- Головуючий суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С.
Справа № 991/4509/22
Провадження №11-кп/991/95/23
Головуючий в І інстанції: ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 серпня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
захисника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 12.06.2023 про звернення застави в дохід держави та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні № 52021000000000144 від 23 березня 2021 року.
ВСТАНОВИЛА:
1. Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12.06.2023 було задоволено клопотання прокурора, звернуто в дохід держави заставу у розмірі 9 886 000 (дев`ять мільйонів вісімсот вісімдесят шість тисяч) грн, внесену 15 лютого 2022 року за ОСОБА_8 заставодавцем ОСОБА_9 та обрано обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначено, що у разі затримання ОСОБА_8, не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, суд за його участю має розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.
Судом встановлено, що в провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52021000000000144 від 23 березня 2021 року, за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_8, який був належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду, не прибув у судові засідання, призначені на 16 та 30 травня, 05 та 12 червня 2023 року. Про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з листом НАБУ від 22 травня 2023 року та відомостями, котрі містяться в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «України», 13 травня 2023 року о 18 год 56 хв обвинувачений ОСОБА_8 за допомогою легкового автомобіля марки MERСEDES, реєстраційний номер НОМЕР_1, перетнув державний кордон України з напрямом перетину «виїзд» у бік Республіки Польща та станом на день постановлення ухвали через офіційні пункти пропуску на територію України не повертався.
Ухвалою суду від 05 червня 2023 року обвинуваченого ОСОБА_8 оголошено у міжнародний розшук.
Колегією суддів також установлено, що ухвалою слідчого судді від 11 лютого 2022 року до підозрюваного на той час ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 14 886 000 грн із покладенням обов`язків, що передбачені ч. 5 ст. 194 КПК.
15 лютого 2023 року ОСОБА_9 вніс на депозитний рахунок суду 14 886 000 грн як заставу за ОСОБА_8 .
Надалі, ухвалами слідчого судді ВАКС від 11 травня та 16 червня 2022 року розмір застави зменшений до 9 886 000 грн.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_8, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду та не повідомив про причини своєї неявки, колегія суддів прийшла до висновку, що заставу, внесену ОСОБА_9 за обвинуваченого ОСОБА_8 у сумі 9 886 000 грн, належить звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.
Вирішуючи питання про обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважала доведеним наявність ризику переховування від суду, а також факт оголошення обвинуваченого у міжнародних розшук, що обумовило наявність підстав для задоволення клопотання прокурора.
2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Захисник ОСОБА_6 із посиланням на незаконність, необґрунтованість ухвали від 12.06.2023 та порушення Вищим антикорупційним судом норм матеріального та процесуального права під час її постановлення, прохає судове рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні клопотання прокурора про звернення застави та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 - відмовити.
В обґрунтування своєї позиції адвокат наводить наступі аргументи:
- Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого у зв`язку із внесенням застави, закінчився, при цьому обвинуваченим не були порушені обов`язки, визначені судом в межах строку їх застосування. КПК встановлений порядок дій суду у випадку порушення обвинуваченим обов`язку явки до суду, встановленого ст. 42 КПК, зокрема - накладення грошового стягнення або привід обвинуваченого. Звернення застави у цьому випадку було необґрунтованим;
- Судовий розгляд питання про звернення застави в дохід держави відбувся за відсутності заставодавця, який не був належним чином повідомленим про місце та час розгляду клопотання;
- Ухвала суду від 08.06.2023 про відновлення судового розгляду відносно ОСОБА_8 постановлена судом з істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, без виклику учасників провадження, відтак питання про звернення застави та обрання запобіжного заходу прийнято у зупиненому судовому провадженні;
- Прокурор не довів, що обвинувачений ОСОБА_8 оголошений у міжнародний розшук;
- Ризик переховування відсутній, а неприбуття ОСОБА_8 за викликом суду може бути обґрунтоване наслідком тяжких життєвих ситуацій, пов`язаних із хворобою, або обставинами непереборної сили, з огляду на воєнний стан та пандемію.
3. Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримала, прохала задовольнити, пояснення надала аналогічні її змісту.
Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на законності, обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваної ухвали суду.
4. Мотиви суду
Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.
Захисник ОСОБА_6 стверджує, що строк дії обов`язків, покладених ухвалою слідчого судді від 11.02.2022 на ОСОБА_8, закінчився, які в межах строку дії цієї ухвали порушені не були. А тому застава не могла була звернута в дохід держави через невиконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ст. 42 КПК. В даному випадку, як вважає захисник, суд мав застосувати до ОСОБА_8 привід або накласти на нього грошове стягнення.
Втім колегія суддів не погоджується із такою позицією сторони захисту та надає наступну оцінку зазначеним доводам апеляційної скарги.
За приписами ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, в тому числі, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду ( п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК).
За ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
Отже, законодавцем визначена застава як один із видів запобіжних заходів, який має забезпечувати дієвість кримінального провадження та виконує роль запобіжника негативної процесуальної поведінки підозрюваного під час досудового розслідування та обвинуваченого під час судового розгляду, під умовою звернення внесених коштів у доход держави при невиконанні цих обов`язків.
За частиною 3 статті 182 КПК, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.
Загальні процесуальні обов`язки підозрюваного, обвинуваченого визначені ч. 7 ст. 42 КПК, серед яких є: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
При чому наведені загальні процесуальні обов`язки не обмежуються будь-яким строком, а виникають автоматично з моменту набуття особою процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні.
При застосуванні до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, така особа імперативно зобов`язана прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади (ч. 5 ст. 194 КПК України).
Окремо від цього суд наділений повноваженнями з накладення додаткових обов`язків на підозрюваного/обвинуваченого, які перелічені в пунктах 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК, на строк не більше двох місяців, який може бути продовжений (ч. 7 ст. 194 КПК). Тобто обов`язки, визначені п.п. 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК, не є окремим запобіжним заходом, а застосовуються додатково до вже обраного підозрюваному/обвинуваченому запобіжного заходу.
При цьому загальні обов`язки підозрюваного, обвинуваченого, які визначені ч. 7 ст. 42 КПК, та обов`язки, які передбачені ст. 194 КПК, не є взаємовиключними чи альтернативними. В першому випадку вони обумовлені самим статусом особи у кримінальному провадженні безвідносно обрання щодо нього запобіжного заходу.
Отже, застава забезпечує виконання підозрюваним, обвинуваченим як загальних процесуальних обов`язків, покладених на нього в силу певного статусу (ч. 7 ст. 42 КПК), так і обов`язків, покладених на нього судом (ч. 5 ст. 194 КПК України).
Частиною 8 статті 182 КПК визначено, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Зазначена норма є спеціальною та не визначає, які саме обов`язки має порушити обвинувачений - загальні або спеціальні, що покладені на нього судом, для можливості застосувати інститут звернення застави в дохід держави.
Як вбачається із матеріалів провадження, обвинувачений ОСОБА_8 06.04.2023 особисто був повідомлений про дату та час судових засідань, призначених Вищим антикорупційним судом до листопада 2023 року (т.2 а.п.1).
Додатково про визначенні судом дати судових засідань (з квітня по листопад 2023 року) обвинувачений ОСОБА_8 був повідомлений шляхом надсилання 07.04.2023 секретарем судового засідання смс-повідомлення на його мобільний номер телефону (т.2 а.п.2) та скерування поштою на його адресу судової повістки, яка отримана особисто ОСОБА_8 13.04.2023 (т.2 а.п.4).
Відтак, обвинувачений ОСОБА_8 був належним чином повідомлений про дати та час судових засідань у Вищому антикорупційному суді з розгляду кримінального провадження № 52021000000000144 від 23.03.2021.
Втім, у судові засідання 16 та 30 травня, 05 та 12 червня 2023 року обвинувачений ОСОБА_8 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до відомостей, що містяться в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «України» (система «Аркан»), обвинувачений ОСОБА_8 13 травня 2023 року о 18 год 56 хв за допомогою легкового автомобіля марки MERСEDES, реєстраційний номер НОМЕР_1, перетнув державний кордон України з напрямом перетину «виїзд» у бік Республіки Польща (т. 2 а.п. 24-25).
