для закриття кримінального провадження, навіть якщо проти такого звільнення будуть заперечувати інші учасники судового розгляду.
3.2.3. Отже, звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності не належить до дискреційних повноважень суду, натомість є його обов`язком. Закінчення цих строків є підставою для обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності за умови надання нею згоди на таке звільнення.
3.2.4. За змістом ст. 49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності застосовується за таких умов:
a) вчинення особою кримінального правопорушення;
b) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності;
c) особа не ухилялася від досудового слідства або суду;
d) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину;
e) вчинене кримінальне правопорушення не належить до переліку злочинів проти основ національної безпеки України, проти миру та безпеки людства, при вчиненні яких давність не застосовується.
Слід зазначити, що факти ухилення особи від досудового слідства або суду та вчинення нею нових злочинів самі по собі не є перешкодою для звільнення особи від кримінальної відповідальності, проте впливають на обчислення строку давності, зокрема, є підставами для його зупинення та переривання.
3.3. Висновки суду
3.3.1. За класифікацією злочинів, визначеною ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, належить до тяжких злочинів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину минуло 10 років.
Викладене свідчить, що початком перебігу строку давності є час вчинення злочину. При цьому, враховуючи стадію кримінального провадження та визначаючи момент початку перебігу строку давності, суд може виходити виключно з пред`явленого ОСОБА_6 та ОСОБА_10 обвинувачення.
Формулювання обвинувачення - це формалізоване в обвинувальному акті твердження про вчинення особою кримінального правопорушення із зазначенням його обставин, правової кваліфікації та ознак, які свідчать про наявність всіх елементів складу злочину.
Висунення обвинувачення належить до виключних дискреційних повноважень прокурора. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).
Разом з тим слід наголосити, що аналіз тверджень, які містяться у обвинувальному акті, не передбачає констатацію судом певних фактів, надання їм правової оцінки та, відповідно, здійснення висновків щодо доведеності чи недоведеності факту вчинення кримінального правопорушення, його наслідків, наявності у діях осіб складу злочину, його кваліфікації, винуватості чи невинуватості осіб у його вчиненні. Вочевидь така оцінка може бути надана виключно під час ухвалення вироку у нарадчій кімнаті за результатами оцінки досліджених у змагальному судовому процесі доказів.
На цьому етапі кримінального провадження, розглядаючи клопотання сторони захисту про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, суд може виходити виключно з відомостей, які є предметом судового розгляду та які наведені стороною обвинувачення у обвинувальному акті.
3.3.2. Висунуте ОСОБА_10 обвинувачення
За змістом обвинувального акта ОСОБА_10 обвинувачується у тому, що 30 липня 2013 року, обіймаючи посаду директора Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), будучи службовою особою, всупереч рішення Київської міської ради № 67/227 від 24 жовтня 2002 року та умов договору, укладеного між ТОВ «НЕВІРОС» та ТОВ «Укрбуд Девелопмент», які передбачали будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованим басейном для середньої школи № 130, видав містобудівні умови та обмеження № 13390/0/12/009-13 від 30 липня 2013 року забудови земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 131. У подальшому ТОВ «Укрбуд Девелопмент» на підставі у тому числі цих містобудівних умов забезпечило будівництво паркінгу на частині земельної ділянки, на якій передбачалося будівництво басейну.
Вказаними узгодженими діями директора ТОВ «Укрбуд Девелопмент» ОСОБА_6, директора Департаменту ОСОБА_10 та інших невстановлених осіб територіальній громаді Голосіївського району в особі Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 130 було спричинено тяжкі наслідки у вигляді заподіяння шкоди в сумі 9 317 537 грн.
Дії ОСОБА_10 кваліфіковані стороною обвинувачення як зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
3.3.3. Висунуте ОСОБА_6 обвинувачення
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що у період часу з 29 березня 2013 року по 25 листопада 2014 року, обіймаючи посаду директора ТОВ «Укрбуд Девелопмент» вчинив низку дій, спрямованих на завершення будівництва будинку на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 131, всупереч її цільовому призначенню та положенням інвестиційного договору, укладеного між ТОВ «НЕВІРОС» та ТОВ «Укрбуд Девелопмент», які передбачали будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованим басейном для середньої школи № 130. Зокрема, ці дії полягали у підписанні договору на виготовлення містобудівного розрахунку, надання його до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), залученні директора Департаменту ОСОБА_10 до вчинення злочину, укладенні договору підряду на проведення проектних робіт, отриманні проектної документації, укладанні договору про надання послуг з проведення експертизи будівництва, підписанні наказу про затвердження проектної документації, отриманні контролю за будівельним майданчиком, поданні до Державної архітектурно-будівельної інспекції, реалізації та отриманні прибутку ТОВ «Укрбуд Девелопмент».
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані стороною обвинувачення як організація зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використання службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.
3.3.4. Отже, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні дій, які тривали у період з 29 березня 2013 року по 25 листопада 2014 року та у своїй сукупності призвели до заподіяння шкоди у сумі понад 9 млн грн.
Колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про те, що ОСОБА_10 інкримінується виключно вчинення однієї дії - видача містобудівних умов 30 липня 2013 року, адже формулювання обвинувачення містить твердження про вчинення ОСОБА_10 та ОСОБА_6 узгоджених дій, зокрема вчинення їх за попередньою змовою. Враховуючи, що, за версією сторони обвинувачення, ці дії загалом тривали до 25 листопада 2014 року, станом на теперішній час встановлений законом десятирічний строк давності не сплив.
Колегія суддів не оцінює доводи сторони захисту щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, природи завданої шкоди та її відсутності, причинно-наслідкового зв`язку між діями обвинувачених та наслідками, позаяк, як вже зазначала колегія суддів, суд обмежений у праві робити висновки з цих питань на даному етапі кримінального провадження. Суд виходить виключно з наведених у обвинувальному акті обставин, оскільки оцінка їх доведеності, правової кваліфікації є питаннями, які вирішуються у нарадчій кімнаті за результатами судового розгляду.
3.3.5. Також заслуговують на увагу доводи прокурора, що моментом вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_10 є 25 листопада 2014 року - час настання суспільно небезпечних наслідків.
У національній правовій доктрині склади кримінальних правопорушень в залежності від значення суспільно небезпечних наслідків для їх кваліфікації поділяються на злочини з формальним та матеріальним складом. Якщо для перших настання таких наслідків не є обов`язковою умовою для кваліфікації, то у злочинах із матеріальним складом суспільно небезпечні наслідки передбачені як обов`язкова ознака об`єктивної сторони складу злочину (основного або кваліфікованого). Такі наслідки зафіксовані у диспозиції норми Особливої частини КК України або випливають з неї і становлять собою заподіяну об`єкту кримінально-правової охорони шкоду, визначену у кількісному та (або) якісному відношенні. Особливість наслідків як ознаки складу конкретного злочину полягає і в тому, що такі ознаки охоплюються умислом або необережністю винного (постанова ККС ВС від 25 жовтня 2022 року у справі № 359/885/20).
3.3.6. Отже, колегія суддів констатує, що наведені у обвинувальному акті обставини вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_10 кримінальних правопорушень свідчать, що станом на час розгляду клопотання передбачений кримінальним процесуальним законом строк давності не сплинув, а тому підстави для звільнення їх від кримінальної відповідальності, передбачені ст. 49 КК України, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 284, 369, 372 КК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА :
У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3