- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорна В.В.
справа № 991/8073/23
провадження № 11-сс/991/718/23
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі прокурора ОСОБА_6,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.09.2023 р. про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23.03.2023 р., -
в с т а н о в и л а:
27.09.2023 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 20.09.2023 р. (т. 4 а.с. 45-67), яку того ж дня передано судді-доповідачу.
Ухвалою судді-доповідача від 27.09.2023 р. клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження призначено до розгляду в судовому засіданні (т. 4 а.с. 69).
Дослідженими в судовому засіданні матеріалами провадження встановлено, що звернення адвоката ОСОБА_7 з апеляційною скаргою на вказану ухвалу хоч і відбулося поза межами встановленого строку, однак, необізнаність з мотивами оскаржуваного судового рішення свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є підставою для його поновлення. З урахуванням зазначених обставин, задоволено клопотання представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 та поновлено строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали, відтак, апеляційну скаргу призначено до розгляду (т. 4 а.с. 102-103).
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 20.09.2023 р. частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9, погоджене з Генеральним прокурором України ОСОБА_10, та з метою забезпечення речових доказів накладено арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на мобільний телефон iPhone та відеореєстратор, належні ОСОБА_8, а також грошові кошти у вигляді тридцяти банкнот номіналом по 100 доларів США з відповідними серіями та номерами. Крім того, на дві із зазначених вище тридцяти купюр номіналом по 100 доларів США з відповідними серійними номерами арешт накладено також з метою спеціальної конфіскації.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про арешт майна. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а її висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, висновок слідчого судді про арешт майна з метою збереження речових доказів є необґрунтованим, оскільки на підтвердження зазначеної мети накладення арешту стороною обвинувачення повинно бути доведено наявність ризику пошкодження чи знищення майна, у даному випадку грошових коштів. Однак, вказаний ризик у повній мірі нівелюється тим, що грошові кошти в розмірі 2 800 доларів США належать НАБУ, оскільки були виділені зі спеціального фонду НАБУ, а наразі повернуті їх власнику і фактично перебувають під його контролем. Відтак, вказана в оскаржуваній ухвалі мета арешту не відповідає завданням кримінального провадження. Щодо накладення арешту на мобільний телефон та відеореєстратор, фізичні носії інформації не можуть визнаватися речовими доказами, оскільки вони не є об`єктом, на якому зберігається відповідна слідова інформація. Крім того, на думку апелянта, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про те, що дві купюри номіналом по 100 доларів США можуть бути частиною перетвореної неправомірної вигоди, що дозволяє накладення на них арешту з метою забезпечення речових доказів та спеціальної конфіскації. Враховуючи матеріали клопотання, так зване документування ймовірної протиправної поведінки відбулося із залученням заявника, якому заздалегідь були вручені ідентифіковані гроші в сумі 2 800 доларів США, надані з спеціального фонду НАБУ. Однак, стороною обвинувачення не надано доказів того, що вказані дві купюри складали предмет можливої неправомірної вигоди, відтак накладення на них арешту з метою спеціальної конфіскації не відповідає вимогам ч. 2 ст. 170 КПК України.
2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Додатково зазначив, що оскільки сторона обвинувачення намагається накласти арешт на грошові кошти в сумі 2 800 доларів США, виділених зі спеціального фонду НАБУ, то фактично апелянтом мав би бути представник НАБУ. Водночас, оскаржувана ухвала порушує права та інтереси ОСОБА_8, оскільки сторона обвинувачення намагається засобами, визначеними для забезпечення кримінального провадження, прив`язати вилучені грошові кошти до його підзахисної. Відтак, наполягав на скасуванні оскаржуваної ухвали слідчого судді.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність, оскільки остання не містить доводів, які б були підставою для скасування судового рішення. Додатково зазначив, що грошові кошти в сумі 2 800 доларів США є предметом неправомірної вигоди, а тому на них накладено арешт з метою збереження речових доказів. Що стосується вилученого телефону та відеореєстратора, то їх визнано речовими доказами, оскільки в телефоні міститься листування ОСОБА_8 з іншими співучасниками вчиненого злочину, а на відеореєстраторі зафіксовано важливу інформація для встановлення обставин у даному провадженні. Стосовно двох купюр номіналом по 100 доларів США, слідчий суддя погодився щодо визнання їх речовим доказом, а відтак є всі підстави для застосування до них спеціальної конфіскації. Посилаючись на викладене, наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги.
