Документ № 113316962

Справа № 991/5890/23

Провадження 1-кп/991/78/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

підозрюваного ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності у кримінальному провадженні №42017000000002983 від 19.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 надійшло клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності у кримінальному провадженні №42017000000002983 від 19.01.2017.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримав та просив його задовольнити, вказав, що, на думку органу досудового розслідування, кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6, завершене 06.02.2013, тому станом на час розгляду клопотання закінчились строки давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності. Зазначив, що обставини, які б свідчили про зупинення перебігу строку давності, не встановлені.

Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. Зауважив, що положення вказаної статті не вимагають від нього визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення. Додав, що він розуміє своє право на повний судовий розгляд в загальному порядку, однак наполягає на закритті кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Захисники підозрюваного ОСОБА_6 - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали клопотання прокурора.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання, дійшов таких висновків.

Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 12.06.2017 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (у редакції, від 07.04.2011).

Як вбачається із клопотання, ОСОБА_6 підозрюється у тому, що він, займаючи посаду Міністра аграрної політики України і Міністра аграрної політики та продовольства України протягом 2011 - 2013 років, будучи керівником органу управління об`єктами державної власності, достовірно знаючи про те, що в управлінні Міністерства аграрної політики та продовольства України перебуває державне нерухоме майно - нежитлова будівля загальною площею 11 646 кв. м., що розташована в АДРЕСА_1, яка відповідно до розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 16.08.1991 №187-р передана Міністерству сільськогосподарської політики УРСР для розміщення центрального апарату Міністерства, та в одному з приміщень цієї будівлі розташовується привабливий, з комерційної точки зору, заклад громадського харчування - ресторан « ШАТО », діяльність якого з 12.01.1997 забезпечувало ТОВ «КРОНА 2», своїми умисними діями, які виразились у зловживанні владою, тобто умисному, з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, за попередньою змовою групою осіб, сприяв незаконній оренді й подальшій незаконній приватизації приміщення ресторану «ШАТО» площею 516, 6 кв. м., розташованого в будівлі за адресою: АДРЕСА_1, яка перебувала в управлінні Міністерства аграрної політики та продовольства України, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, чим скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України (у редакції від 07.04.2011).

Як зазначено прокурором у клопотанні у ході досудового розслідування установлено, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6, завершене 06.02.2013.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

За змістом ст.44 КК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом.

Положення ст.49 КК України визначають правові підстави (умови) звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, диференціюючи їх залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Верховний Суд неодноразово роз`яснював у своїх рішеннях, що ст.49 КК України визначає матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому застосування кримінально-правових норм здійснюється у межах кримінально-правових процедур. Тобто застосування норм матеріального кримінального права можливе із одночасним застосуванням норм кримінального процесуального закону (постанова від 09.02.2021 у справі №753/5553/18, постанова від 31.05.2018 у справі №520/6591/15-к, постанова від 11.11.2020 у справі №455/229/17, постанова від 13.11.2018 у справі №219/11564/16-к, постанова від 20.03.2018 №463/5277/16-к).

Відповідно до ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

В силу п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, закривається судом.

Виходячи з зазначеного, матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: (1) на час розгляду клопотання сплив строк, встановлений у ч.1 ст.49 КК України, (2) відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.2-6 ст.49 КК України).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності особи у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є: (1)перебування у статусі підозрюваного/обвинуваченого, (2) наявність згоди на таке звільнення (ч.3 ст.285 КПК України).

Зі змісту формулювання підозри ОСОБА_6, викладеного у клопотанні прокурора, час вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.364 КК України (у редакції від 07.04.2011), мав місце не пізніше 06.02.2013.

За класифікацією злочинів, визначеною ст.12 КК України в редакції Закону №4025-VI від 15.11.2011, чинною на час вчинення, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України, належало до тяжких злочинів, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від п`ятсот до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину минуло десять років.

