- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
Справа № 991/9078/23
Провадження 1-кс/991/9159/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про продовження строку обов`язків, покладених на
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.240 КК України (в редакції Закону №1708-VI від 05.11.2009), ч.2 ст.28 ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України у кримінальному провадженні №12016220000000460 від 25.04.2016,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_3 просить продовжити на два місяці строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво, а Національним антикорупційним бюро України - досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016220000000460 від 25.04.2016, у якому ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240 КК України (в редакції Закону №1708-VI від 05.11.2009), ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.06.2023 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05.08.2023.
01.08.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 25.08.2023.
22.08.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 20.10.2023. Одночасно визначено підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 342 000,00 грн. За умови внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду, детективів, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора;
- не відлучатися з м. Києва без дозволу детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні та суду;
- повідомляти детективу Національного антикорупційного бюро України, прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання;
- утримуватись від спілкування із ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також ОСОБА_5, ОСОБА_12 ;
- здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України.
Строк дії обов`язків визначено до 22.10.2023 включно.
25.08.2023 дружиною ОСОБА_4 - ОСОБА_13 внесено 1 342 000 грн як заставу за ОСОБА_4 .
За наведеного, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України останній вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, з одночасним покладенням обов`язків, зазначених в ухвалі слідчого судді від 22.08.2023.
Водночас, прокурор заявляє, що відносно ОСОБА_4 продовжують існувати ризики, передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні.
При цьому, існують обставини, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, якою на підозрюваного покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та просив задовольнити із викладених у ньому підстав.
Захисник ОСОБА_6 звернув увагу на викладені у клопотанні ризики, зазначивши, що ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, втратив свою актуальність, зважаючи на те, що наразі триває ознайомлення сторони захисту із зібраними органом досудового розслідування доказами.
Крім того, захисник не заперечував щодо продовження обов`язків прибувати за кожною вимогою до суду, детективів, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та повідомляти детективу Національного антикорупційного бюро України, прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання. При цьому, покладений на ОСОБА_4 обов`язок не відлучатися з м. Києва без дозволу детективів, прокурорів та суду захисник просив виключити, оскільки достатнім було б лише повідомляти про такий виїзд.
Захисник ОСОБА_5 зазначив про відсутність доказів, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, більшість свідків допитані з відеофіксацією, тобто такі показання в силу ч. 11 ст. 615 КПК України уже можуть бути використані як докази в суді. Також погодився із думкою захисника ОСОБА_6 про відсутність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів зважаючи на стадію кримінального провадження. Крім того, захисник просив не продовжувати обов`язок не відлучатися з м. Києва без дозволу детективів, прокурорів та суду з огляду на те, що ОСОБА_4 є директором державного підприємства, а тому для виконання службових обов`язків має необхідність в частих виїздах за межі м. Києва. Водночас, захисник зауважив, що більшість обов`язків, покладених на ОСОБА_4, дублюють обов`язки, передбачені ст. 42 КПК України, та не потребують додаткового покладення ухвалою слідчого судді. Враховуючи зазначене, на переконання захисника, застосована до підозрюваного застава в розмірі 1 342 000,00 грн, уже є достатнім стримуючим фактором для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому відсутня необхідність у продовженні строку дії обов`язків.
Захисник ОСОБА_14 у судове засідання не прибув, натомість від захисника надійшли письмові заперечення, у яких він просить відмовити в задоволенні клопотання, зважаючи на певні сумніви в обґрунтованості пред`явленої ОСОБА_4 підозри. Більше того, дане кримінальне провадження було відкрито у 2016 році, слідством було вилучено великий обсяг доказів, проведено ряд експертиз, натомість підозру вручено лише в 2023 році, коли строк притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 240 КК України пропущено. Разом з тим, слідством не зафіксовано порушень покладених обов`язків з боку підозрюваного. 14.08.2023 стороні захисту відкрито матеріали кримінального провадження, що фактично нівелює твердження прокурора про зазначені у клопотанні ризики. Враховуючи зазначене, просив відмовити в задоволенні клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позиції своїх захисників, надав пояснення щодо необхідності частих переміщень за межі міста Києва, у зв`язку із виконанням службових повноважень.
Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти твердження захисників про відсутність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не є закінченням досудового розслідування, яке закінчується складанням обвинувального акта або винесенням постанови про закриття кримінального провадження. Щодо необхідності виїзду підозрюваного за межі міста Києва зазначив, що дані запити завжди погоджуються детективом/прокурором.
Заслухавши думки учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, з доданими до нього документами, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 194 КПК України обов`язки покладаються на підозрюваного у випадку, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, ризиків кримінального провадження та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто, вирішуючи питання про продовження строку дії обов`язків, слідчий суддя керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до змісту ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Тобто, при вирішенні питання про продовження строку обов`язків, покладених на підозрюваного, слідчий суддя, керуючись загальними приписам, які регулюють застосування запобіжного заходу, з урахуванням додаткових відомостей, має дослідити наступне: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу чи покладених обов`язків; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; 4) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Із матеріалів клопотання вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016220000000460 від 25.04.2016, за підозрою ОСОБА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240 КК України (в редакції Закону № 1708-VI від 05.11.2009), ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
За версією органу досудового розслідування, у листопаді 2015 року виконуючий обов`язки генерального директора державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», (далі - ДП), ОСОБА_4 залучив працівників ДП з використанням обладнання, що перебувало у користуванні ДП, за відсутності документів, які надають право на видобування корисних копалин, до самовільного користування надрами, у результаті чого незаконно видобуто, тобто вилучено з надр у межах шахтного поля ТОВ «Краснолиманське» корисну копалину загальнодержавного значення - кам`яне вугілля загальною кількістю 112 512 т. Після цього, у результаті зловживання ОСОБА_4 службовим становищем вугілля було реалізовано, у порушення положень наказу Міненерговугілля від 11.03.2014 № 237, Статуту ДП, ст.ст. 203, 228 Цивільного кодексу України на підставі договору поставки на користь ТОВ «Дантрейд ЛТД». У свою чергу, ТОВ «Дантрейд ЛТД» поставило зазначене вугілля на користь ПАТ «Центренерго» за ринковими цінами. Фактично вугілля відразу поставлялось з ДП на теплові електростанції ПАТ «Центренерго». У результаті зазначених дій від незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення спричинено шкоду державі в розмірі 210 856 488,96 грн та від зловживання службовим становищем заподіяно матеріальних збитків інтересам ДП у розмірах 22 593 941,19 грн та 336 218 929,11 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240 КК України (в редакції Закону № 1708-VI від 05.11.2009), тобто у порушенні правил використання надр, а саме незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення та у зловживанні службовим становищем, а саме умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України (2 епізоди).
25.05.2023 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240 КК України (в редакції Закону № 1708-VI від 05.11.2009), ч. 2 ст. 364 КК України (2 епізоди).
10.08.2023 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри із ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 240 КК України (в редакції Закону № 1708-VI від 05.11.2009) на ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону № 1708-VI від 05.11.2009).
При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
Слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому суд лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя вбачає, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування та долученими до матеріалів клопотання доказами.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою, оскільки наведені стороною обвинувачення докази з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного ОСОБА_4 з кримінальними правопорушеннями на даному етапі досудового розслідування.
Крім того, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень була предметом перевірки слідчими суддями (ухвали від 07.06.2023, 01.08.2023, 22.08.2023) під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження такого запобіжного заходу.
До того ж ухвала слідчого судді від 07.06.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 була переглянута в апеляційному порядку та ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.06.2023 залишена без зміни.
Отже, повідомлена ОСОБА_4 підозра ґрунтується на зібраних в ході досудового розслідування та досліджених доказах, слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240 КК України (в редакції Закону №1708-VI від 05.11.2009), ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України (2 епізоди) обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень достатніми.
Водночас, доводи захисника ОСОБА_14 щодо конкретних обставин здійснення кримінальних правопорушень потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні на стадії розгляду кримінального провадження по суті.
При цьому, як стверджує прокурор, з часу, коли до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід, ризики, передбачені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, тим самим виправдовуючи застосування запобіжного заходу до підозрюваного та продовження дії відповідних обов`язків.
