- Головуючий суддя (АП ВАКС): Глотов М.С.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/8827/23Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/785/23
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
19 жовтня 2023 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
підозрюваного ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6, подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 жовтня 2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №42019110350000029,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з апеляційною скаргою, поданою 13.10.2023 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу слідчого судді від 11.10.2023, постановлену у відповідності до ст. 181 КПК (т. 4 а. с. 29-30, 33-51, 56-57, 62).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора - продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк дії домашнього арешту до 11.12.2023 із покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК.
3. Наведене рішення мотивоване тим, що: (1) досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019110350000029 здійснюється за фактами заволодіння земельними ділянками ДП «Дослідне господарство «Дмитрівка» НААН України та ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», легалізації відповідного майна; (2) наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (3) існують ризики, передбачені п. п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК; (4) належна поведінка підозрюваного може бути забезпечена лише подальшим застосуванням запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту з продовженням дії покладених обов`язків; (5) особисте зобов`язання чи особиста порука не здатні запобігти встановленим ризикам; (6) стороною захисту не надано жодного доказу на підтвердження існування об`єктивних обставин, які унеможливлюють або значно ускладнюють дотримання підозрюваним встановлених часових обмежень дії запобіжного заходу.
ІІI. Вимоги та доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою
4. В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити прокурору в задоволенні клопотання про продовження строку домашнього арешту, застосованого до підозрюваного.
4.1. Апеляційна скарга з доповненнями мотивована відсутністю обґрунтованої підозри та ризиків.
4.2. У судовому засіданні захисник підтримав апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній, та просив її задовольнити. Водночас зазначив, що у випадку, якщо за рішенням суду апеляційної інстанції про застосування нічного домашнього арешту до ОСОБА_7 перебіг двомісячного строку дії відповідного запобіжного заходу розпочався із дати постановлення ухвали Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду, ухвалу слідчого судді від 11.10.2023 слід скасувати, а судове провадження - закрити.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
5.1. ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу свого захисника та просив її задовольнити з мотивів, наведених у ній.
5.2. Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що підозра є обґрунтованою та ризики наявні.
V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали
6. Рішення суду повинно бути законне, обґрунтоване і вмотивоване (ч. 1 ст. 370 КПК).
6.1. Виходячи зі змісту положень ч. 6 ст. 9, ч. 1 ст. 22, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваної ухвали в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі захисника, враховуючи висловлені прокурором заперечення.
6.2. При вирішенні питання, на які з доводів сторони захисту надати відповіді в ухвалі, апеляційний суд обов`язково враховує (1) обставини, наведені у ч. ч. 3, 4 ст. 132, ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ст. 178, ч. 6 ст. 181, ч. ч. 1, 2 ст. 194, ст. 199 КПК, котрі з`ясовуються судом при продовженні особі строку тримання під вартою та домашнього арешту, (2) необхідність здійснення ретельної перевірки всіх доводів апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду, зокрема, відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч. 1 ст. 370 КПК (постанова Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №484/789/19).
6.3. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК).
6.4. Ураховуючи вищенаведене, колегією суддів під час апеляційного розгляду в цьому судовому провадженні перевіряється, чи відповідають фактичним обставинам кримінального провадження висновки слідчого судді щодо продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК.
VI. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
7. Під час надання оцінки висновкам слідчого судді апеляційний суд виходить із такого.
8. В оскаржуваному рішенні зроблено висновок про наявність обґрунтованої підозри й стороною захисту не наведено обставин, які б вказували на його помилковість.
9. Крім того, в ухвалі слідчого судді зазначено про продовження існування ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, можливого знищення, приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для кримінального провадження.
9.1. Сторона захисту вказала про відсутність зазначених ризиків, мотивуючи це тим, що: (1) у підозрюваного відсутні наміри переховуватися від слідства та суду, зважаючи на його обізнаність про дане кримінальне провадження, сумлінне виконання службових обов`язків на посаді виконуючого обов`язки голови Державного агентства резерву України під час дії військового стану, наявність нагород, постійного місця проживання та двох малолітніх дітей; (2) лише тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 злочину як підстави для переховування не може бути причиною для застосування запобіжного заходу; (3) відсутність у ОСОБА_7 зацікавленості впливати на експертів; (4) у матеріалах клопотання відсутні докази стосовно протиправної поведінки ОСОБА_7 по відношенню до своїх підлеглих, колег; (5) наявність знайомих осіб у ОСОБА_7 серед службових осіб не може автоматично бути розцінене як можливість застосувати ці знайомства у протиправних цілях; (6) ризик впливу на свідків не може бути обумовлений бездіяльністю сторони обвинувачення у виді невжиття заходів щодо допиту цих свідків; (7) покази частини свідків не мають посилань на протиправні дії ОСОБА_7 та не містять згадок про нього; (8) ОСОБА_9 не організовував вилучення та приховання документів, на підставі яких наперед визначеним особам були надані у приватну власність земельні ділянки, як про це зазначає детектив; (9) ОСОБА_7 змінив місце служби та не має доступу до документів, які мають значення для кримінального провадження.
