- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Глотов М.С.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/5125/23Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/746/23
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
УХВАЛА
І м е н е м У к р а ї н и
09 жовтня 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
представника ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6, подану на ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 15 червня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52020000000000227,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з надісланою 03.10.2023 та отриманою судом 05.10.2023 апеляційною скаргою представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6, поданою на підставі п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу слідчої судді від 15.06.2023, постановлену у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК (т. 5 а. с. 150, 153-158, 187-192, 205-206).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчої судді від 15.06.2023 клопотання прокурора задоволено - накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження на належні ОСОБА_9 1/4 частину квартири у м. Макіївка Донецької області, частку в статутному капіталі ТОВ «ФОКР Інжиніринг ЛТД» у розмірі 23 000 грн, а також зареєстровану на праві власності за ОСОБА_8 квартиру в м. Києві, яка є його спільною сумісною власністю із ОСОБА_9 .
3. Наведена ухвала мотивована: (1) здійсненням детективами Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000277 від 22.04.2020 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України /далі - КК/, за фактом зловживання службовими особами Публічного акціонерного товариства /далі - ПАТ/ «Центренерго» службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки для ПАТ «Центренерго»; (2) в межах даного кримінального провадження ОСОБА_9 належним чином повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК; (3) 03.10.2022 ПАТ «Центренерго» визнано потерпілим, а 18.05.2023 його представником пред`явлено цивільний позов до підозрюваних ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 про відшкодування збитків на суму 176 828 508,00 грн; (4) арешт накладено на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення; (5) накладення арешту на майно не є припиненням права власності, а носить тимчасовий характер; (6) ненакладення арешту на майно може призвести до його відчуження або настання інших наслідків, у зв`язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження.
ІІI. Вимоги та доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою
4. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна в частині накладення арешту на квартиру у м. Києві, зареєстровану на праві власності за ОСОБА_8 .
4.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що: (1) квартира, на яку накладено арешт, не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки згідно зі шлюбним договором майно, котре набуте подружжям під час шлюбу, є особистою власністю кожного з подружжя на чиє ім`я його було зареєстровано; (2) повідомлення про підозру ОСОБА_9 складено 04.05.2023, в той час як шлюбний договір укладено 23.02.2022; (3) оскільки ОСОБА_8 не має жодного процесуального статусу в даному кримінальному провадженні та не несе жодної цивільної відповідальності за завдану шкоду, то відносно нього не може бути застосовано захід забезпечення кримінального провадження такий як арешт майна для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
4.4. Представник ОСОБА_6 підтримала свою апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів та просила її задовольнити.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
5.1. ОСОБА_8, будучи обізнаним про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибув, із клопотаннями про відкладення судового засідання чи розгляду апеляційної скарги за його особистої участі не звертався.
5.2. Прокурор ОСОБА_7 заперечив проти доводів представника та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що метою укладення шлюбного договору більше ніж через десять років після укладення шлюбу було обумовлене бажанням уникнути конфіскації майна у випадку притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності, про можливість чого вона була обізнана ще в лютому 2022 року.
V. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
7. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчою суддею, та зробленим нею висновкам, апеляційний суд виходить із такого.
8. Слідча суддя дійшла висновку про можливість накладення арешту на майно ОСОБА_8 з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК, вважаючи, що воно належить підозрюваній ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності.
8.1. Представник ОСОБА_8 вважає, що квартира у м. Києві, право власності на яку зареєстроване за її клієнтом, не є спільною сумісною власністю подружжя, а тому арешт накладено помилково. Зазначила, що між подружжям ОСОБА_12 23.02.2022 укладено шлюбний договір, згідно з підп. 1. 2. п. 1 якого майно, нажите подружжям під час шлюбу, яке підлягає державній реєстрації, є особистою власністю кожного з подружжя, на чиє ім`я воно зареєстровано.