Слідчий суддя, перевіряючи наявність передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, про які стверджує прокурор, приходить до наступних висновків.
На переконання слідчого судді, ймовірність переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він підозрюється, передбачають покарання, у тому числі, у виді позбавлення волі. Зокрема, ч. 2 ст. 364 КК України - на строк від трьох до шести років, що згідно з класифікацією кримінальних правопорушень, передбачених ст. 12 КК України, є тяжким злочином. Тому тяжкість покарання, сама по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Окрім того, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину нормами КК України не передбачено. Поряд з цим, слід враховувати те, що ОСОБА_4 виповнилось 63 роки, що свідчить про можливість підозрюваного з метою уникнення кримінальної відповідальності безперешкодно, незважаючи на воєнний стан, покинути територію України. До того ж, у період з січня 2014 по 2020 рік ОСОБА_4 неодноразово виїжджав за межі території України, у тому числі на тимчасово окуповану територію України у напрямку російської федерації. Тож слідчий суддя не виключає можливості перетину кордону підозрюваним ОСОБА_4, або його виїзд на тимчасово окуповану територію України, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється. Очевидно, що в умовах, викликаних військовою агресією російської федерації проти України, у підозрюваного ОСОБА_4 збільшуються можливості для ухилення від органів досудового розслідування та суду. Поряд з цим варте уваги те, що у підозрюваного наявні значні майнові ресурси, що може вказувати на достатність ресурсів для тривалого життя за кордоном. Наведені доводи свідчать, що підозрюваний ОСОБА_4 може безперешкодно залишити територію України з метою ухилення від слідства та суду.
Обґрунтовуючи існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, прокурор зазначає, що від початку досудового розслідування особами, імовірно причетними до вчинення кримінального правопорушення, у тому числі ОСОБА_4, узгоджено вживались заходи протидії розслідуванню. Наразі не вилучено комп`ютерну техніку за допомогою, якої виготовлявся договір № 12/11-1 від 12 листопада 2015 року, додаткові угоди та додатки до нього, а також документи щодо його виконання, що є предметом цього досудового розслідування. Крім того, 29.11.2016 за вих. № 01/11-1788 ОСОБА_4 направлено слідчому СВ Покровського ВП ГУНП в Донецькій області первинні документи, у тому числі по договору № 12/11-1 від 12.11.2015. Однак, під час проведення тимчасового доступу 07.04.2017 вилучено лише окремі додатки до договору №12/11-1 від 12.11.2015 та документи щодо виконання даного договору. Місцезнаходження інших документів не встановлено, однак таке місце відоме ОСОБА_4 . Відповідно до інформації Державної аудиторської служби України від 22.12.2016 № 05-17/471 під час проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП за період з 01.01.2015 по 31.08.2016, 07.12.2016 складено Акт про перешкоджання у проведенні ревізії, протокол про притягнення до адміністративної відповідальності в.о. генерального директора ОСОБА_4, документів до ревізії не надано та акт про неможливість проведення ревізії.
Поряд з цим слідчий суддя враховує доводи сторони захисту про те, що на даний час прокурором у кримінальному провадженні повідомлено учасників про завершення досудового розслідування та від 14.08.2023 надано стороні захисту доступ до матеріалів досудового розслідування, тож наразі триває стадія ознайомлення сторони захисту із зібраними органом досудового розслідування доказами.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
За наведених обставин, на переконання слідчого судді, ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, втратив свою актуальність, зважаючи на стадію кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення на даний момент вже зібрані необхідні докази у кримінальному провадженні, які визнані прокурором достатніми для закінчення досудового розслідування в одній із форм, визначених ст.283 КПК України. Тож наведені прокурором у клопотанні обґрунтування вказаного ризику не беруться слідчим суддею до уваги.
При оцінці наявності ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Водночас, захисники стверджували, що багато свідків допитувалися на стадії досудового розслідування із застосуванням відеофіксації, що за змістом ч. 11 ст. 615 КПК України може бути використано як доказ в суді.