Власник майна ОСОБА_8 та її інший представник - адвокат ОСОБА_11, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, з клопотаннями про відкладення розгляду не звертались. Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не перешкоджає судовому розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності вказаних учасників.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про арешт майна.
За змістом клопотання про арешт майна, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000132 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, у ході якого встановлено, що ОСОБА_8 - народна депутатка України ІХ скликання, використовуючи надану їй владу та службове становище, за попередньою змовою зі своєю помічницею ОСОБА_12 та іншими службовими особами органів державної влади, налагодили протиправну схему отримання неправомірної вигоди від громадян за вирішення різного роду питань, зокрема за включення в інформаційну систему «Шлях» відомостей про відповідних осіб, винесення про це розпоряджень відповідних обласних військових адміністрацій та подальшого безперешкодного перетину такими особами державного кордону.
У березні 2023 року ОСОБА_12, діючи за попередньою змовою із народною депутаткою України ОСОБА_8 та службовими особами Київської обласної військової адміністрації, Державної прикордонної служби України, зокрема з числа осіб, які відносяться до військовослужбовців вищого офіцерського складу, попрохали у ОСОБА_13 неправомірну вигоду в сумі 6 000 доларів США, двома частинами по 3 000 доларів США, які отримали 03.03.2023 року та 13.03.2023 року, відповідно, за включення в інформаційну систему «Шлях» відомостей про ОСОБА_14, винесення відповідного розпорядження Київської обласної військової адміністрації та подальшого безперешкодного перетину останнім державного кордону.
Крім того, впродовж травня-липня 2023 року ОСОБА_12, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8, службовими особами однієї з обласних військових адміністрацій, Державної прикордонної служби України, зокрема з числа осіб, які відносяться до військовослужбовців вищого офіцерського складу, запропонували ОСОБА_13 надати неправомірну вигоди в сумі 5 300 доларів США за включення в інформаційну систему «Шлях» відомостей про нього та винесення розпорядження обласної військової адміністрації, що дає підставу для перетину державного кордону. 02.06.2023 року була одержана перша частина неправомірної вигоди в сумі 2 500 доларів США в якості авансу, а 05.07.2023 року неправомірна вигода у розмірі 2 800 доларів США від ОСОБА_13 була передана ОСОБА_12, яка того ж дня передала грошові кошти у вказаній сумі народній депутатці України ОСОБА_8
05.07.2023 року детективами проведено обшук у домоволодінні та на земельній ділянці, які перебувають у користуванні ОСОБА_8, у ході якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 3 000 доларів США, мобільний телефон iPhone та відеореєстратор HIKVISION, які належать ОСОБА_8 .
Під час обшуку детективами оглянуто електронні носії інформації та виявлено ознаки фіксації обставин вчиненого злочину (відеореєстратор HIKVISION), а також використання ОСОБА_8 мобільного телефону для комунікації з співучасниками чи іншими причетними до вчиненого кримінального правопорушення особами. При цьому, встановлено, що для доступу до інформації, яка зберігається у мобільному телефоні ОСОБА_8, вимагається введення пароля, тобто доступ до нього пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Однак, ОСОБА_8 відмовилась розблокувати електронний носій інформації, що дає обґрунтовані підстави вважати, що на ньому може зберігатися інформація та листування, що стосуються обставин, які розслідуються у даному провадженні.
