Документ № 113326534

Справа № 991/7136/23

Провадження №11-сс/991/588/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

прокурора ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9, захисників ОСОБА_8, ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2023 року, якою частково задоволено клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 52021000000000164 від 01 квітня 2021 року,

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2023 року частково задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) ОСОБА_9 ; застосовано до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком до 09 жовтня 2023 року, але в межах строку досудового розслідування; взято підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, під варту в залі суду; визначено ОСОБА_5 заставу у розмірі 805 200 (вісімсот п`ять тисяч двісті) гривень; у разі звільнення підозрюваного ОСОБА_5 з-під варти у зв`язку із внесення застави покладено на нього такі обов`язки:

1) не відлучатись із Київської області та м. Києва без дозволу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), прокурорів САП у цьому кримінальному провадженні та суду;

2) прибувати до детективів НАБУ, прокурорів САП у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою;

3) повідомляти детективів НАБУ, прокурорів САП у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання;

4) утримуватися від спілкування з працівниками та службовими особами філії «Центр охорони здоров`я» АТ «Укрзалізниця» та АТ «Укрзалізниця», а також іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні ( ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ), а також ОСОБА_16 стосовно обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_5 ;

5) утримуватися від відвідування будь-яких приміщень, які належать чи які займають філія «Центр охорони здоров`я» АТ «Укрзалізниця», АТ «Укрзалізниця»;

6) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

7) носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, визначено до 09 жовтня 2023 року, але в межах строку досудового розслідування.

Не погодившись з указаним рішенням слідчого судді прокурор САП ОСОБА_9 та захисники ОСОБА_8, ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.

04 вересня 2023 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від прокурора САП ОСОБА_9 надійшли доповнення до її апеляційної скарги.

Прокурор САП ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.08.2023 та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурор задовольнити, застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів. При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу в розмірі 1 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 026 000 грн. У разі внесення підозрюваним застави покласти на нього процесуальні обов`язки.

Прокурор САП ОСОБА_9 зазначає, що апеляційну скаргу подано з підстави невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Прокурор вважає, що:

-слідчим суддею не взято до уваги рівень доходів підозрюваного (за 2017-2022 роки - 22 084 402 грн, з яких 7 882 566 грн одержані на території України у 2022 році, більшу частину якого він провів закордоном), наявність у нього квартири площею 137,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться у елітному житловому комплексі «Монте Плаза» (відповідно до даних сайтів з продажу нерухомості квартира, площею 136 кв.м. у цьому будинку без ремонту продається за ціною 115 000 доларів США, тобто понад 4,3 млн грн, площею 113 кв.м. з ремонтом та меблями - за ціною 200 000 доларів США, тобто майже 7,5 млн грн), паркомісця у цьому ж будинку, площею 16,4 кв. м, автомобіля Audi RS Q7, 2020 року випуску (ціни коливаються в діапазоні 115-170 тис. доларів США, або 4,3 - 6, 4 млн грн);

-при визначенні розміру застави слідчий суддя безпідставно послався на розміри застав, застосованих до інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Хоча застосування запобіжного заходу є питанням індивідуальним, під час вирішення якого враховуються обставини, що характеризують конкретного підозрюваного, ризики перешкоджання кримінальному провадженню саме ним. При цьому, жоден із співучасників ОСОБА_5 не переховувався від органу досудового розслідування та не має доходів, співмірних із його;

-щодо ризику незаконного впливу на експерта, слідчим суддею не взято до уваги, що у цьому кримінальному провадженні проведено 2 експертизи: почеркознавчу та судову товарознавчу. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 356 КПК України, суд має право викликати експерта для допиту для роз`яснення висновку, при цьому експерту можуть бути поставлені запитання щодо наявності в експерта спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань тощо, а отже існує ризик незаконного впливу на експертів;

-щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, слідчим суддею не взято до уваги, що в ході огляду мобільного телефону підозрюваного ОСОБА_5 встановлено, що під час проведення 25.06.2021 обшуку за місцем знаходження ТОВ «Медичний центр здоров`я» засновник цього товариства надсилав ОСОБА_5 фото ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду про дозвіл на проведення зазначеної слідчої дії. Також у його мобільному телефоні виявлено фото наказу АТ «Укрзалізниця» від 04.12.2020 № 537 про проведення службової перевірки філії ЦОЗ. Зазначені обставини, на думку сторони обвинувачення, свідчать про те, що ОСОБА_5 мав намір вживати заходи з метою перешкоджання як проведенню службової перевірки АТ «Укрзалізниця», так і кримінальному провадженню.

-щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то слідим суддею не взято до уваги, що у період вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке розслідується у кримінальному провадженні № 52021000000000164, він вчиняв й інші корупційні кримінальні правопорушення, пов`язані із закупівлями у сфері охорони здоров`я, наявний ризик, що повернувшись в Україну, він продовжить свою злочинну діяльність у цій сфері;

-не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження висновок слідчого судді про те, що ОСОБА_5 залишив територію України у зв`язку з «нагнітанням обстановки щодо можливої військової агресії рф, а не з причин переховування від НАБУ»;

-не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження висновок слідчого судді про те, що орган досудового розслідування начебто був поінформований захисником підозрюваного про його точне місце проживання закордоном.

Захисники ОСОБА_8, ОСОБА_6 в своїх апеляційних скаргах просять скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2023 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням норм процесуального права. На думку захисника:

-обрання запобіжного заходу слідчим суддею на стадії досудового розслідування можливо виключно в межах строку досудового розслідування, який після повідомлення особи про підозру, обраховується відповідно до вимог ч.ч. 3- 5 ст. 219 КПК України;

-стороною захисту надано докази щодо відсутності офіційного оприлюднення у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора будь-яких повідомлень на адресу підозрюваного ОСОБА_5 про завершення досудового розслідування, як від 31.10.2022, так і від 18.07.2023;

-прокурор під час розгляду поданого клопотання підтвердив факт не виконання вимог ч. 1 ст. 297-5 КПК України відносно підозрюваного ОСОБА_5, в частині обов`язкового оприлюднення повідомлення про завершення досудового розслідування як від 31.10.2022, так від 18.07.2023, з чого безумовно слідує, що після 31 жовтня 2022 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000164 від 01.04.2021 продовжив спливати, та відповідно закінчився 11 листопада 2022 року о 24.00 год. часу.;

-фактичний сплив строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні понад 9 місяців, унеможливлював судовий розгляд слідчим суддею та вирішення питання про обрання запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_5 ;

-неможливість набуття підозрюваним ОСОБА_5 статусу обвинуваченого у цьому кримінального провадженні в зв`язку з спливом строку досудового розслідування, заздалегідь нівелює існування будь яких ризиків, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, саме наявність яких, відповідно до ч. 2 цієї ж статті, є підставою для застосування запобіжного заходу.

06 вересня 2023 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від захисника ОСОБА_6 надійшли доповнення до його апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких вказується, що:

-оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а також неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;

-зі змісту ухвали залишається не визначеним, на підставі яких саме доказів слідчим суддею встановлено, що письмова підозра ОСОБА_5 є обґрунтованою;

-слідчим суддею залишено ряд доводів сторони захисту без будь-якої належної правової оцінки;

-слідчий суддя Вищого антикорупційного суду встановив наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, при цьому ні клопотання, ні ухвала не містять доказів, що підтверджують ці ризики;

-орган досудового розслідування не виконав вимог статтей 276 - 278 КПК України, відтак повідомлення про підозру ні в день складання, ні в інший день, слідчим або прокурором не вручене ОСОБА_5 ;

-висновки слідчого судді щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не співвідносяться із реальними обставинами справи, а ОСОБА_5 не вчинялися жодні дії, які б свідчили про реальні активні дії;

-слідчий суддя без врахування фактичних обставин та характеризуючих даних, на які посилався захисник, визначив максимально можливий розмір застави, який передбачений законодавцем для злочинів відповідної тяжкості, який є надмірним для підозрюваного та створює додаткові обтяження для особи.

В судове засідання з`явились підозрюваний ОСОБА_5, захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції) та прокурор САП ОСОБА_9 .

Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного та його захисників, які підтримали свої апеляційні скарги, просили задовольнити їх у повному обсязі, заперечили проти апеляційної скарги прокурора, думку прокурора, яка просила задовольнити її апеляційну скаргу та заперечила проти апеляційних скарг сторони захисту, перевіривши матеріали провадження, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується особа

Як вбачається з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У ході розгляду клопотання прокурора САП слідчий суддя з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та встановив, що застосування такого запобіжного заходу на цьому етапі кримінального провадження є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження.

Згідно матеріалів провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000164 від 01 квітня 2021 року за підозрою ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, а також ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.

