- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 991/4435/23
провадження №11-сс/991/584/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2023 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6,
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисниківОСОБА_8, ОСОБА_9,
прокурора ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2023 року про арешт майна,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368, ч.4 ст.368, ч.4 ст.369 КК, зокрема, щодо можливого одержання учасниками організованої групи неправомірної вигоди за прийняття в інтересах ОСОБА_11 та компанії «Ferrexpo» судового рішення справі №910/15551/20, що перебувала на розгляді Великої Палати Верховного Суду.
18 травня 2023 року до Вищого антикорупційного суду детективом НАБУ за погодженням прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) подано клопотання про арешт майна, вилученого 15-16 травня 2023 року при проведенні обшуків у робочому кабінеті Голови Верховного Суду ОСОБА_7 та квартири за місцем його проживання, яке мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів та можливої конфіскації майна як виду покарання у випадку визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2023 року вказане клопотання детектива задоволено частково, накладено арешт на частину майна вилученого при проведенні обшуку робочого кабінету ОСОБА_7, а саме грошові кошти у сумі 548 700 доларів США, 1 104 600 доларів США та 1700 Євро, щоденник для нотаток коричневого кольору із золотим тисненням, надписами та зображенням будівлі Верховного Суду, у якому кульковими ручками записані логіни та паролі до облікових записів, блокнот для нотаток сріблястого кольору із надписом « ОСОБА_7 », у якому містяться чорнові записи, копія договору купівлі-продажу, акту прийому-передачі із прикріпленою візитівкою «Нотаріальний центр Горбунова», - всього на 9 арк., список із прізвищами осіб: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ін., навпроти яких стоять знаки + - та помітки кульковою ручкою, - всього на 3 арк., нотатки, графік призначення щодо справи 910/15551/20, - всього на 9 арк., довідки у кримінальних провадженнях, щодо судових справ та ін, - всього на 46 арк., також накладено арешт на частину майна вилученого при проведенні обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_7, а саме грошові кошти у сумі 450 000 та 250 000 доларів США, мобільний телефон IPhone 13 Pro з сім-карткою, мобільний телефон Ipnone 14 Pro та чоловічу шкіряну сумку коричневого кольору, шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження, накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення збереження частини майна як речових доказів у кримінальному провадженні та забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання у випадку визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК.
Вимоги апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді в частині арешту вказаних вище грошових коштів у сумі 1 млн. доларів США, вважаючи її незаконною, представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту з метою забезпечення можливої конфіскації майна ОСОБА_7 на грошові кошти у сумі 1 млн. доларів США, що належать ОСОБА_5 та вилучені у ході обшуку, проведеного 15-16 травня 2023 року у робочому кабінеті Голови Верховного Суду ОСОБА_7, та постановити нову ухвалу, якою залишити без задоволення клопотання про арешт майна в цій частині.
В обґрунтування апеляційної скарги особа посилається на те, що грошові кошти у сумі 1 млн.доларів США, на які накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна ОСОБА_7, належать не підозрюваному, а ОСОБА_5, тому за рахунок цих коштів неможливо забезпечити виконання вироку в частині конфіскації майна ОСОБА_7 у випадку його ухвалення.
На підтвердження належності арештованих грошових коштів саме ОСОБА_5 її представник зазначив, що 01 жовтня 2021 року ОСОБА_15 подарувала свої донці ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 285 млн грн., в подальшому частина цих коштів була конвертована в долари США та зберігалась ОСОБА_5 в готівковій формі. Родина ОСОБА_16 підтримувала дружні стосунки з ОСОБА_7, на початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_5, розуміючи, що підозрюваний як Голова Верховного Суду має знаходитися під надійною охороною, зв`язалася з ОСОБА_7, повідомила останнього про намір їх родини залишити межі України та попросила взяти на зберігання грошові кошти та цінні речі. 12 березня 2022 року ОСОБА_5 зустрілася із ОСОБА_7 та передала йому на зберігання 1 млн. доларів США та годинник марки Girard-Perregaux. На підтвердження отримання на зберігання вказаного майна підозрюваний видав розписку, в якій зазначив, що отримав від ОСОБА_5 на зберігання грошові кошти та годинник на час воєнного стану, буде вживати заходи для їх зберігання та поверне ОСОБА_5 за першою вимогою. При цьому, ОСОБА_7 задекларував факт виникнення у нього перед ОСОБА_5 зобов`язання з приводу зберігання грошових коштів у п.13 щорічної декларації про доходи за 2022 рік.
