- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 991/8873/23
провадження №11-сс/991/783/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
підозрюваного ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисників підозрюваного ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_9, ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 жовтня 2023 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
18 травня 2023 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 14 липня 2023 року з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 107 360 000 грн., ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 31 травня 2023 року альтернативний запобіжний захід у вигляді застави зменшено до 75 000 000 грн.
Рішенням слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 липня 2023 року строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до 16 жовтня 2023 року включно.
В подальшому, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 липня 2023 року задоволено клопотання сторони обвинувачення та продовжено ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 вересня 2023 року включно з можливістю внесення застави у розмірі 75 000 000 грн. із покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків, 31 серпня 2023 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду підозрюваному зменшено розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави до 55 000 000 грн.
06 вересня 2023 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду задоволено клопотання сторони обвинувачення та продовжено підозрюваному ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16 жовтня 2023 року включно з можливістю внесення застави у розмірі 55 000 000 грн., ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 26 вересня 2023 року альтернативний запобіжний захід у вигляді застави зменшено до 45 000 000 грн. з покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 жовтня 2023 року частково задоволено клопотання сторони обвинувачення та продовжено підозрюваному ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09 грудня 2023 року включно з можливістю внесення застави у розмірі 35 000 000 грн. із покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків.
При ухваленні судового рішення від 11 жовтня 2023 року слідчий суддядійшов висновку про можливість продовження застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення особою кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин та продовження існуванняризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК. З урахуванням нових обставин, слідчий суддя відзначив, що протягом часу перебування підозрюваного ОСОБА_5 під вартою ризики зменшилися, а з моменту попереднього продовження строку дії під вартою змінилися обставини, які мають вплив при вирішенні питання про запобіжний захід. Зокрема, слідчий суддя врахував, що на даному етапі досудове розслідування завершено, слідством зібрано докази, які, на переконання останнього є достатніми, обсяг підозри змінено та ОСОБА_5 інкриміновано злочин, який має менший ступінь суспільної небезпечності, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що запропонований стороною обвинувачення розмір застави у сумі 45 000 000 грн. як альтернативного запобіжного заходу слід зменшити до 35 000 000 грн., який відповідає майновому та сімейному стану підозрюваного, обставинам кримінального провадження та є помірним.
На переконання слідчого судді такі обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, при цьому наведені детективом обставини дійсно об`єктивно перешкоджали завершенню досудового розслідування за період дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді від 11 жовтня 2023 року, вважаючи її необґрунтованою, захисники підозрюваного ОСОБА_5 адвокати ОСОБА_9, ОСОБА_7 звернулись з апеляційною скаргою, за вимогами якої просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання детектива відмовити в повному обсязі, у разі ж, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про необхідність продовження застосування запобіжного заходу - застосувати до підозрюваного будь-який інший більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, зокрема особисте зобов`язання або ж заставу в розмірі, визначеному п.3 ч.5 ст.183 КПК, або цілодобовий домашній арешт.
В обґрунтування апеляційної скарги та письмових доповнень до неї захисники наводили наступні доводи.
Клопотання детектива не відповідає вимогам ч.1 ст.184, ч.3-5 ст.199 КПК, не доведено обставин, які свідчать про наявність як обґрунтованої підозри, так і хоча б одного з ризиків, визначених ст.177 КПК України, а також що заявлені ризики не зменшилися або з`явились нові ризики, які виправдовують чергове продовження тримання підозрюваного під вартою та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Текст повідомлення про підозру (зміну підозри) не містить зазначення чим підтверджуються викладені у ньому фактичні обставини, додані до нього матеріали і обставини досудового розслідування, викладені в клопотанні, якими детектив обґрунтовує необхідність застосування щодо підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в своїй сукупності та системному аналізі є такими, що не приводять до заявленого детективом висновку.
Зазначаючи про необґрунтованість висунутої ОСОБА_5 підозри, захисники звертали увагу на недостатність доказів для підозри, її неконкретність, в тому числі в частині таких формулювань як «прийняття пропозиції», «попередньої змови», одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб». Також на переконання захисників мала місце провокація злочину, що має ознаки політичного кримінального переслідування.
Слідчим суддею не враховано аргументи сторони захисту щодо відсутності складу кримінального правопорушення за ст.368 КК,в підозрі не вказано які саме дії вчинив ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_10, ані повідомлення про підозру, ні текст клопотання детектива слідчому судді, додані до нього матеріали не свідчать про існування: узгоджених дій між ОСОБА_5 та іншими суддями Великої Палати Верховного Суду, які брали участь у розгляді вказаної судової справи; згоду суддів Великої Палати Верховного Суду, які брали участь у розгляді вказаної судової справи, прийняти рішення на користь компанії «Ferrexpo AG»; отримання від ОСОБА_5 суддями Великої Палати Верховного Суду, які брали участь у розгляді вказаної судової справи, грошових коштів (неправомірної вигоди) за ухвалення судового рішення на користь особи, яка надавала начебто неправомірну вигоду.
