- Головуючий суддя (АП ВАКС): Семенников О.Ю.
справа № 991/8977/23
провадження №11-сс/991/876/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2023 року про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2023 року задоволено клопотання сторони обвинувачення та обрано підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Постановлено розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід після його затримання і не пізніше ніж через 48 годин з часу доставки до місця кримінального провадження.
При ухваленні судового рішення слідчий суддя дійшла висновку про набуття ОСОБА_5 процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, вказала на доведеність стороною обвинувачення наявності підстав, передбачених ст.177 КПК, щодо обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, потерпілого, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, а також достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді від 20 жовтня 2023 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що слідчий суддя однобоко і упереджено оцінила надані детективом докази на підтвердження ризиків, зазначених у клопотанні, яке містить припущення, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Для обґрунтування тримання ОСОБА_5 під вартою детектив в клопотанні формально вказав перелік ризиків передбачених ст.177 КПК, проте, в клопотанні, як і в матеріалах наданих суду, відсутні будь-які дані, які б доводили про наміри ОСОБА_5 переховуватись, незаконно впливати на потерпілого, свідків, а також те, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть відвернути зазначені ризики.
Матеріали провадження щодо ОСОБА_5 вказують на відсутність в нього судимостей, фактів притягнення до адміністративної, кримінальної чи будь-якого іншого виду відповідальності, свідчень або інших даних про його наміри ухилятися від слідства та суду, відсутність випадків неявки без поважних причин за викликом слідчого чи суду в минулому. Такі характеризуючі особу ОСОБА_5 та його оточення дані, при їхній об`єктивній оцінці, фактично свідчать не про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК, а навпаки спростовують їх існування, тому викладений в ухвалі висновок слідчого судді про їх доведеність є хибним і не підтвердженим відповідними доказами.
Також до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження через необізнаність з мотивами постановленого слідчим суддею рішення.
Позиції учасників провадження.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Підозрюваний, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, не з`явився, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив, а тому суд з урахуванням позиції його захисника, згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК, вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.
Мотиви суду.
Згідно з положеннями п.3 ч.2 ст.395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.
У випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч.2 ст.376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі №461/1434/18, провадження №51-6470кмо18).
З положень ч.1 ст.117, п.4 ч.3 ст.399 КПК вбачається, що пропущений із поважних причин строк може бути поновлений, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи знайде підстави для його поновлення.
Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати апеляційну скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
У випадку необізнаності заінтересованих осіб із мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч.1 ст.117 КПК (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі №461/1434/18, провадження №51-6470кмо18).
Повний текст ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2023 року проголошено 25 жовтня 2023 року. Апеляційну скаргу на зазначену ухвалу подано 06 листопада 2023 року, тобто з пропуском строку апеляційного оскарження, оскільки останній день оскарження - 25 жовтня 2023 року. Копію повного тексту ухвали захисник ОСОБА_6 отримав 30 жовтня 2023 року.
Необізнаність із мотивами, викладеними в повному тексті ухвали, необхідність їх належного аналізу для обґрунтованого оскарження вищевказаного судового рішення, свідчить про наявність обставини, яка об`єктивно перешкоджала особі реалізувати своє право на апеляційне оскарження в межах визначеного процесуального строку та ускладнила можливість її своєчасного звернення з апеляційною скаргою. Тому, враховуючи наявність поважної причини пропуску строку на оскарження, колегія суддів вважає, що слід задовольнити клопотання захисника ОСОБА_6 та поновити особі строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Відповідно до положень ч.6 ст.193 КПК слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши позицію захисника, заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваного слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотрималась вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
З наданих суду матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги сторони захисту щодо безпідставності висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
Суд в межах доводів апеляційної скарги перевіряє висновки слідчого судді щодо наявності таких ризиків: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, потерпілого, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні,.
Суд погоджується із мотивами ухвали слідчого судді щодо встановлення зазначених ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, в той же час стосовно доводів апеляційної скарги щодо їх необґрунтованості зазначає наступне.
Щодо наявності ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків, переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Разом з цим, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування, однак, тяжкість обвинувачень сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного ув`язнення, а тому не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
Слідчим суддею взято до уваги, що ОСОБА_5 надано дозвіл на виїзд за межі України не більше одного місяця, як водію, який здійснює перевезення для потреб ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів та вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами. Однак, 16 березня 2023 року ОСОБА_5 перетнув державний кордон України у напрямку «виїзд» та до цього часу в Україну не повернувся.
Захисник у судовому засіданні наполягав на тому, що виїзд ОСОБА_5 за межі України не здійснено з метою переховування від правоохоронних органів чи суду. Водночас, не зміг пояснити та належним чином підтвердити доказами, що є причиною невиконання підозрюваним вимог розпорядження Київської обласної військової адміністрації №154 від 13 березня 2023 року та неповернення в Україну.
Також враховано, що підозрюваний ОСОБА_5 викликався до Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) на 25 вересня 2023 року та 02 жовтня 2023 року, а також на 10 жовтня 2023 року, про що 05 жовтня 2023 року на сайті НАБУ опубліковано повістку про виклик, проте на виклики ОСОБА_5 не прибув.
Наведені фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваного та тяжкість можливого покарання в сукупності дають суду підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду, а тому слідчий суддя обґрунтовано дійшла висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження цього ризику.
В обґрунтування наявності ризику незаконного впливу на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні слідчий суддя звернула увагу зокрема на відомості про те, що 13 листопада 2020 року ОСОБА_5 з ОСОБА_8 обговорювали методи впливу на працівницю УРГЗКБ, яка також певний час виконувала обов`язки секретаря тендерного комітету Державної міграційної служби України (далі - ДМР) ОСОБА_9 та є свідком у кримінальному провадженні, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами.
Наведене дає підстави обґрунтовано припускати про наявність можливої координації та взаємозв`язків між підозрюваними, які можуть розробляти та узгоджувати спільні заходи щодо здійснення дій, спрямованих на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання ними органу досудового розслідування достовірних показань щодо участі та ролі підозрюваних у можливому вчиненні кримінального правопорушення для уникнення останніми кримінальної відповідальності.
До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи наведене колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що ОСОБА_5, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, може здійснювати на них вплив та узгоджувати спільні дії з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої участі у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності.
З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшла висновку про наявність на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.
Разом з цим, належна процесуальна поведінка підозрюваного, його стійкі соціальні зв`язки, позитивні характеристики, відсутність судимості в певній мірі зменшують існування встановлених ризиків, проте не на стільки, аби нівелювати їх повністю.
Крім того, колегія суддів звертає увагу особи, яка подала апеляційну скаргу, що розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч.6 ст.193 КПК слідчий суддя позбавлений можливості застосувати щодо підозрюваного більш м`який запобіжний захід, оскільки розгляд та вирішення цього питання можливі лише після затримання підозрюваного у встановленому законом порядку.
Також, враховуючи положення ст.404 КПК та відсутності відповідних вимог та доводів в апеляційній скарзі, колегія суддів не надає оцінки законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді в частині доведеності прокурором обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, а також наявності достатніх підстав вважати що підозрюваного оголошений у міжнародний розшук.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими стороною захисту під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.392, 404, 405, 407, 422-1, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.
Поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2023 року.
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 жовтня 2023 року про обрання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52020000000000137 від 21 лютого 2020 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3