- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Панаід І.В.
Справа № 991/4493/23
Провадження №11-кп/991/107/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
обвинуваченого ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор»),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяви ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України в межах кримінального провадження № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року, та його захисника ОСОБА_7 про відвід колегії суддів від розгляду справи за апеляційними скаргами сторони захисту на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 26 липня 2023 року про продовження строку тримання під вартою,
ВСТАНОВИЛА:
Під час розгляду апеляційних скарг обвинуваченого, захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 26 липня 2023 року про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року, ОСОБА_9 та адвокат ОСОБА_7 заявили відвід суддям ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
Заяви про відвід обґрунтовані упередженим ставленням суду до ОСОБА_9 через численні відмови в задоволенні клопотання про розгляд апеляційної скарги за безпосередньої присутності ОСОБА_9 в залі судового засідання. Неодноразово до дня розгляду апеляційної скарги захист повідомляв суд про бажання ОСОБА_9 взяти особисту, а не через відеоконференцію, участь у її розгляді. Натомість, колегія суддів не забезпечила відповідного права обвинуваченого в той час як судом першої інстанції, а також органом досудового розслідування судовий розгляд та слідчі дії здійснюються за його безпосередньої участі. Отже, судом порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом, право на захист обвинуваченого, а також не забезпечено свободу в наданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Посилання суду на необхідність дотримання заходів безпеки через воєнний стан є необґрунтованим, адже слідчий ізолятор також не забезпечений спеціальними спорудами цивільного захисту, а судові засідання здійснювалися і під час оголошеної тривоги. Через неможливість безпосередньо донести суду власну позицію, на думку ОСОБА_9, жодного рішення на користь захисту, яке б покращили його становища, ухвалено не було. Це пов`язано з його перебуванням під вартою, внаслідок чого він не може належним чином, своєчасно і в повній мірі підготуватись до судового засідання, обговорити та узгодити правову позицію з захисниками, особисто і вчасно отримати від них необхідні консультації, що викликає об`єктивні сумніви в неупередженості колегії суддів.
Крім того, захисник ОСОБА_7 вважає, що рішення колегії суддів мають обвинувальний ухил, що підтверджується їх змістом, зокрема ухвалами Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.06.2023 та від 25.05.2023 у справі №991/4169/23. З мотивування ухвали АП ВАКС від 28.06.2023 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 вбачаються категоричні висновки колегії суддів на ключові доводи апеляційної скарги. Оскільки такі доводи в поданих апеляційних скаргах є незмінними, висловлена судом публічно позиція щодо обставин справи виключає можливість в майбутньому рішенні змінити попередні висновки суду, а тому результати розгляду апеляційних скарг не на користь захисту наперед очевидні та відомі.
Заслухавши доводи обвинуваченого, адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8, які підтримали вимоги заяв, адвоката ОСОБА_6, який також підтримав заяви про відвід з мотивів негативного ставлення головуючого до сторони захисту та обвинуваченого, думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи вказаних заяв, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону. Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.
З метою забезпечення дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити відвід колегії суддів, який, відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України, повинен бути вмотивованим. Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя підлягає відводу, визначений ст. ст. 75, 76 КПК України.
Заява про відвід не є безумовною підставою для відсторонення складу суду від участі у кримінальному провадженні. Позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним є можливість вважати відповідні сумніви об`єктивно обґрунтованими.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року (заява № 21722/11) зазначається, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 рішення).
Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), п.п. 49, 50). Тест об`єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення ЄСПЛ у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), п. 45). При визначенні наявності законних підстав сумніватися у безсторонності певного судді позиція особи, яка заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення, вирішальним є те, чи є відповідні побоювання виправданими (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44).
Тобто, особиста безсторонність суду презюмується доки не встановлена на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді чи колегії суддів.
Водночас, захисниками та обвинуваченим не наведено будь-яких фактичних даних, які б могли слугувати підставою для сумніву в неупередженості складу суду та не надано жодного доказу, що колегія суддів у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будь-яким чином своєю поведінкою виразила прихильність чи упередженість до учасників провадження або існують інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості колегії суддів.