Разом з тим, слідчий суддя прийшов до висновку, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом, а відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Також слідчий суддя враховує те, що деякі зі свідків є колишніми підлеглими ОСОБА_4, а тому, враховуючи імовірний вплив на них, вони можуть змінити свої показання під час судового розгляду кримінального провадження, коли будуть допитуватись безпосередньо судом. За таких умов, слідчий суддя доходить висновку про достатню ймовірність ризику впливу ОСОБА_4 на свідків у цьому кримінальному провадженні. Водночас, імовірний вплив ОСОБА_4 на експертів у цьому кримінальному провадженні, на переконання слідчого судді, прокурором не доведено.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, слідчий суддя вважає підтвердженими наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Постановою заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_15 від 20.07.2023 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016220000000460 від 25.04.2016 продовжено до трьох місяців, тобто до 25.08.2023 включно.
14.08.2023 підозрюваному та його захисникам повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування, наразі триває ознайомлення сторони захисту із зібраними органом досудового розслідування доказами.
Так, слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні для неухильного виконання вимог ст. 2 КПК України необхідно виконати вимоги ст. 290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Виконання вказаних дій спрямоване на забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже, слідчим суддею встановлено необхідність проведення ряду процесуальних дій, у зв`язку з чим досудове розслідування неможливо закінчити до спливу строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 ухвалою від 22.08.2023.
З огляду на доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри та продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливість закінчити досудове розслідування до спливу строку дії обов`язків слідчий суддя, з урахуванням характеру та обставин справи, особи підозрюваного, дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 . Їх продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваного, а такі обов`язки на цій стадії кримінального провадження є необхідними і достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. Отже, вказане втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
Водночас, вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку дії обов`язку не відлучатися з м. Києва без дозволу детективів НАБУ, прокурорів САП ОГП та суду, враховуючи доводи сторони захисту та пояснення самого підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про надмірний вплив зазначеного обов`язку на життя ОСОБА_4, а саме на виконання ним своїх професійних обов`язків, а тому вказаний обов`язок підлягає звуженню шляхом покладення на підозрюваного обов`язку завчасно повідомляти детективів НАБУ або прокурорів САП ОГП у кримінальному провадженні №12016220000000460 від 25.04.2016 про кожен виїзд за межі м. Києва.
За наведеного, вирішуючи питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя виходить з того, що на даний момент ризики переховування від органів досудового розслідування та суду та незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні продовжують існувати, а тому саме такі мінімальні обов`язки, які покладені на підозрюваного, можуть запобігти встановленим ризикам.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що обов`язки, як обмежувальні заходи, пов`язані з обраним запобіжним заходом, не можуть існувати поза межами кримінального провадження.
Положення ч. 4 ст. 132 та ст. 203 КПК України передбачають, що ухвала про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема запобіжних заходів припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Таким чином, у разі ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження, продовжені цією ухвалою обов`язки, припиняють свою дію.
Водночас, завершення чи закінчення досудового розслідування в інших формах, крім закриття кримінального провадження, не є підставою для припинення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, в тому числі і в частині покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою статті 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу (ч. 7 ст. 194 КПК України).
Таким чином, із урахуванням приписів ч. 7 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає доведеною необхідність продовження підозрюваному ОСОБА_4 строком на два місяці, тобто до 18.12.2023 включно, обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, детективів, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора; завчасно повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України або прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні №12016220000000460 від 25.04.2016 про кожен виїзд із м.Києва; повідомляти детективу Національного антикорупційного бюро України, прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання; утримуватись від спілкування із ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також ОСОБА_5, ОСОБА_12 ; здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 176-179, 194, 199, 309, 372, 376 КПК України слідчий суддя,
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ч.5 ст.194 КПК України, у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду, детективів, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора;
- завчасно повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України або прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні №12016220000000460 від 25.04.2016 про кожен виїзд із м.Києва;
- повідомляти детективу Національного антикорупційного бюро України, прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання;
- утримуватись від спілкування із ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також ОСОБА_5, ОСОБА_12 ;
- здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України.
Визначити термін дії обов`язків, покладених судом на підозрюваного ОСОБА_4 до 18.12.2023 включно.
Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12016220000000460 від 25.04.2016.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1