Документ № 112938235

Дата засідання: 21/09/2023
Дата винесення рішення: 21/09/2023
Справа №: 991/6210/23
Провадження №: 52023000000000057
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне
Тип рішення: Вирок

Головуючий суддя (ВАКС): Мойсак С.М.

Справа № 991/6210/23

Провадження 1-кп/991/83/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2023 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

заставодавця ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості від 11.07.2023 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2023 за № 52023000000000057, за обвинуваченням

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одеса, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2, має неповнолітню дитину, одружений, має вищу освіту, раніше не судимий, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 343, ч. 2 ст. 343 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Історія провадження

12 липня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 343, ч. 2 ст. 343 КК України (т. 1, а.п. 2).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2023 для розгляду кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 (т. 1, а.п. 100).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12.07.2023 призначено підготовче судове засідання (т. 1, а.п. 101).

12 липня 2023 року до суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 за участю захисника - адвоката ОСОБА_7 (т. 1, а.п. 65 - 97).

2. Формулювання обвинувачення та стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа

Відповідно до обвинувального акта у період часу з 13 год 08 хв 16.03.2022 по 14 год 43 хв 18.03.2022 старший слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Одесі) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_6, перебуваючи спочатку у приміщенні адміністративної будівлі митного поста «Орлівка» Одеської митниці за адресою: Одеська область, Ренійська об`єднана територіальна громада, сільрада Орлівська, Поромна дорога, 1, а потім у приміщенні службового кабінету № 7 територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, за адресою: місто Одеса, вулиця Мечникова, 59-А, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_10 використав своє службове становище як слідчого всупереч інтересам служби, що проявилось у:

- протиправному вилученні грошових коштів у сумі 716 000 доларів США, які ОСОБА_10 намагався перемістити через митний кордон України з приховуванням від митного контролю та які на момент їх вилучення ОСОБА_6 перебували під митним контролем та підлягали обов`язковому тимчасовому вилученню співробітниками Одеської митниці як предмет порушення митних правил, передбаченого частиною 1 статті 483 Митного кодексу України;

- наступному поверненні цих грошових коштів у сумі 716 000 доларів США саме ОСОБА_10, що унеможливило виконання уповноваженими співробітниками Одеської митниці вимог частини 2 статті 511 Митного Кодексу України щодо обов`язкового тимчасового вилучення грошових коштів у вищезгаданій сумі як безпосереднього предмета порушення митних правил.

Внаслідок умисних протиправних дій старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Одесі) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_6, вчинених ним шляхом зловживання своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, спричинено тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді неможливості конфіскації за рішенням суду, яке 26.09.2022 набрало чинності, грошових коштів в сумі 716 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на момент скоєння адміністративного правопорушення становило 20 946 508,40 гривень.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме: вчиненні зловживання службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Крім цього, у період часу з 13 год 08 хв по 20 год 15 хв 16.03.2022 старший слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Одесі) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_6, перебуваючи у приміщенні адміністративної будівлі митного поста «Орлівка» Одеської митниці за адресою: Одеська область, Ренійська об`єднана територіальна громада, сільрада Орлівська, Поромна дорога, 1, умисно, використовуючи своє службове становище з метою перешкодити виконанню службових обов`язків державним інспектором оперативного відділу №4 управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Одеської митниці ОСОБА_11, достовірно знаючи про те, що внаслідок його дій працівник правоохоронного органу ОСОБА_11 буде позбавлений можливості виконати свої службові обов`язки у повному обсязі та реалізувати імперативну норму ч. 2 ст. 511 Митного кодексу України, втрутившись у його законну діяльність, під час проведення слідчої (розшукової) дії, передбаченої ст. 237 КПК України, - огляду, за участю двох залучених понятих та слідчого ОСОБА_12, за відсутності передбачених ст. 237 КПК України підстав протиправно вилучив грошові кошти у сумі 716 000 доларів США, які ОСОБА_10 намагався перемістити через митний кордон України з приховуванням від митного контролю та які на момент їх вилучення ОСОБА_6 перебували під митним контролем та були виявлені співробітниками Одеської митниці під час митного огляду.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 343 КК України, а саме: у втручанні в діяльність працівника правоохоронного органу, тобто впливі у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу, з метою перешкодити виконанню ним службових обов`язків, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища.

