Документ № 113040189

Справа № 991/5169/23

Провадження 2/991/4/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 серпня 2023 року м.Київ

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі:

головуючої судді Саландяк О.Я.,

суддів Олійник О.В.,

Широкої К.Ю.,

за участі:

секретаря судового засідання Зубріцької А.М.,

позивача - прокурора

Спеціалізованої антикорупційної прокуратури

Офісу Генерального прокурора Панченко О.О.,

представника відповідача

адвоката Островської О.Н.

(в режимі відеоконференцзв`язку),

розглянувши цивільну справу за позовом держави України в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,

У С Т А Н О В И Л А:

14.06.2023 держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - позивач) звернулася до Вищого антикорупційного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка) про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

У вказаній позовній заяві зазначено, що 13.02.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У.В.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Продавець передав у власність, а Покупець прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 (далі - Об`єкт нерухомості). Квартира складається з трьох житлових кімнат та кухні, житлова площа 62,9 кв. м, загальна площа 103,3 кв. м. Договірна ціна Об`єкта нерухомості становить 1 862 335,43 грн.

14.02.2020 між ОСОБА_3 ( Дарувальник ) та ОСОБА_1 ( Обдаровувана ) укладено договір дарування Об`єкту нерухомості, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У.В.

Згідно з п. 1 договору Дарувальник передає безоплатно у власність, а Обдаровувана приймає у власність як дарунок Об`єкт нерухомості. Сторони оцінюють дарунок в сумі 1 862 335,43 грн (п. 3 договору).

Як підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У.В. 13.02.2020 о 12.56 проведена державна реєстрація права власності на Об`єкт нерухомості (реєстраційний номер 2030109146101) за ОСОБА_3, а 14.02.2020 о 09.56 - за ОСОБА_1 .

Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора (далі - САП) здобуто докази того, що набуття такого активу ОСОБА_3 здійснено за дорученням її дочки ОСОБА_1 - заступника начальника відділу митного оформлення «Запитів» митного поста «Львів-північний» Галицької митниці Державної митної служби України, яка, окрім того, може як опосередковано, так і прямо вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.

У позовній заяві сформульовано такі вимоги:

-визнати необґрунтованим актив вартістю 1 862 336,43 грн (один мільйон вісімсот шістдесят дві тисячі триста тридцять шість гривень сорок три копійки), а саме - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 103,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030109146101;

-звернути стягнення на необґрунтований актив - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 103,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030109146101, з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави в межах суми 1 862 336 (один мільйон вісімсот шістдесят дві тисячі триста тридцять шість) гривень.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09.06.2023 (справа № 991/4898/23, провадження 2-з/991/3/23) задоволено заяву прокурора САП Панченко О.О. про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 103,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030109146101, РНОКПП НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_1 (т. 4 а.с. 96).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.06.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження (т. 4 а.с. 143-144).

До початку підготовчого судового засідання відповідачка ОСОБА_1 надіслала до суду відзив на позовну заяву та заяву про виклик свідків (т. 5 а.с. 1-92).

У підготовчому судовому засіданні прокурор подала заяву про виклик свідків (т. 5 а.с. 94).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 20.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 5 а.с. 103-104 зворот).

26.07.2023 засобами поштового зв`язку на адресу Вищого антикорупційного суду надійшла відповідь позивача на відзив від 24.07.2023 № 16/14/5- 60399 (т. 5 а.с. 119-126).

10.08.2023 на адресу Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення на відповідь на відзив разом із клопотанням про витребування доказів (т. 5 а.с. 140-145).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14.08.2023 клопотання представника відповідачки про витребування доказів задоволено (т. 5 а.с. 190-192).

14.08.2023 розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 14.08.2023 позивач подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, яке задоволено (т. 5 а.с. 147-177).

31.07.2023 на адресу Вищого антикорупційного суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 у якій вона вказала, що підтримує відзив на позовну заяву в повному обсязі і просила суд врахувати його при розгляді позовної заяви. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Також зазначила, що приймати участь у судовому процесі особисто не має можливості. Інтереси у зазначеній справі буде представляти адвокат Островська О.Н. (т. 5 а.с. 127).

З урахуванням думки представника відповідачки, яка підтримала заяву ОСОБА_1, позивача, яка вважала участь ОСОБА_1 обов`язковою, з урахуванням невстановлення в ході судового розгляду необхідності в особистій присутності чи допиту відповідачки, колегія суддів ухвалила проводити розгляд цивільної справи у відсутність останньої, з участю її представника, що узгоджується з вимогами, передбаченими ст. 58 ЦПК України.

Стислий виклад позицій учасників справи

Позивач ОСОБА_6 підтримала вимоги позовної заяви. Звернула увагу на те, що ОСОБА_1 працює в органах митної служби з 2013 року. Установлено, що з 2013 року ОСОБА_1 набула у власність дві квартири у АДРЕСА_3 і автомобіль. Вчинення правочинів щодо нерухомого майна здійснювались за ідентичною схемою, тобто, спочатку право власності набувала мати, після чого дарувала ОСОБА_1 . З огляду на те, що першу квартиру набуто до 2019 року, а Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» набув чинності 28.11.2019, перша квартира не була предметом дослідження як необґрунтований актив. Пояснила, що розмір необґрунтованого активу взято з договору купівлі-продажу квартири. За попереднім оглядом ринку нерухомості було встановлено, що вказана ціна у договорі купівлі-продажу відповідає ринковій і не є заниженою. Будь яких відомостей про те, що сума вартості квартири не відповідає дійсності наразі немає. Доходи ОСОБА_1 ураховувались з 2019 року. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 обіймає посаду з 2013 року та є суб`єктом декларування, позивачем взято до уваги інформацію саме з декларації за 2019 рік, оскільки у ній відображені кошти за попередні періоди.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Островська О.Н. заперечувала щодо доводів позовної заяви з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що ОСОБА_1 є особою уповноваженою на виконання функцій держави. Підтвердила, що ОСОБА_1 14.02.2020 отримала від своєї матері квартиру у м. Львів на підставі договору дарування. Вартість квартири складає 1 862 336, 43 грн. Вважає, що прийняття такого дарунку відповідає чинному законодавству України, заборон щодо отримання таких подарунків від батьків немає. Купівля квартири і дарування її наступного дня також не суперечить чинному законодавству, зокрема, ст. 319 ЦК України. ОСОБА_1 не було відомо, що батьки мають намір придбати житло. Вона не уповноважувала батьків на його придбання, не давала коштів, не укладала ніяких доручень, не переслідувала мети незаконного збагачення. Отриману в дар квартиру задекларувала в законному порядку. Не погоджується з тим, що позивачем проаналізовано доходи ОСОБА_1 лише за 2 роки, а батьків лише з 2001 року. При цьому, батько отримував дохід з 1977 року, а мати з 1975 року. У зв`язку з цим, вважає, що позивачем вказана не повна інформація щодо отриманих доходів. Станом на липень 1991 року батьки відповідачки мали дохід, загальна сума якого складала 78 339, 36 карбованців. Дохід батька ОСОБА_1 був значно вищим порівняно з середньомісячними доходами робітників та службовців, оскільки він був військовослужбовцем, мав офіцерське звання. Сім`я була на державному забезпеченні, витрати були мінімальними. ОСОБА_7 проходив службу за кордоном де отримував дохід в іноземній валюті та отримував у той період дохід в національній валюті в Україні. У 1990-1992 роках проходив військову службу в Польській Народній Республіці, отримав дохід та разом з сімейними заощадженнями обміняв на 8000 доларів США. Батьки ОСОБА_1 у 2010 та 2016 роках також отримали дохід від продажу квартир у м. Хмельницький у розмірі 44 227 грн, за які придбали 5 500 доларів США та м. Тернополі у розмірі 200 760 грн, за які придбали 7 500 доларів США. Тобто, у вказаний період придбали 13 000 доларів США. За виплати при звільненні з військової служби у 2005 році придбано 7500 доларів США. Станом на лютий 2020 у ОСОБА_7 були заощадження в розмірі 656 789 грн 80 коп та 31 200 доларів США. Крім того, мати ОСОБА_1 отримала позику у ОСОБА_8, який є її зятем. Зазначила, що сім`я ОСОБА_7 має значну кількість майна, що дозволяє їм повернути позичені кошти. На момент придбання квартири, доходи ОСОБА_7 були 3 406 397 грн 64 коп, з урахуванням позики. Спірна квартира набута за рахунок законних доходів ОСОБА_7, їх доходи раціонально обґрунтовані, вони були фінансово-спроможні у зв`язку з цим, підстави для застосування ст. 291 ЦПК України відсутні. З урахуванням вимог ст. 290 ЦПК України, мінімальна різниця між вартістю активів та законними доходами особи у даній справі має становити 1 003 500 грн. Якщо не враховувати кошти, що були отримані на підставі позики, придбані та пізніше продані долари США, то різниця між вартістю квартири та законними доходами ОСОБА_7 нижче вказаної межі.

