Документ № 114539003

Справа № 263/13252/17

Провадження № 1-кп/991/111/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретарів судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

прокурорів ОСОБА_10, ОСОБА_11,

ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,

обвинуваченого ОСОБА_17,

його захисника, адвоката ОСОБА_18,

обвинуваченого ОСОБА_19,

його захисника, адвоката ОСОБА_20,

обвинуваченого ОСОБА_21,

його захисників, адвокатів ОСОБА_22, ОСОБА_23,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42017000000000061 від 12 січня 2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_24, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Маріуполь Донецької області, є громадянином України, не працює, одружений, має вищу освіту, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_25, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Донецьк, є громадянином України, пенсіонером органів внутрішніх справ, інвалідом ІІІ групи, адвокатом, одружений, має вищу освіту, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, а фактично проживав за адресою: АДРЕСА_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_26, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Армянськ Автономної Республіки Крим, є громадянином України, приватним підприємцем, одружений, має вищу освіту, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1. 12 жовтня 2017 року до Жовтневого районного суду міста Маріуполя надійшов обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні, а 16 жовтня 2019 року на підставі ухвали Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 вересня 2019 року це провадження надійшло до Вищого антикорупційного суду (том № 15 а.с. 185).

2. Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року встановлено, що це кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду (том № 15 а.с. 225-226).

3. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 жовтня 2019 року було визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_27, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (том № 15 а.с. 194).

4. 20 листопада 2019 року була задоволена заява головуючого судді ОСОБА_27 про самовідвід та матеріали справи були передані для здійснення повторного автоматизованого розподілу (том № 16 а.с. 38-39).

5. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21 листопада 2019 року відбулась заміна судді ОСОБА_27 на суддю ОСОБА_1 (том № 16 а.с. 43).

6. Ухвалою суду від 26 листопада 2019 року у цьому кримінальному провадженні було призначене підготовче судове засідання (том № 16 а.с. 45-47), у ході якого головуючому судді та всій колегії суддів були заявлені численні відводи (том № 16 а.с. 99-101, 119, 127-а-127-г), що їх залишено без задоволення ухвалами від 15 та 16 січня 2020 року (№ 16 а.с. 112-114, 153-155, 156-158, 170-175, 176-183, 184-190).

7. 06 лютого 2020 року на підставі обвинувального акта був призначений судовий розгляд (том № 16 а.с. 233-237, том № 17 а.с. 14-27).

ІІ. Формулювання обвинувачення, яке суд визнав доведеним

8. 22 березня 2017 року ОСОБА_17, який обіймав посаду начальника Відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області, а відтак був службовою особою, яка займала відповідальне становище, за пособництва ОСОБА_21 та ОСОБА_19 одержав від ОСОБА_28 неправомірну вигоду у виді 10 000 доларів США, тобто у великому розмірі, для себе за вчинення (невчинення) певних дій в інтересах ОСОБА_28 та третьої особи - ОСОБА_29 з використанням наданого йому службового становища, поєднавши свої дії з вимаганням неправомірної вигоди, за таких обставин.

9. 18 березня 2016 року на КПВВ «Зайцеве», розташованому на трасі Артемівськ-Горлівка під час огляду особистих речей в автомобілі Volkswagen Caddy у громадянина України ОСОБА_29 були виявлені приховані ним готівкові кошти в сумі 4 800 000 російських рублів, за фактом чого до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052 були внесені відомості про вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26 квітня 2016 року у наведеному кримінальному провадженні у судовій справі № 234/5926/16-к на зазначені грошові кошти був накладений арешт. 15 червня того ж року ці кошти були передані на відповідальне зберігання до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

26 травня 2016 року постановою прокурора Донецької області проведення досудового розслідування було доручено слідчим СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області, а постановою від 30 травня 2016 року була визначена група процесуальних керівників з числа працівників Відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області, що його з 06 вересня 2016 року став очолювати ОСОБА_17 .

10. В окресленому кримінальному провадженні адвокат ОСОБА_28 надавав правову допомогу ОСОБА_29 на підставі абонентських договорів № 4372 та № 4559 від 06 квітня та 17 жовтня 2016 року відповідно, а адвокат ОСОБА_19 - на підставі угоди про надання юридичної допомоги № 671 від 01 грудня 2016 року.

Упродовж вересня-грудня 2016 року адвокати ОСОБА_28 та ОСОБА_19 тричі звертались до слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя з клопотанням про скасування арешту з грошових коштів у сумі 4 800 000 російських рублів, вилучених у ОСОБА_29, проте, у їх задоволенні ухвалами від 22 вересня, 21 жовтня та 23 грудня 2016 року було відмовлено. Наприкінці лютого 2017 року адвокат ОСОБА_28 знову звернувся до слідчого судді того ж суду з клопотанням про скасування арешту з тих самих грошових коштів, і ухвалою від 17 березня 2017 року це клопотання було задоволено, а арешт з наведених коштів скасовано.

11. Під час судового розгляду в Орджонікідзевському районному суді міста Маріуполя всіх зазначених клопотань з боку сторони обвинувачення брав участь прокурор ОСОБА_30, працівник Відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області, що його з 06 вересня 2016 року очолював ОСОБА_17 .

З огляду на службову субординацію та підпорядкування ОСОБА_30 доповідав про результати розгляду всіх наведених клопотань ОСОБА_17, зокрема, він повідомив про скасування арешту з грошових коштів на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевському районному суді міста Маріуполя від 17 березня 2017 року, у зв`язку з чим наведені кошти мали бути негайно повернуті ОСОБА_29 .

12. Будучи обізнаним в силу свого службового становища про всі обставини та перебіг кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, ОСОБА_17, усвідомлюючи можливості та авторитет своєї посади, не пізніше 21 березня 2017 року сформував умисел на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_28 у виді 10 000 доларів США за неперешкоджання у поверненні ОСОБА_29 грошових коштів у сумі 4 800 000 російських рублів, з яких слідчий суддя на той момент вже скасував арешт, а також за сприяння у якнайшвидшому їх поверненні із використанням свого службового становища.

З метою вимагання у ОСОБА_28 неправомірної вигоди ОСОБА_17, будучи достеменно обізнаним щодо відсутності законних для того підстав, планував за фактом вилучення у ОСОБА_29 18 березня 2016 року грошових коштів у розмірі 4 800 000 російських рублів на КПВВ «Зайцеве» внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо ще одного кримінального правопорушення, передбаченого статтею 2585 Кримінального кодексу України, та у межах нового кримінального провадження ініціювати накладення арешту на ті самі грошові кошти, що стало б перешкодою для їх повернення ОСОБА_29 .

Не пізніше 21 березня 2017 року ОСОБА_17 довів до відома ОСОБА_28 свої вимоги, а також розмір неправомірної вигоди.

13. З метою реалізації свого злочинного плану ОСОБА_17 вступив у змову з раніше йому знайомим працівником прокуратури Донецької області ОСОБА_21, який 21 березня 2017 року приблизно о 10 годині 50 хвилин, перебуваючи у службовому кабінеті НОМЕР_63, розташованому в приміщенні прокуратури Донецької області за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Університетська, будинок 6, надав свою остаточну згоду на участь у запропонованому ОСОБА_17 плані та підтвердив свою готовність виконувати всі вказівки останнього з тим, щоб сприяти йому в одержанні неправомірної вигоди та у приховуванні цієї протиправної діяльності шляхом залучення ще однієї особи - адвоката ОСОБА_19, який мав безпосередньо одержати від ОСОБА_28 предмет неправомірної вигоди та перенести його у заздалегідь визначене ОСОБА_17 місце.

Таким місцем ОСОБА_17 визначив пункт обміну валют, розташований неподалік від будівлі прокуратури Донецької області у місті Маріуполь, де за попередньо досягнутою ним домовленістю особа на ім`я « ОСОБА_31 » мала прийняти передані ОСОБА_19 грошові кошти, конвертувати їх у гривню та зберігати упродовж визначеного ОСОБА_17 періоду часу.

21 березня 2017 року приблизно о 13 годині 50 хвилин ОСОБА_19 пристав на пропозицію ОСОБА_21 щодо своєї участі у реалізації розробленого ОСОБА_17 плану у частині одержання від ОСОБА_28 пакунку з неправомірною вигодою та перенесення його у визначене місце. У подальшому, ОСОБА_17 через ОСОБА_21 надавав ОСОБА_19 інструкції щодо часу та способу отримання від ОСОБА_28 грошових коштів, а також щодо маршруту їх переміщення.

Того ж дня приблизно о 15 годині 05 хвилин ОСОБА_19 у ході спілкування з ОСОБА_28, яке відбулось на паркінгу біля будівлі ТРЦ «Шоколад» за адресою: місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок № 116 «а», дізнався також про розмір неправомірної вигоди, мету її надання, а також її кінцевого одержувача - ОСОБА_17 та продовжив виконувати свою роль у реалізації корупційної схеми.

14. 22 березня 2017 року приблизно о 10 годині 35 хвилин у кабінеті НОМЕР_62, розташованому в приміщенні бізнес-центру «Шоколад» за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, 116 «а», ОСОБА_28, будучи поставленим в умови, за яких відмова від надання неправомірної вигоди могла призвести до порушення законних прав та інтересів його клієнта - ОСОБА_29, передав ОСОБА_19 предмет неправомірної вигоди, а саме 10 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становило 268 610 гривень 00 копійок.

Одержання ОСОБА_17 неправомірної вигоди відбулось через пособника (посередника) - адвоката ОСОБА_19, який, виконуючи надані йому ОСОБА_17 через ОСОБА_21 вказівки та будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_17, взяв предмет неправомірної вигоди для його подальшої опосередкованої передачі ОСОБА_17 через визначений останнім пункт обміну валют, після чого був затриманий працівниками Служби безпеки України.

15. За наведених обставин,

1) ОСОБА_17, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи за пособництва ОСОБА_21 та ОСОБА_19, висловив прохання та одержав від ОСОБА_28 неправомірну вигоду у виді 10 000 доларів США, що є великим розміром, за неперешкоджання у поверненні ОСОБА_29 майна, вилученого у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, та за сприяння у якнайшвидшому поверненні цього майна з використанням наданого йому службового становища, поєднавши свої дії з вимаганням неправомірної вигоди (частина третя статті 368 Кримінального кодексу України);

2) ОСОБА_21 сприяв ОСОБА_17, як службовій особі, яка займає відповідальне становище, в одержанні від ОСОБА_28 через ОСОБА_19 неправомірної вигоди за неперешкоджання у поверненні ОСОБА_29 майна, вилученого у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, та за сприяння у якнайшвидшому поверненні цього майна з використанням ОСОБА_17 службового становища шляхом залучення до реалізації злочинного плану ОСОБА_19 та передачі йому вказівок ОСОБА_17, при цьому останній завідомо для ОСОБА_21 поєднував свої дії з вимаганням неправомірної вигоди (частина п`ята статті 27, частина третя статті 368 Кримінального кодексу України);

3) ОСОБА_19 сприяв ОСОБА_17, як службовій особі, яка займає відповідальне становище, в одержанні від ОСОБА_28 неправомірної вигоди у виді 10 000 доларів США за неперешкоджання у поверненні ОСОБА_29 майна, вилученого у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, та за сприяння у якнайшвидшому поверненні цього майна з використанням ОСОБА_17 службового становища шляхом безпосереднього отримання від ОСОБА_28 предмету неправомірної вигоди з метою її подальшого перенесення у заздалегідь визначене ОСОБА_17 місце (частина п`ята статті 27, частина третя статті 368 Кримінального кодексу України).

ІІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винуватими у вчиненні якого визнаються обвинувачені

16. Законодавець у частині третій статті 368 Кримінального кодексу України криміналізував, зокрема такі діяння, як прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Формулювання диспозиції та санкції частини третьої статті 368 Кримінального кодексу України з 05 січня 2017 року та дотепер не зазнавало змін.

17. З об`єктивної сторони це кримінальне правопорушення характеризується вчиненням таких альтернативних діянь стосовно неправомірної вигоди: 1) прийняття пропозиції чи обіцянки надати неправомірну вигоду, 2) одержання такої вигоди, 3) прохання її надати.

Об`єктивна сторона окресленого злочину може виражатись в активних та/або у пасивних діях, зокрема:

- активні дії зазвичай полягають в ініціативному висловленні службовою особою прохання (вимоги) надати їй неправомірну вигоду, прямій відкритій згоді на прийняття пропозиції чи обіцянки надання неправомірної вигоди у вербальній або конклюдентній формі, обговоренні розміру неправомірної вигоди, узгодженні переліку конкретних дій з використанням наданої цій службовій особі влади чи її службового становища, які вона повинна вчинити за неправомірну вигоду або від вчинення яких належить утриматись в інтересах того, хто пропонує або обіцяє таку вигоду, чи в інтересах третьої особи;

- пасивні дії полягають у бездіяльності службової особи та знаходять своє відображення у пасивному прийнятті або незапереченні проти висловленої пропозиції чи обіцянки надати неправомірну вигоду (так звана «мовчазна згода») за вчинення або невчинення певних дій з використанням її службового становища.

Водночас фактичне виконання або невиконання дій з використанням службового становища знаходиться поза межами об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України. У зв`язку з цим для кваліфікації дій винної особи за відповідною нормою Кримінального кодексу України не має значення: 1) коли (до чи після вчинення діянь з використанням влади або службового становища) одержано неправомірну вигоду; 2) чи було фактично вчинено ці діяння і чи мала особа намір їх вчиняти; 3) за виконання (невиконання) яких дій (законних чи незаконних) одержується неправомірна вигода.

Злочин, передбачений частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, належить до злочинів із формальним складом і вважається закінченим вже тоді, коли службова особа висловила прохання одержати неправомірну вигоду, прийняла пропозицію, обіцянку або одержала (особисто або через посередника) хоча б частину такої вигоди.

18. Як розтлумачено у примітці до статті 3641 Кримінального кодексу України, неправомірною вигодою є грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють або одержують без законних на те підстав. При цьому, відповідно до пункту 1 примітки до статті 368 того ж Кодексу неправомірною вигодою у великому розмірі вважається вигода, що у двісті і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Для кваліфікації кримінальних правопорушень розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи зі змісту пункту 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього ж Кодексу, тобто складає 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був визначений у розмірі 1 600 гривень 00 копійок. Таким чином, податкова соціальна пільга в 2017 році складала 1 600 гривень 00 копійок * 50% (0,5) = 800 гривень 00 копійок.

Відтак упродовж 2017 року великим розміром неправомірної вигоди для кваліфікації діяння за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України вважалась неправомірна вигода, яка перевищувала 800 гривень 00 копійок х 200 = 160 000 гривень 00 копійок.

19. За змістом пункту 5 примітки до статті 354 Кримінального кодексу України під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання такої вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

При цьому, вимагання, виходячи з усталеної практики Верховного Суду, може бути поставлено у провину лише у тому випадку, коли винна особа з метою одержання неправомірної вигоди погрожує вчиненням або невчиненням дій, які можуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам того, хто надає неправомірну вигоду, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати її з метою запобігання шкідливим наслідкам (постанови від 19 вересня 2018 року у справі № 347/350/16, від 27 листопада 2018 року у справі № 132/2210/15-к).

У тому ж разі, коли службова особа отримує неправомірну вигоду, а особа, яка її надає, усвідомлює, що тим самим незаконно уникає настання для себе негативних наслідків, які б неодмінно настали за відмови надати неправомірну вигоду, дії службової особи не утворюють вимагання.

19. Суд також зауважує, що диспозиція частини третьої статті 368 Кримінального кодексу України передбачає вчинення дій, які становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення, спеціальним суб`єктом - службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Відповідно до пункту 2 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього ж Кодексу, посади яких згідно зі статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б», судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші керівники і заступними керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

20. З урахуванням зазначеного, характерним для кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, є те, що його виконавцем може бути лише спеціальний суб`єкт, проте, для такого виду співучасті як пособництво, наявність ознак спеціального суб`єкта не є обов`язковою, тобто пособниками можуть бути осудні особи, які досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

При цьому питання про кваліфікацію дій співучасника (за статтею 368 чи за статтею 369 Кримінального кодексу України) необхідно вирішувати з урахуванням спрямованості його умислу, виходячи з того, в чиїх інтересах, на чиєму боці і за чиєю ініціативою - того, хто надавав, чи того, хто одержував хабар, - він діяв.

IV. Позиція сторони захисту

21. Обвинувачений ОСОБА_17 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та заперечив наведену в обвинувальному акті інтерпретацію фактичних обставин. Вважав, що ОСОБА_28 своїми словами та діями штучно створив вигляд ситуації, схожої на вимагання у нього неправомірної вигоди, тоді як його ( ОСОБА_17 ) затримали безпідставно, оскільки 1) жодних контактів з адвокатом ОСОБА_19, який начебто одержав неправомірну вигоду, він не мав, 2) до групи прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, не входив, 3) жодного рішення стосовно скасування арешту чи повернення коштів у цьому провадженні він не підписував, 4) будь-яких вказівок процесуальним керівникам не надавав, 5) у цьому провадженні не виявляв більшої зацікавленості та активності, ніж у будь-якому іншому. При цьому наполягав на тому, що прохання про надання йому неправомірної вигоди нікому не висловлював, таку вигоду для себе не вимагав та не одержував.

Будучи допитаним у якості обвинуваченого, ОСОБА_17 повідомив, що у 2016-2017 роках він обіймав посаду начальника Відділу контролю за дотриманням законодавства органами фіскальної служби у прокуратурі Донецької області, тому в загальних рисах був обізнаним про всі кримінальні провадження, процесуальне керівництво в яких здійснювали прокурори очолюваного ним відділу, зокрема, про те провадження, у якому був накладений арешт на вилучені у ОСОБА_29 грошові кошти із кваліфікацією дій останнього за статтею 212 Кримінального кодексу України. У цьому провадженні процесуальне керівництво здійснював прокурор ОСОБА_30, тоді як ОСОБА_17 до групи прокурорів ніколи не входив.

15 березня 2017 року у ході наради, яку проводив заступник прокурора Донецької області та на якій був присутнім також ОСОБА_17, ОСОБА_30 доповідав про перебіг досудового розслідування у наведеному кримінальному провадженні, при цьому саме він ініціював обговорення шляхів неповернення грошових коштів, вилучених у ОСОБА_29, у випадку скасування з них арешту, зокрема, шляхом внесення відомостей за тими самими фактичними обставинами до Єдиного реєстру досудових розслідувань, проте, з кваліфікацією за статтею 2585 Кримінального кодексу України «Фінансування тероризму». При цьому ОСОБА_17 наголошував, що він не пропонував ОСОБА_32 писати рапорт щодо виявлення у діях ОСОБА_29 ознак злочину фінансування тероризму, від власного імені рапорту не складав та такого ніколи не бачив.

У контексті розмови з ОСОБА_33, що була зафіксована за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій та відбувалась 17 березня 2017 року в кабінеті ОСОБА_17, останній пояснив, що ОСОБА_30 у присутності ОСОБА_34 дійсно доповідав йому про скасування слідчим суддею ОСОБА_35 арешту з грошових коштів у сумі 4 800 000 російських рублів, вилучених у ОСОБА_29, проте, обвинувачений не пригадав, чи обговорювали вони тоді внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 2585 Кримінального кодексу України.

Щодо позапроцесуального листування, яке відбувалось вранці 17 березня 2017 року у месенджері «WhatsApp» між ОСОБА_17 та суддею Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя ОСОБА_36 на предмет з`ясування майбутнього результату розгляду іншим суддею того ж суду ( ОСОБА_35 ) клопотання сторони захисту про скасування арешту грошових коштів, вилучених у ОСОБА_29, обвинувачений пояснив, що дійсно він цікавився окресленим питанням, але не з якихось особистих мотивів та міркувань, а винятково з тією метою, щоб законно вилучені грошові кошти залишались у бюджеті України.

Про мету, зміст, час, характер, спосіб свого спілкування та листування у третій декаді березня 2017 року з ОСОБА_21, який обіймав посаду начальника Відділу нагляду за внутрішньою безпекою органів фіскальної служби прокуратури Донецької області, ОСОБА_17 пояснив, що вони були особисто знайомі та постійно комунікували з робочих питань. Зокрема, у березні 2017 року вони разом брали участь за вказівкою керівництва у кількох кримінальних провадженнях. Формат їхньої участі не передбачав здійснення ними процесуального керівництва, офіційного листування, участі в нарадах тощо. Йшлося лише про збір оперативної інформації та обмін такою інформацією. ОСОБА_17 пригадав три таких «спільних» провадження: 1) щодо вилучення мобільних телефонів в районі Драмтеатру у Маріуполі; 2) щодо перевезення обладнання для виготовлення цигарок; 3) щодо начальника управління екології в місті Краматорську. На переконання ОСОБА_17, така діяльність відбувалась у межах загального керівництва відділом.

Вживання у розмовах та у листуванні слів « ОСОБА_37 », « ОСОБА_38 », «ОСОБА_54» ОСОБА_17 пояснив своїм звичайним стилем спілкування, повідомивши, що він часто використовував імена казкових персонажів у спілкуванні з колегами як шифр з тим, щоб мінімізувати ризики витоку оперативної інформації, адже такі випадки мали місце, або з тим, щоб просто пожартувати. Припускав, що слова « ОСОБА_37 », «ОСОБА_38», «ОСОБА_54» у його розмовах з ОСОБА_21 стосувались якихось документів у тих кримінальних провадженнях, у яких вони спільно брали участь. Проте, згодом ОСОБА_17 змінив свої показання в цій частині та повідомив, що він ніколи не погоджував з ОСОБА_21 застосування кодованої мови, а зафіксовані репліки, які містять слова «ОСОБА_54», «ОСОБА_38», « ОСОБА_37 », були адресовані не ОСОБА_21, а іншому прокурору - ОСОБА_200 -, лунали у розмові саме з ним та стосувались інших кримінальних проваджень. У цілому обвинувачений наголошував, що слова « ОСОБА_37 », « ОСОБА_38 », «ОСОБА_54» не стосувались кримінального провадження щодо вилучених у ОСОБА_29 коштів.

Крім того, ОСОБА_17 повідомив, що під час особистої зустрічі з ОСОБА_21, яка відбулась 21 березня 2017 року у службовому кабінеті ОСОБА_17, вони обговорювали оперативну інформацію, яку одержав ОСОБА_21 від працівників відділу внутрішньої безпеки про те, що адвокат ОСОБА_28 «бігає та намагається вирішувати свої питання в судах та податковій міліції». Своє запитання, адресоване ОСОБА_21 : «Привлекаешь, не привлекаешь ОСОБА_39 ?», ОСОБА_17 розтлумачив, як таке, що стосувалось передачі ним контактів радника центру правової допомоги для співробітника ОСОБА_21 з метою вирішення його питання по борговій розписці. А свою фразу «ОСОБА_201 поможет нам в отстое», вимовлену ОСОБА_40, ОСОБА_17 пов`язав з якимись документами або інформацією з кримінального провадження щодо начальника екології з Краматорська, що їх необхідно було притримати.

У цілому ОСОБА_17 наполягав на тому, що характер та зміст його спілкування з прокурорами, слідчими, суддями у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 3201605030000052, нічим не відрізнялись від решти проваджень.

Щодо змісту своїх розмов та листування з дружиною, які відбувались 21 та 22 березня 2017 року, ОСОБА_17 повідомив, що йшлося про організацію нею обміну на гривню валютних цінностей, а саме 10 000 доларів США, які їм напередодні подарував дідусь дружини з нагоди її вагітності та майбутнього народження правнука. Цей подарунок був відображений у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, що її подав обвинувачений у 2018 році. Сам ОСОБА_17 намагався уникати відвідування пунктів обміну валют з огляду на роботу в органах прокуратури, а коли обвинувачений повідомив дружині, що пакунок принесе «чоловік у віці», то мав на увазі власного батька - ОСОБА_41, який повинен був віднести подаровані родині ОСОБА_223 гроші до пункту обміну валют. Потребу у «відстії», тобто у зберіганні грошових коштів у пункті обміну валют упродовж певного часу, ОСОБА_17 обґрунтував курсовими коливаннями та своїм прагненням обміняти долари США на гривню за якнайкращим курсом.

Зафіксована у матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій розмова, яка відбулась ввечері 21 березня 2017 року між ОСОБА_28 та ОСОБА_17 у службовому кабінеті останнього, на думку обвинуваченого, стосувалась звернення ОСОБА_28 зі скаргою на дії працівників ДФС через неповернення ними грошових коштів, вилучених у ОСОБА_29, після скасування з них арешту. До того ж, ОСОБА_17 прагнув одержати від ОСОБА_28 оперативну інформацію щодо справжнього власника вилучених грошей, а зрозумівши, що ОСОБА_28 поводиться провокативно, ОСОБА_17 вирішив якнайшвидше завершити спілкування з ним. Він наполягав на тому, що «обговорення» способу запакування грошей, порядку їх передачі, можливості зменшення суми, а також згадування у їхній розмові ОСОБА_19 не містили жодного змістовного навантаження, адже ОСОБА_17 казав «аби що» лише з тією однією метою, щоб ОСОБА_28 якнайшвидше пішов.

Зрештою, ОСОБА_17 наполягав на тому, що наведені в обвинувальному акті фактичні обставини не були ланками одного ланцюга, що їх витлумачив прокурора як співучасть ОСОБА_17, ОСОБА_21 та ОСОБА_19 в одержанні неправомірної вигоди від ОСОБА_28 у виді 10 000 доларів США, а стосувались різних подій та людей.

22. Захисник ОСОБА_17 - адвокат ОСОБА_42 у ході судового розгляду наполягала на визнанні всіх доказів, зібраних до передачі матеріалів кримінального провадження Національному антикорупційному бюро України, недопустимими на підставі пункту 2 частини третьої статті 87 Кримінального процесуального кодексу України. В обґрунтування своєї позиції покликалась на те, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні до травня 2017 року здійснювалося з порушенням вимог статей 38, 214, 216 Кримінального процесуального кодексу України, відтак збирання доказів до цієї дати відбувалось внаслідок реалізації органом досудового розслідування (Генеральною інспекцією Генеральної прокуратури України) таких повноважень, які не передбачені цим Кодексом.

Вона також звертала увагу на те, що протоколи огляду речових доказів та інші процесуальні документи містять помилки та розбіжності, а на стадії виконання статті 290 Кримінального процесуального кодексу України їй та ОСОБА_17 не відкривались речові докази, що є порушенням права ОСОБА_17 на захист.

Крім того, захисник ОСОБА_18 вбачала ознаки провокації злочину у діях ОСОБА_28 та фальсифікації кримінального провадження у діях органів правопорядку.

23. Обвинувачений ОСОБА_19 вини у вчиненні інкримінованого йому злочину також не визнав. На його переконання, свідок ОСОБА_28, будучи заявником у цьому кримінальному провадженні, брав активну та заздалегідь сплановану участь у діях, спрямованих на провокацію надання хабаря конкретно ОСОБА_17 . Заявник діяв за вказівкою працівників Служби безпеки України у Донецькій області під умовою, що йому допоможуть уникнути кримінальної відповідальності за статтями 149, 302 Кримінального кодексу України.

Для доведення недостовірності інформації, наведеної ОСОБА_28 у його заявах про вчинене кримінальне правопорушення, ОСОБА_19 просив суд звернути увагу на відомості, які характеризують ОСОБА_28 як неблагонадійну особу, зокрема, на засудження його за вчинення умисного вбивства за статтею 94 Кримінального кодексу України (в редакції 1960 року), а також на існування щодо нього у 2016-2017 роках незавершених кримінальних проваджень за частиною другою статті 302 «Створення та утримання місць розпусти і звідництва», частиною третьою статті 190 «Шахрайство» та частиною першою статті 357 «Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження» Кримінального кодексу України. До того ж, ОСОБА_19 вважав ОСОБА_43 позаштатним агентом Служби безпеки України, що працював за вказівками працівника цієї служби ОСОБА_44, про що свідчить їхня систематична комунікація у 2016-2017 роках, зокрема, численні телефонні з`єднання (понад 80 упродовж року).

Будучи допитаним у якості обвинуваченого, ОСОБА_19 повідомив, що у 2012-2015 роках він очолював Слідчий відділ з боротьби з економічними злочинами Ленінського районного відділу міліції у Донецьку. У 2014-2015 роках до нього надійшли матеріали за підозрою ОСОБА_28 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 191 Кримінального кодексу України, але останньому вдалось уникнути притягнення до відповідальності, адже за оперативною інформацією він вже тоді був агентом Служби безпеки України. Особисто ж ОСОБА_19 познайомився з ОСОБА_28 у 2016 році у межах одного з кримінальних проваджень, у якому його клієнт також мав стосунок до Служби безпеки України. У цілому до справи про вилучення грошей у ОСОБА_29 обвинувачений ОСОБА_19 мав дві спільні справи з адвокатом ОСОБА_28 .

Ініціатива залучення ОСОБА_19 до участі у кримінальному провадженні щодо вилучених у ОСОБА_29 грошей виходила від ОСОБА_28 та була обумовлена тим, що напередодні в іншому провадженні ОСОБА_19 зміг у схожій ситуації домогтися скасування арешту з грошових коштів та їх повернення власнику. Запрошуючи ОСОБА_19 до співпраці, ОСОБА_28 повідомив, що гонорар за скасування арешту з грошей складає 10 000 доларів США. ОСОБА_19 мав особисте спілкування з ОСОБА_29 та уклав з ним договір про надання правової допомоги. Він також консультував ОСОБА_29, одержував від нього матеріали на підтвердження джерела походження вилучених коштів, узгоджував з ним правову позицію, брав участь у судовому засіданні та вбачав реальну перспективу скасування арешту у законний спосіб, тоді як ОСОБА_28 постійно запитував у ОСОБА_19, чи варто комусь «віддячити» за скасування арешту, чи має ОСОБА_19 знайомих суддів або прокурорів, які б могли сприяти скасуванню арешту тощо. Зрештою, після скасування арешту з вилучених у ОСОБА_29 коштів ОСОБА_19 продовжив супровід виконання відповідної ухвали слідчого судді, потрапив на прийом до керівника СВ ДФС Донецької області ОСОБА_45 та звернувся з відповідною заявою до органу досудового розслідування.

Водночас, після скасування арешту ОСОБА_28 повідомив ОСОБА_19, що їм доведеться віддати 10 000 доларів США, які напередодні передав йому ОСОБА_29 у якості адвокатського гонорару, адже прокурори чекають на неправомірну вигоду. Така поведінка ОСОБА_28 здалась дивною ОСОБА_19, позаяк після скасування арешту не було жодної потреби надавати будь-кому неправомірну вигоду, тому ОСОБА_19 припустив, що ОСОБА_28 говорив неправду, прагнучи заволодіти у такий спосіб всім гонораром та не ділити його з ОСОБА_19 . Тоді з метою збереження 10 000 доларів США він запропонував ОСОБА_28 тимчасово передати ці гроші йому або ОСОБА_29, хоча ОСОБА_19 припускав, що у випадку повернення коштів ОСОБА_29 останній з ним також не розрахується за надані юридичні послуги, оскільки ОСОБА_29 постійно проживав на тимчасово окупованій території.

У таких умовах ОСОБА_19 намагався переконати ОСОБА_28 у тому, що вони повернуть ОСОБА_29 вилучені у нього гроші у законний спосіб, але ОСОБА_28 наполягав на терміновій передачі 10 000 доларів США прокурорам. Тоді ОСОБА_19 запропонував ОСОБА_28 звернутись до Національного анти-корупційного бюро України щодо вимагання неправомірної вигоди або віддати йому 10 000 доларів США на зберігання, адже ОСОБА_19 сприймав їх як їхній спільний гонорар або як гарантію виплати гонорару або як інше забезпечення розрахунку ОСОБА_29 за виконану роботу. Відтак мета, з якою ОСОБА_19 мав бажання взяти на зберігання 10 000 доларів США, а не лише свою частину гонорару у розмірі 5 000 доларів США, була визначена ним неоднозначно - або для того, щоб вберегти всі кошти ОСОБА_29, або для того, щоб їх повернути ОСОБА_29, або для того, щоб забезпечити проведення розрахунку за надану правову допомогу.

21 березня 2017 року ОСОБА_19 зателефонував ОСОБА_28 та зазначив, що готовий передати гроші у сумі 10 000 доларів США, які власне віддав зранку наступного дня, після чого ОСОБА_19 був затриманий працівниками органів правопорядку. ОСОБА_19 вважав, що наведені дії ОСОБА_28 свідчать про прагнення останнього підставити його з тим, щоб не ділитись гонораром. Оскільки зрештою свою частку гонорару ОСОБА_19 не отримав, він звертався із заявою про вчинення ОСОБА_28 злочину (заволодіння його часткою гонорару шахрайським шляхом), але йому відмовили у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, роз`яснивши, що викладені у заяві фактичні обставини носять цивільно-правовий характер.

Щодо змісту двох розмов, які відбулись між ОСОБА_19 та ОСОБА_28 ввечері 21 березня 2017 року, а також зранку наступного дня, що були зафіксовані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_19 пояснив таке. У розмові, що відбулась ввечері 21 березня 2017 року, на переконання ОСОБА_19, брали участь якісь невідомі йому та невстановлені слідством особи, а тому коментувати її зміст він вважав недоречним. Тоді як своє спілкування з ОСОБА_28 зранку 22 березня 2017 року ОСОБА_19 витлумачив, як суцільну провокацію з боку ОСОБА_28 .

Стосовно листування та спілкування з ОСОБА_21, яке відбувалось 21-22 березня 2017 року, ОСОБА_19 зазначив, що воно не стосувалось кримінального провадження щодо вилучених у ОСОБА_29 коштів, а могло стосуватись чого завгодно, адже вони були давно знайомі з ОСОБА_21 (ще з того часу, коли ОСОБА_19 очолював слідче управління в Донецьку, а ОСОБА_21 був заступником прокурора того ж району) та постійно спілкувались.

24. У ході судового розгляду захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_20 подав суду численні письмові клопотання про визнання доказів недопустимими (том № 21 а.с. 218-223, том № 22 а.с. 38-40, 41-43, 49-54, 55-57, 58-60, 83-86, том № 23 а.с. 90-96, том № 24 а.с. 33-36, 37-40, том № 25 а.с. 65-69), у яких наполягав на тому, що певні докази були здобуті з грубим порушенням норм чинного законодавства, а решта - не підтверджують обставин, про які йдеться в обвинувальному акті. Вважав, що зафіксовані в обвинувальному акті твердження носять характер припущень, адже не ґрунтуються на фактичних даних. На думку захисника, дії адвоката ОСОБА_28 були направлені не на використання свого свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю за призначенням, не для здійснення захисту або представництва, а виключно на вплив на окремих осіб та схиляння їх до одержання неправомірної вигоди. Зазначав також, що сторона обвинувачення цілеспрямовано використала дозвіл слідчого судді на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо адвоката ОСОБА_28 у відношенні іншої особи - адвоката ОСОБА_19 з провокаційною метою.

У цілому позиція сторони захисту ОСОБА_19 зводилась до невинуватості обвинуваченого з огляду на те, що ОСОБА_28, діючи з корисливих мотивів - з метою заволодіння частиною гонорару ОСОБА_19 за надані ОСОБА_29 адвокатські послуги -, зініціював кримінальне переслідування ОСОБА_19 та штучно створив вигляд надання неправомірної вигоди ОСОБА_17 .

24. Обвинувачений ОСОБА_21 винуватим себе у пред`явленому обвинуваченні не визнав. Заявив, що обставини кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, в ході якого були вилучені грошові кошти у ОСОБА_29, не були йому відомі, він не був знайомий особисто з ОСОБА_29 або ОСОБА_28, а визнавши факт спілкування з ОСОБА_17 та ОСОБА_19, ОСОБА_21 категорично заперечив обговорення з ними будь-яких обставин зазначеного провадження, зокрема, повернення грошових коштів ОСОБА_29, передачу будь-яких коштів від ОСОБА_28 на користь ОСОБА_17 тощо. Він наполягав на тому, що вся справа проти нього, ОСОБА_17 та ОСОБА_19 була побудована винятково на провокаційних діях та висловлюваннях ОСОБА_28 .

Будучи допитаним у якості обвинуваченого, ОСОБА_21 пояснив, що він був добре знайомий з ОСОБА_17, адже вони обоє очолювали рівнозначні відділи у прокуратурі Донецької області, постійно спілкувались один з одним, адже керівництво завжди орієнтувало їх на взаємну комунікацію, співпрацю, підтримку та обмін оперативною інформацією. Наприкінці 2016 року ОСОБА_21 стало відомо, що працівники Служби безпеки України намагались впливати у позапроцесуальний спосіб на перебіг одного з кримінальних проваджень, процесуальне керівництво у якому здійснювали прокурори очолюваного ОСОБА_17 відділу. Наведену інформацію ОСОБА_21 повідомив ОСОБА_17, не знаючи достеменно, що ця інформація стосувалась саме того провадження, у якому у ОСОБА_29 були вилучені грошові кошти. Крім того, ОСОБА_17 радився з ОСОБА_21 щодо певних аспектів цього ж провадження, при цьому також не ідентифікуючи будь-які фактичні обставини.

Так само ОСОБА_21 був знайомий з ОСОБА_19 ще з 2013 року, а саме з моменту свого призначення на посаду заступника прокурора Ленінського району міста Маріуполя Донецької області, у якому на той час ОСОБА_19 обіймав посаду начальника слідчого відділу. Після захоплення міста Донецьк бойовиками незаконних збройних формувань у 2014 році ОСОБА_21 був призначений на посаду заступника начальника Відділу організації процесуального керівництва у сфері запобігання корупції та організованої злочинності прокуратури Донецької області, а ОСОБА_19 - на посаду начальника слідчого відділу Головного управління МВС в Донецькій області. Наведені органи державної влади були переміщені до підконтрольного Україні Маріуполя. Саме цей період характеризувався активним спілкуванням між ОСОБА_19 та ОСОБА_21 як з робочих питань, так і з особистих. Відтоді вони підтримували приятельські відносини.

У межах допиту обвинуваченого ОСОБА_21 висловив свою позицію щодо недопустимості результатів всіх негласних слідчих (розшукових) дій з огляду на їх проведення неналежним органом досудового розслідування (з порушенням правил підслідності). Разом з тим, у цілому підтверджуючи свою присутність на відеозаписах, ОСОБА_21 надав альтернативне пояснення лише певним діалогам та фразам, а правдивість решти - категорично заперечив. Він вважав деякі фрази такими, що були безпідставно приписані йому в стенограмах відповідних протоколів, та звертав увагу суду на розбіжності у відеозаписах та аудіодоріжках до них і на прогалини у самому відеоряді. Вважав, що зазначені аспекти свідчать про порушення цілісності та автентичності записів, що унеможливлює висновок про їх достовірність.

Менше з тим, наводячи свою версію перебігу подій у контексті змісту деяких розмов з ОСОБА_17, ОСОБА_21 щодо своєї фрази, промовленої 21 березня 2017 року приблизно о 10 годині 49 хвилин, «ОСОБА_83 уже здесь башляет» та подальшого надання йому ОСОБА_17 аркушу паперу з якоюсь інформацією, пояснив, що він не називав прізвище « ОСОБА_46 », а фраза могла стосуватися будь-якого кримінального провадження, тоді як надану йому інформацію ідентифікував як контакт юриста, що його порадив ОСОБА_17 для передачі іншому працівнику прокуратури - ОСОБА_47, близький друг якого (відомий український футболіст) на той час потребував правової допомоги в цивільній справі щодо повернення йому боргу.

Щодо своєї репліки « Какой план ты нам нарисуешь, такой и будем исполнять», то ОСОБА_21 вважав її такою, що також стосувалась юриста, до якого мав звернутись ОСОБА_49 /друг ОСОБА_50, так само, як і запитання ОСОБА_17 «Подключаешь, не подключаешь ОСОБА_51 ?», адже в конторі, до якої звернувся ОСОБА_49 за порадою ОСОБА_17, був єдиний адвокат, який був перевантажений, тому вони обговорювали потребу залучення іншої особи для представництва інтересів в суді. Зрештою, фраза ОСОБА_17 про «номер человека, с которым состыковатся» була пов`язана з тією самою потребою ОСОБА_50 /друга ОСОБА_52 . Наданий ОСОБА_17 на візитці номер належав начальнику відділу юридичної компанії, який міг би підготувати матеріали для подання позову про стягнення простроченої заборгованості, а слова «Пароль и все. Пароль и оставляет пакет» означали, що треба надати цю візитку начальнику юридичного відділу для підтвердження рекомендації від ОСОБА_17 та налагодження подальшого спілкування.

Крім того, ОСОБА_21 вважав за неможливе ідентифікувати значення словосполучення «помощь в отстое», що його кілька разів вживав ОСОБА_17, та контекст використання цього словосполучення.

Свій дзвінок ОСОБА_19 21 березня 2017 року обвинувачений заперечував, а зафіксовану у матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій розмову сприймав як таку, яка була фрагментом його нейтрального спілкування з ОСОБА_19, зміст якого не мав жодного стосунку до кримінального провадження, у межах якого вирішувалось питання про повернення ОСОБА_29 вилучених у нього грошових коштів.

Щодо своєї розмови з ОСОБА_17, яку сторона обвинувачення витлумачила як таку, у межах якої ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_21 місцезнаходження пункту обміну валют («ларек»), до якого ОСОБА_19 мав принести неправомірну вигоду, ОСОБА_21 пояснив, що зафіксований діалог стосувався місцезнаходження магазину спортивного одягу «Diadora», у якому планувалась закупівля спортивної форми для футбольної команди прокуратури, капітаном якої він був.

Факти телефонних розмов або розмов через « WhatsApp » з ОСОБА_17 з використанням останнім слів « ОСОБА_38 », « ОСОБА_54 » та « ОСОБА_37 » або «отстой», а також у цілому спілкування з ОСОБА_17 у месенджері «WhatsApp» та шляхом надсилання один одному SMS-повідомлень обвинувачений ОСОБА_21 категорично заперечував та наполягав на тому, що такі розмови відбувались не з ним, а зміст наданого суду листування викликає обґрунтовані сумніви в його достовірності з огляду на таке. По-перше, телефони ОСОБА_17 були вилучені у нього незаконно, а форма їх упакування допускала вільний доступ до них сторонніх осіб. По-друге, матеріали кримінального провадження під час передачі їх за підслідністю понад місяць перебували у невстановленому місці, адже, як убачається із супровідних листів з Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України, ці матеріали були направлені в середині квітня, тоді як до Національного антикорупційного бюро України вони надійшли лише на початку травня 2017 року. По-третє, образи з телефонів ОСОБА_17 були створені на добу раніше, ніж Національне антикорупційне бюро України отримало доступ до зазначених матеріалів, що висновується зі змісту протоколів огляду телефонів за допомогою спеціального обладнання. На тлі наведеного ОСОБА_21 зрештою додав, що акаунт у мережі «WhatsApp» можна створити без відома конкретного абонента та здійснити певні виклики до іншого абонента з кодом підтвердження за допомогою «тимчасової рамки».

ОСОБА_21 заперечив також показання ОСОБА_17 у частині пояснення останнім фрази «ОСОБА_201 поможет нам в отстое» як такої, що стосувалась притримання ОСОБА_21 якихось документів у тих кримінальних провадженнях, у яких вони брали участь спільно, проте, підтвердив, що вони обоє дійсно були залучені до кримінального провадження щодо інспектора екологічної інспекції.

Телефонні розмови та спілкування з ОСОБА_19 у період 20-21 березня 2017 року у цілому ОСОБА_21 не заперечував, але не визнавав будь-який формат листування з ним (у месенджерах або за допомогою sms-повідомлень). Їхня комунікація, на переконання обвинуваченого, могла бути пов`язана з працевлаштуванням дружини ОСОБА_19 або пенсійного оформлення бабусі останнього в Маріуполі, представництвом ОСОБА_19 інтересів племінника друга ОСОБА_21 в суді, а також з організацією дружніх футбольних матчів між прокурорами, працівниками ДФС та ветеранами органів внутрішніх справ, хоча сказати напевне, який був привід для такого спілкування, ОСОБА_21 не зміг з огляду на сплив понад шести років від подій весни 2017 року. При цьому ОСОБА_19 ніколи не згадував у спілкуванні з ОСОБА_21 прізвище « ОСОБА_55 », не повідомляв про шахрайські дії останнього щодо привласнення спільного гонорару тощо.

ОСОБА_21 наголошував на тому, що у вилучених у нього телефонах взагалі відсутні ті повідомлення та з`єднання у месенджері «WhatsApp», а також sms-повідомлення, що були виявлені у телефонах ОСОБА_17 та ОСОБА_19, тоді як достовірність останніх викликає обґрунтовані сумніви з огляду на вже наведені вище обставини, а в матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій відсутні будь-які фрази, що свідчили б про обізнаність ОСОБА_21 про розмір неправомірної вигоди, порядок її надання, обставини її вимагання, залучення посередника для її отримання тощо. До того ж, ОСОБА_21 так само, як ОСОБА_17, не мав жодних процесуальних повноважень у тому кримінальному провадженні, у межах якого у ОСОБА_29 були вилучені гроші.

Крім того, він поділяв думку інших обвинувачених щодо провокативних дій з боку працівників органів правопорядку, а саме Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України і особисто ОСОБА_44, вчинених за допомогою ОСОБА_28 . Обвинувачений наполягав на тому, що органи служби безпеки цілеспрямовано «розробляли» ОСОБА_17 тривалий час, і самого ОСОБА_21 неодноразово переконували надати показання проти ОСОБА_17 . Причини «переслідування» ОСОБА_17 обвинувачений не повідомив, проте, на користь фальсифікації кримінального провадження проти нього додав, що під час проведення обшуку за місцем його проживання у якості понятого був присутній ОСОБА_56, який звертався до ОСОБА_44 словом « ОСОБА_57 » та був понятим також під час затримання ОСОБА_19, що свідчить про сталість спілкування понятого та слідчого, а також про упередженість такого понятого.

25. Захисники ОСОБА_21 - адвокати ОСОБА_22 та ОСОБА_23 також подали суду письмові клопотання про визнання доказів недопустимими (том № 21 а.с. 224-227, том № 22 а.с. 131-133 том № 23 а.с. 187-189, 192-194, том № 25 а.с. 49, 50-54). Їхня позиція у цілому зводилась до того, що обвинувачений жодного стосунку до розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, не мав, будь-яких процесуальних рішень у ньому не приймав, з процесуальним керівниками з приводу розслідування зазначеного кримінального провадження не спілкувався.

