- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 991/8144/23
провадження №11-сс/991/715/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2023 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 вересня 2023 року про арешт майна,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000529 від 21 серпня 2020 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК.
01 вересня 2023 року до Вищого антикорупційного суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) подано клопотання про арешт майна, а саме мобільного телефону Apple Iphone 11 Pro Max, вилученого 13 вересня 2023 року при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1, яке мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 вересня 2023 року вказане клопотання прокурора задоволено, накладено арешт на вказаний мобільний телефон із забороною відчуження, розпорядження та користування, накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення збереження майна як речового доказу у кримінальному провадженні.
Вимоги апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 19 вересня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що викладені в оскаржуваній ухвалі доводи «обґрунтованості підозри» не є достатніми для застосування арешту вилученого майна, а тому слідчим суддею не встановлено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, яке є підставою для арешту майна.
Не наведено доказів, що підтверджують доводи прокурора про те, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям, передбаченим ч.1 ст.98 КПК, а отже на нього не могло бути накладено арешт. Так, постановою детектива НАБУ від 14 вересня 2023 року вилучений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки під час обшуку встановлено, що у вказаному телефоні наявні відомості про видалені файли. Однак, протокол огляду видалених файлів відсутній, у зв`язку з чим необхідний огляд, що надав би змогу зрозуміти чи є видалені файли, їх зміст та відомості про ці файли доказами фактів чи обставин кримінального правопорушення, що встановлюються під час кримінального провадження. Обставина невідкриття ОСОБА_5 вхідних дверей одразу на початку обшуку пов`язана з очікуванням адвоката, якого вона запросила для отримання юридичної допомоги при проведенні обшуку, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_5 мала час та можливості видаляти файли саме перед початком обшуку.
Позиції учасників провадження.
Представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні подану ним апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу представника без задоволення.
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце апеляційного розгляду, не з`явилася, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомила, а тому суд з урахуванням позиції її представника згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК, вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за її відсутності.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
З матеріалів провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52020000000000529 від 21 серпня 2020 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК щодо наступних обставин: в період з 2017 по 2020 роки включно 27 підприємствами, діяльність яких контролюється однією групою осіб, здійснено ввезення на митну територію України товарів та/або придбання товарів на території України, після чого такі товари реалізовані за готівкові кошти без відображення у бухгалтерському обліку відомостей про факти такого продажу. Представники вказаних підприємств подали до податкових органів завідомо неправдиві податкові декларації, в яких безпідставно заявлено до відшкодування 1 073 861 302 грн ПДВ у зв`язку з відсутністю продажу раніше імпортованих та/або придбаних товарів. У подальшому службові особи податкових органів, зловживаючи службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди використали службове становище всупереч інтересам служби та не забезпечили проведення вичерпних контролюючих заходів, а також умисно допустили порушення вимог Податкового кодексу України при проведенні позапланових документальних перевірок, створивши тим самим підстави для подальшого скасування відповідних актів перевірок судами, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді виплаченого підприємствам бюджетного відшкодування ПДВ.
13 вересня 2023 року в межах вказаного кримінального провадження при проведенні санкціонованого ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 серпня 2023 року обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться у користуванні ОСОБА_5, детективами НАБУ виявлено та вилучено мобільний телефон Apple Iphone 11 Pro Max, на який оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 19 вересня 2023 року накладено арешт.
Як вбачається з змісту ухвали слідчий суддя, врахувавши правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, дійшов висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів, визначеним ст.98 КПК, врахував призначення постановою детектива від 4 вересня 2023 судової комп`ютерно-технічної експертизи вилученого майна.
Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для задоволення клопотання детектива про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження №52020000000000529.
При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6, прокурора, дослідивши матеріали провадження, на які посилалась сторона обвинувачення, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 19 вересня 2023 року щодо накладення арешту на вилучене майно, виходячи з наступного.
У відповідності до положень п.1 ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК).
За ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
За приписами ч.1 ст.173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, ухвалою слідчого судді від 31 серпня 2023 року детективам НАБУ надано дозвіл на проведення обшуку квартири за вищевказаною адресою, що знаходиться у користуванні ОСОБА_5, з метою відшукання, зокрема, технічних носіїв інформації, мобільних терміналів зв`язку. Наявність підстав для вилучення мобільного телефону, зазначеного в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, вбачається із відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 13 вересня 2023 року, за яким при проведенні обшуку здійснено огляд мобільного телефону Apple Iphone 11 Pro Max, наданого ОСОБА_5, та встановлено наявність відомості про видалення файлів, а тому дослідження його вмісту необхідно здійснити в умовах кримінальної лабораторії.
Наявність електронних документів, у тому числі видалених, їх зміст, дата створення файлів, хронологія внесення до них змін, з`ясування, чи піддавались відповідні накопичувачі певним процедурам з метою знищення інформації, інші питання, які мають суттєве значення для досудового розслідування та належать до предмету доказування у даному Кримінальному провадженні, можуть бути встановлені виключно під час проведення комп`ютерно-технічної та інших експертиз, на дослідження яких за правилами їх призначення та проведення в обов`язковому порядку має бути надано вилучену комп`ютерну техніку (мобільний телефон). Так, відповідно п.13.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998 року, для дослідження інформації, що міститься на комп`ютерних носіях, експерту надається сам комп`ютерний носій, а за потреби комп`ютерний блок (комплекс комп`ютерних засобів, до складу якого входить досліджуваний носій).
В обґрунтування клопотання про накладення арешту на майно вказано про процесуальну необхідність проведення експертного дослідження цього телефону, відповідною постановою від 14 вересня 2023 року детективом НАБУ призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо наявності, у тому числі серед видалених файлів, інформації, яка має значення для даного провадження, при цьому експерту надано мобільний телефон як об`єкт дослідження.
Колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про відповідність вказаного мобільного телефону зазначеним у ст.98 КПК критеріям, оскільки останній може містити відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто, можуть бути використані як докази у даному кримінальному провадженні.
Щодо зазначених в апеляційній скарзі доводів про недостатність обґрунтованості підозри для застосування арешту вилученого майна, колегія суддів зазначає наступне.
За загальним правилом, закріпленим у п.1 ч.3 ст.132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, деякі спеціальні норми КПК прямо передбачають правову залежність між існуванням обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості та підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Зокрема, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину (ч.1 ст.154 КПК), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації (ч.4. ст.170 КПК), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч.5 ст.170 КПК), домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч.2 ст.181 КПК), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як… (ч.2 ст.183 КПК).
Колегія суддів звертає увагу, що умова накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів за положеннями ч.3 ст.170 КПК не містить таку вимогу її застосування як оголошення підозри у кримінальному провадженні певній особі, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна або вчиненням кримінального правопорушення будь-якого ступеня тяжкості. Про доведеність існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення може свідчити сам факт здійснення за певними фактичними обставинами досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР, та відповідні матеріали цього провадження, у зв`язку з чим слідчий суддя на підставі описаних у клопотанні обставин кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження та за своїм внутрішнім переконанням правомірно дійшов обґрунтованого висновку, що існують об`єктивні дані про вчинення вказаних у клопотанні злочинів, у зв`язку з розслідуванням яких подається відповідне клопотання, тобто про те, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів констатує наявність правової підстави для арешту вищезазначеного майна, можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності особи завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час розгляду останньої не встановлено.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 вересня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52020000000000529 від 21 серпня 2020 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3