Підозрюваний не був уповноважений одноособово приймати рішення у справі № 910/15551/20, оскільки прийняття рішення, за сприяння у прийнятті якого підозрюваний начебто отримав неправомірну вигоду, віднесено до виключної компетенції колегії суддів Верховного Суду як колегіального органу,проте ОСОБА_5 не мав права ані утриматися від голосування, ні не підписати ухвалене більшістю голосів суддів рішення. Крім того, особа скористалась своїм процесуальним правом на складання окремої думки на підставі ст.34 ГПК, що на думку захисту беззаперечно свідчить про його незгоду з рішенням, прийнятим більшістю голосів суддів Верховного Суду як колегіального органу.
Також в апеляційній скарзі містяться доводи щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині продовження існування передбачених ст.177 КПК ризиків, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала необхідність продовження строку дії запобіжного заходу щодо непомірності визначеного розміру застави та можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Детектив в поданому клопотанні взагалі не вказав про зменшення заявлених ризиків зі спливом часу, що є об`єктивним процесом та не залежить від волі детектива, прокурора або суду, проте така позиція детектива іде в розріз зі сталою національною судовою і прецедентною практикою ЄСПЛ, згідно з якою усі ризики, навіть існуючі із достатньою ймовірністю, зі спливом часу втрачають актуальність, зменшуються або взагалі перестають існувати.
Щодо відсутності (зменшення) ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду захисники зазначили, що посилання детектива в клопотанні на тяжкість інкримінованого злочину та суворість можливого покарання, не може бути виключною підставою для обґрунтування існування даного ризику; формальне зазначення про ймовірні знайомства та зв`язки підозрюваного із іншими особами у різних сферах суспільного життя не доводить реального існування ризику переховування (втечі); паспортні документи підозрюваного зберігаються в НАБУ, що повністю виключає можливість скористатися ними; використання ОСОБА_5 значних матеріальних статків для тривалого комфортного проживання за кордоном повністю виключається фактом вилучення у підозрюваного як усіх готівкових заощаджень, так і арештом безготівкових рахунків.
Існування ризику знищення, приховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є недоведеним та нічим не підтверджене, доказів про розмір та існування «неправної вигоди» стороною обвинувачення не здобуто та суду не надано. Складання окремої думки, про яку ОСОБА_5 заявив у нарадчій кімнаті та про існування якої захистом послідовно стверджувалось у всіх судових засіданнях, було його безпосереднім обов`язком, а утримання його під вартою унеможливлювало належним чином виконати такий обов`язок.Саме тому підозрюваний підготував і надіслав до Верховного Суду окрему думку у письмовому вигляді, у зв`язку з чим твердження детектива про «штучне створення доказів» є голослівним та необґрунтованим.
Ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні так само лише задекларований детективом у клопотанні, зазначення такої підстави є суто формальним, не ґрунтується ані на матеріалах досудового розслідування, ні на процесуальному законі. Захист зауважує, що звичайним обмеженням для унеможливлення підозрюваної особи впливати на будь-яку процесуальну особу, є достатнім встановленої слідчим суддею в ухвалі суду заборони у спілкуванні цих осіб, а не позбавлення підозрюваного свободи. Саме для цього законодавець і передбачив такий захід примусу як покладення на особу процесуальних обов`язків.
Також не відповідають дійсності обставини, на які посилався детектив в обґрунтування наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Дії підозрюваного, які характеризуються як «перешкоджання слідству» зводяться до того, що останній мав намір запросити адвоката для участі у обшуку, який проводився у його помешканні, жодних дій на перешкоджання слідчим діям не вчинялось. Обґрунтування вказаного ризику можливим відчуженням або переоформленням на інших осіб нерухомого майна ОСОБА_5 і його дружини, арештованого судом, є нелогічним з огляду на накладення арештів на все наявне у родини ОСОБА_11 майно. Вплив на суддів Верховного суду з метою створення потрібної для особи судової практики за рахунок авторитету останнього, повністю спростовується фактом оголошення недовіри ОСОБА_5 як керівнику Верховного Суду.
Аргументи детектива на підтвердження ризику вчинення особою іншого кримінального правопорушення спростовуються тим, що будучи підозрюваним у кримінальному провадженні, він не приймає безпосередню участь у відправленні правосуддя, не займає посаду голови Верховного Суду, не має жодних службових повноважень та не є суб`єктом корупційних правопорушень.
