Документ № 114952662

Дата засідання: 16/11/2023
Дата винесення рішення: 16/11/2023
Справа №: 991/2084/23
Провадження №: 52023000000000016
Інстанція: ВАКС
Форма судочинства: Кримінальне
Тип рішення: Вирок

Головуючий суддя (ВАКС): Хамзін Т.Р.

Справа № 991/2084/23

Провадження 1-кп/991/34/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду кримінальне провадження № 52023000000000016, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 січня 2023 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Побірка Теплицького району Вінницької області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, є громадянином України, розлучений, має вищу освіту, раніше не судимий, начальник Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 366- 2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_6 і визнане судом недоведеним

Не пізніше 31.12.2019 ОСОБА_6 призначено на посаду начальника Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України.

Наказом Голови Національної поліції України від 07.11.2015 № 45 о/с ОСОБА_6 присвоєно спеціальне звання генерала поліції третього рангу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 та частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейські зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі за текстом - НАЗК) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі за текстом - декларація) за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.

Форма декларації затверджена рішенням НАЗК від 10.06.2016 № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (у редакції наказу НАЗК від 12.12.2019 № 168/19).

Перелік відомостей, які зазначаються у декларації визначено у статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції Закону України від 1219-ІХ від 05.02.2021).

Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються:

- відомості про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості серед іншого включать дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;

- відомості про отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи. Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір.

До членів сім`ї, зокрема, належать будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом декларування (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (частина перша статті 1 Закону України «Про запобігання корупції»).

Згідно з приміткою до статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» членами сім`ї суб`єкта декларування, які не є його подружжям або неповнолітніми дітьми станом на останній день звітного періоду, вважаються особи, що спільно проживали із суб`єктом декларування станом на останній день звітного періоду або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації.

У абзаці 3 частини другої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» зазначено, що дані про об`єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб`єкта декларування або членів його сім`ї зазначаються в декларації, якщо такий об`єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.

У 2020 році сукупно протягом 245 днів, у тому числі 31.12.2020, ОСОБА_6 шляхом фактичного проживання володів та користувався об`єктом нерухомості, а саме квартирою АДРЕСА_2 . Ця квартира на праві приватної власності належала його доньці - ОСОБА_9 .

Таким чином, відомості про вищевказаний об`єкт нерухомості мали б бути відображені ОСОБА_6 у щорічній декларації за 2020 рік.

Також ОСОБА_6 сукупно протягом 190 днів у 2020 році та станом на 31.12.2020 проживав спільно з ОСОБА_10, не перебуваючи з нею у шлюбі. При цьому, вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, що виразилося у використанні грошових коштів на спільні потреби, зокрема на придбання одягу, речей домашнього побуту, оплаті комунальних послуг та спільному відпочинку.

З огляду на положення Закону України «Про запобігання корупції» у 2020 році ОСОБА_10 була членом сім`ї ОСОБА_6, і відомості про неї мали б бути відображені у щорічній декларації за 2020 рік. До щорічної декларації за 2020 рік також мали б бути внесені відомості про об`єкти нерухомості, що належать ОСОБА_10 на праві приватної власності, а також про отримані нею у 2020 році доходи.

У період з 01.01.2020 по 31.12.2020 включно у приватній власності ОСОБА_10 знаходилася квартира АДРЕСА_3 . На час подання щорічної декларації за 2020 рік ОСОБА_6 був обізнаний із цим, оскільки протягом 2020 року провів 85 ночей у цій квартирі, з них 65 ночей спільно з ОСОБА_10 .

Також у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 ОСОБА_10 отримала дохід у вигляді пенсії на суму 92 235,45 грн.

Проте ОСОБА_6 20.03.2021, перебуваючи у невстановленому місці, з IP-адреси НОМЕР_1 заповнив на офіційному сайті НАЗК (https://nazk.gov.ua/), підписав та о 13 год 42 хв подав із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису, отриманого в АЦСК АТ КБ «Приватбанк», щорічну декларацію за 2020 рік, у якій умисно не відобразив відомості про:

- ОСОБА_10 як члена сім`ї суб`єкта декларування;

- об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_3, ринкова вартість якої станом на 31.12.2020 становила 2 242 990 грн., що на праві приватної власності належала члену сім`ї суб`єкта декларування - ОСОБА_10

- доходи члена сім`ї суб`єкта декларування ОСОБА_10 за 2020 рік у сумі 92 235,45 грн;

- об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_2, ринкова вартість якої станом на 31.12.2020 становила 2 848 025 грн., що на праві приватної власності належала ОСОБА_9 та перебувала у користуванні ОСОБА_6 у 2020 році сукупно протягом 245 днів, у тому числі 31.12.2020.

Недостовірні відомості, зазначені ОСОБА_6 у щорічній декларації за 2020 рік, відрізняються від достовірних на загальну суму 5 183 250,45 грн.

З огляду на викладені обставини дії ОСОБА_6 кваліфіковано за частиною першою статті 366-2 КК України (в редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ), а саме як умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

2. Позиції сторін

2.1. Позиція сторони обвинувачення

Прокурор підтримав пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення за частиною першою статті 366-2 КК України. Зазначив, що надані суду докази, зокрема: декларації ОСОБА_6 за різні роки, інформація операторів мобільного зв`язку щодо місцезнаходження абонентів ( ОСОБА_6, ОСОБА_10 ); протоколи обшуку; інформація ПАТ КБ «Приватбанк» щодо руху грошових коштів на рахунку ОСОБА_6 ; огляд вмісту мобільного телефону ОСОБА_6, показання свідків тощо повністю відповідають критеріям належності, достатності та допустимості та підтверджують, що:

- ОСОБА_6 був обізнаний із умовами декларування, обсягом відомостей, що мають вноситися до декларації;

- ОСОБА_6 протягом 2020 року протягом не менше 183 днів та станом на 31.12.2020 проживав у квартирі АДРЕСА_2, що належить його доньці - ОСОБА_9 ;

- ОСОБА_6 протягом 2020 року сукупно протягом не менше 183 днів та станом на 31.12.2020 проживав з ОСОБА_10, не перебуваючи у шлюбі, та був пов`язаний із нею спільним побутом, мав взаємні права та обов`язки.

Проте всупереч вимогам статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_6 умисно не вніс до декларації за 2020 рік відомості про користування квартирою АДРЕСА_2 та про ОСОБА_10 як члена сім`ї, а також відомості про доходи, одержані ОСОБА_10 у 2020 році, та наявне у неї нерухоме майно, про існування якого йому було достеменно відомо.

Відомості про доходи ОСОБА_10 та висновок експерта за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження підтверджують, що розмір достовірних відомостей відрізняється від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

З огляду на це, просив визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

2.2. Позиція сторони захисту

Сторона захисту заперечила проти висунутого ОСОБА_6 обвинувачення. Стверджувала, що надані стороною обвинувачення докази не доводять ані факту користування квартирою АДРЕСА_2, ані того, що ОСОБА_10 є членом сім`ї у розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

На переконання захисту, у ОСОБА_6 не було обов`язку вносити до декларації за 2020 рік вищевказані відомості. Крім того, у ОСОБА_6 відсутні підстави чи умисел на приховування цих відомостей.

Обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що у шлюбі із ОСОБА_10 перебував із 1982 по 2004 рік. Від цього шлюбу мають двох дітей. Після розірвання шлюбу він вдруге одружився, але із ОСОБА_10 вони зберегли нормальні взаємовідносини, він продовжував їй допомагати, у тому числі матеріально, вони спільно святкували день народження доньки - ОСОБА_9 .

Після розлучення із ОСОБА_11 (друга дружина ОСОБА_6 ) не відновлював із ОСОБА_10 стосунків, які б носили характер подружніх. Наміру на відновлення стосунків із ОСОБА_10 також не мав. Проживав окремо у квартирі АДРЕСА_4 . При цьому продовжував матеріально допомагати як ОСОБА_10, так і ОСОБА_11 .