На переконання представника арешт належних ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 1 млн. доларів США не забезпечує досягнення мети його застосування відповідно до оскаржуваної ухвали, тому обмеження права власності ОСОБА_5, яка на даний час разом з родиною перебуває за кордоном, на вказані грошові кошти є незаконним та необґрунтованим, у зв`язку із чим оскаржувана ухвала в цій частині має бути скасована.
Також до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Позиції учасників провадження.
Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Підозрюваний ОСОБА_7, його захисники ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердили обставини, на які посилався в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6, просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_10 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене цим Кодексом.
За положеннями абз.2 ч.3 ст.395 КПК якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2019 року (справа №760/12179/16-к) дійшла до висновку, що за змістом абз.2 ч.3 ст.395 КПК якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватись з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.
З матеріалів провадження вбачається, що 06 червня 2023 року розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без виклику ОСОБА_5, копію оскаржуваної ухвали вона також не отримувала, у зв`язку з чим за приписами ст.395 КПК колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що подана в межах строку апеляційного оскарження, а тому строк апеляційного оскарження не є пропущеним.
Відтак, за наслідками розгляду клопотання суд має вирішити по суті питання щодо поновлення процесуального строку (відмовляє чи задовольняє відповідне клопотання) лише у разі його пропущення, проте у зв`язку з дотриманням строку апеляційного оскарження колегія судів встановлює відсутність предмету розгляду клопотання через дотримання строку звернення, а тому вважає за необхідне залишити подане клопотання без розгляду
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, за вчинення якого, у разі визнання особи винуватою, суд може призначити покарання у виді конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.3 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла наступних висновків.
Не погоджуючись з доводами представника третьої особи щодо відсутності підстав для накладення арешту, суд апеляційної інстанції виходила з наступного.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Санкцією ч.4 ст.368 КК, якою визначено кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру, встановлено додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, крім іншого, дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на вилучені при проведені 15-16 травня 2023 року обшуку грошові кошти, неідентифіковані як неправомірна вигода, а саме: 1 104 600 доларів США, відшуканих у сейфі робочого кабінету ОСОБА_7 у приміщенні Верховного Суду.
Підставами для задоволення клопотання детектива про арешт майна у вищезазначеній частині слідчим суддею в оскаржуваному рішенні зазначено необхідність забезпечення подальшої можливої конфіскації майна, що відповідає змісту положень п.3 ч.2 ст.170 КПК, які передбачають мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
В поданій апеляційній скарзі представник третьої особи не зазначав і не посилався на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення як на підставу для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд констатує наявність правової підстави для накладення арешту на вищезазначені грошові кошти, в тому числі на 1 млн. доларів США, правомірність арешту яких оскаржується.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи представника третьої особи про те, що зазначені грошові кошти не можуть бути об`єктом конфіскації як виду покарання у разі визнання підозрюваного винним.
В обґрунтування зазначеного представник третьої особи вказував про неналежність таких коштів підозрюваному та наполягав, посилаючись на розписку та декларацію про доходи ОСОБА_7, що грошові кошти перебували у підозрюваного лише на зберіганні та належать ОСОБА_5 .
Так, за положеннями ч.5 ст.170 КПК арешт з метою забезпечення конфіскації як виду покарання може бути накладено лише на майно, що належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження.
