- Головуючий суддя (ВАКС): Федоров О.В.
Справа № 991/9602/23
Провадження 1-кс/991/9698/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
06 листопада 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора - ОСОБА_3,
підозрюваного - ОСОБА_4,
захисників - адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді застави відносно:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Порошково, Закарпатської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,
у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000799 від 17.11.2017,
ВСТАНОВИВ:
01 листопада 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передане на розгляд слідчому судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
1.Зміст поданого клопотання
У своєму клопотанні детектив просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді застави у розмірі 5589 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 15 000 876 грн та покласти на підозрюваного ряд процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування поданого клопотання, детектив зазначає, що у межах цього кримінального провадження встановлюються обставини заволодіння земельними ділянками державної власності, які відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК від 15.05.1995 № 000718 знаходилися у постійному користуванні ДП «Агропромислова фірма «Леанка» (далі - ДП «Леанка»).
Детектив зазначає, що оскільки, земельні ділянки загальною площею 1167,3 га, що розташовані на території Ірлявської сільської Ради Ужгородського району Закарпатської області перебували у постійному користуванні ДП «Леанка», з метою заволодіння ними ОСОБА_8, не пізніше 26.07.2016, вступив у змову із директором ДП «Леанка» ОСОБА_9, який мав відмовитися від права постійного користування підприємством вказаними земельними ділянками.
Крім того, за твердженням детектива, ОСОБА_8 залучив до вчинення злочину - ОСОБА_10 та ОСОБА_4, які мали здійснити дії, направлені на отримання на праві власності ТОВ «СТОВ «Континент» земельних ділянок, що перебували в користування ДП «Леанка», а також у період з 16.06.2016 до 26.12.2016 залучив начальника ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_11, яка мала видати необхідні ОСОБА_8 накази про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка», а також накази про їх подальшу передачу у власність підконтрольним ОСОБА_8 фізичним особам.
Детектив зазначає, що для заволодіння земельними ділянками, які перебували у постійному користуванні ДП «Леанка», спочатку необхідно було сформувати як об`єкти речових прав земельні ділянки загальною площею 71,36 га, зареєструвати відомості про них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також внести відомості до вказаного реєстру про право постійного користування щодо 19 земельних ділянок ДП «Леанка» загальною площею 251,9972 га.
Так, слідством встановлено, що в період з 26.12.2016 по 10.03.2017, ОСОБА_10, використовуючи видані директором ДП «Леанка» ОСОБА_9 на його ім`я довіреності від 26.12.2016 та від 10.01.2017, подав до відділу реєстрації речових права на нерухоме майно та їх обтяжень Виконавчого комітету Ужгородської міської ради заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про державну реєстрацію 19 земельних ділянок ДП «Леанка» загальною площею 251,9972 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ДП «Леанка».
Крім того, у період часу з 19.01.2017 по 16.03.2017 директор ДП «Леанка» ОСОБА_9 підписав заяви про добровільну відмову від права постійного користування 19 земельними ділянками ДП «Леанка» загальною площею 251,9972 га, які завірив у приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та передав ОСОБА_10 . В свою чергу, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у період часу з 25.01.2017 по 16.03.2017 направили вказані заяви до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.
В подальшому, в період з 07.02.2017 по 06.04.2017 начальник Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_11, розуміючи, що припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» здійснюється для подальшого заволодіння ними на користь ОСОБА_8, видала накази про припинення права постійного користування.
Крім цього, детектив зазначає, що оскільки частина земельних ділянок, якими вказані особи планували заволодіти, були не сформовані як об`єкти речових прав та їм не присвоєно кадастрові номери, ОСОБА_9 12.01.2017 уклав з ФОП ОСОБА_13 договір на розробку технічної документації із землеустрою (в кількості 7 шт.) щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які розташовані за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, на території Ірлявської сільської ради: площею 10,1 га, площею 11,4 га, площею 15,0 га, площею 22,4 га, площею 2,96 га, площею 4,1, площею 5,4 га.
Після чого, 28.02.2017 начальник ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_11 розглянула 7 проектів землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та видала відповідні накази про їх затвердження.