Підтвердив, що протягом 2020 року міг спільно із ОСОБА_10 ночувати у квартирах на АДРЕСА_5, на АДРЕСА_6 і АДРЕСА_7 . Крім того, у 2020 році спільно із ОСОБА_10 їздив до Чорногорії, у санаторій у с. Хмільник та комплекс «Шишкін» у Чернігівській обл.

Проте їх взаємовідносини не мали характеру подружніх, зобов`язань по відношенню один до одного вони не мали. Крім того, кількість спільно проведеного часу (ночей) однозначно не перевищує 183 дні.

Спільні ночівлі у квартирі АДРЕСА_2 пов`язує із здійсненням організаційних заходів по ремонту у квартирі до приїзду доньки із-за кордону у 2021 році. Квартира АДРЕСА_4 знаходиться у їх спільній власності, є трикімнатною, а тому ОСОБА_10 мала право вільно нею користуватися, у тому числі, ночувати у ній.

Поїздки до Чорногорії, у санаторій у с. Хмільник та комплекс «Шишкін» у Чернігові він організовував переважно на прохання ОСОБА_10 та за свій рахунок. Його згода на організацію таких поїздок обумовлювалася почуттям поваги до ОСОБА_10, у першу чергу, як до матері його дітей та бажанням допомогти, оскільки його дохід значно вищий за дохід ОСОБА_10 . Крім того, протягом останнього часу стан її здоров`я погіршується і він вважає, що має їй допомагати та підтримувати, у тому числі матеріально.

Пояснив, що до Чорногорії збирався їхати без ОСОБА_10, оскільки хотів відсвяткувати свій день народження, відвідавши монастир, розташований у цій країні. Рейс був через Стамбул, де на той час проживала їх донька - ОСОБА_9 . ОСОБА_10 дуже хотіла побачити доньку, а тому попросила поїхати разом. На це прохання він погодився, і саме тому до Чорногорії вони поїхали разом. Рейси туди та назад були з пересадкою в Стамбулі. Під час очікування рейсу в аеропорту Стамбула зустрілися із донькою.

У с. Хмільник перебував із ОСОБА_10 лише декілька днів, після чого поїхав до с. Побірка, оскільки померла його мати.

Увечері 31.12.2020 знаходився у квартирі по АДРЕСА_6, де зустрічав Новий рік із близькою особою. Новий рік спільно із ОСОБА_10 не святкував, де у цей час була остання йому невідомо, і чи бачився він з нею цього дня, не пам`ятає.

Щодо користування квартирою АДРЕСА_2 зазначив, що вона належить його доньці - ОСОБА_9 . Цієї квартирою він користувався, іноді там ночував, але кількість днів, протягом яких він там ночував, однозначно не перевищує 183 дні. Ночівлі у цій квартирі переважно обумовлені організацією ремонтних робіт, які серед іншого включали пошук виконавців, закупівлю та транспортування будівельних матеріалів. Організація ремонту викликана бажанням «освіжити» квартиру до повернення доньки з-за кордону, де вона певний час працювала.

Наявність відомостей про мобільні з`єднання та зняття готівки неподалік будинку АДРЕСА_6 пояснює тим, що він дуже часто залишав свій автомобіль на парковці вищевказаного будинку, оскільки вона охоронювана та більш обладнана. Після цього йшов пішки додому, на АДРЕСА_6, на шляху додому міг знімати грошові кошти у банкоматі. Крім того, наявність телефонних з`єднань пояснює можливими дзвінками водію, оскільки іноді припарковував власний автомобіль, у тому числі за вищевказаною адресою, а потім міг їхати разом з водієм на іншому автомобілі.

Пояснив, що його особисті речі у квартирі АДРЕСА_8 та квартирі АДРЕСА_3 з`явилися лише після 24.02.2022. Відшукані під час обшуків речі переважно переміщені із його робочого кабінету. Переміщення цих речей обумовлено особливостями розташування його робочого кабінету та необхідністю його обладнання під умови воєнного стану. Вважав, що у Броварах буде безпечніше, а тому відвіз частину речей саме туди, іншу частину речей відвіз у квартиру на Воскресенській. Наголосив на тому, що більшу частину речей під час обшуку знайшли у коробках, що підтверджує правдивість його тверджень.

3. Підстави для виправдання ОСОБА_6 .

При ухваленні вироку суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з частиною другою статті 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» передбачає, що сторона обвинувачення, виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК, має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожен елемент складу злочину, який визначає його кваліфікацію за кримінальним законом (така позиція викладена у постановах ККС ВС від 15.04.2021 у справі № 751/2824/20 та від 23.02.2021 у справі № 742/642/18).

Згідно з частиною першою статті 2 КК України підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Під складом кримінального правопорушення розуміють сукупність встановлених законом ознак, що визначають суспільно небезпечне діяння як кримінальне правопорушення. Ці ознаки характеризують такі елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Тобто поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів складу злочину. Недоведення хоча б одного із елементів свідчитиме про відсутність складу злочину у діянні особи.

Враховуючи викладене, з урахуванням характеру та меж пред`явленого обвинувачення, диспозиції частини першої статті 366-2 КК України, суд має встановити:

- чи є ОСОБА_6 суб`єктом кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України?

- чи наявні у діях ОСОБА_6 ознаки об`єктивної сторони інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб?

- чи наявні у діях ОСОБА_6 ознаки суб`єктивної сторони інкримінованого йому кримінального проступку - прямий умисел на внесення завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції»?

- чи відповідає об`єкт посягання ознакам безпосереднього об`єкта кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України?

3.1. Щодо ознак суб`єкта кримінального правопорушення

Суб`єкт кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України, є спеціальним.

Згідно з частиною другою статті 18, частиною першою статті 22 та диспозицією частини першої статті 366-2 КК України це фізична осудна особа, яка досягла 16-ти років на момент вчинення кримінального правопорушення та є суб`єктом декларування.

Суб`єктами декларування для цілей статті 366-2 КК України є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (примітка до статті 366-2 КК України).

Згідно з підпунктом «з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейські є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону. Ці суб`єкти згідно з частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.

Наказом Голови Національної поліції України від 07.11.2015 № 45 о/с ОСОБА_6 присвоєно спеціальне звання генерала поліції третього рангу (т. 6, а.п. 228).

З 05.09.2017 ОСОБА_6 є начальником Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України (т. 6, а.п. 229, 230, 231, 232).

Відтак ОСОБА_6 відповідає спеціальним юридичним ознакам суб`єкта кримінального правопорушення, зазначеним у статті 366-2 КК України, а саме є суб`єктом декларування.

Згідно з паспортними даними (т. 2, а.п. 69-75) ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент заповнення декларації за 2020 рік досяг 61-річного віку. Отже, обвинувачений досяг віку, з якого відповідно до частини першої статті 22 КК України може наставати кримінальна відповідальність за правопорушення, передбачене частиною першою статті 366- 2 КК України.

Матеріали кримінального провадження не містять доказів неосудності ОСОБА_6 на момент вчинення кримінального проступку. Під час судового провадження ця обставина не була встановлена судом.

Згідно з інформацією, наданою КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за вих. № 1159 від 14.02.2023, обвинувачений під наглядом лікаря-психіатра не перебуває (т. 6, а.п. 195). За даними облікової документації Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія», ОСОБА_6 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває (т. 6, а.п. 197).

ОСОБА_6 має вищу освіту, з 1985 року працює у правоохоронних органах, з 2008 року очолює Робочий апарат Національного центрального бюро Інтерполу МВС України, Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України (т. 2, а.п. 80-82, 97, 100т. 6, а.п. 234-235)

Наведене у сукупності свідчить про те, що під час вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_6 був здатний усвідомлювати характер своїх суспільно-небезпечних дій та міг керувати ними, отже був осудним.

За таких обставин обвинувачений ОСОБА_6 відповідає загальним юридичним ознакам суб`єкта кримінального правопорушення - фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України.

