Документ № 114228232

Справа № 991/8826/23

Провадження 1-кс/991/8900/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, представника власника (володільця) майна, - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019 (далі Кримінальне провадження), у якому прокурор просив накласти арешт на речі, вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 ., а саме НЖМД Seagate Barracuda 3000 Gb, s/n: Z1F0ZSPB; мобільний телефон Apple IPhone, ІМЕІ на карткотримачі: НОМЕР_1 з SIM-карткою з маркуванням « НОМЕР_2 »; мобільний телефон Apple IPhone A1660, ІМЕІ на карткотримачі: НОМЕР_3 з SIM-карткою з маркуванням « НОМЕР_4 » (далі - Клопотання).

Клопотання мотивовано тим, що вилучені речі відповідають критеріям речового доказу, передбачених ст. 98 КПК України, а тому накладення арешту на речі є необхідним з метою забезпечення збереження речового доказу задля відшукання та дослідження наявної на них інформації та відновлення видаленої інформації, що має значення для Кримінального провадження, за участі спеціалістів, та з метою забезпечення проведення судової експертизи.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні Клопотання підтримала у повному обсязі, просила Клопотання задовольнити.

Представник власника (володільця) майна адвокат ОСОБА_4 заперечував проти доводів Клопотання з тих підстав, що постанова про призначення експертизи щодо мобільних телефонів відсутня у матеріалах справи, постанова про приєднання матеріалів до кримінального провадження в якості речових доказів є необґрунтованою, НЖМД вилучено безпідставно, всупереч положенням КПК України, оскільки в ході обшуку існувала можливість його оглянути та скопіювати необхідну інформацію. Просив відмовити у задоволенні Клопотання.

Слідчий суддя, дослідивши Клопотання, а також додані до нього матеріали, заслухавши думку учасників Кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду (ч. 2 ст. 168 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий вид заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України, у випадку арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе:

- необхідність такого арешту;

- наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, щодо якого вирішується питання про арешт.

Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття «обґрунтованої підозри», тому слідчий суддя, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права.

Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах.

Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Так, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, справа «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Отже, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, зокрема, арешту майна.

Під час судового розгляду встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора процесуальне керівництво у Кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області своїм службовим становищем, які усупереч ст.ст. 84, 116, 122, 149, 150 Земельного кодексу України, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008» (код ЄДРПОУ - 3574225), прийняли рішення внаслідок яких із державної власності безповоротно вибула особливо цінна земля на території Роменського району Сумської області загальною площею близько 3008 га, яка перебувала на праві постійного користування у державного підприємства «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (далі ДП «ДГ «Іскра») та державного підприємства «Дослідне господарство «Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (далі ДП «ДГ «АФ Надія»), чим спричинено тяжкі наслідки державі.

Зі змісту Клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено наступні обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 № 1089 «Про перелік установ, організацій та підприємств, які входять до складу Української академії аграрних наук» ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» входять до відання Національної академії аграрних наук України.

Відповідно до відомостей державної статистичної звітності форми 6 зем ГУ Держгеокадастру в Сумській області станом на 01.01.2017 у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» перебувало 3111,3749 га землі, а у ДП «ДГ «АФ Надія» 3944,2297 га.

В ході досудового розслідування встановлено, що Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, президія НААН, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області з моменту формування земельних ділянок ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» по даний час не приймали жодних рішень, які стосуються припинення права постійного користування такими ділянками.

Разом з цим, усупереч положенням ч. 4 ст. 84, ч. 5 ст. 116, ч. 9. ст. 149 та ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» у період з березня 2018 року по лютий 2020 року службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області прийнято рішення, внаслідок яких за рахунок земель державних підприємств сформовано нові земельні ділянки загальною площею 3008 га, частина з яких передана у приватну власність.

При цьому, ГУ Держгеокадастру в Сумській області неодноразово, зокрема, листом від 05.04.2017 № 8-18-0.332-4810/2-17 підтверджував для підприємств, що земельні ділянки на території Перехрестівської сільської ради Роменського району перебувають у їхньому постійному користуванні.

Окрім цього, у начальника відділу у Роменському районі ГУ Держгеокадастру в Сумській області ОСОБА_6 та начальника юридичного управління ГУ Держгеокадастру в Сумській області ОСОБА_7 вилучено копію Державного акту на вічне користування колгоспами № 54570 від 22.02.1953, виданого ДП ДГ «Іскра» (тодішня назва с/г артіль ім. Сталіна) на підставі рішення виконкому Роменської районної ради від 04.11.1952.

