- Головуюча суддя (ВАКС): Білоус І.О.
Справа № 991/1537/22
Провадження 1-кп/991/14/22
У Х В А Л А
Іменем України
20 вересня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
Головуючої судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
за участі:
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000001981 від 21 червня 2017 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Потсдам, Німеччина, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Лубни, Полтавської обл., який проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1.Зміст клопотання та позиції учасників судового провадження
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_6 . Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ОСОБА_6 обвинувачується в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великих розмірах для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме вчиненні фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 серпня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_6 змінено запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покладено на обвинуваченого наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-яких питань із обвинуваченим ОСОБА_8 та свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 ; носити електронний засіб контролю.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 жовтня 2022 року строк дії зазначених обов`язків продовжувався до 14 грудня 2022 року, ухвалою від 13 грудня 2022 року - до 14 лютого 2023 року, ухвалою від 08 лютого 2023 року - до 09 квітня 2023 року, ухвалою від 07 квітня 2023 року - до 08 червня 2023 року, ухвалою від 05 червня 2023 року - до 06 серпня 2023 року, а ухвалою від 24 липня 2023 року - до 25 вересня 2023 року.
Необхідність подальшого продовження обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, прокурор обґрунтовує продовженням існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, здійснення незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Обґрунтовуючи існування ризику переховування від суду, прокурор ОСОБА_5 навів наступні доводи: випадок такого переховування мав місце на етапі досудового розслідування, що стало підставою для оголошення на той час підозрюваного ОСОБА_6 в розшук; тяжкість інкримінованого ОСОБА_23 злочину та законодавчі особливості призначення покарання за вчинення корупційних злочинів; наявність кримінального провадження № 42018000000002490 від 11 жовтня 2018 року, у якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 190 КК України; наявність фінансової можливості утримувати себе під час переховування від суду, що підтверджується частими виїздами ОСОБА_6 за межі України, наявністю у власності обвинуваченого автомобіля та можливістю використовувати автомобіль, що належить іншій особі; наявність широкого кола знайомих серед представників влади та правоохоронних органів, які можуть сприяти ОСОБА_6 у залишенні території України.
Існування ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні прокурор ОСОБА_5 обґрунтовує вже здійсненими під час досудового розслідування спробами ОСОБА_6 надавати усні накази, вказівки свідкам та вимагати їх виконання; наявністю в обвинуваченого фінансової можливості впливати на свідків шляхом їх підкупу; існуванням у ОСОБА_6 тісних зав`язків з правоохоронними органами, які він може використати для впливу на свідків. Окрім того, з окремими свідками обвинувачений ОСОБА_6 має приятельські стосунки, що може спонукати обвинуваченого до прохання свідків надати неправдиві покази. Саме тому прокурор наполягав на тому, що ризик впливу на свідків зберігається до моменту безпосереднього отримання та дослідження судом їх показань.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_6 вживав заходів конспірації та приховування свого місцезнаходження, що полягало у частих його виїздах за кордон у період з грудня 2020 року по лютий 2022 року, без повідомлення про такі виїзди детектива, прокурора чи суд. Окрім того прокурор ОСОБА_5 звернув увагу на зволікання ОСОБА_6 та його захисників при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, їх відмову підтверджувати факт надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
До ОСОБА_6 застосовано найбільш м`який запобіжний захід - особисте зобов`язання, водночас ураховуючи існування зазначених ризиків, необхідним є продовження строку дії процесуальних обов`язків, що дозволить підтримати належну процесуальну поведінку обвинуваченого й надалі.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_24 клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримав з підстав, викладених у ньому.
Захисник ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора заперечила, зазначила, що жодних ризиків не існує, її підзахисний належним чином виконує процесуальні обов`язки та жодного разу не змінював місце свого проживання. Щодо виїздів за кордон, то вони здійснювались на законних підставах та з постійним повідомленням суду про місцеперебування ОСОБА_6 .
Окрім того, захисник ОСОБА_7 пояснила, що обвинувачений ОСОБА_6 не переховувався від органу досудового розслідування, 25 лютого 2022 року він отримав зброю та приступив до виконання завдань з оборони України від збройної агресії російської федерації, при цьому він знаходився у м. Києві та Київській області.