Крім цього, старший слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Одесі) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_6, перебуваючи у приміщенні адміністративної будівлі митного поста «Орлівка» Одеської митниці за адресою: Одеська область, Ренійська об`єднана територіальна громада, сільрада Орлівська, Поромна дорога, 1, умисно, використовуючи своє службове становище з метою перешкодити виконанню службових обов`язків співробітником правоохоронного органу - державним інспектором оперативного відділу № 2 управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Одеської митниці ОСОБА_13, достовірно знаючи про те, що внаслідок його дій працівник правоохоронного органу буде позбавлений можливості виконати свої службові обов`язки в повному обсязі та реалізувати імперативну норму частини 2 статті 511 Митного кодексу України, втрутившись у його діяльність, у період з 17 години 22 хвилини по 17 годину 45 хвилин 02.04.2022, під час проведення слідчої (розшукової) дії, передбаченої статтею 237 КПК України, - огляду, за участю двох залучених понятих, старшого оперуповноваженого територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ( ОСОБА_16 ), перебуваючи у приміщенні адміністративної будівлі митного посту «Орлівка» Одеської митниці за адресою: Одеська область, Ренійська об`єднана територіальна громада, сільрада Орлівська, Поромна дорога, 1, за відсутності передбачених статтею 237 КПК України підстав, протиправно вилучив грошові кошти на загальну суму 541 800 доларів США, які ОСОБА_15 ( ОСОБА_16 ) намагався перемістити через митний кордон України з приховуванням від митного контролю та які на момент їх вилучення ОСОБА_6 перебували під митним контролем та були виявлені співробітниками Одеської митниці під час митного огляду.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 343 КК України, а саме: у втручанні в діяльність працівника правоохоронного органу, тобто впливі у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу, з метою перешкодити виконанню ним службових обов`язків, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища.

3. Відомості про укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 угоду про визнання винуватості

11 липня 2023 року між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 за участю захисника ОСОБА_7 укладено угоду про визнання винуватості.

В угоді наведено формулювання обвинувачення та правова кваліфікація дій ОСОБА_6 із зазначенням статей закону України про кримінальну відповідальність, які є тотожними наведеним в обвинувальному акті.

За змістом угоди ОСОБА_6 зобов`язався:

- беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення під час судового провадження;

- співпрацювати з прокурором та детективами у викритті кримінальних правопорушень, розслідуваних детективами Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні № 52022000000000071 від 04.04.2022, незалежно від об`єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування, шляхом надання повних правдивих викривальних показань щодо обставин скоєння зазначених кримінальних правопорушень як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження щодо цих правопорушень, ролі інших осіб у їх вчиненні;

- частково відшкодувати завдану кримінальним правопорушенням шкоду на суму 100 000 (сто тисяч) гривень (шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок НОМЕР_1, «Кошти від реалізації конфіскованого майна за матеріалами митних органів», відкритий в ГУ ДКСУ у м. Києві) упродовж 10 робочих днів з дня набрання вироком, ухваленим судом на підставі цієї угоди про визнання винуватості, законної сили;

- у порядку ч. 5 ст. 616 КПК України під час розгляду питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості звернутись до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді застави, застосованого до ОСОБА_6 ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25.01.2023 у справі № 991/5605/22 на особисте зобов`язання, яке обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу (у повному обсязі на суму - 1 207 800 гривень), для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони, попередньо отримавши письмову згоду заставодавця ОСОБА_9 .

При укладенні угоди прокурор врахував:

- ступінь та характер сприяння ОСОБА_6 у кримінальному провадженні щодо нього, беззаперечне визнання ним своєї винуватості в інкримінованому кримінальному правопорушенні;

- співпрацю з прокурором та детективами у викритті кримінальних правопорушень, розслідуваних детективами Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні № 52022000000000071 від 04.04.2022;

- характер і тяжкість обвинувачення;

- наявність суспільного інтересу у швидкому судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне призначення покарання ОСОБА_6 за вчинення корупційного кримінального правопорушення;

- часткове відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди;

- наявність суспільного інтересу в запобіганні повторного вчинення кримінального правопорушення як обвинуваченим, так і іншими особами, у тому числі, більш тяжких.