Так, зазначені обвинуваченим у заяві про відвід доводи фактично зводяться до незгоди з рішенням колегії суддів від 21.06.2023, яким залишено заяву про особисту участь ОСОБА_9 без задоволення та прийнято рішення про проведення засідання з розгляду апеляційної скарги захисника на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 01.06.2023 в межах кримінального провадження №52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор», а також з аналогічним рішенням від 10.08.2023 щодо розгляду апеляційних скарг на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 26.07.2023. Однак, такі судові рішення ґрунтуються на положеннях ст.336 КПК України, мотиви їх ухвалення викладені безпосередньо у відповідному судовому рішенні, незгода з яким учасників кримінального провадження не може бути підставою для відводу колегії суддів.
Твердження сторони захисту щодо порушення права ОСОБА_9 на захист у зв`язку з відмовою в задоволенні його клопотання про безпосередню участь в судовому засіданні є безпідставними, оскільки дистанційна участь обвинуваченого у судовому засіданні в умовах воєнного стану пов`язана з необхідністю забезпечення безпеки, що відповідно до закону вирішується судом незалежно від заявленого захистом, у тому числі обвинуваченим, клопотання. Такі дії не є свідченням упередженості суду і не порушують право обвинуваченого на захист, адже останньому створені умови для всебічної реалізації прав з урахуванням фактичних обставин воєнного стану в країні. Зокрема, участь ОСОБА_9 в апеляційному розгляді забезпечена шляхом відеоконференції з можливістю повної реалізації прав учасника кримінального провадження, у тому числі шляхом безпосереднього спілкування в режимі відеоконференції з обраними ним трьома захисниками без участі сторонніх осіб. Також для підготовки і висловлення правової позиції оголошуються перерви в апеляційному розгляді з можливістю обвинуваченому підготувати та подати письмові доводи, пояснення, заяви, клопотання, що безпосередньо було роз`яснено судом при ухваленні рішення про розгляд справи в режимі відеоконференції. При цьому суд відхиляє посилання на безпосередню участь в суді першої інстанції і в органі досудового розслідування, які розглядають кримінальне провадження по суті пред`явленого обвинувачення чи проводять слідчі дії, безпосередня участь в яких обвинуваченого є необхідною чи обов`язковою згідно закону. Суд апеляційної інстанції на цій стадії провадження не розглядає кримінальне провадження по суті, а лише переглядає рішення щодо тримання обвинуваченого під вартою в контексті обґрунтованості встановлених за безпосередньої участі обвинуваченого судом першої інстанції ризиків і, згідно ст.422-1 КПК України, участь обвинуваченого в такому перегляді здійснюється лише за його клопотанням, що й забезпечено судом шляхом відеоконференції. При цьому, згідно матеріалів справи, судових засідань під час оголошеної повітряної тривоги судом апеляційної інстанції не проводилося. Посилання в обґрунтування відводу на рівнозначність безпекових умов в суді та в слідчому ізоляторі колегія відхиляє як через різне цільове призначення приміщень зазначених установ, так і через віддаленість таких приміщень, коли доставка обвинуваченого до суду апеляційної інстанції, що розташований фактично в межах урядового кварталу, здійснюватиметься автотранспортом, що істотно підвищує небезпеку і враховується судом при ухваленні рішення про відеоконференцію. Крім того, висновки суду про відсутність порушення права на захист через участь обвинуваченого ОСОБА_9 в апеляційному розгляді в режимі відеоконференції під час воєнного стану узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 682/620/21, а отже не можуть вказувати на упередженість колегії. Колегія погоджується, що запобіжний захід у виді тримання під вартою дійсно покладає на обвинуваченого істотний тягар, однак суд враховує відповідні обмеження і створює необхідні умови для реалізації права на захист, у тому числі, шляхом проведення відеоконференції з оголошенням, за клопотанням захисту, перерв як для безпосереднього спілкування ОСОБА_9 із захисниками, так і для підготовки і подання суду письмових заяв, скарг та інших документів. Клопотань, зокрема, щодо забезпечення конфіденційного спілкування від сторони захисту до суду не надходило, і, відповідно, суд їх не розглядав, а тим більше і прав обвинуваченого щодо забезпечення такого спілкування не порушував. Отже, суд не вбачає підстав вважати обґрунтованими доводи захисту про обмеження прав ОСОБА_9, що вказувало б на упередженість суду або негативне ставлення до учасників процесу. Уточнення правової позиції по справі чи обмеження часу учасника у висловленні доводів, які викладені письмово чи повторюються, спрямовано на досягнення завдань кримінального провадження з урахуванням ефективності використання процесуального часу. Таким чином, колегія відхиляє доводи заяв про відвід у зв`язку з упередженістю та порушенням права на захист, передбаченого ст. 20 КПК України, адже вони не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Не можуть також бути й підставою для відводу судові рішення з перегляду застосування запобіжного заходу, прийняті раніше не на користь сторони захисту. Рішення колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, на які посилаються учасники провадження, висловлюючи незгоду з ними, розглянуті судом відповідно до положень КПК України в порядку перевірки ухвал слідчих суддів та суду першої інстанції щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Підстави для їх ухвалення та оцінка доводів апеляційних скарг міститься безпосередньо у відповідних судових рішеннях. Незгода з ними чи їх мотивами не може свідчити про упередженість суду і, як зазначено вище, не може бути підставою для відводу суду у провадженні.