На питання пояснила, що спірна квартира куплена за рахунок доходів батьків та частково позики. Метою отримання позики був дохід, шляхом купівлі майна і в подальшому його перепродажу. Позика отримана не з метою купівлі квартири, що в подальшому була подарована відповідачці. Витрати на придбання квартири у м. Івано-Франківськ ураховано при розрахунках захисту. Із витратами, що вказані прокурором у позовній заяві, відповідач погоджується. Однак, дохід складає більше, ніж вказаний в позовній заяві, оскільки не враховано попередній період за який ОСОБА_3 також отримували дохід. Квартири набуто на підставі договорів купівлі-продажу, а відчужено на підставі договорів дарування, це було волевиявлення батьків, які хотіли допомогти своїй дочці, яка отримувала не значну заробітну плату.

У ОСОБА_7 дві дочки, з яких відповідачка є молодшою. Батьки мали бажання забезпечити своїх дітей. Представнику не відомо до якого часу ОСОБА_1 проживала разом з батьками однією сім`єю. Старшій дочці ОСОБА_3 теж допомагали коштами раніше. Витрати сім`ї були мінімальними за рахунок державного забезпечення військового офіцера, яке було значне кращим навіть порівнюючи з іншими військовими. Сім`єю їздили на відпочинок, але такі витрати також компенсувались. Повідомила, що знайома з сім`єю ОСОБА_7 понад 10 років, їй відомо, що у них є город, на якому вони вирощували картоплю, інші овочі. Також держава забезпечувала усю сім`ю продовольчими пайками, що надавало можливість значно економити кошти. Інформація про таке забезпечення військових, відома зі слів ОСОБА_7 . Про понесення ОСОБА_3 протягом життя витрат на ремонт житла, підтримку здоров`я, урочисті події, навчання та проживання дітей під час навчання невідомо. Обмін валюти у періоди, які не охоплені прокурором у позові, здійснювався за кордоном, квитанцій ОСОБА_7 не зберігав.

Під час судового провадження судом допитано свідків.

Свідок ОСОБА_2 суду показав, що у 2019 році він вирішив продати належну йому квартиру у АДРЕСА_2 про що розмістив відповідне оголошення. Продаж здійснював без посередників. Приходили покупці, оглядали квартиру. У лютому 2020 квартиру оглядали чоловік та жінка, віком близько 40 років. Через кілька днів відбулась угода щодо купівлі квартири. Нотаріуса для оформлення угоди обирали покупці. При укладенні угоди були присутні свідок із своїм батьком, чоловік та жінка старшого віку, які були покупцями та чоловік, який був при огляді квартири. Кошти він отримав готівкою у доларах США.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3, відповідачка ОСОБА_1 - його дочка. Також у них є старша дочка ОСОБА_9 . Старшій дочці вони допомогли раніше, вона наразі забезпечена, має сім`ю та двох дітей. Молодшу дочку свідок вважає незабезпеченою та такою, що потребує допомоги. Так як ОСОБА_10 не має родини, то свідок вважає, що саме вона догляне їх із дружиною на старості. Він має інвалідність, постійно лікується, оскільки втратив нирку та потребує діалізу. Дружина 4 останні роки хворіє на онкологічне захворювання та теж потребує лікування. Таке лікування подружжя ОСОБА_7 отримують повністю безкоштовно у відомчих військових медичних закладах, до яких належить Львівський військовий шпиталь. Саме тому свідок у 2019 році звернувся до свого товариша, який є будівельником та добре розбирається у технічному стані житла, підібрати йому квартиру у м. Львів в районі шпиталю. Знайомий підібрав таку квартиру, переслав свідку фото, дав хороші рекомендації щодо якості квартири. 13.02.2020 свідок із дружиною власним автомобілем приїхали у Львів до нотаріуса, де було оформлено договір. При укладенні договору був присутній продавець із батьком, свідок із дружиною та його друг, який оглядав квартиру. Кошти було передано продавцю готівкою у гривні. Переведення коштів у гривню було здійснено напередодні у м. Тернопіль, відповідних квитанцій немає. Після купівлі квартири свідок із дружиною переночували в готелі та наступного дня у нотаріуса було укладено договір дарування квартири ОСОБА_1 .

У родини свідка було достатньо коштів на придбання кватири у м. Львів, також ними отримано позику у розмірі 2 млн грн, частину яких використано для розрахунку. Зокрема ОСОБА_3 все життя працювала та заощаджувала. Сам свідок кадровий військовий, був двічі відряджений на службу за кордон. Вперше до республіки Афганістан, де він отримував 3 оклади, один із яких в чеках, а два в карбованцях. Вдруге - до Польської Народної Республіки, де отримував два оклади: один у злотих, другий у карбованцях на ощадну книжку. Злоті він одразу переводив у долари США, а карбованці поступово, після того, як їх йому у Польщу привозила дружина. Долари США, які він привозив в Україну, свідок заощаджував. Він та його сім`я були повністю забезпечені, зокрема, продпайками, а тому витрати на харчування були мінімальні. Свідок має пільги як учасник бойових дій, а тому несе мінімальні витрати також на комунальні послуги. Свідок протягом життя здійснював купівлю-продаж іншої нерухомості, продав спадкове нерухоме майно. Усі кошти переводив в долари США, однак жодних квитанцій у нього не збереглось. У листопаді 2019 року свідок із дружиною позичили у свого зятя ОСОБА_8 2 млн грн, один із яких досі не використали. Письмове оформлення такого договору відбулось з ініціативи ОСОБА_8 . Щодо повернення позики, то свідок має дохід у вигляді пенсії, має нерухоме та рухоме майно, заборгованість за пенсією на підставі рішення суду.

Щодо житла, яким свідок та його дружина користуються у м. Бережани Тернопільської області, то це було приміщення виробничого цеху, яке переобладнане у житлове коштами власника. Ремонтні роботи у ньому сім`єю ОСОБА_7 були проведені на невелику суму. Житло у м. Бережани наразі перебуває у незадовільному стані, із стелі падає штукатурка, на стінах грибок, однак свідок має право на отримання безкоштовного житла, так як перебуває на квартирному обліку. Дочка ОСОБА_11 проживала із ними однією сім`єю до того часу, як почала навчатись у м. Тернопіль. Під час навчання ОСОБА_11 проживала у квартирі, яка теж перебувала у власності сім`ї ОСОБА_7. Потім ОСОБА_11 почала працювати. Власних коштів на купівлю квартири у м. Львів не надавала, квартиру не оглядала. Наразі відповідачка проживає у спірній квартирі, свідок дуже часто приїздить до неї, має окрему кімнату де постійно знаходяться його особисті речі.

Кошти, які розміщені на компенсаційних рахунках в «Ощадбанку», це кошти, які подаровані йому його батьками та бабусею.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що ОСОБА_9, яка є дочкою ОСОБА_7 та сестрою ОСОБА_12 - його дружина. В жовтні 2019 тесть із тещою звернулись до нього з проханням позики коштів у розмірі 2 млн грн на купівлю квартири у м. Львів в районі військового шпиталю, щоб вони могли отримувати медичну допомогу. Так як дружина наполягала, а ОСОБА_7 раніше у 90-х роках неодноразово допомагав валютними позиками, теща періодично доглядає за дітьми, свідок погодився позичити кошти. Свідок заздалегідь підготував договір та 01.11.2019 передав 2 млн грн готівкою ОСОБА_7 та ОСОБА_3, коли останні приїхали до нього в гості. Оригінал розписки ОСОБА_3 перебуває у нього. Кошти до даного часу не повернуті, хоча 1 млн грн ОСОБА_3 пропонували повернути. Свідок вважає ОСОБА_7 такими, які спроможні повернути позичені кошти, так як мають рухоме та нерухоме майно, у тестя є заборгованість за пенсією. Він має відповідні заощадження, за рахунок чого міг позичити такі кошти як ОСОБА_3, так і іншим особам. Свідок починаючи із 90-х років займався підприємництвом. Спочатку торгівлею товаром у м. Тернопіль, який завозився із Туреччини, а потім купівлею-продажем та ремонтом сільськогосподарської техніки та автотранспорту. Свої доходи відображав для відповідного обліку, у тому числі шляхом подачі декларацій до фіскальних органів. Банківським установам не довіряє, кошти зберігає готівкою у сейфі. Розміру своїх заощаджень не назвав, однак вказав, що два мільйони гривень для нього є посильною сумою.

Свідок ОСОБА_3, будучи повідомленою про час та місце проведення судового засідання до суду не з`явилась, доказів причин неявки суду не надала. За поясненнями представника відповідачки ОСОБА_13, свідок не з`явилась за станом здоров`я. Про відмову від дачі показань, як то передбачено ст. 71 ч. 2 ЦПК України, суд не повідомила. Прокурор просила повторно не здійснювати виклик ОСОБА_3, так як до неї будуть ставитись ті ж самі питання, на які надав відповіді свідок ОСОБА_7 .

На підставі досліджених письмових доказів, які знаходяться у судовій справі № 991/5169/23, судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до наказу в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби Державної митної служби України В. Цабака від 18.12.2019 № 99-о ОСОБА_1 з 30.12.2019 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу митного оформлення «Запитів» митного поста «Львів-північний» Галицької митниці Держмитслужби (т. 2 а.с. 73).

Наказом в.о. начальника Львівської митниці Державної митної служби України І. Ніжнікова від 29.06.2021 № 10-0 ОСОБА_1 з 30.06.2021 призначено на посаду заступника начальника відділу митного оформлення «Запитів» митного поста «Львів-північний» Львівської митниці в порядку переведення з Галицької митниці Держмитслужби (т. 2 а.с. 74-75).