Отже, усі заявлені детективом ризики є формальними і лише перелічені як такі, проте з моменту застосування до ОСОБА_5 найбільш суворого запобіжного заходу, сторона обвинувачення не заявила про нові ризики, які могли б виправдовувати подальше тримання під вартою, натомість як заявлені раніше ризики очевидно зменшились зі спливом часу. При цьому відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту свідчить про повне вичерпання ризику знищення, приховування або спотворення підозрюваним речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та істотне зменшення ризику переховування і ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, які у сукупності враховувались при застосуванні та продовженні ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою і визначення розміру альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
В порушення п.6 ч.1 ст.184 КПК в клопотанні є лише посилання, але відсутнє обґрунтування неможливості запобігання зазначеним у ч.1 ст.177 КПК ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із повною ізоляцією підозрюваного від суспільства. У свою чергу, сторона захисту не лише переконана, а й відповідно надала письмові докази, які у своїй сукупності підтверджують, що застосувати відносно ОСОБА_5 не пов`язаний із триманням під вартою запобіжний захід цілком можливо і більш м`який запобіжний захід повністю зможе запобігти заявленим ризикам.
Підозрюваний тривалий час займав найвищу посаду у судовій системі України, одружений, є батьком двох дітей (малолітнього сина і неповнолітньої доньки), має мати пенсійного віку, яка є внутрішньо переміщеною особою, з початку повномасштабних військових дій надав матеріальну допомогу ЗСУ в розмірі 2 604 107 грн. Крім того у ОСОБА_5 наявні хронічні і поточні проблеми зі здоров`ям, які за своїм характером та перебігом потребують систематичного щоденного медичного контролю, спостереження у профільних спеціалістів, своєчасних профілактичних заходів, лікування та реабілітації.
Зазначені обставини у своїй сукупності об`єктивно підтверджують випадковість підозри особи у причетності до кримінальних правопорушень, наявність у нього міцних соціальних зв`язків, пов`язаність із територією України, постійним місцем проживання, що в сукупності формує виключно позитивну характеристику особи підозрюваного та підтверджує його стійкі морально-етичні якості як особистості, що у разі обрання судом стосовно нього запобіжного заходу більш м`якого, не пов`язаного із триманням під вартою, наприклад, не дасть підозрюваному можливості порушити покладені на нього обов`язки та в повній мірі забезпечить запобігання передбаченим ст.177 КПК ризикам і досягнення мети застосування запобіжного заходу.
Вищевикладене на переконання сторони захисту свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання детектива.
Окремо вказано про непомірність розміру застави по відношенню до активів підозрюваного та арешту всього його майна. Визначаючи розмір застави, слідчим суддею не враховано особу підозрюваного, його власність, майновий стан, не піддано ретельному аналізу реальні можливості особи сплатити заставу, у зв`язку з чим навіть зменшений розмір застави в сумі 35 000 000 грн. є таким, що визначений без врахування наведених вище обставин і не є справедливим.
Позиції учасників судового провадження.
Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.
Згідно з вимогами ст.12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження та застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.
При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).
Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо необґрунтованості висунутої ОСОБА_5 підозри, колегією суддів встановлено таке.
Детективами Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК.
Як вбачається з повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 03 жовтня 2023 року ОСОБА_5 підозрюється в прийнятті пропозиції та одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третіх осіб за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.368 КК, за наступних обставин.
За версією слідства, 19 січня 2023 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду прийнято до розгляду справу №910/15551/20 за касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року та Компанії «Ferrexpo AG» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2022 року, від 23 червня 2022 року, від 29 червня 2022 року, від 29 серпня 2022 року, від 30 серпня 2022 року та від 08 вересня 2022 року.
Бенефіціарним власником компанії «Ferrexpo AG» є ОСОБА_10, а предметом відповідного спору - питання витребування акцій у компанії «Ferrexpo AG», що призвело б до втрати права володіння акціями ПрАТ «Полтавський ГЗК» та оперативного контролю господарської діяльності товариства.
Розгляд вказаної справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 15 березня 2023 року.
Однак, розуміючи ризики втрати права володіння акціями, у період з 19 січня 2023 року по 06 березня 2023 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, у бенефіціарного власника компанії «Ferrexpo AG» та ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_10 виник злочинний умисел, направлений на надання суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірної вигоди за ухвалення ними судового рішення в інтересах ОСОБА_10 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
При цьому, керуючий партнер адвокатського бюро «Горецький і партнери» ОСОБА_12, довідавшись про наявність на розгляді Великої Палати Верховного Суду судової справи №910/15551/20, вирішив запропонувати ОСОБА_10 свої юридичні послуги в цій справі, а ОСОБА_10 вирішив залучити його до скоєння злочину.