26. Узагальнені доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, на підставі яких прокурор обстоював пред`явлене обвинувачення, полягали у наступному:

26.1. порушення на стадії прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що свідчать про фальсифікацію кримінального провадження, наявність ознак провокації з боку ОСОБА_28 та про реалізацію органом досудового розслідування повноважень, не передбачених кримінальним процесуальним законом:

- зі змісту заяв адвоката ОСОБА_58, прийнятих Службою безпеки України, не зрозуміло, яку саме суму вимагав у нього ОСОБА_17 в якості неправомірної вигоди (800 000 російських рублів або 10 000 доларів США) та за які саме дії (за сприяння у скасуванні арешту, за скасування арешту, за неперешкоджання у поверненні коштів після скасування арешту чи за сприяння у їх якнайшвидшому поверненні);

- на момент звернення до органів Служби безпеки України, а згодом до органів прокуратури щодо вчинення кримінального правопорушення адвокат ОСОБА_28 діяв від власного імені, оскільки згода його клієнта ОСОБА_29 щодо звернення із такою заявою до зазначених органів не надавалась, а зі змісту заяви останнього від 11 січня 2017 року про надання дозволу на розголошення адвокатської таємниці, адресованих старшому слідчому ОСОБА_59 та не зареєстрованих належним чином, неможливо встановити, коли цей дозвіл був наданий та щодо яких саме обставин у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052;

- реєстрація Генеральною інспекцією Генеральної прокуратури України матеріалів ГУ БКОЗ Служби безпеки України про виявлення ознак кримінального правопорушення відбулась з порушенням правил діловодства в органах прокуратури, що свідчить про службове підроблення та початок провокації або фальсифікації злочину з боку правоохоронного органу (у матеріалах наявні два супровідних листа за одним номером, проте з різними резолюціями та штрих-кодом лише на одному з них);

- досудове розслідування у період часу з 12 січня по 05 квітня 2017 року здійснювалось слідчими Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України, тобто органом, неуповноваженим на проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, що є порушенням вимог статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, а відтак всі зібрані цим органом докази є недопустимими в силу вимог пункту 1 частини другої статті 87, частини другої статті 89 цього Кодексу;

26.2. порушення вимог кримінального процесуального закону під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій:

- постанова про залучення адвоката ОСОБА_28 до негласного співробітництва та конфіденційних дій суперечить вимогам частини другої статті 275 Кримінального процесуального кодексу України та пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», положення яких забороняють залучати адвокатів до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій;

- клопотання до Апеляційного суду міста Києва про отримання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, складалися і подавалися до суду неуповноваженими особами з огляду на порушення статті 216, частини 2 статті 248, частини 2 статті 275 Кримінального процесуального кодексу України;

- протоколи про результати аудіо-, відеоконтролю щодо ОСОБА_28 та ОСОБА_17 від 04 квітня 2017 року № 56/3/2-1962т, № 56/3/2-1963т з долученими до них носіями інформації Micro SD «SanDisk» 16 Gb № 1195т та оптичним диском DVD-R № 1218т є недопустимими доказами, з огляду на використання зазначених носіїв інформації одночасно в різних місцях, відносно різних осіб і на підставі різних ухвал слідчих суддів Апеляційного суду міста Києва;

- зміст протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року № 56/3/2-1975т не містить посилання на будь-яке джерело викладених у ньому фактичних обставин, зокрема, щодо ідентифікації осіб, з якими спілкувався ОСОБА_17 ;

- інформація, зафіксована у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю щодо адвоката ОСОБА_28 від 04 квітня 2017 року № 56/3/2-1962т, викликає сумніви у її повноті та автентичності, оскільки досліджені відеоматеріали проведення негласних слідчих (розшукових) дій не містять відомостей про обставини затримання ОСОБА_19, яке мало місце 22 березня 2017 року;

- протокол про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_17 від 04 квітня 2017 року № 56/3/2-1964т був складений з порушеннями частини 1 статті 104 Кримінального процесуального кодексу України щодо правил фіксації перебігу всієї процесуальної дії, а не лише її результатів;

- всі протоколи за результатами негласних слідчих (розшукових) дій були складені без дотримання положень частини першої статті 106, частини третьої статті 252 Кримінального процесуального кодексу України;

- оптичні диски DVD-R №№ 1200т-1205т, 1218т та флеш носії Micro SD «SanDisk» №№1194т,1195т є копіями записів результатів негласних слідчих (розшукових) дій, з огляду на їх запис лише 27 березня 2017 року, тоді як їх оригінальні носії відсутні;

- обидва протоколи огляду та ідентифікації грошових коштів є неналежними доказами з огляду на відсутність окремого процесуального рішення про вручення цих коштів адвокату ОСОБА_28 та документів, що підтверджують їх походження;

- проведення негласних слідчих (розшукових) дій із застосуванням технічних засобів, розташованих у службовому кабінеті ОСОБА_17, відбувалось без дозволу слідчого судді, оскільки технічні засоби були встановлені вже 14 березня 2017 року, а відповідна ухвала була постановлена лише наступного дня - 15 березня 2017 року.

26.3. порушення кримінального процесуального закону під час затримання ОСОБА_19, проведення його особистого обшуку та вручення йому повідомлення про підозру:

- під час затримання ОСОБА_19 та проведення його особистого обшуку було порушено право особи на захист та гарантії адвокатської діяльності;

- зміст та форма протоколу затримання не відповідали вимогам, визначеним статтями 104, 105, 106 Кримінального процесуального кодексу України, а додаток до нього є неналежним доказом через відсутність у ньому підписів усіх учасників цієї процесуальної дії (п`ять підписів з шести);

- мало місце порушення вимог частини третьої статті 105, частини другої статті 106 Кримінального процесуального кодексу України щодо належного упакування речей, вилучених під час затримання (не зазначено, що саме знаходилось у чорному пакеті, а цілісність упакування грошей викликає сумніви з огляду на отвір у ньому, через який існувала можливість витягнути та замінити усі кошти);

- повідомлення про підозру було вручене неуповноваженою особою з порушенням строку на таке повідомлення та вимог частини четвертої статті 278, частини третьої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України щодо невідкладності внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа;

- прокурор у позапроцесуальний спосіб доручив слідчому вручення ОСОБА_19 повідомлення про підозру, адже на дорученні відсутні відомості про його реєстрацію та докази вручення його слідчому;

26.4. порушення кримінального процесуального закону під час затримання ОСОБА_17, огляду його службового кабінету та вручення йому повідомлення про підозру:

- повідомлення про підозру було вручене неуповноваженою особою з порушенням правил підслідності, визначених частиною п`ятою статті 216 Кримінального процесуального кодексу України;

- згода на огляд кабінету ОСОБА_17 є незаконною, оскільки згідно зі статтями 10, 11 Закону України «Про прокуратуру» така згода повинна була бути надана першим заступником Генерального прокурора України;

- всупереч вимогам статей 234, 237 Кримінального процесуального кодексу України замість огляду фактично відбувся обшук без дозволу слідчого судді;

- у протоколі огляду місця події відсутня інформація про використання технічних засобів фіксації, зокрема, фото- та відеозйомки, що її здійснювали працівники Служби безпеки України, неправильно зазначене місце проведення цієї слідчої дії (поверх будівлі та область) та наявні лише п`ять підписів її учасників замість семи;

- вилучення речей і документів під час огляду відбувалось з порушенням вимог статей 167, 168 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, безпідставно вилучено службове посвідчення ОСОБА_17 ;

26.5. порушення кримінального процесуального закону під час обрання та продовження строку дії запобіжних заходів ОСОБА_17 та ОСОБА_19 :

- клопотання про обрання/продовження запобіжного заходу подавались до суду неуповноваженою особою з огляду на порушенням вимог частини 4 статті 278, частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України;

26.6. порушення кримінального процесуального закону під час огляду місця події - маршруту від прокуратури Донецької області до кіоску обміну валют:

- огляд місцевості незаконний, оскільки дозволів від власника приміщення прокуратури та кіоску не було;

- понятий ОСОБА_56 є «професійним понятим», адже раніше вже брав участь в інших слідчих діях в межах цього ж кримінального провадження;

- згідно з даними негласних слідчих (розшукових) дій не можливо встановити точний маршрут до кіоску та його адресу, оскільки фактично підземний перехід має чотири виходи та біля кожного з цих виходів є кіоск обміну валют;

- не ідентифіковано осіб та номери мобільних телефонів свідків ОСОБА_60 та ОСОБА_61, а також відсутні докази того, що ОСОБА_60 була працівником кіоску обміну валют, а ОСОБА_62 - його власником;

26.7. порушення кримінального процесуального закону під час накладення арешту на майно, вилучене під час огляду службового кабінету ОСОБА_17, а також у ході особистого обшуку адвоката ОСОБА_19 :

- вилучені 10 000 доларів США підпадають під категорію тимчасово вилученого майна у розумінні статті 167 Кримінального процесуального кодексу України;

- клопотання про арешт тимчасово вилученого майна було подане до суду з порушенням 72-годинного строку, передбаченого частиною п`ятою статті 171 Кримінального процесуального кодексу України (накладення арешту відбулося лише два місяці потому), тоді як слідчий суддя перевищив надані йому повноваження, поновивши з власної ініціативи строки для подання клопотання про арешт майна;

- постанова про визнання речовим доказом 10 000 доларів США є недопустимою, оскільки неможливо встановити походження цих коштів (згідно з постановою вилучені у ОСОБА_19 під час особистого обшуку, однак, ця інформація не відповідає протоколу затримання, адже під час затримання гроші не упаковувались);

26.8. порушення кримінального процесуального закону під час вручення повідомлення про зміну повідомлення про підозру ОСОБА_19 та ОСОБА_17 :

- вручення ОСОБА_19 зміненого повідомлення про підозру відбулось з порушенням вимог статті 481 Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про адвокатуру»;

- не були виконані вимоги статей 278, 279 Кримінального процесуального кодексу України, якщо повідомлення здійснював прокурор, то зміна має бути теж здійснена прокурором (по ОСОБА_17 );

26.9. порушення кримінального процесуального закону під час огляду детективом Національного антикорупційного бюро України речових доказів (неправомірної вигоди та вилучених мобільних телефонів):

- грошові кошти в сумі 10 000 доларів США є недопустимим доказом, оскільки вони не відкривалися стороні захисту на стадії статті 290 Кримінального процесуального кодексу України, не підтверджений їх статус та джерело походження, а також мають місце невідповідності серій та номерів купюр грошових коштів, вилучених під час затримання ОСОБА_19, та тих, що вказані у постанові про визнання їх речовими доказами;

- відомості, які містяться на мобільних телефонах, вилучених у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_21, є недопустимими доказами через порушення порядку їх вилучення і подальшого зберігання, а факт «чистки» одного з телефонів (Nokia 6700) не підтверджений експертним дослідженням;

- протокол огляду мобільного телефону адвоката ОСОБА_28 є недопустимим доказом, оскільки: 1) процесуальна дія проведена без ухвали слідчого судді в порядку статті 237 Кримінального процесуального кодексу України, а телефон не визнано речовим доказом та не накладено на нього арешт; 2) зміст протоколу свідчить про вибірковість інформації (відомості надані лише щодо одного контакту); 3) протокол складено зацікавленими особами - заявником ОСОБА_28 та детективом без участі понятих; 4) додатки до протоколу у виді скріншотів та фотознімків долучені з порушенням вимог статті 105 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, не прошиті та не пронумеровані; 5) на стадії статті 290 Кримінального процесуального кодексу України телефон не надавався стороні захисту;

- відомості, які містяться на мобільних телефонах, вилучених у ході огляду службового кабінету ОСОБА_17, протоколи їх огляду та додатки до них є недопустимими доказами, оскільки: 1) порушений порядок їх вилучення і подальшого зберігання; 2) фактично відбулось зняття інформації, а не огляд шляхом зламу (подолання заходів логічного захисту) мобільних телефонів за допомогою спеціального програмного забезпечення; 3) процесуальну дію проведено без участі спеціаліста та понятих; 4) час вилучення файлів та дата створення образів передує даті їх огляду; 5) відсутнє експертне дослідження, що унеможливлює однозначний висновок про відсутність монтажу інформації або втручання у зміст зазначених телефонів; 6) телефони не надавались стороні захисту на стадії виконання статті 290 Кримінального процесуального кодексу України.

V. Докази на підтвердження встановлених судом фактичних обставин та мотиви неврахування окремих доказів

27. Як убачається зі змісту заяви ОСОБА_28, поданої 11 січня 2017 року начальникові Головного управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України (том № 4 а.с. 104-105), начальник Відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області ОСОБА_17 вимагав у заявника неправомірну вигоду в особливо великому розмірі.

ОСОБА_28 повідомив, що під час особистої зустрічі з ОСОБА_17, яка відбулась 27 грудня 2016 року у службовому кабінеті останнього НОМЕР_63, розташованому в приміщенні прокуратури Донецької області за адресою: місто Маріуполь, вулиця Університетська, 6, ОСОБА_17 висловив вимогу надати йому найближчим часом неправомірну вигоду у виді 800 000 російських рублів за вчинення ним дій на користь клієнта ОСОБА_28 - ОСОБА_29 . Такі дії полягали у сприянні (у суді, фіскальних органах, прокуратурі) у вирішенні питання про скасування арешту з грошових коштів у розмірі 4 800 000 російських рублів, вилучених у ОСОБА_29 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчими ГУ ДФСУ в Донецькій області за номером 32016050390000052 за частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України. У випадку відмови надати неправомірну вигоду ОСОБА_17 погрожував тим, що вилучені гроші будуть конфісковані, а статус ОСОБА_29 зміниться зі свідка на підозрюваного (том № 4 а.с. 104-105).

28. Аналогічні по суті відомості містить протокол прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11 січня 2017 року, що його склав консультант-експерт (з оперативних питань) 2 відділу 2 управління ГУ «К» СБ України підполковник ОСОБА_63 (том № 4 а.с. 102-103), та протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, що його склав того ж дня старший слідчий в ОВС Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_64 (том № 4 а.с. 115-117).

29. Тоді ж, тобто 11 січня 2017 року, ОСОБА_28 був попереджений про кримінальну відповідальність за статтею 383 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, а наступного дня про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування. Крім того, 11 січня 2017 року ОСОБА_29 надав ОСОБА_28 дозвіл на розголошення адвокатської таємниці, що стала відома останньому у зв`язку з участю у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2016 року за номером 32016050390000052 (том № 4 а.с. 115, 121-122, 128, 129).

30. 12 січня 2017 року, тобто з дотриманням строку, встановленого частиною першою статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за фактом вимагання неправомірної вигоди за попередньою змовою групою працівників правоохоронного органу, які займають відповідальне становище (том № 4 а.с. 84).

Повідомленням від 12 січня 2017 року старший слідчий в ОВС Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_64 поінформував начальника Другого управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_65 про те, що 12 січня 2017 року за результатами розгляду направлених матеріалів (вих. № 14/2/2-189 від 11 січня 2017 року) були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000000061 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (том № 20 а.с. 4).

31. Постановами про доручення здійснення досудового розслідування та про зміну складу слідчої групи від 12 січня, 23 лютого та 20 березня 2017 року була визначена слідча група у складі старших слідчих в особливо важливих справах Відділу досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури, Слідчого управління Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України, а саме ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73 та заступника начальника цього відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_74 (том № 4 а.с. 85-88, 91-92).

Постановами від 12 та 16 січня 2017 року була визначена також група прокурорів у складі прокурорів Відділу процесуального керівництва Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80 та заступника начальника відділу ОСОБА_81 (том № 4 а.с. 89-90, 93-94).

32. Відомості, наведені ОСОБА_28 у заяві про вчинення кримінального правопорушення, узгоджуються зі змістом матеріалів кримінального провадження, внесеного 18 березня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, що були вилучені в порядку статті 93 Кримінального процесуального кодексу України у Головному управлінні ДФС у Донецькій області та досліджені під час судового розгляду (том № 7, № 8).

32.1. Так, згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2016 року були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України (том № 7 а.с. 1).

Підставою для реєстрації цього провадження стало повідомлення Управління оперативного забезпечення на окремих територіях зони АТО ГУ ДФС у Донецькій області (із матеріалами перевірки) про те, що 18 березня 2016 на КПВВ «Зайцеве» при огляді особистих речей ОСОБА_29 виявлено готівкові кошти в розмірі 4 800 000 російських рублів, що перевозились з їх приховуванням від контролюючих органів із ухиленням від сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів в сумі понад 700 000 гривень (том № 7 а.с. 7-9).

32.2. Спочатку у наведеному кримінальному провадженні досудове розслідування здійснювалось Слідчим управлінням фінансових розслідувань Краматорської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, але 26 травня 2016 року прокурор Донецької області визначив підслідність у ньому за слідчими СУФР ГУ ДФС в Донецькій області (том № 7 а.с. 2, 155-156).

Відповідно процесуальне керівництво до 30 травня 2016 року провадила група прокурорів місцевої прокуратури, а після цієї дати - група прокурорів відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Донецької області (том № 7 а.с. 3, 161, 162-163).

32.3. На підставі ухвали апеляційного суду Донецької області від 26 квітня 2016 року на грошові кошти в розмірі 4 800 000 російських рублів та мобільний телефон ОСОБА_29 був накладений арешт (том № 7 а.с. 118-119, 121).

32.4. 19 вересня та 18 жовтня 2016 року адвокат ОСОБА_28, діючи в інтересах ОСОБА_29, звертався до слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з клопотанням про скасування арешту на зазначене майно, проте, у їх задоволенні ухвалами від 22 вересня та 21 жовтня 2016 року було відмовлено (том № 7 а.с. 363-366, 371-374, 367-369, 375).

Крім того, 02 грудня 2016 року із клопотанням про скасування арешту з грошових коштів, вилучених у ОСОБА_29, звертався до того ж суду адвокат ОСОБА_19 (том № 7 а.с. 402-403), який 23 грудня 2016 року особисто брав участь у судовому розгляді цього клопотання разом із ОСОБА_29 та ще одним адвокатом ОСОБА_28 . Однак, ухвалою від 23 грудня 2016 року в задоволенні клопотання знову було відмовлено (том № 7 а.с. 407).

32.5. Після третьої відмови у скасуванні арешту, як убачається з результатів огляду телефона ОСОБА_17 . Apple Iphone 5S Model A1533, що був вилучений під час його затримання, 27 грудня 2016 року о 07 годині 16 хвилин у месенджері «Viber» між абонентом «ОСОБА_202» (за інформацією сторони захисту йдеться про ОСОБА_82, яку жодна зі сторін кримінального провадження не заявляла у якості свідка) з номером НОМЕР_1 та ОСОБА_17 відбулось листування такого змісту.

«ОСОБА_202»: «С Вами хочет встретиться адвокат ОСОБА_83 . В какое время Вы сможете его принять?»

ОСОБА_17 : «Сегодня в 10.30. к. 416».

Цей діалог підтверджує наведені в заяві ОСОБА_28 від 11 січня 2017 року відомості про факт його особистої зустріч з ОСОБА_17 у службовому кабінеті останнього 27 грудня 2016 року, у ході якої, як повідомив заявник, обвинувачений висловив вимогу про надання йому неправомірної вигоди у розмірі 800 000 російських рублів.

Згодом, 01 лютого 2017 року вже ОСОБА_17 звернувся до абонента «ОСОБА_202» із запитанням: « ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_84 » та одержав відповідь: « ОСОБА_85 ».

09 лютого 2017 року абонент «ОСОБА_202» запитала у ОСОБА_17 : «Можно дать тел. Ваш ОСОБА_203?», «Когда и в какое время ему подойти?», а 13 березня того ж року абонент «ОСОБА_202» знову звернувся до ОСОБА_17 з таким: «Он очень ждал Вашего звонка. Может мне дадите задание», зрештою 19 березня вона ж запитала: «ОСОБА_88 просит помощи на одноразовый тел НОМЕР_2 . Говорит, что оставлял номер на охране, а они не передали Вам».

У відповідь ОСОБА_17 поцікавився: «Спроси, номер его этот есть на месенджерах?», - та одержав відповідь: «Есть вроде», «Есть watsap и telegram. Номер на обох месенджерах НОМЕР_3 . Еще есть Line НОМЕР_4, айди knuzenshtem», після чого ОСОБА_17 підтвердив цю інформацію фразами «Я уже увидел», «Скажешь, утром я позвоню. Или напишу».

У телефоні ОСОБА_17 . Apple Iphone 5S Model A1533 поміж контактів під назвою «адв ОСОБА_85 » містяться такі номери: НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_4, НОМЕР_3, тобто зокрема ті, що їх надала ОСОБА_17 абонент «ОСОБА_202» для комунікації з ОСОБА_87, якого з метою конспірації ОСОБА_17 та «ОСОБА_202» назвали зрозумілим їм обом, а відтак заздалегідь погодженим словом « ОСОБА_88 » (том № 13 а.с. 105-116, 117-122).

32.6. Крім того, у тому ж телефоні ОСОБА_17 виявлено листування у месенджері «WhatsApp» між ОСОБА_17 та ОСОБА_21, датоване 02 лютого 2017 року, такого змісту.

ОСОБА_21 : «Ждут до утра. Кроме того, человек сказал, что общался с чекистами (раньше) и те сказали 22% от 4.8. Их не устроило».

ОСОБА_17 : «Правильно. Я сначала говорил 30%. )))».

ОСОБА_21 : «Здесь в городе наш коллега с той области [як далі буде встановлено, йшлось про ОСОБА_19 ]».

ОСОБА_17 : «Супер. А как они с судом?»

ОСОБА_21 : «Даже не знаю. Я так понял у них один бюджет на все. Он в принципе знает суд. Вопрос в бюджете».

ОСОБА_17 : «Ну вопрос открытый».

ОСОБА_21 : «Адвокат судей знает. Весь вопрос в финансах. Они, я так понял, хотят договориться с нашей стороной в комплексе».

ОСОБА_17 : «Тогда переговорю сначала и завтра скажу. Давай сначала спрошу разбег беседы и объем. И скажу все завтра».

32.7. 21 лютого 2017 року адвокат ОСОБА_28 вчетверте звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з клопотанням про скасування арешту з 4 800 000 російських рублів і мобільного телефону (том № 7 а.с. 440-441), яке ухвалою від 17 березня 2017 року було задоволено в частині скасування арешту з грошових коштів (том № 7 а.с. 454-455).

32.8. Таким чином, відомості, що містяться у матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2016 року за номером 32016050390000052, та у листуванні ОСОБА_17 з абонентом «ОСОБА_202» та ОСОБА_21 повністю узгоджуються з інформацією, наведеною у повідомленні про вчинення злочину, з яким 11 січня 2017 року звернувся ОСОБА_28, зокрема щодо існування такого провадження, його фактичних обставин, здійснення у ньому процесуального керівництва прокурорами Відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області, який очолював ОСОБА_17, зустрічі з ОСОБА_17 наприкінці грудня 2016 року та висловлення останнім вимоги про надання неправомірної вигоди.

33. На момент звернення ОСОБА_28 з окресленою заявою Відділ нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області, дійсно, очолював ОСОБА_17, який приступив до виконання службових обов`язків з 06 вересня 2016 року на підставі наказу прокурора Донецької області № 1812-к від 05 вересня 2016 року(том № 11 а.с. 61-62, 196).

34. Відомості щодо фактичних обставин та перебігу досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за номером 32016050390000052, викладені у заяві ОСОБА_28 про вчинення злочину від 11 січня 2017 року, також не суперечать тій інформації, що її повідомили суду свідки ОСОБА_30 та ОСОБА_89 .

34.1. Так, свідок ОСОБА_30, який у 2016-2017 роках працював у Відділі нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області, що його очолював ОСОБА_17, повідомив суду, що він був знайомий та підтримував робочі стосунки з ОСОБА_17 і ОСОБА_21 .

Свідок пояснив, що за загальною практикою в органах прокуратури розподіл кримінальних проваджень для здійснення процесуального керівництва у них відбувався за наступним алгоритмом: після надходження повідомлення про початок досудового розслідування таке повідомлення передавалося заступнику прокурора області, який розписував його на начальника відповідного відділу. Після цього начальник відділу на власний розсуд надавав повідомлення з резолюцією безпосередньо тому прокурору цього відділу, який згодом буде старшим групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні. Цей «майбутній» старший групи прокурорів готував проект постанови та передавав його на підпис заступникові прокурора області. При цьому документообіг фактично відбувався в електронному вигляді - начальник відділу одержував лише супровідні листи на резолюцію, а матеріали кримінального провадження отримував безпосередньо старший групи прокурорів у канцелярії.

З урахуванням наведеного ОСОБА_30 зазначив, що відповідно до постанови Першого заступника прокурора області від 26 вересня 2016 року його було призначено старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052 за статтею 212 Кримінального кодексу України. Під час проведення досудового розслідування до складу групи прокурорів у цьому провадженні входили майже всі прокурори відділу.

Окреслене провадження розпочали слідчі ДФС у відношенні ОСОБА_29 за фактом виявлення в його особистих речах під час огляду на КПВВ «Зайцеве» незадекларованих готівкових коштів у розмірі 4 800 000 російських рублів.

На момент призначення ОСОБА_90 старшим групи прокурорів арешт на ці грошові кошти вже був накладений, а у період здійснення ним процесуального керівництва сторона захисту в особі адвокатів ОСОБА_28 та ОСОБА_19 декілька разів зверталась до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту.

У задоволенні клопотань від 19 вересня, 18 жовтня, 02 листопада 2016 року ухвалами слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя відповідно від 22 вересня, 21 жовтня, 23 грудня того ж року було відмовлено. Під час судового розгляду цих клопотань ОСОБА_30 завжди заперечував щодо їх задоволення.

Проте, тотожне за своїм змістом клопотання, що надійшло наприкінці лютого 2017 року до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від адвоката ОСОБА_28, слідчий суддя ухвалою від 17 березня 2017 року частково задовольнив та скасував арешт з грошових коштів у розмірі 4 800 000 російських рублів.

Про скасування арешту свідок, як завжди, доповів своєму безпосередньому керівникові - ОСОБА_17 . Точну дату їхньої розмови він не згадав, але повідомив, що вони обговорювали подальші перспективи кримінального провадження, зокрема, можливість перекваліфікації дій ОСОБА_29 з тим, щоб не повертати останньому вилучені у нього гроші, оскільки вони вважали незаконною ухвалу про скасування арешту, проте, її апеляційне оскарження було неможливим. На переконання ОСОБА_90, дії ОСОБА_29 містили також склад іншого кримінального правопорушення, а саме фінансування тероризму (стаття 2585 Кримінального кодексу України). ОСОБА_30 пропонував ОСОБА_17 варіант реєстрації нового кримінального провадження та навіть складав проект відповідного повідомлення (рапорту) про виявлення злочину, передбаченого статтею 2585 Кримінального кодексу України. Всі підготовлені документи свідок передавав ОСОБА_17, хоча подальша доля складеного ним рапорту йому не відома.

ОСОБА_30 також зазначав, що 15 березня 2017 року під час оперативної наради, на якій були присутні також прокурор області ОСОБА_91, начальник управління ОСОБА_92 та начальник відділу ОСОБА_17, він ( ОСОБА_30 ) доповідав про відсутність у діях ОСОБА_29 ознак складу злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, та про наявність натомість ознак можливого фінансування терористичної організації. При цьому зауважив, що йому невідомо, чи відображений цей факт у складеному за результатами наради протоколі.

Зрештою, після повернення ОСОБА_29 грошових коштів, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, закрили через відсутність складу злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України.

Свідок наголошував на тому, що особисто ОСОБА_29 він жодного разу не бачив, проте, йому відомо, що під час досудового розслідування останній декілька разів змінював свої показання щодо походження вилучених у нього коштів. Так, під час затримання ОСОБА_29 повідомив, що це не його кошти, він їх лише перевозив на непідконтрольну Україні територію, у зв`язку з чим було прийнято рішення про ініціювання накладення арешту на ці гроші. Проте, у ході судового розгляду ОСОБА_29 змінив свої показання та наполягав на тому, що це його особисті грошові кошти, які він довгий час накопичував.

Зі слів ОСОБА_90, з ОСОБА_28 та ОСОБА_19 він особисто не був знайомий, зустрічався з ними винятково у суді під час розгляду клопотань щодо скасування арешту з грошових коштів. При цьому сві док категорично заперечував надання ОСОБА_28 будь-яких контактів ОСОБА_17 та надання останнім йому, як процесуальному керівнику, вказівок щодо здійснення слідчих (процесуальних) дій у межах кримінального провадження. Проте, ОСОБА_30 підтверджував, що доповідав ОСОБА_17 про всі вчинені процесуальні та слідчі дії з метою подальшого належного інформування керівника області або його першого заступника.

34.2. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_93, який з вересня 2016 року та у 2017 році обіймав посаду заступника начальника Відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області, тобто того відділу прокуратури Донецької області, який очолював ОСОБА_17, повідомив, що до кола його посадових обов`язків входило загальне керівництво відділом разом із начальником відділу; виконання завдань, доручень керівництва прокуратури області і начальника відділу; здійснення процесуального керівництва; робота зі статистичними відомостями.

Розподіл кримінальних проваджень між прокурорами для здійснення в них процесуального керівництва відбувався відповідно до Положення про діловодство: після надходження повідомлення про початок досудового розслідування у певному кримінальному провадженні на супровідному листі начальник відділу - ОСОБА_17 - або за його відсутності заступник начальника відділу - ОСОБА_93 - зазначали виконавця, тобто особу, яка готувала проект постанови про призначення групи прокурорів та у подальшому набувала статусу старшого групи прокурорів або входила до її складу. Проект такої постанови передавався на перевірку «редактору» та лише після цього надходив на підпис заступнику прокурора області.

Свідок охарактеризував кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, як звичайне, таке, що нічим не відрізнялось від решти проваджень. Він був обізнаний у загальних рисах щодо фактичних обставин цього провадження та вилучення у його межах грошових коштів, на які був накладений арешт. Після скасування арешту у березні 2017 року між ОСОБА_94 та ОСОБА_17 відбулась розмова, у ході якої вони обговорювали можливу реєстрацію за тими самими фактичними обставинами нового кримінального провадження стосовно ОСОБА_29 за статтею 2585 Кримінального кодексу України та, у зв`язку з цим, можливої передачі цього провадження до Служби безпеки України, а також визнання у цьому ж провадженні тих самих грошей речовими доказами з метою накладення на них арешту. Ініціатором зміни правової кваліфікації дій ОСОБА_29 був ОСОБА_17, проте, свідок наголошував на тому, що прокурор області або його заступник таке питання не ініціювали.

Разом з тим, свідок зазначив, що в прокуратурі області була розповсюдженою практика реєстрації нового кримінального провадження або нового епізоду з тим, щоб у такий спосіб продовжити час для збирання доказів злочинної діяльності.

34.3. Допитаний свідок ОСОБА_95, який у 2016-2017 роках обіймав посаду заступника начальника слідчого управління ДФС у Донецькій області та здійснював контроль за виконанням судових рішень щодо повернення майна, пояснив, що у той час було багато кримінальних проваджень, пов`язаних саме з незаконним переміщенням грошових коштів з підконтрольної території України на непідконтрольну. Прізвище « ОСОБА_96 » свідку видалось знайомим, тому він не виключав, що в очолюваному ним відділі перебували матеріали стосовно цієї особи. ОСОБА_95 також пригадав, що адвокат ОСОБА_19 звертався до нього з питанням щодо виконання рішення суду про скасування арешту грошових коштів та їх повернення, у зв`язку з чим, свідок роз`яснив йому офіційний порядок звернення з відповідною заявою.

ОСОБА_95 підтвердив особисте знайомство з ОСОБА_17, але категорично заперечив надходження йому від останнього будь-яких вказівок щодо повернення грошей ОСОБА_29, зустрічі з конкретними адвокатами, максимального сприяння їм тощо.

35. Після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі повідомлення ОСОБА_28 про вчинення злочину та реєстрації кримінального провадження за номером 42017000000000061, 12 січня 2017 року ОСОБА_28 надав згоду на залучення його до проведення негласних слідчих (розшукових) дій та на конфіденційне співробітництво з правоохоронними органами (том № 4 а.с. 130).

36. У межах цього кримінального провадження слідчі за погодженням з прокурорами та прокурори неодноразово звертались до Апеляційного суду міста Києва з клопотаннями про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема:

- 13 січня 2017 року слідчий за погодженням з прокурором та заступник Генерального прокурора України звернулись з клопотаннями про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відеоконтролю особи, візуального спостереження за особою у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження щодо ОСОБА_17, ОСОБА_90, ОСОБА_28, а також про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номерами НОМЕР_8, що ним користувався ОСОБА_17, НОМЕР_9, що ним користувався ОСОБА_30, та НОМЕР_10, НОМЕР_11 та НОМЕР_5, що ними користувався ОСОБА_28 . Зазначені клопотання того ж дня були задоволені у повному обсязі (том № 14 а.с. 1-3, 4-6, 7-9, 51-53, 54-56, 57-59).

Проведення негласних слідчих (розшукових) дій на підставі наведених ухвал здійснювали працівники ГУ БКОЗ СБ України на підставі доручення слідчого № 25/1-160т від 16 січня 2017 року (том № 14 а.с. 10-11);

- 20 січня 2017 року слідчий за погодженням з прокурором звернувся з клопотанням про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відеоконтролю особи, візуального спостереження за особою у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження щодо ОСОБА_97, а також зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номером НОМЕР_1, яким користувалася остання. Це клопотання було того ж дня задоволено у повному обсязі (том № 14 а.с. 20-22, 60-62).

Негласні слідчі (розшукові) дії на підставі цієї ухвали провадили працівники ГУ БКОЗ СБ України відповідно до доручення слідчого № 25/1-329т від 23 січня 2017 року (том № 14 а.с. 23);

- 14 березня 2017 року слідчий за погодженням з прокурором та заступник Генерального прокурора України звернулись з клопотаннями про надання дозволу на продовження проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді аудіо-, відеоконтролю особи, візуального спостереження за особою у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження щодо ОСОБА_90, ОСОБА_97, ОСОБА_17 та ОСОБА_28, а також зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номерами НОМЕР_9, що ним користувався ОСОБА_30, НОМЕР_1, що ним користувалась ОСОБА_98, НОМЕР_8, що ним користувався ОСОБА_17, та НОМЕР_10, НОМЕР_11 та НОМЕР_5, що ними користувався ОСОБА_28 . Наступного дня, тобто 15 березня 2017 року, зазначені клопотання були задоволені у повному обсязі (том № 14 а.с.24-26, 30-33, 34-37, 38-40, 69-71, 75-77, 66-68, 72-74).

Крім того, 14 березня2017 року слідчий за погодженням з прокурором звернувся з клопотанням про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виді обстеження публічно недоступного місця, а саме службового кабінету НОМЕР_63, розташованого на четвертому поверсі адміністративної будівлі прокуратури Донецької області за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Університетська, 6, який використовував ОСОБА_17 шляхом таємного проникнення у цей кабінет, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_17 . Наступного дня це клопотання було задоволено у повному обсязі (том № 14 а.с. 27-29, 63-65).

Проведення негласних слідчих (розшукових) дій на підставі цих ухвал забезпечували працівники ГУ БКОЗ СБ України на підставі доручення слідчого № 25/1-1544т від 16 березня 2017 року (том № 14 а.с. 41-42).

37. До того ж, 16 березня 2017 року прокурор, діючи в межах своїх повноважень, передбачених статтями 36, 110, 246, 251, 271, 273 Кримінального процесуального кодексу України, виніс постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту у вигляді контрольованої передачі грошових коштів як неправомірної вигоди, з використанням аудіо- та відеоконтролю, фотографування та застосування спеціальних технічних засобів спостереження у відношенні ОСОБА_17, ОСОБА_90 та ОСОБА_99 .

Під час здійснення контролю за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту прокурор вирішив використовувати заздалегідь ідентифіковані (помічені) засоби, а саме грошові купюри в сумі 800 000 російських рублів або грошові кошти в еквівалентному розмірі в іншій валюті (том № 14 а.с. 44-46).

Виконання цієї постанови було доручено оперативним підрозділам Служби безпеки України на підставі доручення прокурора № 25/3-1549т від 16 березня 2017 року (том № 14 а.с. 43).

38. 24 березня 2017 року на підставі постанови прокурора № 25/3-1775т було припинено проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а 12 травня 2017 року за постановами начальника шостого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_14 за погодженням заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_100 всі наведені клопотання та постанови слідчих, прокурорів, ухвали слідчих суддів, доручення, протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатки до них були розсекречені (том № 14 а.с. 48-49, 78-80, 81-83, 84-86).

39. У ході судового розгляду з додержанням порядку, встановленого статтею 359 Кримінального процесуального кодексу України, за участю спеціалістів ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103 була відтворена (продемонстрована) аудіовізуальна інформація, одержана за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що містилась на таких носіях: компакт-диск «Verbatim DVD-R» № 1200т, 1201т, компакт-диск «Verbatim DVD-R» № 1202т, компакт-диск «Verbatim DVD-R» № 1203т, картка пам`яті MicroSD «SanDisk» 8 gb № 1194т, картка пам`яті MicroSD «SanDisk» 16 gb № 1195т, що є додатками до протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю осіб від 04 квітня 2017 року (том № 14, а.с. 190, 194, 208, том № 23 а.с. 202, 205, 206).

При цьому колегія суддів не досліджувала зміст оптичного диску DVD-R № 1218т, оскільки відповідно до акту від 13 липня 2021 року його відтворення є неможливим через наявність механічних пошкоджень (том № 24 а.с. 124).

40. Аналіз фактичних обставин, встановлених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, суд здійснюватиме шляхом їх хронологічного викладу та одночасного зіставлення з відомостями, одержаними внаслідок реалізації стороною обвинувачення тимчасових доступів до релевантних речей і документів, а також оглядів мобільних телефонів ОСОБА_104 та ОСОБА_17, позаяк саме такий підхід дозволяє здійснити деталізовану (похвилинну) реконструкцію подій 21-22 березня 2017 року та продемонструвати зв`язок між діями обвинувачених.

41. Отже, згідно з протоколами про результати аудіо-, відеоконтролю осіб ОСОБА_90 та ОСОБА_17 від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с. 103-105, 110, 130-132) 17 березня 2017 року в службовому кабінеті НОМЕР_63, що розташований на четвертому поверсі приміщення прокуратури Донецької області за адресою: місто Маріуполь, вулиця Університетська, 6, працівник прокуратури Донецької області ОСОБА_30 у присутності іншого працівника цієї ж прокуратури - ОСОБА_34 доповідав ОСОБА_17 про хід та результати судового засідання, яке відбулось того ж дня в Орджонікідзевському районному суді міста Маріуполя під головуванням слідчого судді ОСОБА_105 щодо розгляду клопотання ОСОБА_29 про скасування арешту з вилучених у нього грошових коштів.

Зазначені особи обговорювали мотиви скасування арешту та складності подальшого виконання такого рішення суду з огляду на невстановлення фактичного власника вилучених коштів. При цьому ОСОБА_30 зауважив, що під час перерви у судовому засіданні до нього підійшов ОСОБА_28, який повідомив, що він (тут та надалі оригінальна мова спілкування російська) «…закинул все», та навіть показав [ ОСОБА_28 ] своє листування з клієнтом у месенджері «Viber». Почувши наведене, ОСОБА_17 запитав у ОСОБА_90 : «Получается перед?», на що останній відповів: «Да, перед». Після цього ОСОБА_17 сказав: «Вносим ОСОБА_204 тогда. Распечатаем рапорт. Только рапорт хай налоговики вносят по 258», - і додав: «Мы не арестуем…». Щодо такої ініціативи ОСОБА_30 погодився такими словами: «…Мы не арестуем, мы сейчас просто внесем вопрос. Если его вносить и объединять с нашими эпизодами, смысл его объединять? Просто для суда? Показать, что вот мы тут усмотрели состав? У нас был тот же номер, то же «провадження», по которому есть решение об аресте и есть решение о снятии. Ни один здравомыслящий судья не переарестует. Выносить отдельным эпизодом у нас нет полномочий, мы должны перенаправлять в СБУ для принятия решения. Если я правильно понимаю. Сейчас ее вносить, надо спецсообщение писать, сроки - год».

42. Зміст окресленої розмови, що відбувалась між ОСОБА_17, ОСОБА_94, ОСОБА_33, попри уривчастий характер їх спілкування є зрозумілим крізь призму вже наведених у цьому вироку показань свідків ОСОБА_34, ОСОБА_90, результатів огляду телефонів ОСОБА_17, дослідження матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, та інформації, здобутої за наслідками виконання тимчасового доступу до речей і документів, які знаходились у володінні Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя.

42.1. Так, 06 липня 2017 року в Орджонікідзевському районному суді міста Маріуполь були вилучені завірені копії журналів судових засідань, копії технічних записів фіксації судових засідань та копії судових рішень у судових провадженнях щодо розгляду клопотань про скасування арешту майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, які надходили від захисників ОСОБА_29 19 вересня, 18 жовтня, 02 грудня 2016 року та від 21 лютого 2017 року (том № 12 а.с. 6, 7-8, 11-14).

Зокрема, 17 березня 2017 року слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя ОСОБА_106 за участю прокурора ОСОБА_90 постановила ухвалу, якою частково задовольнила клопотання адвоката ОСОБА_28 та скасувала арешт, накладений ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2016 року на грошові кошти у розмірі 4 800 000 російських рублів, вилучені у ОСОБА_29 у межах наведеного кримінального провадження (том № 12 а.с. 24, 28-29).

42.2. Допитаний у якості свідка ОСОБА_30 також підтвердив, що 17 березня 2017 року він доповідав ОСОБА_17 про результати судового розгляду саме клопотання ОСОБА_28, заявленого в інтересах ОСОБА_29 про скасування арешту з майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052.

42.3. Крім того, як убачається з додатку № 4 до протоколу огляду мобільного телефону Ірhone S Model A1688, який належав ОСОБА_17, у месенджері «WhatsApp» наявне листування ОСОБА_17 з абонентом «ОРС ОСОБА_107 » (суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполь), яке відбувалось 17 березня 2017 року, тобто в день розгляду слідчим суддею цього ж суду ОСОБА_35 клопотання ОСОБА_28 (том № 13 а.с. 105-116, 141-144).

Так, 17 березня 2017 року о 08 годині 59 хвилин ОСОБА_17 звернувся до ОСОБА_108 з проханням дізнатись інформацію про перспективи розгляду клопотання про зняття арешту у «ОСОБА_205» [судді ОСОБА_105 ]. Того ж дня о 09 годині 36 хвилин ОСОБА_109 повідомив ОСОБА_17, що в суд приходив ОСОБА_28, «плакался, как им тяжко», після чого о 09 годині 39 хвилин ОСОБА_109 додав, що підходив до головуючої, та остання відповіла, що підстави для подальшого арешту відсутні, адже слідство тривалий час тягнуло з доказами, не повідомляло про підозру, розмір збитків не встановлювало тощо.

43. Виходячи із сукупності наведених обставин, суд висновує, що ОСОБА_17 у позапроцесуальний спосіб цікавився долею грошових коштів, які були вилучені у ОСОБА_29 та на які був накладений арешт у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, а дізнавшись, що 17 березня 2017 року слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя ОСОБА_106 задовольнила клопотання ОСОБА_28 та скасувала зазначений арешт, ОСОБА_17 з тим, щоб створити перешкоди для повернення ОСОБА_29 грошових коштів, обговорював з ОСОБА_33 та ОСОБА_94 можливість реєстрації ще одного кримінального провадження за тими самими фактичними обставинами відносно ОСОБА_29 за статтею 2585 Кримінального кодексу України (фінансування тероризму) та накладення арешту на 4 800 000 російських рублів вже в новому провадженні.

44. У подальшому, як убачається з протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_17 від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с. 105-106, файл CameraSk_2017.03.20-18.43.46; том № 14 а.с. 192-193, аудіо-файл LS110069), 20 березня 2017 року відбулась телефонна розмова між ОСОБА_17 та ОСОБА_28 за ініціативою останнього, у ході якої ОСОБА_28 повідомив ОСОБА_17 таке: «… согласие клиента есть… То есть он приезжает завтра, с утра ко мне приезжает и в принципе на завтра тогда можно уже, как скажете».

З цієї розмови стає очевидним, що абоненти знайомі та вже мали напередодні спілкування щодо порушеної ОСОБА_28 теми, адже вони повною мірою розуміють один одного, хоча говорять фактично уривками фраз. Зрештою, вони домовились, що визначатимуться з подальшими інструкціями наступного дня після прибуття «клієнта» ОСОБА_28 з Харкова.

45. Наведені у попередньому пункті обставини підтверджуються також результатами огляду їхніх мобільних телефонів, оформленими відповідними протоколами від 06 червня, 28 липня, 01 серпня 2017 року (том № 13 а.с. 81-86, 88-103, 105-153).

Так, у мобільному телефоні ОСОБА_17 Ірhone SE Model A1723 виявлено контакт «адв ОСОБА_85 » з номерами телефону: НОМЕР_5, НОМЕР_10, НОМЕР_12, НОМЕР_4, та НОМЕР_3, а у його ж мобільному телефоні Ірhone Model A1778 виявлено месенджер «WhatsApp» з номером акаунту НОМЕР_13, а також інформацію про з`єднання з контактом «адв ОСОБА_85 » (том № 13 а.с. 82-83, 107, 112, 127, 132, 139). Зокрема, 20 березня 2017 року о 18 годині 42 хвилини та о 18 годині 52 хвилини мали місце два пропущені виклики від контакту «адв ОСОБА_85 » з номеру телефону НОМЕР_3 . Після чого, о 18 годині 52 хвилини ОСОБА_17, використовуючи номер телефону НОМЕР_13, здійснив виклик на номер НОМЕР_3 «адв ОСОБА_85 », розмова тривала 41 секунду (том № 13 а.с. 95).

Ця інформація узгоджується з відомостями, наведеними у протоколі огляду мобільного телефону ОСОБА_28 Ірhone 7 (Model A1778) від 28 липня 2017 року, згідно з яким у мобільному додатку «WhatsApp» наявні вхідні виклики за 20 березня 2017 року з номеру НОМЕР_13 ( ОСОБА_17 ) о 12 годині 36 хвилин (розмова тривала 5 хвилин 56 секунд) та о 18 годині 52 хвилини (розмова тривала 42 секунди), а також виявлено два скасовані вихідні виклики о 18 годині 42 хвилини та о 18 годині 52 хвилини на номер ОСОБА_17 (том № 13 а.с. 94, 95).

46. Відповідно до протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_17 від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с. 106-107, файл CameraSk_2017.03.21-10.04.16), 21 березня 2017 року ОСОБА_17, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, у ході розмови з іншим працівником прокуратури ОСОБА_94 знову зазначає, що є потреба у реєстрації нового кримінального провадження за статтею 258 Кримінального кодексу України, при цьому використовує такі слова: «…нам сейчас 258-ю и делать вид, что нам должны, и с судом переговорить… кто из друзей у нас здесь есть. Хай отрабатывают».

ОСОБА_93 заперечує: «Мы не так должны делать, мы должны 255 полные внести, и их изъять в это дело, эти деньги», проте ОСОБА_17 висловлює свою незгоду: «Ну а как? Они на депозите». Тоді ОСОБА_93 акцентує увагу на підслідності статті 2585 Кримінального кодексу України Службі безпеки України, відсутності їхнього рапорту, неприпустимості «держать дело у себя» щодо такого серйозного складу як фінансування тероризму, необхідності дати спецповідомлення та у подальшому передати таке провадження саме Службі безпеки України, на що ОСОБА_17 зазначає таке: «…рапорт выписывает ОСОБА_110, что он судья в ЛНР, ДНР, как стало известно с материалов провадження». На запитання ОСОБА_34 «Хорошо, даже так. Что мы дальше сделаем? Ну, внесем 258…» ОСОБА_17 відповів: «Арестуем. Что дальше? Чисто гонка за гонками…», а тоді ОСОБА_93 резюмує: «Гонка за тем, чтобы уберечь майно? … Никак мы не сделаем», хоча ОСОБА_17 не погоджується з ним.

Зі змісту цієї розмови вбачається, що 21 березня 2017 року ОСОБА_17 обговорював з ОСОБА_94 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, та варіанти їхніх подальших дій, завдяки яким можна було б уникнути повернення ОСОБА_29 вилучених у нього грошових коштів шляхом реєстрації нового кримінального провадження за статтею 2585 Кримінального кодексу України на підставі рапорту ОСОБА_111 .

47. Того ж дня згідно з відомостями протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_17 від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с. 108-109, файл CameraSk_2017.03.21-10.49.20), а також про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с. 199), о 10 годині 49 хвилин до службового кабінету ОСОБА_17 зайшов ОСОБА_21 . Предмет їхньої розмови суд ідентифікує також як такий, що стосується кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052.