Згідно з наказом в.о. начальника Львівської митниці Державної митної служби України О. Шахрая від 30.09.2022 № 1184-0 ОСОБА_1 з 03.10.2022 переведено на посаду заступника начальника відділу митного оформлення «Малехів» митного поста «Львів-північний» Львівської митниці (т. 2 а.с. 76-77).

З 28.11.2022 ОСОБА_1 переведена на посаду начальника відділу митного оформлення № 4 митного поста «Львів-північний» Львівської митниці, згідно з наказом в.о. начальника Львівської митниці Державної митної служби України О. Шахрая від 25.11.2022 № 1448-о (т. 2 а.с. 87-89).

Зі змісту трудової книжки ОСОБА_1, серед іншого, вбачається, що 10.01.2013 вона прийняла присягу державного службовця і дотепер працює в органах Державної митної служби України (т. 2 а.с. 78-86).

Станом на час набуття Об`єкта нерухомості (13.02.2020-14.02.2020) ОСОБА_1 обіймала посаду заступника начальника відділу митного оформлення «Запитів» митного поста «Львів-північний» Галицької митниці Державної митної служби України.

Відповідно до ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Отже, при зверненні до суду з відповідним позовом безпосереднім або опосередкованим суб`єктом, щодо активів якого ставляться ці питання, є особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

САП під час реалізації повноважень, визначених ч. 5 ст. 290 Цивільним процесуальним кодексом України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» за повідомленням Державного бюро розслідувань виявлено факт набуття необґрунтованого активу, що здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави, яка, окрім того, може як опосередковано, так і прямо вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

З огляду на викладене ОСОБА_1, будучи державним службовцем, є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», і щодо її активів за наявності передбачених законом умов може застосовуватися інструмент визнання активів необґрунтованими і їх стягнення в дохід держави.

Відповідно до примітки до ст. 513 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці категорії «Б» є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. На таких осіб поширюються додаткові заходи здійснення фінансового контролю, визначені ч. 4 ст. 52 цього Закону, зокрема повідомляти про суттєві зміни в майновому стані, а згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 513 Закону їх декларації підлягають обов`язковій повній перевірці.

Окрім того, відповідно до ст. 51-4 Закону України «Про запобігання корупції» щодо ОСОБА_1, як суб`єкта декларування, може здійснюватися вибірковий моніторинг способу життя.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір`ю, а ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 - батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (дівоче прізвище - ОСОБА_14, т. 2 а.с.15-23) ім`я при народженні ОСОБА_15 - відповідно до актового запису про народження від 29.09.1990 № 2775, що відображено у повному витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (т. 2 а.с. 12-14).

13.02.2020 між ОСОБА_2, та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У.В. (т. 2 а.с. 43-54, 143-146).

Відповідно до п. 1. вказаного договору Продавець передав у власність, а Покупець прийняла у власність кв. АДРЕСА_1, загальною площею 103,3 кв. м. за ціною 1 862 335,43 грн, визначеною згідно звіту про незалежну оцінку, виданого ТзОВ «Комплексна оцінка майна» станом на 18.10.2019 року (п. 3 договору купівлі-продажу).

Наступного дня - 14.02.2020 між ОСОБА_3 ( Дарувальник ) та ОСОБА_1 ( Обдаровувана ) укладено договір дарування Об`єкту нерухомості, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пшеничною У.В. (т. 2 а.с. 55-64, 147-148).

Згідно з п. 1 договору Дарувальник передає безоплатно у власність, а Обдаровувана приймає у власність як дарунок Об`єкт нерухомості. Сторони оцінюють дарунок в сумі 1 862 335,43 грн (п. 3 договору дарування квартири). Вказана вартість не оспорювалась учасниками справи.

За приписами ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 13.02.2020 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пшенична У.В., на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2020, провела державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 103, 3 кв.м., власник ОСОБА_3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030109146101 (т. 2 а.с. 51).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 14.02.2020 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пшенична У.В., на підставі договору дарування від 14.02.2020, провела державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 103, 3 кв.м., власник ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 63).

Відповідно до ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів». Зазначений закон набрав чинності 28.11.2019.

За таких обставин на заявлені активи поширюється темпоральний і змістовний критерій застосування законодавства про визнання активів необґрунтованими та стягнення в дохід держави.

Для цілей глави 12 ЦПК України термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (п. 1 ч. 8 ст. 290 ЦПК України). Під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).

Активами, щодо необґрунтованості яких вирішується питання, позивач визначає квартиру, за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 103,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030109146101, власником якої є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), вартістю 1 862 336 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують необґрунтованість активів, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами особи.

У ч. 2 ст. 290 ЦПК України йдеться про різницю між вартістю необґрунтованих активів і законними доходами, яка у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 28.11.2019 (день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів»), але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України.

Ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01.07.2019 встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2007 грн. Тобто мінімальна різниця між вартістю активів та законними доходами особи у даній справі має становити 2007* 500 = 1 003 500 грн.

Ст. 368-5 КК України встановлена максимальна межа такої різниці - шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу ІV ПК України для відповідного року; при цьому податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Актив, який позивач вважає необґрунтованим, набутий у 2020 році.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи складав 2102 грн.

Тобто за ст. 290 ЦПК України найвище значення різниці вартості активів та законних доходів у 2020 році становить 2102/2*6500=6 831 500.

З метою визначення зазначеної у ч.2 ст. 290 ЦПК України різниці слід виходити з такого.

Відповідно до п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України терміни «законні активи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, визначених п. 7, 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Такими правомірними джерелами законних доходів є:

- отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи;

- наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.

Оскільки позовні вимоги стосуються активів, набутих у 2020 році, необхідним є врахування даних щодо майнового стану ОСОБА_1 до дати такого набуття.

На підтвердження фінансового стану та неможливості набуття активів до позовної заяви позивачем додано, зокрема, декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, подані ОСОБА_1 за 2016-2021 роки (т. 2 а.с. 106-129).

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 проходить службу в органах Державної митної служби України та згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3, ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом декларування, відтак для визначення законних доходів доцільно використовувати інформацію з її щорічних декларацій, оскільки презюмується, що дані, зазначені в цих деклараціях, є правдивими й такими, що відповідають дійсності.

Під час розгляду справи колегією суддів досліджені подані прокурором копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, які були подані ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру декларацій, за 2016-2020 роки та повідомлення про суттєві зміни майнового стану за 2021 рік (т. 2 а.с. 106-133). Разом з тим, декларація за 2019 рік вважається такою, що має підсумковий характер по відношенню до попередніх, а відтак саме вона піддана в ході розгляду справи найдетальнішому аналізу на предмет розміру законних доходів відповідачки.

Згідно з щорічною декларацією ОСОБА_1 за 2019 рік, станом на 31.12.2019, у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» зазначено заробітну плату, отриману за основним місцем роботи у розмірі 165 653 грн, у розділі 12 «Грошові активи» відомості відсутні (т. 2 а.с. 121-124).

Згідно з відомостями в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» щорічної декларації за 2020 рік доходи ОСОБА_1 становили: заробітна плата, отримана за основним місцем роботи, у розмірі 261 268 грн; подарунок у негрошовій формі вартістю 1 862 336 грн, у розділі 12 «Грошові активи» відомості відсутні. Також у розділі 3 відображено наявність квартири загальною площею 103,3 м.кв, датою набуття 14.02.2020, розташованої у АДРЕСА_2, що відповідає Об`єкту нерухомості, який є предметом позову, що розглядається. (т. 2 а.с. 125-129, 140-142 зворот).

Згідно з відомостями, які містяться у повідомленні про суттєві зміни, поданому ОСОБА_1 17.10.2021, нею відображено отримання 13.10.2021 подарунок у негрошовій формі у розмірі 195300 грн від ОСОБА_3 та зазначено у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» набуття від ОСОБА_3 у цей же день квартири площею 65,1 м.кв., розташованої в м. Івано-Франківськ вартістю на дату набуття 195300 грн. (т. 2 а.с. 132-133)

У межах здійснення моніторингу способу життя ОСОБА_1, як суб`єкта декларування, Національним агентством з питань запобігання корупції на запит САП (т. 2 а.с. 134) витребувано відомості та документа, серед яких: пояснення та підтвердні документи щодо походження коштів у ОСОБА_3 на придбання нерухомого майна - квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, подарованої на підставі договору дарування від 14.02.2020; копії банківських виписок за всіма рахунками ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.12.2020 та копії довідок про залишок коштів на них станом на 31.12.2019 та 31.12.2020 (т. 2 а.с.135-178).

Згідно з розрахунковими листами за 2020 рік щодо нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати та відомостей про рух коштів на належному їй рахунку № НОМЕР_2, який відкритий в АТ «Райффайзен Банк», за період 01.01.2020-13.02.2020 вона отримала заробітну плату в розмірі 16 221,5 грн (т. 2 а.с. 93-93 зворот,169), а саме: 17.01.2020 - 3 210,32 грн.; 30.01.2020 - 9 750,18 грн; 12.02.2020 - 3 261 грн (зазначено тип транзакції: безготівкове зарахування; назва транзакції: (ZARPLATA) GALICKA MITNI).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, сукупна вартість яких не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, а тому можна припустити наявність у суб`єкта декларування на кінець звітного періоду (2019 рік) грошових активів у сумі не більше 96 050 грн (прожитковий мінімум на 01.01.2019 - 1921 грн х 50).