3.2. Щодо ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України, полягає у внесенні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», які відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Згідно з пред`явленим обвинуваченням ОСОБА_6 не відобразив у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік відомості про:

- користування квартирою АДРЕСА_2 вартістю 2 848 025 грн, що належить ОСОБА_9, у якій він сукупно проживав 245 днів, у тому числі 31.12.2020;

- члена сім`ї - ОСОБА_10, з якою проживав сукупно протягом 190 днів, а також станом на 31.12.2020 та був пов`язаний спільним побутом та взаємними правами і обов`язками;

- належне ОСОБА_10 нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3, вартістю 2 242 990 грн, а також отримані нею у 2020 році доходи у виді пенсії у сумі 92 235,45 грн.

Закон України «Про запобігання корупції» (в редакції Закону України від 1219-ІХ від 05.02.2021) передбачав зазначення у декларації відомостей про:

- членів сім`ї суб`єкта декларування (пункт 1 частини першої статті 46), якими згідно з частиною першою статті 1 та примітки до статті 46 є будь-які особи, які станом на останній день звітного періоду або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року подання декларації спільно проживали із суб`єктом декларування, були пов`язані із ним спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживали із суб`єктом декларування, але не перебували у шлюбі;

- відомості про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право, у разі якщо об`єкт декларування перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду (пункт 2 частини першої, абзац 3 частини другої статті 46);

- доходи, отримані членом сім`ї суб`єкта декларування, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи (пункт 7 частини першої статті 46).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, наданої Національним агентством з питань запобігання корупції за вих. № 47-07/4976-23 від 09.03.2023, щорічна декларація за 2020 рік подана ОСОБА_6 з IP-адреси НОМЕР_1 20.03.2021 о 13 год 42 хв із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (т. 6, а.п. 200-223).

Щорічна декларація ОСОБА_6 за 2020 рік містить такі відомості (т. 1, а.п. 178-188).

У розділі 2.1. декларації «Інформація про суб`єкта декларування» ОСОБА_6 зазначив, що зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 збігається із фактичним місцем проживання.

У розділі 2.2. «Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування» ОСОБА_6 жодних членів сім`ї не зазначив.

У розділі 3 «Об`єкти нерухомості» ОСОБА_6 зазначив відомості про два об`єкти нерухомості, а саме: земельну ділянку загальною площею 2135 кв м з кадастровим номером 3221287201:01:029:0070, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 та належить йому на праві приватної власності, а також квартиру АДРЕСА_4, що належить йому на праві спільної сумісної власності із ОСОБА_10 .

Розділ 11 «Доходи, у тому числі подарунки» містить лише відомості про дохід ОСОБА_6 у виді заробітної плати у сумі 816 209 грн.

Відомості про користування квартирою АДРЕСА_2, ОСОБА_10 як члена сім`ї, належне ОСОБА_10 нерухоме майно та одержані нею у 2020 році доходи ОСОБА_6 у щорічній декларації за 2020 рік не відобразив.

Для з`ясування чи є відомості, зазначені у щорічній декларації за 2020 рік, завідомо недостовірними, суду у контексті пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення належить з`ясувати, чи існував у останнього обов`язок вносити вищевказані відомості до відповідної декларації.

Для цього суду, у першу чергу, належить з`ясувати, чи доводять надані докази «поза розумним сумнівом», що ОСОБА_6 у 2020 році:

- сукупно протягом не менше 183 днів або станом на 31.12.2020 користувався квартирою АДРЕСА_2 ;

- сукупно протягом не менше 183 днів або станом на 31.12.2020 проживав із ОСОБА_10, був пов`язаний із нею спільним побутом, мав взаємні права і обов`язки.

На підтвердження факту користування ОСОБА_6 квартирою АДРЕСА_2 та факту проживання із ОСОБА_10 сторона обвинувачення серед іншого посилається на відомості, що містяться в електронних інформаційних системах, наданих операторами зв`язку ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «ВФ Україна» по абонентським номерам НОМЕР_2, НОМЕР_3, якими користувалася ОСОБА_10, та абонентським номерам НОМЕР_4, НОМЕР_5, якими користувався ОСОБА_6 (т. 6, а.п. 21, 35, 52, 67), а також дані протоколів огляду від 19.02.2023 та від 28.02.2023 оптичних дисків, на яких зафіксована надана операторами зв`язку ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «ВФ Україна» інформація по вищевказаним абонентським номерам (т. 6, а.п. 68-75, 76-77).

У протоколах огляду від 19.02.2023 та 28.02.2023 відображена інформація, надана ПрАТ «ВФ Україна» по абонентським номерам НОМЕР_5 та НОМЕР_3 . Відомості, надані оператором зв`язку ПрАТ «Київстар», не містять необхідних вихідних даних для визначення місцезнаходження абонента у конкретні дати та час.

Згідно з даними, наведеними у протоколі огляду від 19.02.2023, будинок АДРЕСА_7 розташований у зоні дії таких базових станцій ПрАТ «ВФ Україна»: м. Київ, вул. Воскресенська, 14А з азимутами 90 та 125, м. Київ, вул. Братиславська 7А, КП «Київпастранс» з азимутом 235, м. Київ, вул. Міста Шалетт, 1 з азимутами 235 та 290. Будинок № 265/2 у м. Бровари Київської області - у зоні дії базових станцій ПрАТ «ВФ Україна» за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, 54, гаражний кооператив з азимутами 180 та 270.

Абонентський номер НОМЕР_5, яким користувався ОСОБА_6, протягом 2020 року перебував у зоні дії базових станцій, що обслуговують будинок АДРЕСА_7 у нічний та ранковий час (з 00:00 год до 08:00 год) сукупно протягом 245 днів, у тому числі 31.12.2020.

З цих 245 днів 119 днів (з 00:00 до 08:00) абонентський номер НОМЕР_5, яким користувався ОСОБА_6, перебував у зоні дії вищевказаних базових станцій спільно із абонентським номером НОМЕР_3, що належить ОСОБА_10 .

У протоколі огляду від 28.02.2023 зазначено (і ці дані підтверджуються інформацією, відображеною на СD-диску № GP-23-02120/KI від 17.02.2023), що абонентський номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_10, знаходився у зоні дії базової станції вул. Воскресенська, 14А м. Київ із азимутом 90, що обслуговує будинок АДРЕСА_7, 31.12.2020 о 22:55 та 01.01.2021 о 18:30 та 19:30.

На підставі цих даних сторона обвинувачення стверджує, що станом на 31.12.2020 абонентський номер, що належить ОСОБА_6, та абонентський номер, що належить ОСОБА_10, перебували у зоні дії базових станцій, що обслуговують будинок АДРЕСА_7 .

Також згідно з даними протоколу огляду від 19.02.2023 у 2020 році абонентські номери, що належать ОСОБА_6 та ОСОБА_10, сукупно протягом 65 днів (з 00:00 до 08:00) спільно перебували у зоні дії базових станцій, що обслуговують будинок АДРЕСА_5 .

Водночас, на думку суду, вищевказані відомості не є достатньо переконливим доказом користування ОСОБА_6 квартирою АДРЕСА_2 та спільного у ній проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_10 у 2020 році протягом зазначеної в обвинувальному акті кількості днів та станом на 31.12.2020 з огляду на таке.

Протокол огляду від 19.02.2023 містить суперечливі дані про:

- одночасне перебування ОСОБА_6 в період з 00 годин до 08 годин одночасно за двома адресами 30.03.2020, 06.04.2020, 13.04.2020, 09.06.2020, 08.07.2020, 09.07.2020, 24.07.2020, 31.07.2020, 21.09.2020, 28.09.2020, 12.10.2020, 20.10.2020, 21.10.2020, 23.10.2020;

- одночасне перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_10 в період з 00 годин до 08 годин за двома адресами 30.04.2020, 31.07.2020, 21.09.2020.

Це ставить під сумність достовірність та однозначність висновків, викладених у протоколі.

З протоколів огляду від 19.02.2023 та 28.02.2023 вбачається, що висновок сторони обвинувачення про те, що базові станції за адресами: м. Київ, вул. Воскресенська, 14А з азимутами 90 та 125, м. Київ, вул. Братиславська 7А, КП «Київпастранс» з азимутом 235, м. Київ, вул. міста Шалетт, 1 з азимутами 235 та 290 покривають лише будинок АДРЕСА_7, ґрунтується лише на даних ПрАТ «ВФ Україна» про надані протягом 2020 року телекомунікаційні послуги.