Стосовно тривалого ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, то захисник ОСОБА_7 наголосила, що зволікання з ознайомленням з матеріалами досудового розслідування не є перешкоджанням кримінальному провадженню, а чинний КПК України передбачає механізми реагування сторони обвинувачення на таке зволікання шляхом встановлення строку на ознайомлення, у зв`язку з чим уважала відповідне твердження прокурора безпідставними.
Стосовно обов`язку носити електронний засіб контролю захисник відмітила, що уже 14 місяців відповідний засіб не застосований до її підзахисного у в`язку з його відсутністю у правоохоронних органів, тим не менше, обвинувачений ОСОБА_6 належним чином виконує процесуальні обов`язки, покладені на нього законом і судом, а отже в подальшому продовженні обов`язку носити електронний засіб контрою немає потреби.
2.Оцінки та мотиви суду
Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 7 ст. 194 КПК України встановлено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності строк дії таких обов`язків може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.
Зі змісту ч. 4 ст. 199 КПК України слідує, що при продовженні строку дії цих обов`язків суд має з`ясовувати, чи зменшилися зазначені прокурором ризики, чи з`явилися нові ризики, які виправдовують застосування обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ураховуючи, що в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_6 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, то як при постановленні ухвали Вищого антикорупційного суду від 16 серпня 2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 змінено запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов`язання та покладено на обвинуваченого процесуальні обов`язки, так і під час продовження строку дії таких обов`язків судом встановлено наявність наступних ризиків: ризику переховування обвинуваченого від суду, ризику здійснення незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні, ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Суд, перевіряючи, чи не змінились зазначені ризики та чи не з`явились нові, ураховує наступне: законодавчі особливості притягнення до відповідальності за вчинення корупційного кримінального правопорушення; наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 фінансових можливостей для виїзду за кордон та перебування там протягом певного часу; необхідність допиту свідків на стадії судового розгляду; наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 знайомих серед посадовців різного рівня влади в силу посади, яку він обіймав раніше - начальника Департаменту вибухотехнічної служби Національної поліції України. У зв`язку з викладеним, суд констатує, що на момент розгляду клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, зазначені в ухвалах суду від 16 серпня, 13 жовтня, 13 грудня 2022 року, 08 лютого 2023 року, 07 квітня 2023 року, 05 червня 2023 року та 24 липня 2023 року ризики продовжують існувати. При цьому судом не встановлено доказів того, що вказані ризики зменшились.
Санкція ч. 1 ст. 209 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна, а санкція ч. 4 ст. 368 КК України - позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Інкриміновані ОСОБА_6 злочини відповідно до примітки до ст. 45 КК України віднесено до корупційних. При цьому КК України на даний час виключено можливість застосовувати до осіб, якими вчинені корупційні злочини, положень щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням. Також, ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ураховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 правопорушень, а також його обізнаність в юридичних аспектах здійснення провадження у кримінальних справах, незастосування до нього відповідних обов`язків може сприяти настанню тих негативних для кримінального провадження наслідків, ризик існування яких встановлено судом. Водночас належне виконання ОСОБА_6 своїх процесуальних обов`язків, на яке звернула увагу захисник ОСОБА_7, суд пов`язує саме з ефективністю та релевантністю застосованого запобіжного заходу.
До обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано найбільш м`який запобіжний захід, а тому суд не вирішує питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Беручи до уваги наведені вище ризики, що можуть спричинити настання негативних наслідків для розгляду цього кримінального провадження, та ураховуючи, що такі ризики не зменшились станом на цей час, суд уважає за доцільне встановити максимальний строк дії обвинуваченому ОСОБА_6 процесуальних обов`язків - два місяці.
Щодо заперечень захисника ОСОБА_7 проти обов`язку носити електронний засіб контролю через фактичну відсутність такого засобу у Національної поліції України, суд їх не бере до уваги з огляду на те, що прокурором доведено наявність ризиків, які є підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 відповідного обов`язку, тоді як сама відсутність електронного засобу контролю станом на дату продовження строку дії обов`язку не свідчить про неможливість його реалізації в подальшому.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків обвинуваченому ОСОБА_6 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 177, 178, 194, 369, 372, 376 КПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000001981 від 21 червня 2017 року,- задовольнити.
2.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину України, уродженцю м. Потсдам, Німеччина, раніше не судимому, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, строк дії обов`язків, покладених ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 серпня 2022 року, до 21 листопада 2023 року, а саме:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування з будь-яких питань із обвинуваченим ОСОБА_8 та свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 ;
-носити електронний засіб контролю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуюча суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3