ОСОБА_21 зазначав (оригінальна мова спілкування російська): «Ну понятно, ну они эти люди все несут, башляют. ОСОБА_83 уже здесь делает». Далі ОСОБА_17 розповів, вочевидь маючи на увазі телефонну розмову з ОСОБА_28, що вчора «он [за змістом розмови ОСОБА_28 ] начал пробивонить, типа того, что я отмораживаюсь, типа второе к/п… Говорю, с чего Вы взяли? Вы о чем? … Я вообще не понимаю, о чем Вы мне говорите», а потім він детально окреслив ОСОБА_21 свій план: «Что я хочу? Смотри, … типа пока стопе, тоже неизвестная ситуация, я хочу пока продумать вариант, куда их впихнуть. А 258, которую мы зарегистрируем, мы ее проконтролируем потому, что там с восстановлением сроков повисим… То есть мы теоретически понимаем, о чем идет речь, документы сделаем, зарегистрируем и туда подадим. У меня есть один контакт, который выйдет на вашего партнера… но контактировать должен кто-то из СБУ».

Почувши запропоноване, ОСОБА_21 відповів: «В этой ситуации, какой ты план нам нарисуешь, такой мы и будем делать. Надо будет как-то того человека подключить, я его подключу. Не вопрос», а ОСОБА_17 узгоджує цю пропозицію словами «Значит надо, что б он был в теме». ОСОБА_21 наголошує: «…они если только не знают, что нам человек рассказывал все их движения…ты мне пока номер человека напиши с кем состыковаться». Далі ОСОБА_17 пише щось на аркуші паперу та передає ОСОБА_21 зі словами «Пароли», на що ОСОБА_21 відповідає «Да, конечно».

Прикметно, що ОСОБА_21 не працював у тому відділі прокуратури Донецької області, керівником якого був ОСОБА_17, не залучався до процесуальної участі у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за номером 32016050390000052, а відтак були відсутні законні підстави для обговорення з ним цього провадження, його перебігу та долі речових доказів у ньому.

Показання ОСОБА_21 щодо того, що у межах цієї розмові ОСОБА_17 радився (консультувався) з ним щодо окремих процесуальних питань та надав йому контакт адвоката для друга колеги ОСОБА_21 - футболіста ОСОБА_112, що потребував правової допомоги, категорично не узгоджуються із загальним характером та змістом їхнього спілкування. ОСОБА_17 не описав жодної правової проблеми та не поставив жодного процесуального запитання, а ОСОБА_21 відповідно не надав йому жодної відповіді, бодай віддалено схожої на консультацію або пораду. Так само ОСОБА_21 не розповідав ОСОБА_17 про потребу будь-кого у правовій допомозі та не окреслював характер спірних правовідносин, у межах яких просив би надати контакт адвоката.

Колегія суддів наголошує, що тут та надалі оцінці підлягають не лише окремі слова та фрази, вирвані з загального контексту, а вся сукупність встановлених фактичних обставин, які за своїм характером є прямими та непрямими доказами, у їхньому взаємозв`язку.

48. У цей час о 12 годині 17 хвилин та о 12 годині 18 хвилин на телефон ОСОБА_17 надійшли три виклики, у ході розмови він сказав: «… я продумаю в течение нескольких часов и определю Ваши действия следующие, хорошо? Может даже определюсь с контактером», «…я направлю Вам человечка, определюсь там по поводу Вашего развития общения».

Другим абонентом у наведених розмовах є ОСОБА_28, адже згідно з відомостями про телефонні дзвінки у месенджерах з мобільного телефону ОСОБА_17 Ірhone Model A1778 (том № 13 а.с. 138), що є додатком № 3 до протоколу огляду від 01 серпня 2017 року, та з мобільного телефону ОСОБА_28 Ірhone 7 A1778 (том № 13 а.с. 96), що є додатком до протоколу огляду від 28 липня 2017 року, була виявлена інформація про вхідні дзвінки з номеру телефону НОМЕР_3 ( ОСОБА_28 ) на номер НОМЕР_13 ( ОСОБА_17 ) через месенджер «WhatsApp» 21 березня 2017 року о 12 годині 16 хвилин (тривалість розмови склала 45 секунд), о 12 годині 17 хвилин (тривалість - 17 секунд) та о 12 годині 18 хвилин (тривалість - 26 секунд).

Отже, 21 березня 2017 року ОСОБА_17 поінформував ОСОБА_21 про телефонну розмову з ОСОБА_28, що відбулась днем раніше, та окреслив свій план затягування процесу повернення грошових коштів ОСОБА_29 шляхом реєстрації нового кримінального провадження за статтею 2585 Кримінального кодексу України. При цьому ОСОБА_21 запевнив ОСОБА_17 у своїй готовності виконувати будь-який план, розроблений ОСОБА_17, та в разі необхідності був готовий залучити в якості посередника свого знайомого. ОСОБА_17 пристав на цю пропозицію, надавши ОСОБА_21 контакт особи, яка буде виконувати роль ще одного посередника при передачі неправомірної вигоди, та повідомив пароль для встановлення контакту з нею. Щойно після цього ОСОБА_17 поінформував ОСОБА_28 про те, що упродовж кількох годин він визначиться з «контактером» та скерує його до ОСОБА_28 .

49. У цей самий день, тобто 21 березня 2017 року, виходячи зі змісту протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с. 199-200), у період з 11 години 37 хвилин до 12 години 00 хвилин начальник сектору відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Донецькій області майор ОСОБА_113 в межах спеціального слідчого експерименту у приміщенні комплексу «Шоколад», розташованого за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок № 116 «а», оглянув та вручив грошові кошти заявникові ОСОБА_28 з метою передачі їх ОСОБА_17 в якості неправомірної вигоди, а саме: 100 (сто) купюр номіналом 100 доларів США кожна. Грошові кошти заздалегідь були скопійовані, а номери купюр були внесені до протоколу огляду та ідентифікації грошових коштів від 21 березня 2017 року (том № 14 а.с. 209-211).

50. Трохи згодом за відомостями з протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_17 та про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с. 111, файл CameraSk_2017.03.21-12.49.31; том № 14 а.с. 200), а саме 21 березня 2017 року о 12 годині 56 хвилин до службового кабінету ОСОБА_17 прийшов ОСОБА_93, у присутності якого ОСОБА_17 сказав: «Сейчас я ОСОБА_210 позвоню, потому что он поможет нам в отстое». ОСОБА_17 телефонує о 12:56 та говорить «…тогда иду по плану по тому, что я тебе сказал. Может с ним повстречаешься?».

Та обставина, що співрозмовником ОСОБА_17 був дійсно ОСОБА_21, підтверджується тим, що відповідно до протоколу огляду мобільних телефонів ОСОБА_17 від 06 червня 2017 року (том № 13 а.с. 81-86) в мобільному телефоні Ірhone SE Model A1723 виявлено контакт « ОСОБА_114 » з номерами НОМЕР_14 та НОМЕР_15 (том № 13 а.с. 83), а у ході огляду мобільного телефону Ірhone Model А1778 ОСОБА_17 повідомив, що в ньому перебуває сім-картка з номером телефону НОМЕР_16 (том № 13 а.с. 84). Користування номером НОМЕР_15 підтвердив також ОСОБА_21 під час огляду мобільного телефону Nokia 6700c-1 Classic, який відбувся 11 серпня 2017 року (том № 13 а.с. 155-158).

Отже, згідно з відомостями про телефонні з`єднання, що містяться у протоколі огляду інформації від 01 серпня 2017 року, яка отримана в ході тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 14 липня 2017 року у ПрАТ «ВФ Україна» (том № 12 а.с. 115), виявлено факт надходження 21 березня 2017 року о 12 годині 56 хвилин від номеру НОМЕР_16 ( ОСОБА_17 ) на номер НОМЕР_15 ( ОСОБА_21 ) телефонного виклику (тривалість розмови склала 64 секунди).

Після цього ОСОБА_17 сказав ОСОБА_40 : «Слушай, давай ОСОБА_206…у меня есть предложение. Два адвоката. Что мы делаем? Мы перекидываем, типа второе хай забирают», а ОСОБА_93 запитав «…А человек ОСОБА_207, так?», на що ОСОБА_17 ствердно кивнув головою, а ОСОБА_93 резюмував: «Ну да и пусть оно лежит в отстое…».

Попри уривчастий характер спілкування, який вочевидь навмисно обраний учасниками наведених розмов для вуалювання певних аспектів їхньої діяльності щодо грошових коштів, вилучених у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, суд ідентифікував спільний намір ОСОБА_17 та ОСОБА_21 діяти за вже погодженим ними планом, у межах якого ОСОБА_21 мав залучити посередника, зустрітися із ним та поінформувати щодо окремих елементів його участі, тоді як з розмови ОСОБА_17 з ОСОБА_94 убачаються інші складові цього плану, зокрема, щодо участі в ньому «двох адвокатів», якими, як це стане очевидно згодом, були ОСОБА_28 та ОСОБА_19, та перебування одержаної неправомірної вигоди у виді грошей у «відстії» упродовж певного проміжку часу.

51. Згідно з відомостями протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_17 та про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с. 112-113, файл CameraSk_2017.03.21-13.19.34; том № 14 а.с. 200) 21 березня 2017 року о 13 годині 19 хвилин ОСОБА_17 у телефонній розмові зі своєю дружиною - ОСОБА_115 попросив, щоб її друг (мова спілкування російська) «…взял документы на отстой», «Большую партию мне надо, чтоб он принял, поменял у себя, а вернее у него полежали пока. Один ноль, ну эквивалент 2,7, 270 правильно? Я думаю, так правильнее всего, ему закинут, он может обменять и держать «в писателях», недели полторы? Давай тогда это сегодня сделай… Ты как быстро с человеком можешь договориться? Мне надо пораньше. В течение двух хотя бы».

Висновок про те, що ОСОБА_17 спілкувався саме зі своєю дружиною, дозволяють зробити протоколи огляду мобільних телефонів ОСОБА_17 від 11 травня та 01 серпня 2017 року (том № 13 а.с. 44-45, 105-116), згідно з якими у мобільному телефоні Ірhone S Model А1688 була виявлена сім-картка з номером телефону НОМЕР_17, у телефоні Ірhone SE Model A1723 містився контакт «А Я КОХАЮ ТЕБЕ» з номерами: НОМЕР_18, НОМЕР_19 та НОМЕР_20, у мобільному телефоні Ірhone Model A1778 - встановлений месенджер «WhatsApp» з номером акаунту НОМЕР_13, а використання ОСОБА_115 номеру телефону НОМЕР_19 підтверджується відомостями з протоколу її допиту від 15 серпня 2017 року (том № 19 а.с. 37).

Відповідно до інформації про з`єднання у месенджерах з мобільних телефонів Ірhone A1778 та Ірhone S Model A1688 (том № 13 а.с. 138, 149), що міститься у додатках № 3 та № 5 до протоколу огляду від 01 серпня 2017 року, виявлено відомості про вихідні телефонні дзвінки з номерів телефонів НОМЕР_13 та НОМЕР_17 ( ОСОБА_17 ) на номер НОМЕР_19 ( ОСОБА_116 ) через месенджер «WhatsApp», зокрема, 21 березня 2017 року о 13 годині 21 хвилини (тривалість склала 40 секунд) та о 13 годині 22 хвилини (тривалість розмови 4 хвилини 23 секунди).

Проаналізувавши мовленнєві формули, що їх використовував ОСОБА_17 у розмові з дружиною, колегія суддів констатує їх нетиповість для родинного спілкування на побутові теми та вважає їх такими, що свідчать про очевидне прагнення ОСОБА_17 завуалювати дійсний зміст його прохання, ба більше, сам ОСОБА_17 промовляє дружині таку фразу: «Не надо мне напоминать так явно. Я тебе сказал «Один, ноль, ноль» или «Один, два ноля». Как мне один сказал: «Чирик - это десять или двадцать пять», що свідчить про намагання ОСОБА_17 спілкуватись кодованою мовою та прищепити такі ж конспіраційні навички своїй дружині.

Крім того, суд бере до уваги, що для характеристики будь-яких «документів» (договорів, наказів, розпоряджень, актів, посвідчень, довіреностей на вчинення певних дій, тощо) не є характерними такі словосполучення, як «велика партія», «прийняти, поміняти у себе», «один нуль», «еквівалент 2,7, тобто 270». Натомість, такі характеристики у їх сукупності є притаманними для обговорення коштів, зокрема валютних цінностей, які мають офіційний курс обміну та щодо яких можна визначити еквівалент в іншій валюті. При цьому станом на 21 березня 2017 року відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют за 100 доларів США правили 2 688,7865, тобто приблизно 27 гривень за 1 долар США (bank.gov.ua).

З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що ОСОБА_17 просив свою дружину, щоб її друг «взяв на відстій» 10 000 доларів США, що складало еквівалент приблизно 270 000 гривень, як він їх назвав «большая партия [документов]… один ноль (що становить число 10) еквивалент 2,7, 270». Зазначені кошти необхідно було обміняти та тримати хоча б півтора тижні «у письменниках», інакше кажучи, у гривні купюрами номінальною вартістю по 100, 200 або 500 гривень, позаяк на лицьовому боці банкнот національної валюти України зображені портрети діячів історії та літератури України. Так, на банкнотах номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 гривень розташовані зображення відповідно ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_209, ОСОБА_124, з-поміж яких на купюрах номіналом 100 гривень і більше «писателями» є всі видатні українці - ОСОБА_125, ОСОБА_208 та ОСОБА_126 .

52. 21 березня 2017 року о 13 годині 27 хвилин до службового кабінету ОСОБА_17 знову прийшов ОСОБА_21, у присутності якого ОСОБА_17 завершував розмову зі своєю дружиною вже наведеними вище словами «… надо пораньше. В течении 2-х хотя бы».

У подальшому, згідно з відомостями, відображеними у протоколах про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_17 та про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с. 113, файл CameraSk_2017.03.21-13.34.36; том № 14 а.с. 200-201), о 13 годині 34 хвилин ОСОБА_17 сказав ОСОБА_21 (мова спілкування російська): «…я сейчас скажу тебе место…», після чого написав щось на аркуші паперу та запитав вже напряму: «Привлекаешь, не привлекаешь ОСОБА_51 ?...его задача будет только все передать…». Тоді ОСОБА_21 відповів: «Секундочку, я узнаю человек здесь или на севере, и с ним потом встречусь», - та відразу почав телефонувати. ОСОБА_17 запитав: «Гудит?», на що ОСОБА_21 відповів: «Занят, с кем-то разговаривает».

Згодом, на телефон ОСОБА_21 надійшов виклик, у ході якого ОСОБА_21 відповів: «День добрый, да, занято-занято, вы в городе?...Не, я в центре буду. Я сейчас в центральном здании. Ну давайте через часик тогда. Я просто думаю, как лучше, я просто не могу из кабинета у человека выйти, он с ключами, а я сам в кабинете. Будете ехать, наберите меня».

За наслідками огляду мобільних телефонів ОСОБА_21, що відбувся 11 серпня 2017 року (том № 13 а.с. 155-158), у мобільному телефоні Nokia 6700c-1 Classic виявлено контакт, який записаний як « ОСОБА_127 » з номером телефону НОМЕР_21 (том № 13 а.с. 156-157), та підтверджено використання ОСОБА_21 номеру телефону НОМЕР_15 (том № 13 а.с. 156).

Під час огляду мобільного телефону ОСОБА_19 Philips Xenium X1560, який відбувся 11 травня 2017 року (том № 13 а.с. 22-24), у цьому телефоні виявлені дві сім-карти мобільних операторів «МТС Україна» та «Лайфселл» з номером НОМЕР_22, тоді як картка мобільного оператора «МТС Україна» захищена паролем. З доступної області пам`яті телефону була експортована інформація (історія дзвінків, контакти, повідомлення тощо)(том № 13 а.с. 25-43), згідно з якою виявлений контакт під номером 215 на ім`я « ОСОБА_128 » з номером телефону НОМЕР_15 (том № 13 а.с. 29).

Виходячи з відомостей протоколу огляду інформації від 01 серпня 2017 року, яка отримана в ході виконання тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 14 липня 2017 року у ПрАТ «ВФ Україна» (том № 12 а.с. 114-115), є зафіксованою інформація про з`єднання між ОСОБА_21 і ОСОБА_19 21 березня 2017 року у вигляді вихідного SMS-повідомлення о 13 годині 41 хвилині з номеру мобільного НОМЕР_15 ( ОСОБА_21 ) на номер НОМЕР_21 ( ОСОБА_19 ). Саме в цей період ОСОБА_21 знаходився в кабінеті ОСОБА_17 та телефонував, коли мова йшла про ОСОБА_19 .

Згідно з протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_19 . Philips Xenium Х 1560, що відбувся 11 травня 2017 року (том № 13 а.с. 39-зворотній бік, 40), під номером 37 виявлено відомості про надходження з номеру НОМЕР_15 ( ОСОБА_21 ) на номер ОСОБА_19 21 березня 2017 року о 13 годині 41 хвилині SMS-повідомлення наступного змісту: «Добрый день. Нужно увидеться», тобто ОСОБА_21 направив повідомлення ОСОБА_19, оскільки той не відповів на телефонний дзвінок.

Цього ж дня відповідно до трафіків телефонних з`єднань декілька хвилин потому, а саме о 13 годині 43 хвилини ОСОБА_19 з номеру телефону НОМЕР_21 зателефонував ОСОБА_21 на номер НОМЕР_15 (розмова тривала 73 секунди) (том № 12 а.с. 114). На момент з`єднання ОСОБА_19 перебував в місті Маріуполь, Донецької області.

З урахуванням окреслених обставин суд підсумовує, що 21 березня 2017 року у період часу з 13 години 34 хвилини до 13 години 50 хвилин, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, ОСОБА_17 узгодив з ОСОБА_21 залучення ОСОБА_19 у якості пособника, роль якого полягала лише у передачі предмета неправомірної вигоди від ОСОБА_28 іншій визначеній ОСОБА_17 особі для її обміну на гривню та тимчасового зберігання, що обвинувачені називали «відстієм».

При цьому альтернативна версія сторони захисту щодо змісту зазначених розмов, наведена у показаннях ОСОБА_17 та ОСОБА_21, спростовується промовленими ними ж фразами та вчиненими діями. Твердження ОСОБА_21 про те, що запитання ОСОБА_17 «Привлекаешь, не привлекаешь ОСОБА_51 ?» стосувалось залучення останнього до надання правової допомоги третій особі (другу колеги ОСОБА_21 ) не узгоджується з другою частиною фрази ОСОБА_17 «Привлекаешь, не привлекаешь ОСОБА_51 ? ...его задача будет только все передать…».

53. 21 березня 2017 року о 13 годині 49 хвилин, як відображено у протоколах про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_17 та контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с. 114-115, файл CameraSk_2017.03.21-13.49.37; том № 14 а.с. 201), на телефон ОСОБА_21 який перебував поруч з ОСОБА_17 у кабінеті останнього, надійшов виклик. У ході розмови ОСОБА_21 промовив: «Алло, давай, - та одразу повідомив ОСОБА_17, - ну короче, он ждет звонка, место и время. Он здесь. Готов в любое время».

ОСОБА_17 запропонував ОСОБА_21 провести зустріч того ж дня за дві години, а ОСОБА_21 уточнив: «Ты мне скажешь куда, я туда и приеду», на що ОСОБА_17 відповів: «Выходишь и отдельно стоящее здание». Далі ОСОБА_21 просив деталізувати місце такими словами: «ну…что там есть ларек…», а ОСОБА_17 відповів: «Ну ты от нас выходишь слева, подымаешься, выходишь наверх и сразу он стоит».

Згідно з трафіком телефонних з`єднань, який відображений у протоколі огляду інформації від 01 серпня 2017 року, отриманої в ході тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 14 липня 2017 року у ПрАТ «ВФ Україна» (том № 12 а.с. 114), встановлена наявність вихідного дзвінка з номеру НОМЕР_21 ( ОСОБА_19 ) на номер НОМЕР_15 ( ОСОБА_21 ) 21 березня 2017 року о 13 годині 52 хвилини (розмова тривала 7 секунд).

Отже, 21 березня 2017 року о 13 годині 49 хвилин ОСОБА_21 повідомив ОСОБА_17, що ОСОБА_19 готовий зустрітись у будь-який час, та одержав від ОСОБА_17 інформацію щодо місцезнаходження певного об`єкту, який суд згодом ідентифікує як «Пункт обміну валют», та маршруту, яким до нього можна дістатись.

54. За протоколами про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_17 та про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с. 115, 198-203, файл CameraSk_2017.03.21-14.19.40; том № 14 а.с. 20), 21 березня 2017 року о 14 годині 19 хвилин ОСОБА_17 зателефонував своїй дружині - ОСОБА_129 - та запитав: «Какой пароль, и как девочку зовут? Мне надо что б там приняли…Будет мужчина в возрасте. Пароль и все. Пароль и оставляет пакет…». Тобто ОСОБА_17 вже мав згоду ОСОБА_19 на виконання визначеної йому ролі посередника, який візьме у ОСОБА_28 пакет з неправомірною вигодою та принесе його до пункту обміну валют, а тому міг навести його характеристики («мужчина в возрасте») та потребував ідентифікації працівника, який візьме у ОСОБА_19 грошові кошти («Какой пароль, и как девочку зовут?»).

Той факт, що ОСОБА_17 спілкувався з ОСОБА_115, висновується з інформації про телефонні з`єднання у месенджерах з мобільного телефону ОСОБА_17 Ірhone Model A1778 (том № 13 а.с. 138), відображеної у додатку № 3 до протоколу огляду від 01 серпня 2017 року, адже телефонний дзвінок з номеру НОМЕР_13 ( ОСОБА_17 ) на номер НОМЕР_19 ( ОСОБА_116 ) через месенджер «WhatsApp» мав місце 21 березня 2017 року о 14 годині 20 хвилин (тривалість розмови склала 1 хвилину 22 секунди).

Виходячи з характеру спілкування ОСОБА_17 з його дружиною ОСОБА_115, яке відбувалось 21 березня 2017 року, вбачається неспроможною версія сторони захисту про те, що їхні розмови стосувались обміну другом дружини (власником пункту обміну валют) 10 000 доларів США, подарованих їй напередодні дідусем з нагоди вагітності, та приходу з цією метою до пункту обміну валют батька ОСОБА_17 - ОСОБА_41, адже в побутовому спілкуванні між членами однієї родини, які обізнані щодо фінансових питань та родинних зв`язків один одного, немає жодної потреби називати подарунок дідуся «большой партией документов», власного батька - «мужчиной в возрасте» або «человеком», 10 000 доларів США - «один ноль» з ідентифікацією поточного комерційного курсу саме долару США «2,7», національну валюту - «писателями» тощо.

До того ж, показання ОСОБА_17 про прохання друга його дружини (власника пункту обміну валют) упродовж півтора тижні «упіймати» найкращий курс для обміну доларів США на гривні не узгоджуються з його ж фразами, зафіксованими під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій та адресованими ОСОБА_129, а саме: «Ты можешь на сегодня договориться? Мне надо пораньше. В течение двух [часов] хотя бы», оскільки у випадку правдивості показань ОСОБА_17 швидкість доставки цих грошей до пункту обміну валют не мала б жодного значення.

Натомість, показання ОСОБА_17 щодо його прохання до ОСОБА_116 узгодити з її другом (власником пункту обміну валют) прийняття, обмін та зберігання 10 000 доларів США опосередковано підтверджують позицію сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_130 телефонувала ОСОБА_131 саме як тій особі, яка уособлювала собою можливість прийняти пакунок з доларами США, обміняти їх на гривню та зберігати упродовж певного часу.

55. Того ж дня о 14 годині 27 хвилин ОСОБА_130 через мережу «WhatsApp» здійснила виклик свого чоловіка - ОСОБА_17 - на номер НОМЕР_17 (розмова тривала 1 хвилину 8 секунд), що підтверджується додатком № 5 до протоколу огляду від 01 серпня 2017 року про дзвінки у месенджерах мобільного телефону Iphone S Model A1688 (том № 13 а.с. 148).

При цьому, за відомостями протоколу огляду інформації від 01 вересня 2017 року (том № 12 а.с. 132-137), одержаної у ході тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 29 серпня 2017 року у ПрАТ «Київстар», між абонентами ОСОБА_115 (з номеру НОМЕР_18 ) та ОСОБА_132 (номер НОМЕР_23 ) мали місце телефонні з`єднання 06, 09, 10, 15 та 20 березня 2017 року, а 21 березня 2017 року о 14 годині 24 хвилини ОСОБА_62 телефонував на номер НОМЕР_24 ( ОСОБА_60 ), тобто одразу після розмови з ОСОБА_115 (том № 12 а.с. 134)

Використання ОСОБА_60 та ОСОБА_132 наведених номерів телефонів підтверджується анкетними даними, наведеними з їхніх власних слів у протоколах їх допиту як свідків від 28 липня 2017 року, та інформацією, здобутою внаслідок реалізації тимчасового доступу до речей і документів, які знаходились у володінні ПрАТ «Київстар», на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 серпня 2017 року (том № 12 а.с. 126-127, 128-130, 132-137, том № 20 а.с 227, 231).

56. Виходячи зі змісту протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_17 та про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с. 115-116, файл CameraSk_2017.03.21-14.34.42; а.с. 201), 21 березня 2017 року о 14 годині 38 хвилинита о 14 годині 40 хвилин ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_28 та, звертаючись до співрозмовника « ОСОБА_133 », зазначив: «…ну смотрите…я теперь установил, поднадзорные органы мои…с вашим напарником…не виделся…не общался…», «…есть контактеры из поднадзорных органов… ДФС … ОСОБА_134, мы с вами пришли к общему знаменателю, мы услышали с вами друг друга… У меня к вам такая просьба…постарайтесь в ближайшее время встретиться с ним, с напарником своим… запакуйте только хорошо пакет… одну минуту я вам перезвоню. Узнаю, перезвоню».

«Напарником» ОСОБА_28 суд вважає ОСОБА_19, адже у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за номером 32016050390000052, містяться договори про надання правової допомоги, укладені ОСОБА_29 з обома цими адвокатами (том № 4 а.с. 106-108, том № 7 а.с. 113-114, 128-129, 134-135, 141-142, 450-451, 459-461). ОСОБА_17 наголошує, що він особисто з ним [ ОСОБА_19 ] «не виделся… не общался», тоді як є «контактеры [з ОСОБА_19 ] из поднадзорных органов», що узгоджується з тим фактом, що вказівки ОСОБА_19 надходили не особисто від ОСОБА_17, а від іншої особи. Крім того, ОСОБА_17 надав вказівку ОСОБА_28 зустрітись з «напарником» [ ОСОБА_19 ] найближчим часом та передати йому «пакет».

Той факт, що ОСОБА_17 телефонував саме ОСОБА_28, підтверджується протоколом огляду мобільного телефону останнього від 28 липня 2017 року, з додатку до якого вбачається, що між номерами НОМЕР_4 ( ОСОБА_28 ) та НОМЕР_13 ( ОСОБА_17 ) у месенджері «WhatsApp» 21 березня 2017 року відбулись два з`єднання: о 14 годині 38 хвилин (тривалість розмови склала 1 хвилину 41 секунду) та о 14 годині 40 хвилин (тривалість - 2 хвилини 38 секунд) (томм № 13 а.с. 88-91, 96).

57. Щойно після розмови з ОСОБА_28, а саме 21 березня 2017 року о 14 годині 43 хвилини, ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_21 у месенджері «WhatsApp» та звернувся до нього з такими словами: «…а что мне твой напарник чешет, что ОСОБА_54 уехал, ОСОБА_38 чешет, что ОСОБА_54 уехал в Волноваху…смотри, ОСОБА_54 должен попасть в тот объект, зовут ОСОБА_157 от ОСОБА_138…до 16:30 надо успеть. Я сейчас ОСОБА_211 направлю» (том № 14 а.с. 116).

Співрозмовника ОСОБА_17 у цій бесіді вдалось ідентифікувати завдяки огляду мобільного телефону останнього Iphone S Model A1688 (том № 13 а.с. 148), з додатку № 5 до якого убачається, що 21 березня 2017 року о 14 годині 43 хвилини відбулось з`єднання через месенджер « WhatsApp» за номерами НОМЕР_17 ( ОСОБА_17 ) та НОМЕР_14 ( ОСОБА_21 ) (тривалість розмови склала 47 секунд).

Одночасно, наведені матеріали спростовують версію ОСОБА_17 про те, що вживання ним кодових слів «ОСОБА_54», «ОСОБА_38», «ОСОБА_37» відбувалось не у розмові з ОСОБА_21, а у розмові з іншим працівником прокуратури також на ім`я « ОСОБА_135 » - ОСОБА_136, адже спроба з`єднання між ОСОБА_17 та ОСОБА_136, номер мобільного телефону якого НОМЕР_25 був зазначений у «Книзі контактів» у телефоні ОСОБА_17 . Iphone SE Model A1723, хоча й мала місце 21 березня 2017 року, проте, відбувалась о 19 годині 45 хвилин та не завершилась з`єднанням (том № 13 а.с. 84, 147).

Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо використання ОСОБА_17 під час цієї розмови з ОСОБА_21 такого конспіраційного прийому як застосування кодованої мови задля збереження режиму таємності їхньої спільної діяльності та приховання її аспектів від сторонніх осіб. З такою метою зазвичай певні події, осіб або предмети називають словами з іншим значенням, заздалегідь узгодженими між співрозмовниками. Цей прийом є притаманним для злочинної діяльності, позаяк особи, що до неї вдаються, прагнуть уникнути кримінальної відповідальності, а відтак намагаються завуалювати її або зробити її схожою на нісенітницю, безлад, що його складно зібрати у єдину систему. Оскільки конспіраційні заходи є буденним явищем для створення умов реалізації змови на вчинення кримінального правопорушення, слідчі, прокурори, а згодом суди беруть їх існування до уваги під час реконструкції подій злочину, що є предметом досудового розслідування або судового розгляду, викристалізовуючи криміналістично значиму інформацію із сукупності встановлених фактичних обставин.

Для колегії суддів є цілком очевидним, що ОСОБА_17 та ОСОБА_21 не обговорювали казку-повість ОСОБА_212 «ІНФОРМАЦІЯ_6» або однойменний мультиплікаційний фільм. Проте, у сукупність інших фактичних обставин органічно вбудовуються обрані обвинуваченими умовні псевдоніми ОСОБА_28 - «ОСОБА_38» та ОСОБА_19 - «ОСОБА_54». Виходить, що під час окресленої розмови ОСОБА_17 зазначив, що ОСОБА_28 («ОСОБА_38») обманув його з приводу того, що ОСОБА_19 («ОСОБА_54») виїхав до ОСОБА_137, тоді як ОСОБА_19 (« ОСОБА_54 ») повинен потрапити на «об`єкт» - пункт обміну валют - 21 березня 2017 року до 16 годин 30 хвилин, де працює « ОСОБА_31 », пояснивши, що він «від ОСОБА_138 », а ОСОБА_17 сприятиме цьому, направивши ОСОБА_28 («ОСОБА_211») до ОСОБА_19 («Ген и»).

На користь такого висновку говорить також те, що ОСОБА_21 негайно після розмови з ОСОБА_17 зателефонував саме ОСОБА_19 на номер НОМЕР_21 о 14 годині 44 хвилини (розмова тривала 76 секунд), що підтверджується відомостями протоколу огляду інформації від 01 серпня 2017 року, яка отримана в ході тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 14 липня 2017 року у ПрАТ «ВФ Україна» (том № 12 а.с. 114, 115).

До того ж, під час розмови ОСОБА_28 та ОСОБА_19, яка відбулась того ж дня приблизно о 15 годині 00 хвилин та була зафіксована під час проведення аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_28 у протоколі від 04 квітня 2017 року з додатками, ОСОБА_28 сказав ОСОБА_19 таку фразу: «А я думаю, ты в Волновахе…» (том № 14 а.с. 168).

58. Отже, ті обставини, що 1) ОСОБА_21 запевнив ОСОБА_17 у тому, що який би не запропонував план останній він його виконуватиме та залучить до його виконання «того человека», якого 2) вони один раз все ж ідентифікували напряму під час розмови як « ОСОБА_51 », а також те, що, 3) отримуючи інструкції від ОСОБА_17, ОСОБА_21 щоразу телефонував ОСОБА_19, і у зворотному порядку, отримуючи інформацію від ОСОБА_19, доводив її до відома ОСОБА_17, не мають іншого раціонального пояснення, і сторона захисту не змогла навести будь-якої альтернативної версії розвитку подій, окрім того, що ОСОБА_21 залучив до схеми одержання від ОСОБА_28 неправомірної вигоди для ОСОБА_17 у якості посередника (пособника) ОСОБА_19 .

59. Згідно з відомостями протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_17 та про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с. 116, файл CameraSk_2017.03.21-14.34.42; том № 14 а.с. 201), 21 березня 2017 року у період часу з 14 години 44 хвилини до 14 години 45 хвилин, ОСОБА_17, переконавшись у розмові з ОСОБА_21 у тому, що ОСОБА_19 знаходився в Маріуполі, знову зателефонував ОСОБА_28 та звертаючись до нього « ОСОБА_133 », повідомив: «…он по плану ждет вас, он здесь…состыкуйтесь с ним, отдадите ему и потом езжайте ко мне…завтра заявление пишите с утра, товарищу поднадзорному, написали заявление, ну все тогда, сегодня будет у меня руководитель, сегодня согласуем эти события. Руководитель соответствующего органа, он получит команду и сопровождение…по быстроте не могу сказать, будет по мере от казначейства».

Про те, що співрозмовником ОСОБА_17 був саме ОСОБА_28, свідчать фотознімки («скріншоти») екрану мобільного телефону останнього Ірhone 7 A1778 з розділу «Журнал дзвінків», що були одержані внаслідок огляду цього телефону та зафіксовані у додатку до відповідного протоколу від 28 липня 2017 року, з яких убачається, що розмова між номерами НОМЕР_4 ( ОСОБА_28 ) та НОМЕР_13 ( ОСОБА_17 ) через месенджер «WhatsApp» відбулась 21 березня 2017 року о 14 годині 44 хвилини та тривала 2 хвилини 25 секунд(том № 13 а.с. 93, 96).

60. Після спілкування з ОСОБА_28 21 березня 2017 рокуо 14 годині 49 хвилин ОСОБА_17 розмовляв з ОСОБА_21 та скаржився йому, що ОСОБА_28 вимагав від нього гарантій: «…тяжелый вообще, этот «ОСОБА_38», конкретный дебил, я уже понял, - а тоді додавав, - нужно узнать, ОСОБА_157 эта, что б он не перепутал и нужно отправить туда, он должен отзвониться. Он отдаст, он выходит с него и слева. Он один там, ОСОБА_139 …».

У протоколі огляду мобільних телефонів ОСОБА_17 від 01 серпня 2017 року (том № 13 а.с. 107) та роздруківки журналу дзвінків у месенджерах телефону Iphone S Model A1688 (том № 13 а.с. 148), що є додатком № 5 до наведеного протоколу встановлено, що між ОСОБА_21 ( НОМЕР_14 ) та ОСОБА_17 ( НОМЕР_17 ) відбулась розмова 21 березня 2017 року о 14 годині 47 хвилин, яка тривала 01 хвилину 07 секунд.

61. У той же час, згідно з відомостями протоколу огляду інформації від 01 вересня 2017 року, яка отримана в ході тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 14 липня 2017 року у ПрАТ «ВФ Україна» та 12 липня 2017 року у ТОВ «Лайфселл» (том № 12 а.с. 116-117), одразу після телефонного дзвінка ОСОБА_17, тобто 21 березня 2017 року о 14 годині 48 хвилин, ОСОБА_28 ( НОМЕР_11 ) телефонував ОСОБА_19 ( НОМЕР_21 ), їхня розмова тривала 01 хвилину 44 секунди.

Крім того, за відомостями протоколу огляду інформації від 01 серпня 2017 року, яка отримана в ході тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 14 липня 2017 року у ПрАТ «ВФ Україна» (том № 12 а.с. 114, 115), ОСОБА_21 ( НОМЕР_15 ) також одразу після спілкування з ОСОБА_17, тобто 21 березня 2017 року о 14 годині 53 хвилини, телефонував ОСОБА_19 ( НОМЕР_21 ). Їхня розмова тривала 61 секунду.

На переконання суду, обидва телефонні дзвінки від ОСОБА_28 та ОСОБА_21 на номер ОСОБА_19 були пов`язані саме з виконанням вказівки ОСОБА_17 щодо організації зустрічі ОСОБА_28 з ОСОБА_19, одержання останнім неправомірної вигоди, запакованої у пакет, подальшої передачі цього пакету «ОСОБА_213» для обміну його вмісту на гривню та її зберігання упродовж тижня-півтора «на відстії».

Про те, що ОСОБА_19 отримав від ОСОБА_21 інформацію щодо пункту обміну валют, куди необхідно було перенести предмет неправомірної вигоди, свідчать його ж слова, промовлені 22 березня 2017 року під час одержання від ОСОБА_28 грошових коштів, що їх необхідно віднести «в какую-то «обменку» (том № 14 а.с. 162).

62. Як відображено у протоколах про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_17 та про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с. 116, файл CameraSk_2017.03.21-14.49.43; том № 14 а.с. 201), 21 березня 2017 рокуо 14 годині 53 хвилини ОСОБА_17 ще раз зателефонував ОСОБА_28 та, звернувшись до нього « ОСОБА_133 », попросив: «…не переживайте, все остальное по графику вместе, созвонимся…на связи».

Те, що другим абонентом у наведеній розмові був ОСОБА_28, доводиться відомостями з протоколу огляду його мобільного телефону Ірhone 7 A1778 від 28 липня 2017 року (том № 13 а.с. 89), зокрема, фотознімками («скріншотами») екрану телефону з розділу «Журнал дзвінків» (том № 13 а.с. 98), де виявлена інформація про вхідний дзвінок з номера НОМЕР_13 ( ОСОБА_17 ) на номер НОМЕР_4 ( ОСОБА_28 ) через месенджер «WhatsApp», який відбувся 21 березня 2017 року о 14 годині 57 хвилин (тривалість розмови склала 37 секунд).

63. Згідно з протоколом огляду інформації від 01 вересня 2017 року, отриманої у ході тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 14 липня 2017 року у ПрАТ «ВФ Україна» та 12 липня 2017 року у ТОВ «Лайфселл» (том № 12 а.с. 116-117), 21 березня 2017 року о 15 годині 00 хвилин та о 15 годині 07 хвилин ОСОБА_19 ( НОМЕР_21 ) двічі телефонував ОСОБА_28 ( НОМЕР_11 ). Розмови тривали 32 та 23 секунди відповідно.

64. Як убачається з протоколів про результати аудіо, відеоконтролю за особою ОСОБА_28 та про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с. 166-189, 201-202), 21 березня 2017 року приблизно о 15 годині 06 ОСОБА_28 зустрівся з ОСОБА_19, який під`їхав на автомобілі «Toyota Camry» сріблястого кольору на паркінг біля будівлі ТРЦ «Шоколад» за адресою: місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок № 116 «а».

Відтворивши в судовому засіданні відеофайл «2017_03_21__15_06_ch1» та аудіофайли «2017_03_21_15_06_ch1_Audio_L» з розширенням .wav та «2017_03_21_15_06_ch1_Audio_R» з розширенням .wav (том № 166-175), відеофайл «2017_03_21_15_06_ch2» та аудіофайли «2017_03_21_15_06_ch2_Audio_L» з розширенням .wav та «2017_03_21_15_06_ch2_Audio_R» з розширенням .wav (том № 14 а.с. 175-183), на яких зафіксована одна й та сама розмова, а також дослідивши стенограму протоколу огляду оптичного DVD-R диску Verbatim № 1218т від 14 та 17 серпня 2017 року (№ 6 а.с. 133-158, том № 13 а.с. 229-255) суд встановив, що розмова між ОСОБА_87 та ОСОБА_19 розпочалась 21 березня 2017 року о 15 годині 07 хвилин.

ОСОБА_19 почав (мова спілкування російська): «Мне позвонили и сказали, что ты должен отдать сверток, и мне скажут, куда его отвезти…». Почувши це, ОСОБА_28 запитав: «Кто тебе звонил?», ОСОБА_19 відповів: «Сказали не говорить…ну…тот человек, ну прокурорский». ОСОБА_28 знову запитав, щоб уточнити: «Не ОСОБА_140 ? - а тоді додав, - …он мне сам звонит все время, по «WhatsApp». ОСОБА_19 відповів так: «С кем я первый раз говорил…тот мне и звонил».

ОСОБА_28, прагнучи гарантій, запитав: «А потом с кого? С тебя спрашивать?... за бабки…если возврата не будет», проте, ОСОБА_19 зазначив, що він жодних гарантій дати не може, адже його попросили лише взяти пакет та покласти, куди скажуть, та закцентував: «Я …не знаю, что там. Сколько там? А ты его видел вообще?». Почувши це, ОСОБА_28 сказав: «Он не хочет встречаться, звонит …ну якобы…дам указания … отвечаю за 10 штук, только хорошо упакуй говорит. 10 штук…отдай…напарнику своему бывшему…, - та одразу наголосив, - я сейчас тебе ничего отдавать не буду». Тоді ОСОБА_19 повторно промовив: «…мне сказали взять, а потом скажут, куда».

Маючи сумніви щодо реального повернення ОСОБА_29 грошових коштів ОСОБА_28 запитав думку ОСОБА_19 щодо подій, учасниками яких вони були: «Что ты думаешь…можно ему доверять». ОСОБА_19 відповів так: «…оно дойдет…до настоящих рук…выполнено будет». Потім ОСОБА_28 запитав: «Ты что-то имеешь с этого?», а ОСОБА_19 відповів: «ну пока нет…если что-то мне скажут, что мое, я тебе половину отдам». Після чого ОСОБА_28 ще раз запитав, щоб уточнити чи знайомий ОСОБА_19 особисто з ОСОБА_17 : «Ты напрямую с ним общаешься? Правильно я понял?», ОСОБА_19 відповів «На прямую нет, ну я общаюсь с его лучшим другом…знает меня…он руководящий состав…они равнозначные».

У подальшому ОСОБА_28 повідомив ОСОБА_19, що номер телефону ОСОБА_17 йому надав ОСОБА_141, зазначивши «…в суде был ОСОБА_110, его подчиненный. Я так понимаю, что ОСОБА_110 не участвует. Он, когда первый раз мне показал к кому обращаться, то…только сюда. То есть Украинского показал». Після цього ОСОБА_28 сказав ОСОБА_19, що йому треба поспілкуватись з клієнтом з приводу цієї ситуації та відсутності гарантій, а тоді він зателефонує йому сам. ОСОБА_19 погодився та зазначив, що буде чекати на його телефонний дзвінок того ж дня, перебуваючи у центрі міста Маріуполь. На цьому їх розмова була завершена о 15 годині 31 хвилині.

Попри те, що ОСОБА_19 категорично заперечував свою участь в наведеній розмові, згідно з висновком експерта № 16105/17-35 від 21 вересня 2017 року, складеним на виконання постанови детектива Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_142 від 17 серпня 2017 року, за результатами дослідження відеозвукозапису встановлено приналежність голосів під символом «Б» - слова ОСОБА_28, а під символом «Ч» - слова ОСОБА_19 (том № 6 а.с. 159-162, 170-177).

Виходячи із змісту окресленої розмови, суд поза розумним сумнівом резюмує, що під час контрольованої зустрічі ОСОБА_43 та ОСОБА_19 вони обговорювали їм обом зрозумілу подію надання неправомірної вигоди ОСОБА_17 у розмірі 10 000 доларів США за сприяння у поверненні грошових коштів, вилучених у ОСОБА_29, через ОСОБА_19, якого залучив ОСОБА_21, при цьому обидва адвокати засмучувались через те, що вони «себя тут не видят» і «ничего тут не прикурят», проте, ОСОБА_19 обіцяв таке: «…если что-то скажут, что мое, я тебе половину отдам». Ідентифікований у наведеній розмові розмір неправомірної вигоди у 10 000 доларів США співпадає із тим, щодо якого ОСОБА_17 завуальовано просив свою дружину організувати «відстій» з переведенням у гривню, зазначивши про «великий розмір», «один нуль» та «еквівалент 270».

65. 21 березня 2017 року о 16 годині 26 хвилин ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_21 та запитав: «…Тебе не отзвонился еще человек? Надо узнать время…они не успевают», а згодом на телефон ОСОБА_17 надійшов виклик від ОСОБА_21, у ході якого ОСОБА_17 зазначив: «…и найдет сегодня, перезвонит и опредилится со мной о встрече», що відображено в протоколах про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_17 та про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с. 116-117, файл CameraSk_2017.03.21-16.19.54 та CameraSk_2017.03.21-17.16.46; том № 14 а.с. 202).

Спілкування ОСОБА_17 саме з ОСОБА_21 підтверджується відомостями з «Журналу дзвінків» у месенджерах з телефону ОСОБА_17 . Iphone S Model A1688 (том № 13 а.с. 148), з якого убачається факт з`єднання номерів НОМЕР_17 ( ОСОБА_17 ) та НОМЕР_14 ( ОСОБА_21 ) через месенджер «WhatsApp» 21 березня 2017 року о 16 годині 26 хвилин (тривалість розмови 3 хвилини 9 секунд).

Показово, що після запитання ОСОБА_17, чи телефонувала ОСОБА_21 «людина», ОСОБА_21 одразу зателефонував ОСОБА_19 з номера НОМЕР_15 на номер НОМЕР_21, а саме 21 березня 2017 року о 16 годині 27 хвилин (розмова тривала 31 секунду), про що міститься інформація у протоколі від 01 серпня 2017 року, у якому були зафіксовані результати огляду документів, отриманих у ході тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 14 липня 2017 року у ПрАТ «ВФ Україна» (том № 12 а.с. 114, 115).

Майже негайно після цього, тобто того ж дня о 16 годині 27 хвилин, ОСОБА_19 з номера НОМЕР_21 зателефонував ОСОБА_28 на номер НОМЕР_11, про що зазначено у протоколі огляду інформації від 01 вересня 2017 року, яка отримана в ході тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 14 липня 2017 року у ПрАТ «ВФ Україна» та 12 липня 2017 року у ТОВ «Лайфселл» (том № 12 а.с.116-117). Після спілкування з ним ОСОБА_19 двічі телефонував ОСОБА_21 о 18 годині 01 хвилині та о 18 годині 02 хвилини (том № 13 а.с. 114-115), а ОСОБА_21 о 19 годині 21 хвилині мав розмову з ОСОБА_17 (том № 13 а.с. 147 - зворотний бік), що ретельно описано у пунктах 69, 72 цього вироку.

З огляду на ланцюг телефонних дзвінків та викликів у месенджері «WhatsApp» у послідовності ОСОБА_17 - ОСОБА_21 - ОСОБА_19 - ОСОБА_28, а тоді у зворотному напрямку, а також з урахуванням фрагментів розмови, що відбулась між ОСОБА_17 та ОСОБА_21, можна зробити висновок про те, що ОСОБА_21 з`ясовував результат зустрічі ОСОБА_19 з ОСОБА_28, а ОСОБА_19, не дочекавшись дзвінка від ОСОБА_28, зателефонував йому сам, щоб надати вичерпну інформацію ОСОБА_21 .

Оскільки ОСОБА_28 у розмові з ОСОБА_19 наголошував на своєму прагненні отримати гарантії виконання ОСОБА_17 взятих на себе зобов`язань, фраза ОСОБА_17, вимовлена у розмові з ОСОБА_21 : «…и найдет сегодня, перезвонит и определится со мной о встрече», свідчить про намір ОСОБА_17 зустрітись з ОСОБА_28, що власне відбулось ввечері 21 березня 2017 року.

66. Про зустріч ОСОБА_17 домовився з ОСОБА_28 під час телефонної розмови, яка відбулась 21 березня 2017 року о 17 годині 26 хвилин, виходячи з відомостей протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_17 та про результати контролю за вчинення злочину від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с.117, файл CameraSk_2017.03.21-17.16.46, том № 14 а.с. 202), коли ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_28 та зазначив: «… старые номера мои, можете стирать. ОСОБА_134, значит в действиях определились…повстречайтесь с человеком и сразу ко мне, и мы все с вами самостоятельно обсудим…на рабочем месте».