Разом з цим, як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя при встановленні належності зазначених грошових коштів підозрюваному виходив з обставин їх виявлення та вилучення за місцем роботи підозрюваного, ненаданням ОСОБА_7 або його захисниками відомостей та доказів на підтвердження конкретних сум грошових коштів, які належать підозрюваному та іншим особам, а тому обґрунтовано застосував до ситуації із цими грошовими коштами презумпцію власності, встановивши їх належність ОСОБА_7, як особі, в якої вони знаходились у фактичному володінні.
Колегія суддів суд при цьому зауважує, що при розгляді питання про арешт суд не вправі визначати право власності за будь-якою особою, а спір про належність речей вирішується в порядку цивільного судочинства (постанова ККС ВС від 09 квітня 2020 року у справі №676/2199/19). Натомість, на підставі фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, перевіряються відомості про належність особі майна, щодо якого вирішується питання про арешт.
Зокрема, при виявленні та вилученні рухомих речей, які не підлягають державній реєстрації, мають враховуватися дія презумпції права власності за особою, яка володіє (реально панує, здійснює фактичний контроль над річчю corpus possessionis); спростування вказаної презумпції можливе за наявності беззаперечних доказів чи їх сукупності (рішення суду щодо визнання права власності за іншою особою, письмові докази, дата складання, яких мала місце до моменту вилучення та не викликає сумнівів, матеріали фото-, відеофіксації, речові докази тощо); показання свідків та пояснення зацікавлених осіб за умови обов`язкової письмової форми правочину не мають братися до уваги при вирішенні питання про спростування зазначеної презумпції; пояснення сторін оцінюються у співставленні із фактичними обставинами та наданими доказами.
Колегією суддів також враховано, що на момент вирішення питання про арешт майна 06 червня 2023 року ОСОБА_7 не повідомляв, що власницею таких коштів є ОСОБА_17, ним не надавалася відповідна розписка та не повідомлялося навіть про її існування. Натомість, поява такої розписки через місяць після застосування арешту до зазначених коштів та подальше декларування відповідних зобов`язань саме після віднайдення коштів може сприйматись як ймовірне штучне створення правових підстав для ухилення від можливої кримінальної відповідальності у виді конфіскації цих грошових коштів у зв`язку із кримінальним правопорушенням, за яке ОСОБА_7 повідомлено про підозру, шляхом визнання речового права на них за іншою особою.
Натомість, долучені до клопотання результати проведення обшуку переконливо свідчать про володіння та користування арештованими коштами саме підозрюваним, який мав вільний, не контрольований іншими особами доступ до сейфу у його робочому кабінеті та щодо якого наявна обґрунтована підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Надані представником ОСОБА_5 докази та пояснення у своїй сукупності та у співставленні з поясненнями та доказами, наданими стороною обвинувачення, в тому числі щодо фінансової можливості третьої особи володіти коштами у віднайденому розмірі, не є достатньо переконливими, щоб спростувати презумпцію перебування вилучених грошових коштів (в іноземній валюті) у власності підозрюваного ОСОБА_7 в силу його фактичного володіння ними.
Враховуючи встановлені обставини кримінального провадження та мету, з якою накладено арешт на грошові кошти, що знаходились у фактичному володінні та під контролем підозрюваного, за відсутності беззаперечних доказів на спростування презумпції власності, колегія суддів вважає застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження на цій стадії обґрунтованим та виправданим.
З цих підстав колегія суддів не вбачає порушень слідчим суддею КПК за вказаними доводами апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи представника третьої особи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні в межах поданої апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів констатує, що накладення арешту на частину майна, зазначеного в апеляційній скарзі, в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. У цьому контексті слідчим суддею враховано, серед іншого, суспільну небезпеку ймовірно вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, ймовірну причетність до їх вчинення особи, яка є власником вилученого майна, а також необхідність забезпечення можливої конфіскації як виду покарання.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на зазначене майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час розгляду останньої не встановлено.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3