- Головуючий суддя (ККС ВС): Король В.В.
Ухвала
іменем України
21 серпня 2023 року
м. Київ
Справа № 991/2474/23
Провадження № 51-4936ск23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 травня 2023 року,
в с т а н о в и в:
За вироком Вищого антикорупційного суду від 07 квітня 2023 року затверджено угоду про визнання винуватості від 22 березня 2023 року, укладену між прокурором та підозрюваним ОСОБА_6, відповідно до якої ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форм власності на строк 2 роки, та штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 травня 2023 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вищевказаний вирок місцевого суду повернуто особі, яка її подала.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката ОСОБА_4, в якій він просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, неповнотою судового розгляду. Посилається на те, що вирок Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2021 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_5 . Вважає, що вказаним вироком фактично встановлена співучасть та винуватість ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, що є порушенням презумпції невинуватості. Зазначає, що посилання в оскаржуваному рішенні апеляційного суду щодо неможливості ідентифікації особи ОСОБА_5 є необґрунтованим. Висновки цього суду про те, що відомості з джерел засобів масової інформації не є такими, що достеменно ідентифікують певну особу також є безпідставні. Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про повернення його апеляційної скарги.
Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з ч. 4 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 394 КПК України встановлено підстави оскарження вироку суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості та вичерпний перелік осіб, які можуть звернутися з апеляційною скаргою на вказаний вирок.
Зі змісту положень Конституції України, статей 7, 24 та 394 КПК України у їх взаємозв`язку вбачається, що особа, яка не була учасником кримінального провадження, має право на апеляційне оскарження вироку на підставі угоди за умови, що це рішення стосується її прав, свобод та інтересів. Цей підхід підтверджено постановою Верховного Суду України від 3 березня 2016 року (справа № 5-347кс15), де зазначено: «… відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 цього Кодексу».
При цьому, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 травня 2020 року (справа № 639/2837/19), вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, суддя-доповідач має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи. Разом з цим, посилання сторони на те, що рішення стосується прав, свобод та інтересів інших осіб повинно бути вмотивовано виходячи зі змісту вироку на підставі угоди.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Так, зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається що, не погоджуючись з вироком Вищого антикорупційного суду від 07 квітня 2023 року, адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 17 травня 2023 року повернула його апеляційну скаргу на вказаний вирок місцевого суду, у зв`язку з тим, що вирок не містить жодних відомостей щодо ОСОБА_5, не порушує його прав та законних інтересів.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що в тексті вироку Вищого антикорупційного суду щодо ОСОБА_6 не зазначено жодних даних, які б дали змогу ідентифікувати безіменну особу, про співучасть з якою йдеться у цьому вироку суду.
Не залишились поза увагою апеляційного суду доводи адвоката про те, що ОСОБА_5 можливо ідентифікувати шляхом співставлення формулювання обвинувачення у вироку щодо ОСОБА_6 з відомостями із джерел масової інформації.
Так, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі обґрунтовано зазначив, що відомості з джерел масової інформації не можуть вважатися безумовно достовірними і такими, що достеменно ідентифікують певну особу. Крім того, з одного лише тексту вироку без проведення судового розгляду та дослідження доказів відсутня можливість ідентифікувати ОСОБА_1, в співучасті з якою діяв обвинувачений ОСОБА_6, а такі формулювання є лише елементом конкретизації обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 364 КК України.
Норми кримінального процесуального закону не звільняють сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи. При цьому, дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальному акті, повідомленні про підозру, тощо) у даному чи іншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності з вимогами ст. ст. 91, 92, 277, 291 КПК України.
Приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_4, апеляційний суд в ухвалі також зазначив, що інформація, яка міститься у вироку стосовно ОСОБА_6 щодо формулювання обвинувачення відносно співучасті з ОСОБА_1, яке визнано судом доведеним, стосується лише обвинуваченого ОСОБА_6 . Судом не здійснювалось дослідження та оцінка правомірності дій ОСОБА_1 та не встановлювалось наявність чи відсутність вини цієї особи, а також жодних преюдиційних фактів щодо неї, а обставини викладеного обвинувачення, відповідно до ст. 17 КПК України, не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб, крім обвинуваченого
Таким чином, доводи адвоката про те, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що він не мав права подавати апеляційну скаргу на вирок суду щодо ОСОБА_6 та необґрунтовано повернув його скаргу, колегія суддів вважає безпідставними.
Ухвала апеляційного суду є законною та відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Переконливих аргументів, які б ставили під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанції та вмотивованість його висновків у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, адвокатом у касаційній скарзі наведено не було.
З огляду на викладене, касаційна скарга адвоката ОСОБА_4 та додані до неї матеріали не дають підстав для її задоволення, а тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд
п о с т а н о в и в:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17 травня 2023 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
С у д д і:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3