Те, що ОСОБА_17 спілкувався з ОСОБА_28, підтверджується відомостями протоколу огляду мобільного телефону Ірhone 7 A1778 від 28 липня 2017 року, яким користувався ОСОБА_28 (том № 13 а.с. 89) та додатку до нього у вигляді фотознімків («скріншотів») екрану телефону з розділом «Журнал дзвінків» (том № 13 а.с. 99, 100), де наявна інформація про один пропущений аудіодзвінок від ОСОБА_17 (номер НОМЕР_26 ) до ОСОБА_28 ( НОМЕР_4 ) о 17 годині 25 хвилин та про зворотний дзвінок ОСОБА_28 до ОСОБА_224 о 17 годині 26 хвилин (розмова тривала 1 хвилину 46 секунд).

67. Напередодні зустрічі з ОСОБА_17, а саме 21 березня 2017 року о 17 годині 41 хвилині ОСОБА_28, прибувши на власному автомобілі на паркінг неподалік будівлі прокуратури Донецької області за адресою: місто Маріуполь, вулиця Університетська, 6, відповів на телефонний виклик ОСОБА_19 такими словами: «Ты что не видишь машину с остановки? Ну ставь так. Тут никто не ездит. Ну в смысле только ставь рядом машину». Зазначене зафіксовано у протоколах про результати аудіо, відеоконтролю за особою ОСОБА_28 від 04 квітня 2017 року та про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с. 166-189, 202).

Про те, що розмова відбулась саме між ОСОБА_28 та ОСОБА_19 свідчить зміст протоколу огляду інформації від 01 вересня 2017 року, отриманої в ході тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 14 липня 2017 року у ПрАТ «ВФ Україна» та 12 липня 2017 року у ТОВ «Лайфселл» (том № 12 а.с. 116-117), згідно з яким встановлена наявність одного вихідного телефонного дзвінка від ОСОБА_19 (номер телефону НОМЕР_21 ) до ОСОБА_28 ( НОМЕР_11 ) 21 березня 2017 року о 17 годині 43 хвилини (розмова тривала 53 секунди) та дзвінка ОСОБА_28 до ОСОБА_19 о 17 годині 48 хвилин (тривалість розмови 22 секунди).

Зміст їхньої розмови свідчить про конкретизацію місця заздалегідь узгодженої ними повторної зустрічі, яка відбулась 21 березня 2017 року о 17 годині 46 хвилин.

68. Перебіг цієї зустрічі відображений у досліджених судом відеофайлі «2017_03_21__17_41_ch1» та аудіофайлах «2017_03_21_17_41_ch1_Audio_L» з розширенням .wav та «2017_03_21_17_41_ch1_Audio_R» з розширенням .wav (том № 14 а.с. 183-186), відеофайлі «2017_03_21_17_41_ch2» та аудіофайлах «2017_03_21_17_41_ch2_Audio_L» з розширенням .wav та «2017_03_21_17_41_ch2_Audio_R» з розширенням .wav (том № 14 а.с. 186-189), які містять інформацію щодо тієї самої зустрічі, а також у стенограмі до протоколу огляду оптичного DVD-R диску Verbatim № 1218т від 14 та 17 серпня 2017 року (том № 6 а.с. 133-158, том № 13 а.с. 229-255).

Отже, 21 березня 2017 року о 17 годині 46 хвилин розмова між ОСОБА_28 та ОСОБА_19 розпочалась з того, що ОСОБА_28 повідомив ОСОБА_19 про своє спілкування з ОСОБА_17, зазначивши, що останній «то в «Телеграм» пишет, то в «Вотсапе». Сказал, приезжайте». Потім ОСОБА_28 запитав у ОСОБА_19, чи зустрічався він з посередником ОСОБА_17, на що ОСОБА_19 відповів, що «Звонил. Сбросил», проте, наголосив, що він обізнаний щодо умов передачі йому грошових коштів як посереднику, та запевнив, що тим особам, кому він буде передавати ці гроші, можна довіряти.

Крім того, ОСОБА_19 просив ОСОБА_28 «торговаться» з ОСОБА_17 та спробувати зменшити суму неправомірної вигоди, зазначивши зокрема таке: «Скажи есть 8. Нам по штуке. И вам 5-ка. А штука на иные вопросы. Поймет». Проте, ОСОБА_28 повідомив, що скоріш за все сьогодні вже нічого вирішити не вдасться, тоді ОСОБА_19 відповів, що за таких умов він вже поїде, а завтра зранку приїде знову.

Розмова була завершена 21 березня 2017 року о 17 годині 53 хвилини.

69. Майже одразу після зустрічі ОСОБА_19 та ОСОБА_43 :

- 21 березня 2017 року о 18 годині 01 хвилині та 18 годині 02 хвилині, ОСОБА_19 ( НОМЕР_21 ) телефонував ОСОБА_21 ( НОМЕР_15 ), про що наявна інформація у протоколах огляду мобільного телефону ОСОБА_19 . Philips Xenium Х1560 від 11 травня 2017 року (том № 13 а.с. 36-зворотній бік, запис під номером 13) та огляду інформації від 01 серпня 2017 року, одержаної в ході тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 14 липня 2017 року у ПрАТ «ВФ Україна» (том № 12 а.с. 113-114);

- 21 березня 2017 року о 17 годині 54 хвилини ОСОБА_28 пішов на зустріч до ОСОБА_17 .

70. Всі події, що відбувались далі у службовому кабінеті ОСОБА_17 у приміщенні прокуратури Донецької області, куди з його дозволу черговий пропустив ОСОБА_28, були зафіксовані у протоколах про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (том № 14 а.с. 195-196), про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_17 (том № 14 а.с. 117-129, а.с. 137-160) та про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с. 202).

Відтворивши в судовому засіданні відеофайл «2017_03_21__17_41_ch1» та аудіофайли «2017_03_21_17_41_ch1_Audio_L», «2017_03_21_17_41_ch1_Audio_R» (том № 14 а.с. 117-127, 137-147), відеофайл «2017_03_21_18_08_ch1» та аудіофайли «2017_03_21_18_08_ch1_Audio_L», «2017_03_21_18_08_ch2_Audio_R» (том № 14 а.с. 147-160), а також файли CameraSk_2017.03.21-17.46.49 та CameraSk_2017.03.21-18.01.51, встановлено, що 21 березня 2017 рокуо 17 годині 56 хвилин ОСОБА_28 зайшов до кабінету ОСОБА_17 .

У ході розмови ОСОБА_28 з ОСОБА_17 останній зазначив таке: «…мои действия…вчера остановлены были…я свое виденье вижу. Нашли с Вами определенные способы решения…Заявление там есть. Сегодня руководители уже отзвонились. Заявление уже расписано». Почувши це ОСОБА_28 зауважив: «…От Вас как бы зависит не мешать. Правильно?», на що ОСОБА_17 відповів: «Дается команда, что они будут сопровождать на сегодняшний день, и Ваши документы не затеряются… С правильного момента. Все очень добросовестно будут относиться к своим «посадовим обов`язкам». Давайте так. Я с Вами свяжусь завтра. Сегодня придет руководитель. Поедет туда. Соберет завтра консилиум своих…Казначейство. Передача на них».

Після цього ОСОБА_28 поставив кілька уточнюючих запитань щодо своїх подальших дій: «Что дальше? Кому? Куда?». ОСОБА_17 відповів так: «Тот же человек…Вы можете с ним пересечься? Пока так… а потом сориентируем, - та відразу наголосив: - У меня просьба…запакуйте скотчем как угодно…Резинка. Бумажка приложена сколько», - додавши: - Передам лицам. Максимальная скорость. Передам…Я сегодня еще отпишусь Вам».

Почувши це, ОСОБА_28 сказав: «Я звоню ОСОБА_143 » та запитав повторно в ОСОБА_17, що означає «запакуйте», на що ОСОБА_17 відповів «…чтобы Вашему оппоненту не было видно. У него нет такой задачи».

Отже, ОСОБА_19 знову був ідентифікований як пособник - посередник, який повинен був перенести пакунок з неправомірною вигодою від ОСОБА_28 до працівника пункту обміну валют, не будучи обізнаним щодо розміру неправомірної вигоди, хоча поза волею ОСОБА_17 він ( ОСОБА_19 ) вже дізнався про розмір неправомірної вигоди від ОСОБА_28, але від виконання своєї ролі не відмовився.

Потім ОСОБА_17 уточнив: «У Вас есть спецсвязь… Я Вам позвоню», тоді ОСОБА_28 підтвердив наявність у нього месенджерів, після чого ОСОБА_17 анонсував своє спілкування з ОСОБА_28 через мережу «WhatsApp» та «Телеграм» із використанням номерів телефону з «61, 62», що мають код держави Естонія, та зазначив, що переписка видалятиметься, а незабаром він також змінить номер телефону.

ОСОБА_28 ще раз наголосив на тому, що спочатку необхідно з`їздити до клієнта та переговорити з ним, адже кошти його, і запитав щодо можливості зменшення суми: «Последний вопрос такой. Чуть-чуть подвинуться можно?», на що ОСОБА_17 категорично відповів: «Ну как. Это узгоджено. Я вчера с Вами разговаривал. Я вам четко сказал». Почувши це, ОСОБА_28 додав: «…Если вдруг Вас не будет, напишу ОСОБА_144 [особа, яка познайомила ОСОБА_17 з ОСОБА_28, про яку йтиметься згодом у цьому вироку]…Меня вынудили еще дополнительно потратиться». 21 березня 2017 року о 18 годині 26 хвилин розмова була закінчена, і ОСОБА_28 вийшов з кабінету.

Формат та зміст спілкування ОСОБА_17 з ОСОБА_28 дозволяють вкотре зробити висновок, що ОСОБА_17 постійно намагається завуалювати дійсну тему розмови, обмежуючись уривками фраз, а також намагаючись уникати деталей та надмірної конкретизації, з тим, щоб мінімізувати ризик викриття вчинюваного ним кримінального правопорушення. Разом з тим, попри конспіраційні прийоми суд вважає вимовлені ОСОБА_17 та ОСОБА_28 фрази достатніми для висновку про узгодження ними розміру неправомірної вигоди, формату її упакування, порядку передачі, мети її надання тощо.

Так, ОСОБА_28 повинен був передати через ОСОБА_19 10 000 доларів США, упакувавши їх у такий спосіб, щоб ОСОБА_19 не міг ідентифікувати вміст пакунку, тобто кількість грошей та їхню валюту, а ОСОБА_17 за це повинен був не перешкоджати та сприяти якнайшвидшому поверненню грошових коштів, вилучених у ОСОБА_29 .

Версія ОСОБА_17 про прибуття ОСОБА_28 до його службового кабінету з метою оформлення скарги на протиправні дії працівників фіскальної служби, нагляд за додержанням законів якими здійснював очолюваний ОСОБА_17 відділ прокуратури, повністю спростовується змістом реплік, що їх промовляли один одному ОСОБА_17 та ОСОБА_28 .

71. Одразу після зустрічі з ОСОБА_17, а саме21 березня 2017 року о 19 годині 07 хвилин, ОСОБА_28 здійснив телефонний дзвінок з номера НОМЕР_11 на номер НОМЕР_21 ( ОСОБА_19 ), що підтверджується змістом протоколу огляду інформації від 01 вересня 2017 року, отриманої у ході тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 14 липня 2017 року у ПрАТ «ВФ Україна» та 12 липня 2017 року у

ТОВ «Лайфселл» (том № 12 а.с. 116-117). Розмова тривала 6 хвилин 10 секунд.

Тоді як ОСОБА_17 21 березня 2017 року о 18 годині 39 хвилин та о 19 годині 15 хвилин двічі зателефонував у месенджері «WhatsApp» своїй дружині ОСОБА_129 ( НОМЕР_19 ) з номерів НОМЕР_13 та НОМЕР_17, що відображено у додатках до протоколу огляду мобільних телефонів ОСОБА_17 . Iphone Model А1778 та Iphone S Model A1688 (том № 13 а.с. 137, 147-звортній бік).

Принаймні перший виклик вочевидь був зроблений з метою відповіді на повідомлення, які надійшли на мобільний телефон ОСОБА_17 . Iphone S Model A1688 у месенджері «WhatsApp» від ОСОБА_116 21 березня 2017 року о 18 годині 39 хвилин та о 18 годині 43 хвилини: «А чего человека не было…ОСОБА_214 до 18 сидела…С 9.00 ОСОБА_214» (том № 13 а.с. 114).

На диску № 1203т (том № 23 а.с. 204) міститься розмова ОСОБА_17 з його дружиною ОСОБА_115, яка відбулась 21 березня 2017 року о 18 годині 39 хвилин, проте, не була відображена у протоколі результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Під час цієї розмови ОСОБА_17 промовив очевидну відповідь на запитання «А чего не было человека?»: «Договорись на завтра, пожалуйста. На утро. Не успел человек».

Про те, що ці повідомлення та розмова стосувалися саме працівниці пункту обміну валют ОСОБА_60 опосередковано свідчать відомості з протоколу огляду інформації від 01 вересня 2017 року, отриманої у ході доступу до речей і документів, вилучених 29 серпня 2017 року у ПрАТ «Київстар» (том № 12 а.с. 134). Так, зокрема, встановлена наявність двох вихідних дзвінків від ОСОБА_60 до ОСОБА_61 21 березня 2017 року о 17 годині 03 хвилини (тривалість 11 секунд) та о 17 годині 24 хвилини (розмова тривала 36 секунд), що за часом збігається з періодом розмови ОСОБА_17 з ОСОБА_21 про запізнення ОСОБА_19 у визначене місце до 16 години 30 хвилин.

72. Трохи згодом, 21 березня 2017 року о 19 годині 22 хвилини ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_21 у месенджері «WhatsApp» та запитав: «ОСОБА_38 нашел ОСОБА_215? ОСОБА_38 был у меня. ОСОБА_38 ушел и должен найти ОСОБА_215, сегодня. Максимум завтра утром. Пускай ОСОБА_54 тебе отмаячится». Зазначене спілкування відображене у протоколах про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_17 від 04 квітня 2017 року та про результати контролю за вчинення злочину від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с.127, файл CameraSk_2017.03.21-19.19.11; том № 14 а.с. 203).

Та обставина, що другим абонентом розмови був ОСОБА_21 висновується зі змісту протоколу огляду мобільних телефонів ОСОБА_17 від 01 серпня 2017 року (том № 13 а.с. 107), де міститься витяг з журналу дзвінків у месенджерах мобільного телефону Iphone S Model A1688 (том № 13 а.с. 147-зворотній бік), відповідно до якого ОСОБА_17 ( НОМЕР_17 ) здійснив виклик ОСОБА_21 ( НОМЕР_14 ) через месенджер «WhatsApp» 21 березня 2017 року о 19 годині 21 хвилині (тривалість розмови склала 30 секунд).

З урахуванням з азначеного суд переконався у правильності свого висновку про використання ОСОБА_17 та ОСОБА_21 кодованої мови для спілкування на тему одержання неправомірної вигоди та констатує, що ОСОБА_17 запитував у ОСОБА_21, чи знайшов ОСОБА_28 («ОСОБА_38») посередника ОСОБА_19 («ОСОБА_215»). Крім того, ОСОБА_17 поінформував ОСОБА_21 про те, що ОСОБА_28 («ОСОБА_38») був у нього і, що він повинен зустрітись з ОСОБА_19 («ОСОБА_216») ввечері 21 березня 2017 року або ранком 22 березня 2017 року. Після зустрічі ОСОБА_19 («ОСОБА_54») повинен повідомити ОСОБА_21, що виконав вказівки та отримав грошові кошти.

73. 21 березня 2021 року о 19 годині 27 хвилин, виходячи зі змісту протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_17 та про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с.127, файл CameraSk_2017.03.21-19.19.11; том № 14 а.с. 203), ОСОБА_17 ще раз зателефонував ОСОБА_28 та попросив: «…если Вас не затруднит, сможете завтра с утра с ним пересечься? Договоритесь с ним. Ну уже да, последний штришок, для укрепления наших с вами взаимоотношений…вы тогда меня наберете…».

Згідно з відомостями протоколу огляду мобільного телефону Ірhone 7 A1778 від 28 липня 2017 року, яким користувався ОСОБА_28 (том № 13 а.с. 89), та додатку до цього протоколу у вигляді фотознімків («скріншотів) екрану цього телефону з розділу «Журнал дзвінків» (том № 13 а.с. 101), виявлена інформація про вхідний аудіодзвінок від ОСОБА_17 (номер НОМЕР_13 ) до ОСОБА_28 ( НОМЕР_4 ) о 19 годині 27 хвилин (розмова тривала 1 хвилину 29 секунд), що дозволяє стверджувати, що розмова відбувалась за участі ОСОБА_28 в якості другого абонента.

74. Ввечері 21 березня 2017 року між ОСОБА_17 та ОСОБА_21 відбувалось спочатку листування, а тоді мало місце з`єднання для аудіовиклику у месенджері «WhatsApp» такого змісту. Від ОСОБА_17 о 19 годині 22 хвилини направлено повідомлення ОСОБА_21 такого змісту: «Инструкции будут дополнительно даны», на що ОСОБА_21 відповів о 19 годині 32 хвилини: «Я на связи». О 19 годині 34 хвилини між ними відбулась розмова, під час якої ОСОБА_17 повідомив, що «…ОСОБА_38 …сказал не хочет на себя перетягивать риск охраны ОСОБА_37, давайте на утро…сами его наберите…ОСОБА_157 там будет ждать. Пускай он дождется звонка, …с 10 там будет, ну пускай пересечется с ОСОБА_217».

Наведені фактичні обставини зафіксовані у протоколі огляду мобільних телефонів ОСОБА_17 від 01 серпня 2017 року (том № 13 а.с. 105-116), зокрема, у мобільних телефонах Iphone S Model A1688 та Iphone Model A1778 у месенджері «WhatsApp» (том № 13 а.с. 114-115, 147), а також у протоколах про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_17 та про результати контролю за вчинення злочину від 04 квітня 2017 року (том № 14 а.с.127, файл CameraSk_2017.03.21-19.19.11; том № 14 а.с. 203)

З урахуванням сукупності вже встановлених судом обставин можна зробити висновок, що ОСОБА_17 поінформував ОСОБА_21 у месенджері «WhatsApp» про те, що ОСОБА_28 («ОСОБА_38») не бажає ризикувати, зберігаючи грошові кошти (« ОСОБА_37 ») у себе, тому зустріч ОСОБА_28 (« ОСОБА_145 ») та ОСОБА_19 («ОСОБА_218») повинна відбутись з самого ранку 22 березня 2017 року, а ОСОБА_31 буде чекати з 10 години.

75. Негайно після цього ОСОБА_21 (номер НОМЕР_15 ) зателефонував ОСОБА_19 (номер НОМЕР_21 ), а саме 21 березня 2017 року о 19 годині 35 хвилин (тривалість розмови склала 70 секунд), що підтверджується відомостями з протоколу огляду інформації від 01 серпня 2017 року, отриманої у ході тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 14 липня 2017 року у ПрАТ «ВФ Україна» (том № 12 а.с. 114, 115).

76. У той же час, згідно з відомостями протоколу огляду інформації від 01 вересня 2017 року, отриманої у ході тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 14 липня 2017 року у ПрАТ «ВФ Україна» та 12 липня 2017 року у ТОВ «Лайфселл» (том № 12 а.с. 116-117), 21 березня 2017 року о 19 годині 58 хвилин відбулась розмова між ОСОБА_19 та ОСОБА_28 за ініціативою останнього з номера НОМЕР_11 на номер

НОМЕР_21 (тривалість розмови склала 1 хвилину 36 секунд).

77. Наступного дня, 22 березня 2017 року о 9 годині 50 хвилин, виходячи з відомостей протоколів про результати контролю за вчиненням злочину від 04 квітня 2017 року та про огляд та ідентифікацію грошових коштів від 22 березня 2017 року (том № 14 а.с. 204-206, 239-241), начальник сектору відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Донецькій області майор ОСОБА_113 у межах спеціального слідчого експерименту у кабінеті НОМЕР_62 будівлі «Шоколад», яка розташована за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок № 116 «а», здійснив огляд, ідентифікацію та вручення грошових коштів ОСОБА_28 для їх подальшої передачі ОСОБА_17 через ОСОБА_19 в якості неправомірної вигоди, а саме 100 (сто) купюр номіналом по 100 доларів США на загальну суму 10 000 доларів США.

78. 22 березня 2017 року о 08 годині 52 хвилини згідно з відомостями протоколу огляду інформації від 01 вересня 2017 року, яка отримана в ході тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 14 липня 2017 року у ПрАТ «ВФ Україна» та 12 липня 2017 року у ТОВ «Лайфселл» (том № 12 а.с. 117), мав місце виклик з телефона ОСОБА_28 ( НОМЕР_11 ) на телефон ОСОБА_19 ( НОМЕР_21 ). Їхня розмова тривала 1 хвилину 41 секунду, а о 08 годині 52 хвилини та о 08 годині 53 хвилини від ОСОБА_19 були направлені два SMS-повідомлення ОСОБА_28 . Того ж дня о 10 годині 20 хвилин ОСОБА_28 телефонував ОСОБА_19 (розмова тривала 38 секунд), а о 10 годині 28 хвилин вже ОСОБА_19 телефонував ОСОБА_28 .

79. 22 березня 2017 року о 10 годині 30 хвилин розпочалась контрольована зустріч ОСОБА_19 та ОСОБА_28 вочевидь у заздалегідь узгодженому ними місці та в узгоджений час, а саме в кабінеті НОМЕР_62 на четвертому поверсі в приміщенні будівлі «Шоколад», що розташована за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, 116 «а».

За результатами відтворення відеофайлу «2017_03_22__10_30_ch1» та аудіофайлів «2017_03_22_10_30_ch1_Audio_L», «2017_03_22_10_30_ch1_Audio_R», а також відеофайлу «2017_03_22_10_30_ch2» та аудіофайлів «2017_03_22_10_30_ch2_Audio_L», «2017_03_22_10_30_ch2_Audio_R» (том № 14 а.с. 161-163, 163-165), встановлені так обставини.

ОСОБА_19 зайшов у зазначений кабінет та за запрошенням ОСОБА_28 сів біля його столу. ОСОБА_28 попросив секретаря подати йому широкий скотч. Допоки секретар була відсутня, ОСОБА_19 підтвердив, що повинен отримати від ОСОБА_28 грошові кошти та відвезти їх до конкретного пункту обміну валют. Почувши це, ОСОБА_28 зазначив, що буде дзвонити ОСОБА_17 одразу після передачі коштів, та уточнив, чи буде ОСОБА_19 перераховувати їх. Останній відмовився.

ОСОБА_28 достав гроші (долари США) із конверту жовтого кольору, щодо надто великого розміру якого ОСОБА_19 пожартував, а тоді додав, що потрібно ще зробити допис про суму коштів «для прокурора». На прохання ОСОБА_19 ОСОБА_28 замінив конверт на менший за розміром.

О 10 годині 32 хвилини ОСОБА_19 взяв від ОСОБА_28 конверт, у якому знаходились 10 000 доларів США та помістив його до лівої внутрішньої кишені куртки.

О 10 годині 34 хвилини ОСОБА_28 зателефонував ОСОБА_17 та зазначив: «Заявление есть… ОСОБА_146, не давать ему трубку», що вже вкотре дозволяє ідентифікувати особу ОСОБА_19 як пособника, щодо участі якого заздалегідь були обізнані всі учасники змови. На користь того, що ОСОБА_28 телефонував саме ОСОБА_17 свідчать фотознімки («скриншоти) екрану його телефону Ірhone 7 A1778 з розділу «Журнал дзвінків» (том № 13 а.с. 93, 102), що є додатком до протоколу огляду від 28 липня 2017 року, та інформація з «Журналу дзвінків» у месенджерах з мобільного телефону ОСОБА_17 . Iphone Model A1778 (том № 13 а.с. 137), що є додатком № 3 до протоколу огляду від 01 серпня 2017 року, згідно з якими мав місце вихідний дзвінок ОСОБА_28 ( НОМЕР_3 ) на номер НОМЕР_13 ( ОСОБА_17 ) через месенджер «WhatsApp» 22 березня 2017 року о 10 годині 38 хвилин (тривалість розмови склала 52 секунди).

При цьому відповідь ОСОБА_17 на наведені репліки ОСОБА_28 не відображена у протоколі про результати негласних слідчих (розшукових) дій, проте, зафіксована на картці пам`яті № 1195т, яка є додатком до нього. Почувши від ОСОБА_28, що факт передачі грошових коштів відбувся, ОСОБА_17 сказав ОСОБА_28 : «Добре. Все понял. Я сориентирую, кто Вас встретит с распростертыми объятьями».

Того ж дня о 10 годині 40 хвилин ОСОБА_19 здійснив виклик у месенджері «WhatsApp» зі свого мобільного телефона ( НОМЕР_22 ) на телефон ОСОБА_21 ( НОМЕР_15 ), що підтверджується відомостями про історію телефонних дзвінків з мобільного телефона ОСОБА_19, що є додатком до протоколу огляду від 11 травня 2017 року (том № 13 а.с. 37).

Щойно ОСОБА_17 дізнався про передачу грошей ОСОБА_19, він згідно з відомостями «Журналу дзвінків» у месенджерах його мобільного телефону Iphone S Model A1688 (номер НОМЕР_17 ), що є додатком № 5 до протоколу огляду від 01 серпня 2017 року, зателефонував своїй дружині ОСОБА_129 (номер НОМЕР_19 ) о 10 годині 39 хвилин (тривалість розмови 15 секунд), а після цього ОСОБА_21 (номер НОМЕР_14 ) о 10 годині 40 хвилин (тривалість розмови склала 22 секунди) та о 10 годині 41 хвилині (тривалістю 0 секунд та 30 секунд) (том № 13 а.с. 145-зворотній бік, 146).

У протоколі про результати негласних слідчих (розшукових) дій від 04 квітня 2017 року (аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_17 ) не відображені розмови, які відбулись 22 березня 2017 року о 10 годині 39 хвилин між ОСОБА_17 та його дружиною - ОСОБА_115, а також які відбулись того ж дня о 10 годині 40 хвилин та о 10 годині 41 хвилині між ОСОБА_17 та ОСОБА_21, проте, суд дослідив їх зміст у ході відтворення вмісту карти пам`яті № 1195т, яка є додатком до наведеного протоколу (том № 23 а.с.206).

Під час цих коротких розмов ОСОБА_17 запитав у ОСОБА_116 : «ОСОБА_214 на месте?», а почувши відповідь додав: «Хорошо». Одразу після цього ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_21 та сказав: «ОСОБА_38 ОСОБА_215 встретил. Крокодил ОСОБА_54 поехал. ОСОБА_157 ждет вас».

Таким чином, 1) за вказівкою ОСОБА_17, що була надана ним особисто ОСОБА_28 та через ОСОБА_21 - ОСОБА_19, ОСОБА_28 передав ОСОБА_19 неправомірну вигоду для ОСОБА_17 ; 2) ОСОБА_28 та ОСОБА_19 після передачі неправомірної вигоди одразу зателефонували відповідно ОСОБА_17 та ОСОБА_21, після чого 3) ОСОБА_17 запевнив ОСОБА_28 у тому, що тепер питанням повернення коштів ОСОБА_29 будуть опікуватись «с распростертыми объятьями», 4) дізнався у своєї дружини, що працівник пункту обміну валют «ОСОБА_214» на місці, та 5) повідомив про це ОСОБА_21 який мав передати цю інформацію ОСОБА_19 .

80. 22 березня 2017 року декілька хвилин потому після надання неправомірної вигоди до кабінету ОСОБА_28 зайшли працівники Служби безпеки України та Генеральної прокуратури України разом з ОСОБА_19, який щойно був затриманий ними (том № 4 а.с. 131-138).

81. Не будучи обізнаним щодо затримання ОСОБА_19, 22 березня 2017 року ОСОБА_17 ( НОМЕР_17 ) спілкувався зі своєю дружиною ОСОБА_115 (НОМЕР_61) о 10 годині 39 хвилин (тривалість розмови склала 15 секунд) (том № 13 а.с. 146).

Після цього, згідно з відомостями протоколу огляду мобільних телефонів ОСОБА_17 від 01 серпня 2017 року (том № 13 а.с. 105-116) в результаті огляду мобільного телефону Iphone S Model A1688 у листуванні ОСОБА_17 з ОСОБА_21 у месенджері «WhatsApp» виявлено два повідомлення від ОСОБА_21, а саме 22 березня 2017 року о 10 годині 43 хвилини «Я звонил, он скинул. Он знает, что его ждет ОСОБА_214», а потім ще одне об 11 годині 39 хвилин «С человеком нет связи. Странно» (том № 13 а.с. 114-115).

Згодом 22 березня 2017 року ОСОБА_17 пропустив три дзвінки від ОСОБА_21 об 11 годині 42 хвилини та о 12 годині 09 хвилин, проте, спілкувався з дружиною о 12 годині 03 хвилини (тривалість розмови склала 59 секунд), о 12 годині 05 хвилин (тривалість розмови склала 56 секунд), о 12 годині 09 хвилин (тривалість 1 секунда) та о 12 годині 19 хвилин (тривалість 16 секунд), що вбачається з додатку № 5 до протоколу огляду від 01 серпня 2017 року (том № 13 а.с. 145)

До того ж, виходячи з відомостей протоколу огляду інформації від 01 вересня 2017 року (том № 12 а.с. 132-137), отриманої в ході тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 29 серпня 2017 року у ПрАТ «Київстар», та роздруківки телефонних з`єднань між абонентами (том № 12 а.с. 134), суд виявив відомост про телефонний дзвінок ОСОБА_61

( НОМЕР_23 ) на номер НОМЕР_24 ( ОСОБА_60 ) 22 березня 2017 року о 12 годині 01 хвилині (розмова тривала 21 секунду). Тобто, саме в той самий час, коли ОСОБА_17 спілкувався із своєю дружиною.

У подальшому, згідно з відомостями роздруківки телефонних з`єднань між абонентами (том № 12 а.с. 114), що є додатком до протоколу огляду інформації від 01 серпня 2017 року, яка отримана в ході тимчасового доступу до речей і документів, вилучених 14 липня 2017 року у ПрАТ «ВФ України», ОСОБА_21 ( НОМЕР_15 ) направляв SMS -повідомлення ОСОБА_19 ( НОМЕР_21 ) 22 березня 2017 року о 13 годині 05 хвилин.

Згідно з відомостями про історію телефонних дзвінків з мобільного телефону ОСОБА_19 . Philips Xenium Х1560, що є додатком до протоколу огляду від 11 травня 2017 року (том № 13 а.с. 40) під номером 52 виявлено SMS -повідомлення від ОСОБА_21 (з номеру НОМЕР_15 ) до ОСОБА_19 22 березня 2017 року о 14 годині 08 хвилин наступного змісту: «Нужно увидеться. По ОСОБА_219 огис ничего не делает».

На переконання суду, всі наведені дзвінки та повідомлення між ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_19, ОСОБА_28, ОСОБА_115, ОСОБА_60, ОСОБА_132 були пов`язані між собою єдиною подією - тим, що після отримання від ОСОБА_28 грошових коштів ОСОБА_19 не прибув в узгоджений пункт обміну валют та не виходив на зв`язок.

82. У судовому засіданні був досліджений протокол затримання від 22 березня 2017 року (том № 4 а.с. 131-138), згідно з яким цього дня о 10 годині 45 хвилин старший слідчий в ОВС Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_147 спільно із працівниками УСБУ в Донецькій області в приміщенні торговельного центру «Шоколад», що розташований у місті Маріуполь по вулиці Італійській, 116 «а», затримали ОСОБА_19 за підозрою в пособництві одержанню неправомірної вигоди.

У ході затримання був проведений особистий обшук ОСОБА_19, за результатами якого у належній йому сумці були виявлені та вилучені його власні кошти в сумі 489 гривень та 101 долар США, мобільний телефон Philips Xenium Х1560 з двома сім-картами, серійний номер НОМЕР_27 (IMEI1: НОМЕР_28, IMEI2: НОМЕР_29 ), а також білий конверт, в якому знаходились кошти - 100 купюр номіналом по 100 доларів США кожна загальною сумою 10 000 доларів США.

Постановою від 23 березня 2017 року вилучені грошові кошти (предмет неправомірної вигоди), цінності та інше майно були визнані речовими доказами у цьому кримінальному провадженні (том № 4 а.с. 207-214).

83. У порядку, визначеному статтею 357 Кримінального процесуального кодексу України, суд оглянув речові докази - грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, а саме 100 купюр номіналом по 100 доларів США. За результатами зіставлення їх реквізитів на предмет відповідності серіям та номерам купюр, що були вручені ОСОБА_148 та вилучені під час затримання ОСОБА_19, а згодом визнані речовими доказами, була виявлена розбіжність у одній цифрі однієї з купюр (том № 4 а.с. 137-138, 207-214, том № 13 а.с. 13-17, том № 14

а.с. 204-206, 212-238, 239-241, 242-264). Проте, колегія суддів вважає, що зміст досліджених процесуальних документів у їх сукупності переконливо свідчить про незначні друкарські помилки, допущені слідчим під час внесення серій та номерів купюр предмета неправомірної вигоди до протоколу затримання ОСОБА_19 від 22 березня 2017 року, що в цілому не впливає на достовірність інформації, відображеної у наведених документах.

Зазначені обставини з достатньою мірою переконливості підтверджують той факт, що грошові кошти, ідентифіковані та вручені ОСОБА_28 у межах проведення спеціального слідчого експерименту для подальшого надання їх ОСОБА_17 через посередника ОСОБА_19 у якості неправомірної вигоди, та кошти, вилучені у ОСОБА_19 під час затримання останнього, є одними і тими самими коштами.

84. Як було встановлено під час дослідження матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, ОСОБА_19 мав доставити пакет з 10 000 доларів США, отриманий від ОСОБА_28, у визначене ОСОБА_17 місце - «ларек», який розташований як самостійне приміщення на виході з підземного переходу, маршрут руху до якого розпочинається ліворуч від приміщення прокуратури (том № 14 а.с. 103-129).

Під час досудового розслідування детектив у присутності начальника сектору відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Донецькій області ОСОБА_44, а також двох понятих здійснив огляд місця події, результати якого зафіксовані у відповідному протоколі від 28 липня 2017 року. Керуючись наданим ОСОБА_17 описом маршруту від будівлі прокуратури Донецької області до пункту обміну валют, детектив від центрального входу будівлі цієї прокуратури, розташованої по вулиці Університетській, 6 в місті Маріуполь, звернув ліворуч та рухався вздовж вулиці до підземного переходу, а тоді, пройшовши крізь цей перехід, одразу після виходу з нього неподалік ресторану «Піца Челентано» виявив кіоск обміну валют «Vodafone» (на перехресті проспекту Металургів та проспекту Миру). Крім того, детектив встановив, що у пункті обміну валют касиром працювала з березня 2017 року та до дня проведення огляду ОСОБА_149, яка повідомила, що власником цього пункту був ОСОБА_150 (том № 12 а.с. 139-148).

Ця інформація узгоджується з результатами негласних слідчих (розшукових) дій та логічно доповнює їх, адже у ході їх проведення ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_21, що ОСОБА_19 повинен потрапити в «об`єкт», де працівника звуть «ОСОБА_220», та передати їй «пакунок» з неправомірною вигодою, зазначивши, що він «від ОСОБА_151 ». До того ж, за таких обставин стає цілком зрозумілим прохання ОСОБА_17 до його дружини - ОСОБА_116, яка повинна була узгодити, щоб її друг «…взял документы на отстой», «Большую партию … чтоб он принял, поменял у себя, а вернее у него полежали пока. Один ноль, ну эквивалент 2,7, 270 правильно? … ему закинут, он может обменять и держать «в писателях», недели полторы?», адже у пункті обміну валют завжди є готівкові кошти у різних валютах, а багаторазові обмінні операції дозволяють з легкістю замінити одержану в доларах США неправомірну вигоду на її еквівалент в іншій валюті (за вказівкою ОСОБА_17 такою мала бути гривня) та одночасно позбутись тих купюр, у яких така вигода була надана, що певною мірою убезпечує одержувача неправомірної вигоди від викриття злочинної діяльності.

85. Дослідивши протокол огляду вилученого у ОСОБА_19 мобільного телефону Philips Xenium Х 1560, серійний номер: НОМЕР_27 (IMEI1: НОМЕР_28, IMEI2: НОМЕР_29 ), колегія суддів встановила, що з доступної області пам`яті була експортована інформація (історія дзвінків, контакти, повідомлення тощо), з якої за допомогою програми UFED Version 6.1.0.140 був сформований файл-звіт та досліджені сім-картки мобільних операторів «МТС Україна» та «Лайфселл». При цьому картка мобільного оператора «МТС Україна» була захищена паролем, а картка мобільного оператора «Лайфселл» містила номер телефону НОМЕР_22 (том №13 а.с. 22-24).У розділі «Контакти» цього телефону міститься запис номеру мобільного телефону НОМЕР_15 із зазначенням імені абонента «ОСОБА_128» (том № 13 а.с. 29).

86. Крім того, у ході огляду місця події, що відбувся 22 березня 2017 року у робочому кабінеті ОСОБА_17, а саме у кабінеті НОМЕР_63, розташованого у приміщенні прокуратури Донецької області за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Університетська, 6, були виявлені та вилучені, зокрема, чотири мобільні телефони ОСОБА_17, а саме: Iphone S (серія - 6) срібного кольору ІС-579С-Е2946А; Iphone (серія - 5) чорного кольору ІС-579С-Е3042А, IMEI: НОМЕР_30 ; Iphone (серія - 6) чорного кольору А 1778 FCCIDBCG-E3091A та Iphone (серія - 4) білого кольору ІС-579С-Е2599А, IMEI : НОМЕР_31 (том № 4 а.с. 159-162). Постановою від 23 березня 2017 року ці телефони були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні (том № 4 а.с. 207-214).

Як убачається з протоколів від 11 травня, 06 червня, 01 серпня 2017 року, за допомогою програмного забезпечення UFED Version 6.1.0.140 та з урахуванням наданого ОСОБА_17 пін-коду до телефону Iphone SE A1723 були оглянуті зазначені вище мобільні телефони та підтверджено користування ОСОБА_17 номерами НОМЕР_8 у телефоні Iphone SE A1723 (IMEI: НОМЕР_32 ), НОМЕР_33 у телефоні А 1428 (IMEI: НОМЕР_34 ), НОМЕР_16 у телефоні Iphone А1778 (IMEI: НОМЕР_35 ) та НОМЕР_17 у телефоні А1688 (IMEI: НОМЕР_36 ) (том № 13 а.с. 44-45, 81-86, 105-116).

При цьому у телефоні іРhone А1428 не була виявлена інформація, яка становила б собою належні до цього кримінального провадження докази.

У телефоні Iphone SE A1723 у розділі «Контакти»виявлено: 1) контакт із зазначенням імені абонента «адв ОСОБА_85 » з номерами телефону: НОМЕР_5, НОМЕР_37, НОМЕР_10, НОМЕР_12, НОМЕР_4, НОМЕР_3 ; 2) запис номеру із зазначенням імені абонента як « ОСОБА_114 », «нач отд 04/21» з номерами телефону: НОМЕР_38, НОМЕР_39, НОМЕР_40 ; 3), контакт, який записано як «А Я КОХАЮ ТЕБЕ А», а організація вказана як « ОСОБА_152 » з номерами телефону: НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20 .

У телефоні Iphone Model А1778 з доступної області пам`яті була експортована інформація (історія дзвінків, контакти, повідомлення тощо), з якої був сформований файл-звіт, а також зроблені фотознімки екрана мобільного телефону щодо властивостей цього пристрою, направлених повідомлень та здійснених дзвінків у мессенджерах «WhatsApp» та «Telegram».

87. Також під час обшуку, який відбувся на підставі ухвал слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 24 та 28 липня 2017 року у приміщенні за адресою: АДРЕСА_7, що їм фактично користувався ОСОБА_21, були виявлені та вилучені мобільні телефони: Nokia 6700c-1 (ІMEІ: НОМЕР_41 ); Samsung SM-G530Н/DV(ІMEІ1: НОМЕР_42, ІMEІ2: НОМЕР_43 ), Samsung GT-E1080w (ІMEІ: НОМЕР_44 ) (том № 12 а.с. 172-175, 176-180).Постановою від 11 серпня 2017 року зазначені телефони були визнані речовими доказами (том № 12 а.с. 176-180, том № 13 а.с. 160-161).

У ході огляду мобільних телефонівNokia 6700c-1 (ІMEІ: НОМЕР_41 ), Samsung SM-G530Н/DV (ІMEІ1: НОМЕР_42, ІMEІ2: НОМЕР_43 ) та Samsung GT-E1080w (ІMEІ: НОМЕР_44 ), вилучених під час обшуку 28 липня 2017 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_21, підтверджено користування ОСОБА_21 такими номерами телефонів НОМЕР_45, НОМЕР_15, НОМЕР_14 . Крім того, за допомогою програмно-апаратного комплексу UFED 4PC Uitimate з внутрішньої пам`яті телефону експортовано інформацію, що може становити інтерес для слідства та створений відповідний звіт у форматі .pdf з інформацією щодо контактів, вхідних та вихідних повідомлень та дзвінків, месенджерів тощо. Утелефонній книзі телефону Samsung GT-E1080w виявлено контакт « ОСОБА_153 » з номером телефону « НОМЕР_46 », а у мобільному телефоні Nokia 6700c-1 контакт « ОСОБА_127 » з номером телефону « НОМЕР_21 ». До того ж, на мобільному телефоні Samsung SM-G530Н виявлений месенджер «WhatsApp» із акаунтом, прив`язаним до номеру телефону НОМЕР_14 з ім`ям «ОСОБА_225» (том № 13 а.с. 155-158).

88. Уході огляду мобільного телефону, що належить ОСОБА_28, а саме iPhone 7 A1778 (IMEI: НОМЕР_47 ), який 28 липня 2017 року він надав добровільно, було підтверджене користування номером НОМЕР_48 та виявлений месенджер «WhatsApp» із акаунтом, прив`язаним до номеру НОМЕР_4 з ім`ям « ОСОБА_154 » (за поясненням ОСОБА_28 це його додатковий номер) (том № 13 а.с.87, 88-91).

89 Суду також була надана інформація операторів мобільного зв`язкуПрАТ «ВФ Україна», ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Лайфселл», здобута внаслідок реалізації тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвал слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27 червня, 14 серпня 2017 року та скомпільована у ході її огляду у відповідних протоколах щодо з`єднань, які відбувались між номерами телефонів ОСОБА_28, ОСОБА_60, ОСОБА_21, ОСОБА_116, ОСОБА_17, ОСОБА_61, ОСОБА_19 (том № 12 а.с. 81-82, 83-86, 94-95, 96-99, 113-115, 126-127, 128-130, 132-137).

90. Відомості, здобуті під час огляду мобільних телефонів ОСОБА_28, ОСОБА_21, ОСОБА_17, ОСОБА_19 та надані операторами мобільного зв`язкуПрАТ «ВФ Україна», ПрАТ «Київстар» та ТОВ «Лайфселл», були ретельно проаналізовані судом у пунктах 41-81 цього вироку шляхом їх одночасного зіставлення із результатами негласних слідчих (розшукових) дій у хронологічному порядку, що дозволило зібрати фрагментарні за своїм змістом, розосереджені та подекуди непрямі докази у єдину систему, викристалізувавши події спільної злочинної діяльності обвинувачених.

VI. Оцінка суду

91. При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового процесу доказів для визнання особи винуватою суд керується стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою, четвертою статті 17 Кримінального процесуального кодексу України, що передбачають, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом (постанова Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом такого розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчинення цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Щодо наявності об`єкту злочину, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України

92. Сукупністю окреслених у цьому вироку дій ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_19, спрямованих на отримання ОСОБА_17 неправомірної вигоди за пришвидшення та неперешкоджання поверненню ОСОБА_29 грошей, вилучених у нього в межах кримінального провадження, завдано шкоди об`єкту злочину, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України, який полягає у встановленні такого порядку оплати праці, згідно з яким діяльність по службі стосовно фізичних і юридичних осіб з боку службових осіб повинна здійснюватися непідкупно і фінансуватись лише за рахунок коштів держави, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ, організацій.

Саме такий порядок оплати праці забезпечує рівне та неупереджене ставлення службових осіб до всіх суб`єктів правовідносин, які перебувають у сфері відання таких осіб. Тоді як порушення цього порядку створює загрозу правопорядку в цілому, руйнує належне управління, знищує соціальну справедливість та перешкоджає існуванню конкуренції у сфері здійснення господарської діяльності.

Щодо відповідності обвинувачених вимогам суб`єкта інкримінованого їм злочину

93. Як вже зазначав суд, злочин, передбачений частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, є кримінальним правопорушенням у сфері службової діяльності, отже діяння може бути кваліфіковане за цією статтею тільки тоді, коли виконавцем такого діяння є спеціальний суб`єкт - службова особа, яка займає відповідальне становище, або коли організатором, підбурювачем, пособником такого діяння є загальний суб`єкт, що діяв у співучасті зі виконавцем - спеціальним суб`єктом.

94. Як убачається з наказу прокурора Донецької області № 1812-к від 05 вересня 2016 року, ОСОБА_17 приступив до виконання службових обов`язківначальника Відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області з 06 вересня 2016 року на підставі (том № 11 а.с. 61-62, 196).

Відповідно до статті 10, пунктів 8-13 частини першої статті 15, пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 05 січня 2017 року) у системі прокуратури України діяли регіональні прокуратури, до яких належали прокуратури областей. У регіональних прокуратурах адміністративними посадами були визначені, зокрема, посади керівників підрозділів регіональної прокуратури, а відтак особи, що їх обіймали, мали статус прокурорів органу прокуратури.

Отже, ОСОБА_17 на час вчинення кримінального правопорушення в розумінні пункту 1 примітки до статті 364 та пункту 2 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України мав статус службової особи, яка займала відповідальне становище.

95. Оскільки ОСОБА_19 та ОСОБА_21 пред`явлене обвинувачення у пособництві ОСОБА_17 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, суд встановив на період їхньої спільної протиправної діяльності відповідність цих осіб ознакам загального суб`єкта злочину, тобто перебування кожного з них у статусі фізичної осудної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Такий висновок ґрунтується на відомостях, які містяться у паспортах громадянина України ОСОБА_19 та ОСОБА_21 (том № 16 а.с. 28, 29-30), а також у листах КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7 м. Маріуполя» № 1608 від 01 червня 2017 року та № 2721 від 09 серпня 2017 року (том № 5 а.с. 196, 202).

Щодо наявності у діянні ОСОБА_17 об`єктивної сторони злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України

96. У контексті цього кримінального провадження варто наголосити, що дії службової особи можуть бути кваліфіковані за статтею 368 Кримінального кодексу України, тобто як отримання неправомірної вигоди, не тільки тоді, коли службова особа з використанням наданої їй влади чи службового становища безпосередньо виконує чи не виконує дії, які вона може або повинна була виконати, але й тоді, коли ця особа не була уповноважена вчиняти конкретні дії особисто, але до вчинення яких іншими особами могла вжити заходів (законних або незаконних) завдяки своєму службовому становищу.

Додатково необхідно зазначити, що діяння належить визнавати даванням і одержанням неправомірної вигоди й у тому випадку, коли учасники злочину не деталізували дії, що їх за таку вигоду вчинятиме службова особа або від вчинення яких утримуватиметься, але повною мірою та однаково усвідомлювали кінцеву мету надання такої вигоди.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 462/6084/18 кримінальна відповідальність за порушення заборони отримання службовою особою, яка займає відповідальне становище, будь-якої неправомірної вигоди у зв`язку із здійсненням своїх службових повноважень, настає також у тому разі, коли особа, яка надає неправомірну вигоду, усвідомлює, що надає її саме такій особі й у зв`язку з можливостями її посади, а особа, яка одержує неправомірну вигоду, розуміє значущість займаної нею посади, її статусність та можливості.