Після державної реєстрації вказаних 7 земельних ділянок як об`єктів речових прав, 10.03.2017 директор ДП «Леанка» ОСОБА_9, підписав 7 заяв про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» загальною площею 71,36 га, та направив їх до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. В свою чергу, Начальник Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_11 20.03.2017 видала накази на припинення права постійного користування цими земельними ділянками.
Детектив зазначає, що ОСОБА_10, з метою заволодіння земельними ділянками ДП «Леанка», у період часу з 27.01.2017 по 14.06.2017, залучив 175 громадян України, які погодилися використати своє право в інтересах ОСОБА_8, а саме отримати у власність до 2 га земель сільськогосподарського призначення, з числа тих, що перебували в постійному користуванні ДП «Леанка», і в подальшому оформити їх у власність ТОВ «СТОВ «Континент», та вмовив їх видати довіреності на його ім`я для представництва інтересів у питанні набуття права власності на будь-яку земельну ділянку, у тому числі з подальшою можливістю відчужувати набуті земельні ділянки без погодження з її власником.
Надалі, ОСОБА_10, використовуючи видані на його ім`я довіреності, з 30.01.2017 по 04.01.2018 подав до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області 175 заяв щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, за результатами розгляду яких у період часу з 17.02.2017 по 04.01.2018 начальник ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_11 видала накази про надання дозволу на розроблення відповідних проектів землеустрою.
У період часу з 30.01.2017 по 04.01.2018 ОСОБА_10, на підставі виданих на його ім`я довіреностей забезпечив виготовлення ТОВ «Центр проектів» проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у приватну та скерував їх для затвердження до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області. За результатами розгляду зазначених проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, заступником начальника ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_14, який не був обізнаний у злочинних планах ОСОБА_11 та інших співучасників, у період часу з 05.04.2017 по 05.04.2018 підписав накази про затвердження 175 проектів землеустрою та передачу їх у приватну власність 175 підконтрольним співучасникам злочину осіб.
Окрім цього, встановлено, що після отримання в ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області відповідних наказів ОСОБА_10 у період з 22.06.2017 по 31.08.2018 звертався до відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо здійснення реєстрації права власності на земельні ділянки за заздалегідь визначеними особами і відповідно до повноважень, наданих йому довіреностями, фактично отримував можливість розпоряджатись вказаними земельними ділянками.
Після того як право власності на земельні ділянки було зареєстроване на заздалегідь визначених осіб, ОСОБА_10, у період з 07.07.2017 по 13.02.2019, забезпечив їх явку до приватного нотаріуса, для оформлення подальшого продажу отриманих ними земельних ділянок на користь ТОВ «СТОВ «Континент».
При цьому, за твердженням детектива, у випадках коли вказані особи були відсутні в місцях їх постійного проживання, за них договори купівлі-продажу підписував ОСОБА_10, який мав відповідну довіреність.
Окрім цього, детектив зазначає, що для кожної залученої фізичної особи було відкрито розрахунковий рахунок в АТ КБ «Львів», якими ОСОБА_10 мав право розпоряджатись.
Зазначені дії ОСОБА_10 виконував у координації з ОСОБА_15, який підписував договори купівлі-продажу земельних ділянок від імені ТОВ «СТОВ «Континент», а також організовував та забезпечував здійснення оплати за вказані земельні ділянки з рахунку ТОВ «СТОВ «Континент».
Таким чином, за версією слідства, ОСОБА_8, за попередньою змовою з ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_4, у період часу з 11.05.2016 по 13.02.2019, заволоділи на користь ОСОБА_8, який був фактичним контролером ТОВ «СТОВ «Континент», земельними ділянками державної власності загальною площею 325,9775 га, розташованими на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, ринкова вартість яких складає 123 037 845 грн.
На переконання детектива, встановлені в ході досудового розслідування обставини дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, тобто пособництво у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.
При цьому, на підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри детектив у своєму клопотанні навів перелік доказів із зазначенням важливих для слідства обставин, які встановлені на їх підставі і які, на думку сторони обвинувачення, об`єктивно пов`язують підозрюваного зі злочином, про підозру у вчиненні якого йому повідомлено.