Наприкінці лютого-початку березня 2023 року, більш точний час досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_10 доручив ОСОБА_13 з`ясувати через ОСОБА_12 можливість надання Голові Верховного Суду ОСОБА_5 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірної вигоди за прийняття ними судового рішення в інтересах ОСОБА_10 та компанії «Ferrexpo AG» про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
На виконання такого доручення, при особистій зустрічі з ОСОБА_12 ОСОБА_13 повідомив про наміри ОСОБА_10 надати неправомірну вигоду суддям Великої Палати Верховного Суду та безпосередньо Голові Верховного Суду ОСОБА_5 .
Після цього, ОСОБА_12, усвідомлюючи, що ОСОБА_5 як Голова Верховного Суду та суддя Великої Палати Верховного Суду, а також інші судді Великої Палати Верховного Суду є службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, достеменно знаючи про тривалі дружні відносини Голови Верховного Суду ОСОБА_5 та ОСОБА_14, попросив останнього довести до відома ОСОБА_5 бажання ОСОБА_10 отримати на свою користь і користь компанії «Ferrexpo AG» судове рішення у справі №910/15551/20, а також про готовність надати за винесення такого рішення неправомірну вигоду.
Як вважає слідство, довідавшись від ОСОБА_12 та ОСОБА_14 про готовність ОСОБА_10 надати неправомірну вигоду за винесення судового рішення, у Голови Верховного Суду ОСОБА_5, який входив до складу Великої Палати, виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, а саме у розмірі 3 000 000 доларів США.
У подальшому було організовано зустріч між довіреною особою ОСОБА_10 - директором з безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_15 з ОСОБА_12 для обговорення остаточного розміру неправомірної вигоди, і дійшли згоди про суму у 2 700 000 доларів США. У свою чергу ОСОБА_12 домовився з ОСОБА_14 повідомити ОСОБА_5, що ОСОБА_10 згоден надати в якості неправомірної вигоди лише 2 000 000 доларів США, з яких 1 800 000 доларів США будуть передані ОСОБА_5 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду, а 200 000 доларів США будуть розподілені між ОСОБА_12 та ОСОБА_14, що і було зроблено. Також ОСОБА_12 і ОСОБА_14 домовились, що інша частина неправомірної вигоди у розмірі 700 000 доларів США також буде розподілена між ними особисто, однак цю інформацію ОСОБА_12 приховав від ОСОБА_10 та ОСОБА_5 .
10 березня 2023 року ОСОБА_12, діючи за вказівками ОСОБА_5, повідомив ОСОБА_10 що до призначеного на 15 березня 2023 року судового засідання у справі №910/15551/20, останньому необхідно зібрати та передати частину неправомірної вигоди. На вимогу ОСОБА_5 грошові кошти, які є предметом неправомірної вигоди, після їх фактичного надходження ОСОБА_12, повинні були утримуватися (переховуватися) у таємному місці (сховищі) для зменшення ризиків викриття правоохоронними органами до подальших інструкцій ОСОБА_5 щодо способу їх передачі йому та іншим, на цей час невстановленим, суддям Великої Палати Верховного Суду.
У період з 13 березня 2023 року по 07 квітня 2023 року ОСОБА_10, діючи через ОСОБА_16 та інших осіб, частинами передав ОСОБА_12 грошові кошти в загальній сумі 2 700 000 доларів США, для їхнього подальшого надання Голові Верховного Суду ОСОБА_5 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду як неправомірну вигоду за винесення на користь ОСОБА_10 та на користь компанії «Ferrexpo AG» судового рішення у справі №910/15551/20. Про отримання від ОСОБА_10 грошових коштів ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_5 .
Отримані від ОСОБА_10 грошові кошти ОСОБА_12 спочатку зберігав у власному офісі за адресою: АДРЕСА_1, а в подальшому перемістив частину для зберігання до індивідуального сейфу в спеціальному сховищі, орендованому ОСОБА_12 у відділенні №963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: м.Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6.
Надалі, 19 квітня 2023 року судді Великої Палати Верховного Суду, у тому числі ОСОБА_5, винесли постанову у справі №910/15551/20, якою, зокрема: касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» та Компанії Ferrexpo AG задоволені частково; постанова Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі №910/15551/20 скасована; рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі №910/15551/20 змінено в мотивувальній частині; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі №910/15551/20 залишено в силі.
За даними слідства, 01 травня 2023 року ОСОБА_5 надіслав ОСОБА_14 повідомлення, в якому надав вказівку поділити отриману від ОСОБА_10 суму неправомірної вигоди таким чином: 10 пакетів сформувати по 100 000 доларів США, 2 пакети по 150 000 доларів США та один пакет - 50 000 доларів США, а решту суми, тобто 450 000 доларів США, на певний час залишити на зберіганні у ОСОБА_12 та ОСОБА_14 .