З урахуванням вищевказаних обставин сторони дійшли згоди щодо призначення ОСОБА_6 покарання:

- за ч. 2 ст. 364 КК України - основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форм власності на строк 2 (два) роки та зі штрафом у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень;

-за частинами 2 статті 343 КК України - основне покарання у виді обмеження волі на строк 4 (чотири) роки.

З урахуванням вимог ч. 1, 3 ст. 70, ст. 77 КК України щодо призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням, сторони угоди визначили остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме: основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форм власності строком на 2 (два) роки та зі штрафом у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Сторони угоди з урахуванням положень ч. 2 ст. 75 КК України, враховуючи особу ОСОБА_6 та інші обставини справи, узгодили звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.

4. Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримав подану угоду про визнання винуватості у повному обсязі. Зазначив, що умови угоди відповідають як вимогам КПК України, так і вимогам КК України. Існують фактичні підстави для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Кримінальне правопорушення належить до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості. Укладення угоди є добровільним актом обох сторін.

Прокурор переконаний, що умови угоди у повному обсязі відповідають інтересам суспільства, які, зокрема, полягають у:

- швидкому судовому розгляді кримінального провадження, економії фінансового та фізичного ресурсу прокуратури та суду;

- співпраці з прокурором та детективами у викритті кримінальних правопорушень, розслідуваних детективами Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні № 52022000000000071 від 04.04.2022;

- перерахуванні обвинуваченим значної суми грошових коштів на підтримку Збройних сил України;

- частковому відшкодуванні завданої матеріальної шкоди.

Також прокурор зазначив, що умови угоди не порушують жодних прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Просив призначити узгоджене сторонами покарання, оскільки воно буде достатнім для досягнення цілей, передбачених ст. 50 КК України. Під час укладання угоди враховано відсутність обставин, що обтяжують покарання, обставини, що пом`якшують покарання - це щире каяття.

Обвинувачений ОСОБА_6 наполягав на затвердженні угоди. У судовому засіданні він беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину. Не оспорював обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Надав пояснення щодо обставин обвинувачення, які є тотожними обставинам, викладеним в обвинувальному акті.

Запевнив, що угода про визнання винуватості укладена ним добровільно, жодного тиску з боку сторони обвинувачення чи будь-яких інших осіб на нього не вчинялося. Має можливість виконати взяті на себе за угодою зобов`язання.

Також обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що розуміє права, визначені у п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, пов`язані із затвердженням угоди. Зокрема повідомив, що цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; має право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення; має право подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. Запевнив, що йому цілком зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди, визначені у ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Підтвердив, що у повній мірі розуміє характер пред`явленого йому обвинувачення та погоджується з видом та мірою покарання, яке буде до нього застосовано у разі затвердження угоди, а також з іншими заходами, які передбачає угода, зокрема, щодо необхідності частково відшкодувати завдану кримінальним правопорушенням шкоду на суму 100 000 (сто тисяч) гривень (шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок НОМЕР_1, «Кошти від реалізації конфіскованого майна за матеріалами митних органів», відкритий в ГУ ДКСУ у м. Києві). Зазначив, що зможе виконати це зобов`язання, сплата цих коштів не є надмірним тягарем для нього.

Захисники обвинуваченого повідомили про необхідність затвердження угоди про визнання винуватості. Наголосили на тому, що її укладання є добровільним актом їх підзахисного. На їх думку умови угоди відповідають положенням КПК України та інтересам ОСОБА_6 . Зазначили, що гарантія участі захисників була дотримана з моменту ініціювання угоди.

5. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам законодавства при ухваленні вироку, а також положенням законодавства, якими він керувався

При вирішенні питання щодо можливості затвердження угоди суд має встановити її відповідність вимогам законодавства та відсутність підстав для відмови у її затвердженні.

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого, його захисників, суд дійшов таких висновків.

5.1. Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України

Суд встановив, що угода про визнання винуватості відповідає формальним вимогам ст. 472 КПК України, оскільки містить усі необхідні складові елементи, передбачені цією нормою.

Угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6, містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію кожного кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті.

