- Головуючий суддя (ВАКС): Мойсак С.М.
Справа № 991/1926/23
Провадження 1-кп/991/33/23
У Х В А Л А
01 листопада 2023 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження № 52021000000000335 від 29.06.2021, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння,
В С Т А Н О В И В:
1. Історія провадження
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні№ 52021000000000335 від 29.06.2021 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
Ухвалою Суду від 13.03.2023 на підставі вищевказаного обвинувального акта було призначено судовий розгляд.
Під час судового розгляду захисником обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_8 було заявлено клопотання про закриття кримінального провадження № 52021000000000335 від 29.06.2021 на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.
2. Доводи клопотання про закриття кримінального провадження
У клопотанні захисник посилається на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» доповнена частиною 9 наступного змісту:
«Відомості, передбачені частиною першою цієї статті, вважаються такими, що зазначені у декларації, якщо вони відображені хоча б в одному розділі декларації (крім відомостей про зареєстроване місце проживання, а також місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб`єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію, відображення яких не вважається зазначенням відомостей про об`єкти декларування). У такому разі невнесення відомостей до інших розділів декларації не вважається поданням суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей або неподанням таких відомостей».
Вказаний Закон набрав чинності 12.10.2023.
ОСОБА_6 обвинувачується у внесенні недостовірних відомостей в е-декларацію за 2021 рік, а саме в тому, що ним не зазначено інформацію у Розділі IV «Об`єкти незавершеного будівництва» про не введений в експлуатацію будинок, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас, як зауважив захисник, в Розділі ІІІ «Об`єкти нерухомості» ОСОБА_6 внесено інформацію про «земельну ділянку зі спорудами» загальною прощею 500 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного адвокат зазначає, що згідно ч. 9 ст. 46 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» інкриміноване ОСОБА_6 діяння не вважається поданням суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей. Тому кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.
3. Позиція учасників судового засідання
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_8 підтримав подане клопотання. Пояснення надав аналогічні викладеним у письмовому клопотанні та просив його задовольнити.
Захисники ОСОБА_7, ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_6 підтримали позицію адвоката ОСОБА_8 та просили задовольнити клопотання про закриття кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_5 зазначив про безпідставність клопотання захисника. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
4. Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотання про закриття кримінального провадження
Дослідивши клопотання про закриття кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового засідання, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України підставою для закриття кримінального провадження є втрата чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. При цьому, в залежності від стадії кримінального провадження, на якій втратив чинність такий закон, а також наявності або відсутності у провадженні підозрюваного, рішення про закриття кримінального провадження може бути прийняте слідчим, дізнавачем, прокурором або судом. У випадку втрати чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння під час судового провадження, кримінальне провадження закривається ухвалою суду (ст. 284, 479-2 КПК України).
За змістом ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність певного діяння визначається тільки КК України, що діяв на час вчинення цього діяння.
Водночас ст. 5 КК України врегульовано випадки зворотної діє закону про кримінальну відповідальність у часі, тобто ситуації, у яких положення нового закону поширюються на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності. До таких належать випадки коли новий закон про кримінальну відповідальність скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
У клопотанні про закриття кримінального провадження адвокат посилався на те, що зміни до Закону України «Про запобігання корупції», якими ст. 46 доповнено частиною 9, скасували кримінальну протиправність діяння вчиненого ОСОБА_6 .
Колегія судді не погоджується з позицією захисника з огляду на таке.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, а саме в умисному внесенні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», які відрізняються від достовірних на суму від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Частина 1 ст. 366-2 КК України містить бланкетну диспозицію. Бланкетність диспозицій кримінально-правових норм свідчить про відсутність їх конкретного змісту за наявності у них прямих чи опосередкованих посилань на норми інших галузей права, у яких цей зміст розкривається. За таких обставин бланкетна диспозиція лише абстрактно називає або описує окремі ознаки складу кримінального правопорушення, а для їх конкретизації відсилає до приписів інших нормативно-правових актів.
Особливістю бланкетної диспозиції є те, що вона має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції - це той зміст, який безпосередньо сформульований у тексті статті Особливої частини КК України, а конкретизований - той, яким наповнюється кримінально-правова норма, за рахунок іншого нормативно-правового акта, посилання на який містить бланкетна диспозиція.
При цьому в контексті застосування положень ст. 5 КК України до бланкетних диспозицій, Суд наголошує, що зміна виключно загального змісту бланкетної диспозиції (у випадку якщо така зміна скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи) буде мати зворотну дію в часі. Зміна ж нормативно-правового акта, яким конкретизується зміст кримінально-правової норми з бланкетною диспозицією, не може змінювати протиправність діяння. Адже остання як попередньо зазначалось визначається тільки КК України, а не іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 3 КК України).
Інший висновок Суду суперечив би не тільки ч. 3 ст. 3 КК України, а й Конституції України, яка закріплює, що виключно законами визначаються діяння, які є злочинами, та відповідальність за них (п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України). Вказане пояснюється тим, що нормативно-правовий акт, у якому конкретизується зміст бланкетної диспозиції, може мати юридичну сили не тільки закону, а й підзаконного нормативно-правового акта. Ототожнення конкретизованого змісту бланкетної диспозиції з кримінальною протиправністю мало б своїм наслідком можливість зміни КК України підзаконними нормативно-правовими актами.
Викладена позиція Суду узгоджується з рішенням Конституційного Суду України від 19.04.2000 за № 6-рп/2000, в якому розглядалось питання про зворотну дію в часі кримінально-правових норм з бланкетними диспозиціями.
Застосовуючи вищевикладені висновки щодо особливостей бланкетних диспозицій, колегія суддів зазначає, що загальний зміст диспозиції кримінально-правової норми, яка передбачає відповідальність за діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, визначений безпосередньо в ч. 1 ст. 366-2 КК України. Жодних змін, якими б скасовувалась кримінальна протиправність діяння, закріпленого вказаною нормою, внесено не було. У свою чергу законодавчі зміни до Закону України «Про запобігання корупції» не можуть змінювати протиправність діяння та застосовуватись в контексті ст. 5 КК України.
Вказане спростовує позицію сторони захисту. За таких обставин у задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 284, 314, 369, 372, 376, 479-2 КПК України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_10
Судді
ОСОБА_11