Документ № 114952681

справа № 991/9538/23

провадження № 11-сс/991/888/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року місто Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, перевіривши матеріали апеляційної скарги адвоката ОСОБА_2 - захисника підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.11.2023 р. про закриття провадження за клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді застави, -

ВСТАНОВИЛА:

14.11.2023 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга.

З матеріалів скарги встановлено, що оскаржуваною ухвалою слідчого судді ОСОБА_4 закрито провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави, застосованого до підозрюваного ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42023000000000347 від 06.03.2023 р. Так, під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя дійшов висновку про непідсудність кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, який у даному випадку не є «судом, встановленим законом» та не має юрисдикції здійснювати судочинство, а відтак, вирішення клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу знаходиться поза межами судового контролю слідчого судді Вищого антикорупційного суду, у зв`язку з чим провадження за вказаним клопотанням закрито.

На вказану ухвалу захисником ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про її скасування та постановлення нової, про зміну підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 2 013 000 грн. на особисте зобов`язання або на заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В обґрунтування апеляційної скарги наводиться власний аналіз ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19.06.2023 р. про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді застави, стверджується про помилковість її висновків, з посиланням на відсутність обґрунтованої підозри, недоведеність або відсутність ризиків, а також помилковість та необ`єктивність встановлення матеріального стану підозрюваного та обрання у зв`язку з цим непомірного розміру застави, у зв`язку з чим ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді від 07.11.2023 р. та постановлення нової, про зміну запобіжного заходу та повернення внесених у якості застави грошових коштів.

При цьому, жодних доводів стосовно незаконності саме оскаржуваної ухвали слідчого судді ОСОБА_4 від 07.11.2023 р. про закриття провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_2 про зміну підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу, незгоди з мотивами постановлення цієї ухвали, а також обґрунтування наявності підстав для її апеляційного оскарження, хоч така ухвала і відсутня у визначеному ст. 309 КПК України переліку ухвал, що підлягають оскарженню під час досудового розслідування, в апеляційній скарзі не наведено.

Перевіривши апеляційну скаргу на предмет можливості призначення її до розгляду, дослідивши матеріали провадження в цій частині, суддею-доповідачем встановлено підстави для відмови у відкритті провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, наведено в ч. 1, ч. 2 ст. 309 КПК України.

Це ухвали, які стосуються застосування запобіжного заходу, обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 цього Кодексу, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

При цьому, вказаною нормою закону визначено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Таким чином, існуючий порядок апеляційного оскарження ухвал слідчого судді передбачає як можливість окремого (самостійного) їх оскарження, так і подання заперечень проти них під час підготовчого провадження в суді. Такий механізм спрямований на забезпечення виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, та дотримання вимог ст. 28 цього Кодексу щодо розумних строків провадження.

При цьому, основним критерієм для відмежування ухвал слідчого судді, які підлягають окремому оскарженню в апеляційному порядку, і таких, заперечення проти яких подаються під час підготовчого провадження в суді, є пряма вказівка законодавця в нормах КПК України на можливість їх самостійного оскарження.

Наведений у ст. 309 КПК перелік свідчить, що законодавцем забезпечено можливість апеляційного оскарження під час досудового розслідування лише тих рішень слідчих суддів, які стосуються застосування заходів забезпечення кримінального провадження або найбільше зачіпають права та свободи особи. Такий підхід відповідає за своїм змістом правовій природі судового контролю під час досудового розслідування, який обумовлюється потребою учасників кримінального провадження в отриманні невідкладного судового захисту їх прав, свобод та інтересів.

Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю у разі обмеження чи порушення прав і законних інтересів осіб.

Як вже зазначалося вище, захисником ОСОБА_2 оскаржується ухвала слідчого судді ОСОБА_4 про закриття провадження за клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді застави, застосованого до підозрюваного ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за № 42023000000000347 від 06.03.2023 р. Відтак, цією ухвалою слідчий суддя не вирішував питання про застосування чи про зміну підозрюваному запобіжного заходу, тобто вказане рішення не є ухвалою про застосування запобіжного заходу чи про відмову в його застосуванні в розумінні ч. 1 ст. 309 КПК України.

При цьому, ані положеннями розділу ІІ Глави 18 параграфу 1 КПК України, які регламентують заходи забезпечення кримінального провадження, ані ст. 309 КПК України не передбачено можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про закриття провадження за клопотанням про зміну запобіжного заходу.

При цьому, надання процесуальним законом можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою, домашнього арешту, застави або про відмову в застосуванні такого заходу (п. п. 2, 4, 5-1 ч. 1 ст. 309 КПК України), не може ототожнюватися із закриттям провадження за клопотанням про зміну запобіжного заходу, оскільки оскаржувана ухвала вищенаведених правових наслідків не породжує.

Відсутність оскаржуваної ухвали у переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 309 КПК України, є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Слід також зазначити про наявність усталеної позиції Верховного Суду про те, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Зазначений висновок кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положення п. 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі ст. 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду), в якому Конституційний Суд, розглядаючи положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.

У постановах від 17.10.2018 р. (справа № 646/5552/17) та від 28.02.2019 р. (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

У своїх рішеннях ЄСПЛ також неодноразово зазначав, що держава має право встановити певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 Рішення від 28.05.1985 р. у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», п. 96 Рішення від 13.02.2001 р. у справі «Кромбах проти Франції»). У Рішенні ЄСПЛ від 28.03.2006 р. у справі «Мельник проти України» зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.

В оскаржуваній ухвалі слідчого судді чітко вказано, що вона набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Натомість, в апеляційній скарзі не наведено доводів на обґрунтування наявності права на апеляційне оскарження ухвали, яка відсутня у визначеному ст. 309 КПК України переліку ухвал слідчих суддів, що підлягають оскарженню під час досудового розслідування, та не зазначено про наявність виключних підстав для її апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ч. 1 і ч. 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З урахуванням вищенаведеного, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 309, 369-372, 399, 418, 532 КПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.11.2023 р. - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя ОСОБА_1