Таким чином, за версією органу досудового розслідування у період з 2018 року по даний час службовими особами ГУ Держгеокадастру у Сумській області незаконно вилучено із землекористування ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» та передано у приватну власність громадян близько 3008 га особливо цінної землі. Після реєстрації права власності на вказані земельні ділянки вони передаються в оренду ТОВ «АФ «Довіра 2008» або на підставі договорів купівлі-продажу продаються на користь бенефіціарного власника ТОВ «АВІС УкрАгро» або його близьких родичів.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, відповідно до ст. 12 та Примітки до ст.45 КК України є тяжким корупційним злочином. Згідно з доводами, викладеними у Клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, наявні достатні підстави вважати про обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, що підтверджується сукупністю зібраних в ході досудового розслідування доказів (т.2 а. 12-149).

У Клопотанні зазначено, що особи на яких оформлюється право власності, за вимогою залучених до вчинення злочину осіб заздалегідь підписують весь необхідний пакет документів для відведення земельної ділянки, її передачу в оренду ТОВ «АФ «Довіра 2008» або продаж, та не беруть участь у процесі відведення землі, зазначене свідчить, що вказані заздалегідь підшукані особи позбавлені права вибору самостійного розпорядження земельною ділянкою.

Як зазначила прокурор у судовому засіданні, у сторони обвинувачення наявні обґрунтовані підстави вважати, що до процесу незаконного вилучення особливо цінних земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» причетний ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема, останній є представником по довіреності від імені громадян, яких за версією органу досудового розслідування підшукали для отримання земельних ділянок за рахунок земель державних підприємств, що підтверджується матеріалами Клопотання (протоколом огляду від 10.08.2022, т.2 а. 78, протоколами за результатом проведення НСРД від 17.01.2020, від 16.12.2019, т. 2 а. 116-130, протоколом огляду від 25.06.2019, т.2 131-149). Згідно встановлених даних ОСОБА_5 представляв інтереси вказаних осіб з питань відведення (передання у власність) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, державної реєстрації речових прав на земельну ділянку. При цьому, власники земельних ділянок посвідчували довіреності на представництво своїх інтересів тільки ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .

Ухвалою Вищогоантикорупційного судувід 03.10.2023у справі№ 991/8660/23,провадження 1-кс/991/8735/23(далі-Ухвала)надано дозвілна проведенняобшукуза місцем проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, з метою відшукання та вилучення, зокрема, мобільних терміналів, сім-карток операторів мобільного зв`язку, носіїв електронної інформації у вигляді предметів накопичення, зберігання та передачі електронної інформації, у т.ч. оптичних носіїв інформації (компакт-диски), флеш-накопичувачів, карт пам`яті всіх видів, з`ємних накопичувальних пристроїв, комп`ютерної техніки, ноутбуків, нетбуків, планшетів та інших носіїв електронної інформації, з-за допомогою яких підтримувався зв`язок між ОСОБА_5 та іншими особами, на яких можуть міститися відомості щодо обставин вилучення земель, які перебували на праві постійного користування у ДП «ДГ «АФ Надія» та ДП «ДГ «Іскра» на території Перехрестівської сільської ради Роменського району та подальшої їх передачі у приватну власність, відносини між такими особами або за допомогою яких через електронні пошти або програми через мережу Інтернет (у т.ч. Viber, WhatsApp, Telegram, Line, Skype, WeChat та інші месенджери), соціальні мережі «Facebook» та інші, могла передаватися інформація щодо наведених обставин, з можливістю подальшого доступу до зазначеної переписки та інших файлів, що на них містяться.

Зі змісту Ухвали вбачається, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для надання дозволу на проведення обшуку слідчим суддею встановлено наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено злочин та пов`язаність до його вчинення ОСОБА_5, що підтверджується матеріалами клопотання про надання дозволу на обшук.

На підставі Ухвали 06.10.2023 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, у ході якого виявлено та вилучено речі: НЖМД Seagate Barracuda 3000 Gb (далі НЖМД), s/n: Z1F0ZSPB; мобільний телефон Apple IPhone, ІМЕІ на карткотримачі: НОМЕР_1 з SIM-карткою з маркуванням « НОМЕР_2 », мобільний телефон Apple IPhone A1660, ІМЕІ на карткотримачі: НОМЕР_3 з SIM-карткою з маркуванням « НОМЕР_4 » (далі Мобільні телефони), що підтверджується протоколом обшуку від 06.10.2023 (т.2 а. 154-156).

Оскільки, НЖМД та Мобільні телефони виявлено за місцем фактичного проживання ОСОБА_5, то наявні достатні підстави вважати, що останній є власником (володільцем) вилучених речей.