В межах цього кримінального провадження розслідуються факти зловживання службовими особами Філії «Центр охорони здоров`я» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Філія «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця»; Філія) своїм службовим становищем у період з серпня 2020 року по 18 грудня 2020 року шляхом вступу у попередню змову із службовими особами ТОВ «Медичний центр здоров`я» під час здійснення публічних закупівель послуг у сфері охорони здоров`я з проведення ПЛР-тестування для потреб працівників АТ «Укрзалізниця» з метою заволодіння грошовими коштами акціонерного товариства у особливо великих розмірах.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_5 з корисливих мотивів орієнтовно в кінці вересня - на початку жовтня 2020 року вступив у попередню змову з ОСОБА_10 з метою заволодіння грошовими коштами АТ «Укрзалізниця», призначеними для закупівлі послуг з ПЛР-тестування, у подальшому надавав їй поради щодо механізму вчинення цього злочину та з метою усунення перешкод в його вчиненні підшукав ТОВ «Медичний центр здоров`я», використовуючи яке в якості учасника та заздалегідь визначеного переможця закупівлі послуг з ПЛР-тестування співучасники планували заволодіти грошовими коштами АТ «Укрзалізниця», не пізніше 30 вересня 2020 року залучив у якості співвиконавця злочину ОСОБА_12 та повідомив їй розроблений ОСОБА_10 план його вчинення, 06 жовтня 2020 року інформував ОСОБА_10 про запропоновані ОСОБА_13 зміни до Технічних вимог, необхідні співучасникам злочину для забезпечення перемоги в закупівлі ТОВ «Медичний центр здоров`я», а таким чином своїми порадами, наданням засобів та знарядь сприяв у заволодінні співучасниками злочину грошовими коштами АТ «Укрзалізниця» в сумі 4 940 779 грн, однак з причин, що не залежали від їх волі, співучасники не вчинили всі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

10 червня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру, а 26 жовтня 2022 року - про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2022 року стосовно підозрюваного ОСОБА_5 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування, а ухвалою цього суду від 02 вересня 2022 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2022 року, - йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин, органом досудового розслідування направлено до Словацької Республіки клопотання про взяття під варту та видачу ОСОБА_5 в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності, яке було виконано компетентними органами вказаної країни та взято ОСОБА_5 під варту на території Словацької Республіки і видано НАБУ 11 серпня 2023 року, після чого останній був затриманий в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 209КПК України, та з підстав, визначених ч. 6 ст. 193 КПК України. Затримання ОСОБА_5 здійснено о 10 год. 50 хв. 11 серпня 2023 року на території пропускного пункту «Ужгород», а доставлення до місця здійснення досудового розслідування - 11 серпня 2023 року о 21 год. 30 хв.

У відповідності до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Разом із цим, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оцінка наданих доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження за сутністю.

Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

В розумінні ст. 177 КПК України, «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу - повідомлення про підозру та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню, зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

10 червня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру. При цьому, у зв`язку з відсутністю 10 червня 2022 року ОСОБА_5 за місцем проживання та неможливістю вручення йому повідомлення про підозру особисто, того ж дня його вручено у спосіб, передбачений КПК України, а саме:

-надіслано поштою за останнім його фактичним місцем проживання, місцем реєстрації та місцем роботи ОСОБА_5 (на посаді директора ТОВ «Юнайтед Юкрейн»);

-вручено під розписку директору ТОВ «Монте Плаза», що здійснює комплексне обслуговування будинку за останнім фактичним місцем проживання та реєстрації ОСОБА_5 ;

-надіслано за допомогою месенджера миттєвих інтернет-повідомлень Whats App на особистий мобільний номер телефона та електронну пошту ОСОБА_5 .

Стосовно посилань сторони захисту на необхідність здійснення викликів ОСОБА_5, відповідно до ч. 7 ст. 135 КПК України шляхом вручення повісток в порядку міжнародного співробітництва у зв`язку з перебуванням його за межами України, колегія суддів погоджується із позицією слідчого судді про те, що зі змісту частин 1, 2 ст. 135 КПК України, належним визнається направлення повідомлення особі на поштову адресу, щовідповідно до наявних матеріалів кримінального провадження підтверджує саме місце проживання такої особи. При цьому, законодавство не передбачає юридичної можливості одночасного проживання особи за різними адресами, тобтозгідно встановленої процедури, реєстрація нового місця проживання має відбуватися із зняттям з реєстрації за попереднім місцем проживання. Отже, без проходження певних визначених законодавством України процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні.