На переконання детектива, вказані докази є достатніми для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри і вона повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо рівня «обґрунтованості».
Також у клопотанні вказано, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, на ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, на думку детектива, вказують, тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину на суворість покарання. Окрім цього, детектив вказує, що ОСОБА_4, не зважаючи на військовий час та заборону щодо виїзду чоловікам за кордон, виїжджав за межі України та має достатньо матеріальних ресурсів для того, щоб забезпечити своє проживання за кордоном.
Також, на думку детектива, оскільки досудове розслідування на даний час не завершене, і процес збору доказів триває, існує вірогідність того, що ОСОБА_4 може знищити або сховати документи, які дають підстави підозрювати його у вчиненні кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні детектив звернув увагу на характер та обставини вчинення кримінального правопорушення інкримінованого ОСОБА_4, та зазначив, що він, маючи широке коло зв`язків в правоохоронних та державних органах, має можливість здійснювати вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні.
На переконання детектива, вказані обставини разом з наявними ризиками свідчить про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави, що забезпечить запобігання зазначеним у клопотанні ризикам.
При цьому, детектив зазначає, що встановлені в ході досудового розслідування та викладені в клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків, дають обґрунтовані підстави вважати, що жодні інші, більш м`які, запобіжні заходи, окрім застави, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування до підозрюваного.
Водночас, на думку детектива, розмір застави, визначений у ст. 182 КПК України, не здатний забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків, а тому її розмір слід визначити у 5 589 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 15 000 876 гривень.
На переконання детектива, у ОСОБА_4 наявні фінансової можливості внесення застави у вказаному розмірі та він не є для нього непомірним.
Також детектив вказує про доцільність покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись із Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, з громадянами України, які продали земельні ділянки СТОВ «Континент», іншими підозрюваними, а також зі свідками ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_12 ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
2.Позиція учасників у судовому засіданні
Прокурор у судовому засіданні підтримав вказане клопотання та просив його задовольнити у повному обсязі.
Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання. Узагальнені доводи захисників зводились до такого:
- повідомлена ОСОБА_4 підозра є необґрунтованою;
- органом досудового розслідування понад 5 років встановлювались обставини вчинення злочину, передбаченого ст. 364 КК України, а перекваліфікація на ч. 5 ст. 191 КК України була здійснена безпідставно і лише перед повідомленням особам про підозру, на думку адвоката, це свідчить про неспроможність сторони обвинувачення довести наявність події кримінального правопорушення.;
- особи в добровільному порядку та на платній основі відчужували на користь ТОВ «СТОВ «Континент» отримані ними земельні ділянки;
- стороною обвинувачення не доведено факту того, що ТОВ «СТОВ «Континент» незаконно набуло у власність спірні земельні ділянки;
- основна кількість правочинів щодо купівлі-продажу земельних ділянок були укладені у 2019 році, тобто в період існування цього кримінального провадження;
- відсутність належного обґрунтування наявності ризиків на які прокурор посилається, як на підставу для застосування запобіжного заходу;
- ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду нівелюється належною поведінкою підозрюваного протягом усього часу проведення досудового розслідування та наявністю у нього міцних соціальних зв`язків, зокрема родини, неповнолітніх дітей на утриманні та батьків похило віку, які потребують піклування;
- не доведено існування ризику впливу на свідків, оскільки за весь час здійснення досудового розслідування, стороною обвинувачення не було отримано відомостей того, що ОСОБА_4 будь-яким чином намагався вплинути на свідків чи інших учасників кримінального провадження;
- розмір застави, яку просить визначити прокурор, є необґрунтованим та не відповідає матеріальному стану ОСОБА_4 .
У підсумку, адвокат просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію своїх захисників та просив відмовити в задоволенні клопотання.
3. Мотиви та оцінка слідчого судді
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.
Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 182 КПК України запобіжний захід у виді застави полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
Так, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Частиною п`ятої цієї статті визначено межі розміру застави, який може бути визначений, залежно від тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.
Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
З аналізу зазначених вище норм законодавства можна підсумувати, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчому судді необхідно перевірити:
1)чи набула особа статусу підозрюваного?
2)чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення?
3)чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України?
