- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Павлишин О.Ф.
- Суддя (АП ВАКС) : Никифоров А.С., Чорненька Д.С.
- Секретар : Возна К.М.
Справа №991/3346/23
Провадження №22-ц/991/5/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді Павлишина О.Ф.,
суддів Никифорова А.С., Чорненької Д.С.,
секретар судового засідання Возна К.М.,
за участю:
представника позивача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Гребенюк В.І.,
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кисличенка П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кисличенка Павла Валерійовича на рішення Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2023 року, ухваленого колегією суддів у складі головуючого судді Мойсака С.М., суддів Михайленко В.В., Хамзіна Т.Р. о 19 год. 07 хв. у судовому засіданні у приміщенні Вищого антикорупційного суду, повний текст судового рішення складений 20 липня 2023 року,
В С Т А Н О В И Л А:
17 квітня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшла позовна заява Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - позивач, САП) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 (далі - третя особа), про визнання необґрунтованими активів та стягнення в дохід держави грошових коштів у сумі 2 200 000,00 грн.
Позивач просив визнати необґрунтованою частину активу - 60,82% транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ моделі S 450 4 MATIC, 2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1 (далі - Актив), загальною вартістю 3 617 388,02 грн, та стягнути з відповідача в дохід держави вартість частини активу - 60,82% транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ моделі S 450 4 MATIC, 2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1, у сумі 2 200 000,00 грн.
Рішенням Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2023 року частково задоволено позов Держави в особі САП до ОСОБА_1, визнано необґрунтованою частину активу, а саме 54,17% транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ моделі S 450 4 MATIC, 2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1, загальною вартістю 3 617 388,02 грн, що дорівнює 1 959 817,69 грн та стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави вартість частини 54,17% транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ моделі S 450 4 MATIC, 2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1, загальною вартістю 3 617 388,02 грн, у сумі 1 959 817,69 грн.
05 вересня 2023 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга із заявою про усунення недоліків представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кисличенка П.В., у якій він стверджує, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, ухваленим без встановлення усіх обставин справи, а висновки, викладені у його тексті, не відповідають фактичним обставинам справи, та просить задовольнити його апеляційну скаргу, скасувати рішення Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2023 року і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог САП про визнання необґрунтованою частину активу, а саме 54,17% транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ моделі S 450 4 МАТІС, 2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1, загальною вартістю 3 617 388,02 грн, що дорівнює 1 959 817,69 грн.
Посилається на такі обставини:
1. доводи позовної заяви не стосувались спроможності та/або неспроможності третіх осіб позичити грошові кошти відповідачу та/або його сім`ї. Також позивач не зазначив, що на запит ОСОБА_1 . Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) та САП надали відповіді, згідно з якими претензії до ОСОБА_1 відсутні, зокрема щодо необґрунтованості частини активу;
2. суд дослідив грошові активи свідка ОСОБА_3 тільки за 2019-2021 роки, однак не дослідив його особових рахунків, якими підтверджується достатність коштів для надання позики;
3. поставивши під сумнів показання свідка ОСОБА_3, суд не взяв до уваги те, що оспорюваний транспортний засіб був подарунком до ювілею ОСОБА_1 і грошові кошти на його придбання брались у борг без відома останнього;
4. встановивши факт неможливості отримання позики ОСОБА_2, суд не врахував покази свідка ОСОБА_3, що його батько працював з 80-х років з ОСОБА_1, а тому свідок не мав сумнівів у наданні грошових коштів ОСОБА_2 без будь-яких питань.