9.2. Прокурор заперечив проти доводів сторони захисту, зазначивши, що продовжують існувати ризики, які правильно встановлені слідчим суддею, й нових фактів, які б вказували на зменшення ризиків, стороною захисту не наведено.
9.3. За наслідками апеляційного перегляду зроблено висновок про те, що встановлені ризики, передбачені п. п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК, продовжують існувати.
9.4. Надаючи відповідну оцінку, колегія суддів враховує те, що обов`язковою умовою, за наявності якої до особи може бути застосовано запобіжний захід, у т. ч. продовжено його застосування, є існування хоча б одного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
9.5. Адже підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний… може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
9.6. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК).
9.7. Під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що продовжує існувати хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).
9.8. Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу в частині встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків суд керується стандартом доведення «достатні підстави».
9.9. Так, існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику повинно підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстровано (п. п. 85, 86 рішення Європейського Суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).
9.10. Отже, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
9.11. Кримінальний процесуальний закон передбачає особливості вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу, про що вказано у 2-му реч. ч. 6 ст. 181 КПК.
9.12. Так, виходячи із положень ч. 6 ст. 181 КПК клопотання про продовження відповідного строку, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії застосованого запобіжного заходу (п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК).
9.13. У продовженні запобіжного заходу відмовляється, якщо прокурор, слідчий не доведе, що наведені у клопотанні обставини відповідають одній із зазначених у ч. 3 ст. 199 КПК.
9.14. У ході застосування наведеного підходу щодо наявності чи відсутності ризиків, судом апеляційної інстанції враховується наступне.
9.14.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тяжкістю кримінального правопорушення, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК (передбачається виключно покарання у виді реального позбавлення на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна) (т. 1 а. с. 28-80). Зважаючи на час, який минув з моменту повідомлення ОСОБА_7 про підозру 15.08.2023, тобто менше двох місяців на час постановлення оскаржуваного рішення, даний ризик продовжує існувати.
9.14.2. Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується встановленням у ході досудового розслідування того, що з метою недопущення викриття протиправної діяльності організованої групи з приміщення ГУ Держгеокадастру у Київській області було вилучено та приховано у невстановленому місці оригінали документів, на підставі яких наперед визначеним особам були надані у приватну власність земельні ділянки, а також оригінали технічної документації ДП «Науково-дослідний інститут землеустрою» (т. 2 а. с. 200-201, 207-208; т. 3 а. с. 159-161).
9.14.3. Ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні підтверджується тим, що (1) ОСОБА_7 обізнаний про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, частина з яких були йому підпорядковані по службі (т. 3 а. с. 135-137); (2) у цьому кримінальному провадженні розслідується злочинна діяльність до якої окрім підозрюваного причетні й інші особи, дії яких є узгодженими й послідовними (т. 1 а. с. 24-27, 236-253; т. 2 а. с. 192-197, 199-250; т. 3 а. с. 1-74, 135-137), що може свідчити про те, що ОСОБА_7 може продовжити координувати свої дії з іншими співучасниками, впливаючи на зміст, характер та обсяг їх показань та процесуальну поведінку, або за їх вказівками вчиняти такий вплив на інших осіб. Також при визначенні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
9.15. Ураховуючи, що в оскаржуваному рішенні правильно встановлено продовження існування ризиків, ймовірність настання яких не зазначена абстрактно, а переконливо продемонстрована, підстави для іншого висновку, ніж зробив слідчий суддя, відсутні.
9.15.1. Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_7 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, сторона захисту в ході апеляційного перегляду їх не спростувала.
9.15.2. Тому, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо недоведеності ризиків, продовження існування яких правильно встановив слідчий суддя.
10. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
10.1. Так, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді колегія суддів має право: (1) залишити ухвалу без змін; (2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (ч. 3 ст. 407 КПК).
10.2. Із огляду на те, що підстави для скасування оскаржуваного рішення, передбачені КПК, відсутні, апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
10.3. Що ж стосується необхідності закриття судового провадження, про що вказував захисник, то підстави для цього відсутні.
10.3.1. Адже, в двомісячний строк дії нічного домашнього арешту, ухвалу щодо якого 04.10.2023 постановив суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення слідчого судді від 23.08.2023 в частині обраного виду запобіжного заходу, входив не лише проміжок часу після прийняття рішення Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду, але й період часу, який розпочався з постановленням ухвали від 23.08.2023. Вказане обумовлено тим, що суд апеляційної інстанції переглядає оскаржувані рішення, враховуючи доводи клопотання і докази, оцінку яким надавав слідчий суддя.
10.3.2. Однак наведене, а також незавершення двомісячного строку дії запобіжного заходу на момент розгляду питання про його продовження, не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали та закриття судового провадження.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 132, 176-179, 181, 193, 194, 196, 309, 370, 376, 393, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 жовтня 2023 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4