Колегія суддів встановила, що у даному кримінальному провадженні не допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення (діяння не є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладання угоди). Кримінально-правова оцінка суспільно-небезпечного діяння обвинуваченого, викладена в угоді, відповідає ознакам, встановленим у нормах кримінального закону.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив кожну із обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та яка викладена в угоді та обвинувальному акті. У присутності захисника він визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому діянь.

Фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, зазначене в угоді про визнання винуватості, підтвердження цих обставин обвинуваченим у присутності захисника дають суду підстави для висновку про існування підстав для визнання ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та ч. 2 ст. 343 КК України, ч. 2 ст. 343 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. У разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення угоди (п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України).

Угода між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 складена та підписана 11.07.2023 у присутності захисника - адвоката ОСОБА_7, про що свідчить підпис останнього у тексті угоди.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, згідно зі ст. 12 КК України є тяжким. У свою чергу кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 343 КК України, згідно зі ст. 12 КК України є кримінальними проступками.

Абзацом 5 ч. 4 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Суд встановив, що інкримінованими ОСОБА_6 кримінальними правопорушеннями шкода завдана виключно державним та суспільним інтересам. Потерпілі відсутні. Прокурором надані відомості про вжиття заходів щодо залучення у якості потерпілих Одеську митницю Державної митної служби, можливість подати цивільний позов Головою Державної митної служби України. Проте такі заяви не надходили (т. 1, а.п. 204 - 207, 221 - 230).

Це кримінальне провадження не здійснюється щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи.

Отже, вимоги ч. 4 ст. 469 КПК України при укладенні угоди сторонами дотримано.

5.2. Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства

Згідно з пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 470 КПК України при укладенні угоди про визнання винуватості прокурор серед іншого враховує наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень.

У разі якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства, суд має відмовити у її затвердженні (п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України).

КПК України не містить визначення суспільного інтересу. В узагальненому вигляді суспільний інтерес являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, наявні матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку, що умови угоди, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6, відповідають суспільним інтересам з огляду на таке.

У першу чергу, затвердження угоди про визнання винуватості забезпечить скорочення часу розгляду кримінального провадження щодо тяжкого злочину та кримінального проступку, мінімізує витрати державних ресурсів, особистих ресурсів учасників кримінального провадження, а також зменшить навантаження на прокуратуру та суд. Суспільний інтерес полягає в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень. Крім того, обвинувачений взяв на себе зобов`язання співпрацювати з прокурором та детективами у викритті кримінальних правопорушень, розслідуваних детективами Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні № 52022000000000071 від 04.04.2022.

У разі затвердження угоди про визнання винуватості обвинувачений зобов`язується частково відшкодувати майнову шкоду у розмірі 100 000 грн.

Вищевказане в умовах повномасштабної військової агресії з боку рф безпосередньо пов`язане із благополуччям, стабільністю та безпекою українського суспільства.

У цьому контексті суд також враховує готовність обвинуваченого ОСОБА_6 у разі наявності підстав для зміни запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання, попередньо отримати письмову згоду заставодавця ОСОБА_9 та використати кошти, передані в заставу (у повному обсязі на суму - 1 207 800 грн), для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони (т. 1 а.п. 93).

Затвердження угоди свідчитиме про ефективне здійснення судового провадження, яке забезпечить притягнення обвинуваченого до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення з метою виправлення останнього. Зазначене сприятиме формуванню у суспільства антикорупційної правосвідомості та усвідомлення невідворотності покарання за вчинені правопорушення.

Отже, з огляду на беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості, його готовність відшкодувати частину завданої шкоди, зобов`язання співпрацювати з прокурором та детективом у викритті кримінальних правопорушень, розслідуваних детективами НАБУ у кримінальному провадженні № 52022000000000071 від 04.04.2022, шляхом надання повних правдивих викривальних показань щодо обставин скоєння кримінальних правопорушень, в даному випадку недоцільно застосовувати загальний порядок розгляду кримінального провадження.

На переконання суду, характер та тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, особа винного, його ставлення до вчиненого, активне сприяння здійсненню судового розгляду вказують на його бажання виправитися.

Не зважаючи на те, що злочин є корупційним відповідно до примітки ст. 45 КК України, відсутня законодавча заборона укладання угод про визнання винуватості та їх затвердження судом.

