Документ № 114761180

Справа № 761/14389/22

Провадження 1-кп/991/118/23

У Х В А Л А

02 листопада 2023 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні зали суду в м. Києві клопотання захисників ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному 03 червня 2022 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 72022000120000003, за обвинуваченням:

ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Київ, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72022000120000003 від 03.06.2022, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

Під час підготовчого судового засідання захисниками ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 заявлені клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.

Доводи клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта

Захисник повідомив, що обвинувальний акт у вищезгаданому кримінальному провадженні містить низку невідповідностей вимогам ст. 291 КПК України, які дають підстави для його повернення прокурору. Захисник звертає увагу суду на те, що в обвинувальному акті стороною обвинувачення зазначається про відсутність потерпілого у кримінальному провадженні. Втім інкримінований обвинуваченим злочин, передбачений ст. 191 КК України, відноситься до злочинів проти власності і передбачає заподіяння майнової шкоди. Разом з цим стороною обвинувачення в тексті обвинувального акта вказується, що внаслідок дій обвинувачених вчинена розтрата чужого майна - коштів КП «Київпастранс». Іншими доводами є неконкретність та нечіткість формулювання обвинувачення, суперечливість відомостей, викладених в обвинуваченні, що позбавляє сторону захисту можливості розуміти суть висунутого обвинувачення та ефективно здійснювати захист від нього. Захисник стверджує, що дії обвинуваченого ОСОБА_9 невірно кваліфіковані стороною обвинувачення, а наведені обтяжуючі обставини є кваліфікуючими ознаками кримінальних правопорушень. Також захисник вказує, що зазначення стороною обвинувачення в обвинувальному акті реквізитів проведених судових експертиз є наданням суду доказів сторони обвинувачення на неналежній стадії судового провадження. Вказані дії, на переконання захисника, порушують принцип змагальності сторін та формулюють у суду передчасне враження винуватості осіб. Захисник також вказує і на порушення презумпції невинуватості через зазначення в обвинувальному акті осіб, яким не висунуто обвинувачення в даному провадженні та щодо яких судом не здійснюватиметься судовий розгляд. Враховуючи наведене, вважає, що наявні підстави для повернення обвинувального акта прокурору.

Доводи клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта

Захисник стверджує, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні підлягає поверненню у зв`язку з зазначенням у тексті про завдання злочином збитків бюджету міста Києва. Це суперечить КПК України. За приписами КПК України потерпілим може бути виключно фізична чи юридична особа. Водночас стороною обвинувачення в обвинувальному акті зазначається про відсутність потерпілого у провадженні. Відповідні обставини свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, а також позбавляє сторону захисту можливості побудувати лінію захисту. Захисник зазначає, що обвинувальний акт є незрозумілим для сторони захисту через неконкретизоване обвинувачення, не зазначення в його тексті жодного способу привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном, відсутністю кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Також в клопотанні захисник посилається на відсутність в матеріалах кримінального провадження даних про те, що обвинуваченому ОСОБА_10 ввірялося чуже майно або воно перебувало в його віданні. Зазначене унеможливлює привласнення або розтрату такого майно. На переконання захисника, це свідчить про наявність підстав для повернення обвинувального акта прокурору.

Доводи клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта

Захисник повідомив, що у даному кримінальному провадженні невірно визначено орган досудового розслідування, чим порушено приписи КПК України щодо підслідності. Ці обставини призвели до того, що повідомлення про підозру та обвинувальний акт відносно ОСОБА_9, ОСОБА_10 склав неналежний суб`єкт. Таким чином, особи не набули процесуального статусу підозрюваних, а отже, не набули статусу обвинувачених у даному кримінальному провадженні. Оскільки досудове розслідування проведено та завершено неналежним органом досудового розслідування, то обвинувальний акт скеровано до суду неуповноваженою особою.

Позиція сторін

Захисник ОСОБА_6 клопотання про повернення обвинувального акта прокурору підтримав. Пояснив, що наявний на розгляді колегії суддів обвинувальний акт суперечить вимогам пунктів 3, 5, 6 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме: в акті не зазначено анкетні відомості потерпілого; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення є неконкретним та нечітким, не описано належним чином об`єктивну та суб`єктивну сторони кримінального правопорушення. В обвинувальному акті містяться суперечливі відомості, оскільки обвинувачені не обіймали тих посад, виконання посадових обов`язків яких їм інкримінують; невірно зазначено кваліфікацію інкримінованих злочинів; порушені приписи ст. 337 КПК України, а також безпідставно зазначаються обставини, які обтяжують покарання. Просив клопотання задовольнити та повернути акт прокурору.

Захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта та додатково зазначив, що у сторони обвинувачення відсутні повноваження на проведення досудового розслідування та складання обвинувального акта через невірну визначеність підслідності. Такі обставини ним неодноразово зазначалися в протоколах слідчих дій, втім ніякого належного реагування від правоохоронних органів не було. Вважає, що обвинувальний акт складений неуповноваженою особою, тому підлягає поверненню.

Захисник ОСОБА_8 підтримав позицію колег з приводу повернення обвинувального акта. Додатково подав до суду окреме клопотання про повернення обвинувального акта. Просив його задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтримали позицію захисників стосовно повернення обвинувального акта прокурору.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти повернення обвинувального акта. Зазначив, що під час досудового розслідування ініціювалося звернення до комунального підприємства щодо залучення його до провадження у якості потерпілого. Однак комунальне підприємство відповідну заяву не подало. Також слідчий звертався до відповідних державних органів з приводу наявності в них бажання набути статусу потерпілого в даному провадженні. Державні органи також не виявили відповідного бажання. З огляду на зазначене слідчим не приймалися процесуальні рішення про визнання комунального підприємства чи державного органу потерпілим у кримінальному провадженні. Через вказане обвинувальний акт не містить відомостей стосовно потерпілого. З приводу позиції сторони захисту щодо неналежного органу досудового розслідування прокурор пояснив, що рішення про визначення органу, який здійснюватиме досудове розслідування приймалося заступником Генерального прокурора. Стосовно незаконності слідчих та процесуальних дій прокурор вказав на стадію судового розгляду та зазначив, що оцінка законності дій, а отже, і допустимості доказів не вирішується на стадії підготовчого судового засідання. Стосовно посилання в обвинувальному акті на висновки судових експертиз зазначив, що це фактичні обставини, які встановлені під час досудового розслідування. Посилання на них відповідає нормам КПК України. Кваліфікація діянь, які інкримінуються обвинуваченим, є вірною та буде предметом доказування під час судового розгляду. Також предметом доказування буде і виконання посадових обов`язків обвинуваченими. З приводу обставин, які обтяжують покарання, пояснив, що вказані обставини визначаються судом самостійно при призначенні покарання. З огляду на викладене просив відмовити в задоволенні клопотань захисників.

Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотань

Колегія суддів, дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думку учасників судового провадження, проаналізувавши доводи клопотань про повернення обвинувального акта, дійшла таких висновків.

Пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. При цьому необхідно звернути увагу, що законодавець встановлює не обов`язок суду, а саме право повернути обвинувальний акт (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).

За змістом вищевказаної норми для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні в обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, закріплено у ч. 2 ст. 291 КПК України. До них належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).

Дослідивши поданий у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт, колегія суддів дійшла висновку, що вищевказані вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення дотримані в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 72022000120000003 від 03.06.2022 містить необхідні та достатні відомості, передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, він підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.

Оцінюючи доводи захисників про те, що в обвинувальному акті нечітко сформульовано обвинувачення, акт є неконретизованим, містить суперечливі відомості, а також у ньому не розкрита об`єктивна та суб`єктивна сторони злочину, а тому зміст пред`явленого обвинувачення є незрозумілим для сторони захисту, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. В обвинувальному акті, зокрема, зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (ч. 1 ст. 337 КПК України).

З наведеного слідує, що визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Виключно прокурор уповноважений підтримувати публічне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, кваліфікації дій особи, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та/або статтю закону про кримінальну відповідальність.

Вказана позиція відповідає правовій позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18). Відповідно до названої позиції кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Як попередньо зазначалося, визначення ступеню деталізації опису обставин вчинення злочину в обвинувальному акті належить до повноважень прокурора, разом з тим, зміст та спосіб викладення вказаних обставин повинні давати можливість обвинуваченому в достатній мірі розуміти суть висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки позиції сторони захисту.

Про обізнаність обвинуваченого із суттю обвинувачення повинні свідчити не лише наявність у тексті обвинувального акта правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, а й фактичні обставини вчинення злочину та інші обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказане є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що здатність розуміти суть обвинувачення залежить від індивідуальних особливостей сприйняття інформації певної особи. Саме тому одні й ті самі фактичні обставини та/або формулювання обвинувачення, викладені прокурором в обвинувальному акті, різними людьми можуть сприйматися та осмислюватися по-різному, але це не може свідчити про факт неконкретності обвинувачення або його незрозумілості.

За наслідками ознайомлення з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 72022000120000003 від 03.06.2022 колегія суддів дійшла переконання, що він у достатній мірі інформує обвинувачених як про причину обвинувачення, так і про його характер. Встановлення ж судом відсутності в діянні обвинувачених об`єктивної та/або суб`єктивної сторони інкримінованих кримінальних правопорушень є підставою для винесення виправдувального вироку, а не повернення обвинувального акта прокурору (ч. 1 ст. 373 КПК України).