Відповідно до інформації системи «Аркан» станом на 09 год 00 хв 12 червня 2023 року ОСОБА_8 через офіційні пункти пропуску на територію України не повертався (т. 3 а.п. 21).
Листом секретаря Київської міської ради від 19.05.2023 за № 2225-КР-1655 Офіс Генерального прокурора повідомлено, що ОСОБА_8 є головою постійної комісії КМР з питань підприємництва, промисловості та міського благоустрою. 12.05.2023 протягом робочого дня ОСОБА_8 провів засідання комісії, скликані з 12 по 19 травня 2023 року. Станом на 19.05.2023 протоколи засідань головою постійної комісії ОСОБА_8 не підписані у зв`язку із відсутністю останнього. На пленарному засіданні ІІ сесії КМР 18.05.2023 ОСОБА_8 був відсутній. При цьому в листі зазначено, що Київська міська рада не направляла у період з 01.04.2023 по 19.05.2023 депутата ОСОБА_8 за кордон, звернення про направлення ОСОБА_8 за кордон від відповідної депутатської фракції до міської ради також не находили (т.4 а.п. 128-129).
Ухвалою суду від 05 червня 2023 року обвинуваченого ОСОБА_8 оголошено у міжнародний розшук (т. 2 а.п. 60-62).
Крім того, Вищий антикорупційний суд вживав заходи із виклику обвинуваченого у судове засідання 12.06.2023 шляхом скерування судової повістки поштою, розміщення інформації на офіційному порталі Вищого антикорупційного суду, а також за допомогою смс-повідомлення та телефонним дзвінком на мобільний номер ОСОБА_8, який був вимкнений (т.3 а.п. 9-15). Втім, у судові засідання до суду обвинувачений не прибув.
Станом на день розгляду Вищим антикорупційним судом клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачений ОСОБА_8 із повідомленням про причини неявки до суду не звертався, а місце його перебування а ні суду, а ні прокурору не відомо.
При цьому колегія суддів вважає, що обвинувачений мав можливість повідомити суд про поважність причини неприбуття у судові засідання, оскільки останній, як депутат Київської міської ради, 16.05.2023 скерував на електронну пошту голови постійної комісії Київської міської ради з питань регламенту, депутатської етики та запобігання корупції лист, у якому просив перенести засідання робочої групи через погіршення стану здоров`я (т. 2 а.п. 30-31).
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_8, який був належним чином повідомлений про дату та час судових засідань 16 та 30 травня, 05 та 12 червня 2023 року, за викликом суду не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, чим порушив процесуальний обов`язок, передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України. В наслідок чого Вищий антикорупційний суд цілком законно, відповідно до приписів ч. 8 ст. 182 КПК України, звернув в дохід держави суму застави, внесену за обвинуваченого ОСОБА_8, про що 12.06.2023 постановив ухвалу.
Застосування в такому випадку інших заходів забезпечення кримінального провадження, про які зазначає захисник, зокрема, здійснення приводу або накладення грошового стягнення, не призвели б до досягнення дієвості кримінального провадження та не забезпечили би ефективний результат у вигляді прибуття обвинуваченого до суду, оскільки, як вже зазначалось вище, станом на день постановлення оскаржуваної ухвали обвинувачений ОСОБА_8 на територію України не повертався. А тому в даному випадку суд, керуючись дискреційними повноваженнями та прямими нормами КПК України, обрав найбільш дієвий механізм забезпечення кримінального провадження.
Відтак суд вважає необґрунтованими доводи захисника обвинуваченого про те, що у зв`язку із закінченням строку дії обов`язків, покладених ухвалою слідчого судді, суд позбавлений повноважень прийняти рішення про звернення застави в дохід держави.
Також захисник в своїй апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції процесуального закону через вирішення питання про звернення застави в дохід держави за відсутності заставодавця та несвоєчасний його виклик до суду.
Колегія суддів дослідивши матеріали апеляційного провадження доходить наступного висновку.
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.