Наступного дня, близько 16-17 години, ОСОБА_12 та ОСОБА_14, діючи на виконання вказівок ОСОБА_5, забрали у відділенні №963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: м.Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, з індивідуального сейфу в спеціальному сховищі, орендованого ОСОБА_12, раніше надану ОСОБА_10 неправомірну вигоду для подальшої передачі суддям ВП ВС, а частину - перемістили до індивідуального сейфу, орендованого ОСОБА_14 у цьому ж відділенні №963.
Цього ж дня, знаходячись у власному офісі за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_12 та ОСОБА_14 на виконання вказівок ОСОБА_5 сформували 13 пакетів з неправомірною вигодою у загальному розмірі 1 348 800 доларів США (замість необхідних 1 350 000 доларів США внаслідок помилки при підрахунку), де і продовжили зберігати у сейфі офісу.
03 травня 2023 року, близько 21 години вечора, ОСОБА_14, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_5, забрав з сейфу офісу вищевказані грошові кошти та доставив їх до квартири за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2, де передав їх особисто ОСОБА_5 .
Таким чином 03 травня 2023 року ОСОБА_5 одержав для себе та інших суддів Верховного Суду першу частину неправомірної вигоди в сумі 1 348 800 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 03 травня 2023 року складала 49 323 727 грн. 68 коп.
Надалі, 08 травня 2023 року ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_14 про передачу частини неправомірної вигоди, одержаної від ОСОБА_10, іншим суддям ВП ВС та надав вказівку передати йому другої частини неправомірної вигоди у розмірі 450 000 доларів США 15 травня 2023 року.
На виконання вказаного, 15 травня 2023 року ОСОБА_14 забрав у відділенні №963 АТ «УкрСиббанк» за адресою: м.Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, з індивідуального сейфу в спеціальному сховищі решту неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, раніше одержаної від ОСОБА_10 .
За даними слідства, 15 травня 2023 року, близько 20 години 30 хвилин, ОСОБА_14, попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_5, доставив другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США до квартири за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2, де передав їх особисто ОСОБА_5
16 травня 2023 року заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_17 складено та вручено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.28 ч.4 ст.368 КК, яку у подальшому змінено, та дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.4 ст. 368 КК.
Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 03 жовтня 2023 року містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 . Зі змісту повідомлення слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.
На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 сторона обвинувачення в межах поданого клопотання серед іншого надала слідчому судді:
- протокол огляду від 16 травня 2023 року, в якому зафіксовано процес огляду Єдиного реєстру судових рішень щодо стану розгляду судової справи №910/15551/20;
- протокол від 28 квітня 2023 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу (далі - ОРЗ) - аудіоконтроль особи відносно ОСОБА_14, в якому зафіксовано результати прослуховування змісту розмов ОСОБА_14 з імовірно ОСОБА_12, в тому числі щодо обставин передачі ОСОБА_12 та одержання ОСОБА_5 неправомірної вигоди;
- протокол від 01 травня 2023 року за результатами проведення ОРЗ - аудіоконтроль особи відносно ОСОБА_12, в якому зафіксовано його розмови в публічно недоступному місці - робочому кабінеті, яким він користувався на той час, а саме: завуальована розмова 17 березня 2023 року ОСОБА_12 імовірно з ОСОБА_10, зі змісту якої вбачається наявність обґрунтованих підстав припустити, що розмова стосується саме обставин розгляду судової справи №910/15551/20, перенесення судового розгляду на 19 квітня 2023 року у Верховному Суді, зацікавленість суддів Великої Палати Верховного суду у прийнятті ними судових рішень; обговорення 01 квітня 2023 року між ОСОБА_12 та імовірно ОСОБА_10 щодо кількості наданих останнім через довірених осіб грошових коштів ОСОБА_12 для подальшої передачі голові Верховного Суду ОСОБА_5 та іншим суддям Верховного Суду за прийняття у справі №910/15551/20; обговорення 24 квітня 2023 року між ОСОБА_12 та імовірно ОСОБА_10 щодо позитивного рішення, прийнятого на користь останнього у справі №910/15551/20; обговорення 01 травня 2023 року між ОСОБА_12 та імовірно ОСОБА_14 щодо розподілу неправомірної вигоди на частини (пакети), які необхідно надати ОСОБА_5 ;
- протокол від 15 травня 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі НСРД) - контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту відносно ОСОБА_5 ;
- протокол від 15 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - спостереження за річчю з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження за готівковими грошовими коштами у сумі 1 348 800 доларів США;
- протокол від 16 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтроль особи відносно ОСОБА_5 ;
- протокол від 16 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту відносно ОСОБА_5 ;
- протокол від 15 травня 2023 року за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних інформаційних систем відносно ОСОБА_14 ;
- протокол від 15-16 травня 2023 року обшуку робочого кабінету голови Верховного Суду ОСОБА_5, при проведенні якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 548 700 доларів США, з числа тих, що були передані ОСОБА_14, та ймовірно є частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_5 03 травня 2023 року, а саме: 50 000 доларів США купюрами по 100 доларів США, що знаходились у чорному сміттєвому пакеті, серії та номери яких повністю співпали із вказаними у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 03 травня 2023 року; 498 700 доларів США купюрами по 100 доларів США, зв`язаних резинками для грошей в стопки переважно по 10 000 доларів США, перші купюри зі стопок яких співпали із вказаними у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 03 травня 2023 року;
- протокол від 15-16 травня 2023 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_5, при проведенні якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 450 000 доларів США, які ймовірно є частиною неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_5 15 травня 2023 року.
Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення.
Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності особи до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними матеріалами.
Водночас, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо неконкретності підозри в частині формулювання кваліфікації про «прийняття пропозиції», «попередньої змови», одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб», виходячи з наступного.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Як убачається з оскаржуваної ухвали слідчим суддею зазначено мотиви (з якими погоджується колегія суддів Апеляційної палати) щодо необґрунтованості заперечень сторони захисту, на які вона також посилалась в апеляційній скарзі, про неконкретність пред`явленої підозри.
Слідчим суддею обґрунтовано зазначено про передчасність доводів сторони захисту щодо неконкретності підозри в частині пред`явленої підозри або недостатньої обґрунтованості щодо ознак злочину, оскільки питання остаточної винуватості, а також правильності кваліфікації та достатності доказів для обраної стороною обвинувачення кримінально-правової кваліфікації вирішується на стадії судового розгляду.
За таких обставин позиція сторони захисту та зазначені доводи не спростовують висновку слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 .
Також з наявних матеріалів на даному етапі досудового розслідування не вбачається очевидних ознак провокації, на яку посилалась сторона захисту, оскільки не повідомлено будь-яких доводів, які б свідчили про наявність прихованих мотивів ОСОБА_14 або ж його залежності від правоохоронних органів та активну роль останніх. Відтак, цим аргументам захисту має надаватись оцінка під час судового провадження на підставі дослідження всіх наявних матеріалів кримінального провадження.
Мотивуючи необґрунтованість повідомленої підозри через відсутність в діях підозрюваного ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення за ст.368 КК (об`єктивної сторони злочину), сторона захисту стверджувала, що кваліфікація дій службової особи за цією статтею Особливої частини КК виключається, якщо дії, за сприяння у вчиненні яких вона отримала неправомірну вигоду, належать до виключної компетенції колегіального органу, проте підозрюваний позбавлений таких службових повноважень як одноособове прийняття рішення від імені Великої Палати Верховного Суду, що унеможливлює утворення в його діях в разі доведення ознак зазначеного кримінального правопорушення.
Відповідно до змісту ст.368 КПК питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Також суд приймає до уваги висновки, викладені в постанові ВСУ від 25 квітня 2013 року у справі №5-5кс13 (обставини якої на думку колегії суду можуть бути релевантними до цього провадження) та постанові ВСУ від 13 листопада 2014 року у справі №5-20кс14.
Верховний Суд України зазначав про те, що за нормативних приписів заборони одержувати незаконну винагороду, визначення яких міститься у ст.368 КК, випливає, що представник влади, одним із яких є суддя, обіймаючи посаду голови суду, не вправі одержувати будь-якої винагороди у зв`язку зі здійсненням своїх службових повноважень. Це законодавче положення передбачає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає у тому разі, коли особа, яка дає хабар (неправомірну вигоду) службовій особі, зокрема голові суду, усвідомлює, що дає його саме такій особі й у зв`язку із можливостями цієї посади, а особа, яка одержує незаконну винагороду (неправомірну вигоду), розуміє (не може не розуміти) значимість займаної нею посади, її статусність та можливості; вагомість цієї посади у сприйнятті хабародавцем (надавачем неправомірної вигоди), мету, яку переслідує останній, та його віру в те, що ця мета буде досягнута завдяки можливостям посади, яку обіймає хабароодержувач (отримувач неправомірної вигоди). Відповідно до ст.39 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова Верховного Суду наділений рядом повноважень, природа та сукупність яких позиціонує його як керівника інституції і визначає його першість в ієрархічній структурі цієї інституції. Повноваження такої посади, а також її можливості усвідомлювалися як особою яка обіймала цю посаду, так і особами, які звертались до неї. Водночас підозрюваний, якщо одержував неправомірну вигоду, не міг не розуміти, що грошові кошти надаються за те, що він використає можливості своєї посади, посилання на невчинення будь-яких дій в інтересах надавача неправомірної вигоди не виключає наявності складу кримінального правопорушення за ст.368 КК, оскільки ці дії знаходяться поза межами об`єктивної сторони цього злочину.