В межах даного кримінального провадження ні самим підозрюваним, ні його захисниками не надано офіційних, передбачених чинним законодавством України, документів, що підтверджували б зміну місця проживання ОСОБА_5 або про виїзд його у встановленому порядку на постійне місце проживання до іншої країни та перебування його у цій країні на консульському обліку, у зв`язку з чим зазначені вище доводи сторони захисту слід вважати безпідставними.

Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що додані до клопотання матеріали свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, яке може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Такого висновку слідчий суддя дійшла на підставі безпосередньо досліджених у ході розгляду клопотання матеріалів провадження у їх сукупності, зокрема:

-акту № ЦЦБ-7/2-К1 від 05.02.2021 службової перевірки філії ЦОЗ АГ «Укрзалізниця», проведеної на підставі наказів АТ «Укрзалізниця від 04.12.20 № 537 від 06.01.2021 № 002, відповідно до якого виявлено порушення, допущені службовими особами Філії під час закупівлі послуг з ПЛР-тестування для потреб працівників Філії;

-техніко-економічного обгрунтування закупівлі послуг (далі - ТЕО) філії на 2020 рік від 18.09.2020, в якому ОСОБА_14 відобразила, що пропозиція ТОВ «МедЛаб» становить 1083,33 гри без ПДВ, що не відповідає дійсності (пропозиція товариства становила 800 грн/послуга у м. Києві та 900 грн/послуга у регіонах), пропозиція ТОВ «Діаген» - 1150 грн/послуга без ПДВ, що не відповідає дійсності (пропозиція товариства становила 880 грн/послуга у м. Києві);

-ТЕО Філії на 2020 рік від 22.10.2020, в якому ОСОБА_14 відобразила відомості, що документально не підтверджувалися, стосовно цінової пропозиції ТОВ «МедЛаб» і ТОВ «Діаген» у розмірі 1300 грн/послуга та 1380 грн/послуга відповідно;

-інформації про закупівлю послуг із зазначенням вимог до предмета закупівлі, а саме: (зменшено строк виконання лабораторних досліджень з 48 годин до 36 годин з моменту забору біоматеріалу відповідно до заявок замовника; доповнено вимогою екстреного повідомлення виконавцем у разі виявлення позитивного результату ПЛР-тесту до епідеміологічного відділу обласного лабораторного центру, ведення звітності щодо позитивних результатів та щоденного їх надання до обласного лабораторного центру, передачі зразків позитивних результатів до обласного лабораторного центру для подальшого вивчення вірусу; додано до вимоги «надання договорів, актів виконаних робіт» формулювання «діючих»; змінено вимогу наявності «сертифікатів з імуноферментними дослідженнями» на «сертифікати з ПЛР-досліджень та сертифікати лікарів- бактеріологів»);

-цінової пропозиції ТОВ «Діагностика здоров`я» від 29.10.2020 № 106 та інші документи, складеними Бородай;

-протоколу від 05.11.2020 ПЛР тестування, у відповідності до якого ОСОБА_16 оголосила переможцем спрощеної процедури закупівлі ТОВ «Медичний центр здоров`я», зазначила про наявність конкуренції під час процедури, відобразивши завідомо неправдиву інформацію про цінову пропозицію ТОВ «Діагностика здоров`я», яка сформована ОСОБА_13 та начебто присутність під час складання протоколу його директора ОСОБА_17 ;

-листа Філії ЦОЗ АТ «Укрзалізниця» від 10.11.2020 № ЦОЗ-07/5542, згідно з яким ОСОБА_10 та ОСОБА_16 запросили у Департаменту категорійного управління, Апарату директора з економічної безпеки та Офісу з актикорупційної політики погодження укладання договору із переможцем спрощеної процедури закупівлі ТОВ «Медичний центр здоров`я»;

-листа від 13.11.2020 № ЦКТУ-08/851 Департаментом категорійного управління АТ «Укрзалізниця», згідно з яким Філії ЦОЗ у погодженні укладання договору із ТОВ «Медичний центр здоров`я» відмовлено у зв`язку із невідповідністю ціни закупівлі ринковому рівню та рекомендовано доопрацювати закупівлю, розглянувши пропозицію ТОВ «МЛ Діла» або провести уторгування з ТОВ «Медичний центр здоров`я» до 550,00 грн/послуга без ПДВ;