Тобто, сукупний розмір законних доходів ОСОБА_1 на дату набуття активу - Об`єкта нерухомості, які могли бути нею використані, становив 112 271,5 грн (розмір максимально можливих грошових активів на кінець 2019 року (96 050 грн) та доходів за січень-лютий 2020 року (16 221,5 грн) без урахування витрат).

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що різниця між вартістю Об`єкта нерухомості та законними доходами суб`єкта декларування становить: 1 862 336,43 грн (Об`єкт нерухомості) - 112 271,50 грн (законні доходи) = 1 750 064,93 гривні.

З огляду на викладене, є очевидним, що ОСОБА_1 не мала фінансової можливості за рахунок законних доходів самостійно придбати Об`єкт нерухомості.

Вказана різниця перевищує визначену в ч. 2 ст. 290 ЦПК України мінімальну межу виміру - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом (1 003 500 грн), та не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України (6 831 500,00 грн). Такі обставини можуть свідчити про необґрунтованість набуття Об`єкта нерухомості.

Колегія суддів відхиляє доводи представника відповідачки щодо включення до таких розрахунків розміру доходів ОСОБА_3 та ОСОБА_7, так як вони не є особами, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чи членом сім`ї такої особи.

Так як позивач доводить відсутність коштів на придбання Об`єкта нерухомості, а відповідачка доводить волевиявлення та наявність коштів на придбання Об`єкта нерухомості ОСОБА_3 та ОСОБА_7, судом досліджено надані сторонами відповідні докази щодо цих обставин.

Критерій правомірності та законності доходів за який набуто актив у даній справі, повною мірою є застосовним і також щодо доходів третіх осіб, які маючи право володіння майном, водночас не повинні бути механізмом приховування ролі суб`єкта декларування у набутті цінностей, які є предметом розгляду у даній справі.

У ході судового розгляду встановлено наступне.

ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_3, проживає у АДРЕСА_4 (т. 2 а.с. 7).

Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_16 працювала починаючи з жовтня 1975 року на різних посадах, перебувала на обліку Бережанського центру зайнятості до 06.05.2012 року тощо (т. 5 а.с. 46-49)

У період з жовтня 1975 по лютий 1979 ОСОБА_3 отримала 0 грн, 02369 коп (т. 5 а.с. 50); у період з грудня 1981 по грудень 1986 роки, отримала заробітну плату у розмірі - 6 377 руб. 80 коп, (т. 5 а.с. 51); у період з січня 1987 по червень 1988 роки отримала заробітну плату у розмірі 2271 руб 01 коп, (т. 5 а.с. 230).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (далі - ДРФОПП) (т. 2 а.с. 26, 30-33) у період з 2000 по 2012 роки отримала доходів на суму 196 240,92 грн, а саме: 134 177,79 грн заробітна плата; 10 826,08 грн соціальні виплати з відповідних бюджетів; 425,29 грн виплати відповідно до умов цивільно-правового договору; 44 277 грн від продажу нерухомого майна (договір купівлі-продажу квартири у м. Хмельницькому від 13.11.2010, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. (т. 2 а.с.182-183).; 6 534,76 грн - інші доходи.

Починаючи з 07.05.2012 ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування». Відповідно до інформації територіального підрозділу Пенсійного фонду України, у період з травня 2012 року по лютий 2020 року, вона отримала виплати в розмірі 117 200, 39 грн (т. 2 а.с. 95, 99-101, т. 5 а.с. 62-63).

Колегія суддів не враховує у дохід ОСОБА_3, вказані відповідачкою у відзиві на позовну заяву та запереченні, готівкові кошти, що розміщені у 2015 році на депозитному рахунку в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 53 000 грн, оскільки ці кошти і є заощадженнями з доходів за попередні періоди, що обраховані вище. При цьому, колегія суддів враховує нараховані відсотки по депозитному рахунку в «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 2 000 грн (виписки з рахунків на CD-R диску АТ «Райффайзен Банк Аваль» стосовно ОСОБА_3 ), (т. 4 а.с. 12, т. 5 а.с. 52).

Отже, максимально можливий сукупний дохід ОСОБА_3 станом на лютий 2020 року складав 8648 руб 81 коп та 315 441 грн 33 коп, без врахування витрат.

Чоловік ОСОБА_3 та батько ОСОБА_1, - ОСОБА_7 згідно з копією трудової книжки з жовтня 1977 року по вересень 2015 працював на різних посадах, а також з 1980 по 2005 проходив службу у ЗСУ (т. 5 а.с. 17-18).

Зі змісту витягу із послужного списку, витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 30.12.2005 № 207, посвідчень серії НОМЕР_5 від 27.01.1997, НОМЕР_16 від 10.04.2006, НОМЕР_17 від 27.10.2016, довідки Обласної МСЕК від 26.10.2016 № 0803253, встановлено анкетні дані ОСОБА_7, його самостійну трудову діяльність у період з 1972 по 1980 роки, проходження служби в Демократичній Республіці Афганістан у період з 1985 по 1987 роки та відомості про проходження військової служби у період з 1980 по 2005 роки, у тому числі у складі ПГВ з 1990 по 1992; наявність пільг та статусів ветерана війни - учасника бойових дій, інваліда війни, інваліда ІІ групи. Однак вказані документи, не містять конкретних даних про кількість та розміри призначеного чи виплаченого грошового забезпечення у вказані у ньому періоди, забезпечення військовослужбовця чи його родини продуктовими пайками, відомостей про видачу чеків та їх кількість (т. 5 а.с. 31-35, 36, 41, 42, 43, 44).

У період з жовтня 1977 по червень 1980 роки заробітна плата ОСОБА_7 становила 0 грн 04604 коп (т. 5 а.с. 19); нарахування грошового забезпечення з лютого по серпень 1988 року складало - 2275 руб 58 коп, (т. 5 а.с. 27); з липня 1992 року по жовтень 1993 - 1 527 126, 51 руб коп, з листопада 1992 по серпень 1996 - 377 623 968 крб, з вересня 1996 року по жовтень 1998 року - 8564 грн 80 коп (т. 5 а.с. 29); у період з грудня 1998 по грудень 2005 року, - 82 513 грн 69 коп (т. 5 а.с.30-30 зворот); виплачена пенсія у 2006 році складала 24209, 20 грн (т. 5 а.с. 214); у період з січня 2006 по грудень 2008 заробітна плата - 62 455 грн 33 коп (т. 5 а.с. 229); пенсія у період з січня 2007 по лютий 2020 року становила 658 993 грн 80 коп (т. 2 а.с. 96-97 зворот, т. 5 а.с. 61-61 зворот).

У період з 2001 по 2020 рокиОСОБА_7 згідно з відомостями з ДРФОПП (РНОКПП НОМЕР_6 ), які доповнюють довідки, надані відповідачем, отримав доходи у розмірі 337 648,31 грн, з яких: 300 638 грн заробітна плата (2009-2015); 22 631,31 грн соціальні виплати з відповідних бюджетів; 12 300 грн від продажу земельної ділянки (договір купівлі-продажу від 08.09.2016 земельної ділянки для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6120410100:01:001:2055, посвідчений приватним нотаріусом Бережанського районного нотаріального округу Хрущ Д.С.); 2 079 грн інші доходи (т. 2 а.с. 26, 33-36, а.с. 153-154).

Також ОСОБА_7 у період до лютого 2020 отримав дохід на загальну суму 908 031 грн, зокрема: 48 300 грн від продажу автомобіля у 2018 році марки «DAEWOO», модель «LANOS», 2005 року випуску, VIN-код: НОМЕР_7 (т. 2 а.с. 70, т. 3 а.с. 179, 184-186); 200 760 грн від продажу квартири у м. Тернопіль на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Ю.Г., (т. 2 а.с. 184-187).

Отже, максимально можливий сукупний дохід ОСОБА_7 станом на лютий 2020 склав: 1 529 402 руб 09 коп, 377 623 968 крб, 2 082415 грн 85 коп, без урахування витрат.

Відтак, максимально можливий сукупний бюджет подружжя без врахування витрат станом на лютий 2020 становив 1 538 050 руб 90 коп +377 623 968 крб+ 2 397 857 грн 18 коп = 1 529 402 руб 09 коп, + 377 623 968 крб+ 2 082415 грн 85 коп + 8648 руб 81 коп та 315 441 грн 33 коп.