8.2. Прокурор заперечив щодо вказаних доводів, зазначивши, що вказане майно набуте в шлюбі, а шлюбний договір укладено після того як ОСОБА_9 дізналася про наявність кримінального провадження та з метою приховання зазначеного майна було укладено відповідний договір.
8.3. За підсумками перевірки доводів представника суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок слідчої судді щодо можливості накладення арешту на майно, зареєстроване за ОСОБА_8, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення ОСОБА_9 .
8.4. Судом апеляційної інстанції зроблено наведений висновок, ураховуючи, зокрема, й те, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
8.4.1. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (cт. 16 КПК).
8.4.2. Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
8.4.3. Одним із різновидів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК).
8.4.4. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).
8.4.5. Арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК).
8.4.6. У випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше (ч. 6 ст. 170 КПК).
8.4.7. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим КПК не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу /далі - ЦПК/ за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК).
8.4.8. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК заходів забезпечення позову (ч. 1 ст. 149 ЦПК). Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК).
8.4.9. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК). Вимоги щодо строків подання цивільного позову після застосування заходів забезпечення позову мають застосовуватися із урахуванням специфіки кримінального провадження та не суперечити засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 125 КПК), зокрема, розумності строків (п. 21 ч. 1 ст. 7, ст. 28 КПК).
8.4.10. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові (ч. 8 ст. 170 КПК).
8.5. Отже, у випадку засудження ОСОБА_9 за вчинення наведеного злочину (ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК) на неї може бути покладеного обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, зокрема, за рахунок майна, яке їй належить.
8.6. Водночас при оцінці можливості накладення арешту на майно ОСОБА_9, яке перебуває у спільній сумісній власності, яке може бути предметом відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, судом апеляційної інстанції враховується те, що майнові відносини в Україні регулюються цивільним законодавством.
8.7. Правовий режим власності в Україні визначається виключно законами України, що передбачає п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України.
8.8. Так, згідно з ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України /далі - ЦК/ майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
8.8.1. Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України /далі - СК/ майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Такий же підхід до питання належності особам, які є подружжям, на праві власності майна, набутого ними за час шлюбу, передбачають ч. ч. 3, 4 ст. 368 ЦК.
8.8.2. Як вбачається з ч. ч. 1, 3 ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
8.8.3. У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 61 СК об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
8.8.4. За приписами ч. 2 ст. 370 ЦК у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
8.8.5. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 СК за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
8.8.6. Відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства. Підставою для виділення частки майна в праві спільної сумісної власності має бути вимога співвласника такого майна або державного чи приватного виконавця.
8.9. У свою чергу відповідно до ч 1 ст. 92 СК шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.
8.9.1. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 93 СК).
8.9.2. Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується (ч. 1 ст. 95 СК).
8.9.3. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення (ч. 1 ст. 95 СК).
8.9.4. Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень ст. 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них (ч. 2 ст. 97 СК).
8.10. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК). Крім того, зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК).