На схемі, яка міститься у протоколі огляду від 19.02.2023, детективом відображено, що вищевказані базові станції не забезпечують зв`язок за адресою: АДРЕСА_1 у цьому будинку у декларації за 2020 рік зазначена як постійне місце проживання ОСОБА_6 .

Проте згідно з інформацією, наданою ПрАТ «ВФ Україна» за вих. № GD- 23- 04247 від 08.05.2023 на запит сторони захисту (т. 7, а.п. 55-56), базові станції, розташовані за адресами: м. Київ, вул. Братиславська, 7А з азимутом 235 градусів, м. Київ, вул. міста Шалетт, 1 з азимутом 125 градусів можуть забезпечувати зв`язок як поруч з будинком АДРЕСА_6, так і поруч з будинком АДРЕСА_7 . Також у листі зазначено про можливість встановлення зв`язку від базових станцій, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 14А з азимутами 90 та 125 градусів, з будинком № АДРЕСА_6.

У висновку № СЕ-19-23/29219-ТК від 12.07.2023 (т. 7, а.п. 63-72) експерт Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на підставі білінгових даних по абонентському номеру, яким користувався ОСОБА_6, та листа ПрАТ «ВФ Україна» серед іншого дійшов висновків про те, що:

- у періоди часу з 00:00 до 06:00 абонентський номер НОМЕР_5, яким користувався ОСОБА_6, у дати 23.02.2020, 28.02.2020, 10.03.2020, 11.03.2020, 12.03.2020, 13.03.2020, 14.03.2020, 16.03.2020, 18.03.2020, 19.03.2020, 20.03.2020, 21.03.2020, 25.03.2020, 26.03.2020, 27.03.2020, 28.03.2020, 31.03.2020, 01.04.2020, 07.04.2020, 08.04.2020, 14.04.2020, 21.04.2020, 22.04.2020, 24.04.2020, 25.04.2020, 28.04.2020, 02.05.2020, 06.05.2020, 07.05.2020, 08.05.2020, 12.05.2020, 13.05.2020, 14.05.2020, 15.05.2020, 18.05.2020, 19.05.2020, 20.05.2020, 21.05.2020, 23.05.2020, 25.05.2020, 27.05.2020, 28.05.2020, 01.06.2020, 04.06.2020, 10.06.2020, 12.06.2020, 15.06.2020, 16.06.2020, 19.06.2020, 23.06.2020, 30.06.2020, 01.07.2020, 02.07.2020, 15.07.2020, 17.07.2020, 19.07.2020, 20.07.2020, 21.07.2020, 22.07.2020, 23.07.2020, 28.07.2020, 29.07.2020, 03.08.2020, 04.08.2020, 05.08.2020, 07.08.2020, 08.08.2020, 10.08.2020, 11.08.2020, 12.08.2020, 20.08.2020, 30.08.2020, 01.09.2020, 08.09.2020, 09.09.2020, 12.09.2020, 14.09.2020, 15.09.2020, 17.09.2020, 19.09.2020, 22.09.2020, 23.09.2020, 24.09.2020, 25.09.2020, 26.09.2020, 01.10.2020, 02.10.2020, 03.10.2020, 06.10.2020, 07.10.2020, 08.10.2020, 11.10.2020, 26.10.2020, 27.10.2020, 28.10.2020, 29.10.2020, 30.10.2020, 21.12.2020, 22.12.2020, 23.12.2020, 24.12.2020 перебував у зонах дії базових станцій, сигнали яких могли розповсюджуватися, як на адресу АДРЕСА_7, так і на адресу АДРЕСА_6 ;

- у періоди часу з 00:00 до 06:00 абонентський номер НОМЕР_5, яким користувався ОСОБА_6, у дати 27.04.2020, 16.05.2020, 26.05.2020, 02.06.2020, 03.06.2020, 05.06.2020, 24.06.2020, 06.07.2020, 30.07.2020, 29.09.2020 перебував у зонах дії базових станцій, сигнали яких могли розповсюджуватися лише на адресу АДРЕСА_6 ;

- абонентський номер НОМЕР_5, яким користувався ОСОБА_6, 17.03.2020 у період часу з 01:24 до 06:00, 29.05.2020 у період часу з 01:10 до 06:00, 13.08.2020 у період часу з 01:48 до 06:00, 16.09.2020 у період часу з 01:41 до 06:00, 25.12.2020 о 02:05 перебував у зонах дії базових станцій, сигнали яких могли розповсюджуватися на адреси: АДРЕСА_7 та м. Київ, вул. Братиславська, 4;

- абонентський номер НОМЕР_5, яким користувався ОСОБА_6, у періоди з 01:00 по 07:00 31.12.2020 та з 17:39 по 23:00 перебував у зонах дії базових станцій, сигнали яких могли розповсюджуватися як на адресу АДРЕСА_7, так і на адресу м. Київ, вул. Братиславська, 4.

У судовому засіданні експерт ОСОБА_12 підтвердив, що наданий ним висновок щодо приблизного місцезнаходження абонента НОМЕР_5 ґрунтується на результатах дослідження як білінгових даних абонента за 2020 рік, так і інформації ПрАТ «ВФ Україна» щодо зони охоплення відповідних базових станцій. При цьому з метою надання висновку досліджував білінгові дані за весь день, звертав увагу на характер зв`язку, ознаки, що вказують на те, що абонент не користується телефоном і він перебуває у фоновому режимі. Зазначив, що при наданні висновку щодо розповсюдження зони дії відповідної базової станції може лише допускати, що відповідна базова станція може обслуговувати кілька адрес на певній відстані одна від одної. Проте інформація щодо технічних характеристик та потужності відповідної базової станції наявна лише у оператора зв`язку. Також зазначив, що за певних умов, як-то перевантаження та ін., азимут базової станції може переключатися на ширшу територію.

Таким чином, стороною захисту надані документи (лист ПрАТ «ВФ Україна» від 08.05.2023, висновок експерта № СЕ-19-23/29219-ТК від 12.07.2023), згідно з якими радіус охоплення базових станцій за адресами м. Київ, вул. Воскресенська, 14А з азимутами 90 та 125, м. Київ, вул. Братиславська 7А, КП «Київпастранс» з азимутом 235, може розповсюджуватися як на будинок АДРЕСА_2 (за місцем проживання ОСОБА_6 ). Надані відомості ставлять під сумнів висновок сторони обвинувачення, що ці базові станції забезпечують зв`язок лише за адресою: АДРЕСА_7 . Відповідно виникає сумнів у правильності твердження щодо кількості днів, протягом яких ОСОБА_6 у 2020 році користувався цією квартирою та спільно проживав у ній разом із ОСОБА_10, а також у твердженні щодо перебування разом ОСОБА_6 та ОСОБА_10 станом на 31.12.2020.

Зокрема, згідно з білінговими даними ПрАТ «ВФ Україна», що містяться на диску GD-22-10175/КІ від 14.12.2022 (т. 6 а.п.35), станом на 20:00 та 23:00 31.12.2020 абонентський номер, яким користувався ОСОБА_6, знаходився у зоні дії базової станції за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 7А, КП «Київпастранс» із азимутом 235 градусів. З огляду на інформацію, що міститься у листі ПрАТ «ВФ Україна» та висновку експерта № СЕ-19-23/29219-ТК від 12.07.2023, ця базова станція могла забезпечувати зв`язок як за адресою: АДРЕСА_6, так і за адресою: АДРЕСА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_6 дав показання про те, що 31.12.2020 перебував у квартирі АДРЕСА_4, де і зустрічав Новий Рік разом з близькою особою. З ОСОБА_10 цього дня не був, і Новий Рік з нею не святкував.

Згідно з частиною четвертою статті 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Тому, суд вважає, що білінгові дані щодо місцезнаходження абонента станом на 31.12.2020, протокол огляду від 19.02.2023 не доводять поза розумним сумнівом, що станом на 31.12.2020 ОСОБА_6 користувався квартирою АДРЕСА_2 .