У відповідності до пояснень прокурора та з огляду на наявні в матеріалах Клопотання відомості, які свідчать про пов`язаність ОСОБА_5 з обставинами, які встановлюються в ході досудового розслідування, у органу досудового розслідування на час вилучення речей існували достатні підстави вважати, що інформація, яка міститься в них, має значення для встановлення обставин злочину, який розслідується в рамках Кримінального провадження, а отже речі вилучено у відповідності до Ухвали.

Щодо наявності підстав для накладення арешту на Мобільні телефони слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 статті 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Під час первинного огляду в ході обшуку було органом досудового розслідування було встановлено, що Мобільні телефони містили систему логічного захисту, ОСОБА_5 відмовився надавати пароль для подолання системи логічного захисту, у зв`язку з чим Мобільні телефони було вилучено для подолання такої системи та подальшого огляду із залученням спеціаліста.

Таким чином, детективом правомірно було прийнято рішення про вилучення Мобільних телефонів відповідно до положень ч.ч. 1, 2 статті 168 КПК України.

У судовомузасіданні прокурорповідомила,що зогляду наотримані вході досудовогорозслідування відомості, які свідчать про пов`язаність ОСОБА_5 з обставинами незаконного вилучення земельних ділянок державних підприємств та передачу їх у приватну власність фізичних осіб, у сторони обвинувачення наявні достатні підстави вважати, що на Мобільних телефонах можуть міститися файли з обліком земельних ділянок, листування з іншими співучасниками злочину, та така інформація має значення для досудового розслідування, такі відомості можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час Кримінального провадження. Зазначила, що є необхідним дослідження наявної інформації та виявлення видаленої інформації, наразі Мобільні телефони надано для огляду спеціалісту, після чого буде вирішуватися питання про призначення експертизи.

З оглядуна наявніу матеріалахКлопотання доказина підтвердженняможливої причетності ОСОБА_5 до обставинвчинення кримінальногоправопорушення,існують достатніпідстави вважати,що Мобільнітелефони моглибути використаніпід часвчинення злочинузадля обмінуміж причетнимидо вчиненнязлочину особамиінформацією щодообставин вилученняземельних ділянок,які перебувалина правіпостійного користуванняу ДП«ДГ «АФНадія» таДП «ДГ«Іскра» натериторії Перехрестівськоїсільської радиРоменського району,та подальшоїїх передачіу приватнувласність,а отжеу Мобільнихтелефонах можутьміститися файли/листуванняз причетнимидо вчиненнязлочину особами,відомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяу Кримінальномупровадженні,що свідчитьпро відповідністьтелефонів критеріям речового доказу, зазначеним у статті 98 КПК України.

Постановою детектива від 06.10.2023 Мобільні телефони визнано речовими доказами у Кримінальному провадженні.

Положення КПК України не покладають на слідчого/прокурора обов`язку виносити постанову про визнання документів/об`єктів речовими доказами у Кримінальному провадженні, прийняття відповідного процесуального рішення є правом слідчого/прокурора згідно положень ст. 110 КПК України. Слідчий суддя не уповноважений надавати оцінку обгрунтованості та вмотивованості такої постанови.

Наявність/відсутність цієї постанови не впливає на відповідність/невідповідність вилучених речей критеріям речового доказу.

З огляду на те, що існують достатні підстави вважати про пов`язаність ОСОБА_5 з подіями, у зв`язку з якими здійснюється досудове розслідування у Кримінальному провадженні, та з урахуванням того, що наявні достатні підстави вважати, що Мобільні телефони могли використовуватися останнім під час вищевказаних подій, і в них можуть міститися дані, які мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у Кримінальному провадженні, зокрема, Мобільні телефони могли використовуватися для комунікації між причетними до вчинення злочину особами під час вчинення злочину, з огляду на відповідність Мобільних телефонів критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, наявність на Мобільних телефонах системи логічного захисту та ненадання власником (володільцем) цих телефонів паролю для подолання цієї системи, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість доводів сторони обвинувачення щодо необхідності накладання арешту на вказане майно для подальшого проведення огляду за участю спеціаліста, проведення експертного дослідження, зокрема, з метою дослідження наявної у Мобільних телефонах інформації/файлів, які мають значення для досудового розслідування, відновлення видалених файлів та інформації/листування, для подальшого використання таких відомостей в якості доказів на підтвердження або спростування обставин, які підлягають доказуванню у Кримінальному провадженні.

Метою накладення арешту на Мобільні телефони відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення збереження речового доказу, оскільки, враховуючи можливу причетність до вчинення злочину ОСОБА_5, є достатні підстави вважати, що наявні ризики втрати, знищення інформації та відомостей, що в них містяться, а також ризики приховування, пошкодження, псування, відчуження майна, щодо якого вирішується питання про арешт.