21 вересня 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив САП на апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кисличенка П.В., у якому прокурор Гребенюк В.І. просить залишити рішення Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2023 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Посилається на такі обставини:
1. твердження представника відповідача щодо неповноти судового розгляду не відповідає положенням ч.7 ст.81 ЦПК України;
2. інститут цивільної конфіскації не передбачає прямого зв`язку з наявністю чи відсутністю у діях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до якої заявляється позов, складу адміністративного чи кримінального правопорушення (за винятком ситуації, визначеної абз.2 ч.2 ст.290 ЦПК України, що не застосовується до цієї справи);
3. твердження про невідповідність фактичним обставинам справи оцінки, наданої судом показанням свідка ОСОБА_3, в апеляційній скарзі не аргументоване;
4. довід про те, що ОСОБА_2 взяла в ОСОБА_3 позику без відома ОСОБА_1 безпідставний, адже свідок пояснив, що ОСОБА_4 планували придбати автомобіль, бо хотіли зробити собі подарунок у зв`язку з народженням онука. Найближчий «ювілей» ОСОБА_1 припадав на червень 2022 року, придбання ж автомобіля здійснювалось у серпні 2021 року, а вже через 10 днів після нібито отримання позики, однак за майже рік до «ювілею», ОСОБА_1 самостійно уклав договір купівлі-продажу люксового автомобіля та вніс перший платіж за нього;
5. до апеляційної скарги долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_5 за 2016-2021 роки, копії податкових декларацій та розрахунків податкових зобов`язань ОСОБА_3 за 2016-2021 роки, копії виписок із рахунку ОСОБА_3 в AT «Державний експортно-імпортний банк» за 16-17 грудня 2020 року та 24-28 грудня 2020 року, які суду першої інстанції не подавались. Ці документи містять інформацію, що існувала на час розгляду позовної заяви, але клопотань про їхнє долучення чи витребування не заявлялось. В апеляційній скарзі відсутнє обґрунтування неможливості подання або поважних причин неподання вказаних доказів під час розгляду позовної заяви. При цьому зазначені докази не підтверджують фінансової спроможності ОСОБА_3 надати ОСОБА_2 позику в сумі 2,1 млн грн у липні 2021 року;
6. 12 липня 2023 року отримано інформацію Територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України №1248 на запит від 15 червня 2023 року щодо підтвердження придбання ОСОБА_5 31 липня 2021 року автомобіля вартістю 666 582 грн, якої станом на 10 липня 2023 року прокурор не мала;
7. доводи щодо не доведення позивачем обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, в апеляційній скарзі не обґрунтовані.
29 вересня 2023 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла відповідь на відзив прокурора САП Гребенюк В.І. на апеляційну скаргу, у якій представник Кисличенко П.В. просить врахувати цю відповідь, апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, рішення Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2023 року скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог САП.
Посилається на такі обставини:
1. оскаржуване рішення зводиться до оцінки фінансової спроможності третьої особи (позикодавця), а не до законності джерел походження доходу відповідача.
2. суд не дав оцінку відповідям НАЗК та САП, в яких зазначається про відсутність претензій до ОСОБА_1, в тому числі щодо необґрунтованості частини активу;
3. суд оцінив показання свідка ОСОБА_3 фрагментарно, не врахував його дійсного матеріального стану, а також фактичних даних, що охоплюються предметом доказування;
4. договір позики щодо надання грошових коштів у розмірі 2 100 000 грн ОСОБА_2, а також отримання цих грошових коштів відбулося 29 липня 2021 року, тобто за два дні до придбання транспортного засобу. Окрім наявних готівкових коштів у сумі 5 510 630 грн на рахунках ОСОБА_3 встановлено залишок у розмірі 5 398 350,55 грн, що підтверджує фінансову спроможність подружжя ОСОБА_7 в надані грошових коштів у позику.
Згідно зі ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явилися, про поважні причини неприбуття не повідомили. Представник Кисличенко П.В. та прокурор САП Гребенюк В.І. проти апеляційного розгляду без участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечували. Тому апеляційна скарга розглядається за відсутності вказаних осіб.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кисличенко П.В., підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та заперечив доводи відзиву прокурора. Представник позивача - прокурор САП Гребенюк В.І. заперечила вимоги апеляційної скарги та доводи відповіді на відзив представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кисличенка П.В., представника позивача - прокурора САП Гребенюк В.І., перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву та відповіді на відзив, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. А тому законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги представника Кисличенка П.В .
