- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Павлишин О.Ф.
Cправа №991/6646/23
Провадження №11-сс/991/568/23
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 липня 2023 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.07.2023:
1. задоволено клопотання детектива;
2. закрито провадження за скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №52023000000000284 від 30.06.2023.
У поданій апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 зазначає, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам ст.370 КПК України та суперечить висновку, викладеному у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31.10.2022 (справа №753/12578/19, провадження №51-206кмо22).
Посилається на такі обставини:
1. КПК України не врегульовано порядок застосування п.10 ч.1 ст.303 КПК України у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після 15.03.2018 шляхом виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження, відомості про яке внесено в ЄРДР до 15.03.2018;
2. п.4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон № 2147-VIII) щодо можливості оскарження під час досудового розслідування повідомлення про підозру підлягає застосуванню з урахуванням положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.58 Конституції України, ст.5, 8, 9 КПК України до тих правовідносин, які продовжують існувати або виникли після набрання ним чинності;
3. незастосування Закону №2147-VIII у справах, де відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після 15.03.2018 шляхом виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені в ЄРДР до 15.03.2018, свідчить про позбавлення підозрюваного встановленої законом можливості здійснення судового контролю щодо такого повідомлення про підозру;
Просить:
1. скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.07.2023;
2. постановити нову ухвалу, якою матеріали справи за скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у кримінальному проваджені №52023000000000284 від 30.06.2023 направити слідчому судді Вищого антикорупційного суду для виконання вимог ст.306, 307 КПК України.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у ній.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_8 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, прокурора САП ОСОБА_8, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
26.07.2023 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга, у якій адвокат ОСОБА_7 просив скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, від 02.09.2022.
31.07.2023 у судовому засіданні детектив ОСОБА_9 заявив клопотання про закриття провадження за скаргою у зв`язку з тим, що норма кримінального процесуального закону, якою передбачена можливість оскарження повідомлення про підозру, набула чинності у 2018 році та не може бути застосована до цього кримінального провадження, оскільки відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР у 2015 році.
Слідчий суддя дійшов до таких висновків:
1. зміни, внесені Законом №2147-VIII, підлягають застосуванню лише до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР з 16.03.2018 включно. Тому у кримінальних провадженнях, відомості про кримінальне правопорушення у яких внесені до ЄРДР до зазначеного дня, оскарження повідомлення про підозру не передбачене кримінальним процесуальним законом;
2. доводи адвоката ОСОБА_7 щодо внесення відомостей до ЄРДР у зазначеному кримінальному провадженні 30.06.2023 (після виділення матеріалів) є необґрунтованими, адже, визначаючи особливості застосування Закону №2147-VIII, законодавець використав формулювання «застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені», отже чітко та однозначно постулював, що в контексті застосування цього закону визначальним є саме момент внесення відомостей про кримінальне правопорушення, а не реєстрації (перереєстрації) кримінального провадження з процедурних причин. Також використання інституту об`єднання і виділення кримінальних проваджень стороною обвинувачення не може змінювати правовий режим кримінального провадження в частині можливості оскарження повідомлення про підозру, адже виконання вимог ст.214 КПК України в частині реєстрації відомостей про виявлені кримінальні правопорушення в ЄРДР з наступним їх об`єднанням чи виділенням не змінює ані дати початку досудового розслідування, ані інших його ознак;
Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Звертаючись до слідчого судді зі скаргою на повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, його захисник ОСОБА_7 посилався на п.10 ч.1 ст.303 КПК України, як на правову підставу для її подання.
Підпунктом 23 п.7 параграфу 1 Розділу 4 Закону №2147-VIII ч.1 ст.303 КПК України доповнено п.10, який передбачає можливість оскарження повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
При цьому відповідно до п.4 параграфу 2 розділу 4 Закону №2147-VIII пп.23 п.7 параграфу 1 розділу 4 вводиться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Відтак, приписи п.10 ч.1 ст.303 КПК України застосовуються виключно до справ, щодо яких відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР із 16.03.2018.
Як вбачається з матеріалів, у кримінальному провадженні №42015000000000722, відомості про яке внесені в ЄРДР 16.04.2015, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
У подальшому з кримінального провадження №42015000000000722 виділено матеріали кримінального провадження №52023000000000284, відомості про яке внесено до ЄРДР 30.06.2023.