Зі змісту наданих позивачем доказів установлено, що мінімально можливі витрати подружжя ОСОБА_7 на придбання майна за вказаний період становили 930 510,5 грн, а саме:

ОСОБА_7 :

344 000 грн - купівля у 2017 році автомобіля марки «FORD», модель «FIESTA», 2017 року випуску, VIN-код: НОМЕР_8, номерний знак НОМЕР_9 (т. 2 а.с. 67, т. 3 а.с. 181, 182);

2575 грн - купівля 23.07.2001 року квартири у м. Тернопіль, яка 17.11.2016 була відчужена на підставі договору купівлі-продажу за 200 760 грн (т. 5 а.с. 153-154)

Також матеріали справи містять відомості про набуття права власності рухомого майна (тобто витрати), а саме: 10.11.2000 - автомобіля «ВАЗ 2101» 1974 року випуску; 13.12.2002 - автомобіля марки «FORD», модель «FIESTA» 1986 року випуску; 23.09.2005 - автомобіля марки «DAEWOO», модель «LANOS», 2005 року випуску, VIN-код: НОМЕР_7 . Однак відомості про вартість вказаних автомобілів відсутні у реєстраційних картках ТЗ (т. 3 а.с. 174, 176, 179).

ОСОБА_3 :

375 620 грн - купівля у 2019 році автомобіля марки «HONDA», модель «CR-V», 2017 року випуску, VIN-код: НОМЕР_10, номерний знак НОМЕР_11, який був переданий на підставі довіреності ОСОБА_1 ( т. 2 а.с. 24, 69, т. 3 а.с. 172, 173, т. 4 а.с. 61, 74-78, 81-82) та 623 грн витрат за реєстрацію/перереєстрацію даного транспортного засобу (т. 4 а.с. 75);

- 206 320 грн - договір відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу №2-4 квартири в м. Івано-Франківську від 31.05.2016 (т. 2 а.с. 204-205);

- 1 372,5 грн - договір відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення (комори) у м. Івано-Франківську від 31.01.2011 (т. 2 а.с. 216-217).

Отже, на підставі досліджених доказівстаном на 13.02.2020 різниця між доходами та витратами подружжя ОСОБА_7 становила 1 538 050 руб 90 коп+377 623 968 крб+ 1 467 346 грн 68 коп. = 1 538 050 руб 90 коп+377 623 968 крб+ 2 397 857 грн 18 коп - 930 510 грн 5 коп.

При цьому встановлена судом сума не враховує витрати на харчування, одяг, сплату комунальних послуг, підтримання житла у стані придатному для проживання, проїзд у транспорті, на підтримку здоров`я, купівлю трьох автомобілів, їх утримання та заправку, забезпечення двох дітей тощо.

Представник відповідачки у судовому засіданні не оспорювала суми доходів ОСОБА_7 та ОСОБА_3, а лише доповнила їх відомостями, що стосувались доходів до 2018 року та про заощадження родини. Також відповідачкою не оспорювались витрати ОСОБА_7 та ОСОБА_3, які вказав позивач у позовній заяві та які були перевірені у ході судового розгляду.

Щодо майнового стану ОСОБА_8 .

Ураховуючи, що договір позики, на який посилається відповідачка, укладено 01.11.2019 (т. 2 а.с. 181), колегія суддів надає оцінку доказам щодо майнового стану ОСОБА_8 до вказаної дати.

Відповідно до відомостей ДРФОПП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_12 ) у період 1998 року по 2019 рік отримав доходи в сумі 2 758 904,34 грн, з яких: 2 156 612 грн - дохід від власної підприємницької діяльності; 237 477,37 грн - дохід, виплачений самозайнятій особі; 222 487 грн - дохід, отриманий у спадщину (подарований) від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення; 58 139,80 грн - виграші, призи, крім виграшів у держлотерею; 35 113,18 грн - вид доходу відсутній в довідниках; 5 784,8 грн - операції з рухомим майном; 2 022 грн - заробітна плата; 41 268,19 грн - інші доходи (т. 3 а.с. 38, 46-70, 82-113, 142-152).

Згідно з інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області ОСОБА_8 із квітня 2015 року отримує пенсію по інвалідності, за період з 04.2015 по листопад 2019 року отримав 75 935, 17 грн (т. 4 а.с. 2-4).

Також згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру транспортних засобів він одержав доходи на загальну суму 188 176 грн, а саме: 26 953 грн - за договором купівлі-продажу гаража від 24.04.2018 (т. 3 а.с. 170-171); 130 323 грн - за договором купівлі-продажу квартири від 29.11.2016 (т. 3 а.с. 159-160, 161-163); 12 900 грн - від продажу напівпричіпа-самоскида марки «POLKON NW-192» (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 27.03.2019 № 2411), (т. 3 а.с. 237, 238); 18 000 грн - від продажу напівпричіпа-самоскида марки «SDC TP-28» (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 31.01.2018 № 3367), (т. 3 а.с. 244, 245).

Таким чином, загальний розмір законних доходів ОСОБА_8 станом на час можливого надання позики становив 2 758 904 грн 34 коп + 75 935, 17 грн + 188 176 грн = 3 023 015 грн 51 коп.

Ураховуючи відомості вказаних державних реєстрів, ОСОБА_8 здійснив витрати на придбання нерухомості та транспортних засобів на загальну суму 1 677 417,50 грн, а саме: 60 811 грн - купівля транспортного засобу марки «GEELY CK» (довідка-рахунок від 20.05.2014 № ВІА460247), (т. 3 а.с. 224-225); 10 000 грн - купівля транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», модель «LT 28» (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 24.06.2017 № 1944), (т. 3 а.с. 228, 229, 230); 115 703 грн - купівля транспортного засобу марки «RENAULT», модель «PREMIUM 450 DXI» (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 30.06.2017 № 1013), (т. 3 а.с. 231-232); 121 200 грн - купівля напівпричіпа-самоскида марки «POLKON», модель «NW-192» (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 05.07.2017 № 050717), (т. 3 а.с. 235, 236); 15 000 грн - купівля напівпричіпа-самоскида марки «SDC2, моделі «TP-28» (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 21.08.2017 № 2333), (т. 3 а.с. 242, 243); 58 000 грн - купівля транспортного засобу марки «IVECO», модель «MAGIRUS 190E» (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 05.01.2018 № 6220/18/000036), (т. 3 а.с. 246-247); 97 815 грн - купівля напівпричіпа-самоскида марки «BODEX», модель «KIS 33Р» (договір купівлі-продажу транспортного засобу від 26.03.2019 № 81-03/19), (т. 3 а.с. 250-55); 120 710 грн - купівля нерухомості на підставі договору купівлі-продажу гаража від 16.07.2015 (т. 3 а.с. 168-169); 178 178,50 грн - купівля нерухомості на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 29.11.2016, частка у праві спільної часткової вартості із ОСОБА_9, із якою перебуває у зареєстрованому шлюбі з 22.06.2017 (т. 3 а.с. 164-165, 166-167, 8-10); позика 16.01.2019 у розмірі 900 000 грн (т. 5 а.с. 172-176)

Тобто станом на дату надання позики ОСОБА_3 різниця між законними доходами та витратами ОСОБА_8 становила 1 345 598 грн 01 коп = 3 023 015 грн 51 коп - 1 677 417, 50.

При цьому, вказана сума не включає витрат на забезпечення нормальної життєдіяльності родини, витрат на утримання іншого майна тощо.

Окрім того, у матеріалах справи наявні відомості про купівлю-продаж транспортних засобів, що загалом узгоджується із поясненнями ОСОБА_8 щодо виду його діяльності, однак встановити вартість угод, які стосуються таких транспортних засобів неможливо через відсутність такої інформації у реєстраційних картках ТЗ та картках на реєстрацію ТЗ для фізичної особи (т. 3 а.с. 186, 188, 190, 193, 198, 200, 201, 203, 206, 209, 211, 213, 215, 219, 221, 240).

Щодо позики

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ст. 209ЦК України).

Вимоги до позики урегульовано ст. 1046-1053 § 1 Глави 71 ЦК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи вбачається, що під час проведення моніторингу способу життя на підставі ст. 51-4 Закону України «Про запобігання корупції» Національним агентством отримано пояснення від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо походження коштів, використаних для придбання Об`єкта нерухомості (т. 2 а.с. 155-178, 179-187). Зокрема, ОСОБА_3 повідомила, що кошти на квартиру у м. Львів, вона із своїм чоловіком використали із власних заощаджень, які були ними набуті за результатами трудової діяльності, продажу належних їм квартир у АДРЕСА_5 у 2016 році, а також отримання позики у 2019 році (т. 2 а.с. 180-187).

Зі змісту договору позики від 01.11.2019 вбачається, що ОСОБА_8 (Позикодавець) передав, а ОСОБА_3 (Позичальник) прийняла у власність 2 000 000 грн, що еквівалентно 82 645 доларів США за офіційним курсом Національного банку України станом на день укладення договору (1 долар США = 24,20 грн). Згідно з п. 2 договору позики зазначену вище суму грошей Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві готівкою в строк до 01.11.2024. Після повернення позики в повній сумі Позикодавець повинен повернути Позичальнику розписку (т. 2 а.с. 181).

Також під час проведення моніторингу способу життя на підставі ст. 51-4 Закону України «Про запобігання корупції» Національним агентством отримано пояснення від ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 188-194), у яких він вказав, що ОСОБА_3 приходиться йому тещою - матір`ю його дружини - ОСОБА_9 . Щодо позики вказав, що кошти було надано безпосередньо в день укладення договору та у готівковій формі. До своїх пояснень, серед інших документів, додав копію розписки у якій зазначено, що ОСОБА_3 зобов`язується повернути кошти в розмірі 2 000 000 грн в строк до 01.11.2024 (т. 2 а.с. 190).