Колегія суддів вважає неспроможними та надуманими доводи захисника ОСОБА_7 про принизливі твердження колегії суддів щодо контролю державного кордону Державною прикордонною службою. Зокрема, обґрунтування ризику переховування обвинуваченого з урахуванням введеного в Україні режими воєнного стану не порушувало суверенітету та цілісності кордонів України, а стосувалося контролю на лініях зіткнення, де безпосередньо ведуться бойові дії. Так, згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» однією із функції служби є здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення. Разом із цим, пунктом 5 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено поняття лінія зіткнення - умовна лінія на поверхні землі між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, на прилеглих територіях до якої ведуться бойові дії. Відповідно до ч. 2 ст. 10 цього ж закону, громадяни України мають право на в`їзд на окуповану територію у випадку, передбаченому частиною третьою статті 3 цього Закону, - через контрольні пункти в`їзду-виїзду, на яких здійснюється тимчасовий прикордонний контроль. Наявність таких контрольних пунктів в`їзду-виїзду не виключає обмеження чи унеможливлення контролю в моменти активних бойових дій на певних ділянках лінії зіткнення, що може бути використано обвинуваченим з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Врахування судом фактичних обставин воєнного стану в країні не є свідченням упередженості суду і не може бути підставою для відводу, тим більше, що в судовому рішенні відсутні жодні вислови, які б ставили під сумнів роботу Державної прикордонної служби України.
Безпідставними також колегія суддів вважає доводи адвоката ОСОБА_7 про констатацію неправомірної вигоди в ухвалі АП ВАКС від 28.06.2023. Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням, серед іншого, обставин кримінального правопорушення. До них, зокрема, належить і розмір неправомірної вигоди, як предмет кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 . Одержання ОСОБА_9 такої вигоди перевіряється в даному кримінальному провадженні і, відповідно, є не доведеним до його розгляду по суті, однак відповідні фактичні обставини викладені в обвинувальному акті, згідно якого кошти як предмет неправомірної вигоди в особливо великому розмірі надійшли до особи, що належить до близького оточення обвинуваченого, такі кошти вилучені не були, а отже можливо розпорядження ними, що виключає ігнорування таких обставин судом при визначенні розміру застави. Таким чином, дотримуючись вимог ст. 62 Конституції України, колегія суддів в ухвалі АП ВАКС від 28.06.2023 врахувала саме фактичну можливість перебування таких коштів в розпорядженні осіб, що належать до близького оточення обвинуваченого при цьому не встановлювала доведеність незаконності їх походження. З огляду на зазначене, висновки суду не свідчать про обвинувальний ухил колегії суддів і не можуть бути підставами для відводу, оскільки ґрунтуються на нормах кримінального процесуального закону.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що твердження захисників та обвинуваченого в обґрунтування підстав відводу не доводять обставин, передбачених статтями 75, 76 КПК України, які б виключали участь колегії суддів у провадженні, а тому у задоволенні заяв слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись статтями 75, 76, 81, 336 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Заяви обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_7 про відвід колегії суддів від розгляду справи за апеляційними скаргами на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 26.07.2023 у кримінальному провадженні №52017000000000717 від 25.10.2017 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3