Аналогічна позиція стосується і не набуття особами статусу обвинувачених у кримінальному провадженні через складання обвинувального акта неуповноваженою на те особою. Втім для з`ясування всіх обставин щодо органу, який проводив досудове розслідування, збирав докази та склав обвинувальний акт, суд має дослідити наявні в матеріалах кримінального провадження документи щодо наділення певних суб`єктів владними повноваженнями у конкретному провадженні. Проте на стадії підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості дослідження матеріалів кримінального провадження. Отже, твердження сторони захисту є передчасним та відхиляється судом, як підстава для повернення обвинувального акта.

З приводу посилання сторони захисту на невідповідність обвинувального акта приписам ст. 291 КПК України у зв`язку з відсутністю у ньому відомостей про потерпілого колегія суддів приймає до уваги пояснення прокурора, надані у судовому засіданні, щодо ініціювання перед комунальним підприємством та державними органами питання про залучення їх у якості потерпілих до провадження та не подання останніми відповідних заяв, що призвело до відсутності відповідного процесуального рішення органу досудового розслідування у справі. Враховуючи вищенаведене, а також відсутність у суду зворотних відомостей, які б свідчили про залучення до провадження у якості потерпілого відповідної юридичної особи, колегія суддів доходить висновку, що обвинувальний акт складений без порушень п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Відносно твердження захисників про порушення принципу презумпції невинуватості через зазначення в обвинувальному акті про вчинення злочину обвинуваченими за попередньою змовою зі службовою особою товариства з обмеженою відповідальністю, якому не висунуто звинувачення у даному провадженні, колегія суддів зазначає наступне.

Презумпція невинуватості - це правовий принцип, за яким особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (ч. 1 ст. 17 КПК України). Таким чином правило презумпції невинуватості означає, що винуватість особи та караність її діяння може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.

У свою чергу, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, і яким завершується досудове розслідування (ч. 4 ст. 110 КПК України). Обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України). За змістом вищевказаних норм вбачається, що обвинувальний акт - форма вираження твердження про вчинення певною особою злочину, яка в той самий час не вирішує наперед питання винуватості такої особи та караності її дій. За таких обставин наявність тверджень прокурора про вчинення злочину певною особою у змові з іншою особо в обвинувальному акті ґрунтується на чинному кримінальному процесуальному законодавстві та не є порушенням принципу презумпції невинуватості.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу і на приписи ч. 3 ст. 217 КПК України, які наділяють прокурора повноваженнями виділення матеріалів досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. Водночас КПК України не містить вимог з приводу необхідності одночасного складання обвинувального акта щодо усіх осіб, які на переконання органу досудового розслідування, причетні до скоєння певного злочину.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність у Кримінальному процесуальному законі можливості прийняття рішення про повернення обвинувального акта прокурору на підготовчому судовому засіданні з підстав зазначення у його змісті про вчинення злочину обвинуваченими у змові з іншими особами, які не є обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, колегія суддів відхиляє даний довід сторони захисту.

Критично сприймаються колегією суддів доводи сторони захисту щодо невідповідності обвинувального акта приписам ст. 291 КПК України з огляду на зазначення у ньому реквізитів судових експертиз, які проведені під час досудового розслідування, та зазначення в обтяжуючою обставиною кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення. Посилання сторони обвинувачення на відповідні відомості в обвинувальному акті не передбачені законодавцем обов`язковою підставою для його повернення прокурору. Поряд з цим колегія суддів переконана, що обізнаність суду з реквізитами проведених під час досудового розслідування судових експертиз жодним чином не порушує прав сторін на змагальність у кримінальному провадженні та не формує у суду заздалегідь сформовану думку щодо винуватості конкретних осіб. Посилання на реквізити судових експертиз колегією суддів сприймається не інакше як зазначення в обвинувальному акті розміру завданої кримінальним правопорушенням шкоди, що підтверджується висновком експерта. Щодо зазначення в обвинувальному акті обтяжуючою обставиною кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення колегія суддів зазначає, що виключно суд при призначенні покарання вирішує питання з приводу визнання будь-якої обставини обтяжуючою. За таких підстав інкримінування обвинуваченим вчинення злочину з відповідними кваліфікуючими ознаками та повторне наведення відповідних дій як обтяжуючих обставин не вплине на розгляд справи по суті та ухвалення зак онного рішення у справі.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту з приводу невідповідності обвинувального акта вимогам законодавства, які б слугували беззаперечною підставою для його повернення прокурору. За таких обставин у задоволенні клопотань захисників слід відмовити.

Керуючись статтями 290, 291, 314, 369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання захисників ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про поверення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному 03 червня 2022 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 72022000120000003.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3