Постановою детектива від 06.07.2023 р. вилучене майно визнано речовими доказами.
Як на правові підстави для застосування арешту майна, сторона обвинувачення у клопотанні посилається на п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України (арешт майна з метою збереження речових доказів, а також спеціальна конфіскація).
3.2. Мотиви слідчого судді.
Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що вилучений вищевказаний мобільний телефон, відеореєстратор та грошові кошти відповідають критеріям речового доказу, відтак, вони можуть бути використані як докази для встановлення обставин, які підлягають доказуванню згідно з ст. 91 КПК України, зокрема події кримінального правопорушення, кола осіб, причетних до його вчинення, послідовності їх дій.
При цьому, слідчий суддя погодився з твердженням сторони обвинувачення, що описані у клопотанні кримінальні правопорушення могли бути вчинені народною депутаткою України, за пособництва її помічника, а предметом кримінального правопорушення була неправомірна вигода. Згідно з протоколом огляду та вручення коштів від 05.07.2023 р., ОСОБА_13 заздалегідь вручені грошові кошти у сумі 2 800 доларів США з відповідними серійними номерами, які в подальшому вилучено у ході огляду земельної ділянки, якою користується ОСОБА_8 . Окрім того, разом з цими коштами віднайдено дві купюри номіналом по 100 доларів США. Враховуючи обставини їх віднайдення, слідчий суддя дійшов висновку, що вони також підпадають під критерій речового доказу, оскільки можуть бути частиною перетвореної неправомірної вигоди.
Під час проведення обшуку детективами також віднайдено мобільний телефон та відеореєстратор ОСОБА_8 . При цьому, в ході огляду телефону виявлено листування останньої із іншими ймовірними співучасниками злочину, зокрема її помічниками. В ході огляду відеореєстратора встановлено, що на ньому зафіксовано обставини отримання ОСОБА_8 неправомірної вигоди та розпорядження нею. Відтак, слідчий суддя погодився з твердженням детектива, що така інформація має доказове значення для досудового розслідування, а відеореєстратор містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні.
При цьому, слідчий суддя дійшов висновку, що вилучений мобільний телефон та відеореєстратор не відповідають критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 96-2 КК України, оскільки сторона обвинувачення не довела, що 1) вони одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або 2) є доходами від такого майна, 3) використовувалися для схиляння особи до вчинення злочину, 4) були предметом кримінального правопорушення або ж 5) були підшукані та використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину. Отже, слідчий суддя не знайшов підстав для накладення на них арешту з метою спеціальної конфіскації.
Окрім того, слідчий суддя зазначив про відсутність підстав для застосування спеціальної конфіскації до грошових коштів в сумі 2 800 доларів США з відповідними серійними номерами, які є коштами зі спеціального фонду НАБУ та мають бути повернуті законному володільцю - НАБУ. Водночас, дві купюри номіналом по 100 доларів США кожна можуть бути предметом неправомірної вигоди, яка передавалась ОСОБА_8, а тому на них слід накласти арешт з метою можливої спеціальної конфіскації.
4. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника власника майна та прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до змісту абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку накладення арешту з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям щодо речових доказів, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Враховуючи вказану детективом мету арешту вилучених мобільного телефону, відеореєстратора та грошових коштів - збереження речових доказів, суд має дослідити природу цього майна на предмет відповідності критеріям речового доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно зі ст. 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень як слідчого судді, так і колегії суддів апеляційної інстанції під час перегляду ухвали слідчого судді. Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування слідчий суддя, суд уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор вважає за потрібне накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.
З урахуванням наведеного, мобільний телефон iPhone та відеореєстратор HIKVISION, вилучені у ОСОБА_8, а також віднайдені грошові кошти в сумі 3 000 доларів США відповідатимуть за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що вони: 1) були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, 2) зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, 3) містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, 4) були об`єктом кримінально протиправних дій, 5) набуті кримінально протиправним шляхом.
Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм кримінального процесуального закону в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із встановлених слідчим суддею обставин, які в ході апеляційного перегляду не були спростовані.
Зокрема, у рамках кримінального провадження № 52023000000000132 здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, вчинених за обставин, описаних у розділі 3.1 цієї ухвали.
Як вбачається зі змісту клопотання, 05.07.2023 року неправомірна вигода у розмірі 2 800 доларів США від ОСОБА_13 була передана до ОСОБА_12, яка того ж дня передала їх народній депутатці України ОСОБА_8 . Водночас, отримані ОСОБА_8 грошові кошти - предмет неправомірної вигоди, остання викинула за межі паркану домоволодіння відразу після приходу детективів, відтак, виник ризик знищення предмета неправомірної вигоди, який зберіг на собі сліди вчинення злочину та містить відомості, що можуть бути використані як доказ фактів та обставин, які встановлюються під час кримінального провадження (т. 1 а.с. 1-7). У зв`язку з необхідністю врятування майна, детективами проведено невідкладний обшук в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України (до постановлення ухвали слідчого судді) у домоволодінні та на земельній ділянці, які перебувають у користуванні ОСОБА_8 та належать на праві власності ОСОБА_15, з метою врятування майна - речових доказів (предмету неправомірної вигоди - грошових коштів, мобільного телефону iPhone, який належить ОСОБА_8, та відеореєстратору HIKVISION) (т. 3 а.с. 64-68).
При цьому, у ході огляду вказаних електронних технічних носіїв інформації виявлено ознаки фіксації обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема на відеореєстраторі зафіксовано отримання ОСОБА_8 неправомірної вигоди і те, як вона нею розпорядилась - викинула за межі домоволодіння після приходу детективів, а мобільний телефон використовувався ОСОБА_8 для комунікації з іншими абонентами, в тому числі можливими співучасниками вчиненого злочину. Крім того, встановлено, що для доступу до інформації, яка зберігається у мобільному телефоні ОСОБА_8, вимагається введення пароля, тобто доступ до нього обмежено останньою та пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Однак, остання відмовилась надати код доступу до телефону, що дає обґрунтовані підстави вважати, що на ньому дійсно може зберігатись інформація та листування, що стосуються обставин, які розслідуються у даному провадженні. З метою врятування речового доказу детективами проведено огляд місцевості поблизу паркану домоволодіння, у ході якого відшукано та вилучено грошові кошти у вигляді 30 банкнот номіналом по 100 доларів США з відповідними серіями та номерами. Враховуючи відшукання вказаних речей, детективами прийнято рішення про вилучення мобільного телефону, відеореєстратора та грошових коштів (т. 3 а.с. 72-81, 82-120).
Крім того, згідно з матеріалами клопотання, детективами в межах даного провадження проведено обшук у квартирі, в якій проживає ОСОБА_16 (помічник народної депутатки України ОСОБА_8 ), під час якого у ОСОБА_16 вилучено мобільний телефон iPhone. У ході огляду її телефону встановлено, що в мобільному додатку «WhatsApp» міститься листування та обмін електронними документами з ОСОБА_8, які можуть стосуватися обставин, що підлягають встановленню у даному провадженні (т. 3 а.с. 82-120).
Постановою детектива від 06.07.2023 р. мобільний телефон, відеорестратор та грошові кошти у вигляді 30 банкнот номіналом по 100 доларів США визнано речовим доказом (т. 3 а.с. 54-58).
Постановою детектива від 07.07.2023 р. призначено комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експертизу щодо вилученого мобільного телефону (т. 3 а.с. 68-71).