Таким чином, зазначені стороною захисту доводи щодо відсутності в діях підозрюваного ОСОБА_5 об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст.368 КК, є передчасними.
За таких умов, всупереч доводам апеляційної скарги та позиції сторони захисту, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, в тому числі розсекречені матеріали проведених ОРД та НСРД, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри,- з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов, як вважає колегія суддів, до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності (зменшення) існування ризиків, можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу та необхідності врахування матеріального становища особи при визначенні розміру застави суд зазначає наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків тощо).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) і використовує суд для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
Так, перевіряючи висновки слідчого судді щодо продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК, таких як переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на учасників цього кримінального провадження; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінальне правопорушення, колегія суддів в межах доводів апеляційної скарги встановила належне та детальне обґрунтування продовження існування кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі. При цьому, слідчим суддею враховано, що з плином досудового розслідування інтенсивність ризиків знижується, враховуючи перебіг та тривалість досудового розслідування, а також впливу раніше застосованого до підозрюваної особи.
Щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування, при цьому таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Наведена обставина особливо підвищує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Вказане твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у рішенні «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria) від 26 червня 2001 року, §80, 81, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак, тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув`язнення.
Відтак, тяжкість можливо скоєного злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі/продовження строку запобіжного заходу.
Обґрунтовано взято до уваги обставини затримання ОСОБА_5 одразу після ймовірного вчинення ним розслідуваного злочину, а саме - після передачі йому грошових коштів, що може спонукати підозрюваного до втечі, враховуючи вагомість доказів, зібраних проти нього та обставини виявлення його ймовірної причетності до злочину.
Крім того слідчим суддею правомірно враховано відомості щодо перебування членів сім`ї за кордономта неодноразові перетини підозрюваним кордону, в т.ч. і в період воєнного стану, що свідчить про наявність можливості проживання за кордоном, тісних професійних та соціальних зв`язків, в тому числі з працівниками державних та правоохоронних органів, що можуть бути використані з метою ухилення від кримінальної відповідальності та уникнення контролю у пунктах пропуску через державний кордон при спробі виїзду за межі України.
Також враховано високий майновий стан як самого підозрюваного ОСОБА_5, так і його близьких осіб, наявність нерухомого та рухомого майна, значних грошових заощаджень, які на переконання суду, є достатніми для фінансового забезпечення підозрюваного під час можливого його переховування. Зокрема, як стверджував на цьому детектив у поданому клопотанні, за результатами проведених невідкладних обшуків відшукано 1 353 000 доларів США з ідентифікованих як неправомірна вигода у розмірі 1 798 000 доларів США та невіднайдену частину неправомірної вигоди ОСОБА_5 може використати при переховуванні від органів досудового розслідування та суду для проживання за кордоном.
На переконання колегії суддів зазначені обставини є передумовами та можливістю для ймовірної втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваногота тяжкість можливого покарання в сукупності дають суду підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо продовження існування на даному етапі кримінального провадження цього ризику.
В обґрунтування наявності ризику незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя звернув увагу зокрема на те, що інкримінований підозрюваному злочин ймовірно вчинений ним у співучасті з іншими особами, можливе залучення яких відбувалося саме підозрюваним, що дозволяє координувати свої дії та показання з такими особами, впливаючи на зміст, характер та обсяг їх показань та процесуальної поведінки. Враховуючи що свідками у цьому кримінальному провадженні також є судді Верховного Суду, які є колишніми колегами підозрюваного, а тому такий вплив може здійснюватися безпосередньо чи опосередковано.
До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи наведене колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що ОСОБА_5, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, може здійснювати на них вплив з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої участі у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності.
З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про продовження існування зазначеного ризику.
Також суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний, з огляду на його посаду та тривалий досвід роботи, має тісні зв`язки серед службових осіб різних правоохоронних та інших державних органів, користуючись якими може опосередковано здійснювати тиск на представників сторони обвинувачення та суд з метою незаконного впливу на перебіг досудового розслідування та прийняття процесуальних рішень. При цьому слідчий суддя правомірно зауважив, що обставини та характер вчинення розслідуваного злочину, зафіксовані факти конспірації у телефонних розмовах та використання номерів іноземних мобільних операторів, вказують про високий рівень підготовки та конспіративності дій співучасників, що підтверджує схильність та здатність, зокрема і підозрюваного ОСОБА_5 приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами.