При цьому за межами об`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України, перебуває фактичне виконання або невиконання службовою особою обумовлених дій, адже відповідальність настає незалежно від того, до чи після вчинення цих дій була одержана неправомірна вигода, виконала фактично чи не виконала службова особа узгоджену дію, та взагалі збиралась вона це робити чи ні.

97. Як убачається зі змісту розмови, яка 21 березня 2017 року відбулась між ОСОБА_28 та ОСОБА_17 у службовому кабінеті останнього, ОСОБА_28 уточнював у ОСОБА_17, за що саме надається неправомірна вигода, поставивши йому пряме запитання: «От Вас как бы зависит не мешать. Правильно?».

Це уточнення є цілком слушним, позаяк станом на 21 березня 2017 року арешт, накладений на кошти у розмірі 4 800 000 російських рублів, вилучені у ОСОБА_29 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, вже був скасований ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 17 березня 2017 року, отже відповідно до частини другої статті 21 Кримінального процесуального кодексу України ця ухвала була обов`язковою та підлягала безумовному виконанню на всій території України. Факт скасування арешту тягнув за собою обов`язок слідчого, прокурора повернути майно особі, у якої його було вилучено.

Проте, зі спілкування ОСОБА_17 з ОСОБА_94, ОСОБА_33, ОСОБА_21 висновується, що ОСОБА_17 мав намір перешкоджати поверненню зазначених грошових коштів шляхом реєстрації нового кримінального провадження щодо ОСОБА_29 за статтею 2585 Кримінального кодексу України «Фінансування тероризму» та накладення вже у цьому провадженні арешту на ті самі кошти (том № 14 а.с. 103-105, 106-107, 108-109, 130-132).

Про обізнаність ОСОБА_28 щодо таких намірів ОСОБА_17 свідчить фраза, що останній її промовив до ОСОБА_21 : «он [за змістом розмови ОСОБА_28 ] начал пробивонить, типа того, что я отмораживаюсь, типа второе к/п…».

Отже, ОСОБА_28 первісно ідентифікував мету надання ним неправомірної вигоди ОСОБА_17, як він її розумів, - за невчинення ОСОБА_17 дій із використанням його службового становища, спрямованих на перешкоджання поверненню ОСОБА_29 грошових коштів у розмірі 4 800 000 російських рублів, тобто за те, від чого ОСОБА_17 повинен був утриматись в силу положень закону без надання йому неправомірної вигоди.

98. Проте, ОСОБА_17, прагнучи надати значущості своїй ролі у питанні повернення ОСОБА_29 грошових коштів з огляду на своє службове становище, запевнив ОСОБА_28 у забезпеченні ним режиму максимального сприяння для якнайшвидшого повернення цих коштів.

Про зазначене яскраво свідчать такі фрази ОСОБА_17 : «…мои действия…вчера остановлены были… [на переконання суду, йдеться про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про нове кримінальне провадження за статтею 2585 Кримінального кодексу України]. Нашли с Вами определенные способы решения… Заявление там есть. Сегодня руководители уже отзвонились. Заявление уже расписано», «Дается команда, что они будут сопровождать на сегодняшний день, и Ваши документы не затеряются… С правильного момента. Все очень добросовестно будут относиться к своим «посадовим обов`язкам». Сегодня придет руководитель. Поедет туда. Соберет завтра консилиум своих…Казначейство. Передача на них».

Заслухавши наведене, не висловлюючи будь-яких заперечень, а отже сприйнявши окреслену ОСОБА_17 "додаткову" мету надання неправомірної вигоди, ОСОБА_28 перейшов до обговорення порядку передачі неправомірної вигоди.

Таким чином, суд констатує, що ОСОБА_17 та ОСОБА_28 узгодили, усвідомили та зафіксували, що неправомірна вигода надаватиметься в інтересах ОСОБА_28 як адвоката, що прагнув виконати свої зобов`язання за абонентськими договорами № 4372 та № 4559 від 06 квітня та 17 жовтня 2016 року, та його клієнта, третьої особи в розумінні статті 368 Кримінального кодексу України, - ОСОБА_29, оскільки після скасування арешту майно повертається тій особі, у якої його було вилучено. Інакше кажучи, неправомірна вигода надавалась ОСОБА_17 за 1) невчинення ним з використанням його службового становища дій, спрямованих на перешкоджання поверненню грошових коштів, та за 2) вчинення з використанням його службового становища дій, спрямованих на пришвидшення їх повернення.

99. Розмір неправомірної вигоди вочевидь був погоджений між ОСОБА_17 та ОСОБА_28 поза контролем за вчиненням злочину, а саме 20 березня 2017 року, адже у ході розмови, що відбулась 21 березня того ж року між ОСОБА_17 та ОСОБА_28, останній запитав: «Чуть-чуть подвинуться можно?», на що ОСОБА_17 відповів: «Ну как? Это узгоджено. Я вчера с Вами разговаривал. Я вам четко сказал».

І хоча конкретний розмір неправомірної вигоди під час окресленої розмови ані ОСОБА_28, ані ОСОБА_17 не озвучували, проте, ОСОБА_28 у розмові з ОСОБА_19 ідентифікував розмір неправомірної вигоди, як «… десять штук» та зрештою саме цю суму (10 000 доларів США) передав ОСОБА_19 як таку, а ОСОБА_17 у розмові зі своєю дружиною просив організувати «відстій» «документів» з переведенням їх у гривню, зазначивши про «великий розмір», «один нуль» та «еквівалент 270», що суд вважає завуальованою назвою 10 000 доларів США.

100. Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_17 не мав процесуального статусу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, а займана ним адміністративна посада не надавала йому можливості впливати на процесуальні рішення підпорядкованих йому прокурорів, а відтак відсутня така обов`язкова ознака злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, як використання ним службового становища, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на таке.

100.1. Дійсно, відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про прокуратуру» прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов`язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури. При цьому адміністративне підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень.

До того ж, ОСОБА_17 обіймав посаду керівника підрозділу обласної прокуратури (начальника Відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області), яка відповідно до пункту 9 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України не включена до переліку тих керівників органів прокуратури, що наділені процесуальними повноваженнями за посадою.

100.2. Разом з тим, для кваліфікації дій службової особи за статтею 368 Кримінального кодексу України під використанням службового становища слід розуміти не лише вчинення такою особою дій у межах її безпосередніх повноважень, але й вчинення нею таких дій, що пов`язані з авторитетом займаної посади, її значущістю, впливовістю, а також з використанням інших можливостей, які особа набуває, перебуваючи на цій посаді. При цьому використання службового становища набуває протиправного забарвлення лише тоді, коли окреслені дії вчиняються службовою особою не з метою виконання її посадових обов`язків, а з завідомо протиправною метою - власного незаконного збагачення або незаконного збагачення третіх осіб. Таке діяння (дія або бездіяльність) може бути вчинене як в межах повноважень службової особи, так і з їхнім перевищенням або навіть поза межами її компетенції.

Так, відповідно до Положення про управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області, затвердженого наказом прокурора Донецької області № 18окв від 09 лютого 2017, та Розподілу обов`язків між працівниками Відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури області, затвердженого заступником прокурора Донецької області від 12 грудня 2016 року (том № 11 а.с. 11-12, 246-257), до складу зазначеного управління входив Відділ нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби, що його очолював ОСОБА_17 (пункти 2.1 та 2.2 Положення).

Цей відділ забезпечував нагляд за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності оперативними управліннями ГУ ДФС у Донецькій області, Маріупольської ОДПІ та ДПІ у місті Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області; процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, участь у судовому провадженні, підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях, досудове розслідування в яких проводиться СУ фінансових розслідувань Маріупольської ОДПІ та ДПІ у місті Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області.

До прямих обов`язків ОСОБА_17 як начальника зазначеного відділу входили організація роботи та загальне керівництво відділом, організація процесуального керівництва досудовим розслідуванням у конкретних кримінальних провадженнях та контроль за їх рухом під час досудового розслідування та судового провадження, контроль стану процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підтримання державного обвинувачення, апеляційне оскарження тощо.

100.3. За змістом матеріалів наглядового провадження № 32016050390000052 процесуальне керівництво у відповідному кримінальному провадженні здійснювали прокурори ОСОБА_30 та ОСОБА_155, тоді як ОСОБА_17 до складу групи не входив (том № 7

а.с. 370). Проте, у межах реалізації своїх службових (організаційних) повноважень щодо контролю за рухом кримінальних проваджень під час досудового розслідування та стану процесуального керівництва в них ОСОБА_17 був обізнаним щодо всіх процесуальних рішень, які приймали слідчі та прокурори, зокрема, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052.

100.4. У цілому не був би ознакою кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України, сам по собі факт обговорення ОСОБА_17 із підпорядкованими йому прокурорами ОСОБА_94, ОСОБА_33 та навіть із керівником іншого підрозділу прокуратури Донецької області ОСОБА_21 конкретного кримінального провадження, перебігу досудового розслідування у ньому, рішень слідчого судді, перспектив такого провадження, доцільності перекваліфікації або внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань інших епізодів злочинної діяльності на підставі встановлених під час розслідування обставин.

У контексті цього кримінального провадження не було б ознак інкримінованого ОСОБА_17 злочину навіть у його позапроцесуальному листуванні з суддею Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя ОСОБА_36 щодо майбутнього рішення слідчого судді ОСОБА_105, яка здійснювала у наведеному провадженні судовий контроль за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб, та зрештою скасувала арешт з грошових коштів, вилучених у ОСОБА_29 .

Проте, колегія суддів наголошує на тому, що вчинення ОСОБА_17 всіх наведених у цьому пункті дій стало можливим винятково завдяки займаній ним посаді, її авторитету, впливовості, значущості, тоді як здобута внаслідок застосування службового становища інформація була використана ним з завідомо протиправною метою - власного незаконного збагачення шляхом одержання для себе неправомірної вигоди. До того ж, саме керівна посада ОСОБА_17 дозволила йому сформувати у ОСОБА_28 переконання у тому, що він [ ОСОБА_17 ] має можливість впливати на долю кримінального провадження та вилучених у ньому грошових коштів.

100.5. Повною мірою усвідомлюючи наведене, ОСОБА_17 навмисно підкреслював у спілкуванні з ОСОБА_28 свій статус начальника, демонстрував свою обізнаність щодо перебігу кримінального провадження, акцентував увагу на підпорядкуванні йому інших прокурорів та керівників органу досудового розслідування, що висновується з таких його фраз: «…завтра заявление пишите с утра, товарищу поднадзорному. Написали заявление, ну все тогда, сегодня будет у меня руководитель, сегодня согласуем эти события. Руководитель соответствующего органа, он получит команду и сопровождение…», «Заявление там есть. Сегодня руководители уже отзвонились. Заявление уже расписано», «Дается команда, что они будут сопровождать на сегодняшний день, и Ваши документы не затеряются… С правильного момента. Все очень добросовестно будут относиться к своим «посадовим обов`язкам». Сегодня придет руководитель. Поедет туда. Соберет завтра консилиум своих…Казначейство. Передача на них».

101. Існування ж завідомо протиправної мети, яка власне криміналізувала сукупність дій ОСОБА_17, вчинених з використанням ним службового становища, можна викристалізувати з таких його висловлювань та дій.

На повідомлення ОСОБА_90 17 березня 2017 року про скасування арешту грошових коштів, вилучених у ОСОБА_29, ОСОБА_17 відреагував фразою «Вносим ОСОБА_204 тогда. Распечатаем рапорт. Только рапорт хай налоговики вносят по 258», маючи на увазі складання рапорту про виявлення обставин, які можуть свідчити про вчинення ОСОБА_29 злочину, передбаченого статтею 2585 Кримінального кодексу України.

Згодом, 21 березня 2017 року, ОСОБА_17 вже у розмові з ОСОБА_94 вимовляє: «…нам сейчас 258-ю и делать вид, что нам должны, и с судом переговорить… кто из друзей у нас здесь есть. Хай отрабатывают», «Арестуем. Что дальше? Чисто гонка за гонками…».

І хоча за частиною першою статті 214 Кримінального процесуального кодексу України прокурор у разі самостійного виявлення обставин, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, має повноваження розпочати щодо таких обставин досудове розслідування, звертає на себе увагу той факт, що ОСОБА_17 всупереч наведеній нормі в основу свого рішення про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за статтею 2585 Кримінального кодексу України поклав не прагнення до виконання завдань кримінального провадження, а одну-єдину обставину - непідконтрольне йому скасування арешту грошових коштів, вилучених у ОСОБА_29, та свій намір не допустити їх повернення без одержання неправомірної вигоди для себе шляхом накладення на ці ж гроші арешту у новому провадженні.

102. Одночасно на тлі обговорення можливості реєстрації нового кримінального провадження щодо ОСОБА_156 за статтею 2585 Кримінального кодексу України 21 березня 2017 року ОСОБА_17 просив ОСОБА_28 зустрітись з напарником останнього, якого суд ідентифікував як ОСОБА_19, та передати йому пакет з неправомірною вигодою, наголошуючи «запакуйте только хорошо пакет». Цей самий «пакет» фігурував у розмові ОСОБА_17 з його дружиною ОСОБА_115, яка мала забезпечити приймання «пакету» з 10 000 доларів США працівницею пункту обміну валют на ім`я « ОСОБА_157 », переведення їх у гривні та їх подальший «відстій», адже ОСОБА_17 пояснював: «будет мужчина в возрасте [ ОСОБА_19 ]…говорит пароль и оставляет пакет». Того ж дня о 15 годині 07 хвилин вже ОСОБА_19 говорив ОСОБА_28, що його просили лише забрати «сверток» та віднести туди, де скажуть, а ОСОБА_28 підтверджував «Украинский просит деньги хорошо упаковать». І зрештою, 21 березня 2017 року о 17 годині 56 хвилин під час розмови ОСОБА_28 та ОСОБА_17 останній каже: «У меня просьба… запакуйте скотчем… чтобы Вашему оппоненту [ ОСОБА_19 ] не было видно. У него нет такой задачи».

103. На цьому етапі необхідно наголосити, що одержання неправомірної вигоди службовою особою може відбуватись не лише безпосередньо, тобто з рук її надавача у руки її одержувача. Одержанням неправомірної вигоди належить вважати будь-який інший спосіб її прийняття службовою особою, зокрема, через посередника (-ів), внаслідок укладення удаваного цивільно-правового договору з безоплатним набуттям права власності на предмет неправомірної вигоди або узгодження та сплати завідомо заниженої ціни за його набуття, шляхом перерахування неправомірної вигоди на банківський рахунок її одержувача або іншої особи (фізичної або юридичної) за його вказівкою, у спосіб залишення неправомірної вигоди у визначеному її одержувачем місці тощо.

Тому передача ОСОБА_28 неправомірної вигоди для ОСОБА_17 через ОСОБА_19 за посередництва ОСОБА_21 однозначно утворює в діях обвинуваченого об`єктивну сторону злочину, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України, адже попри запровадження кількох запобіжників від викриття протиправної діяльності для суду є очевидним одержання неправомірної вигоди саме ОСОБА_17 . Та обставина, що ОСОБА_17 особисто не зустрічався з ОСОБА_19, та в цілому у виборі посередника покладався на розсуд ОСОБА_21 не впливає на кваліфікацію його дій. Визначальним є те, що ОСОБА_19 був залучений до одержання неправомірної вигоди з волі ОСОБА_17 та виконував всі його вказівки, що він їх надавав через ОСОБА_21 . Тому момент одержання неправомірної вигоди ОСОБА_158 для ОСОБА_17 також є моментом закінчення інкримінованого йому злочину.

104. Отже, використовуючи своє службове становище, авторитет і впливовість адміністративної посади в органах прокуратури, ОСОБА_17 одержав від

ОСОБА_28 неправомірну вигоду у розмірі 10 000 доларів США за вчинення та невчинення узгоджених ними дій в інтересах адвоката ОСОБА_28 та його клієнта - ОСОБА_29 .

Щодо кваліфікуючої ознаки - вимагання неправомірної вигоди

105. Згідно з частиною п`ятою статті 354 Кримінального кодексу України, зокрема, у статті 368 цього Кодексу під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

106. Відповідно до правової позиції, висловленої у постановах Верховного Суду України від 21 січня 2016 року у справі № 5-124кс15 та Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 621/2190/16-к, із законодавчого визначення та судової практики випливає, що така ознака як вимагання неправомірної вигоди може бути поставлена за провину за наявності трьох основних чинників:

1) ініціатором давання (одержання) неправомірної вигоди є службова особа;

2) пропозиція про давання (одержання) неправомірної вигоди має характер вимоги (примусу), що підкреслюється а) відкритою погрозою, або б) створенням таких умов, які переконують особу, яка надає неправомірну вигоду, в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) її правам та законним інтересам, що змушує її погодитися з вимогою;

3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем і, головне, мають протиправний характер або спрямовані на заподіяння шкоди правам та законним інтересам особи, яка надає неправомірну вигоду.

107. З характеру спілкування ОСОБА_17 та ОСОБА_28 вбачається активна, ініціативна позиція саме ОСОБА_17, який своїми фразами щодо власної обізнаності та координації діяльності керівників всіх «поднадзорных», а відтак підконтрольних йому органів, відверто переконував ОСОБА_28 у власній впливовості, значущості та здатності сприяти поверненню ОСОБА_29 вилучених у нього грошових коштів або, навпаки, перешкодити цьому.

Крім того, зміст розмов між ОСОБА_17 та ОСОБА_94, ОСОБА_33, ОСОБА_21 дає уявлення про загальне сприйняття ОСОБА_17 факту скасування слідчим суддею за клопотанням ОСОБА_28 арешту з грошових коштів, яке ОСОБА_17 вочевидь вважав небажаним особисто для себе, таким, що позбавляє його будь-яких важелів впливу на долю цих коштів, а відтак «підґрунтя» для одержання неправомірної вигоди. Такі важелі йому міг би повернути арешт, накладений на ці ж грошові кошти в «новому», ним самим або за його вказівкою штучно розпочатому кримінальному провадженні за статтею 2585 Кримінального кодексу України «Фінансування тероризму». Такий намір ОСОБА_17 був навмисно та цілеспрямовано доведений до відома ОСОБА_28 .

Разом з тим, за відсутності реальної підстави для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення повноважна на такі дії службова особа зобов`язана утримуватись від їх вчинення, адже процедура кримінального переслідування не повинна застосовуватись з будь-якою іншою метою, окрім тієї, що визначена у статті 2 Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, відповідно до статті 174 Кримінального процесуального кодексу України після скасування слідчим суддею арешту грошей, вилучених у ОСОБА_156, останній та його адвокат ОСОБА_159 мали легітимне очікування щодо безперешкодного повернення цих коштів та розраховували на правомірну поведінку ОСОБА_17, а також інших службових осіб в окресленій ситуації, тобто задоволення їх інтересів перебувало у межах положень кримінального процесуального законодавства України.

На користь саме такої інтерпретації подій свідчать дії ОСОБА_28, який 21 та 22 березня 2017 року подав заяву до СУ ФР ГУ Міндоходів у Донецькій області з вимогою негайно виконати ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 17 березня 2017 року та повернути гроші ОСОБА_29 (том № 7 а.с. 456-458), що зрештою відбулось 28 березня 2017 року (том № 7 а.с. 475-476).

Доведення ж до відома ОСОБА_28 плану ОСОБА_17 щодо реєстрації «нового» кримінального провадження щодо ОСОБА_29 створювало умови, за яких він ( ОСОБА_28 ) був вимушений надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо прав і законних інтересів ОСОБА_29, адже попри скасування арешту ОСОБА_17 міг би у наведений спосіб (шляхом штучного створення нових кримінальних проваджень) перешкоджати поверненню ОСОБА_29 майна до нескінченності, як сам він влучно зазначив, створюючи «…просто гонку за гонкой».

На користь такого висновку свідчить також той факт, що майже одразу після викриття органами правопорядку корупційної схеми за участі обвинувачених, а саме 06 липня 2017 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2016 року за номером 32016050390000052, було закрите на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України з огляду на відсутність у діянні ОСОБА_29 складу кримінального правопорушення (том № 21 а.с. 96).

108. За таких обставин, протиправна діяльність ОСОБА_17 з використанням свого службового становища, яка була спрямована на створення атмосфери безвиході у питанні по суті правомірного повернення ОСОБА_160 вилучених у нього грошових коштів шляхом безпідставної реєстрації нового кримінального провадження з метою накладення арешту на ті самі гроші, про що ОСОБА_28 був достеменно обізнаним, є формою вимагання неправомірної вигоди у розумінні примітки 5 до статті 354 Кримінального кодексу України.

Щодо наявності у діях ОСОБА_21 та ОСОБА_19 об`єктивної сторони пособництва ОСОБА_17 в інкримінованому злочині

109. У цьому кримінальному провадженні до виконання плану одержання ОСОБА_17 неправомірної вигоди були залучені два пособника, що діяли як посередники, - ОСОБА_21 та, за вибором останнього, але за погодженням з ОСОБА_17, ОСОБА_19 .

110. Так, у ході розмови між ОСОБА_17 та ОСОБА_21, яка розпочалась 21 березня 2017 року о 10 годині 49 хвилин у службовому кабінеті ОСОБА_17, останній з достатньою мірою деталізації розповів ОСОБА_21 про свої наміри у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052. При цьому оскільки характер їхнього спілкування був навмисно уривчастим, вочевидь нетиповим для офіційно-ділової або навіть побутової комунікації, а також враховуючи, що обидва співрозмовника впевнено обмінювались репліками у цьому для сторонньої особи незрозумілому діалозі, суд робить висновок про їхню обопільну обізнаність щодо предмету обговорення та про їхнє спільне прагнення максимально утримуватись від ідентифікації обставин, які їм самим вже заздалегідь відомі.

Фраза ОСОБА_21 «Ну понятно, ну они - эти люди - все несут, башляют. ОСОБА_83 уже здесь делает» містить слово «башляти», що Словник жаргонної лексики української мови тлумачить як «платити комусь за щось гроші (звичайно великі), розплачуватись з кимось». І хоча кримінальне провадження на стадії досудового розслідування від його учасників не вимагає здійснення жодних платежів ОСОБА_17 відповідає: «так это ж уже к нам», а тоді додає: «он [за змістом розмови ОСОБА_28 ] мне начал, знаешь так, пробивонить, типа того, что я отмораживаюсь, типа второе к/п… Говорю, с чего Вы взяли, с каких моментов? Я вообще не понимаю, о чем Вы мне говорите. А че вы беспокоитесь, вы, наверное, знаете, какие мои дальнейшие действия будут, он - ну да».

Згодом ОСОБА_17 детально окреслив ОСОБА_21 свій план: «Что я хочу? Смотри, … типа пока стопе, тоже неизвестная ситуация, я хочу пока продумать вариант, куда их впихнуть. А 258, которую мы зарегистрируем, мы ее проконтролируем потому, что там с восстановлением сроков повисим… Я тебе к чему говорю (нерозбірливо) не сможем и арестовать его в другом производстве. То есть мы теоретически понимаем, о чем идет речь, документы сделаем, зарегистрируем и туда подадим. У меня есть один контакт, который выйдет на вашего партнера. Мы засветимся…».

Оскільки попри таку, на перший погляд, неузгоджену тираду, ОСОБА_21 уточнюючих запитань не ставив, то не викликає жодного сумніву його усвідомлення власної ролі в окресленому плані, адже він одразу відповів ОСОБА_17 : «В этой ситуации, какой ты план нам нарисуешь, такой мы и будем делать. Надо будет как-то того человека подключить, я его подключу. Не вопрос», а ОСОБА_17 узгодив залучення ще одного пособника, промовивши: «Значит надо, чтобы он был в теме». Отже, роль ОСОБА_21 полягала у виборі, залученні до схеми та комунікації з особою, яка мала б отримати «пакет» з неправомірною вигодою та віднести його у визначене ОСОБА_17 місце.

111. Цього пособника колегія суддів поза будь-яким розумним сумнівом ідентифікувала як ОСОБА_19 з огляду на таке.

По-перше, конкретно його прізвище тричі лунало у ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме:

- 21 березня 2017 року орієнтовно о 13 годині 34 хвилини у розмові ОСОБА_17 з ОСОБА_21, коли ОСОБА_17 напряму запитав: «Привлекаешь не привлекаешь ОСОБА_51 ?», а тоді одразу окреслив роль останнього - «Запакуйте все, его задача будет только все передать», «Потом спасибо скажем»;

- того ж дня ввечері, приблизно між 18 годиною 00 хвилин та 18 годиною 15 хвилин, у розмові ОСОБА_28 та ОСОБА_17, коли ОСОБА_28, уточнюючи порядок передачі неправомірної вигоди, також напряму двічі запитав ОСОБА_17 : «У ОСОБА_51 же?», «Я звоню ОСОБА_161 ?», а ОСОБА_17 відповів: «Будьте любезны»;

- 22 березня 2017 року о 10 годині 34 хвилини, коли ОСОБА_28 одразу після надання неправомірної вигоди зателефонував ОСОБА_17 та зазначив: «Заявление есть… ОСОБА_146, не давать ему трубку».

По-друге, у коловороті подій 21 та 22 березня 2017 року чітко прослідковується ланцюжок дій від вказівок ОСОБА_17, наданих ОСОБА_21, до виконання цих вказівок ОСОБА_19, а також від вказівок ОСОБА_17, наданих ОСОБА_28, до їх обговорення між ОСОБА_28 та ОСОБА_19 та зрештою до самого моменту передачі неправомірної вигоди від ОСОБА_28 до ОСОБА_19 .

По-третє, з`ясування ОСОБА_17 певних необхідних йому обставин, зокрема, щодо місцезнаходження всіх учасників, а також координація їхніх дій відбувались за допомогою месенджерів, повідомлень тощо, при цьому суд встановив чітку хронологічну послідовність зв`язків ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_19, ОСОБА_43, ОСОБА_116, ОСОБА_61, ОСОБА_162 .

112. Таким чином, ОСОБА_17 через ОСОБА_21 довів до відома ОСОБА_19 роль останнього, яка полягала у тому, щоб зустрітись з ОСОБА_28, забрати предмет неправомірної вигоди та віднести його до конкретного пункту обміну валют, де після застосування паролю залишити таку вигоду.

Щодо наявності у діях ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_19 суб`єктивної сторони інкримінованого їм злочину

113. Як розтлумачив Верховний Суд у своїй постанові від 02 травня 2023 року у справі № 750/5546/21, домовленістю групи осіб про спільне вчинення кримінального правопорушення є узгодження об`єкту злочину, характеру, місця, часу, способу та змісту виконуваних функцій, яке може відбуватись у будь-якій формі (усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій) або висновуватись безпосередньо з поведінки співучасників.

У контексті цього кримінального провадження доцільно наголосити на тому, що вчинення злочину у співучасті вимагає доведення спільного умислу на участь у виконанні ними об`єктивної сторони кримінального правопорушення в цілому, але це не означає, що всі співучасники корупційної схеми обов`язково повинні бути знайомі один з одним, мати особисте спілкування всі разом, одержувати детальну інформацію про всі аспекти протиправної діяльності, зокрема, щодо анкетних даних та кількості задіяних осіб, ролі та переліку дій кожного з них, розміру предмету злочину, послідовності конкретних діянь, які повинні вчинити службові та інші особи або від вчинення яких вони повинні утриматись тощо.

Радше навпаки, для корупційної діяльності, що її прагнуть приховати, є типовою фрагментарна обізнаність співучасників із загальним планом, а саме у межах тих дій, які належить вчинити конкретній особі. Характерною рисою латентної корупції також є залучення до схеми фізичних осіб без статусу службових для виконання ними окремих дій за вказівкою виконавців (організаторів) або юридичних осіб для надання предмету неправомірної вигоди виду платежу у межах законної господарської діяльності. Метою такого формату співучасті є унеможливлення/ускладнення ідентифікації службових осіб, які знаходяться на найвищому щаблі схеми, у випадку викриття однієї з нижчих ланок.

У таких випадках наявність спільного умислу належить встановлювати, виходячи з сукупності дій, що утворюють об`єктивну сторону злочину, поведінки обвинувачених, змісту та характеру їхнього спілкування, послідовності їх дій тощо, тоді як відповідальність кожного співучасника повинна наступати винятково за ті дії, щодо яких він був обізнаним та які охоплювались його умислом.

114. Як вже зазначалось у цьому вироку, колегія суддів убачає очевидні ознаки прагнення ОСОБА_17 завуалювати свою протиправну діяльність шляхом вжиття численних конспіраційних заходів, зокрема, застосування елементів кодованої мови або уривчастих конструкцій в усному спілкуванні, використання месенджерів, періодичної заміни телефонів та номерів, використання послуг іноземних операторів тощо. Одним з таких заходів суд вважає також доручення ОСОБА_17, надане ОСОБА_21, щодо залучення до корупційної схеми на вибір останнього будь-якої особи та виконання цією особою частини об`єктивної сторони інкримінованого злочину - безпосереднього одержання грошових коштів від ОСОБА_28 та їхньої доставки у визначене ОСОБА_17 місце. Такою особою став адвокат ОСОБА_19 .

З тим, щоб ще дужче дистанціюватись від предмету неправомірної вигоди, який міг бути заздалегідь ідентифікований органами правопорядку за умови здійснення контролю за вчиненням злочину та його відшукання під час проведення обшуку, ОСОБА_17 за допомогою своєї дружини - ОСОБА_116 узгодив конвертацію предмету неправомірної вигоди, що її мав принести ОСОБА_19 у визначений пункт обміну валют, з доларів США у гривні, а також їхнє подальше зберігання там упродовж узгодженого періоду часу.

115. Попри наведене колегії суддів вдалось встановити у діях ОСОБА_17 всі основні та кваліфікуючи ознаки злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, зокрема, посаду, що її обіймав ОСОБА_17, розмір неправомірної вигоди, яку він одержав від ОСОБА_28 через посередника, мету її надання, одержання такої вигоди за пособництва ОСОБА_21 та ОСОБА_19 .

Окреслені дії могли бути вчинені лише зі спільним прямим умислом, про існування якого у діях обвинувачених свідчить сукупність їх дій, узгодженість та послідовність вчинків кожного з них, характер та зміст їх спілкування (між ОСОБА_21 та ОСОБА_17, між ОСОБА_17 та ОСОБА_28, між ОСОБА_28 та ОСОБА_19 ). Подія інкримінованих обвинуваченим дій була б неможливою без усвідомлення ними суспільно небезпечного характеру спільного діяння та без прагнення до настання суспільно небезпечних наслідків такого діяння.

116. При цьому позицію ОСОБА_19, яка полягала у тому, що відсутність його особистого спілкування з ОСОБА_17 унеможливлювала формування їх спільного умислу на вчинення злочину, а також позицію ОСОБА_21, яка полягала у тому, що матеріали справи не містять прямих доказів його особистого спілкування з ОСОБА_19 на предмет одержання ОСОБА_17 неправомірної вигоди, суд вважає неспроможними та такими, що не узгоджуються з фактичними обставинами справи.

117. Так, 21 березня 2017 року приблизно о 13 годині 34 хвилини ОСОБА_17 запитав ОСОБА_21 : «Привлекаешь не привлекаешь ОСОБА_163 задача будет только все передать», на що ОСОБА_21 відповів: «Секундочку. Я узнаю, человек здесь или на севере, и с ним потом встречусь», - та одночасно зателефонував ОСОБА_19 .

Оскільки з`єднання не відбулось, о 13 годині 41 хвилині ОСОБА_21 направив ОСОБА_19 SMS-повідомлення: «Добрый день. Нужно увидеться». А вже о 13 годині 52 хвилини ОСОБА_19 набрав ОСОБА_21, і після розмови з ним ОСОБА_21 поінформував ОСОБА_17 : «Ну короче, он [ ОСОБА_19 ] ждет звонка, место и время. Он здесь. Готов в любое время», після чого ОСОБА_164 описав маршрут від прокуратури Донецької області до пункту обміну валют, куди ОСОБА_19 мав принести неправомірну вигоду.

О 14 годині 19 хвилин ОСОБА_17 з`ясував у своєї дружини - ОСОБА_116 «Какой пароль, и как девочку зовут [касир у пункті обміну валют]? Мне надо что б там приняли… Будет мужчина в возрасте [ ОСОБА_19, про згоду на участь якого ОСОБА_17 вже дізнався від ОСОБА_21 ]. Пароль и все. Пароль и оставляет пакет…».

Приблизно о 14 годині 40 хвилин - 14 годині 45 хвилин ОСОБА_17 під час розмови у месенджері з ОСОБА_28 каже: «У меня к вам такая просьба…постарайтесь в ближайшее время встретиться с ним, с напарником своим [ ОСОБА_19 ] … запакуйте только хорошо пакет…», «…он по плану ждет вас, он здесь…состыкуйтесь с ним, отдадите ему и потом езжайте ко мне…».

О 14 годині 49 хвилин ОСОБА_17 спонукав ОСОБА_21 до здійснення контролю за ОСОБА_19 з тим, щоб ОСОБА_19 нічого не переплутав, роз`яснюючи: «…нужно узнать, ОСОБА_157 эта, что б он не перепутал и нужно отправить туда, он должен отзвониться. Он отдаст, он выходит с него и слева. Он один там, ОСОБА_139 …».

Вже о 15 годині 07 хвилин того ж дня ОСОБА_19 під час зустрічі з ОСОБА_28 сказав йому : «Мне позвонили и сказали, что ты должен отдать сверток, и мне скажут, куда его отвезти…», «Я …не знаю, что там. Сколько там?», «Мне сказали взять, а потом скажут куда».

І хоча, дійсно, спочатку ОСОБА_19 міг достеменно не знати, що кінцевим отримувачем неправомірної вигоди є саме ОСОБА_17, а також ймовірно не був обізнаним щодо розміру неправомірної вигоди та мети її надання, ОСОБА_28 упродовж їхнього спілкування розповів ОСОБА_19, що йому телефонував саме ОСОБА_17 та надав такі інструкції: «…только хорошо упакуй … 10 штук … отдай … напарнику, своему бывшему…».

Мета надання такої вигоди вочевидь була відома ОСОБА_19, адже він був другим адвокатом ОСОБА_29 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, особисто брав участь в одному із судових засідань щодо скасування арешту з грошових коштів, а ОСОБА_28 також розповів йому про те, що номер телефону ОСОБА_17 йому надав ОСОБА_30, зазначивши, що звертатись необхідно тільки до ОСОБА_17 .

Згодом, 21 березня 2017 року приблизно о 17 годині 40 хвилин ОСОБА_19 вже запевняв ОСОБА_28, що тим особам, кому він буде передавати гроші, можна довіряти.

На запитання ж ОСОБА_28, хто контактував з ОСОБА_19 та чи був це особисто ОСОБА_17, ОСОБА_19 зазначив, що з ним контактував «… тот человек … прокурорский», «Напрямую нет, ну я общаюсь с его лучшим другом [ ОСОБА_21 ] …знает меня…он руководящий состав…они равнозначные».

118. Із наведеного убачається, що станом на 21 березня 2017 року ОСОБА_21 залучив до одержання від ОСОБА_28 неправомірної вигоди для ОСОБА_17 адвоката ОСОБА_165, який спочатку демонстрував свою обізнану згоду лише на те, щоб взяти пакунок і перенести його у визначене місце.

Проте, ОСОБА_28 назвав ОСОБА_19 розмір неправомірної вигоди - 10 000 доларів США та її одержувача, якого сам ОСОБА_19 ідентифікував як «прокурорского», «руководящий состав» і «равнозначного» з ОСОБА_21 . Оскільки ОСОБА_21 на той момент обіймав посаду начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Донецької області (том № 9 а.с. 62, 198), то ОСОБА_19 усвідомлював статус ОСОБА_17 як керівника одного з відділів прокуратури Донецької області, тобто службової особи, яка займала відповідальне становище.

Дізнавшись окреслену інформацію, ОСОБА_19 продовжив виконувати свою роль, фактично погодившись із раніше, можливо, невідомими йому обставинами діяння, що він його розпочав вчиняти спільно з ОСОБА_17 та ОСОБА_21, розширивши межі свого умислу на наведені у попередньому абзаці обставини.

І якщо у ході першої зустрічі 21 березня 2017 року ОСОБА_19, усвідомлюючи неправомірний характер походження коштів, лише припускав, що, вірогідно, за його посередництво ОСОБА_17 та ОСОБА_21 нададуть йому винагороду, запевнивши ОСОБА_28 у тому, що «…если что-то скажут, что мое, я тебе половину отдам», то вже того ж дня ввечері під час другої зустрічі з ОСОБА_28 він займав проактивну позицію, пропонуючи ОСОБА_28 «поторгуватися» з ОСОБА_17 з тим, щоб надати неправомірну вигоду на 2 тисячі доларів США менше, а ці «вивільнені» гроші розділити між собою. Крім того, ОСОБА_19 вже запевнив ОСОБА_28 у тому, що він обізнаний щодо умов передачі йому грошових коштів як посереднику, та що тим особам, кому він буде передавати ці гроші, можна довіряти.

У спілкуванні з ОСОБА_17, яке відбувалось також 21 березня 2017 року, ОСОБА_28 двічі напряму запитував у ОСОБА_17, чи саме ОСОБА_19 є тією особою, якій належить віддати «пакет», та одержав підтвердження цього, а напередодні ОСОБА_17 запитував у ОСОБА_21, чи залучатиме він ОСОБА_19, на що також одержав ствердну відповідь. Зазначене свідчить про обізнаність ОСОБА_17 щодо участі конкретно ОСОБА_19 у реалізації його плану

119. Зрештою, 22 березня 2017 року о 10 годині 30 хвилин саме ОСОБА_19 прибув до офісу ОСОБА_28, де останній передав йому 10 000 доларів США, продемонструвавши їх перед тим, як запакувати у конверт, а ОСОБА_19 взяв їх, одержавши можливість розпорядитися ними.

120. При цьому, для кваліфікації дій ОСОБА_19 не має жодного значення той факт, що ОСОБА_17 прагнув приховати від нього свою особу та розмір неправомірної вигоди, яку він очікував отримати від ОСОБА_28, цілеспрямовано залучивши до схеми ОСОБА_21 та попросивши ОСОБА_28 запакувати неправомірну вигоду у такий спосіб, щоб вміст пакету не був видимим: «У меня просьба… запакуйте скотчем… чтобы Вашему оппоненту [ ОСОБА_19 ] не было видно. У него нет такой задачи». Визначальним у цьому питанні є те, що з моменту, коли ОСОБА_28 визначив ОСОБА_17 як службову особу, якій надається неправомірна вигода, та повідомив ОСОБА_19 про розмір такої вигоди, умисел ОСОБА_19 повністю охопив ці дві кваліфікуючі ознаки - одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище, та великий розмір такої вигоди.

Разом з тим, ретельно дослідивши надані сторонами кримінального провадження матеріали, суд не віднайшов жодного доказу обізнаності ОСОБА_19 щодо вимагання ОСОБА_17 у ОСОБА_28 неправомірної вигоди (самого факту та його обставин), а тому колегія суддів констатує недоведеність у діях ОСОБА_19 такої кваліфікуючої ознаки.

121. Отже, сукупність дій ОСОБА_19, який діяв спільно з ОСОБА_17 та ОСОБА_21, свідчить про наявність у нього прямого умислу на сприяння ОСОБА_17 (за проханням ОСОБА_21 ) як службовій особі, яка займає відповідальне становище, в одержанні неправомірної вигоди від ОСОБА_28 в інтересах останнього та його клієнта ОСОБА_29 у розмірі 10 000 доларів США за вчинення ОСОБА_17 з використанням його службового становища дій, спрямованих на сприяння та неперешкодання у поверненні ОСОБА_29 вилучених у нього грошей.

122. Щодо наявності у ОСОБА_21 прямого умислу на пособництво в одержанні ОСОБА_17 неправомірної вигоди, суд констатує:

1) загальну обізнаність ОСОБА_21 з планом ОСОБА_17 щодо порядку одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_28 за вчинення дій/невчинення дій ОСОБА_17 з використання його службового становища, спрямованих на сприяння/неперешкоджання у поверненні грошових коштів, вилучених у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, поєднаного з вимаганням;

2) готовність ОСОБА_21 виконувати план та будь-які вказівки ОСОБА_17 у межах цього плану;

3) залучення ОСОБА_21 до вчинення злочину ОСОБА_19 з метою посередництва в одержанні від ОСОБА_28 неправомірної вигоди та доставки її у визначене ОСОБА_17 місце.

123. Так, 21 березня 2017 року приблизно о 10 годині 50 хвилин почалась розмова між ОСОБА_21 та ОСОБА_17, у ході якої останній з достатньою мірою деталізації розповів про свій план (щодо реєстрації нового кримінального провадження за статтею 2585 Кримінального кодексу України, спілкування з ОСОБА_28, порядку передачі предмету неправомірної вигоди за ланцюгом від ОСОБА_28 до ОСОБА_19, а далі до певної особи у пункті обміну валют для «відстію» тощо), а ОСОБА_21 продемонстрував повне розуміння предмету обговорення та готовність виконувати свою роль, резюмувавши: «В этой ситуации, какой ты план нам нарисуешь, такой мы и будем делать. Надо будет как-то того человека [ ОСОБА_19 ] подключить, я его подключу. Не вопрос».

З огляду на юридичну освіту та професійний чин ОСОБА_21 в органах прокуратури останній так само, як ОСОБА_17 був свідомий неприпустимості будь-яких маніпуляцій з внесенням відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 2585 Кримінального кодексу України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань з тим, щоб у такий спосіб штучно створювати умови для перешкоджання у поверненні ОСОБА_29 вилучених у нього в іншому провадженні грошових коштів, з яких 17 березня 2017 року слідчий суддя скасував арешт та які підлягали безумовному поверненню. Такі дії вочевидь для фахового юриста ОСОБА_21 містили ознаки вимагання ОСОБА_17 неправомірної вигоди у ОСОБА_28, тому його згода на участь в одержанні ОСОБА_17 неправомірної вигоди в окресленому форматі свідчить про формування у нього прямого умислу на вчинення саме таких дій. При цьому ОСОБА_21 був достеменно обізнаний щодо спеціального статусу ОСОБА_17 - службової особи, яка займала відповідальне становище.

У подальшому, як вже ретельно описав та встановив суд у цьому вироку, координація ОСОБА_17 всіх дій ОСОБА_19 відбувалась через ОСОБА_21, а узгодження та звітування щодо виконання ОСОБА_19 вказівок ОСОБА_17 чинилось у зворотному порядку - так само через ОСОБА_21 .

Оскільки ОСОБА_17 надавав вказівки ОСОБА_19 опосередковано, а саме через ОСОБА_21, суд, виходячи з дій та фраз під час спілкування ОСОБА_17 та ОСОБА_28, а також ОСОБА_19 та ОСОБА_28 встановив також обізнаність ОСОБА_21 щодо власної ролі, ролі ОСОБА_19 та руху неправомірної вигоди від ОСОБА_28 через ОСОБА_19 до працівника конкретного пункту обміну валют і зрештою до ОСОБА_17, а відтак прямий умисел ОСОБА_21 на пособництво у вчиненні таких дій.

Разом з тим, суд не віднайшов доказів того, що ОСОБА_21 був обізнаним щодо великого розміру неправомірної вигоди, адже у ході його спілкування з ОСОБА_17 ця інформація не лунала, а зі змісту спілкування ОСОБА_28 з ОСОБА_19 убачається, що ОСОБА_21 поінформував ОСОБА_19 лише щодо того, що ОСОБА_28 мав передати йому конверт з грошима, не уточнюючи суму та валюту.

124. При цьому суд вважає неспроможною версію сторони захисту про те, що перша зафіксована у матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій розмова ОСОБА_21 з ОСОБА_17, що відбулась 21 березня 2017 року о 10 годині 50 хвилин у службовому кабінеті останнього, стосувалась не кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, а прохання ОСОБА_21 допомогти з пошуком досвідченого юриста для надання правової допомоги другу ОСОБА_50 (колега ОСОБА_21 ) - відомому українському футболісту ОСОБА_221, при цьому виходить з такого.

Допитаний у ході судового розгляду за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_49, який у період досліджуваних подій обіймав посаду прокурора у відділі прокуратури Донецької області, що його очолював ОСОБА_21, пояснив суду, що дійсно у березні 2017 року він звернувся до ОСОБА_21 з проханням порадити професійного юриста. Правова допомога була потрібна знаному в Україні футболісту ОСОБА_221, адже останній не міг домогтися повернення йому боргу. Із цим питанням ОСОБА_21 разом зі свідком ОСОБА_166 прибули до службового кабінету ОСОБА_17, де ОСОБА_21 зайшов до кабінету ОСОБА_17, а свідок очікував його у коридорі. Після спілкування ОСОБА_17 з ОСОБА_21 останній вийшов з кабінету з візитівкою юриста, яку передав свідку. Точну дату цих подій ОСОБА_49 не пам`ятав, тоді як ОСОБА_21 наполягав на тому, що вони відбувались саме 21 березня 2017 року о 10 годині 50 хвилин.

Окреслена версія очевидно не узгоджується зі змістом розмови ОСОБА_17 та ОСОБА_21, з фразами, що вони промовляли, та з діями, що вони вчиняли. Так, ОСОБА_21 розпочав спілкування з фрази «Ну понятно, ну они эти люди все несут, башляют. ОСОБА_83 уже здесь делает», тоді як жодної згадки про потреби відомого українського футболіста ОСОБА_112 у фаховій правовій допомозі не було, що видається доволі дивним, адже зазвичай у пересічних людей викликають підвищений інтерес ті обставини, які стосуються життя відомих осіб (акторів, спортсменів, політиків тощо). Не відбувалось також обговорення ситуації, яка склалась довкола цієї особи, тоді як для підшукання юриста відповідної спеціалізації визначення категорії справи є принципово важливим. Не промовляв ОСОБА_17 жодних характеристик «запропонованого ним юриста», не повідомляв будь-якої інформації про досвід «такого юриста», не ставив жодних уточнюючих запитань тощо. Натомість, згадка про ОСОБА_28 на початку розмови зумовила для співрозмовників її подальший зміст, адже ані ОСОБА_21, ані ОСОБА_17 не вживали таких вербальних конструкцій, які б дозволили ідентифікувати зміну теми їх спілкування.

125. Щодо наявності суб`єктивної сторони у діях ОСОБА_21 варто також зазначити, що спочатку ОСОБА_19, якому вказівки ОСОБА_17 доводив до відома ОСОБА_21, у спілкуванні з ОСОБА_28 демонстрував обізнаність лише щодо своєї функції, вочевидь окресленої йому ОСОБА_21, кажучи: «Мне позвонили и сказали, что ты должен отдать сверток, и мне скажут, куда его отвезти…», «Я …не знаю, что там. Сколько там?», «Мне сказали взять, а потом скажут куда».

Отже, суд не встановив таких фактичних обставин, які б свідчили про повідомлення ОСОБА_21 розміру неправомірної вигоди ОСОБА_19, що узгоджується із вказівками та загальною позицією ОСОБА_17, який неодноразово наголошував на тому, що роль ОСОБА_19 обмежувалась одержанням «пакета» та його передачею заздалегідь визначеній особі у заздалегідь визначеному місці, про що свідчать такі його фрази:

- «Привлекаешь, не привлекаешь ОСОБА_51 ?...его задача будет только все передать…» (спілкування з ОСОБА_21 );

- «Какой пароль, и как девочку зовут? Мне надо что б там приняли…Будет мужчина в возрасте [ ОСОБА_19 ]. Пароль и все. Пароль и оставляет пакет…» (спілкування з дружиною - ОСОБА_115 );

- «У меня к вам такая просьба…постарайтесь в ближайшее время встретиться с ним, с напарником своим [ ОСОБА_19 ]… запакуйте только хорошо пакет…» і ще на запитання ОСОБА_28 «Зачем паковать деньги? Что такое запакуйте?» ОСОБА_17 відповів напряму: «У меня просьба. Скотчем, как угодно. Чтобы не так знаете. Резинка. Бумажка приложена сколько… Чтобы Вашему оппоненту [ ОСОБА_19 ] не было видно. У него нет такой задачи» (спілкуванні з ОСОБА_28 ).