Дослідивши вищевказані обставини, колегія суддів вважає, що належні ОСОБА_8 відеореєстратор та мобільний телефон, а також грошові кошти у вигляді 30 банкнот номіналом по 100 доларів США, вилучені під час обшуку, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про те, що з огляду на обставини розслідуваних злочинів, механізм їх вчинення та діяльність ймовірно причетних осіб, вищевказане вилучене майно може бути арештоване з метою збереження речових доказів, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незбереження на вилученому телефоні та відеореєстраторі слідів злочину та зазначає, що у сучасній криміналістиці існує поняття електронних слідів - інформації, зафіксованої в цифровому форматі, що міститься в електронно-обчислювальних машинах та інших цифрових пристроях, створених на основі їхніх технологій, у засобах рухомого радіотелефонного зв`язку і на різних носіях цифрової інформації, причинно пов`язаної з подією злочину, що дозволяє встановити обставини вчиненого і особу, яка його вчинила. Пристроями, які містять електронні сліди злочину та можуть використовуватися для встановлення обставин злочину та розшуку особи, яка його вчинила, зазвичай є мобільні телефони, комп`ютери, ноутбуки тощо. Таким чином, за стандартом доведення «достатні підстави» колегія суддів вважає, що мобільний телефон та відеореєстратор, вилучені у ОСОБА_8, містять електронні сліди розслідуваних злочинів, які можуть використовуватися для встановлення обставин його вчинення.
Крім того, у розумінні КПК України як самі накопичувачі, так і відповідні електронні файли, які у них містяться, наразі мають значення для здійснюваного кримінального провадження. Відповідно, доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_8 відмовилась повідомити пароль для подолання системи логічного захисту свого мобільного телефону. При цьому, згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України, серед іншого, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. За викладених обставин, повернення вилученого мобільного телефону володільцю до проведення відповідної експертизи не забезпечить його належної схоронності від таких випадків, як пошкодження, спотворення, знищення та інших негативних обставин.
Колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про те, що грошові кошти в сумі 2 800 доларів США з відповідними серійними номерами є коштами зі спеціального фонду НАБУ та мають бути повернуті законному володільцю - НАБУ, відтак, до них не може бути застосовано спеціальну конфіскацію. Однак, дві купюри номіналом по 100 доларів США кожна можуть бути предметом неправомірної вигоди, яка передавалась ОСОБА_8 раніше, а тому на них може бути накладено арешт з такою метою.
При цьому, в апеляційній скарзі не заперечується висновок слідчого судді щодо належності НАБУ грошових коштів в сумі 2 800 доларів США, однак наголошується на тому, що органом досудового розслідування не надано доказів того, що інші дві купюри складали предмет можливої неправомірної вигоди. Однак, колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки з огляду на обставини розслідуваних злочинів, механізм їх вчинення та діяльність ймовірно причетних осіб, а також обставини віднайдення цих двох купюр, останні можуть бути предметом перетвореної неправомірної вигоди. Відтак, до них може бути застосована спеціальна конфіскація.
На думку колегії суддів, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування повністю виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
Крім того, колегія суддів наголошує, що у разі заперечення належності частини вилученого майна ОСОБА_8 (зокрема, грошових коштів у вигляді двох купюр номіналом по 100 доларів США), та встановлення належності частини вилученого майна органу досудового розслідування - НАБУ (зокрема, грошових коштів у розмірі 2 800 доларів США), у ОСОБА_8 та її представника відсутні правові підстави для оскарження ухвали слідчого судді в цій частині, оскільки її права у такому випадку жодним чином не порушені. Натомість, в силу вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна на будь-якій стадії здійснення досудового розслідування або під час судового провадження. Представники НАБУ з відповідною апеляційною скаргою не звертались та не уповноважували будь-яку особу на представлення своїх інтересів під час перегляду оскаржуваного рішення.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає фактичним обставинам провадження та доказам, наданим на обґрунтування клопотання про арешт майна, а висновки слідчого судді є достатньо вмотивованими. Істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні оскаржуваної ухвали, що були б підставою для її скасування, під час апеляційного розгляду також не встановлено, а тому колегія суддів дійшла висновку про залишення її без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.09.2023 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4