Судом першої інстанції встановлено такі неоспорені обставини.
11 грудня 2020 року першою сесією Лозуватської сільської ради VIII скликання прийнято рішення №1-I/VIII «Про визнання повноважень депутатів Лозуватської сільської ради VIII скликання», відповідно до якого взято до відома інформацію голови Лозуватської сільської територіальної виборчої комісії Криворізького району Дніпропетровської області та визнано повноваження депутатів Лозуватської сільської ради VIII скликання, у тому числі ОСОБА_1 (т.1, а.с.107). Постановою №48 від 30 листопада 2020 року здійснено реєстрацію голови Лозуватської сільської ради та реєстрацію депутатів Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (т.1, а.с.108).
Відповідач на час набуття активу з 10 серпня 2021 року по 05 листопада 2021 року був депутатом сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, а тому відповідно до положень пп.«б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» є уповноваженою особою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щодо якої, за наявністю підстав, може вирішуватися питання про визнання активів необґрунтованими та стягнення їх у дохід держави. Із цих підстав він може бути відповідачем у справі.
Активом, що зазначений у позовній заяві, є 60,82% транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ моделі S 450 4 MATIC, 2021 року випуску. (т.1, а.с.49-50).
Зв`язок активу із відповідачем підтверджується тим, що між Філією «АВТОСАЛОН МЕРСЕДЕС» ПрАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬК-АВТО» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець), укладено договір купівлі-продажу автомобіля №0152623236 від 10 серпня 2021 року. Згідно з п.1.1 цього Договору його предметом є автомобіль MERCEDES-BENZ моделі S 450 4 MATIC long, замовлення №0152623236. Відповідно до додаткової угоди №1 від 29 жовтня 2021 року до договору купівлі-продажу автомобіля №0152623236 від 10 серпня 2021 року відбувся перехід права власності на автомобіль MERCEDES-BENZ моделі S 450 4 MATIC long, номер кузова НОМЕР_1 від Продавця до Покупця. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру МВС 02 листопада 2021 року здійснено первинну реєстрацію транспортного засобу MERCEDES-BENZ моделі S 450 2999 (2021), номер кузова НОМЕР_1 на ОСОБА_1, як придбаного в торгівельній організації. Власником автомобіля вказано ОСОБА_1 (т.1 а.с.31-39, 44-45, 49, 51-59). Отже, ОСОБА_1 29 жовтня 2021 року набув у власність автомобіль MERCEDES-BENZ моделі S 450 4 MATIC long, номер кузова НОМЕР_1, у розумінні п.2 ч.8 ст.290 ЦПК України.
На виконання умов договору купівлі-продажу автомобіля №0152623236 від 10 серпня 2021 року, додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу автомобіля №0152623236 від 10 серпня 2021 року відповідачем здійснено платежі 742 834,04 грн 10 серпня 2021 року (платіжне доручення №ПН39513), 1 457 165,96 грн 29 жовтня 2021 року (платіжне доручення №2824352205) та 1 417 388,02 грн 05 листопада 2021 року (платіжне доручення №0152623236) відповідно до договору №0152623236 від 10 серпня 2021 року на автомобіль MERCEDES-BENZ моделі S 450, НОМЕР_1 (т.1, а.с.46, 47).
Положеннями ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із абз.1 ч.2 ст.290 ЦПК України позов пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України. Станом на дату подачі позову до суду першої інстанції такий діапазон мав становити від 1 003 500,00 грн до 7 377 500,00 грн.
Статтею 291 ЦПК України встановлено, що суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.
При цьому положеннями ч.1, 2 ст.291 ЦПК України визначено, що активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд відповідно до статті 291 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість.