З цих же підстав суд не вважає однозначними та переконливими відомості щодо наданих телекомунікаційних послуг за 2020 рік та дані, наведені у протоколах огляду від 19.02.2023 та 28.02.2023, для підтвердження факту користування ОСОБА_6 квартирою АДРЕСА_2 сукупно протягом 245 днів у 2020 році, а також факту спільного у ній проживання разом із ОСОБА_10 сукупно протягом 119 днів та станом на 31.12.2020.

Згідно з білінговими даними ПрАТ «ВФ Україна», розміщеними на диску GD-23-02120/КІ від 17.02.2023, та даними протоколу огляду від 28.02.2023 станом на 22:55 31.12.2020 та 18:30 і 19:30 01.01.2021 ОСОБА_10 перебувала у зоні дії базової станції за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 14А із азимутом у 90 градусів. З огляду на інформацію, що міститься у листі ПрАТ «ВФ Україна», та висновку експерта № СЕ-19-23/29219-ТК від 12.07.2023, ця базова станція могла забезпечувати зв`язок як за адресою: АДРЕСА_6, так і за адресою: АДРЕСА_7 .

Квартира АДРЕСА_2 належить доньці ОСОБА_10 та ОСОБА_6 - ОСОБА_9 (т. 1, а.п. 194-196, 222-223, 224-227). Квартира АДРЕСА_4 знаходиться у спільній власності ОСОБА_6 та ОСОБА_10 (т. 1, а.п. 203-205, 206-208). Означене не виключає наявності у ОСОБА_10 доступу та можливості користування обома квартирами. Тому на підставі вищевказаних доказів сторони обвинувачення суд не може дійти однозначного висновку щодо перебування ОСОБА_10 станом на 31.12.2020 у квартирі АДРЕСА_7 та перебування у ній разом з ОСОБА_6 .

Крім того, суд враховує поверхневий підхід органу дізнання при дослідженні питання перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на підставі білінгових даних операторів мобільного зв`язку. Висновок щодо місцезнаходження абонентських номерів ґрунтується лише на отриманих від операторів зв`язку білінгових даних. Відомості щодо принципу роботи базових станцій, потужностей базових станцій за відповідними адресами, умов переключення з однієї базової станції на іншу, ширину сегмента відповідної базової станції стороною обвинувачення при визначенні базових станцій, що забезпечують зв`язок за адресою: АДРЕСА_7, не з`ясовувалися та не враховувалися. Відповідних відомостей суду не надано.

Враховуючи відносно невелику відстань один від одного будинків АДРЕСА_2, сторона обвинувачення не з`ясувала, якими базовими станціями обслуговувався цей будинок, не дослідила ймовірність обслуговування його тими ж базовими станціями, що й будинку АДРЕСА_7 та не з`ясувала кількість днів, протягом яких ОСОБА_6 користувався квартирою АДРЕСА_4 .

У контексті непереконливості висновку сторони обвинувачення щодо місцезнаходження абонента суд також звертає увагу на ту обставину, що огляд даних, які містяться в електронних інформаційних системах, та висновок щодо діапазону базових станцій здійснено самостійно детективом НАБУ ОСОБА_13 . Спеціаліст із телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів під час огляду не залучався. Відомостей про те, що детектив НАБУ ОСОБА_13 є спеціалістом із телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів та обізнаний із особливостями роботи телекомунікаційних мереж (принципами роботи базових станцій, умовами підключення апарату до тієї чи іншої базової станції, особливостями розташування базових станцій) матеріали кримінального провадження не містять. Джерел та/або доказів такої обізнаності детектива суду не надано.

У судовому засіданні прокурор зазначив про неможливість використання як доказів листа ПрАТ «ВФ Україна» від 08.05.2023 та висновку експерта № СЕ-19-23/29219-ТК від 12.07.2023. В обґрунтування цього твердження зазначив, що відомості, наведені у листі ПрАТ «ВФ Україна», щодо можливості обслуговування одними й тими ж базовими станціями будинків № АДРЕСА_2 та № АДРЕСА_6 є помилковими з огляду на їх місцерозташування та кількість антен, що обслуговують відстань між цими будинками. Крім того, наведені у листі відомості є неточними та не відображають об`єктивну ситуацію щодо місцезнаходження абонента, про що наявне відповідне застереження у змісті самого листа.

У цьому контексті суд зазначає, що самі по собі дані про місцезнаходження абонента або апарату мобільного зв`язку в зоні дії тієї чи іншої базової станції оператора мобільного зв`язку, про ширину сегмента базової станції є приблизними та залежать від багатьох факторів, зокрема технічних обмежень самого оператора мобільного зв`язку. Тому наявне у листі застереження не свідчить про недостовірність наведених у ньому відомостей. На думку суду, застереження вказує на те, що в залежності від умов висновок щодо ширини сегменту може змінюватися.

Також у судових дебатах прокурор навів додаткові аргументи в обґрунтування недопустимості висновку експерта № СЕ-19-23/29219-ТК від 12.07.2023. Прокурор зазначив, що згідно зі статтею 332 КПК України на стадії судового розгляду виключно суд є уповноваженим суб`єктом доручати проведення експертизи у кримінальному провадженні.

Натомість сторона захисту всупереч положенням статті 332 КПК України залучила експерта самостійно. Переконаний, що у такий спосіб сторона захисту порушила принципи рівності сторін і змагальності, та поставила сторону обвинувачення у нерівні умови порівняно із захистом у можливості збирання та подання суду доказів.

Суд вважає цей аргумент прокурора важливим та таким, що потребує оцінки суду.

На думку суду, перебування кримінального провадження на стадії судового розгляду не виключає можливість самостійного залучення стороною захисту експерта.

У частині 1 статті 332 КПК України зазначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 КПК України, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Однією із підстав проведення експертизи, згідно з частиною 1 статті 242 КПК України є наявність відповідного клопотання сторони кримінального провадження.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 42 КПК України обвинувачений, тобто особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 КПК України, має право збирати і подавати суду докази.

Таким чином, закінчення досудового розслідування (дізнання) не є перешкодою для пошуку і подання стороною захисту доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Скасування такої можливості істотним чином обмежить здатність обвинуваченої особи ефективно захищатися від обвинувачення, оскільки лише після закінчення досудового розслідування сторона захисту отримує доступ до доказів, на підставі яких сформульовано обвинувачення, і після цього має повноцінну можливість побудувати стратегію і тактику захисту, що включає пошук і надання доказів. Таке твердження узгоджується із правовою позицією ККС ВС, наведеною у постанові від 7 червня 2022 року у справі № 462/1710/16-к.

У контексті цього кримінального провадження, суд також зауважує, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 скеровано до суду на наступний день після повідомлення йому про підозру. Тому сторона захисту не мала можливостей для збору доказів під час дізнання.

Тому такі доводи прокурора є необґрунтованими.

На підтвердження факту користування ОСОБА_6 квартирою АДРЕСА_2 сторона обвинувачення також посилається на:

- результати обшуку, проведеного 31.01.2023 за адресою: АДРЕСА_11 (т. 2, а.п. 12-19), у якій виявлено фотокартки із зображенням ОСОБА_6, квитанції, рахунки та накладні на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_10, бейджи міжнародних конференцій на ім`я ОСОБА_6, його нагороди, флешка з особистими даними ОСОБА_6, довідки про доходи ОСОБА_6 за 2018, 2020, 2022, медична документація ОСОБА_6, оригінали документів про освіту ОСОБА_6, свідоцтво про народження ОСОБА_6, елементи форменого одягу вищого офіцерського складу (погони генерал-лейтенанта);

- відомості щодо руху грошових коштів на банківських рахунках, відкритих ОСОБА_6 у ПАТ КБ «Приватбанк» (т. 6, а.п. 94-160), що містять інформацію про здійснення покупок та зняття грошових коштів у будинку АДРЕСА_7, здійснення витрат на утримання квартири у будинку АДРЕСА_7 .

Суд вважає, що відомостей, зафіксованих у цих документах, недостатньо для однозначного висновку про існування у ОСОБА_6 обов`язку внесення відомостей про користування квартирою АДРЕСА_2 до декларації за 2020 рік.