4)чи наявні інші обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України?
5)чи можливо застосувати запобіжний захід у виді застави та чи наявні відомості на переконання того, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження?
6)які обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідно покласти на підозрюваного?
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення прокурора, слідчий суддя, надаючи відповіді на вказані питання, приходить до таких висновків.
3.1. Щодо набуття статусу підозрюваного
Відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру 24.10.2023 було вручено особисто ОСОБА_4, про що в матеріалах, долучених до клопотання, міститься письмова розписка останньої про її отримання.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваної у цьому кримінальному провадженні і щодо неї може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
3.2. Щодо наявності обґрунтованої підозри
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 міг вчинити саме інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, тобто в пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Зі змісту клопотання та пояснень прокурора вбачається, що у цьому кримінальному провадженні розслідуються обставини заволодіння земельними ділянками державної власності, які відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК від 15.05.1995 № 000718 знаходилися у постійному користуванні ДП «Леанка».
Так, зокрема, слідством встановлено, що народний депутат України ОСОБА_8, за попередньою змовою з керівником ДП «Леанка» ОСОБА_9, начальником Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_11, директором СТОВ «Континент» ОСОБА_4 та ОСОБА_10, всупереч положенням чинного законодавства, спільно вчинили дії, спрямовані на припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» та наступну безоплатну передачу їх у приватну власність заздалегідь визначеним фізичним особам, які згодом передали свої права на землю у власність ТОВ «СТОВ «Континент».
За версією слідства, перший етап злочинної діяльності полягав в тому, що ОСОБА_9, будучи керівником ДП «Леанка», відмовився від права постійного користування земельними ділянками, розташованими території Ірлявської сільської Ради Ужгородського району Закарпатської області. При цьому, вказаній відмові передувало вчинення ще ряду необхідних дій, зокрема отримання кадастрових номерів земельних ділянок, їх формування як об`єктів речових прав, реєстрація відомостей про них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також внесення відомостей до вказаного реєстру про право постійного користування такими земельними ділянками ДП «Леанка». В подальшому, підписані директором ДП «Леанка» ОСОБА_9 заяви про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» були передані до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, після чого ОСОБА_11, будучи начальником вказаного Головного управління, видала накази про припинення права постійного користування цими земельними ділянками.
Наступний етап передбачав передачу у власність заздалегідь підшуканим особам земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею до 2 га, з числа тих, що перебували в постійному користуванні ДП «Леанка». Відповідальним за пошук осіб, які б погодилися отримати у власність такі земельні ділянки та в подальшому відчужити їх на користь підконтрольного ОСОБА_8 приватного підприємства, був ОСОБА_10, який залучив 175 осіб та отримав від них нотаріальні довіреності на представництво їх інтересів у питанні набуття права власності на будь-яку земельну ділянку, у тому числі з подальшою можливістю відчужувати набуті земельні ділянки без погодження з її власником.
Після чого, ОСОБА_10, використовуючи видані на його ім`я довіреності, подав до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області 175 заяв щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, за результатами розгляду яких начальник ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_11 видала накази про надання дозволу на розроблення відповідних проектів землеустрою.
В подальшому, ОСОБА_10 забезпечив виготовлення ТОВ «Центр проектів» проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності у приватну, які потім були затвердженні ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області.
Кінцевий етап передбачав реєстрацію права власності на земельні ділянки на вказаних осіб, для оформлення їх подальшого продажу на користь ТОВ «СТОВ «Континент» від імені якого діяв ОСОБА_4 . Так, ОСОБА_10, використовуючи видані на його ім`я довіреності на представлення інтересів таких осіб, від їх імені підписував договори на підставі яких і було здійснено відчуження земельних ділянок на користь ТОВ «СТОВ «Континент».
За версією слідства, за вказаних обставин ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_4 заволоділи на користь ТОВ «СТОВ «Континент», фактичним контролером якого є ОСОБА_8, земельними ділянками державної власності загальною площею 325,9775 га на території Ірлявської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області ринковою вартістю 123 037 845 грн.