Згідно з п.5 ч.8 ст.290 ЦПК України законними є доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Суд, постановляючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що позивачем подано докази, які підтверджують зв`язок активів з відповідачем, та їх необґрунтованість на суму 1 959 817,69 грн, що дорівнює 54,17% загальної вартості автомобіля.
При цьому судом правильно враховано, що доказами підтверджено володіння родиною ОСОБА_1 станом на 29 жовтня 2021 року 391 192,55 грн. Ця сума складається із заробітної плати ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 січня 2021 року по 29 жовтня 2021 року з відрахуванням податків та зборів) + інших прибутків + пенсії ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 січня 2021 року по 29 жовтня 2021 року) + залишку на карткових рахунках на 31 грудня 2020 року) - (витрат ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 01 січня 2021 року по 29 жовтня 2021 року) (т.1, а.с.70-77, 99-102, 115-116).
Оскільки кошти, які обліковувалися на карткових рахунках АТ КБ «ПриватБанк» родини ОСОБА_1 станом на 29 жовтня 2021 року у розмірі 151 010,24 грн не були використані для набуття активу, суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 мав законні доходи на придбання активу в сумі 240 182,31 грн (391 192,55 грн - 151 010,24 грн = 240 182,31 грн).
Крім цього, обґрунтованим є висновок суду про те, що також законним доходом є кошти у сумі 1 417 388,02 грн, отримані за кредитним договором в АТ «Кредобанк» 04.11.2021 (т.1 а.с.47).
Таким чином, оскільки вартість набутого активу - транспортного засобу MERCEDES-BENZ моделі S 450, W1K2231611А089264 становить 3 617 388,02 грн, і при цьому законність доходів для придбання цього активу підтверджена на суму 1 657 568,33 грн (240 182,31 грн + 1 417 388,02 грн =1 657 568,33 грн), різниця між вартістю активу та законними доходами становить 1 959 817,69 грн.
А відтак, колегія суддів вважає, що рішення суду про визнання необґрунтованою частини активу, а саме 54,17% транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ моделі S 450 4 MATIC, 2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1, загальною вартістю 3 617 388,02 грн, що дорівнює 1 959 817,69 грн, та стягнення з ОСОБА_1 у дохід держави вартості частини 54,17% транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ моделі S 450 4 MATIC, 2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1, загальною вартістю 3 617 388,02 грн, у сумі 1 959 817,69 грн. відповідає встановленим обставинам та положенням закону, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Так, помилковим є посилання апеляційної скарги на те, що згідно з відповідями НАЗК та САП претензії до ОСОБА_1 відсутні, зокрема щодо необґрунтованості частини активу, оскільки положеннями абз.1 ч.2 ст.290 ЦПК України встановлено нижню і верхню межу різниці між вартістю необґрунтованих активів і законними доходами та не передбачає будь-якого зв`язку можливості пред`явлення позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з наявністю чи відсутністю процедури кримінального переслідування або адміністративного провадження.
Крім того, самі лише повідомлення НАЗК про відсутність ознак адміністративного правопорушення та повідомлення Офісу Генерального прокурора за підписом керівника САП про відсутність реєстрації кримінального правопорушення щодо ОСОБА_1 безпосередньо не стосуються предмета позову, а тому не можуть бути доказами в цьому провадженні.
У ч.3 ст.12 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч.5 ст.290 ЦПК України встановлено, що Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура, а у визначених законом випадках - Державне бюро розслідувань та Генеральна прокуратура України - вживають заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.
Із аналізу вищевказаних процесуальних норм слідує, що у позивач зобов`язаний навести у позові лише фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість. Тобто законодавцем не встановлено конкретного переліку доказів, на які повинен посилатись позивач.
Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Дійсно, доводи позовної заяви не стосувались спроможності та/або неспроможності третіх осіб позичити грошові кошти, однак, оскільки відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України та абз.2 ч.2 ст.81 ЦПК України позивач не мав обов`язку викладати такі доводи в позовній заяві, а тому посилання апеляційної скарги на вказану обставину визнаються колегією суддів неспроможними.
Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони.
Дослідивши докази відповідача, суд оцінив їх у сукупності із доказами позивача, показаннями свідка та дійшов до висновку, що майновий стан свідка ОСОБА_3 та його спроможність надати позику безпосередньо не свідчать про законність походження коштів у сумі 2 100 000,00 грн, які використані відповідачем для набуття активу.
Крім того, суд дійшов висновку, що відповідачем не подано достатньо доказів фінансової можливості ОСОБА_3 надати позику в сумі 2 100 000 грн.
Із наведеного слідує, що суд у першу чергу враховував докази законності походження коштів, а не спроможності свідка надати позику.
При цьому судом правильно враховано такі обставини.
Інформація про позичені кошти у розмірі 2 100 000,00 грн вперше з`явилася при наданні пояснень НАЗК 23 жовтня 2022 року.
У поясненнях від 23 жовтня 2022 року ОСОБА_1 повідомив, що кошти на придбання транспортного засобу MERCEDES-BENZ моделі S 450 у сумі 2 100 000,00 грн були отримані дружиною ОСОБА_2 у позику. Відповідач зазначив, що після подання декларації за 2021 рік йому стало відомо, що дружина 29 липня 2021 року отримала від ОСОБА_3 позику в розмірі 2 100 000,00 грн. Про цей факт він на момент подання декларації не знав (т.1, а.с.63-64).
Пояснення ОСОБА_1 про походження 2 100 000,00 грн є суперечливими, а саме, що він не був обізнаний, що його дружина ОСОБА_2 отримала у позику 2 100 000,00 грн та не поінформувала його про походження коштів, а у нього не виникло питань про походження 2 100 000,00 грн перед підписанням договору купівлі-продажу автомобіля MERCEDES-BENZ моделі S 450 вартістю 3 617 388,02 грн та безпосередньою оплатою 10 серпня 2021 року 742 834,04 грн і 29 жовтня 2021 року 1 457 165,96 грн.
Кошти, які були дійсно отримані ОСОБА_1 в банківській установі та використані для покупки автомобіля, задекларовані відповідачем у щорічній декларації за 2021 рік.
А відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку, що надані НАЗК пояснення та долучений договір позики від 29 липня 2021 року є способом надання коштам у розмірі 2 100 000,00 грн, сплачених за автомобіль, вигляду законності їх походження.
У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає безпідставним твердження в апеляційній скарзі, що суд не взяв до уваги те, що грошові кошти на придбання транспортного засобу брались в борг без відома ОСОБА_1, для купівлі подарунку до ювілею.
При цьому колегія суддів також приймає до уваги і те, що доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази фінансової спроможності ОСОБА_1 повернення до 31 грудня 2025 року позики в сумі 2 100 000,00 грн, витраченої на подарунок, при середньомісячному доході, який складає приблизно 22 000 грн.
Посилання в апеляційній скарзі, що суд не врахував покази свідка ОСОБА_3, що його батько працював з 80-х років з ОСОБА_1, а тому свідок не мав сумнівів у наданні грошових коштів ОСОБА_2 без будь-яких питань, визнається колегією суддів неспроможним.
Так, судом надано оцінку показанням вказаного свідка щодо обставин, за яких надавалась позика, і з огляду на те, що ОСОБА_2 зі ОСОБА_3 не спілкувалася, а останній про будь-які міцні сімейні відносини між ОСОБА_3 та родиною ОСОБА_4, не повідомляв, та, навпаки, зазначив, що має ділові стосунки винятково з ОСОБА_1, а з ОСОБА_2 зустрічався лише декілька разів, де саме мешкає ОСОБА_2 у с. Лозуватка, він не знає та в гості до ОСОБА_4 не їздив, правильно не взято їх до уваги.