За ч. 9 ст. 135 КПК України, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Відповідно до наявних у розпорядженні суду апеляційної інстанції матеріалів, 09 червня 2023 року о 16 год 11 хв секретар судового засідання Вищого антикорупційного суду повідомила заставодавця ОСОБА_9 про те, що 12 червня 2023 року 10 год 30 хв відбудеться розгляд клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави. На що заставодавець повідомив секретарю, що вже звертався до суду із клопотанням про розгляд справи за його відсутності, брати участь в засіданні 12.06.2023 не бажає. Про зазначені факти головуючий в суді першої інстанції повідомив учасників судового провадження та долучив до матеріалів справи відповідну телефонограму, складену секретарем судового засідання (аудіозапис судового засідання 12 червня 2023 року о 10 год. 52 хв., з 11 год. 10 хв. по 11 год. 13 хв.), яка у розумінні ч. 1 ст. 136 КПК є належним підтвердженням ознайомлення особи зі змістом повістки.
Оскільки участь у судовому засіданні із розгляду питання про звернення застави в дохід держави є правом, а не обов`язком заставодавця, яким останній на власний розсуд вирішив не користуватись, суд першої інстанції розглянув клопотання прокурора за відсутності заставодавця ОСОБА_9, що цілком узгоджується з приписами ч. 8 ст. 182 КПК України. Розгляд клопотання прокурора за відсутності заставодавця, який не висловив бажання взяти участь у засіданні, жодним чином не вплинула на процесуальні права обвинуваченого та не обмежила останнього у можливості відстоювати свою позицію перед судом.
Повідомлення ж заставодавця про дату та час судового розгляду за два, а не за три дні до дати засідання, не є тим порушенням, яке б перешкодило суду розглянути відповідне клопотання та суттєво вплинуло на права зазначеної особи.
А тому доводи апеляційної скарги щодо невчасного повідомлення заставодавця відхиляються колегією суддів як безпідставні.
Ще одним аргументом апеляційної скарги є посилання захисника на безпідставне відновлення судом судового провадження, яке, за переконанням адвоката, мало бути відновленим лише за умови настання певної події - розшуку ОСОБА_8 . Оскільки така подія не відбулась, на переконання захисника, судове провадження є зупиненим, що виключало вчинення у ньому процесуальних дій. Крім того судом вирішено питання про відновлення судового провадження без виклику учасників провадження, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 КПК України, у разі, якщо обвинувачений ухилився від суду, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку.
На стадії досудового розслідування законодавцем імперативно заборонено після зупинення досудового розслідування проводити слідчі (розшукові) дії, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного (ч. 5 ст. 280 КПК України). Дана гарантія покликана забезпечити добросовісне використання стороною обвинувачення своїх повноважень у межах строку досудового розслідування, що обумовлюється недопустимістю зібраних доказів поза межами строків досудового розслідування. Алгоритм дій суду після зупинення судового провадження у випадку надходження клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого, якого оголошено у міжнародний розшук, чинним КПК не визначений. Законодавець не здатен охопити максимально можливу варіативність розвитку подій під час судового розгляду, як і майже неможливо спрогнозувати поведінку учасників судового провадження. А тому в даному випадку колегія суддів має керуватись загальними засадами кримінального провадження, зокрема принципом законності та розумності строку судового провадження. Також слід враховувати дискреційні повноваження суду, які, на відміну від стадії досудового розслідування, на стадії судового розгляду надають процесуальну можливість суду на власний розсуд вирішувати питання доцільності зупинення судового провадження та його відновлення.
Із клопотанням про звернення застави в дохід держави та обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор звернувся 30.05.2023.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 05.06.2023 задоволено клопотання прокурора про оголошення обвинуваченого ОСОБА_8 в міжнародний розшук і судове провадження щодо нього було зупинене.
Оскільки передумовою для вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності обвинуваченого відповідно до ч.6 ст.193 КПК є оголошення обвинувачення у міжнародний розшук, суд першої інстанції першочергово вирішив питання про оголошення у розшук та зупинив провадження.