Вищевказана квартира належить доньці ОСОБА_6 - ОСОБА_9 . Ця обставина сама по собі не виключає можливості періодичного перебування ОСОБА_6 у цій квартирі, зберігання ним у цій квартирі особистих речей з тих чи інших причин.

Суд звертає увагу на те, що обшук проводився у 2023 році. Під час обшуку детективи відшукали документи за різні періоди, починаючи з 2002 року, і по 2022 рік. Це дає підстави вважати, що ці документи з різних причин могли з`явитися у цій квартирі як до 2020 року, так і після, у 2021 чи 2022 років, та не є доказом користування квартирою для цілей, що мають значення при з`ясуванні наявності обов`язку декларувати відомості про неї. Більшість речей ОСОБА_6 знаходилися у коробках, що радше підтверджує версію обвинуваченого про те, що виявлені речі були перевезені із робочого кабінету ОСОБА_6 у лютому 2022 року на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, ніж проживання ОСОБА_6 у цій квартирі у 2020 році.

Непереконливим є також аргумент сторони обвинувачення щодо здійснення ОСОБА_6 платежів, пов`язаних із утриманням квартири АДРЕСА_2 . На думку суду, оплата комунальних послуг чи здійснення витрат, пов`язаних із утриманням нерухомого майна, не є однозначним доказом фактичного користування. У контексті цього кримінального провадження такі дії, на переконання суду, радше вказують на характер взаємовідносин між батьком та донькою. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що донька ОСОБА_6 - ОСОБА_9, якій належить квартира, тривалий час, а саме з 19.05.2019 по 28.02.2021 (т. 1, а.п. 228) перебувала за межами України, що пояснює здійснення комунальних платежів саме ОСОБА_6 . Перебуваючи в Україні, останній мав більше можливостей контролювати надходження відповідних квитанцій, передавати показання лічильників та здійснювати платежі.

Крім того, для висновку про наявність у суб`єкта декларування обов`язку внесення до декларації відомостей про користування нерухомим майном одночасно має бути доведена обставина, що суб`єкт декларування користувався цим нерухомим майном сукупно протягом 183 днів або станом на останній день звітного періоду. За наслідками судового розгляду суд відхилив докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження тривалості користування ОСОБА_6 квартирою АДРЕСА_2, згідно з якими останній користувався цією квартирою сукупно протягом 245 днів та станом на 31.12.2020. Водночас результати обшуку та відомості щодо руху грошових коштів на банківському рахунку самі по собі не є достатніми доказами користування квартирою сукупно протягом 183 днів або станом на 31.12.2020.

Також з метою підтвердження користування ОСОБА_6 квартирою АДРЕСА_2 допитано свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які є мешканцями цього будинку. Свідки надали показання про те, що бачили ОСОБА_6 у різний час доби у будинку АДРЕСА_7 кілька разів за період з 2016 по 2020 року. Чи проживав він у квартирі № НОМЕР_11, їм не відомо. Так само зазначили про необізнаність і з тим, хто проживав у цій квартирі у 2020 році. Обидва свідки вказали про те, що бачили жінку старше 40 років, зокрема під час проведення ремонтних робіт у квартирі № НОМЕР_11, але хто ця жінка їм не відомо.

Показання цих свідків вказують лише на те, що ОСОБА_6 бував у будинку АДРЕСА_7, але не підтверджують факт проживання ОСОБА_6 у цій квартирі у 2020 році, тим паче сукупно протягом 183 днів чи станом на останній день звітного року.

Крім того, ОСОБА_6 у своїх показаннях не заперечував, що іноді перебував у квартирі АДРЕСА_12, оскільки займався організацією ремонтних робіт у квартирі до повернення доньки, міг заночувати. Також своє перебування за вказаною адресою аргументував тим, що залишав там свій автомобіль, так як у цьому будинку була наявна охоронювана автомобільна стоянка.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку про те, що надані стороною обвинувачення докази не доводять поза розумним сумнівом, що ОСОБА_6 у 2020 році сукупно протягом 183 днів та станом на 31.12.2020 користувався квартирою АДРЕСА_2, і що у нього існував обов`язок зазначити у щорічній декларації за 2020 рік відомості про цю квартиру.

Крім того, враховуючи викладені обставини, за наслідками судового розгляду не знайшли підтвердження доводи сторони обвинувачення щодо:

- спільного проживання ОСОБА_6 і ОСОБА_10 у 2020 році сукупно протягом 119 днів у квартирі АДРЕСА_2 ;

- спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у квартирі АДРЕСА_2 станом на 31.12.2020.

Одночасно із обставинами спільного проживання у контексті існування у суб`єкта декларування обов`язку зазначати інформацію про певну особу як члена сім`ї доведенню також підлягають обставини наявності між цією особою та суб`єктом декларування спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.

За твердженням сторони обвинувачення, про наявність між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 спільного побуту, взаємних прав та обов`язків свідчить:

- характер їх спілкування, зокрема листування;

- здійснення спільних покупок (на придбання одягу, речей домашнього побуту, оплата комунальних послуг та ін.);

- наявність речей ОСОБА_6 у квартирі ОСОБА_10 ;

- спільний відпочинок.

В обґрунтування цього твердження прокурор зазначив, що під час обшуку у квартирі ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_13 (т. 3, а.п. 47-53, 71, 77-79, 80-95) детективи відшукали речі та документи, що належать ОСОБА_6, а також чоловічі речі, кобуру від пістолета, формений одяг, предмети особистої гігієни, документи, що підтверджують спільну поїздку до Чорногорії.

Під час проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_4 (т. 3, а.п. 124-130) у гаманці ОСОБА_6 виявлено квитанції про сплату комунальних послуг у квартирі ОСОБА_10 у м. Бровари за 2022 рік, в квартирі виявлено квитанції про сплату комунальних послуг у квартирі ОСОБА_10 у м. Бровари за 2022 рік.

У ході огляду мобільних телефонів ОСОБА_6 (т. 4, а.п. 1-3, 6-20, 55-113, 127-200, т. 5, а.п. 1-225, 226-271) виявлено інформацію про сплату комунальних послуг у квартирі ОСОБА_10 та по АДРЕСА_7, фотографії лічильників, фотографії ОСОБА_10 зі спільного відпочинку у Чорногорії.

Також у мобільних телефонах ОСОБА_6 містилося листування із ОСОБА_10 протягом 2020 року, зокрема:

- текстові повідомлення від ОСОБА_10 із списком продуктів, які необхідно купити;

- листування, у якому останні обговорюють ситуацію навколо Covid-19, цікавляться станом здоров`я один одного, обговорюють необхідність виїзду ОСОБА_10 до Туреччини;

- листування, із змісту якого вбачається, що перед вилітом ОСОБА_10 до Туреччини вони разом здійснювали покупки у магазині;

- листування у період перебування ОСОБА_10 у Туреччині, із змісту якого вбачається, що і ОСОБА_6 і ОСОБА_10 вважають квартиру у м. Бровари домом, ОСОБА_6 звітує ОСОБА_10 про стан балконних квітів, про стан електронної техніки, про факт повернення додому та наміри готувати вечерю;

- листування щодо одягу, який ОСОБА_10 має купити для ОСОБА_6 у Туреччині.

На думку суду, сукупність наданих доказів свідчить про наявність між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 близьких стосунків.

На це серед іншого вказують спільні поїздки на відпочинок, зокрема у Чорногорію (т. 7, а.п. 25-30, 201, 202), показання ОСОБА_6 щодо факту спільних поїздок, про те, що він надає матеріальну допомогу ОСОБА_10, зміст листування ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .

Проте досліджені докази дають підстави для висновку, що такі близькі відносини радше обумовлені давнім знайомством та перебуванням протягом тривалого часу у шлюбі (22 роки) (т. 1, а.п. 197-199), наявністю двох спільних дітей (т. 1, а.п. 194-196, 229), обопільною участю у житті дітей, а не перебуванням у фактичних шлюбних відносинах.

Водночас сам по собі факт перебування осіб у близьких стосунках, спільний відпочинок, надання матеріальної допомоги та навіть спільні ночівлі у одному приміщенні не є доказом того, що взаємні права та обов`язки цих осіб носять характер сімейних.