-листа Філії ЦОЗ від 18.11.2020 № ЦОЗ-07/5669, складеним ОСОБА_11 та підписаним ОСОБА_10, у відповідності до якого вони намагалися ввести в оману Директорат з питань закупівель АТ «Укрзалізниця» та Директорату категорійного управління АТ «Укрзалізниця», зазначивши про необхідність наявності у лабораторії надавача послуг ДСТУ ISO/SЕС 17025:2006, якого не було у ТОВ «МЛ «Діла», однак не вимагалося та не передбачено Інформацією про закупівлю (Оголошенням про закупівлю);

-листа Департаменту категорійного управління від 27.11.2020 № ЦКТУ-08/927, листом Офісу з антикорупційної діяльності від 03.12.2020 № ЦУАДО-07/739, якими Філії повторно відмовлено у погодженні укладання договору із ТОВ «Медичний центр здоров`я»;

-протоколу огляду від 14.09.2021, згідно з яким оглянуто накопичувач на жорстких магнітних дисках (копії інформації з робочих комп`ютерів ОСОБА_16, ОСОБА_10 ) та встановлено, що: працівник ТОВ «Медичний центр здоров`я» направив ОСОБА_16 на електронну адресу документи конкурсної пропозиції товариства поза межами граничного строку їх подання, встановленого в Оголошенні про проведення закупівлі; підконтрольність ОСОБА_16 ОСОБА_11, його керування діяльністю Уповноваженої особи Філії стосовно здійснюваних публічних закупівель, контроль ОСОБА_10 за процесом публічних закупівель;

-протоколу огляду речового доказу від 08.07.2021, згідно з яким оглянуто термінал мобільного зв`язку ОСОБА_10 та встановлено, що остання підтримувала постійне спілкування з ОСОБА_5 з приводу можливості поставки афілійованими до нього підприємствами товарної продукції на користь Філії ЦОЗ та їх зустрічі у м. Києві;

-протоколу огляду від 06.12.2021, згідно з яким оглянуто термінал мобільного зв`язку ОСОБА_5 та встановлено, що в ході листування він домовився із ОСОБА_10 про необхідність внесення в Технічні умови закупівлі (Інформацію про закупівлю) обов`язкових умов, сформованих ОСОБА_13 та необхідних для надання максимального сприяння ТОВ «Медичний центр здоров`я» стосовно потенційних конкурентів;

-протоколу огляду від 15.12.2021, згідно з яким оглянуто термінал мобільного зв`язку ОСОБА_13 та встановлено, що 30.09.2020 вона відвідувала спільно з працівником юридичного відділу ТОВ «Медичний центр здоров`я» приміщення Філії ЦОЗ та вивчала проекти документів конкурсних торгів Філії з закупівлі послуг з ПЛР-тестування на предмет необхідності внесення змін;

-протоколу огляду від 11.06.2021, згідно з яким оглянуто термінал мобільного зв`язку ОСОБА_11 та встановлено, що він заздалегідь підшукував товариство для участі у торгах із закупівлі Філією послуг із ПЛР-тестування до моменту оголошення процедури закупівлі з метою заволодіти грошима Філії;

-протоколу огляду від 22.12.2021, згідно з яким здійснено огляд інформації про телефонні з`єднання ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_13 ;

-листа ТОВ «МЛ «Діла» від 29.06.2021 № 3.1/697, згідно з яким станом на вересень-грудень 2020 року вартість послуг медичного дослідження «Коронавірус... методом ПЛР-якісний» складала 550 - 900 грн/послуга;

-висновку експерта від 27.10.2021 № 129/21 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, відповідно до якого середня ринкова вартість (ціна) послуги без урахування ПДВ з проведення лабораторних досліджень - тестувань на гостру респіраторну хворобу Covid-19, спричинену коронавірусом методом ПЛР на території України в обсягу, вказаному в повідомленні про закупівлю та з урахуванням умов надання послуги зазначеного повідомлення становить на 05.11.2020 837 грн/послуга, а відтак розмір посягання (незакінченого замаху) становить 4 940 779 грн (або 443 грн на кожній з 11 153 послуг, які планувалось закупити), що є особливо великим розміром;

-висновку експерта від 21.04.2022 № СЕ-19/111-22/8280-ПЧ згідно з яким підпис від імені ОСОБА_17 у протоколі від 05.11.2022 ПЛР тестування як представника ТОВ «Діагностика здоров`я» виконано не ОСОБА_17, а іншою особою.

А тому, доводи захисту про відсутність у матеріалах провадження доказів на підтвердження події вказаного кримінального правопорушення та можливої причетності до його вчинення ОСОБА_5 є безпідставними та спростовуються вищезазначеними доказами.