Ухвалою від 08.06.2023 судове провадження було відновлено з метою розгляду клопотання прокурора, що є цілком логічним, виходячи із процесуального механізму, встановленого ч.6 ст.193 КПК України. Відтак зазначення в ухвалі суду, що судове провадження зупиняється «до розшуку» обвинуваченого, не може обмежувати суд у відновленні провадження виключно із настанням такої події. Оскільки після зупинення судового провадження через оголошення підозрюваного ОСОБА_8 у міжнародний розшук виникла необхідність розгляду питання про звернення застави в дохід держави та обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для належного здійснення судового розгляду суд своєю ухвалою відновив провадження за власною ініціативою. При цьому, колегія суддів не вважає постановлення такої ухвали без виклику сторін, тим фактором, що суттєво та негативно міг вплинути на права та законні інтереси учасників судового провадження. Принаймні, захисником в апеляційній скарзі не зазначено, яким чином постановлення згаданої ухвали істотно порушило права та свободи обвинуваченого.
Водночас, звернення прокурора із клопотанням про застосування відносно ОСОБА_8 заходу забезпечення кримінального провадження не спрямовано на збирання, фіксацію або дослідження доказів щодо обставин вчинення ОСОБА_8 інкримінованого злочину. Така процесуальна дія є елементом вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, що спрямований на забезпечення виконання обвинуваченим, який перебуває у розшуку, його процесуальних обов`язків та участі у судовому провадженні.
Відтак колегія суддів погоджується, що рішення відновити судове провадження з метою вирішення процесуального питання, напряму не пов`язаного з предметом судового розгляду, відноситься до дискреційних повноважень суду і на підставі наведеного відхиляє наведений довід сторони захисту як необґрунтований.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині недоведеності факту оголошення обвинуваченого ОСОБА_8 у міжнародний розшук, колегія суддів виходить із наступного.
Так, в своїй апеляційній скарзі захисник зазначає, що матеріали справи не містять доказів здійснення міжнародного розшуку ОСОБА_8 засобами Інтерполу, що не доводить факту належного оголошення особи у міжнародний розшук в розумінні КПК України.
Дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів відхиляє зазначені аргументи з огляду на таке.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 05.06.2023 обвинуваченого ОСОБА_8 оголошено в міжнародний розшук; організацію виконання ухвали про міжнародний розшук доручено детективам Національного антикорупційного бюро України (т.2 а.п.60-62).
Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено в будь-який з видів розшуку (державний, міждержавний, міжнародний ).
Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору (ч. 1 ст. 335 КПК України).
Особа вважається оголошеною в міжнародний розшук з моменту постановлення судом ухвали про оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук, а не з моменту оголошення особи в розшук виключно каналами Інтерполу, як помилково зазначає захисник в апеляційній скарзі.
Для того, щоб особа вважалася такою, що є оголошеною у розшук, у тому числі - міжнародний, оперативним підрозділам або відповідному органу, яким доручено здійснення розшуку, має бути здійснено певний комплекс заходів, спрямованих на активність такого розшуку. При цьому на законодавчому рівні Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол) не визначена як єдиний орган, уповноважений приймати рішення про оголошення особи в міжнародний розшук та здійснення такого розшуку. Відтак відсутність у матеріалах апеляційного підтвердження публікації в базі Інтерполу інформації про розшук ОСОБА_8 (так званої «синьої» або «червоної» картки) не може спростовувати факт оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук, оскільки НАБУ як орган, якому суд доручив здійснення розшуку, на власний розсуд вирішує які заходи будуть ефективними для його реалізації із урахуванням обставин конкретного кримінального провадження.
При цьому, метою міжнародного розшуку є не тільки встановлення місцезнаходження особи, яка ухиляється від суду, а й досягнення мети кримінального провадження шляхом притягнення такої особи до кримінальної відповідальності або заочно, або шляхом її екстрадиції за допомогою компетентних органів іноземної держави в Україну.
Відтак, оскільки для ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України КПК не вимагає наявність доведеного факту перебування особи у облікових базах Інтерполу, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку, про що свідчить ухвала Вищого антикорупційного суду від 05.06.2023 про оголошення обвинуваченого ОСОБА_8 у міжнародний розшук, колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги захисника в цій частині та вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо оголошення обвинуваченого ОСОБА_8 у міжнародний розшук.