Зі змісту вказаних документів та пояснень учасників провадження убачається, що позика надана позичальнику - ОСОБА_3, яка є пенсіонером, без процентів і на тривалий період - 5 років. Як встановлено у судовому засіданні, фактично позикодавець розраховує, що позика має бути повернута за рахунок коштів подружжя ОСОБА_7, у тому числі доходів, які можуть бути отримані у майбутньому від продажу належного їм нерухомого та рухомого майна, оплата за судовим рішенням про стягнення заборгованості із УПФ.

Також колегія суддів ураховує обставини, встановлені судом під час розгляду цивільних справ, а саме: рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.02.2012 (справа № 1915/578/2012) про часткове задоволення позову ОСОБА_17 до ОСОБА_8 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, у розмірі 700 грн щомісячно з 2012 по 2015 роки (т. 5 а.с. 169-171); рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.01.2022 (справа № 607/16528/21) про часткове задоволення позову ОСОБА_8 до ОСОБА_18 про стягнення боргу за договорами позики. Окрім того зазначено, що 16.01.2019 ОСОБА_8 надав відповідачу позику у розмірі 900 000 грн. Відповідач своїх зобов`язань за договорами позики не виконав, позичених коштів не повернув, на звернення ОСОБА_8 не реагує, у зв`язку з чим виник спір у суді (т. 5 а.с. 172-176).

Як було встановлено, станом на дату надання позики різниця між доходами та витратами ОСОБА_8 становила 1 345 598 грн 01 коп та розмір стягнутих аліментів за рішенням суду від 16.02.2012 у справі № 1915/578/2012 (т. 5 а.с. 169-171) складає 28 700 грн (700 грн щомісячно з січня 2012 по червень 2015, тобто 41 міс.*700 грн= 28 700 грн).

Отже, враховуючи виключно встановлений у ході судового розгляду розмір максимально можливих законних доходів ОСОБА_8 та розмір мінімально можливих його витрат за період, який має значення у даній справі, колегія суддів вважає, що майновий стан ОСОБА_8 не дозволяв йому надати 01.11.2019 року позику у розмірі 2 000 000 гривень, а відтак обставини купівлі Об`єкту нерухомості у даній справі у тому числі за рахунок такої позики є необґрунтованими.

Щодо доказів та особливостей доказування у даній категорії справ

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Підстави звільнення від доказування урегульовано, зокрема, ч. 1, 3-5 ст. 82 ЦПК України, якими визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Не потребують доказування, обставини, визнані судом загальновідомими. Встановлені обставини рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Встановлені обставини, стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У відповідності до приписів ч. 1, 5 ст. 81 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Передбачений ст. 12 ЦПК України принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду, як правило, вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби зробити висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів.

За загальним принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України у цій категорії справ тягар доведення обґрунтованості активів (спростування необґрунтованості) покладається на Відповідача за наявності двох умов:

- достатньої доведеності зв`язку активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та

- доведеності наявності різниці між вартістю активів та законними доходами, визначеної частиною другою статті 290 ЦПК України.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Для кожного окремо взятого доказу законодавець установлює такі критерії, як належність, допустимість, достовірність. А для сукупності доказів, тобто для всієї доказової бази у справі, встановлені такі критерії, як достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Досліджені докази, які прийняті до уваги, стосуються обставин набуття Об`єкту нерухомості, щодо яких вирішується питання про необґрунтованість; пов`язаності зазначеного активу з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та визначення законності доходів офіційного власника та третіх осіб, що корелюється з предметом доказування, а отже відповідає ознаці належності таких доказів (ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до приписів ст. 78 ЦПК України допустимими є докази, що отримані без порушення порядку, встановленому законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достовірність як критерій оцінки доказів дає змогу встановити таку модель існування обставин у справі, яка є єдино можливою та логічно обґрунтованою в умовах, викладених сторонами та з`ясованих судом. Доказ визнається судом достовірним, якщо в результаті його дослідження та оцінки з`ясовується, що в ньому містяться відомості, що відповідають дійсності. При дослідженні прийнятих до уваги доказів, судом не встановлено ознак їх фальсифікації.

Відповідно до п. 8-1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та ч. 5 ст. 290 ЦПК України, зокрема, Державне бюро розслідувань вживає заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості у порядку та в межах компетенції, визначених законодавством.

На виконання вказаних вимог законодавства, Державним бюро розслідувань здобуто відомості про набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, а саме заступником начальника митного оформлення запитів митного поста «Львів - північний» Львівської митниці - Бісюк А.В., державним службовцем категорії «Б», активів з ознаками необґрунтованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави щодо активів працівника Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури чи активів, набутих іншими особами в передбачених цією статтею випадках, звернення до суду та представництво держави в суді здійснюються прокурорами Генеральної прокуратури України за дорученням Генерального прокурора.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 8, абз. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках - прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. 24 закону України «Про прокуратуру»).

Статус прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, в тому числі особливості, пов`язані з ним, визначений ч. 1 ст. 81, п. 7 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» та Положенням про Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру Офісу Генерального прокурора, затвердженим наказом Генерального прокурора від 05.03.2020 № 125.

Наведені обставини і зумовили виникнення даного спору та звернення Держави Україна в особі САП з цим позовом до суду.

Щодо набуття активів відповідачкою, про необґрунтованість яких стверджує позивач, в один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України.

У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Тобто мова йде про прямий (безпосередній) або опосередкований (через інших осіб) спосіб набуття активів.

Як встановлено під час судового розгляду, в цій справі відповідачка не була безпосереднім законним набувачем активу, про необґрунтованість якого стверджує позивач, однак в силу договору дарування від 14.02.2020, укладеного наступного дня після його набуття третьою особою, набула права володіння ним.

На підставі досліджених доказів зв`язок відповідачки як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування із активом, про необґрунтованість якого стверджує позивач, є очевидним.

Обставини цієї справи свідчать про те, що прямий спосіб набуття цих активів ОСОБА_3 за умови недостатності розміру законних доходів для такого набуття, одночасно виступає опосередкованим способом набуття активів ОСОБА_1 .

Сукупність вторинних ознак, які містяться в укладених договорах, близький ступінь родинних зв`язків третіх осіб із відповідачкою, проживання відповідачки у м. Львів у зв`язку з переведенням по службі та необхідністю мати житло за місцем роботи, показаннях ОСОБА_19 щодо огляду квартири не безпосередньо особами, які її в подальшому придбали, дозволяють дійти висновку, що ОСОБА_3 діяла в інтересах суб`єкта декларування та набула спірну квартиру за дорученням ОСОБА_1 .

Через мізерність строку періоду перебування активу у володінні ОСОБА_3 не є можливим надати оцінку можливості ОСОБА_1 прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Разом з тим встановлення набуття активу у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у повній мірі підпадає під визначення «набуття активів» у розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України.

Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення, мотивована оцінка аргументів учасників справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 колегія суддів оцінює критично, оскільки дані особи є зацікавленими в результатах розгляду справи через належність їх до кола родичів відповідачки, є суперечливими як між собою, так і з фактичними обставинами справи, які встановлено із досліджених доказів.

Зокрема ОСОБА_7 в ході допиту допустив суперечливість власних показань, зокрема у тому, що його родина протягом своєї життєдіяльності не несла жодних витрат, а понесені є настільки мізерними, що не впливають на розмір заощаджень, які наведені у відзиві на позов. Так, із пояснень даного свідка вбачається, що до купівлі квартири 13.02.2020 його родина несла витрати на ремонт житла у м. Бережани та в м. Івано-Франківськ, користувався автомобілем, а відтак ніс витрати на пальне, проживав в готелі, проходив із дружиною лікування тощо. Такі витрати не можливо вважати такими, що не вплинули на розмір заощаджень родини, як на те посилається відповідачка. Крім того, свідок ОСОБА_7 посилається на обставини, які не доведені документально, хоча могли бути підтверджені належними доказами. До останніх колегія суддів відносить відомості про купівлю-обмін валюти, відомості про розмір витрат на ремонт житла у м. Бережани Тернопільської області, про які йдеться у рішенні суду від 11.08.2015 у справі про визнання права на проживання (т.5 а.с. 163-168), відомості про безкоштовне лікування ОСОБА_7 та ОСОБА_3, у відповідних медичних установах, якщо такі особи дійсно хворіють, відомості про першоджерело грошових коштів, які перебувають на компенсаційних рахунках ОСОБА_7 в АТ «Ощадбанк» (т. 5 а.с.151) тощо. Також суд звертає увагу на суперечливість показань ОСОБА_7 щодо купівлі спірної квартири у м. Львів для власних потреб та негайне відчуження її на користь ОСОБА_1 . Адже така мета придбання та користування Об`єкта нерухомості не співвідноситься із негайним його переоформленням на інших осіб.