Проаналізувавши наявність підстав для застосування норм кримінального закону, які регулюють звільнення особи від кримінальної відповідальності, колегія суддів встановила, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України (у редакції від 07.04.2011), згідно ст.12 КК України віднесене до тяжких злочинів та згідно з п.4 ч.1 ст.49 КК України має десятирічний строк давності.

Отже за врахуванням того, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6, завершене 06.02.2013, станом на час розгляду клопотання прокурора сплив десятирічний строк давності за дане кримінальне правопорушення.

Крім того, суду не надано відомостей про факт ухилення підозрюваного ОСОБА_6 від досудового розслідування, суду чи факт вчинення ним іншого кримінального правопорушення, а відтак відсутні підстави вважати, що строк давності міг зупинятися чи перериватися.

Навпаки у клопотанні прокурором зазначено про відсутність обставин, які є підставою для зупинення чи переривання перебігу давності. Наведене прокурор підтвердив і в ході судового розгляду.

Підозрюваний ОСОБА_6 надав письмову згоду на звільнення від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.364 КК України у цьому провадженні на підставі ст.ст.44, 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Судом враховано, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України, не входить до переліку, визначеного ч.5 ст.49 КК України, а отже, законодавча заборона звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на нього не поширюється.

Викладені обставини у своїй сукупності свідчать про існування матеріально-правових підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.

Слід зазначити, що судом не надається оцінка діям підозрюваного та не встановлюється його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, а лише підтверджується факт надання згоди ОСОБА_6 на закриття провадження за вказаних умов.

Положення ст.49 КК України передбачають, що звільнити від кримінальної відповідальності можливо лише особу у разі вчинення нею кримінального правопорушення.

Водночас, як зазначено у ч.1 ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що така умова для звільнення особи від кримінальної відповідальності, як вчинення особою кримінального правопорушення, передбачена ст.49 КК України, обмежується лише фактом притягнення особи до кримінальної відповідальності та її згодою на звільнення від кримінальної відповідальності з цих підстав. Більш широке тлумачення зазначеної норми, зокрема, доведення факту вчинення кримінального правопорушення вочевидь буде становити порушення презумпції невинуватості.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2020 у справі №730/67/16-к зауважив, що невизнання підозрюваним (обвинуваченим) вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності та за умови роз`яснення суті підозри (обвинувачення), підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови у задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

У зв`язку з цим судом не надається оцінка діям підозрюваного та не встановлюється його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, а лише підтверджується факт надання згоди ОСОБА_6 на закриття за вказаних умов.

Суд переконався у наявності добровільної позиції у підозрюваного ОСОБА_6 на його звільнення від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.364 КК України, що підтверджується наданою до суду письмовою згодою та його поясненнями, наданими в судовому засіданні, а також роз`яснив нереабілітуючі наслідки такої дії.

Добровільність позиції ОСОБА_6 підтверджена і захисниками підозрюваного - адвокатами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Наведене свідчить про існування процесуальних підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.364 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Положеннями п.1 ч.2 ст.284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8 ст.284 КПК України).

Судом підозрюваному ОСОБА_6 роз`яснено підставу для закриття кримінального провадження, а саме у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_6 надав суду добровільну згоду на закриття кримінального провадження з цих підстав, суд не вбачає перешкод для застосування положень п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Враховуючи вищенаведені обставини, які свідчать про наявність сукупності матеріально-правових підстав, передбачених ст.49 КК України, та процесуально-правових підстав, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, для звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_6 у зв`язку із закінченням строків давності, зважаючи, що підозрюваний ОСОБА_6 не заперечує проти звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з цих підстав, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а кримінальне провадження - закриттю.

На підставі п. 4 ч.1 ст. 49 КК України, керуючись статтями 284-288, 314, 369-372, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_5 задовольнити.

Звільнити підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ксаверів Малинського району Житомирської області, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_2, (останнє відоме місце проживання в Україні: АДРЕСА_3 ), від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (у редакції від 07.04.2011), на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000002983 від 19.01.2017 в частині підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (у редакції від 07.04.2011), закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3