Як вже встановив суд, ОСОБА_19 дізнався про розмір неправомірної вигоди не від ОСОБА_21, а від ОСОБА_28, що зрештою й дозволило інкримінувати ОСОБА_19 таку кваліфікуючу ознаку пособництва в одержанні неправомірної вигоди як її великий розмір.

Проте, матеріали справи не містять жодного доказу того, що про неправомірну вигоду саме у виді 10 000 доларів США був обізнаним ОСОБА_21, що не дозволяє встановити умисел останнього у цій частині пред`явленого йому обвинувачення.

Листування між ОСОБА_21 та ОСОБА_17, яке мало місце 02 лютого 2017 року, хоча й містило побіжні ознаки узгодження розміру та виду неправомірної вигоди, що висновується з фраз ОСОБА_21 «… человек сказал, что общался с чекистами (раньше) и те сказали 22% от 4.8. Их не устроило», «Я так понял у них один бюджет на все…», «Весь вопрос в финансах. Они, я так понял, хотят договориться с нашей стороной в комплексе» та репліки ОСОБА_17 : «Тогда переговорю сначала и завтра скажу. Давай сначала спрошу разбег беседы и объем. И скажу все завтра», але воно відбувалось до скасування арешту грошових коштів, вилучених у ОСОБА_29, відтак до принципової зміни обставин та мети надання неправомірної вигоди 22 березня 2017 року.

До того ж, у спілкуванні з ОСОБА_28, яке відбулось ввечері 21 березня 2017 року у службовому кабінеті ОСОБА_17, останній на запитання «Чуть-чуть подвинуться можно?» відповів: «Ну как же? Это «узгоджено». Я вчера с Вами разговаривал. Я Вам четко сказал», що означає висловлення ОСОБА_17 вимоги ОСОБА_28 про надання неправомірної вигоди у розмірі 10 000 доларів США та мету її надання напередодні - 20 березня 2017 року, а не майже двома місяцями раніше, коли мало місце листування між ОСОБА_17 та ОСОБА_21 .

Наведені обставини не дозволяють суду поза розумним сумнівом переконатись в обізнаності ОСОБА_21 щодо остаточного виду та розміру неправомірної вигоди, узгодженої між ОСОБА_17 та ОСОБА_28 і наданої 22 березня 2017 року.

126. Враховуючи викладене, установлена на підставі допустимих, належних та достовірних доказів сукупність фактичних обставин, на переконання колегії суддів, виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом судового розгляду, окрім одержання ОСОБА_17 як службовою особою, яка займала відповідальне становище, від

ОСОБА_28 в інтересах останнього та його клієнта - ОСОБА_156 неправомірної вигоди у розмірі 10 000 доларів США за неперешкоджання та пришвидшення повернення грошових коштів, вилучених у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, поєднаного з вимаганням такої вигоди та вчиненого за пособництва ОСОБА_21 і ОСОБА_19 .

Загальна версія сторони захисту про відсутність самої події злочину, а також показання обвинувачених, у яких вони надавали альтернативне пояснення лише окремим зафіксованим у матеріалах кримінального провадження фразам та подіям, наполягаючи на тому, що такі фрази та подій не були пов`язані між собою, а стосувались різних людей та різних обставин їхнього життя, не узгоджуються ані зі змістом, ані з характером, ані з послідовністю їх дій. До того ж, звертає на себе увагу той факт, що обвинувачені надавали чіткі пояснення лише тим фразам та подіям, які, будучи вирваними з загального контексту, могли б носити цілком нейтральний характер, тоді як фрази та події більш очевидного та «невигідного» для них змісту вони заперечували або наполягали на фальсифікації у цій частині результатів негласних слідчих (розшукових) дій, а також результатів огляду їх мобільних телефонів. У цілому показання обвинувачених суперечили іншим матеріалам справи, а подекуди не узгоджувались навіть між собою.

Таким чином, розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та проаналізувавши ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів доходить висновку про їхню достатність для визнання винуватими:

- ОСОБА_17 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, тобто в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі, поєднаному з вимаганням такої вигоди;

- ОСОБА_21 у пособництві ОСОБА_17 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, тобто в пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, поєднаному з вимаганням такої вигоди (без кваліфікуючої ознаки - великий розмір неправомірної вигоди);

- ОСОБА_19 у пособництві ОСОБА_17 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, тобто у пособництві службовій особі, яка займає відповідальне становище, в одержанні неправомірної вигоди у великому розмірі (без кваліфікуючої ознаки - вимагання неправомірної вигоди).

VІІ. Аналіз позиції сторони захисту

127. Зважаючи на численність заявлених у ході судового розгляду усних та письмових клопотань сторони захисту про недопустимість всіх зібраних у цьому кримінальному провадженні доказів з найрізноманітніших підстав, у цьому розділі суд надаватиме їм узагальнену оцінку, що відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішеннях «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява № 4909/04, пункт 58), «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року (заява № 4241/03, пункт 54) розтлумачено пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод так, що обов`язок суду обґрунтувати своє рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент, проте, суд повинен продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Міра ж, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитись залежно від характеру рішення, забезпечуючи при цьому можливість публічного контролю здійснення правосуддя.

Варто також зазначити, що аналіз частини доводів та зауважень сторони захисту вже відбувся одночасно з викладенням фактичних обставин та їхньою оцінкою, тому суд не повторюватиме їх.

Щодо версії сторони захисту про провокацію злочину

128. Сторона захисту стверджувала, що обвинувачені стали жертвами провокації з боку органів правопорядку (Служби безпеки України, Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України), а також їх агента - адвоката ОСОБА_28, який перебував у залежності від цих органів, оскільки станом на 2016-2017 роки щодо нього були відкриті кримінальні провадження за статтями 149, 190, 302, 357 Кримінального кодексу України.

Узагальнені доводи сторони захисту щодо провокації злочину полягали у наступному: 1) саме ОСОБА_28 був ініціатором зустрічей з ОСОБА_17, при цьому між працівником Служби безпеки України ОСОБА_167 та ОСОБА_28 відбувалась активна комунікація ще до звернення останнього до органів правопорядку з заявою про вчинення злочину; 2) під час зустрічі ОСОБА_28 та ОСОБА_17, яка відбулась 21 березня 2017 року, не було зафіксовано прохання або вимагання неправомірної вигоди з боку ОСОБА_17 ; 3) на аудіозаписах негласних слідчих (розшукових) дій зафіксовані такі висловлювання ОСОБА_28, які вказують на провокативний характер його поведінки; 4) об`єктивних передумов для надання ОСОБА_17 неправомірної вигоди не було з огляду на відсутність у нього процесуальних повноважень у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, та з урахуванням скасування арешту грошових коштів, вилучених у ОСОБА_29, на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 17 березня 2017 року.

129. Ретельно перевіривши версію про провокацію обвинувачених до вчинення злочину, що відбулась внаслідок активної поведінки адвоката ОСОБА_28 з огляду на його системну протиправну діяльність під контролем органів правопорядку, колегія суддів встановила таке.

130. На підставі ухвал слідчих суддів Апеляційного суду міста Києва від 13, 20 січня та 14 березня, постанови прокурора про негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину від 16 березня 2017 року, а також з урахуванням згоди ОСОБА_28 на участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій та залучення його до конфіденційного співробітництва з правоохоронними органами від 12 січня 2017 року у цьому кримінальному провадженні був проведений синхронізований комплекс негласних слідчих (розшукових) дій у формі спеціального слідчого експерименту із застосуванням аудіо- та відеоконтролю ОСОБА_17, ОСОБА_28, ОСОБА_90, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, спостереження, а також обстеження публічно недоступного місця - службового кабінету ОСОБА_17 .

131. Відповідно до частини третьої статті 271 Кримінального процесуального кодексу України під час підготовки та проведення контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем.

Для розмежування події провокації та допустимої поведінки при використанні законних таємних методів під час кримінального провадження суд застосовує усталену практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, викладену у численних рішеннях з окресленого питання (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тейшейра де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року (заява № 44/1997/828/1034), «Таранекс проти Латвії» від 02 грудня 2014 року (заява № 3082/06), «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року (заява № 74420/01), а також постанови Верховного Суду від 07 жовтня 2020 у справі № 755/1199/19, від 02 квітня 2019 у справі № 734/2421/17, від 22 липня 2020 року у справі

№ 689/9761/16-к, від 12 травня 2021 року у справі № 166/1199/18, від 24 серпня 2023 року у справі № 601/1704/19, від 03 жовтня 2023 року у справі № 758/15672/15-к тощо).

Так, провокація особи до скоєння злочину з боку працівників правоохоронних органів має місце тоді, коли такі працівники або особи, що діють за їх дорученням, не обмежуються «пасивним розслідуванням» злочинної діяльності, а здійснюють активний вплив, що підбурює суб`єкта до вчинення злочину, який без такого впливу не був би скоєний. При цьому вплив на суб`єкта може бути у формі наполегливого спонукання до надання/отримання неправомірної вигоди, погроз, шантажу, звернення до почуття жалю, обіцянки фінансової вигоди, ініціативних контактів, нагадувань та запрошень до особистої зустрічі, а також повторних пропозицій, не зважаючи на попередню відмову, тощо.

Важливо також встановити, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані щодо участі особи у злочинній діяльності або щодо суттєвої ймовірності вчинення нею злочину, які були б достатніми для того, щоб розпочати досудове розслідування.

132. Виходячи з наведеного, при перевірці заяви захисту щодо провокації злочину, який згідно з висунутим обвинуваченням був вчинений ОСОБА_17 за пособництва

ОСОБА_21 та ОСОБА_19, суд має з`ясувати: а) чи були підстави для початку розслідування і проведення відповідних заходів, тобто конкретні і достатні фактичні дані, що вказували на можливе вчинення ОСОБА_17 злочину; б) чи мала особа, яка повідомила про корупційні дії ОСОБА_17 будь-які приховані мотиви; в) чи обґрунтовано та під контролем застосовано негласні слідчі (розшукові) дії щодо ОСОБА_17,

ОСОБА_90, ОСОБА_28 ; г) яка була поведінка ОСОБА_28 під час його зустрічей з ОСОБА_17 та ОСОБА_19 ; д) який характер участі правоохоронних органів у вчиненні ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_19 кримінального правопорушення (активність/пасивність).

а) Щодо того, чи були об`єктивні підстави для початку кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_17 .

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_17 було розпочато 12 січня 2017 року старшим слідчим в ОВС Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_168 . Підставою для реєстрації цього провадження стали матеріали ГУ БКОЗ СБ України, складені на підставі заяви адвоката ОСОБА_28 від 11 січня 2017 року (том № 4 а.с. 94, 96-105, 115-117). У цій заяві зазначалося про вимагання у нього начальником Відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області ОСОБА_17 неправомірної вигоди у розмірі 800 000 російських рублів за сприяння у вирішенні питання про зняття арешту грошових коштів, вилучених у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, та подальше повернення їх ОСОБА_29 .

Доводи сторони захисту про ініціювання ОСОБА_28 кримінального провадження проти ОСОБА_17 за вказівкою або навіть на замовлення представників органів правопорядку, зокрема, працівника Служби безпеки України ОСОБА_44 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Так, ОСОБА_113, який у 2016-2017 роках обіймав посаду оперуповноваженого Відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю ГУ СБУ в Донецькій області, у ході його допиту у якості свідка пояснив, що дійсно він познайомився з ОСОБА_28 приблизно на рік раніше, ніж останній звернувся з заявою про вчинення ОСОБА_17 кримінального правопорушення. Їхнє знайомство відбулось у межах іншого кримінального провадження, ініційованого також за заявою ОСОБА_28 щодо вчинення корупційного злочину суддею Донецької області, у якому ОСОБА_113 здійснював оперативний супровід проведення негласних слідчих (розшукових) дій. ОСОБА_113 не заперечував телефонних розмов засобами мобільного зв`язку з ОСОБА_28 у 2016-2017 роках та пояснював їх стандартним спілкуванням оперативного працівника із особою, яка залучена до конфіденційного співробітництва та бере участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій. До того ж, свідок повідомив, що кілька разів звертався до ОСОБА_28 як до особи, що мала власну туристичну агенцію, з особистим проханням підібрати туристичний тур.

Крім того, ОСОБА_113 повідомив суду свої телефонні номери станом на 2016-2017 роки - НОМЕР_49 та НОМЕР_50 .

Окреслені показання не суперечать протоколу тимчасового доступу до речей та документів ТОВ «Лайфселл» від 12 липня 2017 року, відповідно до якого між номером

НОМЕР_50 (номер ОСОБА_44 ) та НОМЕР_5 (номер ОСОБА_28 ) відбувались численні з`єднання, починаючи з 02 лютого 2016 року (том № 12 а.с.96-98, 99). При цьому свідок не виявив обізнаності щодо судимостей ОСОБА_28 або щодо набуття останнім статусу підозрюваного у будь-якому кримінальному провадженні.

У контексті кримінального провадження стосовно ОСОБА_17 свідок зазначив, що ОСОБА_28 звернувся із відповідною заявою, повідомив чіткі фактичні обставини, які були достатніми для внесення їх до Єдиного реєстру досудових розслідувань. У подальшому, у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_113 брав участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій за дорученням слідчого та складав протоколи за результатами їх проведення. За твердженням свідка, це провадження нічим не відрізнялось від будь-якого іншого.

Отже, первинним джерелом відомостей щодо протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_17 була заява ОСОБА_28, який повідомив органи правопорядку про конкретні фактичні дані (особу, яка висловила вимогу надати неправомірну вигоду, розмір такої вигоди та мету її надання), які вочевидь вимагали перевірки у формі досудового розслідування у межах кримінального провадження.

б) Щодо того, чи мала особа, яка повідомила про корупційні дії ОСОБА_17, будь-які приховані мотиви

Суд дослідив матеріали, які, на переконання сторони захисту, свідчили про вчинення ОСОБА_28 систематичних провокативних дій внаслідок його перебування під тиском правоохоронних органів та залежності від них, зокрема:

1) вирок суду Орджонікдзевського району міста Маріуполя від 12 січня 1995 року у справі № 1-51, яким ОСОБА_28 було засуджено за статтею 94 Кримінального кодексу України «Умисне вбивство» (том № 2 а.с. 142-154);

2) ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 та 14 листопада 2015 року у справах № 263/13323/15-к та № 263/13547/15-к відповідно, а також ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2015 року у справі № 263/13547/15-к, з яких убачається, що ОСОБА_28 у кримінальному провадженні, внесеному 18 серпня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12015050000000722, на стадії досудового розслідування був ідентифікований як особа, причетна до скоєння кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 149 Кримінального кодексу України «Торгівля людьми», набув у ньому статусу підозрюваного, був затриманий та щодо нього обирався запобіжний захід (том № 2 а.с. 162, 164-165, 175-176);

3) ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 25 квітня 2016 року у справі № 263/4222/16-к, якою ОСОБА_28 був звільнений від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 302 Кримінального кодексу України «Створення або утримання місць розпусти і звідництво» у зв`язку з передачею його на поруки (том № 2 а.с. 166-169, том № 20 а.с. 123);

4) ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 та 26 серпня 2015 року у справах № 263/9942/15-к та № 263/10068/15-к відповідно, згідно з якими надавався тимчасовий доступ до банківських рахунків ОСОБА_28 та накладався арешт на його майно у межах кримінального провадження, внесеного 26 серпня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12015050770002633 за частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України «Шахрайство» (том № 2 а.с. 170, 171-172);

5) ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 23 лютого 2016 року у справі № 263/2012/16-к, згідно з якою 19 лютого 2016 року ОСОБА_169 звертався з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності судді Волноваського районного суду Донецької області за частиною другою статті 375 Кримінального кодексу України «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови» (том № 2 а.с. 163).

Колегія суддів констатує, що для доведення недостовірності відомостей, викладених у заяві ОСОБА_28 про вчинення злочину, та його подальших показань сторона захисту дійсно має право надавати документи, які можуть бути використані для створення уяви про репутацію свідка або підтвердження його нечесності, проте, у статті 96 Кримінального процесуального кодексу України йдеться не про самі факти існуючих кримінальних проваджень щодо надання свідком завідомо неправдивих показань, обману, шахрайства тощо, а про засудження за такі дії, що цілком узгоджується з високими стандартами презумпції невинуватості особи.

Така сторінка біографії ОСОБА_28 як засудження його за умисне вбивство у 1995 році в силу давності цих подій та характеру скоєного ним злочину, на думку суду, не може бути витлумачена як обставина, що доводить систематичне вчинення ним дій провокативного характеру або звернення з завідомо неправдивими повідомленнями про злочини, тоді як статус підозрюваного у кримінальних провадженнях щодо шахрайства, створення або утримання місць розпусти і звідництво, торгівлі людьми, якими тяжкими не були б такі протиправні дії, свідчить лише про проведення досудового розслідування з метою перевірки відомостей щодо вчинення зазначених кримінальних правопорушень.

Отже, з-поміж всієї інформації, яка міститься в окреслених документах, суд вважає релевантною до цього кримінального провадження лише ту обставину, що 19 лютого 2016 року ОСОБА_28 звертався з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності судді Волноваського районного суду Донецької області за статтею 375 Кримінального кодексу України. Проте, цей один епізод, що мав місце роком раніше, у контексті здійснення ОСОБА_28 адвокатської діяльності також не свідчить про систематичність його звернень, їхню безпідставність та існування у нього прихованих мотивів для цього.

в) Щодо того, чи обґрунтовано та під належним контролем відбувались негласні слідчі (розшукові) дії стосовно ОСОБА_17, ОСОБА_90 та ОСОБА_28 .

Ураховуючи специфіку вчинення корупційних кримінальних правопорушень, їх високу латентність, особу ОСОБА_17, який, обіймаючи посаду начальника одного з відділів прокуратури Донецької області, мав широке коло знайомств у професійному середовищі та був обізнаним з видами слідчих дій, а також методами їх проведення, вбачається цілком логічним рішення прокурора про здійснення контролю за вчиненням злочину та його звернення до слідчих суддів з клопотаннями про дозвіл на проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій.

Так, на підставі клопотань прокурора та слідчого (за погодженням з прокурором) слідчі судді Апеляційного суду міста Києва ухвалами від 15 та 16 січня, 15 березня 2017 року надали дозволи на проведення аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_17, ОСОБА_28, ОСОБА_90, ОСОБА_97, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо належних їм номерів телефонів, візуального спостереження за цими особами у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, а також обстеження публічно недоступного місця, а саме службового кабінету НОМЕР_63, розташованого у адміністративній будівлі прокуратури Донецької області за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Університетська, 6, який використовував ОСОБА_17 шляхом таємного проникнення у нього, у тому числі з використанням технічних засобів з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю

ОСОБА_17 (том № 14 а.с. 1-3, 4-6, 7-9, 24-26, 27-29, 34-37, 38-40, 51-53, 54-56, 57-59, 63-65, 69-71, 72-74, 75-77).

Крім того, 16 січня та 16 березня 2017 року прокурор, діючи у межах своїх повноважень, передбачених статтями 36, 110, 246, 251, 271, 273 Кримінального процесуального кодексу України, приймав рішення про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту у вмгляді контрольованої передачі грошових коштів у відношенні ОСОБА_17, ОСОБА_90, ОСОБА_97 (том № 14 а.с. 13-15, 44-46).

За результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зустрічі і розмови ОСОБА_17 з ОСОБА_21 та ОСОБА_28, а також ОСОБА_28 з ОСОБА_19, які відбувались у межах цього кримінального провадження 20, 21 та 22 березня 2017 року, були зафіксовані на аудіо та відеозаписах, що надало суду можливість безпосередньо сприймати характер їхнього спілкування, зміст розмов, загальний контекст подій, характер висловлювань та фраз обвинувачених, їх вираз обличчя, рухи, жести тощо.

Доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя не надавав дозволу на здійснення аудіо-, відеоконтролю осіб ОСОБА_21 та ОСОБА_19, а відтак проведення щодо них негласних слідчих (розшукових) дій відбувалось поза судовим контролем за дотриманням їхніх прав, свобод та інтересів, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Як убачається з заяви ОСОБА_28 про вчинення злочину від 11 січня 2017 року (том № 4 а.с. 94, 96-105, 115-117), він повідомив про факт вимагання у нього службовою особою, яка займає відповідальне становище, а саме ОСОБА_17 неправомірної вигоди у розмірі 800 000 російських рублів за сприяння у вирішенні питання про зняття арешту грошових коштів, вилучених у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, та подальше повернення їх ОСОБА_29 . Проте, про порядок надання неправомірної вигоди (безпосередньо ОСОБА_17 або через посередників) ОСОБА_28 не повідомляв в силу своєї необізнаності з цього питання.

І, дійсно, до середини березня 2017 року попри надання слідчому та прокурору дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та прийняття прокурором рішення про здійснення контролю за вчиненням злочину жодних неправомірних дій з боку ОСОБА_17 зафіксовано не було. Такі дії розпочались лише 17 березня 2017 року після ухвалення слідчим суддею рішення про скасування арешту грошових коштів, вилучених у ОСОБА_29, з того моменту, коли ОСОБА_30 доповів про це ОСОБА_17 (том № 14 а.с. 103-105).

Відтоді події розвивались доволі стрімко - упродовж кількох годин 21 березня 2017 року ОСОБА_17 залучив ОСОБА_21 до участі у своєму плані з одержання від ОСОБА_28 неправомірної вигоди, а ОСОБА_21 за дорученням ОСОБА_17 залучив у якості посередника ОСОБА_19, тоді як вже наступного дня ОСОБА_19 одержав від ОСОБА_28 неправомірну вигоду у виді 10 000 доларів США.

Отже, до 21 березня 2017 року ОСОБА_28 не міг бути обізнаним щодо участі у наведеній схемі ОСОБА_19, а участь ОСОБА_21 взагалі перебувала за межами його поінформованості, адже він ніколи не зустрічався з ним особисто, а його прізвище ОСОБА_19 свідомо приховав, пославшись на те, що його просили не називати ту особу, яка з ним контактувала безпосередньо, та обмежившись визначенням цієї особи як «прокурорского» з «руководящего состава». Зазначені обставини об`єктивно унеможливлювали повідомлення ОСОБА_28 окресленої інформації органам правопорядку та одержання ними дозволів на проведення негласних слідчих дій щодо ОСОБА_21 та ОСОБА_19 . Проте, колегія суддів вважає допустимим доказом відомості, здобуті за результатами фіксування участі ОСОБА_19 та ОСОБА_21 у вчиненні злочину у межах негласних слідчих (розшукових) дій, проведених щодо ОСОБА_17 та ОСОБА_28, дозвіл на які був одержаний у встановленому законом порядку та метою яких було саме встановлення обставин, що мали значення для того кримінального провадження.

г) Щодо того, яка була поведінка ОСОБА_28 під час зустрічей та розмов з ОСОБА_17 та ОСОБА_19 .

Як убачається з протоколу огляду мобільних телефонів ОСОБА_17 від 01 серпня 2017 року (том № 13 а.с. 105-116), у мобільному телефоні іРhone SE Model А1723 була віднайдена інформація, з якої можна зробити висновок про обставини знайомства ОСОБА_28 та ОСОБА_17 . Так, 19 грудня 2016 року абонент, записаний у телефоні ОСОБА_17 як «ОСОБА_202» з номером НОМЕР_51, написала йому у месенджері «Viber» повідомлення такого змісту: « ОСОБА_140 ! Доброе утро! С Вами хочет встретиться адвокат ОСОБА_170 . В какое время Вы сможете его принять?», на що ОСОБА_17 відповів: «Привет. Сегодня в 10.30. к. 416» (том № 13 а.с. 117-122).

Цієї інформації недостатньо для того, щоб констатувати, що запланована зустріч відбулась, ідентифікувати її мету та результати, проте, 11 січня 2017 року ОСОБА_28 повідомив органи правопорядку про корупційні дії ОСОБА_17 .

Подальше релевантне листування у месенджері «Viber» між ОСОБА_17 та «ОСОБА_226» містить відомості про ініціативу ОСОБА_17 у відшуканні інформації про ОСОБА_28, коли 01 лютого 2017 року він запитав: «Как имя, отчество друга твоего ОСОБА_84 ?», а 09 лютого того ж року «ОСОБА_222» запитувала: «Можно дать тел. Ваш ОСОБА_171 ?», «Когда и в какое время ему подойти?».

17 березня 2017 року, тобто у день скасування слідчим суддею арешту грошей, вилучених у ОСОБА_29, ОСОБА_17 запитав у тому ж месенджері абонента «ОСОБА_222»: «Как там твой друг?», та отримав відповідь: «С приятелем давно не разговаривали… Он очень ждал Вашего звонка».

19 березня 2017 року той самий абонент написала ОСОБА_17, що «ОСОБА_88 просит помощи на одноразовый тел НОМЕР_2 [номер ОСОБА_28 ]. Говорит, что оставлял номер охране, а они не передали Вам». Тоді ОСОБА_17 запитав: «Спроси, номер его этот есть на месенджерах», і «ОСОБА_222» відповіла: «есть watsap и telegram. Номер на обоих мессенджерах НОМЕР_3 . Есть еще Line НОМЕР_4 » [номери ОСОБА_28 ], а ОСОБА_17 написав: «Скажешь, утром позвоню. Или напишу».

У часі прохання ОСОБА_28 «про допомогу» збігається з тим моментом, коли він дізнався про ініціативу ОСОБА_17 зареєструвати нове кримінальне провадження за статтею 2585 Кримінального кодексу України, у якому накласти арешт на кошти, вилучені у ОСОБА_29, з яких щойно слідчий суддя скасував арешт за клопотанням ОСОБА_28 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052.

У подальшому, з 20 по 22 березня 2017 року між ОСОБА_28 та ОСОБА_17 відбулись кілька телефонних розмов та одна особиста зустріч, а між ОСОБА_28 та ОСОБА_19 мали місце три особисті зустрічі, які відбувались під контролем правоохоронних органів та були зафіксовані за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Зі змісту розмови, яка відбулась 21 березня 2017 року у службовому кабінеті ОСОБА_17 між ним та ОСОБА_28 (том № 14 а.с. 117-127, 137-160), убачається, що ця розмова не була першою, адже щойно ОСОБА_28 сказав: «Я просто по ОСОБА_161 …», ОСОБА_17 без будь-яких уточнень відповів: «Я понял накладку. Я Вам сразу говорю, со мной…», а ОСОБА_28 пояснює, що «он [ ОСОБА_19 ] мне сказал, что решал с Вашим лучшим другом». Зміст цих кількох фраз цілком відповідає тому, що напередодні на запитання ОСОБА_28, чи безпосередньо з ОСОБА_17 зустрічався ОСОБА_19, останній відповів: «Сказали не говорить с кем я общался. Его фамилию я говорить не буду. Прокурорский. На прямую я с ним [ ОСОБА_17 ] не общаюсь. Общаюсь с его лучшим другом [ ОСОБА_21 ]».

Отже, ОСОБА_17 уточнив, що питання повернення грошей вирішує саме він, і додав таке: «Нашли с Вами определенные способы решения. С завтрашнего момента Вы почувствуете, не станет вопрос. Поверьте. Заявление там есть. Сегодня руководители. Уже отзвонились. Заявление уже расписано», проте, ОСОБА_28, вочевидь наголошуючи на обов`язковості ухвали слідчого судді про скасування арешту та неминучості повернення ОСОБА_29 коштів, промовив: «От Вас как бы зависит не мешать. Правильно?».

Проте, ОСОБА_17 продовжив переконувати ОСОБА_28 у власній значущості та впливовості такими словами: «Дается команда, что они будут сопровождать на сегодняшний день. Ваши документы не затеряются. Короче, сделаем проще. С правильного момента все очень добросовестно будут относиться к своим «посадовим обов`язкам», «Я с Вами свяжусь завтра. Сегодня приедет руководитель. Поедет туда. Соберет завтра консилиум своих…», «Я не думаю, что это займет много времени», «Я придам максимальной скорости». Інакше кажучи, ОСОБА_17 дає зрозуміти ОСОБА_28, що у випадку ненадання неправомірної вигоди «посадові обов`язки» не виконуватимуться належним чином.

До того ж ОСОБА_17, усвідомлюючи, що візит ОСОБА_28 пов`язаний з його сумнівами та острахом втратити гроші клієнта (предмет неправомірної вигоди) з огляду на участь посередника - адвоката ОСОБА_19, заспокоював ОСОБА_28, кажучи: «Не переживайте. Объясните ему [клієнту]. Все четко», «Обоснуйте ему», «Поверьте. Вы же знаете мой подход».

А після напряму висловлених ОСОБА_28 побоювань «Я же Вас не знаю», «А какой с Вас спрос?», ОСОБА_17 розпочав монолог про свої життєві принципи з тим, щоб доконечно переконати ОСОБА_28 у тому, що йому можна та варто довіряти, і навіть розповідав про своє минуле у юркомпанії, де у своїй діяльності дотримувався лише «законных путей», та наголошував, що його винятковою позицією було працювати не «через решалово», адже він вважав, що «юристы - это люди, которые могут решить проблему в законном русле. Мозгом». На таку тираду ОСОБА_28 доречно зауважив: «Что мозг? Вот Вы уперлись. Куда мозг? Пошел. Включил. Другим путем. Опять же на Вас», на що ОСОБА_17 зі сміхом, жартома відповів: «Шахматы. У меня есть «керівники», которые мне говорят».

У контексті досліджуваних подій колегія суддів розуміє слова ОСОБА_28 як певною мірою дорікання ОСОБА_17 у тому, що ОСОБА_28 пішов іншим розумним та законним шляхом, одержав судове рішення про скасування арешту коштів, проте, не зміг його виконати, позаяк цьому на заваді став ОСОБА_17, а останній, виправдовуючи себе, посилався на тиск з боку керівництва у цьому питанні.

Зрештою, коли ОСОБА_28 запитав, чи можна «чуть-чуть подвинуться», адже «Нам надо суд закрыть. Вам же суд закрывать не надо?», ОСОБА_17 відповів, що «Ну как же? Это «узгоджено». Я вчера с Вами разговаривал. Я Вам четко сказал».

З характеру спілкування між ОСОБА_17 та ОСОБА_28 не вбачається провокативних ознак у поведінці останнього або хоча б його найменшої ініціативи щодо надання неправомірної вигоди. Навпаки, ОСОБА_28 підкреслює, що він доклав значних зусиль у правовому полі, домігся скасування арешту, але все одно не зміг виконати законне судове рішення без надання ОСОБА_17 неправомірної вигоди. Ба більше, він звертався до ОСОБА_17 з проханням зменшити розмір такої вигоди, але ОСОБА_17 на це не погодився, що свідчить про панівне становище останнього, вирішальну роль його слів у цьому спілкуванні та вільну волю у виборі саме такого формату поведінки.

Спростовуючи версію сторони захисту щодо провокації злочину, суд також бере до уваги невиконання ОСОБА_17 вимог частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до якої він як особа, уповноважена на виконання функцій держави, у випадку надходження від ОСОБА_28 пропозиції щодо неправомірної вигоди був зобов`язаний невідкладно 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції, а не переконувати ОСОБА_28 у своїй надійності, впливовості та спроможності сприяти якнайшвидшому поверненню ОСОБА_29 вилучених у нього коштів. До того ж, будучи працівником прокуратури, ОСОБА_17 був обізнаний щодо існування такого складу злочину як пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди, проте, з заявою про вчинення ОСОБА_28 злочину до органів правопорядку не звертався.

Крім того, привертає увагу те, що на зафіксованих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій розмовах між ОСОБА_28 та ОСОБА_17, які відбувались за обопільною ініціативою особисто та у месенджері «WhatsApp» (том № 13 а.с. 112, том № 14 а.с. 103-129), ОСОБА_17 жодного разу не відмовився від неправомірної вигоди та ніколи не намагався припинити спілкування з ОСОБА_28, а уникнення ним особистих зустрічей з ОСОБА_28 аж до того моменту, коли лише від цього залежала передача неправомірної вигоди, суд розцінює як прагнення ОСОБА_17 ускладнити викриття його участі у корупційній схемі.

На підтвердження такого висновку говорить також те, що у ході тієї ж особистої розмови на запитання ОСОБА_28 «Что дальше? Кому? Куда?» ОСОБА_17 відповів: «Тот же человек [ ОСОБА_19 ]. Давайте тогда. Вы сможете с ним», «Если Вас не затруднит. Просьба с ним пересечься. Пока так. Без обид. А потом сориентируем». Після чого ОСОБА_28 запитав: «Зачем паковать деньги? Что такое запакуйте?», а ОСОБА_17 зазначив: «У меня просьба. Скотчем, как угодно. Чтобы не так знаете. Резинка. Бумажка приложена сколько… Чтобы Вашему оппоненту не было видно. У него нет такой задачи».

Цей уривок діалогу яскраво демонструє надання саме ОСОБА_17 вказівок ОСОБА_28 та ОСОБА_19 (через ОСОБА_21 ) щодо розміру та порядку передачі неправомірної вигоду, його волю на одержання цих грошей та прагнення дистанціюватись від найнебезпечнішого, з точки зору викриття злочину, моменту корупційної схеми - передачі предмету неправомірної вигоди.

До того ж, обвинувачений ОСОБА_17 не надав будь-якого розумного пояснення причин неодноразових телефонних розмов з ОСОБА_28 у період 21 та 22 березня 2017 року, підстав обговорення ним наодинці з адвокатом питання повернення клієнту останнього майна у кримінальному провадженні, яке перебувало під процесуальним керівництвом підпорядкованих ОСОБА_17 прокурорів, і надання ОСОБА_28 доступу до власного кабінету, що суд сприймає як свідчення особистої зацікавленості ОСОБА_17 у такому спілкуванні.

Версію ОСОБА_19 щодо провокації злочину та штучного створення ОСОБА_28 умов, схожих на вчинення злочину, а також щодо сприйняття ОСОБА_19 наданих йому ОСОБА_28 10 000 доларів США як його гонорару за представництво ОСОБА_29 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, колегія суддів також вважає неспроможною, при цьому виходить з такого.

За результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що 21 та 22 березня 2017 року ОСОБА_19 кілька разів особисто та телефоном спілкувався з ОСОБА_28, при цьому повідомляв, що він діє на виконання вказівок «лучшего друга» ОСОБА_17, працівника тієї ж прокуратури області, а також виявляв обізнаність щодо того, що ОСОБА_28 мав передати йому «сверток», який він перенесе у повідомлене йому місце. При цьому ОСОБА_19 на запитання ОСОБА_28 «Вообще можно ему [ ОСОБА_17 ] доверять? Будет ли выполнено [те, за що надаються гроші]?» відповідав так: «Гарантии будут. Ему отдадут», «…я человека знаю нормально…», «За то, что оно будет сделано, я не переживаю», «Та выполнено будет, только мы себя не найдем». У подальшому, ОСОБА_19 обіцяв у випадку, якщо йому «что-то скажут, что мое», «скажут, что моя штука», «если мне что-то капнет оттуда» половину віддати ОСОБА_28 .

В іншій розмові, що відбулась ввечері 21 березня 2017 року напередодні зустрічі ОСОБА_43 з ОСОБА_17, ОСОБА_28 та ОСОБА_19 обурювались тим, що за наявності судового рішення, яке підлягає обов`язковому виконанню, вилучені гроші не повертають володільцю, а все одно доводиться надавати неправомірну вигоду прокурору ОСОБА_17 за те, щоб, як зазначив ОСОБА_19, «не мешать». Обидва адвокати також засмучувались через надмірний розмір неправомірної вигоди, адже через це вони не мали можливості заробити. ОСОБА_19 вважав, що «Пятерку. Треху. И до свидания», «Пятерка, пожалуйста, берите», «Скажи, что есть восемь. Нам по штуке. И Вам пятерка», а ОСОБА_28 обіцяв спробувати зменшити розмір неправомірної вигоди: «скажу давайте может скинем. Немножко».

Наведені діалоги свідчать про те, що «сверток», у якому 22 березня 2017 року були 10 000 доларів США, ОСОБА_19 не сприймав як власний гонорар, а повною мірою усвідомлював, що ці гроші є неправомірною вигодою для ОСОБА_17 за те, щоб останній не перешкоджав у поверненні вилученого у ОСОБА_29 майна. Крім того, ОСОБА_19, відкрито констатуючи те, що він «не знаком с ним [ ОСОБА_17 ]. Я разговаривал с другим человеком», чітко знав та виконував свою роль, яка полягала у тому, щоб взяти гроші у ОСОБА_28 та перенести у повідомлене йому ОСОБА_17 (через ОСОБА_21 ) місце, за що він сподівався отримати винагороду.

Наступного дня, а саме 22 березня 2017 року приблизно о 10 годині 30 хвилин, під час зустрічі з ОСОБА_28 в робочому кабінеті НОМЕР_62 на 4 поверсі в будівлі «Шоколад», яка розташована за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 116 «а», ОСОБА_19 отримав від ОСОБА_28 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, які в його присутності ОСОБА_28 перерахував та упакував у конверт. Крім того, ОСОБА_19 повідомив, що гроші необхідно віднести «в какую-то обменку», на що ОСОБА_28 зазначив, що «он [ ОСОБА_17 ] обменками владел… когда передел был». Після чого вони також обмінялись кількома жартами, зокрема ОСОБА_19 запропонував ОСОБА_28 на конверті написати «Прокурору. На Вашу вимогу», та нагадали один одному зателефонувати [ ОСОБА_17 та ОСОБА_21 ], коли гроші будуть у ОСОБА_19 .

За таких обставин, колегія суддів не віднайшла жодної фрази ОСОБА_19 та ОСОБА_28, з яких убачалося б, що передані ОСОБА_28 10 000 доларів США вони обидва (або хоча б ОСОБА_19 ) вважали гонораром останнього.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_19 про відсутність у нього умислу на пособництво в отриманні неправомірної вигоди з огляду на озвучення ним під час розмови з ОСОБА_28 пропозиції звернутись до Національного антикорупційного бюро України за фактом вимагання неправомірної вигоди, колегія суддів також відхиляє.

За результатами негласних слідчих (розшукових) дій зафіксовано, що дійсно під час розмови ввечері 21 березня 2017 року з ОСОБА_28 обвинувачений ОСОБА_19 зазначав про доцільність звернення до правоохоронних органів. Попри цю фразу передача грошових коштів відбулася наступного дня, а саме 22 березня 2017 року приблизно о 10 годині 30 хвилин, тобто ОСОБА_19, маючи достатньо часу для звернення до правоохоронних органів з відповідною заявою, цього не зробив.

Таким чином, з матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій убачається, що ОСОБА_28 не вчиняв таких дій, які можна було б витлумачити як створення обставин та умов для вчинення ОСОБА_17 та ОСОБА_19 злочину. Суду не були надані докази того, що ОСОБА_17 або ОСОБА_19 залежали від ОСОБА_28, були пов`язані з ним будь-якими стосунками чи зобов`язаннями, перебували під тиском або загрозою такого тиску, мали почуття жалю до ОСОБА_28, який своєї поведінкою прагнув викликати у них такі почуття, тощо. При цьому, зміст та характер спілкування між зазначеними особами, а саме між ОСОБА_17 та ОСОБА_28, а також між ОСОБА_28 та ОСОБА_19, доводить, що ОСОБА_28 відігравав у злочинній схемі суто пасивну роль, яка зводилася до виконання вказівок ОСОБА_17 .

Натомість, мотивація ОСОБА_17 та ОСОБА_19 на вчинення злочину виникла у них автономно, безвідносно до дій правоохоронних органів, а їх дії були проявом волі на незаконне збагачення, оскільки на момент початку проведення негласних слідчих (розшукових) дій ОСОБА_17 вже розпочав злочинну діяльність, спрямовану на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_19 добровільно приєднався до неї, розраховуючи на винагороду за виконання своєї ролі, а правоохоронці лише фіксували домовленості щодо одержання ОСОБА_17 неправомірної вигоди.

ґ) Щодо того, який був ступінь впливу на вчинення злочину з боку правоохоронних органів

На основі наявної інформації щодо змістовного критерію підбурювання, суд поза розумним сумнівом встановив, що правоохоронні органи розслідували діяльність обвинувачених у пасивний спосіб та не провокували останніх на вчинення злочину. Сукупність обставин цього кримінального провадження свідчить про відсутність вирішального впливу з боку ОСОБА_28 та правоохоронних органів на виникнення у обвинувачених умислу на вчинення інкримінованих їм злочинних дій та його реалізацію. Враховуючи викладене, суд вважає, що працівники правоохоронного органу, документуючи протиправну діяльність ОСОБА_17, ОСОБА_21 та ОСОБА_19, діяли пасивно, а злочин відбувся би навіть без їх втручання.

Крім того, у межах оцінки версії сторони захисту щодо провокації злочину суд відзначає конфлікт не сумісних за змістом позицій - наполягаючи на провокації злочину, обвинувачені категорично заперечують факт вчинення ними злочину, тоді як наведені обставини є взаємовиключними, що висновується з практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні.

Так, у справі «Берлізев проти України» (заява № 43571/12, пункти 46-47), відхиляючи скаргу заявника як явно необґрунтовану. Суд зазначив, що вважає непослідовними посилання заявника, який заперечував, що він вчинив злочин, і одночасно скаржився на те, що він був втягнутий у цей злочин. Встановлення провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає, що діяння, у вчиненні якого його звинувачують, було вчинено, але стверджує, що це відбулось внаслідок незаконного підбурювання зі сторони поліції. Однак, як вбачається з пояснень заявника, він повністю заперечував свою причетність до злочинної діяльності, що на думку суду, позбавляло його можливості висувати доводи щодо агента - провокатора.

Тотожної позиції дотримується також Верховний Суд, зокрема, у постанові від 24 серпня 2023 року у справі № 601/1704/19.

Таким чином, ретельно проаналізувавши версію сторони захисту щодо провокації кримінального правопорушення, колегія суддів вважає її неспроможною.

Щодо доводів сторони захисту про порушення кримінального процесуального закону на стадії прийняття заяви ОСОБА_28 про вчинення злочину, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення досудового розслідування

133. Зауваження захисту щодо 1) невідповідності розміру предмету неправомірної вигоди, зазначеної у заяві ОСОБА_28 про вчинення злочину ОСОБА_17 у виді

800 000 російських рублів, та предмету неправомірної вигоди, переданої ОСОБА_28 та одержаної ОСОБА_17 за посередництва ОСОБА_19, у виді 10 000 доларів США, а також 2) зміни мети надання такої вигоди (від сприяння скасуванню арешту грошових коштів до неперешкоджання та сприяння у їх поверненні) як ознак фальсифікації кримінального провадження, суд вважає необґрунтованим.

По-перше, станом на 11 січня 2017 року, тобто на дату звернення ОСОБА_28 із заявою про вимагання у нього ОСОБА_17 неправомірної вигоди, офіційний курс гривні до долара США складав 27,1868 гривень за 1 долар США, а гривні до російського рубля - 0,4534 гривні за 1 рубль (bank.gov.ua), тобто еквівалент 800 000 російських рублів складав

362 720 гривень або 13 341,7688 доларів США, що незначною мірою більше, ніж 10 000 доларів США, які зрештою були передані 22 березня 2017 року.

По-друге, у період часу між 11 січня та 22 березня 2017 року відбулась подія, яка вочевидь мала значення для зменшення розміру неправомірної вигоди та зміни мети її надання, а саме 17 березня 2017 року слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя ОСОБА_106 скасувала арешт грошових коштів, вилучених у ОСОБА_29 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052.

По-третє, відомості, які відображає заявник у своїй заяві про вчинення злочину, завжди є лише відправною точкою для початку досудового розслідування та їх перевірки. Твердження сторони захисту про фальсифікацію кримінального провадження лише через те, що не всі повідомлені заявником фактичні обставини були згодом підтверджені або були підтверджені більшою/меншою мірою, суперечить самій суті досудового розслідування, яке є формою офіційної перевірки обставин, повідомлених заявником, особливо, коли йдеться про злочин, що лише планується до вчинення у майбутньому. При цьому стадії пред`явлення обвинувачення, тобто твердженню про вчинення певною особою злочину за конкретних обставин, передує повідомлення цій особі про підозру, яке за своєю суттю є також припущенням про причетність цієї особи до вчинення злочину, що ґрунтується на неостаточних (мінімально необхідних для такої процесуальної дії) результатах розслідування. Тоді як повідомленню про підозру передує збирання, дослідження та оцінка фактичних даних, на підставі яких слідчий встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для кримінального провадження.

За таких обставин, визначені кримінальним процесуальним законом форма та зміст досудового розслідування дозволяють суду витлумачити різницю у розмірі неправомірної вигоди між тією, яка була зазначена у заяві ОСОБА_28 від 11 січня 2017 року, та тією, яка зрештою була надана ОСОБА_17 станом на 22 березня 2017 року, а також зміну мети її надання як цілком допустимі риси кримінального провадження щодо злочину, вчинення якого на момент початку досудового розслідування не було завершено, а лише розпочалось та мало подальший непередбачуваний розвиток.

134. Доводи сторони захисту про розголошення ОСОБА_28 адвокатської таємниці без дозволу ОСОБА_29 повністю спростовуються матеріалами справи.

Висвітлення ОСОБА_28 окремих аспектів його професійної діяльності у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, відбувалось за згодою його клієнта - ОСОБА_29, яка була надана у письмовому вигляді 11 січня 2017 року (том № 4 а.с. 115, 121-122, 128, 129). Зауваження сторони захисту щодо неналежної форми та змісту такої згоди суд відхиляє, адже будь-які вимоги до цієї дії частиною другою статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачені, а наданий суду документ достатньою мірою дозволяє ідентифікувати особу клієнта та адвоката, кримінальне провадження, у якому надано згоду на розголошення адвокатської таємниці, дату надання такої згоди та обсяг інформації, яку дозволено розголошувати.

135. Позицію захисту про фальсифікацію кримінального провадження з огляду на існування двох супровідних листів до заяви ОСОБА_28 про вчинення злочину з тим самим номером, але різного змісту, а також на нетиповий порядок початку досудового розслідування, колегія суддів вважає безпідставною.

Заява ОСОБА_28 про вчинення кримінального правопорушення та всі дотичні до неї документи були складені та оформлені з дотриманням положень Кримінального процесуального кодексу України, Інструкції про порядок прийняття, реєстрації та розгляду в Службі безпеки України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затвердженої Наказом Центрального управління Служби безпеки України № 515 від 16 листопада 2012 року, а також Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої Наказом Генерального прокурора України № 103 від 24 лютого 2016 року (аналіз всіх обставин на предмет відповідності вимогам нормативно-правових актів відбувається із застосуванням тих їхніх редакцій, які діяли на момент вчинення процесуальних та слідчих дій).

Так, згідно з пунктами 2.1., 2.3. Інструкції про порядок прийняття, реєстрації та розгляду Службою безпеки України заяв і повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень заява про вчинення кримінального правопорушення може прийматись на особистому прийомі у робочий та неробочий час слідчим, уповноваженим на те керівником слідчого підрозділу, або співробітником чергової частини відповідно з попередженням заявника про відповідальність за статтею 383 Кримінального кодексу України. У разі прийняття усної заяви про це складається протокол. Усна або письмова заява повинні містити прізвище, ім`я, по батькові заявника, адресу його місця проживання, підпис, а також короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Після реєстрації такі заяви передаються начальнику слідчого підрозділу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

На виконання наведених вимог матеріали, складені за наслідками прийняття заяви ОСОБА_28 із супровідним листом № 14/2/2-189 від 11 січня 2017 року, що його склав заступник начальника ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_172 «Щодо виявлення ознак кримінального правопорушення», були скеровані на ім`я керівника Генеральної інспекції внутрішніх розслідувань та безпеки Генеральної прокуратури України ОСОБА_173 (том № 4 а.с. 96-а). До цього листа була додана заява ОСОБА_28 про вчинене кримінальне правопорушення, протокол про її прийняття, рапорт про виявлення кримінального правопорушення, повідомлення про кримінальне правопорушення тощо (том № 4 а.с. 98, 100, 101, 102-103). Всі наведені документи датовані 11 січня 2017 року.