При встановленні ознак пов`язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків, на думку суду, необхідно враховувати:

- ведення спільного господарства/спільне виконання домашніх обов`язків;

- наявність у сторін спільного бюджету, придбання майна в інтересах сім`ї, у тому числі для спільного користування;

- здійснення спільних витрат в інтересах сім`ї, у тому числі на продукти харчування, дозвілля, утримання житла, його ремонт тощо.

Водночас, на переконання суду, докази, на які посилається сторона обвинувачення, не містять достатніх даних, які б підтверджували ведення ОСОБА_6 та ОСОБА_10 спільного господарства, спільного виконання домашніх обов`язків, наявність у них спільного бюджету, придбання майна та здійснення витрат в інтересах сім`ї.

Зокрема, із наданих доказів, у тому числі з листування ОСОБА_6 з ОСОБА_10 вбачається, що ОСОБА_6 дійсно міг ночувати у квартирі ОСОБА_10 у м. Бровари, утримував будинок (поливав квіти, перевіряв стан роботи електрики та побутової техніки, передавав показання лічильників). Проте ці дії він переважно вчиняв у період тривалого перебування ОСОБА_10 у Туреччині. Тому можна дійти висновку, що ОСОБА_6 наглядав за квартирою у відсутність ОСОБА_10 .

Досліджені судом докази не містять даних, які б доводили факт постійного проживання ОСОБА_6 разом з ОСОБА_10 .

Матеріали кримінального провадження містять видаткові накладні щодо отримання робіт/послуг із інформацією про отримувачів ОСОБА_6 чи ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_5 . Разом з тим, ці накладні датовані 2016 та 2017 роками, а тому, на думку суду, не є належним доказом ані спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_10, ані наявності між ними спільного побуту у 2020 році. Крім того, накладні самі по собі не доводять, що відповідна послуга чи товар придбані в інтересах сім`ї чи за спільні кошти.

Наявність у квартирі ОСОБА_10 особистих речей ОСОБА_6 також не підтверджує факту спільного проживання та наявності спільного побуту протягом 2020 року. Обшук проводився у 2023 році. Отже, ці речі могли з різних причин з`явитися у квартирі ОСОБА_10 як до 2020 року, так і після - у 2021 чи 2022 році. Під час обшуку ОСОБА_10 повідомила, що відшукані детективами речі та документи ОСОБА_6 привезено з робочого кабінету останнього. У своїх показаннях ОСОБА_6 наголошував, що належні йому речі, перевезені у квартиру доньки - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у лютому 2022 року на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну.

Відшукані платіжки на оплату комунальних послуг датовані 2022 роком, а отже, не є достатнім доказом спільного проживання та побуту ОСОБА_6 та ОСОБА_10 у 2020 році.

Матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б давали підстави для висновку про існування розподілу обов`язків між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, вказували на систематичність здійснення тих чи інших покупок, підтверджували існування спільного бюджету (відомості щодо планування майбутніх витрат, їх обговорення, розподіл коштів у сім`ї).

З огляду на це у суду відсутні підстави для висновку, що протягом 2020 року або станом на 31.12.2020, взаємовідносини ОСОБА_6 та ОСОБА_10 носили характер сімейних.

Оскільки стороною обвинувачення не доведено обставини:

- спільного проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_10 у 2020 році сукупно протягом 183 днів або станом на 31.12.2020;

- наявності між ними спільного побуту та взаємних прав і обов`язків,

на думку суду, відсутні підстави для твердження про існування у ОСОБА_6 обов`язку зазначення у щорічній декларації за 2020 рік відомостей про ОСОБА_10 як члена сім`ї.

Навіть якщо припустити, що ОСОБА_10 та ОСОБА_6 проживали разом у 2020 році більш ніж 183 дні, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, невідображення квартири ОСОБА_10 та її доходів у декларації ОСОБА_6 за 2020 рік не мало б наслідком притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України.

Відповідно до підпункту а) пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації, зокрема, зазначаються відомості про вартість майна (об`єкта нерухомості) на дату набуття його у власність, володіння або користування.

Вартість квартири АДРЕСА_3 за договором купівлі-продажу (т. 1 а.п. 211-214, 218-220), на момент набуття її у власність ОСОБА_10 становила 952 000 грн.

Разом з пенсією ОСОБА_10 за 2020 рік в розмірі 92 235,45 грн вартість квартири не перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 01.01.2020 року.

Таким чином, оскільки сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом, що ОСОБА_6 у 2020 році:

- сукупно протягом не менше 183 днів або станом на 31.12.2020 користувався квартирою АДРЕСА_2 ;

- сукупно протягом не менше 183 днів або станом на 31.12.2020 проживав із ОСОБА_10, був пов`язаний із нею спільним побутом, мав взаємні права і обов`язки,

суд не може дійти висновку про існування у нього обов`язку відображати у щорічній декларації за 2020 рік відомості про користування квартирою АДРЕСА_2 та відомості про ОСОБА_10 як члена сім`ї.

У зв`язку із недоведенням вищевказаних обставин суд не надає оцінку доказам щодо вартості нерухомого майна.

Отже, за наслідками судового розгляду, суд не встановив обов`язкових ознак об`єктивної сторони кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України.

З огляду на недоведення наявності об`єктивної сторони кримінального правопорушення, суд не вбачає підстав для аналізу та оцінки ознак суб`єктивної сторони та об`єкту кримінального правопорушення.

4. Мотиви неврахування окремих доказів

Одним із критеріїв оцінки доказів є оцінка його з точки зору належності (частина перша статті 94 КПК України).

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).

Водночас частина наданих сторонами кримінального провадження доказів не відповідають критерію належності.

Так прокурор серед іншого долучив до матеріалів кримінального провадження:

- протокол обшуку від 31.01.2023 у приміщеннях службового кабінету та приймальні начальника Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України ОСОБА_6 за адресою: м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10 із додатком у виді диску із відеозаписом обшуку (т. 3, а.п. 19-23);

- протокол обшуку від 31.01.2023 в автомобілі Toyota Corolla 1.6, державний номерний знак НОМЕР_6 із додатком у виді диску із відеозаписом обшуку (т. 3, а.п. 33-37);

- витяг з АС «Аркан» щодо ОСОБА_6 за період з 16.12.2017 по 16.12.2022 (т. 3, а.п. 162-163);

- ухвала Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/7411/17 (т. 3, а.п. 164);

- щорічні декларації ОСОБА_6 за 2017, 2018 роки (т. 3, а.п. 165-186);

- щорічні декларації ОСОБА_16 за 2019, 2020 роки (т. 3, а.п. 187-210).

Проте, на переконання суду, вищевказані документи не доводять та не спростовують жодну із обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні. Тому суд не приймає їх у якості доказів.

Не відповідає критерію належності і частина доказів сторони захисту, а саме копія листа директора НАБУ від 09.03.2023 на адресу Міністра внутрішніх справ України (т. 7, а.п. 94-103), який не містить відомостей, що доводять чи спростовують обставини, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.

5. Висновок суду за наслідками судового розгляду

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення не довела наявність у діянні ОСОБА_6 усіх обов`язкових елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 373 КПК України у разі недоведення наявності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення ухвалюється виправдувальний вирок.

Таким чином, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та ухвалює виправдувальний вирок.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішує суд при ухваленні вироку

6.1. Процесуальні витрати

При ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (пункт 13 частини першої статті 368, частина четверта статті 374 КПК України). З огляду на ухвалення судом виправдувального вироку процесуальні витрати, пов`язані із проведенням Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України оціночно-будівельного дослідження у сумі 16 728,60 грн. (т. 6, а.п. 188 зворотня сторона аркуша) належить віднести на рахунок держави.

6.2. Цивільний позов

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

6.3. Спеціальна конфіскація

Підстави для застосування спеціальної конфіскації відсутні.

6.4.Винагорода викривачу

Підстави для виплати винагороди викривачу у цьому кримінальному провадженні відсутні.