5.3. Щодо порушення умовами угод прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб

Згідно з п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України під час перевірки угоди на відповідність вимогам законодавства суд також перевіряє чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Цей висновок суду ґрунтується на такому.

При укладенні угоди про визнання винуватості забезпечено участь захисника відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України. Умови угоди не є невиправдано обтяжливими для обвинуваченого.

У цьому кримінальному провадженні відсутні потерпілі, кримінальним правопорушенням не завдано шкоди правам та інтересам окремих громадян або інтересам юридичних осіб.

Угодою не вирішується питання щодо майна третіх осіб.

Питання щодо передачі застави у повному обсязі на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони, попередньо погоджено із заставодавцем ОСОБА_9 (т. 1, а.п. 142).

Отже, угодою не порушуються права, свободи та інтереси сторін або інших осіб.

5.4. Щодо добровільності укладення угоди

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники у судовому засіданні підтвердили добровільність укладення угоди про визнання винуватості та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов. Зазначили про відсутність примусу, погроз, насильства, обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, з боку обвинувачення. Обвинувачений повідомив, що він виступив ініціатором укладання угоди.

Прокурор також вказав на спільну узгодженість усіх викладених в угоді умов, підтвердивши добровільність їх укладення як з боку прокурора, так і з боку обвинуваченого.

На підставі пояснень учасників суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

5.5. Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань

Зобов`язання обвинуваченого ОСОБА_6, пов`язані з укладенням угоди про визнання винуватості, визначені у пунктах 4, 5 та 6 угоди.

За змістом угоди обвинувачений зобов`язався співпрацювати з прокурором та детективом у викритті кримінальних правопорушень, розслідуваних детективами НАБУ у кримінальному провадженні № 52022000000000071 від 04.04.2022, шляхом надання повних правдивих викривальних показань щодо обставин скоєння кримінальних правопорушень. Як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження щодо цих правопорушень, ролі інших осіб у їх вчиненні.

У судовому засіданні обвинувачений підтвердив обставини, викладені у формулюванні обвинувачення, надав відповідні зізнавальні показання. Визнав свою винуватість, щиро розкаявся. Тим самим виконав взяті на себе зобов`язання у цій частині.

Крім цього, обвинувачений взяв на себе зобов`язання частково відшкодувати завдану кримінальним правопорушенням шкоду на суму 100 000 (сто тисяч) грн на зазначений в угоді банківський рахунок упродовж 10 робочих днів з дня набрання вироком законної сили. Згідно з долученою щорічною декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за _2019, 2020__ роки, обвинувачений отримував дохід у розмірі 448 000 грн за 2019 рік, 904187 за 2020 рік та мав заощадження у 2019 році 230 869 грн, що підтверджує його фінансову спроможність виконати взяті на себе зобов`язання.

5.6. Щодо відповідності умов угоди вимогам закону в частині призначення покарання

За умовами угоди сторони дійшли згоди щодо призначення ОСОБА_6 такого покарання:

-за ч. 2 ст. 364 КК України - основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форм власності на строк 2 (два) роки та зі штрафом у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень;

-за частинами 2 статті 343 КК України - основне покарання у виді обмеження волі на строк 4 (чотири) роки.

При узгодженні покарання враховано:

1) положення п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, а саме:

- характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину та кримінального проступку; особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення злочину; наявність обставин, що пом`якшують покарання, - щире каяття. При цьому обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6, не встановлено;

2) положення ч. 5 ст. 65 КК України, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Санкцією ч. 2 ст. 364 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Санкцією ч. 2 ст. 343 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п`яти років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів, суд враховує особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Так ОСОБА_6 :

- щиро розкаявся у вчиненні інкримінованого йому злочину та кримінальних проступків;

- раніше не судимий (т. 1 а.п. 214);

- на обліку у нарколога та психіатра не перебуває (т. 1 а.п. 210-211).

На переконання суду, домовленості сторін угоди щодо узгодженого покарання не виходять за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Узгоджена міра покарання має конкретний вираз. Характер та підстави застосування визначеної міри покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форм власності строком на 2 (два) роки та зі штрафом у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, цілком усвідомлений обвинуваченим і відповідає його волі. Про характер та розмір міри покарання роз`яснено обвинуваченому судом у присутності захисників.