На супровідному листі № 14/2/2-189 від 11 січня 2017 року стоїть резолюція від тієї ж дати « ОСОБА_174 . Для прийняття рішення у порядку статті 214 КПК України» та до цього листа долучений аркуш паперу з резолюцією « ОСОБА_175 . Прийміть рішення згідно ст. 214 КПК України» за підписом ОСОБА_173 від 11 січня 2017 року. У справі наявна також копія цього супровідного листа (том № 4 а.с. 99), на якій відсутній штрих-код вхідної кореспонденції, проте, на якій наявна резолюція керівника Генеральної інспекції внутрішніх розслідувань та безпеки Генеральної прокуратури України ОСОБА_173 від 11 січня 2017 року « ОСОБА_175 . Прийміть рішення згідно ст. 214 КПК України».

У розділі 2 «Організація документообігу» Інструкції з діловодства в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора України № 103 від 24 лютого 2016 року, визначений порядок приймання, доставляння та передавання документів. Так, у Генеральній прокуратурі України передавання документів здійснюється не менше ніж двічі на день, але не пізніше наступного дня, тоді як заяви та повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення передаються на розгляд керівництву невідкладно. Приймання та передавання вхідних та вихідних документів здійснюється через службу діловодства, проте, ця Інструкція допускає у пункті 2.7. передачу документів керівником особисто виконавцю без належної реєстрації в службі діловодства. У такому випадку працівник прокуратури, який отримав документ без реєстрації, повинен невідкладно передати його у відповідний підрозділ для обліку. Проходження, розгляд і виконання документів засвідчується відмітками (позначками) про надходження, реєстрацію, порядок виконання, контроль, передачу, які розміщуються на документі або на аркуші паперу з резолюцією. Усі відмітки датуються та підписуються, підпис розшифровується.

З огляду на викладене, суд констатує, що заява ОСОБА_28 про вчинене кримінальне правопорушення від 11 січня 2017 року разом з її копією та доданими матеріалами надійшла до Генеральної прокуратури України того ж дня та на виконання окреслених вимог Інструкції з діловодства в органах прокуратури невідкладно була передана на розгляд керівництву. Одночасне проставлення двох резолюцій ОСОБА_176 на аркуші для резолюцій, що долучений до оригіналу супровідного листа, та на копії того самого супровідного листа не порушує порядку документообігу з огляду на абсолютну тотожність змісту цих резолюцій, а відтак, на переконання суду, не може вважатись фальсифікацією.

Того ж дня, тобто 11 січня 2017 року, наведені матеріали були зареєстровані в службі діловодства, слідчий ОСОБА_64 склав протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (том № 4 а.с. 115-117), та одержав письмову заяву ОСОБА_29 про надання ОСОБА_28 дозволу на розголошення відомостей, що стали йому відомі у зв`язку з участю у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052 (том № 4 а.с. 128, 129).

12 січня 2017 року, тобто з дотриманням строку, встановленого частиною першою статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, старший слідчий в особливо важливих справах ОСОБА_64 вніс відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (том № 4 а.с. 84) та розпочав розслідування.

За таких обставин, колегія суддів на початку досудового розслідування не віднайшла таких обставин, які свідчили б про існування ознак нетиповості, надмірного пришвидшення або будь-якої іншої форми упередженості (зацікавленості) органу досудового розслідування, що його можна було б витлумачити як діяльність, спрямовану на фальсифікацію кримінального провадження.

136. Вирішуючи клопотання сторони захисту про визнання недопустимими всіх доказів, зібраних слідчими Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України у період з 11 січня по 15 травня 2017 року шляхом реалізації ними повноважень, не передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, з огляду на порушення правил підслідності, встановлених статтею 216 цього Кодексу, колегія суддів дійшла таких висновків.

136.1. Відповідно до частин першої, четвертої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України на початку досудового розслідування слідчий має низку процесуальних обов`язків:

а) невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення такого правопорушення, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

б) розпочати розслідування;

в) надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З огляду на формулювання, що його використав законодавець, слідчий, прокурор або інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву або повідомлення незалежно від того, чи дотримано заявником при зверненні до правоохоронного органу правила підслідності, встановлені у статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

136.2. На виконання наведеної норми 12 січня 2017 року на підставі заяви ОСОБА_28 про вчинене кримінальне правопорушення старший слідчий в особливо важливих справах відділу досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури слідчого управління Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_64 вніс відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочав розслідування.

136.3. Оскільки інформація до Єдиного реєстру досудових розслідувань вноситься до початку досудового розслідування, а відтак до проведення будь-яких слідчих дій, слідчий (дізнавач, прокурор) зазначає відомості щодо короткого викладу обставин і їх попередньої правової кваліфікації, виходячи винятково зі слів заявника. Як убачається з витягу від 12 січня 2017 року, слідчий у фабулі зазначив ключові ознаки злочину, що вчинявся за твердженням ОСОБА_28, у короткому формулюванні - працівники правоохоронного органу, діючи у групі та за попередньою змовою, вимагали неправомірну вигоду.

136.4. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України підслідність органів державного бюро розслідувань та Національного антикорупційного бюро України розмежована у такий спосіб, що досудове розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронного органу, здійснюють слідчі державного бюро розслідувань лише у тому випадку, коли досудове розслідування цих злочинів не належить до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Інакше кажучи, підслідність щодо протиправних діянь, які вчиняють працівники правоохоронних органів, може бути визначена як за державним бюро розслідувань, так і за Національним антикорупційним бюро України в залежності від цілої низки фактичних обставин, інформація про які на момент початку досудового розслідування є вочевидь недостатньою для їх однозначної правової кваліфікації.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 216, пункту 1 Розділу Х «Прикінцеві положення», пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України до дня введення в дію частини четвертої статті 216 цього Кодексу, а саме до дня початку діяльності Державного бюро розслідувань України, тобто до 27 листопада 2018 року, повноваження цього бюро щодо досудового розслідування здійснювали слідчі органів прокуратури, зокрема Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України.

З огляду на те, що досудове розслідування було розпочато щодо кримінального правопорушення, вчиненого працівниками правоохоронного органу, станом на 12 січня 2017 року у слідчого органів прокуратури та прокурора були достатні підстави припускати, що це кримінальне провадження належатиме до підслідності органів прокуратури.

136.5. Доводи захисту про те, що слідчий помилково вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення працівниками правоохоронного органу, є такими, що не ґрунтуються на законі.

Оскільки у Кримінальному кодексі України не наведено визначення поняття «працівник правоохоронного органу», суд у вирішенні цього питання послуговується змістом статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, статтями 1, 2 Закону України «Про прокуратуру», пунктом 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» з урахуванням офіційного тлумачення положень останнього, наведеного у рішенні Конституційного Суду України від 18 квітня 2012 року у справі

№ 1-13/2012, а також роз`яснень, викладених у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 346/819/19, та констатує, що прокурор є працівником правоохоронного органу.

136.6. У подальшому, попри внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення 12 січня 2017 року, події, які були значущими для правової кваліфікації дій ОСОБА_17 за статтею 368 Кримінального кодексу України, відбулись у період з 17 по 22 березня 2017 року, - після того, як слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя ОСОБА_106 постановила ухвалу про скасування арешту грошових коштів, вилучених у ОСОБА_29 .

Проте, ані у момент надходження заяви ОСОБА_28 про вчинення ОСОБА_17 злочину (12 січня 2017 року), ані після перевірки викладених в цій заяві обставин та ідентифікації осіб ОСОБА_17 і ОСОБА_19 як підозрюваних (22 та 23 березня 2017 року), що дозволило достеменно визначити підслідність, слідчий сам по собі не був уповноважений ініціювати зміну підслідності, визначати чи оспорювати її, відмовитись від проведення досудового розслідування з огляду на свої сумніви тощо, адже такі дії були б порушенням частини другої статті 19 Конституції України та виходили б за межі його повноважень, визначених у статтях 40, 218 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, частина друга статті 218 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла у 2016-2017 роках) прямо передбачала, що у разі якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Ця норма була змінена лише наприкінці 2021 року, коли Законом № 1888-ІХ від 17 листопада 2021 року в окресленій ситуації на слідчого був покладений обов`язок письмово повідомляти прокурора про обставини, які можуть свідчити про відсутність у цього слідчого територіальної або предметної компетенції для проведення досудового розслідування, протягом п`яти днів з дня, коли слідчий дізнався про такі обставини, але навіть після такого повідомлення слідчий зобов`язаний продовжувати розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

При цьому у 2016-2017 роках законодавець визначив інший алгоритм дій для прокурора у випадку внесення саме ним відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - на відміну від слідчого прокурор згідно з частиною сьомою статті 214 Кримінального процесуального кодексу України був зобов`язаний не пізніше наступного дня передати наявні у нього матеріали органу досудового розслідування з дотриманням правил підслідності.

Отже, слідчий Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України, діючи відповідно до вимог статей 5, 40 Кримінального процесуального кодексу України, у межах процесуальних строків та з дотриманням порядку, встановленого статтями 208, 211, 218 цього Кодексу, 22 та 23 березня 2017 року, повідомив ОСОБА_17 та ОСОБА_19 про підозру, а також скерував слідчому судді Печерського районного суду міста Києва клопотання про застосування до них запобіжного заходу (том № 4 а.с. 165-177, 178-191, 223-230, 231-239, 240-248, 249-257).

136.7. Після проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій та встановлення відомостей, які характеризують ОСОБА_17 та ОСОБА_19, переконавшись у наявності у їх діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, відповідно до статті 216 Кримінального процесуального кодексу України прокурор своєю постановою від 3о березня 2017 року передав наявні у нього матеріали органу досудового розслідування з дотриманням правил підслідності (том № 5 а.с. 21-22).

136.8. Як роз`яснив Верховний Суд у своїх постановах від 10 вересня 2021 року у справі № 756/16332/15-к та від 08 грудня 2021 року у справі № 517/639/17, кримінальний процесуальний закон, встановлюючи вимоги до розмежування підслідності поміж органів досудового розслідування у різних категоріях справ, не визначав (зокрема, у 2016-2017 роках) детально строків та порядку передачі кримінального провадження до компетентного органу у разі, якщо під час досудового розслідування буде встановлено, що таке провадження не підслідне органу, який його розпочав відповідно до приписів статті 214 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно ж до частин шостої статті 9 Кримінального процесуального кодексу України у випадках, коли його положення не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені у частині 1 статті 7 цього Кодексу.

136.9. Таким чином, враховуючи обов`язок слідчого розпочати розслідування одразу після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проводити слідчі (розшукові) дій доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність, а також з огляду на передачу зібраних матеріалів за підслідністю щойно було винесено відповідну постанову прокурора, колегія суддів не вбачає підстав для визнання недопустимими тих доказів, які були зібрані та зафіксовані слідчими Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України.

Щодо доводів захисту про недопустимість як доказів фактичних даних, отриманих за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій

137. Проаналізувавши позицію захисту щодо незаконності залучення адвоката ОСОБА_28 до конфіденційного співробітництва з огляду на порушення вимог частини другої статті 275 Кримінального процесуального кодексу України та пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», колегія суддів дійшла таких висновків.

Частина друга статті 275 Кримінального процесуального кодексу України та пункт 8 частини першої статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» містять заборону на залучення адвокатів до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, якщо таке співробітництво пов`язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру, а саме з розкриттям адвокатської таємниці. Під адвокатською таємницею законодавець у статті 22 наведеного Закону розуміє таку інформацію, яка стала відома адвокату про клієнта, а також питання, з яких клієнт звертався до адвоката, зміст порад, консультацій, роз`яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності, тобто під час захисту клієнта, його представництва або надання інших видів правової допомоги.

Отже, статус конфіденційної інформації, тобто такої, яка становить адвокатську таємницю, набувають не всі відомості, новини, чутки, повідомлення, факти, звістки, що їх дізналась (побачила, почула або одержала у будь-який інший спосіб з будь-яких джерел) особа, яка провадить професійну адвокатську діяльність, а лише ті з них, які стали відомі їй внаслідок виконання договору про надання правової допомоги або у зв`язку зі зверненням по таку допомогу особи, якій було відмовлено в укладенні договору.

Виходячи з викладеного, залучення адвоката ОСОБА_28 до конфіденційного співробітництва у межах кримінального провадження, розпочатого за його заявою про вчинення злочину, не є розкриттям адвокатської таємниці, адже інформація про вимагання у нього ОСОБА_17 неправомірної вигоди стала йому відома поза межами забезпечення прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_29 на підставі абонентських договорів № 4372 та № 4559 від 06 квітня та 17 жовтня 2016 року, які за своїм змістом є договорами про надання правової допомоги.

138. Захист також посилався на те, що всупереч вимогам частини третьої статті 252 Кримінального процесуального кодексу України протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками складались упродовж цих дій, проте, були передані прокурору пізніше ніж через 24 години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій.

Згідно з пунктом 4.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року

№ 114/1042/516/1199/936/1687/5, періодичність складання протоколів залежить від виду негласної слідчої (розшукової) дії, терміну її проведення (одномоментно чи упродовж часу), від доручення слідчого, прокурора, але в будь-якому випадку безпосередньо після отримання фактичних даних, які можуть використовуватись як докази для встановлення місця перебування особи, що розшукується, про кожний випадок огляду, виїмки, дослідження матеріалів про результати негласної слідчої дії тощо. При цьому частина третя статті 252 Кримінального процесуального кодексу України зобов`язує особу, яка проводила такі дії, передати прокурору протоколи про їх проведення не пізніше ніж через 24 години з моменту їх припинення.

Разом з тим, варто розрізняти процесуальні строки для реалізації права та для виконання обов`язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки. Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Закінчення ж строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків, коли виконання такого обов`язку призводить до порушення процесуальних прав учасників провадження. Пропуск строку виконання обов`язку, на відміну від пропуску строку реалізації права, спричиняє застосування до осіб, що пропустили строк, дисциплінарних стягнень, якщо строк пропущений оперативним підрозділом, слідчим, прокурором, слідчим суддею, суддею, або заходів забезпечення кримінального провадження, якщо строк пропущений учасником кримінального провадження (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 262/15845/2019).

Оскільки складання протоколу щодо негласних слідчих (розшукових) дій та направлення його прокурору є обов`язком слідчого (детектива) або працівника оперативного підрозділу, то пропущення ними строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення.

Недотримання органом досудового розслідування строку, передбаченого частиною третьою статті 252 Кримінального процесуального кодексу України, дійсно порушує форму кримінального процесу, невід`ємною частиною якого є процесуальні строки, зокрема строк передачі прокурору протоколу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Допущене порушення може впливати на оперативність досудового розслідування і своєчасність прийняття рішень прокурором задля його забезпечення. Проте, таке порушення не впливає на результат слідчої дії, не спотворює та не змінює його, а відтак не має істотного впливу на права підозрюваних чи обвинувачених, зокрема й у контексті реалізації ними права на захист, а тому не містить ознак істотного порушення прав та свобод людини у розумінні статті 87 Кримінального процесуального кодексу України та не має своїм наслідком визнання результатів негласної слідчої (розшукової) дії недопустимим доказом.

Зазначений висновок відповідає усталеній правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 588/1199/16-к, від 28 січня 2020 року у справі № 738/329/17, від 22 жовтня 2021 року у справі № 487/5684/19.

139. Стосовно тверджень захисту про недопустимість доказів - відомостей, відображених у протоколах про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 04 квітня 2017 року та про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 04 квітня 2017 року, внаслідок їх складання неналежним суб`єктом, тобто з порушенням вимог статті 106 Кримінального процесуального кодексу України, та до завершення цих слідчих дій, слід зауважити таке.

Згідно з частиною шостою статті 246 Кримінального процесуального кодексу України проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи. При цьому відповідно до пункту 5 частини другої статті 36 та пункту 3 частини другої статті 40 цього ж Кодексу прокурор та слідчий уповноважені доручати проведення негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

На виконання наведених положень кримінального процесуального закону у пункті 4.1 вже загаданої Інструкції № 114/1042/516/1199/936/1687/5 деталізовано, що протоколи про хід і результати проведених негласних слідчих (розшукових) дій (або їх етапів) складаються слідчим, якщо вони проводяться за його безпосередньої участі, в інших випадках - уповноваженим працівником оперативного підрозділу, і повинні відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження. При цьому конкретний виконавець негласних слідчих (розшукових) дій та складання протоколу за результатами їх проведення визначається керівником уповноваженого оперативно-технічного підрозділу.

Такий підхід убачається цілком логічним, позаяк проведення негласних слідчих (розшукових) дій відбувається із застосуванням таких технічних засобів, використання яких зазвичай потребує спеціальних вмінь та навичок, а організація роботи оперативно-технічного підрозділу належить до адміністративних повноважень його керівника, що не суперечить положенням кримінального процесуального закону.

Отже, враховуючи, що співробітник оперативного підрозділу органів безпеки здійснював негласні слідчі (розшукові) дії за дорученнями слідчого та прокурора відповідно до статті 41 Кримінального процесуального кодексу України, то він був уповноважений як проводити ці дії, так і фіксувати їх хід у відповідних протоколах.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 295/7911/18 та від 01 жовтня 2020 року у справі № 359/1982/15.

140. Крім того, захист посилався на те, що надані стороною обвинувачення носії інформації, на яких зафіксовані аудіо- і відеозаписи, здобуті за допомогою технічних засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, необхідно визнати недопустимими доказами, оскільки вони не є оригіналами, що суперечить частині третій статті 107 Кримінального процесуального кодексу України.

Оцінку цього доводу сторони захисту варто розпочати з того, що доказами у цьому кримінальному провадженні є аудіо- та відеозаписи, здобуті за допомогою технічних засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а не самі носії інформації, на яких вони зафіксовані. Для цілей кримінального провадження такі аудіо- та відеозаписи визнаються документом.

Так, відповідно до статті 99 Кримінального процесуального кодексу України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису, відеозапису та інші електронні носії інформації. У частині третій статті 99 Кримінального процесуального кодексу України законодавець покладає на сторони кримінального провадження обов`язок надати суду оригінал документа. Водночас вказує, що оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення як документу.

Згідно з ДСТУ 7157:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 березня 2010 № 8 «Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості», електронний документ - це документ, інформація в якому подана у формі електронних даних і для використовування якого потрібні засоби обчислювальної техніки.

Для виконання завдань кримінального провадження з огляду на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»: електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя статті 5); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта статті 5); допустимість електронного документа як доказу не можна заперечувати винятково на підставі того, що він має електронну форму (частина друга статті 8).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення сам по собі тільки тоді, коли він виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою їх створення.

Надані стороною обвинувачення матеріальні носії інформації містять зафіксовані аудіо- і відеозаписи, здобуті за допомогою технічних засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, записані працівниками оперативного підрозділу, який отримав відповідне письмове доручення слідчого та прокурора (том № 14 а.с. 10-11, 12, 23, 43).

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла до переконання, що файли з аудіо- і відеозаписами, які записані на оптичні диски та карти пам`яті, надані стороною обвинувачення є оригіналами (відображеннями) електронного документу - аудіо-, відеозаписів, здобутих за допомогою технічних засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, наданих суду відповідно до частини третьої статті 99 Кримінального процесуального кодексу України та є допустимими доказами.

Вказана позиція узгоджується із усталеною позицією, що визначена у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 585/1899/17, від 22 жовтня 2021 року у справі № 487/5684/19.

141. У ході дослідження результатів аудіо-, відеоконтролю осіб, сторона захисту також висловила зауваження щодо відсутності у відповідних протоколах відомостей про спеціальні технічні засоби, які використовувались під час проведення цих негласних слідчих (розшукових) дій, а також наполягала на неповноті відображеної у наведених протоколах інформації, що могло спотворити загальний контекст спілкування ОСОБА_17 та викривити його зміст.

Згідно з частиною третьою статті 104 Кримінально процесуального кодексу України у протоколі мають вказуватись характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії лише у тих випадках, коли здійснюється фіксування самої процесуальної дії, що не є тотожним проведенню негласних слідчих (розшукових) дій із застосуванням відповідних технічних засобів.

Відхиляючи вказані доводи сторони захисту, суд виходить, перш за все, з положень частини першої статті 252, статті 260 Кримінального процесуального кодексу України, які не містять вимог до зазначення у протоколі, складеному за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, інформації щодо назви, технічних характеристик чи реквізитів технічних засобів, за допомогою яких проводилися такі дії; осіб, які встановлювали чи знімали такі технічні засоби або були присутніми під час цих дій; серійних номерів накопичувачів інформації, на які безпосередньо були зафіксовані результати слідчої дії; маршрутів пересування конфідента під час прибуття чи залишення оперативного підрозділу тощо.

Натомість, частина перша статті 246, 254 Кримінального процесуального кодексу України прямо передбачає, що відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Перелік відомостей, що є державною таємницею, визначений Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженим наказом голови Служби безпеки України

№ 440 від 12 серпня 2005, відповідно до змісту пунктів 4.5.1, 4.5.6 якого до державної таємниці належать відомості про номенклатуру, фактичну наявність спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки - устаткування, апаратури, приладів, пристроїв, програмного забезпечення, препаратів та інших виробів, призначених (спеціально розроблених, виготовлених, запрограмованих або пристосованих) для негласного отримання інформації, що розкривають найменування, принцип дії чи експлуатаційні характеристики технічних засобів розвідки, спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки, призначених для здійснення та забезпечення оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, володіння якими дає змогу зацікавленій стороні впливати на її результати, що створює загрозу національним інтересам і безпеці.

Отже, право обмеження на розкриття у кримінальному провадженні відомостей, визначених статтею 246 Кримінального процесуального кодексу України, обумовлене віднесенням їх до державної таємниці та потребою зберігати таємні методи розслідування злочинів. Враховуючи, що відомості про спеціальні технічні засоби, призначені для негласного отримання інформації є державною таємницею й стосуються не тільки цього кримінального провадження, їх розголошення без належних і обґрунтованих підстав загрожує національним інтересам і безпеці, поняття і ознаки яких визначені в Закону Україні від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України».

Тотожний висновок наведений у правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 585/1899/17.

Щодо твердження сторони захисту про неповноту інформації, наведеної у протоколах, з огляду на невідображення у них всіх подій та розмов, які відбувались у кабінеті

ОСОБА_17 упродовж 21 березня 2017 року, суд звертає увагу на те, що у протоколах відображаються лише ті відомості, за допомогою яких слідчий, прокурор, суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, тоді як сторона захисту не навела переліку тих осіб, з якими спілкувався ОСОБА_17, не ставила питання про їх допит, не наводила змісту їх спілкування та зрештою не обґрунтувала значення цих розмов для кримінального провадження (постанова Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 712/2374/18).

142. Щодо зауваження про недопустимість як доказів відомостей двох протоколів про результати контролю за вчиненням злочину з огляду на те, що ці протоколи є загальними, тобто фактично є протоколом огляду всіх протоколів негласних слідчих (розшукових) дій через відсутність посилання на окремий носій, колегія суддів також відхиляє з огляду на таке.

Як роз`яснив Верховний Суд у своїй постанові від 01 червня 2020 року у справі

№ 676/848/17, контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту проводиться на підставі постанови прокурора і є самостійною негласною слідчою (розшуковою) дією, що не виключає одночасного проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема аудіо-, відеоконтролю особи або місця, які можуть проводитись одночасно з контролем.

Як убачається з протоколу про контроль за вчиненням злочину, одночасно з цією негласною слідчою (розшуковою) дією проводились також аудіо- та відеоконтроль осіб, дозвіл на проведення яких був наданий слідчими суддями Апеляційного суду міста Києва. Перехресне згадування у декількох протоколах про результати різних негласних слідчих (розшукових) дій, що проводились паралельно, не суперечить кримінальному процесуальному закону та дозволяє більш деталізовано викласти здобуту інформацію.

143. Суд також не погоджується з доводами сторони захисту про неприпустимість використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, проведених у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 420170000000000061, у доведенні винуватості ОСОБА_19 та ОСОБА_21 з огляду на відсутність ухвал слідчого судді апеляційного суду, якими був би наданий дозвіл на проведення таких дій щодо цих осіб.

Відповідно до частини першої статті 257 Кримінального процесуального кодексу України якщо в результаті проведення негласно слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

У межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42017000000000061, була проведена низка негласних слідчих (розшукових) дій:

- відповідно до протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю за особою № 56/3/2- 1968т, № 56/3/2-1966т, № 56/3/2-1967т від 04 квітня 2017 року у період з 17 по 22 березня 2017 року негласні слідчі (розшукові) дії проводились одночасно стосовно ОСОБА_17 та ОСОБА_90 у службовому кабінеті НОМЕР_63, на 4 поверсі, в приміщенні прокуратури Донецької області за адресою: місто Маріуполь Донецької області, вулиця Університетська, будинок № 6 (том № 14 а.с. 103-129, 130-133, 137-160);

- відповідно до протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю за особою № 56/3/2- 1964т від 04 березня 2017 року ці негласні слідчі (розшукові) дії проводились 20 березня 2017 року відносно ОСОБА_17 в приміщенні за адресою: АДРЕСА_8 (том № 14 а.с. 192-193);

- відповідно до протоколів про результати аудіо-, відеоконтролю за особою № 56/3/2- 1962т та № 56/3/2-1963т від 04 квітня 2017 року ці негласні слідчі (розшукові) дії у період з 21 та 22 березня 2017 року проводились стосовно ОСОБА_177 на території міста Маріуполя Донецької області (том № 14 а.с. 161-165, 166-189).

Після 30 березня 2017 року, коли прокурор своєю постановою визначив підслідність наведеного кримінального провадження за Національним антикорупційним бюро України, а 14 квітня 2017 року - групу прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (том № 5 а.с. 20, 21-22, 23, 27-28), прокурор ОСОБА_13 за результатами вивчення матеріалів цього провадження самостійно виявив обставини, що могли свідчити про причетність

ОСОБА_19 та ОСОБА_21 до вчинення злочину.

18 травня та 03 серпня 2017 року на підставі рапортів прокурора ОСОБА_13 відповідно від 17 травня та 02 серпня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за фактами пособництва ОСОБА_19 та ОСОБА_21 (щодо кожного окремо) в одержанні ОСОБА_17, який обіймав посаду начальника Відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області, неправомірної вигоди у виді 10 000 доларів США від ОСОБА_28 за вирішення питання про зняття арешту та подальшого повернення ОСОБА_29 майна, арештованого під час розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 32016050390000052, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

Наведеним кримінальним провадженням були присвоєні номери відповідно 42017000000001538, 42017000000002500 та визначено їх підслідність за Національним антикорупційним бюро України та групу прокурорів (том № 5 а.с. 29-30, 31, 32-33, 34, 36-37, том № 12 а.с. 241-242, 243, 244-245, 256).

Ухвалами слідчих суддів Апеляційного суду міста Києва від 26 травня та 07 вересня 2017 року на підставі клопотань прокурора був наданий дозвіл на використання у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номерами 42017000000001538 та 42017000000002500, інформації, отриманої під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні за номером 42017000000000061, а саме:

- аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_28 та контролю за вчиненням злочину ОСОБА_17, результати яких зафіксовані в протоколі про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - про результати аудіо-, відеоконтролю за особою № 56/3/2-1962т від 04 квітня 2017 року; протоколі про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - про результати аудіо-, відеоконтролю за особою № 56/3/2-1963т від 04 квітня 2017 року; протоколі про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину № 56/3/2-1976т від 04 квітня 2017 року з протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 22 березня 2017 року; протоколі про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину № 56/3/2-1975т від 04 квітня 2017 року з протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 21 березня 2017; компакт-диску «Verbatim DVD-R» № 1218т; флеш картці «Micro SD SanDisk 16 Gb» № 1195 (том № 14 а.с. 93-95, 96-98).

- аудіо-, відеоконтроль особи, контроль за вчиненням злочину та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, результати яких зафіксовані на наступних носіях інформації: протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - про результати аудіо-, відеоконтролю за особою № 56/3/2-1968т від 04 квітня 2017 року; оптичний диск DVD-R № 1201т; оптичний диск DVD-R № 1202т; оптичний диск DVD-R № 1203т; протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - про результати аудіо-, відеоконтролю за особою № 56/3/2-1967т від 04 квітня 2017 року; протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж № 56/3/2-1969т від 04 квітня 2017 року;оптичний диск DVD-R «Verbatim» № 1204т; протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - про результати аудіо-, відеоконтролю за особою № 56/3/2-1964т від 04 квітня 2017 року; «Micro SD SanDisk 16 Gb» № 1194т; протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - про результати аудіо-, відеоконтролю за особою № 56/3/2-1962т від 04 квітня 2017 року; протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - про результати аудіо-, відеоконтролю за особою № 56/3/2-1963т від 04 квітня 2017 року; протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії -контроль за вчиненням злочину № 56/3/2-1976т від 04 квітня 2017 року, з додатком до протоколу: протокол огляду та ідентифікації грошових коштів від 22 березня 2017; протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії -контроль за вчиненням злочину № 56/3/2-1975т від 04 квітня 2017 року, з додатком до протоколу: протокол огляду та ідентифікації грошових коштів від 21 березня 2017; оптичний диск «Verbatim DVD-R » № 1218т; флеш картка «Micro SD SanDisk 16 Gb» № 1195 (том № 12 а.с. 251-253).

Зрештою, 30 травня та 07 вересня 2017 року постановами прокурора матеріали досудових розслідувань, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42017000000000061, 42017000000001538, 42017000000002500, були об`єднані в одне провадження, з огляду на розслідування тієї самої події (том № 5 а.с. 40-41, том № а.с. 254-255).

Крім того, варто зауважити, що ОСОБА_19 був залучений ОСОБА_17 (через ОСОБА_21 ) до участі у вчиненні злочину лише 21 березня 2017 року, про що

ОСОБА_28 дізнався ввечері того ж дня, тоді як неправомірна вигода вже була передана зранку наступного дня. Про участь ОСОБА_21 у вчиненні злочину ОСОБА_28 не знав та не міг знати, адже як убачається з його спілкування з ОСОБА_19, останній тримав цю інформацію у таємниці. Зазначені фактичні обставини свідчать про об`єктивну неможливість одержання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_21 та ОСОБА_19 до викриття їхньої спільної злочинної діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає перешкод для використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, здобутих у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42017000000000061, для встановлення наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення та підлягають доказуванню щодо пособництва ОСОБА_19 і ОСОБА_21 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

144. Крім того, колегія суддів відхиляє твердження сторони захисту про те, що інформація, наведена у протоколах огляду та ідентифікації грошових коштів від 21 та 22 березня 2017 року із додатками, є недопустимим доказом через порушення під час їх складання вимог Інструкції про порядок проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки товарів, предметів, засобів і речовин, у тому і заборонених до обігу у фізичних та юридичних осіб незалежно від права власності, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Міністерством доходів і зборів України № 887/ДСК/384/ДСК/480/ДСК від 16 вересня 2013 року, з тих підстав, що 1) у протоколах не зазначено кошти, якого правоохоронного органу планується використати; 2) документ, на підставі якого було видано кошти, містить виправлення в частині дати; 3) до додатків до цих протоколів не був долучений документ, що визначав би джерело походження грошей.

Як убачається з листа начальника Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях № 78/2/5/2-2304нт від 21 грудня 2021 року (том № 24 а.с. 80), співробітники Головного управління БКОЗ СБ України у фінансово-економічному управлінні (ФЕУ) СБ Українина підставі рапорту № 14/2/2-438 від 20 січня 2017 отримали кошти у сумі 10 000 доларів США. У подальшому ці кошти використав працівник ГВ БКОЗ УСБУ в Донецькій області ОСОБА_113 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 січня 2017 року за номером 42017000000000061.

На переконання суду, походження грошових коштів підтверджено, оскільки в протоколах зазначено, що ці кошти належать органу, який веде боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, зазначено реєстраційний номер і дату отримання цих коштів. Саме по собі виправлення в частині зазначення місяця у даті рапорту, на підставі якого їх було видано, не може свідчити про недопустимість доказу, оскільки таке порушення не є істотним.

145. Позиція сторони захисту про недопустимість результатів негласних слідчих (розшукових) дій, здобутих внаслідок аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_17 із застосуванням технічних засобів, встановлених у його службовому кабінеті, внаслідок встановлення таких засобів до надання відповідного дозволу слідчим суддею, не підтверджується матеріалами справи.

16 січня 2017 року слідчий суддя Апеляційного суду міста Києва надав дозвіл на аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_17 строком до 17 березня 2017 року, а ухвалою від 15 березня 2017 року цей строк був продовжений ще на два місяці (том № 14 а.с. 51-52, 72-74).

До того ж слідчий суддя Апеляційного суду міста Києва своєю ухвалою від 15 березня 2017 року надав слідчому дозвіл на проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії як обстеження публічно недоступного місця, а саме службового кабінету ОСОБА_17, шляхом таємного проникнення у цей кабінет з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_17 (том № 14 а.с. 63-65).

Доручення на виконання наведених ухвал від 15 березня 2017 року було скероване до ГУ БКОЗ СБ України 16 березня 2017 року (том № 14 а.с. 41-42).

При цьому з розділу «Властивості» на картці пам`яті 1195т, оглянутої під час її дослідження у ході судового розгляду, суд встановив, що аудіо- та відеоконтроль особи ОСОБА_17 з використанням технічних засобів, встановлених в його службовому кабінеті, відбувався у період з 15 по 22 березня 2017 року, а події, що є предметом оцінки цього кримінального провадження, мали місце у період з 17 по 22 березня 2017 року.

За таких обставин, колегія суддів переконалась у тому, що негласні слідчі (розшукові) дії стосовно ОСОБА_17 відбувались на підставі дозволів та у межах строків, встановлених слідчими суддями Апеляційного суду міста Києва - дозвіл на аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_17 діяв з 16 січня по 16 травня 2017 року, а дозвіл на таємне проникнення до службового кабінету ОСОБА_17 був чинним, починаючи з 15 березня 2017 року, тоді як документообіг між слідчим та органами безпеки України щодо виконання зазначених ухвал, який відбувся 16 березня 2017 року, не впливає на законність проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Щодо доводів про порушення кримінального процесуального закону під час затримання ОСОБА_19 та його особистого обшуку, а також щодо впливу таких порушень на допустимість доказів, одержаних під час цих процесуальних дій

146. Обґрунтовуючи недопустимість доказів, одержаних внаслідок затримання та особистого обшуку ОСОБА_19, сторона захисту посилалась на таке: 1) під час затримання ОСОБА_19 та проведення його особистого обшуку було порушено право на захист та гарантії адвокатської діяльності; 2) протокол відмови від захисника був складений з порушенням вимог статті 104 Кримінального процесуального кодексу України; 3) протокол затримання ОСОБА_19 не відповідав вимогам, визначеним статтями 104, 105, 106 Кримінального процесуального кодексу України щодо належного упакування речей, вилучених під час затримання; 4) на додатку до протоколу затримання був відсутній підпис двох учасників процесуальної дії.

146.1. Як убачається з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 22 березня 2017 року ОСОБА_19 був затриманий цього дня о 10 годині 45 хвилин на підставі пунктів 1, 2 частини першої статті 208 Кримінального процесуального кодексу України, тобто як особа, що її застали під час вчинення злочину та на яку безпосередньо після вчинення злочину вказав очевидець або на тілі, одязі якої чи на місці події сукупність очевидних ознак вказали на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин (том № 4 а.с. 131-144).

146.2. На виконання вимог, передбачених статтею 208 Кримінального процесуального кодексу України, ОСОБА_19 були повідомлені підстави його затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, роз`яснено право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим же Кодексом.

Про затримання ОСОБА_19 була повідомлена його дружина та орган, уповноважений на надання безоплатної правової допомоги, що свідчить про дотримання вимог статті 213 Кримінального процесуального кодексу України.

Щоправда, після прибуття на місце затримання захисника за призначенням

ОСОБА_178 та конфіденційного спілкування з нею ОСОБА_19 звернувся до слідчого із письмовою заявою про відмову від надання нею правової допомоги з підстави самостійного залучення іншого захисника у порядку, передбаченому статтею 54 Кримінального процесуального кодексу України (том № 4 а.с. 143, том № 20 а.с. 40, 41-42). Така відмова була прийнята з огляду на відсутність підстав для обов`язкової участі захисника у цьому кримінальному провадженні, про що слідчий склав відповідний протокол (том № 4 а.с. 144).

Посилання ж на порушення права ОСОБА_19 на захист з огляду на ненадання йому часу та можливості залучити до проведення його затримання та обшуку іншого захисника є безпідставним, адже саме по собі затримання в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, за визначенням є несподіваною для його учасників подією. Власне сам факт того, що закон надає уповноваженим особам можливість проводити затримання без попереднього судового дозволу, означає, що законодавець визнає непередбачуваність обставин, які зумовлюють таке затримання. Вимога присутності адвоката при затриманні є практично нездійсненною і така не передбачена будь-яким положенням кримінального процесуального законодавства України. Встановлення такого правила звело б нанівець будь-яку процесуальну діяльність правоохоронних органів, оскільки з практичної точки зору неможливо забезпечити присутність адвоката в той час і в тому місці, де може відбутися затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Отже, відсутність захисника під час затримання особи у випадках, передбачених статтею 208 Кримінального процесуального кодексу України, та під час її особистого обшуку не може вважатися порушенням кримінального процесуального закону (постанови Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 204/6541/16-к, від 15 червня 2021 року у справі № 204/6541/16-к, від 27 жовтня 2021 року у справі № 712/2374/18,

146.3. Крім того, з огляду на здійснення ОСОБА_19 адвокатської діяльності кримінальне провадження щодо нього відбувалось з особливостями, передбаченими Главою 37 Кримінального процесуального кодексу України, та з дотриманням гарантій відповідно до статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

До таких особливостей належать, зокрема, згідно з пунктом 1 частини першої статті 481, пунктом 1 частини першої статті 483 Кримінального процесуального кодексу України, частинами першою, другою статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя; під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщення, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону; письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень; про затримання адвоката або застосування до нього запобіжного заходу повідомляється відповідна рада адвокатів регіону (орган адвокатського самоврядування).

Так, після затримання ОСОБА_19 посадова особа, яка вчинила цю процесуальну дію, негайно повідомила про це Раду адвокатів Донецької області (том № 4 а.с. 135), а повідомлення ОСОБА_19 про підозру було підписане заступником Генерального прокурора України (том № 4 а.с. 165-173).

Як пояснив суду свідок ОСОБА_179, під час досудового розслідування цього кримінального провадження він був запрошений слідчим як представник Ради адвокатів Донецької області на процесуальну дію затримання адвоката ОСОБА_19 . Так, навесні 2017 року (точної дати він не пригадав) свідок прибув у Бізнес-центр «Шоколад» у Маріуполі, де на момент його прибуття в одному з кабінетів вже тривали слідчі дії - уповноважена особа у присутності понятих рахувала вилучені у ОСОБА_19 гроші. На запитання ОСОБА_180 щодо дотримання прав затриманого ОСОБА_19 про такі не повідомив, за присутності свідка органи правопорядку також не застосовували жодних заходів тиску або психологічного примусу щодо ОСОБА_19 .

Позиція захисту щодо проведення обшуку ОСОБА_19 без дозволу слідчого судді, наданого на підставі клопотання Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, що тягне за собою недопустимість використання доказів, здобутих у ході цієї слідчої дії, суперечить положенням частини другої статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Адже наведена гарантія не розповсюджується на особистий обшук особи, затриманої у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України, де прямо передбачена можливість реалізації уповноваженою службовою особою права на проведення обшуку з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу (щодо участі не менше двох понятих, проведення обшуку особи особами тієї самої статі тощо).

Як роз`яснив Верховний Суд у вже згаданих постановах від 16 лютого 2021 року у справі № 204/6541/16-к та від 15 червня 2021 року у справі № 204/6541/16-к, обшук затриманої особи вважається інтегральною частиною процесу затримання особи, а тому відображається в протоколі затримання. Порядок проведення цієї слідчої дії не передбачає складання окремого протоколу чи одержання дозволу слідчого судді на її проведення.

146.4. Отже, зі змісту протоколу затримання ОСОБА_19 від 22 березня 2017 року убачається, його особистий обшук був проведений за участі двох понятих, а під час цього обшуку у ОСОБА_19 були виявлені та вилучені телефон Philips Xenium, білий конверт, у якому містились 100 купюр номіналом по 100 доларів США кожна на загальну суму 10 000 доларів США, а також 489 гривень та 101 долар США у барсетці (том № 4 а.с. 131-138). У протоколі був наведений перелік вилучених у ОСОБА_19 предметів з описом їх індивідуальних ознак, але не були зазначені відомості щодо їх упакування.

З огляду на викладене сторона захисту наполягала на недопустимості окреслених речових доказів через обґрунтовані сумніви в автентичності коштів та вмісту телефону, що були вилучені у ОСОБА_19 з підстав їх неналежного упакування та відсутності у додатку до протоколу затримання підписів двох учасників цієї процесуальної дії.

Ці доводи колегія суддів також відхиляє, виходячи з такого.

Відповідно до статей 103, 104, 105 Кримінального процесуального кодексу України процесуальні дії під час кримінального провадження на стадії досудового розслідування можуть фіксуватися у протоколі та на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії. Протокол підписують всі учасники процесуальної дії, а їхні зауваження та доповнення мають бути відображені у ньому. Додатки до протоколу повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

За змістом протоколу про затримання ОСОБА_19 від 22 березня 2017 року у цій процесуальній дії брали участь старший слідчий ОСОБА_147, старший оперуповноважений ГВ БКОЗ УСБ України в Донецькій області ОСОБА_181, представник Ради адвокатів Донецької області ОСОБА_179, затримана особа ОСОБА_19 та його захисник

ОСОБА_178 (від якої він згодом відмовився), а також поняті ОСОБА_56 та ОСОБА_182 - загалом сім осіб, чиї підписи містяться у протоколі. Проте, додаток до цього протоколу, дійсно, засвідчений підписами лише п`ятьох осіб - ОСОБА_70, ОСОБА_19, ОСОБА_178, ОСОБА_183 та ОСОБА_184 (том № 4 а.с. 136, 138).

Разом з тим, як розтлумачив Верховний Суд у своїй постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 683/1200/18, відсутність підпису всіх учасників слідчої дії на додатках до протоколу її проведення не зумовлює недопустимості відомостей, здобутих за результатами такої дії, якщо її перебіг повністю зафіксований у протоколі, підписаному всіма її учасниками, та за умови, що вони не заявляли зауважень щодо ходу і результатів слідчої дії.

Колегія суддів констатує, що у ході проведення затримання та особистого обшуку ОСОБА_19 від учасників цих процесуальних дій не надходили будь-які зауваження або доповнення, заяви про невідповідність дійсно вилученого у ОСОБА_19 майна та його ідентифікуючих ознак відомостям, які викладені у протоколі та додатку до нього, повідомлення про неналежне упакування вилученого майна, яке унеможливлювало його надійне зберігання, тощо.

Так само під час судового розгляду сторона захисту не пояснила, як процесуальне порушення частини третьої статті 105 Кримінального процесуального кодексу України, яке полягало у відсутності у додатку до протоколу затримання ОСОБА_19 підписів оперуповаженого ОСОБА_185 та представника Ради адвокатів Донецької області ОСОБА_179, позначилось на законності обшуку та достовірності його результатів. Тоді як сам по собі окреслений недолік процесуального документу не може автоматично бути підставою для визнання недопустимими доказів, зібраних під час проведення слідчої дії (постанови Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі № 753/130/19 та від 13 квітня 2023 року у справі № 683/642/20).

146.5. Щодо відсутності у протоколі та додатку до нього інформації про упакування вилученого у ОСОБА_19 майна, суд зауважує, що спосіб такого упакування висновується з акту приймання-передачі речових доказів від 22 березня 2017 року. Так, слідчий Генеральної інспекції Генеральної прокуратури ОСОБА_186 передав детективу Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_187, зокрема, напівпрозорий поліетиленовий пакет чорного кольору, запечатаний клейкою стрічкою з пояснювальною паперовою биркою «Додаток до протоколу затримання ОСОБА_19 від 22 березня 2017 року. Грошові кошти, телефон» (том № 13 а.с. 18-19).

10 травня 2017 року детектив ОСОБА_188 за участі понятих ОСОБА_189 та ОСОБА_190 провів огляд зазначеного пакету, в ході якого було виявлено часткове порушення його цілісності на момент передачі, а саме наявність отвору розміром приблизно 2,5 х 3,5 см. Після відкриття цього пакету у ньому був виявлений запечатаний конверт білого кольору, у якому містились купюри у кількості 100 штук номіналом по 100 доларів США кожна загальною сумою 10 000 доларів США (том № 13 а.с 13-17). Після огляду детектив передав ці кошти для зберігання в індивідуальному сейфі Національного антикорупційного бюро України в уповноваженому банку, що підтверджується квитанцією № 134 від 26 вересня 2017 року (том № 6 а.с. 201).

Варто зазначити, що законодавець у частині третій статті 105 Кримінального процесуального кодексу України не розтлумачив поняття «упакування, яке забезпечує надійне збереження», отже, воно є оціночним, тобто у кожному конкретному випадку саме суд має визначити, чи забезпечував використаний спосіб упакування речового доказу його надійне збереження. На переконання суду, основною метою надійного збереження є недопустимість знищення, пошкодження, змінення, підміни або підроблення речового доказу, що є додатком до протоколу.

Колегія суддів, безпосередньо дослідивши купюри у кількості 100 штук номіналом по 100 доларів США кожна на загальну суму 10 000 доларів США, встановила, що серії та номери оглянутих під час судового розгляду купюр співпадають з серіями та номерами 1) тих купюр, які були передані детективу Національного антикорупційного бюро України і оглянуті ним, 2) тих, які були вилучені у ОСОБА_19 під час його затримання, а також 3) тих, які були заздалегідь ідентифіковані для здійснення контролю за вчиненням злочину (з урахуванням кількох незначних друкарських помилок, аналіз яких наведений у пункті 83 цього вироку).

Оскільки серії та номери грошових знаків є унікальними ознаками, то навіть попри відсутність у протоколі затримання ОСОБА_19 фрази про належне упакування вилученого майна, можна стверджувати, що сторона обвинувачення забезпечила його належне упакування та надійне збереження відповідно до вимог частини третьої статті 105 Кримінального процесуального кодексу України.

146.6. У своїй сукупності наведені обставини свідчать про законність затримання та особистого обшуку ОСОБА_19 та вказують на безпідставність доводів сторони захисту щодо фальсифікації кримінального провадження та штучного створення правоохоронними органами доказової бази щодо ОСОБА_19 .

Щодо доводів сторони захисту про незаконність кримінального провадження внаслідок вручення ОСОБА_19 повідомлення про підозру неналежним суб`єктом

147. Оспорюючи загальну законність цього кримінального провадження, сторона захисту також посилалась на те, що ОСОБА_19 не набув статусу підозрюваного, оскільки всупереч наявній гарантії адвокатської діяльності повідомлення про підозру було вручене йому неналежним суб`єктом - слідчим Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_191 .

Такі доводи повністю спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що повідомлення про підозру ОСОБА_19 було складене та підписане заступником Генерального прокурора України ОСОБА_192, що відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 481 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким письмове повідомлення адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником або керівником регіональної прокуратури. Вручення ж цього повідомлення слідчим, тобто безпосередня передача ОСОБА_19 процесуального документу, не є порушенням кримінального процесуального закону, адже повноваження прокурора доручати слідчому проведення процесуальної дії прямо передбачено пунктом 4 частини другої статті 36 зазначеного закону (том № 4 а.с. 164, 165-170).