Разом з цим, у контексті вказаного ризику слідчим суддею враховано, що підозрюваному інкриміновано вчинення ним злочину у співучасті з іншими особами, у т.ч. досі невстановленими суддями Верховного Суду, які можливо одержали частину неправомірної вигоди, а тому, враховуючи невстановлення наразі усіх ймовірно причетних осіб існує загроза вчинення дій, направлених на перешкоджанню досудовому розслідування для невикриття таких осіб.
Отже, висновок слідчого судді щодо продовження існування вказаного ризику, всупереч доводам сторони захисту, є обґрунтованим.
В обґрунтування наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення слідчий суддя взяв до уваги відомості, отримані в ході НСРД, імовірного впливу на формування державних органів суддівського врядування та можливість вчинення інших корупційних злочинів. У той же час, слідчий суддя правомірно визначив, що вказаний ризик має мінімальний рівень, оскільки відповідна інформація відома стороні обвинувачення ще з травня 2023 року, із цього часу, враховуючи відсутність підтверджуючих даних, детективом не вчинено жодних дій для перевірки таких відомостей.
Суд погоджується з такими висновками слідчого судді та зауважує, що хоч ці обставини не є свідченням винуватості, проте в контексті зазначеного свідчать про ймовірність вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень.
Посилання ж сторони захисту в апеляційній скарзі на необґрунтованість висновку слідчого судді щодо наявності ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки як вбачається з оскаржуваної ухвали хоча на вказаний ризик посилалась сторона обвинувачення при зверненні до слідчого судді з клопотанням, проте слідчим суддею не враховувався при застосуванні запобіжного заходу, адже слідчий суддя дійшов висновку, що заявлений ризик не знайшов свого підтвердження.
Таким чином доводи, на які посилалась сторона захисту щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині продовження існування ризиків, не спростовують високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, які він має реальну можливість здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Всупереч доводам сторони захисту, при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, надав належну оцінку в сукупності всім обставинам, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбаченим ст.178 КПК, та дійшов обґрунтованого висновку, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Отже, перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо продовження існування передбачених ст.177 КПК ризиків, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.
Не залишилась без оцінки суду і позиція сторони захисту щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.
На переконання слідчого судді досліджені під час судового засідання ризики з урахуванням особистих характеристик підозрюваного свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
Колегія суддів зазначає, що ймовірно вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення за ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК, у якому він підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні передбачені ч.1 ст.177 КПК ризики, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.1-5 ч.1 ст.177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні цього питання суд виходить з того, що інші менш суворі запобіжні заходи не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного з огляду на обставини та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, встановлені ризики.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим ризикам. В цьому провадженні тримання під вартою підозрюваного не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.
Так, відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні у особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п.3 ч.5 ст.182 КПК розмір застави щодо нього за загальним правилом мав би визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, відповідно до ч.5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Як вбачається з клопотання, сторона обвинувачення просила застосувати до підозрюваного альтернативний запобіжний захід із можливістю внесення застави у розмірі 45 млн. грн.
В обґрунтування зазначеного розміру застави детектив посилався на позицію ЄСПЛ зазначену в рішенні «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року, зазначав про неправомірних дохід підозрюваного, отриманий внаслідок можливого вчинення кримінального правопорушення, майновий стан членів його родини та осіб за попередньою змовою з якими могло бути вчинено це кримінальне правопорушення.
Колегія суддів погоджується із доводами, зазначеними в клопотанні щодо виключності випадку, яка обумовлюється самими обставинами можливого вчинення особливо тяжкого злочину, що на даний час відповідають стандарту доведення «обґрунтована підозра», розміром неправомірної вигоди та значним майновим становищем підозрюваного.
При його визначенні в оскаржуваній ухвалі розміру застави як альтернативного запобіжного заходу в розмірі 35 млн. грн. слідчим суддею обґрунтовано враховано, що протягом часу перебування підозрюваного під вартою ризики зменшилися, а з моменту попереднього продовження строку дії запобіжного заходу змінилися обставини, які мають значення при вирішенні цього питання. Зокрема, на даному етапі вказане досудове розслідування завершено, а тому стороною обвинувачення зібрано докази, які, на її переконання є достатніми, обсяг підозри змінено та ОСОБА_5 інкриміновано злочин, який має менший ступінь суспільної небезпечності.
Таким чином обґрунтовано визначено заставу, розмір якої, на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги та поясненням сторони захисту не є завідомо непомірним для підозрюваного та зможе гарантувати належне виконання особою процесуальних обов`язків. Надані стороною захисту, в тому числі під час апеляційного розгляду, відомості щодо матеріального становища підозрюваного та висловлені в судових засіданнях відповідні доводи вищевказаних висновків не спростовують.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими стороною захисту під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 404, 405, 407, 409, 412, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11 жовтня 2023 року про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №52023000000000202 від 01 травня 2023 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3