Таким чином із долучених до клопотання матеріалів вбачається, що ОСОБА_4, будучи директором ТОВ «СТОВ «Континент», підписував договори купівлі-продажу земельних ділянок від імені вказаного підприємства, а також забезпечував здійснення оплати за вказані земельні ділянки з рахунку ТОВ «СТОВ «Континент».
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Описані вище дії зазначених осіб, їх взаємоузгодженість та взаємозалежність, характер та послідовність дій, створюють у слідчого судді переконання у тому, що такі особи ймовірно діяли у співучасті, мали спільний умисел, певний рівень підпорядкованості та розподіл ролей. Слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного ОСОБА_4 з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями підозрюваного та ознаками інкримінованого їй складу злочину.
При цьому, відповідні обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі досліджених в ході судового засідання копій документів:
- протокол огляду від 08.02.2023 в якому міститься листування щодо придбання ТОВ «СТОВ «Континент», дій щодо внесення змін до складу засновників, плани та дії щодо заволодіння земельними ділянками ДП «Агропромислова фірма «Леанка»;
- протокол огляду від 14-15.09.2023 в якому зафіксовано спілкування в месенджерах між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 щодо заволодіння земельними ділянками ДП «Леанка» за період з 26.05.2017 по 07.05.2018;
- протокол огляду від 13.09.2023 в якому зафіксовано спілкування в месенджерах між Ірлявським сільським головою ОСОБА_24 та ОСОБА_10 щодо організації відвідування залученими фізичними особами нотаруса, щодо реалізації схеми з заволодіння землями ДП «Леанка», за період з 25.05.2017 по 21.05.2018;
- протокол огляду від 13.09.2023 в якому зафіксовано спілкування в месенджерах між ОСОБА_16 та ОСОБА_10 за період з 12.06.2017 по 09.05.2018;
- протокол огляду від 12-13.09.2023 в якому зафіксовано спілкування містить спілкування в месенджерах між директором ТОВ «СТОВ «Континент» ОСОБА_4 та ОСОБА_10, щодо заволодіння землями ДП «Леанка» за період з 07.07.2017 по 23.05.2018;
- Статут ДП «Агропромислова фірма «Леанка» (нова редакція) затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 13.12.2007 року № 915;
- висновок експертів за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи від 06.07.2020 № 12794/19-41/13540-14106/20-41;
- протокол № 1/2016 Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Континент», в якому прийнято рішення про включення до складу учасників товариства ОСОБА_26 та призначення на посаду директора товариства ОСОБА_4 ;
- протоколу огляду від 11.09.2023 в якому зафіксовані факти спілкування ОСОБА_8 з директором ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_9, начальником ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_11, співробітниками та керівниками Мінагрополітики;
- протокол огляду від 03.03.2023, який містить докази зацікавленості ОСОБА_8 в отриманні земельних ділянок;
- протокол огляду від 07-09.08.2018 року, який містить докази спілкування директора ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 з приводу заволодіння землями ДП «Леанка»;
- листи про припинення права постійного користування 26-ма земельними ділянками за підписом директора ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_9, нотаріально посвідчені заяви про відмову від права постійного користування 26-ма земельними ділянками за підписом директора ДП «Агропромислова фірма «Леанка» ОСОБА_9, накази ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про припинення права постійного користування 26-ма земельними ділянками за підписом начальника ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_11 ;
- показання свідків ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 від 14.10.2023, відповідно до яких підтверджується їх залучення до отримання земельних ділянок за грошову винагороду або використання їх документів, та факт не отримання ними грошових коштів при продажі земельних ділянок;
- повні витяги з Єдиного реєстру довіреностей (адміністративний) відносно ОСОБА_10
- довіреності від 10.01.2017 та 26.12.2016 від ДП «Агропромислова фірма «Леанка» на ОСОБА_10 ;
- протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 13.02.2018 відносно ОСОБА_10, в якому підтверджується його робота в інтересах ТОВ «СТОВ «Континент» щодо отримання на праві власності земельних ділянок, що були у користуванні ДП «Леанка»;
- висновк експертів за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 10.04.2019 №18493/18-41/7635-7701/19-41;
- висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 52017000000000799 від 15.08.2023 № 20764/23-41;