6.5. Заходи забезпечення кримінального провадження

6.5.1. Арешти майна

Згідно з частиною четвертою статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.02.2023 у справах № 991/914/23, № 991/917/23 та № 991/916/23 (т. 3, а.п. 2-6, 111-113, 154-156) з метою забезпечення речових доказів, накладено арешт на майно:

- вилучене 31.01.2023 під час проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_2 ;

- вилучене 31.01.2023 під час проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_3 ;

- вилучене 31.01.2023 під час проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_4 .

На підставі постанов детектива Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_13 від 01.02.2023 вилучене 31.01.2023 під час проведення обшуків за вищевказаними адресами майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 52023000000000016 від 13.01.2023 (т. 2, а.п. 217-229, т. 3, а.п. 96-100, 158-161).

Долю означеного майна належить вирішити відповідно до статті 100 КПК України. Тому арешт, накладений на майно ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.02.2023 у справах № 991/914/23, № 991/917/23 та № 991/916/23, належить скасувати.

Відомості про інші чинні арешти майна, накладені у кримінальному провадженні № 52023000000000016, питання про скасування яких належало б вирішити при ухваленні вироку, суду не надано.

6.5.2. Запобіжні заходи

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу.

У зв`язку із ухваленням виправдувального вироку відсутні підстави для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

6.6. Речові докази та документи

Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження (частина дев`ята статті 100 КПК України).

У цьому кримінальному провадженні речовими доказами визнано:

- оптичний носій «Verbatim DVD-R 4,7 Gb» з написом на ньому чорнилом чорного кольору «Київстар, вх: 2991, вих. 1730/3/кт» та оптичний носій «Verbatim DVD-R 4,7 Gb» з написом на ньому чорнилом чорного кольору «ВФ Україна», «GD-23-02120/кі від 17.02.2023» № 991/1208/23, на яких містить інформація щодо з`єднань за абонентськими номерами, якими користувалися ОСОБА_6 та ОСОБА_10 (т. 6, 78-80);

- оптичний диск для лазерних систем зчитування «Verbatim DVD-R 4,7 Gb» з написом на ньому чорнилом червоного кольору «вх 955918-ВБ від 16.02.2023», на який скопійовано інформацію щодо наявності у ОСОБА_6 банківських рахунків, руху по ним грошових коштів та копій документів, щодо відкриття таких рахунків (т. 6, а.п. 161-163);

- речі та документи, вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_11 (т. 2, а.п. 217-229);

- речі та документи, вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_13 (т. 3, а.п. 96-100);

- речі та документи, вилучені під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Вилучені під час обшуку документи крім роздруківки з інтернет ресурсу Booking.com 11.01.2020 щодо бронювання житла на двох осіб, на ім`я ОСОБА_17, з 14.01 по 17.01, роздруківки з інтернет ресурсу Booking.com 13.01.2020 щодо житла та цінової політики в готелі - Hotel Availability, ваучера № 218193 оренди авто Toyota Yaris 1.3 у період з 14.01.2020 по 17.01.2020 на ім`я ОСОБА_17, роздруківки електронних авіаквитків на ім`я ОСОБА_22 та ОСОБА_17 з 13, 14.01.2020 по 17, 18.01.2020, роздруківки від 13.01.2020 електронних авіаквитків Київ-Подгориця на ім`я ОСОБА_20 та ОСОБА_17, до матеріалів кримінального провадження не долучалися. Частина документів долучена до матеріалів кримінального провадження у копіях, засвідчених детективом.

Частину речей та документів, що були вилучені за наслідками проведення обшуків, під час дізнання повернуто власникам (т. 3. а.п. 7-9, 114).

Враховуючи положення статті 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, суд вирішує долю речових доказів та документів таким чином:

- документи, надані сторонами, необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження;

- роздруківки з інтернет ресурсу Booking.com 13.01.2020 щодо житла та цінової політики в готелі - Hotel Availability, ваучера № 218193 оренди авто Toyota Yaris 1.3 у період з 14.01.2020 по 17.01.2020 на ім`я ОСОБА_17, роздруківки електронних авіаквитків на ім`я ОСОБА_23 та ОСОБА_17 з 13, 14.01.2020 - 17, 18.01.2020, роздруківки від 13.01.2020 електронних авіаквитків Київ-Подгориця на ім`я ОСОБА_20 та ОСОБА_17 (т. 7, а.п. 25-30) - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- оптичний носій «Verbatim DVD-R 4,7 Gb», з написом на ньому чорнилом чорного кольору «Київстар, вх: 2991, вих. 1730/3/кт» та оптичний носій «Verbatim DVD-R 4,7 Gb», з написом на ньому чорнилом чорного кольору «ВФ Україна», GD-23-02120/кі від 17.02.2023» № 991/1208/23, на яких міститься інформація щодо з`єднань за абонентськими номерами, якими користувалися ОСОБА_6 та ОСОБА_10 - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- USB-флешнакопичувач білого кольору з тисненням Interpol, вилучений під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_11 - повернути ОСОБА_6 ;

- мобільний телефон Iphone X, model MQAF2ZD/ A, IMEI НОМЕР_9 - повернути ОСОБА_6 ;

- мобільний телефон Iphone XS, model MT9H2QN/A, IMEІ НОМЕР_10 - повернути ОСОБА_6 ;

- інші речі і документи, вилучені під час проведення обшуків за адресами: АДРЕСА_11, АДРЕСА_1, АДРЕСА_13 та визнані речовими доказами на підставі постанов про визнання речовими доказами від 01.02.2023 (т. 2, а.п. 217-229, т. 3, а.п. 96-100, 158-161), - повернути особам, у яких вони були вилучені - ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 .

Керуючись статтями 12, 65-67 КК України, статтями 100, 368, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати невинуватим ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 366-2 КК України, та виправдати у зв`язку із недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

2. Скасувати арешти, накладені:

- ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.02.2023 у справі № 991/914/23 на майно, вилучене 31.01.2023 під час проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_2 ;

- ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.02.2023 у справі № 991/917/23 на майно, вилучене 31.01.2023 під час проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_3 ;

- ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.02.2023 у справі № 991/916/23, вилучене 31.01.2023 під час проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_4 .

3. Віднести на рахунок держави процесуальні витрати у сумі 16 728,60 грн, пов`язані із проведенням Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України оціночно-будівельного дослідження.

4. Речові докази і документи:

- документи, надані сторонами - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- роздруківки з інтернет ресурсу Booking.com 13.01.2020 щодо житла та цінової політики в готелі - Hotel Availability, ваучера № 218193 оренди авто Toyota Yaris 1.3 у період з 14.01.2020 по 17.01.2020 на ім`я ОСОБА_17, роздруківки електронних авіаквитків на ім`я ОСОБА_22 та ОСОБА_17 з 13, 14.01.2020 - 17, 18.01.2020, роздруківки від 13.01.2020 електронних авіаквитків Київ-Подгориця на ім`я ОСОБА_20 та ОСОБА_17 - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- оптичний носій «Verbatim DVD-R 4,7 Gb», з написом на ньому чорнилом чорного кольору Київстар, вх: 2991, вих. 1730/3/кт» та оптичний носій «Verbatim DVD-R 4,7 Gb», з написом на ньому чорнилом чорного кольору «ВФ Україна», GD-23-02120/кі від 17.02.2023» № 991/1208/23, на яких міститься інформація щодо з`єднань за абонентськими номерами, якими користувалися ОСОБА_6 та ОСОБА_10, - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон Iphone X, model MQAF2ZD/ A, IMEI НОМЕР_9 - повернути ОСОБА_6 ;

- мобільний телефон Iphone XS, model MT9H2QN/A, IMEІ НОМЕР_10 - повернути ОСОБА_6 ;

- інші речі і документи, вилучені під час проведення обшуків за адресами: АДРЕСА_11, АДРЕСА_1, АДРЕСА_13 та визнані речовими доказами на підставі постанов про визнання речовими доказами від 01.02.2023 (т. 2, а.п. 217-229, т. 3, а.п. 96-100, 158-161) - повернути особам у яких вони були вилучені, - ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 .

5. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

6. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

7. Вручити обвинуваченому та прокурору копію вироку негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

8. Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання та подати на нього письмові зауваження.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3

Пошук

Документ № 114952662