Щодо відсутності ризику переховування, про який зазначає захисник в апеляційній скарзі, то зазначені твердження спростовуються як поведінкою самого обвинуваченого, так і матеріалами апеляційного провадження.
Як зазначалось вище, обвинувачений ОСОБА_8, який був належним чином у різний спосіб повідомлений про час та дати судових засідань, призначених Вищим антикорупційним судом, до суду не з`явився. Відповідно до відомостей, що містяться в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «України», 13 травня 2023 року о 18 год 56 хв обвинувачений ОСОБА_8 за допомогою легкового автомобіля марки MERСEDES, реєстраційний номер НОМЕР_1, перетнув державний кордон України з напрямом перетину «виїзд» у бік Республіки Польща. Станом на день постановлення оскаржуваної ухвали через офіційні пункти пропуску на територію України не повертався.
За місцем роботи як депутата Київської міської ради ОСОБА_8 інформації про своє місце знаходження не надавав, на засідання постійної комісії Київської міської ради з питань підприємництва, промисловості та міського благоустрою, головою якої він є, з 12.05.2023 не з`являвся.
На виклики у судові засідання до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду для розгляду апеляційної скарги захисника на ухвалу від 12.06.2023 обвинувачений ОСОБА_8 також не прибув.
Зазначені вище факти свідчать про намір ОСОБА_8 ухилитись від явки до суду.
Абстрактне посилання захисника на неприбуття ОСОБА_8 до суду через можливі тяжкі життєві ситуації, пов`язані із хворобою, або обставини непереборної сили з огляду на воєнний стан та пандемію, сприймаються колегією суддів критично, оскільки не доведені захисником жодним доказом.
Виходячи із наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду про реальність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду, встановлення якого достатньо для вирішення питання про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутності.
Інших доводів, які б обумовлювали скасування оскаржуваної ухвали суду в частині обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 не містить.
Вирішуючи доводи апеляційної скарги щодо оскарження ухвали суду в частині звернення застави в дохід держави, яке захисник прохає скасувати як незаконне, колегія суддів зауважує на наступне.
Перелік судових рішень, зокрема ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, визначені ст. 392 КПК України (із врахуванням Рішення Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019).
Так, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені такі ухвали суду першої інстанції: ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру та інші ухвали у випадках, передбачених КПК (п.п. 2,3 ч. 1 ст. 392 КПК України).
Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК. При цьому нормами КПК прямо не передбачена можливість апеляційного оскарження ухвали суду про звернення застави в дохід держави, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті обвинувачення.
Таким чином, ухвала Вищого антикорупційного суду від 12.06.2023 в частині звернення застави в дохід держави не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку.
Одночасно із цим, на цій стадії апеляційного провадження апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості постановити ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки зазначене рішення може бути ухвалене на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, а у випадку оскарження ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою - при вирішення питання про призначення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги на таке рішення.
Разом із тим, якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що воно відкрите за апеляційною скаргою на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.
Відповідний висновок щодо застосування норми права викладений в рішенні Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 569/17036/18 від 19.02.2019, який, відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у даному випадку має бути врахований колегією суддів.
Тому колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_10 на ухвалу суду від 12.06.2023 в частині, якою внесену за ОСОБА_8 заставу звернуто в дохід держави - слід закрити.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п.1 ч.1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції, з огляду на факт оголошення ухвалою Вищого антикорупційного суду від 05.06.2023 обвинуваченого ОСОБА_8 у міжнародний розшук, обґрунтовано встановлено наявність ризику переховування останнього від суду, і вказані висновки не були спростовані під час апеляційного перегляду. Тому колегія суддів погоджується із існуванням законних підстав для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та, відповідно, відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_10 .
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 12.06.2023 в частині, якою внесену за ОСОБА_8 заставу у розмірі 9 886 000 гривень заставодавцем ОСОБА_9 звернуто в дохід держави- закрити.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 в частині обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 12.06.2023- без змін.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4