- протокол огляду від 19.10.2023 в якому зафіксоване спілкування в месенджерах між ОСОБА_10 та співбесідниками «Байт Денисенко», директором ДП «Леанка» ОСОБА_9, начальником відділу охорони земель ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_33, нотаріусом ОСОБА_34, нотаріусом ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_35, співробітницею АТ КБ «Львів» на ім`я ОСОБА_36, в якому йдеться про вчиненням ОСОБА_10 дій, направлених на перехід права власності на земельні ділянки, що перебували в користуванні ДП «Леанка», до ТОВ «СТОВ «Континент»;
- протокол огляду від 19.10.2023 в якому зафіксоване спілкування в месенджерах між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 за період з 22.01.2017 по 18.05.2018 щодо обміну номерами заяв, щодо проведення екстериторіальної експертизи земельних проектів фізичних осіб, що були залучені для заволодіння земельними ділянками ДП «Леанка»;
- протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 09.02.2023;
- документи, щодо набуття на праві власності гр. ОСОБА_37 земельної ділянки з земель, що попередньо були у користуванні ДП «Леанка», та її продажу ТОВ «СТОВ «Континент»;
- лист від 26.12.2016 № 246а-02/27 від сільського голови с. Ірлява ОСОБА_24 на адресу директора ДП «Леанка» ОСОБА_9 щодо можливості відмови від права постійного користування земельними ділянками;
- довідка Державної аудиторської служби України стосовно відмови від права постійного користування земельними ділянками ДП «Леанка» від 23.09.2019;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4, виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри, недоведеність факту заподіяння шкоди, відсутність доказів на підтвердження порушення законодавства при набутті у власність земельних ділянок, слідчий суддя відхиляє, оскільки вони не спростовують можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину. Необхідно зазначити, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя на підставі оцінки сукупності досліджених доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини вчинення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами отриманими у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
При цьому, слідчий суддя відзначає, що стороною захисту не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність підозрюваного ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину. Тому, на цьому етапі кримінального провадження, доводи сторони захисту, не спростовують висновку слідчого судді про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри.
3.3. Щодо наявності ризиків
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
У клопотанні детектив вказує на ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, (3) незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних.
3.3.1. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є реальним, враховуючи передусім пред`явлення ОСОБА_4 підозри у вчиненні у співучасті особливо тяжкого корупційного злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні якого, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з можливою конфіскацією майна. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права.
Крім цього, слідчий суддя бере до уваги, історію перетину підозрюваним кордону за час дії нормативної заборони виїзду чоловіків у віці до 60 років у зв`язку із діючим в Україні правовим режимом воєнного стану. Так, відомості отримані із системи ДПС України свідчать, що підозрюваний неодноразово, в тому числі і під час дії вказаної заборони залишав територію України, зокрема востаннє виїздив 04.06.2023 та перебував за кордоном до 10.06.2023. При цьому, майновий стан підозрюваного, зокрема належність на праві власності йому та членам його родини рухомого та нерухомого майна, на думку слідчого судді, свідчить про наявність в нього фінансових можливостей щоб забезпечити своє проживання під час можливого переховування.
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі свідчить про наявність такого ризику.
Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають слідчому судді підстави дійти висновку щодо наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
3.3.2. Щодо ризику знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Слідчий суддя вважає необґрунтованими доводи сторони обвинувачення про актуальність зазначеного ризику. Так, детективом в клопотанні зазначено, що в ході досудового розслідування, зокрема при проведенні обшуків, встановлені факти, які свідчать про наявність у діях ОСОБА_4 ознак знищення інформації з електронних носіїв та переустановлення операційних систем на НЖМД комп`ютерів. Водночас, вказане не підтверджується матеріалами долученими до клопотання, а прокурор під час судового розгляду взагалі не посилався на існування вірогідності того, що ОСОБА_4 може знищити або сховати документи, які мають значення для цього кримінального провадження.
Вказані обставини, на переконання слідчого судді, свідчать про відсутність об`єктивних підстав стверджувати, що підозрюваний вчиняв або може вчинити дії спрямовані на знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.