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість доказів внаслідок реєстрації кримінального провадження щодо ОСОБА_19 та ОСОБА_21 поза межами строків, передбачених у частині першій статті 214 Кримінального процесуального кодексу України

148. Обґрунтовуючи доводи щодо недопустимості зібраних стороною обвинувачення доказів, сторона захисту посилалась на те, що кримінальне провадження за номером 42017000000001538 щодо ОСОБА_19 з правовою кваліфікацією за частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України було зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 18 травня 2017 року, тобто 58 днів потому з моменту його затримання та набуття статусу підозрюваного, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_21 за номером 42017000000002500 - 03 серпня 2017 року.

149. Дійсно, згідно з частиною першою статті 214 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочати розслідування.

Проте, ця норма визначає для сторони обвинувачення такий обов`язок, невчинення якого у встановлений строк не спричиняє його припинення. Як вже зазначав суд у цьому вироку, обов`язкова процесуальна дія повинна бути виконана навіть після спливу строку, встановленого для її виконання (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 263/15845/2019).

Зазначений строк носить виключно процедурний, за своєю суттю організаційно-забезпечувальний характер, і жодна норма Кримінального процесуального кодексу України не визначає наслідком недотримання цього строку недопустимість зібраних у справі доказів. Отже, доводи сторони захисту, які зводяться до зворотного, суд вважає безпідставними.

Щодо позиції сторони захисту про недопустимість доказів, одержаних за результатами огляду місця події, а саме службового кабінету ОСОБА_17 НОМЕР_63 унаслідок відсутності належного судового контролю

150. Сторона захисту посилалась на недопустимість доказів, одержаних за наслідками проведення огляду службового кабінету ОСОБА_17 посилаючись на таке: 1) ця слідча дія була проведена неуповноваженою особою, адже мало місце порушення правил підслідності, визначених частиною п`ятою статті 216 Кримінального процесуального кодексу України (цьому доводу суд вже надав ретельну оцінку у пункті 136 цього вироку); 2) заява Першого заступника прокурора Донецької області про дозвіл на огляд службового кабінету

ОСОБА_17 є незаконною, оскільки згідно зі статтями 10, 11 Закону України «Про прокуратуру» такий дозвіл повинен був надати безпосередньо Перший заступник Генерального прокурора України; 3) проведення огляду відбулось з порушенням статей 234-236 Кримінального процесуального кодексу України, а саме без відповідного дозволу слідчого судді, оскільки фактично був проведений обшук з вилученням особистих речей ОСОБА_17 ; 4) арешт на тимчасово вилучене майно був накладений з порушенням строку, визначеного статтею 170 Кримінального процесуального кодексу України.

151. Аналізуючи доводи щодо недопустимості відомостей, здобутих під час огляду місця події, який відбувся 22 березня 2017 року та який сторона захисту вважала за суттю проведеної слідчої дії обшуком, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

151.1. Відповідно до частини другої статті 30 Конституції України заборонено проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду та обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Наведені приписи закону деталізовані у кримінальному процесуальному законі, зокрема стаття 13 цього Закону забороняє проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

151.2. Виходячи зі змісту статей 208, 223, 234, 237 Кримінального процесуального кодексу України, питання розмежування таких слідчих дій як 1) огляд (житла або іншого володіння), 2) обшук (житла або іншого володіння) та 3) особистий обшук особи, яка була затримана, зокрема у житлі або іншому володінні, є доволі складним з огляду на спільну мету всіх слідчих дій - отримання (збирання) доказів або перевірка вже отриманих доказів.

Менше з тим, як сформулював законодавець, ці слідчі дії мають дещо різне «забарвлення» загальної мети, різні підстави та методи їх проведення:

1) огляд проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення;

2) обшук має на меті не лише виявлення та фіксацію відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а й відшукання знаряддя злочину та майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб;

3) мету ж обшуку затриманої особи законодавець не навів, тому такою є загальна для всіх слідчих дій мета - отримання (збирання) доказів або перевірка вже отриманих доказів.

151.3. Дещо відмінна мета окреслених слідчих дій тягне за собою дещо відмінну методологію їх проведення. У цілому огляд відрізняється від обшуку інтенсивністю, ініціативністю та ступенем дозволеного втручання уповноважених на такі дії службових осіб у право на повагу до приватного життя та житла.

Так, у ході огляду житла, іншого володіння по суті має місце пасивне спостереження, безпосереднє сприйняття та констатація слідчим тієї обстановки на місці події, що на момент початку огляду вже скалась та саме в цьому вигляді потребує фіксації з криміналістичною метою, з`ясовується характер такої події, виявляються та вилучаються речові докази, які не є прихованими від людського ока, при цьому перелік таких доказів не є заздалегідь відомим. Підставою для огляду є рішення прокурора або слідчого, яке обумовлюється невідкладністю, терміновістю проведення цієї слідчої дії з огляду на потребу негайної фіксації тих відомостей, які мають значення для кримінального провадження.

Під час обшуку житла (іншого володіння) відбувається його примусове, цілеспрямоване, ініціативне обстеження з метою саме відшукання речей, документів, осіб, навіть за умови їх перебування у прихованих від людського ока місцях (шафах, шухлядах, сейфах, різноманітних схованках тощо), при цьому перелік об`єктів для відшукання є заздалегідь відомим та чітко окресленим в ухвалі слідчого судді, яка є підставою для проведення цієї слідчої дії.

Тоді як обшук особи (особистий обшук) носить певною мірою факультативний характер, адже є складовою процедури затримання (частина третя статті 208 Кримінального процесуального кодексу України) або обшуку житла/іншого володіння (частина п`ята статті 236 цього ж Кодексу), відтак результати проведення такого обшуку відображаються у загальному протоколі відповідно затримання особи або обшуку житла/іншого володіння та не потребують складання окремого процесуального документа. Із самої назви цієї слідчої дії висновується, що обшук особи (особистий обшук) являє собою тактильне обстеження конкретної особи, вдягненого на ній одягу та предметів, належність яких цій особі не викликає сумніву, наприклад, тих, що перебувають у її руках, в іншому контакті з такою особою або в очевидному зв`язку з нею (сумка на плечі або на поясі, телефон в руках тощо).

Майно, вилучене за наслідками огляду, обшуку або особистого обшуку, набуває тотожного правового статусу - тимчасово вилученого майна - у порядку, визначеному Главою 10 «Тимчасове вилучення майна» Кримінального процесуального кодексу України.

151.4. Огляд та обшук здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих та з дотриманням загальних правил проникнення до житла чи іншого володіння, встановлених у статті 233 цього Кодексу, згідно з частиною першою якої ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише 1) за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або 2) на підставі ухвали слідчого судді, крім невідкладних випадків, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Отже, законодавець, окрім проникнення до житла чи іншого володіння на підставі судового рішення передбачив іншу процесуальну можливість для здобуття доказів - проникнення до житла чи іншого володіння за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за наявності умов, які гарантували б цій особі змогу вільно висловлювати свою думку при наданні такої згоди (постанова Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі № 161/531/18).

151.5. Кримінальний процесуальний закон не визначає якихось спеціальних засобів доказування існування добровільної згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи, а з огляду на зміст постанови Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 159/451/16-к, наявність чи відсутність згоди, а також її добровільність чи вимушеність мають бути встановлені, виходячи з сукупності обставин, за яких відбувалося проникнення до житла чи іншого володіння особи. І ці обставини можуть доводитись або спростовуватись сторонами за допомогою будь-яких засобів доказування.

Таким чином, допустимість доказів, отриманих внаслідок огляду житла чи іншого володіння, якщо наявність та добровільність згоди його володільця ставиться стороною кримінального провадження під сумнів, визначається з урахуванням всіх обставин, що супроводжували цю слідчу дію, враховуючи, але не обмежуючись, наявністю письмового підтвердження такої згоди.

151.6. З метою реального захисту прав і законних інтересів осіб у кримінальному провадженні суди застосовують розширене тлумачення поняття «володільця» житла або іншого володіння. Як роз`яснив Верховний Суд у своїй постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 761/27114/14-к, у системному тлумаченні частини другої статті 233 Кримінального процесуального кодексу України під «іншим володінням» слід розуміти фактичне володіння річчю (майном). Інакше кажучи, фактичне володіння не можна ототожнювати лише з правом власності, відтак під категорію «іншого володіння» підпадають офісні, господарські, виробничі, службові та інші приміщення.

151.7. Разом з тим, кримінальний процесуальний закон захищає особу від необґрунтованого втручання державних органів саме у сфері її приватного життя, на яке особа має право розраховувати у своєму житлі або іншому володінні, тоді як службовий кабінет сам по собі не можна вважати житлом або іншим володінням, доступ до якого визначають особи, чиє робоче місце там розташоване. Службове приміщення надається для виконання службових обов`язків і доступ до нього визначаться іншим регулюванням, яке ґрунтується на міркуваннях, не пов`язаних із захистом приватності працівників. Для визначення чи відбувається втручання у приватне життя внаслідок обшуку (огляду) у службовому приміщенні, слід застосовувати критерій «розумного очікування конфіденційності». Тобто, якщо обставини справи свідчать про те, що особа має підстави розумно очікувати на приватність при використанні приміщення або будь-яких елементів приміщення, то на таке приміщення або його частину поширюються гарантії щодо втручання у приватне життя (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2023 року у справі № 521/18533/15-к).

151.8. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, майже одночасно із затриманням ОСОБА_19, яке відбулось 22 березня 2017 року о 10 годині 45 хвилин (том № 4 а.с. 131-138), був також затриманий ОСОБА_17, що мало місце того ж дня о 10 годині 54 хвилини у службовому кабінеті останнього НОМЕР_63 у будівлі прокуратури Донецької області, розташованої по вулиці Університетській, 6 у місті Маріуполь ( том № 4 а.с. 148-158).

У ході затримання ОСОБА_17 відбувся його особистий обшук, під час якого було вилучене його службове посвідчення № НОМЕР_52 від 19 вересня 2016 року, тоді як вилучення чотирьох мобільних телефонів Iphone Model A1723, A1428, A1778, A1688, ноутбук «HP» 250G5, ноутбуку Apple MacBook Pro A1707, щоденників, грошових коштів у сумі 105 452 гривні та 1 350 доларів США, які належали ОСОБА_17, а також копій документів (наказ про призначення ОСОБА_17 від 05 вересня 2016 року, Положення про оперативне управління ГУ ДФС у Донецькій області, реєстр кримінальних проваджень, звіт відділу про залишок незакінчених проваджень, реєстр кримінальних проваджень, довідка по кримінальному провадженні № 32016050390000052 від 18 березня 2016 року) відбулось у ході проведення огляду кабінету (том № 4 а.с. 159-162, 163).

151.9. Виходячи з наведених фактичних обставин, суд вважає за необхідне надати оцінку суті проведених слідчих дій.

По-перше, метою відвідування слідчим службового кабінету ОСОБА_17 було якнайшвидше затримання останнього з огляду на викриття ОСОБА_19 кількома хвилинами раніше та вилучення у останнього предмету неправомірної вигоди, одержаної для ОСОБА_17 . Тобто затримання ОСОБА_17 відбулося б саме у цей час незалежно від місця його перебування. По-друге, особисті речі ОСОБА_17 (чотири мобільні телефони, два ноутбуки, грошові кошти) перебували на момент його затримання поряд з ним на відкритому для людського ока місці у службовому кабінеті, який є його персональним робочим місцем, що він займав його одноосібно, тому належність цих речей саме ОСОБА_17 не викликала жодного сумніву, а сам ОСОБА_17 цього не заперечував. І зрештою, по-третє, момент затримання ОСОБА_17 та момент вилучення цих речей не були розірвані у часі, а відбулись одночасно.

За таких обставин, вилучення наведеного майна цілком могло б відбутись у межах особистого обшуку під час затримання ОСОБА_17 у порядку, передбаченому статтею 208 Кримінального процесуального кодексу України.

151.10. Разом з тим, слідчий прийняв рішення здійснити огляд службового кабінету ОСОБА_17 як місця події, при цьому дозволу слідчого судді для цього не мав.

151.11. Попри наведене, суд не вбачає ознак істотного порушення прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_17 з огляду на добровільну згоду володільця наведеного службового кабінету - органу державної влади в особі першого заступника прокуратури Донецької області ОСОБА_193, що зафіксовано у письмовій формі (том № 4 а.с. 163).

До того ж, під час проведення огляду службового кабінету НОМЕР_63 ОСОБА_17 був присутній особисто, на той момент набув статусу затриманої особи, був забезпечений захисником, від послуг якого добровільно відмовився (том № 4 а.с. 158, том № 20 а.с. 47), при цьому жодних зауважень або заперечень щодо огляду його робочого місця не висловлював. Суд також бере до уваги наявність у ОСОБА_17 вищої юридичної освіти, тривалу роботу в органах прокуратури, які належать до системи правоохоронних органів, керівництво відділом в Управлінні нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області, що свідчить про його обізнаність з порядком проведення слідчих дій. Крім того, у подальшому під час вирішення низки процесуальних питань слідчим суддею у межах здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні ОСОБА_17 не висловлював жодних зауважень, скарг або заперечень стосовно огляду його кабінету.

151.12. Доводи ж сторони захисту про невідповідність фактичної адреси проведення огляду тій адресі, яка зазначена у протоколі огляду, колегія суддів вважає надуманими.

За результатами дослідження змісту наведеного протоколу встановлено, що слідчий зазначив адресу місця проведення огляду: АДРЕСА_9, за якою у дев`ятиповерховій будівлі розташована прокуратура Донецької області. На переконання суду, помилка у назві області (замість Донецької області зазначена Запорізька), якої слідчий припустився під час складання протоколу, є друкарською помилкою, яка не може впливати на допустимість доказів, здобутих внаслідок проведення слідчої дії.

151.13. Позиція захисту щодо відсутності технічної фіксації огляду приміщення як підстави для визнання його результатів недопустимими доказами також є неспроможною, адже станом на березень 2017 року застосування технічних засобів фіксації під час проведення цієї слідчої дії не було обов`язковим, а відповідно до частини сьомої статті 107 Кримінального процесуального кодексу України прийняття рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування належало до дискреції особи, яка проводила відповідну процесуальну дію, тоді як клопотань учасників цієї дії про застосування технічних засобів фіксування не надходило.

151.14. Виходячи з викладеного, суд вважає, що орган досудового розслідування дотримався процесуального порядку проведення огляду місця події та склав за його результатами протокол, який відповідає вимогам кримінального процесуального закону, відтак відомості, що містяться у цьому протоколі, є допустимими доказами.

152. Відповідно до статей 167, 168 Кримінального процесуального кодексу України речі, вилучені у ОСОБА_17 під час проведення огляду його службового кабінету, а саме чотири мобільні телефони, два ноутбуки та грошові кошти, з 22 березня 2017 року набули статусу тимчасово вилученого майна.

Отже, до вирішення питання про арешт наведеного майна, тобто до 15 червня 2017 року, ОСОБА_17 був позбавлений можливості володіти, користуватись та розпоряджатись цим майном.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 червня 2017 року був накладений арешт на чотири мобільні телефони, грошові кошти та один ноутбук, тоді як у накладенні арешту на ноутбук Apple MacBook Pro A1707 було відмовлено (том № 5

а.с. 50-52, 53).

Звернення слідчого до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене у ОСОБА_17 майно відбулось з порушенням строку, встановленого частиною п`ятою статті 171 Кримінального процесуального кодексу України, проте, цей строк був поновлений під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та законних інтересів на стадії досудового розслідування.

Щодо невідкриття стороні захисту речових доказів на стадії виконання статті 290 Кримінального процесуального кодексу України

153. З наданих стороною обвинувачення матеріалів убачається, що 08, 09, 11, 13, 14, 15, 18, 19, 20, 21, 25, 26, 27, 28 вересня та 05, 06, 09 жовтня 2017 року детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_188 надавав доступ стороні захисту в особі підозрюваного ОСОБА_17 та його захисників ОСОБА_194, ОСОБА_195, підозрюваного ОСОБА_19 та його захисника ОСОБА_20, підозрюваного ОСОБА_21 та його захисника ОСОБА_196 до матеріалів досудового розслідування (том № 4 а.с. 39-80). У зведеному письмовому підтвердженні про надання доступу та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування наведений перелік всіх відкритих документів та речових доказів (том № 4 а.с. 10-38).

154. Дослідивши зміст зазначених документів, що підписані всіма представниками сторони захисту із зауваженнями, суд встановив, що підозрювані та їхні захисники підтвердили ознайомлення з усіма матеріалами досудового розслідування, а їхні зауваження стосувались неналежної якості окремих документів, долучення копій документів замість їх оригіналів, порушення норм кримінального процесуального закону під час збирання доказів, недостатності доказів для пред`явлення обвинувачення тощо.

Клопотання про відкриття речових доказів, дописи щодо відмови у їх відкритті стороні захисту або скарги на дії детектива у зв`язку з цим не надходили.

155. За таких обставин, колегія суддів констатує належне виконання стороною обвинувачення вимог частин другої, третьої, четвертої статті 290 Кримінального кодексу України і з урахуванням усталеної судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (постанови від 02 лютого 2023 року у справі № 591/2823/19, від 05 квітня 2023 року у справі № 683/1200/18, від 04 квітня 2023 року у справі № 572/1684/19) допускає як докази відомості, що містяться у мобільних телефонах, грошових коштах, інших речових доказах.

VІІІ. Інші висновки суду

156. У цьому вироку під час формулювання обвинувачення, визнаного доведеним за результатами судового розгляду кримінального провадження, суд дещо змінив виклад окремих фактичних обставин кримінального правопорушення порівняно з обвинувальним актом.

Такі зміни були обумовлені, зокрема, 1) неможливістю допиту свідків

ОСОБА_28, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_29, чиє місце перебування після окупації Маріуполя збройними формуваннями Російської Федерації навесні 2022 року не вдалось встановити, а також 2) недоведеністю наявності у діях ОСОБА_21 та ОСОБА_19 окремих інкримінованих їм кваліфікуючих ознак - обізнаності щодо великого розміру неправомірної вигоди та вимагання такої вигоди відповідно (пункти 120, 123 цього вироку).

Разом з тим, окреслені зміни не вплинули на правову кваліфікацію дій обвинувачених, а судовий розгляд відповідно до статті 337 Кримінального процесуального кодексу України відбувся у межах висунутого обвинувачення, що не вплинуло на можливість обвинувачених реалізувати право на захист.

Зазначені дії суду перебувають у межах його повноважень та відповідають усталеній судовій практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема у постанові від 08 грудня 2020 року у справі № 278/1306/17.

157. Відповідно до статті 85 Кримінального процесуального кодексу України колегія суддів визнала неналежними деякі надані прокурором матеріали, зокрема, ті, що стосуються обшуків, проведених за місцем проживання ОСОБА_34 та у службовому кабінеті № 414, розташованому у приміщенні прокуратури Донецької області по вулиці Університетській, 6 у місті Маріуполі Донецької області, накладення арешту на майно, вилучене під час проведення цих обшуків, та повернення цього майна; результатів службових перевірок щодо ОСОБА_17 та ОСОБА_21 (том № 9 а.с. 131-137, том № 10 а.с. 8-21, том № 12

а.с. 150-166, 185-195, 224-235, том № 13 а.с. 257-261).

158. Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що за клопотаннями сторін кримінального провадження були вжиті численні заходи, спрямовані на встановлення місця перебування свідків ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_184 (понятого під час затримання ОСОБА_19 ), ОСОБА_183 (понятого під час затримання ОСОБА_19 ), позаяк адреси їхнього постійного проживання на момент судового розгляду опинились на тимчасово окупованих територіях України (том № 25

а.с. 21-22, 140-143, 156, 199-200, 201-202, том № 26 а.с. 51).

158.1. Так, суд встановив, що свідок ОСОБА_28 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10 . Щодо цього свідка прокурор під час виконання судового доручення про встановлення його місця перебування використовував можливості національної правоохоронної системи та інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (том № 25 а.с. 201-202, том № 26 а.с. 2), проте, розшукати свідка не вдалось. За інформацією станом на 29 травня 2023 року ОСОБА_28 підконтрольну Україні частину кордону не перетинав, з першого кварталу 2022 року жодних доходів в Україні не декларував (том № 25 а.с. 161, 165, том № 26 а.с. 33, 58-60). Судовий виклик, направлений на єдину відому суду адресу можливого перебування ОСОБА_28 в Києві, повернувся неврученим (том № 26 а.с. 55). Оскільки ОСОБА_28 мав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4368, видане 20 червня 2012 року Донецькою обласною КДКА, а також з 22 листопада 2022 року обліковувався у Раді адвокатів міста Києва, його виклик до суду був здійснений також через Національну асоціацію адвокатів України (том № 25 а.с. 38, 108, том № 26 а.с. 41-43). Крім того, суд оприлюднював судовий виклик ОСОБА_28 на офіційному веб-сайті «Судова влада України» та у газеті «Урядовий кур`єр» (том № 26 а.с. 50, 82-94). На жоден з викликів свідок до суду не прибув.

Проте, під час особистого спілкування секретаря судового засідання ОСОБА_5 зі свідком ОСОБА_28, яке відбувалось 19 серпня, 27 вересня, 24 листопада 2022 року та 12 січня 2023 року з ініціативи останнього у застосунках «Telegram» та «Viber» за номером абонента НОМЕР_53, свідок неодноразово повідомляв, що не бажає брати участь у судовому засіданні (том № 25 а.с. 76, 106, 156, 179), вимагав надати йому житло та змінити його персональні дані з метою захисту, а згодом перейшов до неприйнятного формату спілкування (том № 26 а.с. 160-165).

Зрештою, Національне антикорупційне бюро України та Служба безпеки України повідомили, що за результатами проведення розшукових дій вдалось з`ясувати, що ОСОБА_28 перебуває на тимчасово окупованій території Донецької області (том № 24 а.с. 184-185, том № 26 а.с. 33).

158.2. Свідок ОСОБА_60 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_11 . Суд встановив, що станом на 20 жовтня 2022 року вона підконтрольну Україні частину кордону не перетинала, а відомості про її офіційні доходи в Україні, починаючи з першого кварталу 2022 року, були відсутні, що унеможливило встановлення місця її роботи. У спілкуванні з секретарем судового засідання ОСОБА_5 свідок повідомила, що вона «втратила все та дотепер знаходиться в окупованому Маріуполі, а тому взяти участь в судовому засіданні не має можливості», після чого поклала слухавку та на зв`язок більше не виходила (том № 25 а.с. 160, 164, том

№ 26 а.с. 61, 157).

158.3. Свідок ОСОБА_29 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_12 . Інформація про перетин ним підконтрольної частини кордону України станом на 20 жовтня 2022 року та відомості про одержання ним офіційних доходів в Україні, починаючи з першого кварталу 2022 року, відсутні (том № 25 а.с. 158, 162, том № 26 а.с. 64). Сторона захисту повідомила суду відому їй вірогідну адресу проживання ОСОБА_29 у АДРЕСА_13 (том № 26 а.с. 160), з урахуванням якої суд постановив ухвалу про привід свідка (том № 26 а.с. 168-169, 189-192). У межах виконання приводу орган досудового розслідування повідомив, що 22 червня 2021 року ОСОБА_29 виїхав за межі України (том № 26 а.с. 193, 202, 212-214), але за відомостями Міністерства соціальної політики станом на 25 липня 2023 року ОСОБА_29 був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа (том № 26 а.с .174, 200).

158.4. Свідок ОСОБА_62 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_14 . Станом на 20 жовтня 2022 року він підконтрольну Україні частину кордону не перетинав, з першого кварталу 2022 року офіційних доходів в Україні не отримував. Встановити з цим свідком телефонний зв`язок або зв`язок через інтернет-месенджери не вдалось (том № 25 а.с. 159, 164, том № 26 а.с. 62-63, 157).

158.5. Свідок ОСОБА_182 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_15 . Встановити з цим свідком телефонний зв`язок або зв`язок через інтернет-месенджери не вдалось. За відомостями Міністерства соціальної політики станом на 25 липня 2023 року ОСОБА_182 не був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа (том № 26 а.с .174, 200).

158.6. Свідок ОСОБА_56 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (том № 26 а.с. 145).

З огляду на викладене, суд на підставі частини третьої статті 97 Кримінального процесуального кодексу України визнав неможливим допит свідків ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_184, ОСОБА_183 та надав оцінку лише показанням тих свідків, які були безпосередньо дослідженими під час судового розгляду.

ІХ. Відомості, які характеризують особи обвинувачених

159. ОСОБА_17 раніше не судимий (том № 5 а.с. 183), на обліку у нарколога та психіатра не перебуває (том № 5 а.с. 190, 199),має на утриманні двох малолітніх дітей, 2017 та 2020 року народження (том № 23 а.с. 85).

Обвинувачений має повну вищу освіту, яку здобув у 2002 році в Донецькому національному університеті за спеціальністю «Правознавство» (том № 11 а.с. 151, 182).

В органах прокуратури ОСОБА_17 працював з серпня 2002 року до липня 2015 року, а тоді з вересня 2016 року обіймав посаду начальника Відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області (том № 11 а.с. 61-62, 196). Класний чин - радник юстиції був присвоєний ОСОБА_17 на підставі наказу Генерального прокурора України № 385-к від 05 липня 2013 року. За матеріалами особової справи та службової характеристики ОСОБА_17 характеризувався позитивно, з нагоди Дня працівників прокуратури та 20-річчя прокуратури України заохочувався Генеральним прокурором України - наказом № 1859 від 11 листопада 2011 року йому оголошена «Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури ІІІ ступеня» з врученням нагрудного знаку. До дисциплінарної відповідальності на момент вчинення інкримінованого йому злочину не притягувався (том № 6 а.с. 130).

Результати службової перевірки за фактом порушення ОСОБА_17 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, викладені у висновку від 22 травня 2017 року, колегія суддів вважає неналежними в розумінні статті 85 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки факти та обставини, встановлені у межах дисциплінарного провадження, не можуть бути використані для встановлення наявності або відсутності тих самих фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, з огляду на відмінності наведених правових процедури та стандартів доведення винуватості (том № 10 а.с. 8-21).

160. Обвинувачений ОСОБА_21 раніше не судимий (том № 5 а.с. 208), на обліку у нарколога та психіатра не перебуває (том № 5 а.с. 202, 205), у 2006 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство», рівень «Спеціаліст» (том № 9 а.с. 154-156).

В органах прокуратури Донецької області працював з серпня 2006 року (том № 9 а.с. 145), а з 19 лютого 2016 року обіймав посаду начальника Відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Донецької області (том № 9 а.с. 62, 198). Відповідно до наказу Генерального прокурора України № 279к від 16 листопада 2016 року ОСОБА_21 був присвоєний класний чин працівника органів прокуратури України у виді радника юстиції (том № 9 а.с. 201). За місцем роботи ОСОБА_21 характеризувався позитивно, дисциплінарних стягнень не мав (том № 6 а.с. 131-132, том № 15 а.с. 87, 113-114). За сумлінне виконання службових обов`язків неодноразово у 2015-2017 роках заохочувався Генеральним прокурором України та прокурором Донецької області (том № 9 а.с. 61, 64-65, 205).

Результати службової перевірки «за фактом можливої причетності ОСОБА_21 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України», викладені у висновку від 10 липня 2017 року, колегія суддів вважає неналежними в розумінні статті 85 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки факти та обставини, встановлені у межах дисциплінарного провадження щодо виявлення порушень Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, а також Присяги працівника прокуратури, не можуть бути використані для встановлення наявності або відсутності тих самих фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, з огляду на відмінності наведених правових процедур та стандартів доведення винуватості (том № 9 а.с. 131-137).

161. Обвинувачений ОСОБА_19 раніше не судимий (том № 5 а.с. 184), на обліку у нарколога та психіатра не перебуває (том № 5 а.с. 187, 196), має вищу юридичну освіту, є пенсіонером органів внутрішніх справ (том № 4 а.с. 199), має інвалідність ІІІ групи та статус внутрішньо переміщеної особи (том № 4 а.с. 204, том № 15 а.с. 117, 118). Наразі займається індивідуальною адвокатською діяльністю (свідоцтво № 2413 від 29 грудня 2006 року, том № 19 а.с. 157).

Відповідно до характеристики, наданої Головою ради адвокатів в Донецькій області, ОСОБА_19 здійснює адвокатську діяльність з 15 грудня 2015 року, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, скарг та заяв стосовно його професійної діяльності до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Ради адвокатів Донецької області не надходило (том № 15 а.с. 116).

Х. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

162. Обставини, передбачені статтями 66, 67 Кримінального кодексу України, які б обтяжували або пом`якшували покарання ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_21, кожного окремо, судом не встановлені.

ХІ. Мотиви призначення покарання

163. Санкція частини третьої статті 368 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією майна.

При призначенні покарання обвинуваченим, кожному окремо, відповідно до вимог статей 65-67 Кримінального кодексу України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 цього Кодексу віднесене до категорії тяжких злочинів. Також, суд бере до уваги конкретні обставини провадження, дані про особи обвинувачених, які раніше не судимі, за місцем роботи характеризуються позитивно, на обліку у нарколога чи психіатра не перебувають.

164. Окрім цього, суд зважає на те, що злочин, вчинений обвинуваченими, відповідно до примітки до статті 45 Кримінального кодексу України є корупційним кримінальним правопорушенням, у зв`язку з чим, при визначенні виду та розміру покарання згідно з частиною першою статті 75, частиною першою статті 69 Кримінального кодексу України заборонено звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням та призначення їм більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

165. На переконання суду, рівень суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченими корупційного кримінального правопорушення є доволі високим, оскільки такі злочини неминуче тягнуть за собою падіння авторитету не лише винуватих осіб, а й системи правосуддя у цілому, оскільки діяльність прокурорів, адвокатів та суддів взаємопов`язана та висвітлена в одному, спільному Розділі VIII Конституції України «Правосуддя».

Саме діяльність цих органів покликана забезпечити громадянам України відчуття справедливості, захищеності їхніх прав, свобод і законних інтересів, неминучості притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, та виправдання тих, хто піддався безпідставному примусу.

166. Натомість, ОСОБА_17, будучи наділеним широким спектром повноважень, не прагнув виконання завдань кримінального провадження, а використав своє службове становище з метою власного незаконного збагачення.

Як убачається з ініціативного характеру спілкування ОСОБА_17 з ОСОБА_28, він використовував авторитет займаної посади з тим, щоб схилити адвоката ОСОБА_28 до спільної злочинної діяльності по відношенню до клієнта останнього - ОСОБА_29 . При цьому ОСОБА_17 намагався сформувати у ОСОБА_28, а відтак й у ОСОБА_29, враження буденності обговорення прокурорами та працівниками піднаглядних йому органів фіскальної служби корупційних схем та участі в них, а також розповідав про залученість до таких схем керівництва органів прокуратури.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що діючи всупереч вимогам статей 1, 19 Закону України «Про прокуратуру», обвинувачений ОСОБА_17 не виконав покладеного на нього обов`язку неухильно додержуватись присяги прокурора, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил прокурорської етики та вчинив такі дії, які дискредитували його як представника прокуратури та зашкодили авторитету прокуратури в цілому.

За таких обставин, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_17 і попередження вчинення ним нових злочинів призначити йому основне покарання ближче до середнього рівня встановлених законом меж, а саме у виді позбавлення волі строком на сім років.

Відповідно до частини другої статті 52, статті 54, статті 55 Кримінального кодексу України з урахуванням характеру злочину, вчиненого ОСОБА_17 з використанням займаної ним посади, суд вважає за неможливе збереження за ним права обіймати посади, передбачені статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», а крім того, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_17 класного чину радника юстиції, присвоєного йому на підставі наказу Генерального прокурора України № 385-к від 05 липня 2013 року.

Крім того, ОСОБА_17 належить призначити додаткове покарання у виді конфіскації майна, яка згідно з приписами частини першої статті 59 Кримінального кодексу України може бути повною або частковою.

Виходячи з основних засад призначення покарання, майнового стану обвинуваченого, розміру одержаної ним неправомірної вигоди та порядку її одержання, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_17 та досягнення мети кримінального провадження слід застосувати додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, яке перебуває у його власності.

167. При призначенні покарання ОСОБА_21 та ОСОБА_19 суд бере до уваги форму їхньої співучасті у вчиненні ОСОБА_17 злочину, характер та ступінь участі кожного з них, а також констатує, що вид та міра покарання кожного співучасника залежать від сукупності обставин, що характеризують кожного з обвинувачених індивідуально.

Як вже зазначав суд у цьому вироку, всі обвинувачені опанували вищу юридичну освіту та здійснювали професійну діяльність у сфері правосуддя, тобто вочевидь були свідомі протиправності своїх дій та їх наслідків. Разом з тим, звертає на себе увагу те, що ОСОБА_21 та ОСОБА_19 виконували вказівки ОСОБА_17 за планом, що його розробив останній, та у цілому не вчинили б цей злочин без ініціативи ОСОБА_17 .

Крім того, суд встановив у діях ОСОБА_17 наявність всіх інкримінованих йому кваліфікуючих ознак складу злочину, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України, - одержання неправомірної вигоди 1) у великому розмірі 2) службовою особою, яка займає відповідальне становище, 3) поєднане з вимаганням такої вигоди. Натомість, у діях його пособників з-поміж наведених кваліфікуючих ознак не встановлено обізнаності ОСОБА_21 щодо великого розміру неправомірної вигоди, а ОСОБА_19 - щодо вимагання такої вигоди.

За таких обставин, рівень суспільної небезпеки дій пособників ОСОБА_21 та ОСОБА_19 вочевидь є нижчим порівняно з рівнем суспільної небезпеки дій виконавця ОСОБА_17, а тому суд вважає основним покаранням, достатнім для виправлення ОСОБА_21 та ОСОБА_19 та попередження вчинення ними нового злочину, позбавлення волі кожного з них строком на шість років, тобто ближче до мінімальної межі санкції частини третьої статті 368 Кримінального кодексу України.

Оскільки за пред`явленим та визнаним доведеним обвинуваченням пособництво ОСОБА_21 та ОСОБА_19 відбувалось без використання ними їхнього службового становища або процесуального статусу, суд не вбачає підстав для застосування додаткового покарання у виді позбавлення кожного з них права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Разом з тим, ОСОБА_21 та ОСОБА_19 належить призначити додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, що належить кожному з них окремо на праві власності.

ХІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов

168. Кримінальним правопорушенням майнової та/або немайнової шкоди не завдано. Цивільний позов у кримінальному провадженні пред`явлений не був. Згідно з письмовими заявами ОСОБА_28 та ОСОБА_29 претензії морального чи матеріального характеру до обвинувачених у них відсутні (том № 2 а.с. 64, 88).

Щодо запобіжних заходів

169. Як убачається з матеріалів справи, з березня по вересень 2017 року слідчими суддями Солом`янського районного суду міста Києва до кожного з обвинувачених окремо застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту (том № 4 а.с. 231-239, 249-257, том № 5 а.с. 98, 167, том № 6 а.с. 38-39, 40-41, 55-56, 57-58). Строк дії цього запобіжного заходу стосовно до кожного обвинуваченого окремо сплив.

170. У грудні 2018 року до Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області надходило клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_21, ОСОБА_17 та ОСОБА_19 у виді застави в розмірі 140 960 гривень щодо кожного з них окремо. 01 березня 2019 року у цьому клопотанні було відмовлено (том

№ 15 а.с. 127-129).

171. У ході судових дебатів прокурор просив застосувати до обвинувачених ОСОБА_17, ОСОБА_21 та ОСОБА_19 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у тому випадку, коли суд визнає їх винуватими у пред`явленому обвинуваченні, адже ризик їх переховування після цього вочевидь збільшиться. При цьому він не навів будь-яких доводів, які б свідчили про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цьому ризику.

Проаналізувавши позицію прокурора, колегія суддів вважає його клопотання таким, що підлягає частковому задоволенню, при цьому виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

З-поміж ризиків, передбачених частиною другою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, у цьому провадженні наразі зберігається лише ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, суд констатує, що ухвалення обвинувального вироку активує додаткову мету тримання особи під вартою порівняно з досудовим розслідуванням та судовим провадженням, адже йдеться вже не про законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні правопорушення, а про законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом (відповідно пункти (а) та (с) статті 5 Конвенції про права людини). Отже, після ухвалення обвинувального вироку запобіжний захід обирається не лише з метою запобігти спробам обвинувачених переховуватись, а й задля забезпечення виконання цього вироку.

Разом з тим, у порядку, передбаченому статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, суд повинен оцінювати ризик/ризики в сукупності з іншими обставинами, у тому числі, брати до уваги тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинувачених, міцність їх соціальних зв`язків, наявність у них родин й утриманців, постійного місця роботи, репутацію та майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Колегія суддів наголошує на тому, що за майже чотири роки судового провадження були призначені понад дев`яносто судових засідань, у яких систематично брали участь всі обвинувачені та їх захисники, які у випадку неможливості особистого прибуття до Києва виходили на зв`язок з судом в режимі відеоконференції або заздалегідь повідомляли про існування поважних причин їхньої неявки, надаючи відповідні докази. Крім того, всі обвинувачені на момент початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України перебували у місті Маріуполі, звідки добровільно евакуювались на підконтрольну Україні територію та одразу повідомили суд про зміну місця свого перебування, при цьому не скориставшись можливістю виїзду на територію Росії. Суд також бере до уваги міцні соціальні зв`язки обвинувачених, наявність у кожного з них родини, утриманців та постійного місця роботи, відсутність у них судимостей та повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень.

За таких обставин, колегія суддів вважає за доцільне застосувати до обвинувачених ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_19 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на кожного з них обов`язків, передбачених пунктами 3, 8, 9 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України. Такий запобіжний захід, на переконання суду, є достатнім для запобігання ризику переховування від суду та для забезпечення виконання вироку суду після того, які він набере законної сили.

Процесуальні витрати

172. Відповідно до частини другої статті 124 Кримінального процесуального кодексу України суд солідарно стягує з обвинувачених на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (том № 6 а.с. 169).

Речові докази

173. Долю речей і документів, які постановами слідчого від 23 березня, 31 липня та 11 серпня 2017 року були визнані речовими доказами (том № 4 а.с. 207-214, том № 12 а.с. 234-235, том № 13 а.с. 160-161), суд вирішує в порядку, визначеному статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Арешт майна

174. Відповідно до частини четвертої статті 174, частини четвертої статті 374 Кримінального процесуального кодексу України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, про скасування арешту майна.

Суд скасовує арешт майна у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

175. У цьому кримінальному провадженні арешти накладались:

175.1. ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07 червня 2017 року (справа № 760/8000/17, провадження № 1-кс/760/7743/17) на майно, виявлене та вилучене під час особистого обшуку ОСОБА_19 у робочому кабінеті ОСОБА_28

№ НОМЕР_54, розташованому в приміщенні бізнес-центру «Шоколад» за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, 116-А, а саме:

- на грошові кошти в сумі 10 000 доларів США номіналом по 100 доларів США в кількості 100 штук, а також грошові кошти в сумі 101 долар США; грошові кошти в сумі 489 гривень;

- мобільний телефон Philips Xenium чорного кольору (том № 5 а.с. 62-65).

Арешт було накладено з метою збереження речових доказів, для забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання;

175.2. ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 червня 2017 року (справа № 760/8000/17, провадження № 1-кс/760/7742/17) (том № 5 а.с. 50-52, 53-54, том № 6 а.с. 49) на майно, виявлене та вилучене під час огляду місця події 22 березня 2017 року в службовому кабінеті ОСОБА_17 НОМЕР_63, розташованому у приміщенні прокуратури Донецької області за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Університетська, будинок 6, володільцем якого є ОСОБА_17, а саме:

- мобільні телефони: Iphone SЕ Model A1723 IMEI: НОМЕР_32 ; Iphone Model A1428 IMEI: НОМЕР_34 ; Iphone Model A1778 IMEI: НОМЕР_35 ; Iphone S Model A1688 IMEI: НОМЕР_36 ;

- ноутбук «HP» 250G5, Serial:CND6376XG7;

- грошові кошти в сумі 105 452 гривні та 1 350 доларів США.

Арешт був накладений з метою збереження речових доказів та для забезпечення конфіскації майна як виду покарання;

175.3. ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 25 травня 2017 року (справа № 760/8000/17, провадження №1-кс/760/7558/17) на транспортний засіб «Toyota Camry» (VIN: НОМЕР_55 ) з державним номерним знаком НОМЕР_56, що належить дружині підозрюваного ОСОБА_19 - ОСОБА_197, проте є їх спільною сумісною власністю як подружжя (том № 6 а.с. 18-19), а також ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_198 від 25 травня 2017 року (справа

№ 760/8000/17, провадження № 1-кс/760/7557/17) на транспортний засіб Volkswagen Touareg (VIN: НОМЕР_57 ), д.н.з. НОМЕР_58, який перебував у власності

ОСОБА_17 (том № 6 а.с. 28-29, 30).

Арешти були накладені для забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

При цьому частина майна, яке було вилучене та/або арештоване у ході досудового розслідування з метою збереження речових доказів або конфіскації майна як виду покарання, була повернута власникам, а решта - зберігається в індивідуальному сейфі Національного антикорупційного бюро України в уповноваженому банку та у відповідальних осіб для роботи з речовими доказами у Вищому антикорупційному суді (том № 6 а.с. 196-203, 217).

176. З-поміж всіх зазначених арештів суд вважає таким, що підлягає скасуванню, арешт грошових коштів в сумі 10 000 доларів США номіналом по 100 доларів США в кількості 100 штук, що були вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_19 у кабінеті НОМЕР_62, розташованому в приміщенні бізнес-центру «Шоколад» за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, 116-А.

Згідно з частиною п`ятою статті 96-2 Кримінального кодексу України зазначені грошові кошти не підлягають спеціальній конфіскації, оскільки вони не були предметом злочину у класичному розумінні, а тому підлягають поверненню їх законному володільцю, адже ці кошти були отримані у фінансово-економічному управлінні (ФЕУ) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях та використані співробітником ГВ БКОЗ УСБУ в Донецькій області ОСОБА_167 у межах кримінального провадження для передачі їх заявнику ОСОБА_28 з метою документування протиправної діяльності обвинувачених (том № 14 а.с. 198-203, 204-206).

Згідно з даними квитанції № 134 від 26 вересня 2017 року детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_188 передав ті самі грошові кошти у сумі 10 000 доларів США начальнику відділу нарахування і виплат заробітної плати та звітності - заступнику головного бухгалтера Управління бухгалтерського обліку та звітності

ОСОБА_199 на зберігання в індивідуальному сейфі цього бюро в уповноваженому банку (том № 6 а.с. 201).

Виходячи з наведеного, арешт з окреслених грошових коштів, накладений на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07 червня 2017 року (справа № 760/8000/17, провадження № 1-кс/760/7743/17), належить скасувати, а гроші - повернути їх власнику, яким є ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.

177. Оскільки суд призначає ОСОБА_17 та ОСОБА_19 додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, що належить кожному з них (окремо) на праві власності,то підстави для скасування арешту з вилучених у кожного з них грошових коштів, а також з вилучених у них транспортних засобів відсутні.

Разом з тим, суд вважає за доцільне після набрання вироком законної сили скасувати арешт та повернути ОСОБА_17 вилучені у нього мобільні телефони Iphone SЕ Model A1723 IMEI: НОМЕР_32 ; Iphone Model A1428 IMEI: НОМЕР_34 ; Iphone Model A1778 IMEI: НОМЕР_35 ; Iphone S Model A1688 IMEI: НОМЕР_36, прокуратурі Донецької області - ноутбук «HP» 250G5, Serial:CND6376XG7, а ОСОБА_19 - вилучений у нього мобільний телефон Philips Xenium Х 1560, серійний номер: НОМЕР_27 (IMEI1: НОМЕР_28, IMEI2: НОМЕР_29 ).

На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 373, 374-376 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_24 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 (три) роки, з позбавленням класного чину радника юстиції, присвоєного йому на підставі наказу Генерального прокурора України № 385-к від 05 липня 2013 року,та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

ОСОБА_26 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

ОСОБА_25 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Застосувати до ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_19 (до кожного окремо) запобіжний захід у виді особистого зобов`язання із покладенням таких обов`язків:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Наведені обов`язки покласти на ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_19 (кожного окремо) на строк два місяці, тобто до 31 грудня 2023 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_17, ОСОБА_19 та ОСОБА_21 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи відеозвукозапису № 16105/17-35 від 21 жовтня 2017 року у розмірі 8 928 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07 червня 2017 року (справа № 760/8000/17, провадження № 1-кс/760/7743/17) на грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США, номіналом по 100 доларів США в кількості 100 штук, - після набрання вироком законної сили скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 15 червня 2017 року (справа № 760/8000/17, провадження № 1-кс/760/7742/17) на мобільні телефони: Iphone SЕ Model A1723 IMEI: НОМЕР_32 ; Iphone Model A1428 IMEI: НОМЕР_34 ; Iphone Model A1778 IMEI: НОМЕР_35 ; Iphone S Model A1688 IMEI: НОМЕР_36 та ноутбук «HP» 250G5, Serial:CND6376XG7, - після набрання вироком законної сили скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07 червня 2017 року (справа № 760/8000/17, провадження № 1-кс/760/7743/17) на мобільний телефон Philips Xenium Х 1560, серійний номер: НОМЕР_27 (IMEI1: НОМЕР_28, IMEI2: НОМЕР_29 ), - після набрання вироком законної сили скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 25 травня 2017 року (справа № 760/8000/17, провадження №1-кс/760/7558/17) на транспортний засіб «Toyota Camry» (VIN: НОМЕР_55 ) з державним номерним знаком НОМЕР_56, - залишити без змін.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_198 від 25 травня 2017 року у справі № 760/8000/17 (провадження № 1-кс/760/7557/17) на транспортний засіб Volkswagen Touareg (VIN: НОМЕР_57 ) з державним номерним знаком НОМЕР_58, - залишити без змін.

Долю речових доказів після набрання вироком законної сили вирішити таким чином:

- грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США, банкнотами у кількості 100 штук номіналом по 100 доларів кожна, які зберігаються віндивідуальному сейфі Національного антикорупційного бюро України в уповноваженому банку, -повернути їх законному володільцю ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях;

- мобільний телефон Philips Xenium Х 1560, серійний номер: НОМЕР_27 (IMEI1: НОМЕР_28, IMEI2: НОМЕР_29 ), що переданий на відповідальне зберігання до Управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду - повернути ОСОБА_19 ;

- документи, роздруківки, три блокноти-записники, синю папку-швидкозшивач, мобільні телефони: Iphone SЕ model A1723, IMEI: НОМЕР_32 ; Iphone model A1428, IMEI: НОМЕР_34 ; Iphone model A1778, IMEI: НОМЕР_35 ; Iphone S Model A1688, IMEI: НОМЕР_36, що передані на відповідальне зберігання до Управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду - повернути ОСОБА_17 ;

- ноутбук «HP», Serial: CND6376XG7 -повернути прокуратурі Донецької області;

- грошові кошти в сумі 105 452 (сто п`ять тисяч чотириста п`ятдесят дві) гривні та 1350 (тисяча триста п`ятдесят) доларів США, які зберігаються в індивідуальному сейфі Національного антикорупційного бюро України в уповноваженому банку, - конфіскувати в дохід держави;

- мобільні телефони Samsung GT-E1080W IMEI: НОМЕР_59 з зарядним пристроєм, Nokia 6700c-1 Classic IMEI: НОМЕР_41 з сім-карткою, Samsung SM-G530Н IMEI: НОМЕР_60 з сім-карткою, - вважати такими, що повернуті ОСОБА_21 .

Вирок може бути оскаржений до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3