На підтвердження можливості ОСОБА_3 надати позику у сумі 2 100 000,00 грн у суді представник відповідача долучив податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік, у якій зазначено суму чистого доходу 1 711 511,74 грн, з яких податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб 308 072,11 грн та 25 672,68 грн військового збору. Чистий дохід склав 1 377 766,95 грн. У 2020 році згідно з податковою декларацією про майновий стан і доходи ОСОБА_3 отримав чистий дохід у сумі 426 107,21 грн. Із них сплачено 76 699,30 грн податкових зобов`язань на доходи фізичних осіб та 6 391 61 грн військового збору. Всього чистий дохід склав 343 016,30 грн.
Ці відомості про отримані доходи ОСОБА_3 за 2021 рік (з уточненими даними) (т.1, а.с.211-224) суд правильно не взяв до уваги, оскільки вони містять відомості про чистий дохід у сумі 491 046,08 грн за весь 2021 рік, однак не містять даних про доходи станом на 29 липня 2021 року (дату укладання договору позики).
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 2019 по 2021 рік сукупно отримали 7 573 000,41 грн. Водночас родина ОСОБА_7 з 2019 по 2021 рік мали значні фінансові витрати, у тому числі і на придбання нерухомості, яка була оформлені на їхніх дітей. Так, ОСОБА_5 на придбання нерухомості на своє ім`я у вказаний період витратила щонайменше 1 108 802,00 грн (т.2, а.с.57-249; т.3, а.с.1-41), ОСОБА_3 - 753 803,99 грн. Діти подружжя ОСОБА_8, ОСОБА_9 не мали достатніх доходів для набуття нерухомості, що підтверджується відомостям з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів (т.3, а.с.52-53; а.с.91-92). При цьому з 2019 по 2021 рік включно ОСОБА_9 набула нерухомість на загальну суму 1 688 812,00 грн (т.3, а.с.54-88), ОСОБА_10 на загальну суму 6 045 551,00 грн (т.3, а.с.93-126). Про те, що нерухомість діти подружжя ОСОБА_7 набували за рахунок коштів батьків, повідомив безпосередньо ОСОБА_3 у суді першої інстанції.
А відтак, оскільки загальна сума витрат родини ОСОБА_7 із 2019 по 2021 рік включно склала щонайменше 9 596 968,99 грн і перевищила зазначені доходи родини, обґрунтованим є висновок суду про не подання достатніх доказів фінансової можливості ОСОБА_3 надати позику в сумі 2 100 000 грн.
Твердження апеляційної скарги про те, що суд не врахував доходів свідка ОСОБА_3 за весь період його підприємницької діяльності, що триває з 1996 року, визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки суду доказів за вказаний період не подано.
Колегія суддів не може прийняти долучені до апеляційної скарги відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_5 за 2016-2021 роки, копії податкових декларацій та розрахунків податкових зобов`язань ОСОБА_3 за 2016-2021 роки, копії виписок із рахунку ОСОБА_3 в AT «Державний експортно-імпортний банк» за 16-17 грудня 2020 року та 24-28 грудня 2020 року.
Так, відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
А тому, оскільки суду апеляційної інстанції не надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції доказів, долучених до апеляційної скарги, із причин, що об`єктивно не залежали від представника відповідача, колегія суддів не має законних підстав для прийняття вказаних доказів.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінив за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявні у справі докази і дійшов правильного висновку, що у порівнянні із доказами відповідача, надані позивачем докази відповідають критеріям цивільно-процесуальної якості, а їх сукупність - стандарту більшої переконливості.
За таких обставин безпідставним є твердження апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення - незаконне і необґрунтоване, ухвалене без встановлення усіх обставин справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача та скасування рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Керуючись ст.259, 290-292, 375, 381-384 ЦПК, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кисличенка Павла Валерійовича залишити без задоволення, а рішення Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ф. Павлишин
Судді А.С. Никифоров
Д.С. Чорненька