3.3.3. Щодо ризику незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, слідчий суддя бере до уваги, що інкримінований підозрюваному злочин ймовірно вчинений ним у співучасті, у зв`язку з чим він може координувати свої дії з іншими співучасниками, впливаючи на зміст, характер, обсяг їх показань та процесуальну поведінку. Також, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4, за час перебування на посаді директора ТОВ «СТОВ «Континент», набув широке коло знайомств серед представників правоохоронних та державних органів, які підозрюваний може використати з метою позапроцесуального впливу на свідків, в тому числі на осіб, які були залучені для оформлення на них права власності на земельні ділянки, які в подальшому було відчужено на користь ТОВ «СТОВ «Континент», а також працівників ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, з метою схилення їх до зміни вже наданих ними показань або до надання неправдивих показань.
Вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.
У зв`язку з вищевикладеним, слідчий суддя доходить висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних.
Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
3.4. Щодо наявності інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
-вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України;
-пред`явлення йому підозри у вчиненні у співучасті особливо тяжкого корупційного злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні якого, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права;
-станом на день розгляду клопотання ОСОБА_4 виповнився 41 рік;
-достатній майновий стан, описаний у п. 3.6. цієї ухвали;
-міцність соціальних зв`язків - підозрюваний має постійне місце роботи (директор ТОВ «СТОВ «Континент») та є керівником обласної організації ВГО «Українська горіхова асоціація» в Закарпатській області, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей;
-інформації про наявність у підозрюваного тяжких хронічних захворювань, які б перешкоджали застосуванню до нього запобіжного заходу, слідчому судді не надано;
-розмір ймовірно завданої кримінальним правопорушенням шкоди складає 123 037 845 грн.;
-підозрюваний раніше не судимий, відомостей про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваної, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваної не спростовують висновків слідчого судді про ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.
3.5.Щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу
Застава як запобіжний захід має середній рівень суворості і є адекватним забезпечувальним заходом в цьому кримінальному провадженні, оскільки з урахуванням встановлених у п. 3.3. цієї ухвали ризиків та наведених у п. 3.4. індивідуальних обставин підозрюваного, такий запобіжний захід буде достатнім та необхідним стримуючим фактором від ймовірної неналежної поведінки та перешкоджання кримінальному провадженню.
Водночас, слідчий суддя вважає, що менш суворий запобіжний захід, ніж застава може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків) і русі кримінального провадження. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання вказаним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого підозрюваного та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків. Крім того, відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді застави буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваного та інших осіб.
3.6. Щодо розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного
При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваному, слідчий суддя має враховувати тяжкість злочину, в якому він підозрюється, його майновий та сімейний стан, інші дані про особу підозрюваного та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.
Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, тобто особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Зважаючи на тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, обставини його вчинення та індивідуальні особливості підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що застава у сумі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та буде недостатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження. Тому слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі вище встановленого п. 3 ч. 1 ст. 182 КПК України, оскільки прокурором наведено достатньо обставин, які свідчать про неможливість забезпечити дотримання підозрюваним, покладених на нього обов`язків вказаним розміром застави. Водночас, на переконання слідчого судді, зазначений стороною обвинувачення розмір застави у сумі 15 000 876 гривень, є надмірно високим, необґрунтованим та таким, що не відповідає майновому стану підозрюваного.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя виходить із наданих сторонами відомостей про майновий стан підозрюваного та членів його сім`ї. Зокрема, за період 2018 - 2023 років офіційний дохід ОСОБА_4 складає 10 422 014 грн., а задекларований підозрюваним ОСОБА_4 дохід від підприємницької діяльності за аналогічний період складає 7 838 968 грн. Розмір отриманого дружиною ОСОБА_4 - ОСОБА_38 доходу за період 2018 - 2023 років складає 1 018 157,59 грн.
Згідно з долучених до клопотання матеріалів підозрюваному ОСОБА_4 на праві власності належить: земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:42:001:0644, площею 0.0433 га; земельна ділянка з кадастровим номером 2124882700:10:016:0262, площею 1.2711 га; земельна ділянка з кадастровим номером 2124884800:10:018:0056, площею 2 га; земельна ділянка з кадастровим номером 2124884800:10:018:0058, площею 0.9216 га; приміщення площею 16,9 кв.м., розташоване у м. Ужгород; дві квартири, розташовані у м. Ужгород, площею 86,4 кв.м., та 87,4 кв.м., автомобіль ВАЗ 211540 120 20 2009 року випуску та автомобіль RENAULT TRAFIC 2004 року випуску.