8.11. У ході застосування наведеного підходу колегія суддів виходить із того, що:
8.11.1. детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000277 від 22.04.2020 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК, за фактом зловживання службовими особами ПАТ «Центренерго» службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки для ПАТ «Центренерго» (т. 1 а. с. 14-18);
8.11.2. в матеріалах судового провадження є повідомлення, згідно з яким у межах даного кримінального провадження 04.05.2023 ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК (т. 1 а. с. 36-54);
8.11.3. в протоколі огляду копії вмісту мобільного телефону iPhone 11, вилученого в ОСОБА_11 ( ОСОБА_13 ) від 30.08.2022 зафіксовано листування між ним та абонентом ZJFSZ4VF Y1 за період з 10.02.2022 по 16.02.2022, який пише: (1) « ОСОБА_13, нужно вам кат-то включаться в этот процес і убрать Катю оттуда», на що ОСОБА_13 відповідає «Привет! Понял»; (2) «Потому-то могут быть не предсказуемые последствия», «У нее же семья и ребенок и это не ОСОБА_14 который свалил», на що ОСОБА_13 відповідає «Я тебя услышал»; (3) «Поговори с парнями и отзвонись мне, ок», на що ОСОБА_13 відповідає «Ок»; (4) «Нужно сделать все возможное чтоб Катю вывести», «Она ж не будет прикрывать всех, когда ее все кинули», «Нужно сделать как в деле по Роттердаму +, вывести всех людей из дела, оставить одного человека и потом доказать что этот один человек не виноват и был прав», «ОСОБА_17 пообщалась с адвокатом ОСОБА_16. Адвокат вообще не в материале ни по сути дела ни по топу на какой оно стадии, кто какие показания давал …вообще только начнет ознакамливаться и пробовать что-то узнать» …. «по ОСОБА_18 говорил?» «С парнями?», на що ОСОБА_13 відповідає «Да говорил, все прониклись» (т. 5 а. с. 230-242);
8.11.4. 03.10.2022 ПАТ «Центренерго» визнано потерпілим, а 18.05.2023 його представником пред`явлено цивільний позов до підозрюваних ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 про відшкодування збитків на суму 176 828 508,00 грн (т. 1 а. с. 57-62, т. 5 а. с. 64-66);
8.11.5. 31.07.2009 зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_15 (т. 2 а. с. 30-32);
8.11.6. 06.09.2019 за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 49);
8.11.7. 23.02.2023 між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 укладено шлюбний договір, відповідно до підп. 1.2. п. 1 якого, майно нажите подружжям під час шлюбу, яке підлягає реєстрації, є спільною сумісною власністю кожного з подружжя, на чиє ім`я зареєстровано рухоме або нерухоме майно. В підп. 5.1. п. 5 даного договору значиться, що він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення (т. 5 а. с. 203-204).
8.12. Виходячи із наявності досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000227, у межах якого щодо ОСОБА_9 наявна підозра за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК, а також до підозрюваних подано цивільний позов потерпілим про стягнення грошових коштів, то щодо майна ОСОБА_9 може бути застосовано арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
8.13. У свою чергу, зважаючи на (1) укладення шлюбу між подружжям ОСОБА_12 31.07.2009, (2) й придбання квартири, на яку накладено арешт, на підставі договору купівлі-продажу в період шлюбу 06.09.2019, хоча укладення шлюбного договору, в якому зазначено про набрання ним чинності з моменту його нотаріального посвідчення 23.02.2023 й відбулося до складення повідомлення про підозру щодо ОСОБА_9, але за матеріалами судового провадження встановлено її обізнаність про кримінальне провадження та спілкування у зв`язку з цим з адвокатом в лютому 2022 після того як інші фігуранти кримінального провадження обговорювали необхідність сприяти їй в уникненні кримінального переслідування. За змістом хронології подій встановлено, що саме після відповідних обговорень ОСОБА_9 й уклала із ОСОБА_8 шлюбний договір, тобто метою його укладення було саме уникнути можливої конфіскації майна чи цивільної відповідальності за завдані збитки у випадку притягнення її до кримінальної відповідальності.
8.14. Крім того, варто звернути увагу на те, що виходячи із оскаржуваної ухвали, а також у разі врахування умов шлюбного договору, у особистій власності ОСОБА_9 перебуває 1/4 квартири в м. Макіївка Донецької області, а в ОСОБА_8 квартира в м. Києві, що є явно не співмірним, тобто явно не відповідає засадам добросовісності та справедливості.
8.15. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками слідчої судді, що квартира в м. Києві є спільною сумісною власністю та на неї необхідне накладення арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
8.16. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що слідча суддя правильно наклала арешт на майно ОСОБА_8, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
9. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
9.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК).
9.2. Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду доводи представника власника майна щодо необхідності скасування рішення про арешт майна не знайшли свого підтвердження, оскаржувану ухвалу необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 131, 132, 170-173, 309, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника залишити без задоволення, ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 15 червня 2023 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4