Визначення сторонами угоди покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі з приєднанням зазначених додаткових покарань також відповідає положенням статті 70 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійною.

Тому сторонами вірно зазначено в угоді про окреме виконання покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форм власності.

Суд також приймає до уваги те, що сторони узгодили звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Положення ст. 75 КК України не поширюються до засуджених осіб за корупційне кримінальне правопорушення. Відповідно до примітки до статті 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 цього Кодексу, є корупційним кримінальним правопорушенням. Водночас суд звертає увагу на спеціальну норму, що регламентує призначення покарання у випадку укладення угоди про визнання винуватості. Так у ч. 5 ст. 65 КК України зазначено, що у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Згідно з п. 12 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 №13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК, не є обов`язковим. Якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені, визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК), відсутні.

За таких обставин звільнення обвинувачених від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, на думку суду, не суперечить вимогам КК України.

На підставі ч. 2 ст. 75 КК України суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням шляхом встановлення йому іспитового строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років. З урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень суд вважає доцільним встановити обвинуваченому іспитовий строк три роки.

Також відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Разом з тим, як зазначено в ч. 3 ст. 76 КК України на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов`язки, передбачені ч. 2 цієї статті, необхідні і достатні для її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання.

При звільненні від відбування покарання суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого такі обов`язки, передбачені ст. 76 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Тому узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає характеру тяжкості вчиненого діяння та особі винного, а також загальним засадам його призначення, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, забезпечить досягнення мети його застосування.

5.7. Щодо наявності фактичних підстав для визнання винуватості

Фактичні обставини, описані в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, зазначене в угоді про визнання винуватості, підтвердження цих обставин обвинуваченим у присутності захисника дають суду підстави для висновку про існування підстав для визнання ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України, ч. 2 ст. 343 КК України, ч. 2 ст. 343 КК України.

5.8. Висновок суду

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6, відповідає як вимогам кримінального процесуального законодавства, так і вимогам закону України про кримінальну відповідальність.

Під час судового засідання колегією суддів з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд не встановив підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.

Тому суд дійшов висновку про необхідність затвердження вищевказаної угоди про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженого покарання.

6. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди

6.1. Цивільний позов

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

6.2. Процесуальні витрати

При ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Досліджені матеріали дозволяють дійти висновку, що процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

6.3. Спеціальна конфіскація

Підстави для застосування спеціальної конфіскації відсутні.

6.4. Цивільна відповідальність

За ч. 1 ст. 472 КПК України угода про визнання винуватості повинна містити умови часткового звільнення обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення.

Сторони досягли згоди про звільнення ОСОБА_6 від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди. Як умову цього в угоді зазначено таке: одним із кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 (ч. 2 ст. 364 КК України), спричинено тяжкі наслідки державним інтересам, майновий стан обвинуваченого ОСОБА_6, відсутність у нього доходів від вчинення інкримінованого злочину, необхідність догляду за хворою матір`ю, дороговартісне лікування її онкологічного захворювання (т. 1 а.п. 147-149, 151-153). Водночас обвинувачений ОСОБА_6 взяв на себе зобов`язання частково відшкодувати завдану кримінальним правопорушенням шкоду на суму 100 000 (сто тисяч) гривень (шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок НОМЕР_1, «Кошти від реалізації конфіскованого майна за матеріалами митних органів», відкритий в ГУ ДКСУ у м. Києві) упродовж 10 робочих днів з дня набрання вироком, ухваленим судом на підставі цієї угоди про визнання винуватості, законної сили.

6.4. Заходи забезпечення кримінального провадження

6.4.1 Запобіжні заходи

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25.01.2023 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 207 800 грн з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 2 місяці у разі внесення застави.

27.01.2023 застава у визначеному розмірі внесена ОСОБА_9, що підтверджується квитанцією (т. 1 а.п. 203).

Обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про зміну застосованого щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання (т. 1 а.п. 141).

В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_9, який є заставодавцем, виявив бажання перерахувати кошти, внесені ним як заставу за ОСОБА_6, на підтримку Збройних Сил України, що узгоджується із положеннями ч. 5 ст. 616 КПК України.

Дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення сторін судового провадження, суд дійшов таких висновків.

Частиною 5 ст. 616 КПК України передбачено, що за клопотанням обвинуваченого суд має право ухвалити рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу (в повному обсязі або частково), для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.

Про використання застави для цілей оборони України зазначено у п. 6 даної угоди, що відповідає чинному законодавству та суспільним інтересам.

До клопотання долучено заяву ОСОБА_9 від 21.07.2023 із проханням перерахувати на Збройні Сили України внесену нею за ОСОБА_6 суму застави у розмірі 1 207 800 грн (т. 1 а.п. 142-146).

Враховуючи наявність відповідного клопотання про зміну запобіжного заходу, а також відсутність даних про порушення процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6, його особу, умови угоди, волевиявлення заставодавця на перерахування грошових коштів, внесених як застава, на підтримку Збройних Сил України, позицію інших учасників судового провадження, які не заперечували проти зміни запобіжного заходу, суд вважає за можливе змінити ОСОБА_6 застосований до нього запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. До набрання вироком законної сили покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язок прибувати за кожною вимогою до суду.

Заставу у розмірі 1 207 800 грн, внесену ОСОБА_9 27.01.2023 на виконання ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25.01.2023, перерахувати на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони.

6.4.2. Арешти майна

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Арешт у кримінальному провадженні на майно не накладався.

6.5. Щодо речових доказів

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Речові докази визначені постановою детектива НАБУ ОСОБА_17 від 09.06.2022, а саме: копії записів з камери відеоспостереження, встановлених на території пункту пропуску «Орлівка», митного посту «Орлівка» Одеської митниці за 16.03.2022, знятих з технічних приладів та технічних засобів, що мають функції відеозапису, розміщених на носіях Adata HV300-1T номер 1L4520550441, Adata HV300-1T номер 1L4520550432 та копії фото-відеозаписів, знятих з мобільного телефону «Samsung Galaxy M32» IMEI: НОМЕР_2 IMEI2: НОМЕР_3 і розміщених на компакт диску для лазерних систем зчитування, який містить маркування DR5FA1-000844, зберігати разом з матеріалами справи.

Документи та електронні носії інформації необхідно зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 65-67 КК України, статтями 100, 368, 370, 373, 374, 468, 473, 475, 476, 616 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

1.Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 11 липня 2023 року між прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2023 за № 52023000000000057.

2.ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одеса, визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 343, ч. 2 ст. 343 КК України.

3.Призначити ОСОБА_6 покарання:

-за частиною 2 статтв 364 КК України - основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форм власності на строк 2 (два) роки та штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень;

-за частинами 2 статті 343 КК України - основне покарання у виді обмеження волі на строк 4 (чотири) роки.

4.Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форм власності строком на 2 (два) роки та штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

5.На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

6.На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання про зміну місця проживання, роботи або навчання.

7. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

9. Покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень виконувати самостійно.

10. Покарання у виді позбавлення права обіймати посади в державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, органах державної влади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 (два) роки виконувати самостійно.

11. Змінити застосований ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25.01.2023 у справі № 991/5605/22 до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у сумі 1 207 800 грнна запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

До набрання вироком законної сили покласти на ОСОБА_6 обов`язок, передбачений ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до суду.

Суму застави у розмірі 1 207 800 (один мільйон двісті сім тисяч вісімсот) гривень, яка була внесена ОСОБА_9 на виконання ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25.01.2023 у справі № 991/5605/22 згідно з квитанцією 9294-8622-3910-0627 від 27.01.2023, перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України з наступними реквізитами: Національний банк України, МФО 300001, рахунок № UA843000010000000047330992708, код ЄДРПОУ 00032106, отримувач: Національний банк України, призначення платежу: на підтримку Збройних Сил України.

12. Речові докази:

- носії Adata HV300-1T номер 1L4520550441, Adata HV300-1T номер 1L4520550432 та компакт диск для лазерних систем зчитування, який містить маркування DR5FA1-000844, зберігати разом з матеріалами справи;

- документи зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та обмежень, визначених у ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Головуючий суддя ОСОБА_18

Судді

ОСОБА_19

Пошук

Документ № 112938235