Показання свідка ОСОБА_8 про те, що його діяльність відображена у звітності фіскальних органів не узгоджується із його показаннями про наявність можливості надати 01.11.2019 позику ОСОБА_3 у розмірі 2 млн грн, із врахуванням виданої 16.01.2019 позички ОСОБА_18 у розмірі 900 000 грн (т. 5 а.с.172) та розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду. Твердження ОСОБА_8 про високу успішність його бізнесу, який полягає зокрема і у купівлі рухомого/нерухомого майна з метою його перепродажу за більшу вартість, не узгоджується із його ж показаннями про необхідність отримання банківського кредиту у 2005 році, а також історією купівлі-продажу гаража за адресою АДРЕСА_6, який було відчужено свідком за суму на 93 757 грн меншу, ніж придбано (т. 3 а.с. 168-171). Свідок також відмовився назвати розмір своїх заощаджень, який з`ясовувався виключно з метою надання оцінки його спроможності надати позики, про які стало відомо в ході розгляду справи.

Неявка свідка ОСОБА_3 у судове засідання всупереч обов`язку такої явки, неповідомлення причин неявки та відсутність доказів причин її поважності розцінюється колегією суддів як небажання останньої надати правдиві та достовірні показання суду, з огляду на відсутність повідомлення про таку відмову та її причини, як це передбачено ч. 2 ст. 71 ЦКП України.

Також зміст ряду письмових доказів спростовують доводи відповідачки та показання свідка ОСОБА_7 про відсутність витрат, які дали можливість батькам відповідачки заощадити кошти, розмір яких наведений у відзиві на позов.

У рішенні Бережанського районного суду Тернопільської області від 11.08.2015 (справа № 2/593/214/2015) про задоволення позову ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_20 до військової частини НОМЕР_4, третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя про визнання права на проживання (т. 5 а.с.163-168), зазначено, що сім`я ОСОБА_7 у 2005 році отримала приміщення у м. Бережани, яке в подальшому вони за власні кошти реконструювали у 2-х кімнатну квартиру, житловою площею 51.4 кв.м. В ході розгляду вказаної справи позивачка ОСОБА_3 пояснила, що реконструкція приміщення у житлове: проведення газу, води, опалення, встановлення сантехніки, встановлення вікон, дверей, водяних та газових лічильників, було проведено позивачами за власні кошти та з дозволу відповідача. Задовольняючи позов, суд врахував пояснення позивачки, докази та встановлені обставини того, що згідно акту №3017 від 01.12.2009, адмінбудинок переведений у гуртожиток для проживання сімей військовослужбовців, реконструйований за кошти фізичних осіб; дії позивача ОСОБА_7, який за власні кошти провів будівельні роботи по переведенню нежитлового приміщення в житлове, що підтверджується долученими до матеріалів справи договорами, проектом газовідведення, представленими позивачами чеками про купівлю ними будівельних матеріалів тощо.

З огляду на зміст вказаного рішення, колегія суддів вважає доводи відповідачки про відсутність значних витрат на утримання житла родини неспроможними, а показання свідка ОСОБА_7 про те, що такі витрати стосувались лише побілки та встановлення лічильника - неправдивими. Окрім того вбачається, що у матеріалах справи № 2/593/214/2015 наявні докази виду та сум таких витрат, разом з тим, відповідач не доводив суду їх дійсний розмір, пославшись виключно його мізерність.

Крім того у відкритому доступі на веб сайті Державної служби статистики України за посиланням: https://ukrstat.gov.ua, на що також посилався позивач, міститься інформація про сукупні витрати у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство (сім`ю) у розрізі років, зокрема, з 1999 по 2019 роки, які могли складати 789 283,2 грн. Разом з тим, на сукупність витрат, зокрема, впливає регіон проживання, склад сім`ї, стиль життя та раціональність витрат тощо.

Таким чином відповідачем не наведено фактичних даних про дійсні витрати, які реально мали місце протягом життя родини ОСОБА_7, та які колегією суддів вважаються такими, які значною мірою вплинули на розмір їх заощаджень станом на лютий 2020 року, які б могли стати джерелом купівлі об`єкту нерухомості вартістю 1 862 336,43 грн.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку відомостям з листа начальника філії Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_21 від 04.08.2023 № 117.29-32/42801/2023. Зі змісту якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_7 відкриті компенсаційні рахунки в ТВБВ № НОМЕР_13 філії Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк», залишки по яких складають наступні суми: рахунок № НОМЕР_18 - 8 427, 30 грн; рахунок № НОМЕР_14 - 585, 50 грн. Станом на 14.08.2012 по рахунку № НОМЕР_14 була проведена виплата компенсації в сумі 1 000 грн (т. 5 а.с. 151).

З урахуванням пояснень свідка ОСОБА_7, які надані у судовому засіданні, за відсутності доказів походження цих коштів від його батьків/баби, вбачається, що на цих рахунках, зокрема, зберігається частина заощаджень від його власної трудової діяльності, зараховані в період несення ним військової служби.

Відповідно до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996, який набув чинності 11.02.1997, адміністративно встановлено курс гривні до радянського карбованця для цілей перерахунку заощаджень: 1,05 гривні/крб. станом на 1.10.1996. Відтак розмір заощаджень у карбованцях, які підлягають відновленню за вказаним Законом, є значним, а тому суттєво впливає на розмір заощаджень ОСОБА_7 у даній валюті, який наведений у відзиві та позиції відповідача у справі.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку аргументам відповідачки щодо обміну заощаджень сім`ї ОСОБА_7 на долари США та на гривні з метою подальшої купівлі Об`єкта нерухомості. Зокрема, за викладеною в ході судового розгляду версією відповідачки, за рахунок конвертації у різні періоди карбованців СРСР та гривень у долари США та навпаки, такі заощадження виросли за рахунок росту курсу валют.

У відзиві на позовну заяву відповідачкою та в судовому засіданні представник відповідачки вказували, зокрема, про те, що батько відповідачки у 1990-1992 роках проходив військову службу в Польській Народній Республіці, отримав дохід та разом з сімейними заощадженнями обміняв на 8000 доларів США. У 2005 році за рахунок виплат при звільненні з військової служби у 2005 році придбав 7500 доларів США, а в 2010 та 2016 роках дохід від продажу нерухомого майна обміняли на 13 000 доларів США. У судовому засіданні ОСОБА_7 показав, що обмін валюти із доларів США на гривні з метою купівлі-продажу 13.02.2020 квартири у м. Львів відбувся напередодні угоди у м. Тернопіль.

Загальновідомими фактами/обставинами є те, що у СРСР офіційний курс радянського карбованця був прив`язаний до золота, але він діяв виключно для зовнішньоторговельних операцій, на які була державна монополія. При цьому, громадяни не мали права вільно володіти іноземною валютою у готівковій формі або на банківських рахунках. Навіть якщо вони її отримували, наприклад працюючи за кордоном, то повертаючись в СРСР валюта обмінювалася за офіційним курсом на карбованці або на чеки Зовнішпосилторгу та Зовнішторгбанку. Неофіційні операції з валютою були кримінальним злочином. Проте, чорний валютний ринок існував і долар там коштував в середньому у 14-15 разів дорожче за офіційний курс.

У період з 1993 по 2019 рік був чинним Декрет Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 (втратив чинність 07.02.2019 згідно з Законом України від 21.06.2018 № 2473- VIII), який установлював режим здійснення валютних операцій на території України, визначав загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Відповідно до вимог вказаного Декрету, фізичні особи - резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших фінансових установах, що одержали ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом - у інших фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також у національного оператора поштового зв`язку, який одержав ліцензію Національного банку України.

З 07.02.2019 року введено в дію Закон України «Про валюту та валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII, який визначив правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановив відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

02.01.2019 Правлінням Національного Банку України прийнято Постанову № 2 «Про затвердження Положення про здійснення операцій із валютними цінностями». Вказане положення регулює, зокрема, порядок та особливості проведення торгівлі валютними цінностями в готівковій формі (операції з банківськими металами з фізичною поставкою та/або валютно-обмінні операції).

Відповідно до п. 16 Розділу Ш Положення, банк, небанківська установа здійснюють валютно-обмінні операції через платіжні пристрої з оформленням квитанції/чека. Меню платіжного пристрою, за допомогою якого банк, небанківська установа здійснюють такі операції, повинно містити інформацію про курс купівлі/продажу/обміну готівкових іноземних валют. Форма і зміст квитанції/чека, що формується платіжним пристроєм небанківської установи, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відтак, унаслідок валютообмінної операції особі видається, зокрема, квитанція/чек, що підтверджує здійснення такої операції.

У судовому засіданні представник відповідачки вказала, що ОСОБА_7 здійснювались валютообмінні операції, зокрема, і за кордоном, однак квитанцій та чеків він не зберігав, тому надати їх відповідачка не може.

Факти проведення купівлі-продажу іноземної валюти не можуть підтверджуватись виключно показаннями свідка. У зв`язку наведеним, колегія суддів позбавлена можливості перевірити вказані факти на достовірність.

Загалом колегія суддів вважає, що дійсно сім`я ОСОБА_7 мала можливість заощаджувати надлишкові кошти, які утворювались в процесі життєдіяльності родини. Про такий факт свідчить як внесення ОСОБА_3 у 2015 році на депозитний рахунок в АТ «Райффайзен Банк Аваль» коштів у розмірі 53 000 грн, так і купівля іншого рухомого та нерухомого майна відповідно до встановлених обставин. Разом з тим у даній справі немає жодних достовірних та достатніх доказів, що такі заощадження конвертувались у долари США, адже відсутні будь-які ознаки розрахунків свідків у справі при вчиненні ними правочинів, використанні банківських рахунків тощо у даній валюті, які б надали можливість колегії суддів у сукупності із показаннями свідків прийти до переконливості позиції відповідачки.