28.07.2023 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні №52023000000000284 від 30.06.2023 за ч.5 ст.191 КК України.
Із огляду на вказане, колегія суддів приходить до переконання, що відомості про кримінальне правопорушення за №42015000000000722 внесено до ЄРДР 16.04.2015, тобто до 16.03.2018 - до введення в дію п.10 ч.1 ст.303 КПК України.
При цьому суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що у контексті застосування Закону №2147-VIII визначальним є саме момент внесення відомостей про кримінальне правопорушення, а не реєстрації (перереєстрації) кримінального провадження з процедурних причин, а тому виділення кримінальних проваджень не може змінювати правовий режим кримінального провадження в частині можливості оскарження повідомлення про підозру, адже виконання вимог ст.214 КПК України в частині реєстрації відомостей про виявлені кримінальні правопорушення в ЄРДР з наступним їх об`єднанням чи виділенням не змінює ані дати початку досудового розслідування, ані інших його ознак.
За таких обставин, помилковим є твердження апеляційної скарги про те, що КПК України не врегульовано порядок застосування п.10 ч.1 ст.303 КПК України у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено в ЄРДР після 15.03.2018 шляхом виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження, відомості про яке внесено в ЄРДР до 15.03.2018.
Тому вручене ОСОБА_6 повідомлення про підозру не може бути оскаржене до слідчого судді на підставі п.10 ч.1 ст.303 КПК України.
Згідно із ч.4 ст.304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Однак таке рішення може бути постановлене виключно під час вирішенні питання щодо призначення судового засідання з розгляду скарги. Якщо після призначення такого встановлено, що розгляд здійснюється за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не підлягають оскарженню під час досудового розслідування, суд має постановити ухвалу про закриття провадження. Відтак, слідчий суддя обґрунтовано закрив провадження за скаргою захисника ОСОБА_7 .
Згідно із загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено в ч.1 ст.58 Конституції України і, відповідно до нього, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце (рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999).
Водночас Конституція України у ст.58 допускає зворотну дію законів у часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Формою реалізації ч.1 ст.58 Конституції України є положення ч.1 ст.5 КПК України, яка регулює дію норм кримінального процесуального закону в часі та згідно з якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. На відміну від кримінального (матеріального) закону про відповідальність, чинний кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження.
Проте п.10 ч.1 ст.303 КПК України не може вважатися чинними до кримінальних проваджень, відомості щодо яких внесені в ЄРДР до 16.03.2018, із огляду на пряму вказівку закону, який чітко і однозначно визначає коло кримінальних проваджень, до яких цей пункт застосовний.
При цьому положення п.4 параграфу 2 розділу 4 Закону №2147-VIII є спеціальною нормою стосовно ст.5 КПК України, тому ця процесуальна норма не може скасувати правило, передбачене для застосування п.10 ч.1 ст.303 КПК України.
Відтак, необґрунтованими є посилання апеляційної скарги на те, що п.4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» Закону №2147-VIII щодо можливості оскарження під час досудового розслідування повідомлення про підозру підлягає застосуванню з урахуванням положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.58 Конституції України, ст.5, 8, 9 КПК України до тих правовідносин, які продовжують існувати або виникли після набрання ним чинності.
Оскільки приписи п.10 ч.1 ст.303 КПК України не підлягали до застосування у цьому випадку, відсутні підстави вважати правильним покликання апеляційної скарги на те, що незастосування приписів Закону №2147-VIII у справах, де відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після 15.03.2018 шляхом виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені в ЄРДР до 15.03.2018, свідчить про позбавлення підозрюваного встановленої законом можливості здійснення судового контролю щодо такого повідомлення про підозру.
Безпідставним є посилання апеляційної скарги нависновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31.10.2022 (справа №753/12578/19, провадження №51-206кмо22), адже така є нерелевантною до обставин цієї справи, так як стосується порядку продовження строку у об`єднаних кримінальних провадженнях.
Інших конкретних доводів щодо можливої невідповідності оскаржуваного рішення вимогам ст.370 КПК України апеляційна скарга не містить.
Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Із огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 липня 2023 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4