Крім того, дружині ОСОБА_4 - ОСОБА_38 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 2124884800:10:018:0059, площею 2 га та будинок загальною площею 211,3 кв. м., розташований с. Раково, Закарпатська обл.
Таким чином, враховуючи обставини розслідуваного злочину, який інкримінується підозрюваному, розмір ймовірно завданої шкоди, обставини та спосіб вчинення розслідуваного злочину, беручи до уваги існування ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає, що заставу слід визначити у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 342 000 гривень. Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваного та його індивідуальних обставин, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти реалізації ризиків кримінального провадження. Визначений розмір застави є співмірним з вартістю належного підозрюваному майна, а також з огляду на розмір ймовірно завданої шкоди.
Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Крім того, слідчий суддя вважає, що встановлений та доведений ризик переховування та імовірної втечі можливо нівелювати шляхом покладення на підозрюваного обов`язків повідомляти про зміну свого місця проживання та роботи, не відлучатись із Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду та здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон. Також, беручи до увагу доведеність існування ризику впливу на свідків, слідчий суддя вважає, що обов`язок утримуватися від спілкування з ними не дасть можливості втіленню такому ризику.
Також, на переконання слідчого судді, прокурором доведено, що на цьому етапі кримінального провадження необхідним є покладення на підозрюваного обов`язку носіння електронного засобу контролю, що забезпечить можливість відслідковування його місцеперебування та переміщення, оскільки наразі існує об`єктивна необхідність в здійсненні контролю за його пересуванням з метою унеможливлення реалізації встановленого ризику переховування.
Отже, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв`язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного такі обов`язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
2) не відлучатись із Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) утримуватися від спілкування щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, з громадянами України, які продали земельні ділянки ТОВ СТОВ «Континент», іншими підозрюваними, а також зі свідками ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_12 ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 ;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Такі обов`язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для підозрюваного і здатні запобігти реалізації встановлених вище слідчим суддею ризиків. Строк дії таких обов`язків слід визначити в межах строку досудового розслідування, тобто до 24 грудня 2023 року включно.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя доходить висновку, що подане клопотання підлягає частковому задоволенню.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 176-178, 182, 184, 186, 193-196, 205, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді застави у межах кримінального провадження, внесеного Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000799 від 17.11.2017, - задовольнити частково.
2.Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 342 000 (один мільйон триста сорок дві тисячі) гривень.
3.Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
2) не відлучатись за межі Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) утримуватися від спілкування щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, з громадянами України, які продали земельні ділянки ТОВ СТОВ «Континент», іншими підозрюваними, а також зі свідками ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_12 ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 ;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
6) носити електронний засіб контролю.
4.Термін дії обов`язків, покладених на підозрюваного, визначити строком на 2 місяці, але в межах строку досудового розслідування - до 24 грудня 2023 року включно.
5.В іншій частині вимог клопотання - відмовити.
6.Сума застави може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у розмірі, визначеному в цій ухвалі, у національній грошовій одиниці України, на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за такими реквізитами:
Вищий антикорупційний суд, ЄДРПОУ 42836259;
номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_1 ;
призначення платежу: прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного, кошти застави, згідно з ухвалою слідчого судді (номер справи, дата ухвали, назва суду).
7.Роз`яснити підозрюваному, що не пізніше п`яти днів з дня застосування запобіжного заходу у виді застави він зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. З моменту застосування запобіжного заходу у виді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
8.Роз`яснити заставодавцю (у разі внесення ним застави), що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також заставодавцю роз`яснюється, що у разі внесення ним застави, на нього покладається обов`язок забезпечити належну поведінку підозрюваного та його явку за викликом.
9.Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
10.Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному та його захисникам.
11.Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
12.Контроль за виконанням ухвали та покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, що здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 52017000000000799 від 17.11.2017 та детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють у ньому досудове розслідування.
13.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1