При цьому, необхідність накладення арешту на Мобільні телефони обумовлена також і тим, що відомості, що містяться на них, дадуть змогу провести належне розслідування Кримінального провадження, забезпечить належне виконання стороною обвинувачення вимог КПК України щодо виконання завдань кримінального провадження, забезпечення всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надання їм належної правової оцінки та прийняття законного і обґрунтованого процесуального рішення у розумні строки.

Таким чином, зважаючи на обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна, зважаючи на те, що досудовим розслідуванням встановлено наявність достатніх підстав вважати про пов`язаність ОСОБА_5 з подіями, у зв`язку з якими здійснюється досудове розслідування у Кримінальному провадженні, наявність на вилучених мобільних телефонах відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час Кримінального провадження, відповідність такого майна критеріям речового доказу, існування ризиків щодо можливості втрати, знищення інформації та відомостей, що на них містяться, а також ризики приховування, пошкодження, псування, відчуження Мобільних телефонів, враховуючи, що для виконання завдань Кримінального провадження є необхідність, щоб Мобільні телефони на період досудового розслідування та здійснення слідчих дій залишалися у незміненому стані, з урахуванням необхідності забезпечення проведення огляду телефонів спеціалістом з метою подолання системи логічного захисту, а в подальшому - експертного дослідження Мобільних телефонів з метою відновлення видалених файлів та інформації/листування, що стосуються обставин вчинення злочину, з метою забезпечення збереження речового доказу, слідчий суддя вважає, що застосування такого заходу забезпечення Кримінального провадження як арешт Мобільних телефонів відповідає принципу розумності, є співрозмірним завданням Кримінального провадження у відповідності до положень ст. 2 КПК України, не призведе до суттєвих наслідків, що позначиться на інтересах власника (володільця) майна, та не створюватиме негативних наслідків для третіх осіб.

Щодо накладення арешту на НЖМД слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Абзац 2 ч. 2 ст. 168 КПК України встановлює заборону на тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Зі свого боку, частиною 1 статті 100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

У протоколі обшуку (т.2 а. 155) відсутні відомості про те, що на НЖМД було встановлено пароль або з боку володільця (власника) цієї речі під час обшуку були створені певні перешкоди для доступу до інформації, яка міститься на НЖМД. Про наявність відповідних обставин прокурор у судовому засіданні також не повідомила.

У судовому засіданні прокурор зазначила, що під час обшуку була відсутня технічна можливість здійснити копіювання наявної на НЖМД (відсутність спеціаліста на місці, відсутність кабелю для підключення персонального комп`ютера до мережі та до монітору). Наразі прокурор не володіє інформацією щодо того, чи проводився огляд НЖМД та чи здійснено з моменту вилучення НЖМД копіювання необхідної інформації.

У слідчого судді на час розгляду Клопотання відсутні підстави вважати, що на НЖМД може міститися інформація, яка має значення для досудового розслідування, а з огляду на те, що з моменту вилучення НЖМД минуло 6 днів, система логічного захисту на ньому не встановлена, що свідчить про відсутність необхідності її подолання за участі спеціаліста/експерта, огляд НЖМД та копіювання інформації з необґрунтованих підстав на даний час не проводився, що прокурором в судовому засіданні не спростовано, враховуючи встановлену законом вимогу щодо якнайшвидшого повернення речового доказу його володільцю після його вилучення (ч. 1 ст. 100 КПК України), слідчий суддя вважає, що таке обмеження права власності як накладення арешту на відповідний носій електронної інформації не відповідає принципу розумності, не є співрозмірним завданням кримінального провадження. На даний час відсутні підстави вважати, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника (володільця) вилученого носія інформації.

Неможливість здійснити огляд НЖМД та копіювання необхідної інформації, яка міститься на даному носії електронної інформації, у зв`язку із відсутністю детективів/спеціалістів на робочому місці протягом майже тижня, згідно положень КПК України та з урахуванням вищевстановлених обставин у їх сукупності не є підставою для накладення арешту на цей носій інформації.

З огляду на викладене, Клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 98, 170-173, 309, 369-372, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт на речі, вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1 ., а саме:

- мобільний телефон Apple IPhone, ІМЕІ на карткотримачі: НОМЕР_1 з SIM-карткою з маркуванням « НОМЕР_2 »;

- мобільний телефон Apple IPhone A1660, ІМЕІ на карткотримачі: НОМЕР_3 з SIM-карткою з маркуванням « НОМЕР_4 »,

шляхом позбавленням власника (володільця) вказаних речей права на відчуження, розпорядження та користування таким майном.

В задоволенні клопотання в іншій частині - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_9