Наявні у матеріалах провадження докази у своїй сукупності є достатніми для висновку, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України. При цьому колегія суддів бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності у матеріалах провадження доказів на підтвердження всіх елементів складу інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, оскільки на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Оцінюючи доводи захисту щодо неналежності певних окремо взятих документів, так як вони не підтверджують викладених у повідомленні про підозру обставин, слід зазначити, що саме сукупність наявних у матеріалах провадження доказів свідчить про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри та формують внутрішнє переконання причетності підозрюваного до вчинення зазначеного кримінального правопорушення. Доказування досить часто ґрунтується не на одному чи кількох доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій підозрюваного; спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння; обстановку, у якій діяла відповідна особа; поведінку, що передувала події та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Безпідставними є й доводи щодо недопустимості окремих доданих доказів. Визнання слідчим суддею недопустимими доказів на стадії досудового розслідування можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість певного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами. Однак доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доданих прокурором САП до поданого клопотання доказів, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.

Вирішуючи питання наявності у цьому кримінальному провадженні передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора САП на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя встановив, що такі доводи є обґрунтованими в частині наявності ризиків передбачених пунктами 1, 3 ст. 177 КПК України, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі про його майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Обґрунтовуючи клопотання прокурор САП посилається на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України. При цьому, ч. 5 ст. 191 КК України передбачає караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Разом з тим тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.

Зокрема, колегія суддів враховує, що:

-підозрюваний ОСОБА_5 оголошувався у державний та міжнародний розшук;

-стосовно підозрюваного ОСОБА_5 надавався дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування;

-стосовно підозрюваного ОСОБА_5 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;

-підозрюваний ОСОБА_5 повернувся на територію України завдяки його екстрадиції компетентним органом Словацької Республіки за запитом Офісу Генерального прокурора;

-у підозрюваного ОСОБА_5 наявні документи для виїзду закордон;

-у підозрюваного ОСОБА_5 наявні достатні фінансово-майнові ресурси, що свідчить про наявність можливості довгий період переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

-існує факт притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні - №12022220000000171 від 21 лютого 2022 року.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Зважаючи на вище наведене, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді щодо необхідності обмежити підозрюваного ОСОБА_5 у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу

У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зазначається, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Приймаючи до уваги вищенаведені ризики, які слідчий суддя визнав обґрунтованими, конкретні обставини провадження та наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, який є особливо тяжким та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, а також характер та ступінь суспільної небезпечності вказаного кримінального правопорушення, колегія суддів доходить висновку про правильність висновку слідчого судді щодо неможливості застосування підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу. Застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування, в тому числі щодо належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про сплив строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000164 від 01 квітня 2021 року у зв`язку з відсутність офіційного оприлюднення у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора будь-яких повідомлень на адресу підозрюваного ОСОБА_5 про завершення досудового розслідування, як від 31.10.2022, так і від 18.07.2023, виходячи з наступного.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2022 року стосовно підозрюваного ОСОБА_5 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування, а ухвалою цього суду від 02 вересня 2022 року.

Згідно вимог ч. 2 ст. 2975 КПК України, копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, надсилаються захиснику.

В судовому засіданні прокурор САП ОСОБА_9 надала копію поштового відправлення, яке підтверджує, що 31 жовтня 2022 року орган досудового розслідування повідомив захисника ОСОБА_6 про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000164 від 01 квітня 2021 року.

Таким чином, факт направлення повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 31.10.2022 у кримінальному провадженні № 52021000000000164 від 01 квітня 2021 року адвокату ОСОБА_6, як захиснику ОСОБА_5, слід вважати належним повідомленням останнього про завершення досудового розслідування.

Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора САП ОСОБА_9, зазначені стороною захисту у поданих до суду апеляційних скаргах, також не спростовують висновків слідчого судді.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання підозрюваному розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, предмет кримінального правопорушення та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми неправомірної вигоди.

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25 квітня 2000 року (заява № 31315/96, п. 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу, ні в подальшому встановлена застава у 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

Визначаючи альтернативний запобіжний захід у вигляді застави слідчим суддею враховано характер кримінального правопорушення, особу підозрюваного, відомості про його майновий стан.

В судовому засіданні прокурор не довела наявність виключних обставин та необхідності визначення розміру застави понад межу, вказану у п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 805 200 (вісімсот п`ять тисяч двісті) грн. є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, суд врахував вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Суд також враховує той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу матеріали доводять наявність правових підстав для застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.

Неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2023 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3