Водночас колегією суддів не враховані докази, які не є предметом дослідження при розгляді позовної заяви, оскільки стосуються іншого періоду, що не досліджується, а саме:

-розрахункові листи ОСОБА_1 за 2022, 2021 роки (т. 2 а.с. 90-92 зворот);

-виписки (історії) по картковому рахунку з 01.07.2020 по 31.12.2020 (т. 2 а.с. 172-177);

-податкові декларації платника Єдиного податку-фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 за 2020 рік (т. 3 а.с. 92-93);

-відомості щодо набуття ОСОБА_1 у жовтні 2021 року права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_7, на підставі договору дарування укладеного 13.10.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т. 4 а.с. 38-57);

-відомості щодо реєстрації/перереєстрації автомобіля «HONDA CR-V» 2017 року випуску, кузов № НОМЕР_10 до 08.11.2019 (дата перереєстрації автомобіля на ОСОБА_3 ), (т. 4 а.с. 62-76, 79-80, 82-87);

-податкові декларації платника єдиного податку-фізичної особи підприємця ОСОБА_8 за 2021, 2022 роки (т. 5 а.с. 55-60);

-договір купівлі-продажу земельної ділянки разом із житловим будинком, який на ній розташований від 26.11.2022, (т. 5 а.с. 68-69 зворот), договори купівлі продажу земельних ділянок від 11.04.2023, 23.03.2023, 15.06.2023 (т. 5 а.с. 70-71, 72-73, 74-75, 76-77), договір купівлі-продажу житлового будинку від 15.06.2021 (т. 5 а.с. 78-79);

-податкові декларації платника Єдиного податку-фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 за 2021, 2022 роки (т. 5 а.с. 55-60).

Щодо розміру доходів осіб, які підлягали врахуванню в ході судового розгляду, то суд прийняв до уваги виключно довідки, які можуть бути джерелом відомостей про такі обставини. Разом з тим ряд доказів не можуть підтверджувати ті обставини, на які послався позивач/відповідачка, або ж доводять факти, які на переконання суду не мають значення для даної справи, чи щодо обставин, які самі по собі не встановлені судом, а тому не приймаються до уваги:

-роздруківки з сайту Пенсійного Фонду України про показники середньомісячної заробітної плати робітників та службовців, зайнятих у галузях економіки України, за 1958-1991 роки та показники середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки за 1992-2002 роки, як такі, що не можуть застосовуватись до військовослужбовців (т. 5 а.с. 20, 21 );

-роздруківки з сайту «ВікіпедіЯ - вільна енциклопедія» з відомостями та визначеннями про: « Північну групу військ »; офіційний курс карбованця за 1 долар США у період з 194 по 1992 роки; курс валют у 90-х роках Держбанку СРСР (т. 5 а.с. 37-39), так як судом не встановлено фактів обміну валют, для яких такі дані могли б мати значення;

-роздруківки з сайту Національного банку України про офіційний курс гривні щодо іноземних валют станом на 15.01.2006, 17.11.2016, 13.11.2010, 15.01.2020 (т.5 а.с. 40, 45, 53, 54), так як судом не встановлено фактів обміну валют, для яких такі дані могли б мати значення;

-копія партійного білету ОСОБА_7 від 25.02.1983 № 19980162 у період з 1983 по 1991 роки, як такий, що не може бути доказом виплаченого грошового забезпечення військовослужбовця (т. 5 а.с. 22-26);

-витяг із послужного списку ОСОБА_7 (Форма 1ОС) зі змісту якого, зокрема, вбачаються: анкетні дані, відомості про самостійну трудову діяльність у період з 1972 по 1980 роки, про проходження служби в Демократичній Республіці Афганістан у період з 1985 по 1987 роки та проходження військової служби у період з 1980 по 2005 роки (т. 5 а.с. 31-35 зворот), як такий що не містить відомостей про кількість та розміри призначеного чи виплаченого грошового забезпечення у вказані у ньому періоди, забезпечення військовослужбовця чи його родини продуктовими пайками;

-витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 30.12.2002 № 207 зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_7 проходив військову службу з 1980 по 2005 роки. У грудні 2005 року у зв`язку зі звільненням йому призначено до виплати грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення зо кожний повний календарний рік служби з 16.07.1980 по 31.12.2005, одноразову грошового винагороду за підтримання високої бойової готовності, зразкове виконання службових обов`язків і дисципліну із розрахунку за 12 календарних місяців 2005 року в розмірі 584 грн, а також 33,3 % за грудень 2005 року у повному обсязі, як такий, що не містить конкретних сум, які підлягали виплаті та не свідчить про реальність таких виплат (т. 5 а.с. 36);

-розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1901004596 щодо ОСОБА_7 та виконавчий лист Тернопільського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 500/5254/21 за позовом ОСОБА_7 до Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку основного розміру пенсії на підставі виданої оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, зобов`язання вчинити певні дії (т. 5 а.с. 64-65 зворот) - розмір заборгованості складає 185 112, 20 грн, як такі, що не свідчать про реальне отримання вказаного доходу;

-рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 15.04.2013 (справа № 2/593/95/2013) про задоволення позову ОСОБА_7, до військової частини НОМЕР_4, житлової комісії в/ч НОМЕР_4 про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_4, поновлення квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_4 (т. 5 а.с. 155-162), як таке, що не містить жодних даних, які мають значення для справи;

- DVD-R диск Verbatim (т. 2 а.с. 105) із зовнішніми технічними пошкодженнями, як такий, що судом не досліджувався.

Оцінюючи докази, у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями ст. 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає прийняті судом до уваги докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому суд надав можливість учасникам справи повноцінно скористатись своїми правами. Було задоволено усі клопотання, які надійшли на вирішення. Відповідач не скористалась своїм правом приймати участь у судовому засіданні, доводити необґрунтованість позову та спростовувати вказані у позові обставини.

У п. 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99 від 27.09.2001, Європейський Суд з прав людини зазначив: «…Незважаючи на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції прав людини зобов`язує суди мотивуючи свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…». Тобто, ступінь необхідності детально мотивувати аргументи сторін провадження визначається колегією суддів з урахуванням обставин справи.

У даній справі судом надано оцінку основним аргументам відповідача.

Загальний висновок суду за результатом розгляду справи

За результатами судового розгляду у цій справі, шляхом співставлення доказів сторін, суд вважає встановленим зв`язок Об`єкта нерухомості з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - ОСОБА_1 та наявність різниці між вартістю такого активу та її законними доходами у межах, визначених ч. 2 ст. 290 ЦПК України. Так само колегія суддів встановила, що набуття квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 103,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030109146101, вартістю 1 862 336,43 грн, відбулось за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а грошові кошти, необхідні для її придбання не набуті за рахунок законних доходів ні відповідачки, ні третіх осіб, на яких вона посилалась. Відтак такий актив підлягає визнанню необґрунтованим у розумінні ст. 291 ЦПК України.

Стягнення в дохід держави активів, визнаних судом необґрунтованими, або інших активів відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім випадків здійснення такого стягнення в порядку, встановленому Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (ч. 4 ст. 292 ЦПК України).

Слід також зауважити, що Європейський суд з прав людини визнає конфіскацію активів поза межами кримінального провадження такою, що не суперечить презумпції невинуватості, не порушує майнових прав та заборон покарання без закону (рішення у справах «М проти Італії», «Оторіно проти Італії», «Аркурі проти Італії», «Рієла та інші проти Італії», «Батлер проти Сполученого Королівства», «Уолш проти Сполученого Королівства», «Гогітідзе та інші проти Грузії»).

Ці обставини в сукупності із вимогою ч. 1 ст. 292 ЦПК України та світовою практикою конфіскації активів в ході змагального цивільного процесу визначають необхідність звернення стягнення на такий актив в дохід держави у межах заявлених позовних вимог, тобто в межах суми 1 862 336 грн.

Щодо судового збору

Одним з питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення, є розподіл між сторонами судових витрат (ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється.

Оскільки наявності судових витрат у справі не встановлено, підстави для вирішення питання їх розподілу відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 76-82, 89, 95, 259, 263-265, 268, 273, 290-292 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Позовну заяву держави України в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави задовольнити.

Визнати необґрунтованим актив, вартістю 1 862 336, 43 грн (один мільйон вісімсот шістдесят дві тисячі триста тридцять шість гривень сорок три копійки), а саме - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 103,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030109146101, яка належить ОСОБА_1 .

Звернути стягнення на необґрунтований актив - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 103,3 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2030109146101, з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави в межах суми 1 862 336 (один мільйон вісімсот шістдесят дві тисячі триста тридцять шість) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.

Рішення Вищого антикорупційного суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код юридичної особи: 00034051).

Відповідачка: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_8, РНОКПП: НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_15, виданий 17.12.2015 Бережанським РС УДМС України в Тернопільській області).

Повний текст рішення складено 25.08.2023.

Головуюча суддя О.Я. Саландяк

Судді О.В. Олійник

К.Ю. Широка